Постанова

від 23.02.2021 по справі 911/2665/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2021 р. Справа№ 911/2665/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Владимиренко С.В.

Кропивної Л.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця Горланова Олександра Сергійовича

на рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2020 (повний текст рішення складений 05.11.2020)

у справі № 911/2665/19 (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгпостач"

до Фізичної особи-підприємця Горланова Олександра Сергійовича

про стягнення 149.760,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгпостач" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою (у урахуванням уточнень) до Фізичної особи-підприємця Горланова Олександра Сергійовича про стягнення 149.760,0 грн та виселення з орендованого приміщення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.08.2020 прийнято відмову позивача від частини позовних вимог та закрито провадження у справі №911/2665/19 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог про виселення Фізичної особи-підприємця Горланова Олександра Сергійовича з орендованого приміщення, повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгпостач" з Державного бюджету України 50 % судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення № 284 від 22.10.2019, що становить 960,50 грн з мотивів, викладених в ухвалі суду від 27.08.2020.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.10.2020 у справі №911/2665/19 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Горланова Олександра Сергійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгпостач" 39.680,00 грн основного боргу, 595,20 грн судового збору та 5.034,19 грн адвокатських витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ФОП Горланов О.С. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2020 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Владимиренко С.В., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 поновлено Фізичній особі-підприємцю Горланову Олександру Сергійовичу пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Горланова Олександра Сергійовича на рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2020 у справі №911/2665/19, зупинено виконання рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2020 у справі №911/2665/19, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевий суд не надав належної оцінки запереченням відповідача щодо неможливості останнім користуватися орендованим приміщенням починаючи ще з 07.06.2019.

Також місцевий суд не врахував, що рішенням Господарського суду Київської області від 19.09.2019 у справі №911/1782/19 стягнуто з фізичної особи-підприємця Горланова Олександра Сергійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгпостач 38.640,00 грн заборгованості за цим же договором оренди, оскільки, як вказано у рішенні, станом на 10.07.2019 заборгованість відповідача з орендної плати становила 38.640,00 грн.

Водночас апелянт вважає, що місцевий суд, стягнувши оскаржуваним рішенням неустойку починаючи з 01.07.2019, неправомірно притягнув відповідача двічі до відповідальності за одне і те ж порушення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і просив залишити вказане рішення без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено місцевим судом, 27.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгпостач" (далі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Горлановим Олександром Сергійовичем (далі - відповідач, орендар) був укладений договір оренди №27-06/18/02 (далі - договір). В подальшому сторони підписали дві додаткові угоди, зокрема № 1 та № 2.

Відповідно до п. 1.1 договору (з урахуванням додаткової угоди № 2) та п. 2.1 зазначеного правочину орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення площею 200,00 (двісті) квадратних метрів (далі - Об`єкт оренди). Адреса об`єкта оренди: Київська область, м. Бориспіль, вул. М. Калмикова, 37. Вказане приміщення є власністю орендодавця. Метою оренди об`єкта є його використання в якості складського приміщення.

Згідно з п. 5.1 договору орендодавець зобов`язаний протягом семи днів з моменту підписання цього Договору передати об`єкт оренди в стані, придатному для користування у відповідності до мети оренди, визначеної у п. 2 цього договору.

Згідно з п. 6.1 та п. 6.2 договору приймання-передача об`єкта оренди здійснюється спільно представниками орендодавця і орендаря про що складається відповідний акт приймання-передачі. Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акта приймання-передачі.

Відповідно до акта приймання-передавання орендованого майна від 01.10.2018 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування приміщення площею 400 кв. м у якості складського приміщення.

Відповідно до п. 6.3 договору об`єкт оренди повертається орендодавцю в тому ж стані, в якому він був переданий з урахуванням нормального фізичного зносу.

Відповідно до акта приймання-передавання орендованого майна від 30.04.2019 орендар передав, а орендодавець прийняв зі строкового платного користування частину приміщення площею 200 кв. м в задовільному стані.

Згідно з п. 4.1 договору (з урахуванням додаткової угоди № 2) розмір щомісячної орендної плати становить 9.600,00 грн без ПДВ, з розрахунку 48 гривень за кожний квадратний метр орендованої площі в місяць.

Термін оренди - з 01 липня 2018 року по 30 червня 2019 року (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 9.6 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання представниками сторін і діє до 30 червня 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Таким чином, починаючи з 01.07.2019 договір оренди № 27-06/18/02 від 27.06.2018 припинив свою дію.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір оренди №27-06/18/02 від 27.06.2018 як належну підставу у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Частиною 1 статті ст. 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначалось вище, 01.10.2018 позивач як орендодавець передав, а відповідач як орендар прийняв за плату в строкове платне користування об`єкт оренди - приміщення, площею 200,00 (двісті) квадратних метрів, яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. М. Калмикова, 37.

Отже, позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 9.6 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання представниками сторін і діє до 30 червня 2019 року.

Як встановлено вище, починаючи з 01.07.2019 договір оренди № 27-06/18/02 від 27.06.2018 припинив свої дію.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 6.3 договору об`єкт оренди повертається орендодавцю в тому ж стані, в якому він був переданий з урахуванням нормального фізичного зносу.

Пунктом 6.1 договору визначено, що приймання-передача об`єкта оренди здійснюється спільно представниками орендодавця і орендаря про що складається відповідний акт прийманні-передачі.

На момент звернення позивача із розглядуваним позовом матеріали справи не містили будь-яких доказів на підтвердження факту повернення орендарем об`єкта оренди орендодавцю, як-то акта приймання-передавання тощо.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження факту повернення відповідачем позивачу після закінчення дії договору об`єкта оренди, апеляційний суд приходить до висновку, що станом на момент звернення позивача із даним позовом відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору оренди, а також норми чинного законодавства України.

Водночас станом на час прийняття оскаржуваного рішення провадження у справі в частині немайнової вимоги щодо виселення відповідача з орендованого приміщення місцевим судом закрито у зв`язку з відмовою позивача від зазначеної вимоги.

При цьому суд враховує твердження позивача, що відповідач тільки 24.02.2020 звільнив орендоване приміщення, а також заперечення відповідача щодо неможливості останнім користуватися орендованим приміщенням починаючи ще з 07.06.2019.

З цього приводу апеляційний господарський суд встановив таке.

У матеріалах справи наявна копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12019110100000961. Відповідно до інформації, яка в ньому зазначена, 08.06.2019 Бориспільським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Київській області внесено до ЄРДР відомості щодо заяви Горланова Олександра Сергійовича як потерпілого.

Згідно із зазначеною заявою 07.06.2019 приблизно о 19 годині 30 хвилин невстановлена особа, всупереч встановленому законному порядку, вчинила заміну замків у приміщенні, яке розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Тельмана, 37, чим завдала значної шкоди інтересам Горланова О.С. Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ст. 356 КК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Однак на момент винесення місцевим судом оскаржуваного рішення обвинувального вироку суду у кримінальному провадженні або постанови суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили щодо досудового розслідування за кримінальним провадженням №12019110100000961, матеріали господарської справи не містять. У свою чергу відомості, зазначені у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12019110100000961, не є підставою для звільнення відповідача від доказування факту користування чи не користування об`єктом оренди у розумінні положень ГПК України.

Суд дослідив постанову слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ст. лейтенанта поліції від 03.09.2019 про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання, а також протокол обшуку від 03.09.2019, копії яких долучені до матеріалів справи. Суд встановив, що 03.09.2019 на підставі ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду в Київській області було проведено огляд спірного приміщення, в ході якого слідчим Бориспільського ВП ГУНП в Київській області зафіксовано, що в даному приміщенні знаходиться сито калібрувальне "ВСЛ-05"-500-21/18, яке знаходиться в розукомплектованому вигляді, два сортувально-переробні столи "СПЗ-4"-21/18, які знаходяться в розукомплектованому вигляді, калібраторатор барабанний "КБ-300/500", який знаходяться в розукомплектованому вигляді.

Вище зазначене обладнання опечатано слідчим Бориспільського ВП ГУНП в Київській області. Також постановою слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ст. лейтенанта поліції від 03.09.2019 про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання, сито калібрувальне "ВСЛ-05"-500-21/18, яке знаходиться в розукомплектованому вигляді, два сортувально-переробні столи "СПЗ-4"-21/18, які знаходяться в розукомплектованому вигляді, калібраторатор барабанний "КБ-300/500", який знаходяться в розукомплектованому вигляді, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12019110100000961 від 08.06.2019, а також визначено місце зберігання вище перерахованих речових доказів - м. Бориспіль, вул. Калмикова, 37.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Правила вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів, цінностей та іншого майна на стадії дізнання, досудового слідства і судового розгляду, а також порядок виконання рішень органів досудового слідства, дізнання і суду щодо речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна регулюються Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (далі - Інструкція), яка затверджена Наказом від 27 серпня 2010 року N51/401/649/471/23/125.

Відповідно до п. п. 13 - 15 Інструкції речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації, про що складається протокол. Відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв`язку з розслідуванням кримінальної справи і яке зберігається окремо від справи, є співробітник установи, який призначається спеціальним наказом прокурора, керівника органу служби безпеки, начальника органу внутрішніх справ, підрозділу податкової міліції або керівника апарату суду. Підставою для поміщення речових доказів на зберігання є постанова працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді.

Доступ до приміщення (сховища) для зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна можливий тільки в присутності особи, відповідальної за їх зберігання.

У разі її відсутності (або співробітника, який її заміщує) доступ до приміщення може бути здійснений тільки з дозволу і в присутності прокурора, начальника слідчого підрозділу органу прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, податкової міліції, керівника апарату суду (судді) та в присутності особи, у якої знаходиться дублікат ключів від цього приміщення і яка несе відповідальність за збереження ключів.

У таких випадках складається акт, у якому відображається, у зв`язку з чим та які об`єкти вилучені з приміщення (сховища) або поміщені до нього. Акт передається особі, відповідальній за зберігання речових доказів, для внесення відповідних записів у книгу (журнал) обліку речових доказів.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з урахуванням вищенаведеного у сукупності, місцевий суд вірно встановив, що, починаючи з 03.09.2019 (моменту визнання обладнання відповідача, яке знаходиться безпосередньо в об`єкті оренди - приміщенні позивача, речовими доказами у кримінальному провадженні та передачі їх на зберігання у приміщенні позивача; проведеними слідчими діями щодо опломбування обладнання та приміщення, в якому воно зберігається) у відповідача була відсутня можливість фактичного користування об`єктом оренди - частиною приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Калмикова, 37.

При цьому посилання апелянта на лист №1/0706 від 07.06.2019 (у якості доказу припинення фактичного користування останнім об`єктом оренди - частиною нежитлового приміщення) колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частинами 1 ст. ст. 87 та 88 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

Суд зазначає, що наявність у листі №1/0706 від 07.06.2019 з боку позивача заборони відповідачу користуватись об`єктом оренди не є тотожнім поняттям фактичного припинення користуванням відповідачем зазначеним приміщенням. Водночас посилання відповідача на свідчення охоронців не підтверджено належними та допустимими доказами в розумінні норм ГПК України, як-то заявою свідка.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

При зверненні до суду із зазначеним позовом (з урахуванням зави про збільшення позовних вимог) позивач здійснив нарахування неустойки за період користування відповідачем нежитловим приміщенням після закінчення дії договору - з 01.07.2019 по 01.02.2020.

Подвійний розмір плати позивач визначив, керуючись п. 4.1 договору, у сумі розміру щомісячної орендної плати - 9.600,00 грн х 2, що становить 19.200,00 грн за 1 місяць.

З огляду на встановлену судом дату припинення фактичного користування відповідачем орендованим приміщенням (03.09.2019), місцевий суд підставно обмежив період нарахування неустойки в межах періоду, визначеного позивачем, а саме з 01.07.2019 по 03.09.2019, у зв`язку із чим нормативно обґрунтованою є нарахована неустойка у сумі 39.680,00 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 39.680,00 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити з огляду на недоведеність.

Переглядаючи спір по суті, колегія суддів також враховує, що рішенням Господарського суду Київської області від 19.09.2019 у справі №911/1782/19 стягнуто з фізичної особи-підприємця Горланова Олександра Сергійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгпостач 38.640,00 грн заборгованості з орендної плати за цим же договором оренди.

Як вказано у рішенні суду від 19.09.2019, станом на 10.07.2019 заборгованість відповідача з орендної плати становила 38.640,00 грн.

Однак у тексті рішення від 19.09.2019 чітко не вказано, за який саме період нарахована заборгованість з орендної плати у розмірі 38.640,00 грн.

Як стверджує позивач, така заборгованість була нарахована за період до 01.07.2019.

Відповідач тверджень позивача не спростував, жодних копій розрахунків (позовної заяви), які містяться у матеріалах справи №911/1782/19 та на підставі яких було стягнуто заборгованість у розмірі 38.640,00 грн, суду не надав.

Відтак апеляційний суд відхиляє як недоведене посилання апелянта на те, що місцевий суд, стягнувши оскаржуваним рішенням неустойку починаючи з 01.07.2019, неправомірно притягнув відповідача двічі до відповідальності за одне і те ж порушення.

Крім того з такими доводами апелянта колегія суддів не погоджується також і з огляду на різну правову природу орендної плати та неустойки.

Враховуючи часткове задоволення позову, місцевий суд також дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування позивачу витрат на оплату послуг адвоката у сумі 5.034,19 грн, а також про стягнення з відповідача 595,20 грн судового збору (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення та додаткове рішення місцевого прийняті з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Горланова Олександра Сергійовича на рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2020 у справі №911/2665/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2020 у справі №911/2665/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2020 у справі №911/2665/19.

4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2665/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.В. Владимиренко

Л.В. Кропивна