Постанова

від 22.02.2021 по справі 915/863/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 915/863/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання : Шевчук Н.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури - Коломійчук І.О. за посвідченням від 27.09.2017 року № 048039;

від Миколаївської міської ради, м. Миколаїв - не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради, м. Миколаїв

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2020 року, м. Миколаїв, суддя Олейняш Е.М., повний текст рішення складено та підписано 06.11.2020 року

у справі № 915/863/20

за позовом Першого заступника прокурора Миколаївської області, м. Миколаїв в інтересах держави

до відповідачів Миколаївської міської ради, м. Миколаїв та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв

про визнання недійсною додаткової угоди № 05/у-20 до договору оренди землі від 06.12.2008 року № 470 та повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У червні 2020 року Перший заступник прокурора Миколаївської області, м. Миколаїв в інтересах держави звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, м. Миколаїв та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв, в якій просив суд визнати недійсною укладену між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лока" 14.01.2020 року додаткову угоду № 05/У-20 до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 06.12.2008 року за № 4570 щодо земельної ділянки площею 12852 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:01:037:0001 по пр. Жовтневому ріг вул. Маячної у Корабельному районі міста Миколаєва; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Лока" повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 12 852 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:01:037:0001 по пр. Жовтневому ріг вул. Маячної у Корабельному районі міста Миколаєва; відшкодувати за рахунок відповідачів суму сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог законодавства при продовженні відповідачем Миколаївською міською радою строку оренди земельної ділянки комунальної власності, а саме: всупереч ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лока" у встановлений строк не було укладено відповідну додаткову угоду про продовження договірних правовідносин. Оскаржувана угода укладена понад півтора роки з дня закінчення строку дії договору оренди землі. Відповідно переважне право на продовження договору втрачено, при цьому, на підставі додаткової угоди від 14.01.2020 року № 05/у-20, усупереч вимогам ст. 134 Земельного кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лока", у позаконкурентному порядку набуло права оренди спірної земельної ділянки строком до 18.04.2021 року, тобто застосовано невірний механізм надання та одержання у користування земельної ділянки комунальної власності, чим порушено інтереси територіальної громади у сфері земельних відносин; Миколаївською міською радою укладено додаткову угоду № 05/у-20 від 14.01.2020 року за відсутності відповідного рішення міської ради (орендодавця, власника земельної ділянки).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2020 року у справі №915/863/20 (суддя Олейняш Е.М.) позов задоволено; визнано недійсною укладену між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лока" 14.01.2020 року додаткову угоду № 05/У-20 до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 06.12.2008 року за № 4570 щодо земельної ділянки площею 12852 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:01:037:0001 по пр. Жовтневому ріг вул. Маячної у Корабельному районі міста Миколаєва; зобов`язано відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, м. Миколаїв земельну ділянку площею 12 852 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:01:037:0001 по пр. Жовтневому ріг вул. Маячної у Корабельному районі міста Миколаєва; стягнуто з Миколаївської міської ради, м.Миколаїв через виконавчий комітет Миколаївської міської ради, м. Миколаїв на користь Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв 1 051,00 грн. витрат по сплаті судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв на користь Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв 22 167,60 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв з метою реалізації права на продовження строку дії договору оренди землі звернувся до орендодавця Миколаївської міської ради з відповідною заявою 20.03.2018 року, тобто з порушенням встановленого умовами п. 3.1, п.11.6 договору строку, до заяви орендар додав проект додаткової угоди, запропонувавши орендодавцю змінити умови п. 3.1 договору, а саме, щодо зменшення строку для реалізації переважного права на продовження договору оренди землі (замість шестимісячного строку запропоновано місячний строк), при цьому, доказів погодження сторонами умов договору, в тому числі продовження строку його дії матеріали справи не містять, як і не містять доказів прийняття міською радою рішення за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв, додаткову угоду до договору не підписано в строки, передбачені законом, з огляду на що, в силу положень ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", суд дійшов висновку про припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди землі. При цьому спірна додаткова угода укладена майже через півтора роки після закінчення строку дії договору без прийняття рішення орендодавцем, якою сторони погодили поновити строк дії договору на 35 місяців, тобто на інший строк, ніж передбачений умовами договору, що свідчить також про порушення положень ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Миколаївська міська рада, м. Миколаїв з рішенням суду першої інстанції не погодилась, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просила суд скасувати п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2020 року у справі № 915/863/20 та прийняти у цій частині нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, а також відшкодувати скаржнику за рахунок позивача судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Лока", м.Миколаїв умов (п. 3.1, п. 11.6) договору не свідчить про втрату ним переважного права на поновлення договору оренді землі на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , яке було реалізовано сторонами шляхом укладення спірної угоди, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв звернулось із заявою щодо поновлення договору оренди землі не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, як це передбачено вимогами ст. 33 Закону України Про оренду землі із долученням до заяви проекту додаткової угоди.

Також Миколаївська міська рада, м. Миколаїв вважає хибними посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішення на судову практики Верховного суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 21.11.2018 року у справі № 530/212/17, від 22.09.2020 по справі № 313/350/16-ц, від 22.09.2020 по справі №159/5756/18, від 26.05.2020 року у справі № 908/299/18), адже зазначені постанови Великої Палати Верховного Суду були прийняті, виходячи із інших обставин справ, оскільки у цих справах судом розглядались правовідносини щодо визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі щодо їх поновлення, а не оскаржувались вже укладені додаткові угоди до договорів оренди землі щодо їх поновлення на підставі невідповідності їх положенням ст. 215 Цивільного кодексу України. Також у зазначених постановах не розглядалось питання щодо можливості або неможливості укладення додаткової угоди до договору оренди землі на підставі положень ч. 6 ст. 33 Закону України у випадку, якщо орендар звернувся до орендодавця із заявою щодо поновлення договору оренди землі не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, але із порушенням строку, який був передбачений умовами договору.

Щодо висновку суду першої інстанції, що за відсутності рішення міської ради та не підписання між сторонами додаткової угоди до договору в місячний строк після закінчення строку його дії, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилось, скаржник зазначив, що нормами закону імперативно передбачено, що виключно у разі наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі, недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Таким чином, висновок суду першої інстанції, що у зв`язку із неприйняттям міською радою рішення щодо поновлення договору оренди землі та не підписання додаткової угоди в строк, визначений законом, у орендаря земельної ділянки припинилось переважне право на укладення договору оренди землі, не відповідає обставинам справи та положенням закону, при цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі, недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору.

Щодо висновку суду першої інстанції, що спірна додаткова угода № 05/У-20 до договору оренди землі від 06.12.2008 року за № 4570 укладена на інший строк, який був передбачений договором, скаржник зазначив, що в договорі сторонами не було встановлено строк дії договору, а лише встановлена дата дії договору. Рішенням Миколаївської міської ради від 18.06.2015 року № 48/36 вирішено продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю "Лока" на 35 місяців з дати прийняття рішення строк оренди земельної ділянки кадастровий номер 4810136600:01:037:0001 загальною площею 12852 кв.м. за рахунок земельної ділянки, відведеної рішенням міської ради від 30.10.2008 року № 29/43, залишивши її в землях іншого призначення, для будівництва садівничого центру по пр. Жовтневому ріг вул. Маячної. При цьому, зі місту умов договору (розділ 4) вбачається, що сторони домовились про сплату орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою за період до укладення договору, у тому числі, щодо строку за користування з часу прийняття рішення міської ради 18.06.2015 року № 48/46. Вищевикладене свідчить про те, що строк поновлення договору, який був встановлений спірною додатковою угодою (35 місяців) відповідає строку, який був передбачений умовами договору з урахуванням змісту рішення Миколаївської міської ради від 18.06.2015 року № 48/36.

Окрім вказаного, скаржник також зазначає, що листом Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 04.04.2018 року № 17-1265 була погоджена можливість поновлення договору оренди землі площею 12852 кв.м. по пр. Жовтневий ріг вул. Маячна у Корабельному районі у м. Миколаєві. Тобто, можливість використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв земельної ділянки площею 12852 кв.м з кадастровим номером 4810136900:01:037:0001 для будівництва садівничого центру відповідає вимогам містобудівної документації м. Миколаєва.

За інформацією Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради до підписання оскаржуваної позивачем додаткової угоди № 05/У-20 до договору оренди землі від 06.12.2008 року № 4570 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв була відсутня заборгованість з орендної плати за землю, що в свою чергу свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв після закінчення строку дії договору оренди землі від 06.12.2008 року № 4570 продовжувало користуватися земельною ділянкою площею 12 852 кв.м з кадастровим номером 4810136900:01:037:0001, розташованою за адресою: прос. Жовтневий ріг вул. Маячна у Корабельному районі у м.Миколаєві для будівництва садівничого центру.

Миколаївською міською радою, як орендодавцем за договором оренди землі від 06.12.2008 року № 4570, протягом одного місяця після закінчення строку дії договору до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв не направлявся лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв продовжувало користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди. Доказів повернення земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі матеріали позовної заяви не містять, як і немає доказів на підтвердження факту звернення із вимогами про звільнення земельної ділянки за наслідками спливу строку дії основного договору або порушення інших умов договору. Відповідні обставини підтверджують можливість поновлення договору оренди землі від 06.12.2008 року №4570 шляхом укладання додаткової угоди №05/У-20 до договору оренди землі від 06.12.2008 року № 4570 про поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради, м.Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2020 року у справі № 915/863/20, справу призначено до судового розгляду.

19.01.2021 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просив суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2020 року у справі № 915/863/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Миколаївської міської ради, м. Миколаїв - без задоволення. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.

У відзиві прокурор зазначає, що за змістом ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , в редакції на час укладення оспорюваної додаткової угоди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновлення договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Прокурор зазначає, що аналіз цієї норми дає підстави для висновку про можливість укладення додаткової угоди до договору оренди землі уповноваженим керівником органу місцевого самоврядування без прийняття відповідно рішення органу місцевого самоврядування лише у випадку поновлення договірних правовідносин на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені основним договором.

Проте, спірна додаткова угода від 14.01.2020 року, строк дії якої не відповідає умовам договору оренди землі № 4570 від 02.11.2006 року, укладена з недотриманням вимог ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі щодо укладання додаткової угоди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Також, згідно з ч. 8 ст. 33 Закону України Про оренду землі додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Зазначена норма доповнює положення ч. 6 ст. 33 цього Закону, якою передбачена можливість поновлення договору оренди землі у випадку продовження користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку дії договору. Відповідно, з аналізу цих норм можна зробити висновок, що законодавець передбачив необхідність укладення додаткової угоди до договору оренди землі в обов`язковому порядку у місячний строк з дня закінчення строку основного договору оренди землі.

Проте, оспорювану угоду між відповідачами укладено 14.01.2020 року, тобто понад півтора роки з дня закінчення строку дії договору оренди від 02.11.2006 року, з урахуванням договору від 20.11.2015 року, відповідно до якого договір діяв до 18.05.2018 року.

Крім того, прокурор зауважує, що у порушення приписів п. 3.1, п. 11.6 договору, товариство звернулось до Миколаївської міської ради лише 20.03.2018 року, тобто не у передбачені договором строки (за шість місяців до спливу строку дії договору). Зі змісту відповідної заяви вбачається, що метою її подання товариство було ініціювання прийняття міською радою рішення про продовження строку дії договору, як це передбачено ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , п. 3.1. договору оренди від 02.11.2006 року із змінами, внесеними договором від 20.11.2015 року. Проте, за наслідками розгляду вказаного звернення міською радою рішення про продовження строку дії договору не приймалось, додаткова угода не укладалась, що, відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі свідчить про припинення переважного права товариства на укладення договору оренди землі. Отже, укладення оспорюваної додаткової угоди не відповідало положенням ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалось, відзив на апеляційну скаргу, в строк визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надало, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представник прокуратури підтримав свої заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово, просив у задоволенні апеляційної скарги Миколаївської міської ради, м. Миколаїв відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, будь-яких клопотань або заяв суду апеляційної інстанції не надали, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду.

Крім того, з метою належного повідомлення учасників справи 15.02.2021 року на офіційному веб-сайті Південно-західного апеляційного господарського суду було розміщено відповідне повідомлення.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З урахуванням викладеного, та враховуючи, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка сторін до суду ухвалами не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо суті спору та вимог і доводів апеляційної скарги, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Миколаївської міської ради, м. Миколаїв не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2020 року у справі № 915/863/20 в оскаржуваній частині є правомірним та таким, що не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

02.11.2006 року між Миколаївською міською радою, м. Миколаїв (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв (орендар) було укладено договір оренди землі № 4570, відповідно до п. 1.1 якого Миколаївська міська рада, м.Миколаїв на підставі рішення від 10.10.2006 року за № 6/48 передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв приймає в оренду земельну ділянку для будівництва садівничого центру по пр. Жовтневому ріг вул. Маячної /Корабельний район/.

Відповідно до п. 3.1 договору договір діє протягом 2 /двох/ років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір підписано та скріплено печатками сторін. Договір зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.12.2006 року за № 040600100671. Договір зареєстровано в Книзі записів договорів оренди від 06.12.2006 року за № 4570.

В подальшому, рішенням Миколаївської міської ради, м. Миколаїв від 18.06.2015 року № 48/36 вирішено продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю "Лока", м.Миколаїв на 35 місяців з дати прийняття рішення строк оренди земельної ділянки кадастровий номер 4810136600:01:037:0001 загальною площею 12852 кв.м. за рахунок земельної ділянки, відведеної рішенням міської ради від 30.10.2008 року № 29/43, залишивши її в землях іншого призначення, для будівництва садівничого центру по пр. Жовтневому ріг вул. Маячної (а.с. 109-111).

20.11.2015 року між Миколаївською міською радою, м. Миколаїв (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв (орендар) було укладено договір про зміни № 466-15 до договору оренди землі від 06.12.2006 року № 4570, відповідно до п. 1.1 якого Миколаївська міська рада, м. Миколаїв на підставі рішення від 18.06.2015 року за № 48/36 продовжує Товариству з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв оренду земельної ділянки для будівництва садівничого центу по пр. Жовтневому ріг вул. Маячної /Корабельний район/.

Відповідно до п. 2.1 договору про зміни в оренду передається земельна ділянка загальною площею 12852 кв.м. (за функціональним призначенням - землі поточного будівництва), без права передачі її в суборенду (кадастровий номер 4810136600:01:037:0001).

Згідно з п. 3.1 договору про зміни договір діє до 18.05.2018 року. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язані письмово повідомити про це орендодавця за шість місяців до спливу строку договору оренди землі. Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця.

Відповідно до п. 9.1 договору орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати; припинення або дострокового розірвання договору у випадках: порушення строків початку та завершення забудови земельної ділянки.

Згідно з п. 9.4 договору орендар зобов`язаний, зокрема, приступити до використання земельної ділянки після укладення договору та одержання дозволу на будівництво; розпочати та завершити будівництво до спливу строку, на який укладено договір; використовувати земельну ділянку до її цільового та функціонального призначення; своєчасно вносити орендну плату; у разі незавершення будівництва до закінчення строку, на який було укладено договір, та наміру скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, письмово повідомити про це орендодавця за шість місяців до закінчення строку, або повідомити про інший намір використання земельної ділянки, при цьому оренда плата за землю вноситься по день фактичного використання земельної ділянки або до укладення нового договору. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов`язку сплати заборгованості по орендній платі в повному обсязі, у т.ч. з урахуванням плат за період після спливу строку договору.

Пунктом 11.3 договору про зміни сторони погодили, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 11.6 договору про зміни продовження строку оренди (поновлення договору): орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на продовження строку оренди (поновлення договору). У цьому разі орендар повинен за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію; у разі продовження строку оренди (поновлення договору) його умови можуть бути змінені, з урахуванням змін у законодавстві тощо на дату продовження цього договору.

Договір про зміни підписано та скріплено печатками сторін, зареєстровано у Миколаївській міські раді, про що у Книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 20.11.2015 року за № 466-15.

20.03.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лока", м.Миколаїв (орендар) звернулось до Миколаївської міської ради, м. Миколаїв (орендодавець) з заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки для будівництва садівничого центру, яку отримано та зареєстровано в Миколаївській міській раді 20.03.2018 року за вх. №000242 (а.с. 53).

До заяви позивачем додано, окрім іншого, проект додаткової угоди до договору оренди, зі змісту якого вбачається, що орендарем запропоновано п. 3.1 договору викласти в наступній редакції: "Договір поновлено на __ років (до __.__.__). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця за місяць до спливу строку цього договору" (а.с. 98).

Листом № 17-1265 від 04.04.2018 року Управління містобудування та архітектури Миколаївської області погодило поновлення договору оренди земельної ділянки площею 12852,0 кв.м. для будівництва садівничого центру по пр. Богоявленському ріг вул. Маячної в Богоявленському районі міста Миколаєва, орендованої згідно з договором оренди від 06.12.2006 року № 4570, укладеного на підставі рішення Миколаївської міської ради № 6/48 від 10.10.2006 року.

14.01.2020 року між Миколаївською міською радою, м. Миколаїв (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв (орендар), без прийняття рішення міської ради, було укладено додаткову угоду № 05/У-20, відповідно до п. 1.1 якої вирішено пункт 3.1 розділу 3 договору доповнено наступним Договір поновлено на 35 місяців до 18.04.2021 .

Додаткову угоду підписано та скріплено печатками сторін, а також зареєстровано у Миколаївській міські раді, про що у Книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 14.01.2020 року за № 05/У-20.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 23.06.2020 року №213626947 право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4810136600:01:037:0001 з цільовим призначенням - для іншого сільськогосподарського призначення, для будівництва садівничого центру зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв на підставі договору про зміни № 466-15 від 20.11.2015 року (з урахуванням додаткової угоди № 05/У-20 від 14.01.2020 року) укладеного між Миколаївською міською радою, м. Миколаїв та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв строком до 18.04.2021 року (арк. 19-22).

На підтвердження обставини щодо виконання орендарем обов`язків за договором оренди землі прокуратурою подано наступну інформацію:

- відповідно до інформації виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.04.2020 орендар сплачує орендну плату у повному обсязі (а.с. 26).

- відповідно до Акту обстеження земельної ділянки від 03.04.2020 року на ділянці за адресою пр. Богоявленський ріг вул. Маячної за результатами огляду встановлено, що земельна ділянка вільна від об`єктів будівництва та огороджена парканом (а.с. 23-25);

- відповідно до інформації Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради № 1005/22.01.-17 від 20.05.2019 року в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів з 17.06.2017 року (з дня отримання управлінням ДАКБ ММР повноважень) документи декларативного або дозвільного характеру за вищезазначеною адресою, замовник Товариство з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв, не зареєстровано (а.с. 34).

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Скаржником рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині визнання недійсною укладеної між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лока" 14.01.2020 року додаткової угоди № 05/У-20 до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 06.12.2008 року за № 4570 щодо земельної ділянки площею 12852 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:01:037:0001 по пр. Жовтневому ріг вул. Маячної у Корабельному районі міста Миколаєва, з огляду на що рішення суду переглядається в апеляційному порядку лише в межах зазначених доводів та вимог, а обставини правомірності задоволення інших позовних вимог колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не перевіряються.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 80 Земельного Кодексу України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до вимог ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

У відповідності до ст. 8 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтями 93 та 96 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Поняття договору оренди землі визначено ст. 13 Закону України "Про оренду землі", за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі ).

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Миколаївської міської ради, м.Миколаїв від 18.06.2015 року № 48/36 вирішено продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв на 35 місяців з дати прийняття рішення строк оренди земельної ділянки кадастровий номер 4810136600:01:037:0001 загальною площею 12852 кв.м. за рахунок земельної ділянки, відведеної рішенням міської ради від 30.10.2008 року №29/43, залишивши її в землях іншого призначення, для будівництва садівничого центру по пр. Жовтневому ріг вул. Маячної.

20.11.2015 року, на підставі вищезазначеного рішення, між Миколаївською міською радою, м. Миколаїв (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лока", м.Миколаїв (орендар) було укладено договір про зміни № 466-15 до договору оренди землі від 06.12.2006 року № 4570, відповідно до п. 1.1. якого Миколаївська міська рада, м.Миколаїв на підставі рішення від 18.06.2015 року за № 48/36 продовжує Товариству з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв оренду земельної ділянки для будівництва садівничого центу по пр. Жовтневому ріг вул. Маячної /Корабельний район/.

Згідно з п. 3.1 договору про зміни договір діє до 18.05.2018 року. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язані письмово повідомити про це орендодавця за шість місяців до спливу строку договору оренди землі. Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця.

В подальшому, а саме, 20.03.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв (орендар) звернулось до Миколаївської міської ради, м.Миколаїв (орендодавець) з заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки для будівництва садівничого центру, до якої було додано, окрім іншого, проект додаткової угоди до договору оренди.

14.01.2020 року між Миколаївською міською радою, м. Миколаїв (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв (орендар), без прийняття рішення міської ради, було укладено додаткову угоду № 05/У-20, відповідно до п. 1.1 якої вирішено пункт 3.1 розділу 3 договору доповнити наступним Договір поновлено на 35 місяців до 18.04.2021 .

Визнання вказаної додаткової угоди є предметом розгляду вказаної справи. При цьому, прокурором недійсність такої додаткової угоди пов`язується з такими обставинами:

- сторонами порушено порядок продовження строку дії договору, визначений ст. 33 Закону України Про оренду землі , з огляду на що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лока" втратило право на поновлення договору землі;

- оскаржувана угода укладена понад півтора роки з дня закінчення строку дії договору оренди землі;

- всупереч приписам Закону України "Про оренду землі" Товариство з обмеженою відповідальністю "Лока", у позаконкурентному порядку набуло права оренди спірної земельної ділянки строком до 18.04.2021 року, тобто застосовано невірний механізм надання та одержання у користування земельної ділянки комунальної власності;

- Миколаївською міською радою укладено додаткову угоду № 05/у-20 від 14.01.2020 року за відсутності відповідного рішення міської ради (орендодавця, власника земельної ділянки), оскільки вказаною додатковою угодою змінено строк дії договору, що є порушенням ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Дослідивши вказані обставини, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає таке.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї з сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені параграфом 2 глави 16 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оскільки в даному випадку фактично недійсність додаткової угоди пов`язується прокурором з порушенням порядку поновлення договору оренди землі та процедури укладання відповідних додаткових угод до договорів оренди землі, судова колегія зазначає таке.

Порядок поновлення договору оренди земельної ділянки визначено ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на час закінчення строку дії основного договору оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2 ст. 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33 цього Закону).

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 зазначеного Закону).

При цьому ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 8, 9 ст. 33 вказаного Закону).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що ст. 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої ч. 1-5, так і для підстави, передбаченої ч. 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсно, орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені ч. 2 ст. 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди.

Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк).

Орендодавець, розглянувши у місячний строк таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення такого договору шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або надсиланню листа-повідомлення про наявність заперечень щодо такого поновлення договору має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди, в якій не може бути змінені умови основного договору.

Факт порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, законом на момент закінчення строку дії укладеного 20.11.2015 року між Миколаївською міською радою, м. Миколаїв (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв (орендар) договору про зміни № 466-15 до договору оренди землі від 06.12.2006 року № 4570, було визначено певну процедуру продовження його дії, а саме:

- за шість місяців до закінчення строку його дії орендар мав звернутись до орендодавця з письмовим повідомленням про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, тобто до 18.11.2017 року (п. 3.1. договору, ч. 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі ;

- до звернення додати проект додаткової угоди, умови якої мають відповідати істотним умовам договору оренди (ч. 3 ст. 33 Закону України Про оренду землі );

- орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі (ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі );

- у разі не розгляду орендодавцем листа-повідомлення орендаря, та за умови продовження фактичного користування земельною ділянкою, укладається додаткова угоди про поновлення договору оренди землі із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі, за умови відсутності змін істотних умов договору (на той самий строк і на тих самих умовах) (ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі );

- в будь-якому випадку у місячний строк має бути укладена додаткова угода (ч. 8 ст. 33 Закону України Про оренду землі ).

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв (орендар) звернулось до Миколаївської міської ради, м. Миколаїв з заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки для будівництва садівничого центру, до якої було додано, окрім іншого, проект додаткової угоди до договору оренди, лише 20.03.2018 року, а не до 18.11.2017 року, як то було передбачено умовами п. 3.1. договору, тобто із порушенням строку, визначеного договором.

Доказів розгляду вказаного звернення в місячний термін в порядку, визначеному ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , прийняття відповідного рішення про продовження строку дії договору та укладання додаткової угоди в такий строк, матеріали справи не містять, як і не містять направлення орендодавцем орендарю повідомлення про відмову у продовженні строку дії договору, з огляду на що судова колегія зазначає, що сторони мали керуватись ч. 6, 8 ст. ст. 33 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на той час.

Тобто, в будь-якому випадку мали у місячний строк після закінчення строку дії договору, а саме до 18.06.2018 року, укласти додаткову угоду, при цьому умови цієї додаткової угоди не повинні були суперечити істотним умовах договору, зокрема щодо терміну/строку його дії.

Доказів укладання такої угоди у вищезазначений термін матеріали справи не містять, та фактично відповідачами вказане не заперечується. Доказів оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв зволікання або відмови в укладанні такої угоди Миколаївської міської ради, м. Миколаїв в судовому порядку матеріали справи також не містять.

Разом з тим, відповідна додаткова угода, яка є предметом оскарження у даній справі, була укладена лише 14.01.2020 року, тобто майже через півтора роки після закінчення строку дії договору, що є порушенням ч. 6, 8 ст. ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Також, умовами вказаної додаткової угоди було змінено істотну умову договору оренди землі, а саме строк його дії. Так, відповідно до п. 3.1. договору про зміни № 466-15 до договору оренди землі від 06.12.2006 року № 4570 було визначено, що договір діє до 18.05.2018 року, тобто фактично договором про зміни сторони погодили строк дії договору: з 20.11.2015 року до 18.05.2018 року, тобто 29 місяців 28 днів. Тоді, як додаткова угода вже укладена строком на 35 місяців, що відповідно є зміною істотної умови, з огляду на що, у відповідності до ст. 33 Закону України Про оренду землі орендодавець - Миколаївська міська рада, м. Миколаїв мала прийняти відповідне рішення, чого останньою зроблено не було, чим відповідно порушено приписи як ч. 6, так і ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

До того ж умовами самого договору було передбачено, що підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця (п. 3.1. договору).

Посилання скаржника на те, що в договорі сторонами не було встановлено строк його дії договору, а лише встановлена дата дії договору, тоді як строк у 35 місяців було визначено рішенням Миколаївської міської ради від 18.06.2015 року № 48/36, з огляду на що скаржник вважає, що строк поновлення договору, який був встановлений спірною додатковою угодою (35 місяців), відповідає строку, який був передбачений умовами договору з урахуванням змісту рішення Миколаївської міської ради від 18.06.2015 року №48/36, судова колегія відхиляє як необґрунтовані, оскільки, по-перше, саме договір визначає строк його дії, а не рішення, на підставі якого такий договір укладено, і яке не є додатком до договору, що підписується його сторонами в момент такого укладання, по-друге, вимогами ст. 33 Закону України Про оренду землі чітко визначено, що додаткова угода про поновлення договору оренди землі не може змінювати істотні умови саме договору оренди землі, з огляду на що зміст рішення, на підставі якого укладено той чи інший договір не може додатково визначати його істотні умови.

Отже, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що сторонами оспорюваної додаткової угоди було порушено приписи чинного на той час законодавства, яке регулювало порядок та процедуру поновлення договору оренди землі, що відповідно є підставою для визнання такої додаткової угоди недійсною.

Крім того, судова колегія зауважує, що з огляду на порушення відповідачами процедури поновлення договору оренди землі та неукладання відповідної додаткової угоди протягом місяця після закінчення строку дії договору, відсутність доказів здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Лока", м. Миколаїв заходів щодо зобов`язання міської ради укласти таку угоду в судовому порядку, його переважне право на поновлення такого договору було втрачено, а отже, договір оренди землі закінчився зі спливом строку його дії.

При цьому, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди, повторне отримання земельної ділянки в оренду мало бути здійснено за загальною процедурою, визначеною Земельним кодексом України.

За таких обставин, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання недійсною укладену між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лока" 14.01.2020 року додаткову угоду № 05/У-20 до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 06.12.2008 року за № 4570 щодо земельної ділянки площею 12852 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:01:037:0001 по пр. Жовтневому ріг вул. Маячної у Корабельному районі міста Миколаєва, при цьому доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на що судова колегія вважає, що апеляційна скарга Миколаївської міської ради, м.Миколаїв не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2020 року у справі № 915/863/20 в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та вимогам закону, з огляду на що достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради, м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2020 року у справі № 915/863/20 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2020 року у справі № 915/863/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 22.02.2021 року.

Повний текст постанови складено 24 лютого 2021 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош