Постанова

від 23.02.2021 по справі 143/434/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 143/434/19

Провадження № 22-ц/801/312/2021

Категорія: 32

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко А. В.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 рокуСправа № 143/434/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Берегового О.Ю., Ковальчука О.В., секретар Ліннік Я.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2020 року, ухвалене суддею Бойко А.В. в м. Погребищі, повне рішення складено 02 листопада 2020 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Конкурент про визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди, про встановлення факту незаконного користування земельним ділянками, про повернення земельних ділянок та приведення їх у належний стан,

встановив :

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом та, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила:

- визнати недійсними додаткові угоди до договору оренди: а) земельної ділянки площею 3,7515 га, кадастровий номер 0523 483800:07:000:0041, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, номер інформаційної довідки 54094808 ОСОБА_1 ; б) земельної ділянки площею 3,1238 га, кадастровий номер 0523483800:07:000:0179, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, номер інформаційної довідки 146004015 ОСОБА_1 ; в) земельної ділянки площею 3,8258 га, кадастровий номер 0523483800:07:000:0040, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, номер інформаційної довідки 146004015 ОСОБА_1

- встановити факт незаконного користування СФГ Конкурент вказаними вище земельними ділянками за недійсними угодами до договору оренди земельних ділянок, термін оренди яких закінчився 10.02.2017;

- зобов`язати СФГ Конкурент повернути ОСОБА_1 земельні ділянки та привести їх у належний стан.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між нею та СФГ Конкурент були укладені договори оренди належних їй на праві приватної власності земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського товариства, розташованих на території Очеретнянської сільської ради, термін оренди по яких закінчився 10.02.2017.

Питання щодо продовження дії договорів оренди землі орендар перед нею не порушував, тому вона вирішила розпорядитися землею шляхом заключення договору оренди з іншим орендарем. Однак, згодом виявилося, що реєстраційною службою зареєстровані додаткові угоди з приводу належних їй земельних ділянок, якими змінено строк оренди з 5 до 15 років. Вказані угоди вона не підписувала та жодної домовленості про їх заключення з орендарем не мала.

Заочним рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, визнати додаткові угоди до основного договору оренди земельних ділянок не укладеними, а відтак основний договір оренди не продовженим.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не зважаючи на встановлення судом тієї обставини, що вона не підписувала оскаржувані додаткові угоди до договорів оренди, суд не застосував встановлений законом спосіб захисту, а саме визнання додаткових угод неукладеними, а відтак основного договору оренди не продовженим. Також вказує про порушення суд норм процесуального права у зв`язку із незалучення до участі у розгляді справи третьої особи.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, відповідно до якої неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів прийшла до висновку про розгляд справи у відсутність належно повідомлених учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, хоча і встановив, що спірні додаткові угоди до договорів оренди позивач не підписувала, однак, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсними додаткових угод у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту. А оскільки не підлягає задоволенню вимога позову про визнання недійсними додаткових угод, то не підлягають задоволенню і вимоги щодо встановлення факту незаконного користування земельними ділянками та зобов`язання повернути позивачу земельні ділянки, як похідні вимоги від первісної вимоги.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: площею 3,7515 га з кадастровим номером 0523483800:01:000:0041, площею 3,1238 га, з кадастровим номером 0523483800:07:000:0179, площею 3,8258 га, з кадастровим номером 0523483800:01:000:0040, які розташовані на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку серії ВН №124219 та серії ВН №124226, а також інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.10,13,14,23,24).

Також, з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна слідує, що 01.12.2011 між ОСОБА_1 та СФГ Конкурент укладені договори оренди вищезазначених земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.10, 14, 24).

Договори оренди землі укладені строком на п`ять років.

Відповідно до додаткових угод до договорів оренди землі від 01.12.2011, зареєстрованих 10.02.2012 №052348384004558, №052348384004559, №052348384004557, 05.01.2016 між ОСОБА_1 та СФГ Конкурент були укладені додаткові угоди до вказаних вище договорів оренди землі від 01.12.2011, якими, зокрема, продовжено строк дії основних договорів на 15 років.

У додаткових угодах зазначено, що договори оренди землі від 01.12.2011 зареєстровані 10.02.2012 (а.с. 122-127). Враховуючи, що відповідно до положень ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права, строк дії договорів оренди закінчився 10.02.2017.

Вказані обставини не заперечувалися сторонами.

Як на підставу для визнання недійсними додаткових угод від 05.01.2016 до договорів оренди землі від 01.12.2011 ОСОБА_1 посилалася на те, що вказані угоди вона не підписувала та їх умови не погоджувала, що свідчить про відсутність волевиявлення власника землі на укладення правочинів.

Висновком судово-технічної та почеркознавчої експертизи Вінницького відділення Київського НДІСЕ від 20.05.2020 № 1939/1940/20-21 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в додаткових угодах від 05.01.2016 до договорів оренди земельних ділянок, площею 3,7515 га, площею 3,1238 га та площею 3,8258 га, які розташовані на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрованих державним реєстратором реєстраційної служби Погребищенського районного управління юстиції Вінницької області - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.156-162).

Предметом спору у даній справі є визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди землі, встановлення факту незаконного користування земельними ділянками та повернення земельних ділянок.

Згідно зі статтею 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Частиною першою статті 215 ЦК України, статтями 229-233 ЦК України передбачено недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Якщо ж встановлено, що сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис (відповідно до ст. 205, 207 ЦК України) є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Як встановлено висновком експерта від 20.05.2020, підпис від імені ОСОБА_1 у додаткових угодах від 05.01.2016 виконані не нею, а іншою особою.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Таким чином, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

З урахуванням викладеного, ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема, шляхом повернення земельної ділянки. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Вказаний висновок викладений у постанові ВП ВС від 16.06.2020 у справі №145/2047/16, який є обов`язковим до застосування (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Таким чином, підстав для визнання недійсними додаткових угод у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 їх не підписувала немає, оскільки належним способом захисту є заявлення вимоги про повернення земельних ділянок.

Правильно застосувавши до спірних правовідносин вищезгадану позицію ВП ВС, та встановивши, що позивач наполягає на поверненні земельних ділянок, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути позивачу належній їй на праві власності земельні ділянки.

Так, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для задоволення вимог позову про встановлення факту незаконного користування відповідачем земельними ділянками та про зобов`язання відповідача повернути позивачу земельні ділянки відсутні, оскільки вказані вимоги є похідними від вимоги позову про визнання недійсними додаткових угод, яка є основною та у задоволенні якої відмовлено.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 26.04.2019 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати недійсними додаткові угоди до договорів оренди землі.

У подальшому 13.07.2020 ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просила також встановити факт незаконного користування відповідачем земельними ділянками за недійсними угодами до договорів оренди землі та зобов`язати відповідача повернути належній їй земельні ділянки і привести їх у належний стан.

До вказаної заяви позивачем додано квитанцію про сплату судового збору за збільшенні позовні вимоги.

Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 13.07.2020 прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог та вирішено справу розглядати з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

У ч. 1 ст. 188 ЦПК України зазначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Помилковим є висновок суду першої інстанції щодо того, що вимоги позову про встановлення факту незаконного користування земельною ділянкою та про повернення земельної ділянки є похідними від вимоги позову про визнання недійсними правочинів, оскільки вони є самостійними способами захисту порушеного права.

Вказані вимоги не є нерозривно пов`язаними між собою та не співвідносяться між собою як основна та похідна вимога.

Враховуючи, що додаткові угоди від 05.01.2016 до договорів оренди землі від 01.12.2011 є неукладеними, строк дії договорів оренди від 01.12.2011 сплив, а інших правових підстав для користування відповідачем спірними земельними ділянками не наведено, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення вимоги позову про зобов`язання відповідача повернути позивачу земельні ділянки.

При цьому, в прохальній частині позовної заяви позивачем помилково зазначено кадастрові номери двох земельних ділянок як 0523 483800: 07 :000:0041 та 0523483800: 07 :000:0040, оскільки з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна слідує, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 0523 483800: 01 :000:0041 та 0523483800: 01 :000:0040.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на постанову ВП ВС від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, просить визнати додаткові угоди не укладеними , а відтак основний договір не продовженим, однак, така вимога не підлягає задоволенню, оскільки у вказаній постанові зазначено, що у випадку оспорювання факту укладення правочину належним способом захисту є усунення перешкод у користуванні належним майном шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки, а висновок про неукладеність спірного договору викладається у мотивувальній частині судового рішення.

Вимога позову про приведення земельних ділянок у належний стан не підлягає задоволенню, оскільки вона не обґрунтована позивачем відповідними обставинами та нормами матеріального права.

Також не підлягає задоволенню вимога позову про встановлення факту незаконного користування земельними ділянками, оскільки, по-перше, такий спосіб захисту не передбачений законом, по-друге, він є неефективним, адже ці обставини встановлюються (чи спростовуються) під час розгляду спору по суті. У даному випадку предметом спору є повернення земельних ділянок користувачем, який на незаконних підставах користується ними. Підстав для викладення окремого висновку про незаконність користування земельними ділянками та встановлення такого факту у резолютивній частині рішення суду немає.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права у зв`язку із незалученням третьої особи відхиляються колегією суддів, оскільки апелянт не обґрунтував необхідність (відповідно до вимог ЦПК України) залучення судом першої інстанції третьої особи до участі у розгляді справи, та яким чином незалучення третьої особи вплинуло б на права та обов`язки останньої.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, а саме в частині зобов`язання відповідача повернути позивачу земельні ділянки.

Відповідно до п.п. б), в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються , зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений нею за подання позовної заяви в розмірі 840,80 грн. Також, у зв`язку з частковим задоволенням вимог апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 840,80 грн (розмір, до якого апелянту було зменшено розмір судового збору) та на користь держави 420,40 грн (розмір судового збору, який підлягав до сплати 1261,20 грн - 840,80 грн).

Також, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані із проведенням експертизи в розмірі 4 710 грн, розмір яких документально підтверджений (рахунок про сплату коштів; квитанція про сплату на суму 4 710 грн; акт здачі-приймання висновку експерта).

Керуючись ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Зобов`язати Селянське (фермерське) господарство Конкурент (ідентифікаційний код юридичної особи 23107090) повернути ОСОБА_1 :

- земельну ділянку загальною площею 3,8258 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, кадастровий номер 0523483800:01:000:0040;

- земельну ділянку загальною площею 3,7515 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, кадастровий номер 0523483800:01:000:0041;

- земельну ділянку загальною площею площею 3,1238 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, кадастровий номер 0523483800:07:000:0179.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Конкурент (ідентифікаційний код юридичної особи 23107090) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок та за подання апеляційної скарги в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок, витрати за проведення експертизи в розмірі 4 710 (чотири тисячі сімсот десять) гривень.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Конкурент (ідентифікаційний код юридичної особи 23107090) на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.Ю. Береговий

О.В. Ковальчук