Рішення

від 18.02.2021 по справі 757/64644/16-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/64644/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань - Пархоменко М. О.,

за участі представника позивача Фірчука В. Р. , представника відповідача Кочмарука М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання у м. Києві у залі суду цивільну справу за позовом Приватної компанії з обмеженою відповідальністю First Telecom Traiding ОU до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

I. Позиції учасників справи.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача суму позики у розмірі 250 000, 00 доларів США, що становить згідно з офіційним курсом НБУ, 6 472 500, 00 грн і проценти за використання позики у розмірі 70 438, 00 доларів США, що за курсом НБУ - 1 823 639, 82 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем було надано відповідачу позику у розмірі 250 000, 00 доларів США, яка була перерахована на вказаний у договорі розрахунковий рахунок відповідача. Суму позики відповідач повинен був повернути не пізніше 31 грудня 2013 року, сплачуючи 8 % річних та, у разі порушення зобов`язання, 36 % річних від суми простроченого платежу.

Згідно з розрахунком сторони позивача, станом на 30 листопада 2016 року, заборгованість складає 320 438, 00 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 8 296 139, 82 грн, з яких заборгованість за процентами на використання позики - 70 438, 00 доларів США (за курсом НБУ - 1 823 639, 82 грн), заборгованість за основною сумою позики - 250 000, 00 доларів США (за курсом НБУ - 6 472 500, 00 грн).

Відповідач позов не визнав, заперечував укладення договору позики від 31 травня 2013 року з позивачем, вказував, що належні і допустимі докази суду не надано, тому позов є необґрунтованим. Стороною відповідача зазначено, що позов до суду подано з метою зменшення ліквідаційний баланс у ході ліквідаційної процедури позивача за рахунок позитивного або негативного рішення суду іноземної держави, оскільки будь-яке рішення є прийнятним і позитивним для досягнення цілей позивача. Відповідач заперечує проти доводів позивача, що підпис, який міститься на договорі від 31 травня 2013 року належить йому, також заперечує і будь-який зв`язок із компанією GRAND INVEST TRADE LLP, на рахунок якої, згідно з випискою наданою JSC Regionala investiciju banka , 04 червня 2013 року з банківського рахунку First Telecom Traiding ОU № НОМЕР_2 було зараховано суму у розмірі 249 960, 91 доларів США.

У своїх поясненнях на доводи відповідача стороною позивача вказано, що суду надано договір, який був підписаний та надісланий відповідачем на електронну пошту позивача, зарахування суми позики на рахунок відповідача підтверджується копіями платіжного документу Swift та копією платіжного доручення з даними платежу, засвідченого печаткою Danske Bank.

II. Процесуальні дії та рішення суду.

30 грудня 2016 року до суду надійшла вказана справа, у які позивач просив стягнути з відповідача суму у розмірі 70 438, 00 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України становив 1 823 639 грн 82 коп., - суму процентів за використання позики та основну суму зобов`язання за договором позики у розмірі 250 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становив 6 472 500 грн /а. с. 4-7/.

Після отримання судом відповіді на запит про за реєстроване місце проживання відповідача, ухвалою судді від 10 лютого 2017 року у справі відкрито провадження /а. с. 21, 23/.

Ухвалою суду від 19 квітня 2017 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на майно, що належить ТОВ ЕНЕРГОКРАЙ , та на частку у статутному капіталі ТОВ ЕНЕРГОКРАЙ пропорційну частці його засновника - ОСОБА_2 /а. с. 40-41/.

18 квітня 2017 року представник відповідача подав до суду письмові заперечення на позов, на які стороною позивача надано письмові пояснення /а. с. 47-50, 63-66/.

26 вересня 2017 року JSC Regionala investiciju banka надав відповідь, якою відмовлено у наданні запитуваної інформації з посиланням на конфіденційність інформації.

Суд ухвалою від 24 жовтня 2017 року у справі задовольнив клопотання позивача про витребування доказів шляхом направлення окремого доручення до компетентного органу Латвійської Республіки про витребування з компанії JSC Regionala investiciju banka (AT Регіональний інвестиційний банк ) документів. Одночасно провадження у справі зупинено на час виконання доручення суду /а. с. 103-105/.

23 серпня 2018 року судом отримано документи, складені в ході виконання доручення Печерського районного суду м. Києва про витребування доказів від JSC Regionala investiciju banka (AT Регіональний інвестиційний банк ), у зв`язку з чим, ухвалою 29 серпня 2018 року суд поновив провадження у цивільній справі.

23 серпня 2018 року судом отримано документи, складені в ході виконання доручення Печерського районного суду м. Києва про витребування доказів від JSC Regionala investiciju banka (AT Регіональний інвестиційний банк ), який повідомив, що у віданні банку немає інформації щодо платежів, здійснених компанією TELECOM TRADING OU .

31 жовтня 2018 року представник позивача повторно звернувся до суду із клопотанням про витребування доказів у JSC Regionala investiciju banka (AT Регіональний інвестиційний банк ), вмотивоване необхідністю встановлення зв`язку між відповідачем ОСОБА_2 та компанією, на рахунок якої, згідно з договором позики від 31 травня 2013 року, були перераховані кошти - GRAND INVEST TRADE LLP, яка є резидентом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, а також для додаткового підтвердження перерахунку позивачем позики за умовами договору позики від 31 травня 2013 року, оскільки відповідач заперечує факт перерахунку суми позики та свій зв`язок з компанією GRAND INVEST TRADE LLP, яка є отримувачем коштів.

Суд ухвалою від 01 листопада 2018 року у справі задовольнив клопотання позивача про витребування доказів шляхом направлення окремого доручення до компетентного органу Латвійської Республіки про витребування з компанії JSC Regionala investiciju banka (AT Регіональний інвестиційний банк ) документів. Одночасно провадження у справі зупинено на час виконання доручення суду.

29 травня 2019 року судом отримано документи, складені в ході виконання доручення Печерського районного суду м. Києва про витребування доказів від JSC Regionala investiciju banka (AT Регіональний інвестиційний банк ).

Ухвалою від 03 червня 2019 року у справі поновлено провадження.

03 вересня 2019 року у судовому засіданні представник позивача подала суду відповідь на відзив відповідача та заявила клопотання про виклик ОСОБА_3 для допиту в якості свідка, яке ухвалою суду, постановленою на місці без виходу до нарадчої кімнати, внесеною до протоколу судового засідання, задоволено.

Представник відповідача подав у судовому засіданні 03 вересня 2019 року суду письмові пояснення на позов, у яких просив відмовити позивачеві у повному обсязі.

Також 03 вересня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі і просив задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позов.

Суд, заслухавши обґрунтування і заперечення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

III. Фактичні обставини справи.

Відповідно до спірного договору, 31 травня 2013 року, у м. Таллін Республіки Естонія, сторонами, а саме First Telecom Traiding ОU, в особі ОСОБА_4, та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого кредитор надає позичальнику суму позики у розмірі 250 000, 00 доларів США протягом одного календарного дня з моменту підписання цього договору на вказаний позичальником розрахунковий рахунок: НОМЕР_1 , відкритий у JSC REGIONAL INVESTMENT BANK JSC , який належить GRAND INVEST TRADE LLP /т. І а. с. 84-86/.

На підтвердження здійснення переказу суми позики, позивачем надано копію платіжного доручення Danske Bank від 04 червня 2013 року № 275 /т. І а. с. 78, 79-81, 82-83/.

Відповідно до наданих на міжнародне доручення суду банківською установою JSC Regionala investiciju banka відомостей, 04 червня 2013 року з банківського рахунку First Telecom Traiding ОU № НОМЕР_2 на рахунок GRAND INVEST TRADE LLP № НОМЕР_1 від DANSKE BANK A/O ESTONIA BRANCH була зарахована сума 249 960, 91 доларів США, деталі платежу - ACCORDING TO AGREEMENT /т. І а. с. 172-(188)248/.

У розпорядженні JSC Regionala investiciju banka , згідно з повідомленням від 28 лютого 2019 року № 1-8/24/13, відсутні копії документів, які були підставою для здійснення такого платежу, у тому числі, і договір позики від 31 травня 2013 року.

Окрім того, у листі від 28 лютого 2019 року № 1-8/24/13 зазначено, що рахунок № НОМЕР_1, відкритий GRAND INVEST TRADE LLP, був закритий 08 травня 2014 року.

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

У відповідності до приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Згідно з частиною першою ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, у разі якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Дія Закону України Про електронні документи та електронний документообіг від 22 травня 2003 року № 851-IV поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

За приписами статті 5 Закону України № 851-IV, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

У відповідності до статті 14 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV, електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

У відповідності до положень частини першої статті 1047 Цивільного кодексу, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з частиною першою статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, як передбачено частиною другою статті 1046 вказаного Кодексу.

Згідно з положеннями абзацу другого частини першої статті 1051 Цивільного кодексу України, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

За частиною другою вказаної статті Кодексу, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з частиною першою ст. 5 ЦПК України, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень частини третьої ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки стороною позивача не надано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів на підтвердження вимог позову, а саме залишилося недоказаним укладення договору позики сторонами та отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 250 000, 00 доларів США.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст. ст. 3, 8, 21, 24, 55, 129, 129-1 Конституції України,

ст. ст. 1-16, 202-218, 229-233, 236, 638, 1046, 1047, 1051 Цивільного кодексу України,

ст. 1-5, 14 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг ,

ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Приватної компанії з обмеженою відповідальністю First Telecom Traiding ОU до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22 лютого 2021 року.

Суддя І. В. Литвинова