Постанова

від 10.02.2021 по справі 904/3417/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2021 року м.Дніпро Справа № 904/3417/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М .О.(доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Іванова О .Г .

при секретарі судового засідання Ковзикові В .Ю .

Представники сторін:

від позивача: Арзамасцев Д.В., паспорт серії НОМЕР_1 від 01.04.1997 р., директор;

від позивача: Кузьменко Ю.І., ордер серія АЕ №1045655 від 30.11.2020 р., адвокат;

від відповідача: Савіна О.І., довіреність №18 від 03.08.2020 р., представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ГІГІЄНІСТ ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 (повний текст складено 22.09.2020 суддя Золотарьова Я.С.) у справі №904/3417/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ГІГІЄНІСТ ЛТД", м. Дніпро

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково -виробничий центр "ГІГІЄНІСТ, ЛТД" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях і просило суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у включенні приміщень (поз. 17-20), що розташовані на цокольному поверсі будинку 59 по вул. Гомельська, м. Дніпро до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, які орендує ТОВ НВЦ "ГІГІЄНІСТ ЛТД";

- зобов`язати відповідача включити вказане приміщення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, шляхом викупу та продовжити процедуру приватизації .

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 у справі №904/3417/20 у задоволенні позову відмовлено .

Рішення вмотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Фондом державного майна України на час дії Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» було прийнято рішення про включення спірного приміщення до переліку приватизації і здійснено публікацію відповідно до статті 10 Закону або прийнято рішення про відмову у включенні об`єкту до відповідного переліку, або ж прийняв рішення про відмову у приватизації .

Оскільки відповідач не приймав рішення про відмову у включенні приміщень до переліку об`єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, суд не знайшов підстав для задоволення позову про визнання неправомірними дій відповідача щодо такої відмови. Процедура приватизації спірного приміщення за Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» не була розпочата, тому її неможливо поновити .

Відповідно, починаючи з 07.03.2018р. позивач мав право ініціювати початок процедури приватизації в порядку встановленому Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» .

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до органів приватизації з заявою про включення об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» , тому вимога позивача про зобов`язання відповідача включити нежитлове приміщення, що розташоване на цокольному поверсі будинку 59 по вул. Гомельська, м. Дніпро (літ .А-3) до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, шляхом викупу також задоволенню не підлягає.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково -виробничий центр "ГІГІЄНІСТ ЛТД" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі .

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач посилається на те, що:

- 29 січня 2009 року позивачем на ім`я відповідача було подано заяву про включення нежитлових приміщень розташованих за адресою: м .Дніпропетровськ, вул . Гомельська, 59, що знаходяться на балансі ВАТ Дніпровськпромбуд до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу;

Для позивача саме з цього моменту було розпочато процедуру приватизації, що підтверджуюсь і положення законодавства на які посилається суд в рішенні, однак помилково їх трактуючи;

- відповідно до положень законодавства, після прийняття заяви та її реєстрації об`єкт мав бути включений до переліку , оскільки чинним на момент здійснення реєстрації законодавством взагалі не передбачено процедури відмови у включенні об`єкту до переліку після прийняття та реєстрації заяви;

- лист Фонду ДМУ мав інформативний характер, не стосувався конкретно об`єкту позивача, а лише вказував на необхідність регіональним відділенням переглянути об`єкти, шо включені до переліків об`єктів, що підлягають приватизації, що розташовані у будівлях, які мають статус гуртожитків, та надати свої, пропозиції ;

- відповідач самостійно прийняв рішення про неможливість включення об`єкту позивача до переліку, через його умовне віднесеная до категорії будівля, яка має статус гуртожитку ;

- мораторій, встановлений Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків встановлює обмеження, з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, на приватизацію лише об`єктів житлового фонду, а саме гуртожитків та їх частин, однак спірне приміщення , не є частиною гуртожитку, а є відокремленим об`єктом, який не відноситься до житлового фонду;

- укладання договору оренди нежитлового приміщення підтверджує Факт, що зазначене приміщення, не слугує для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку або для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців бдинку окремим об`єктом цивільно-правових відносин, тобто не є гуртожитком.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

За доводами викладеними Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях у відзиві на апеляційну скаргу:

- мораторій діє на відчуження у будь -який спосіб зазначених гуртожитків як об`єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права;

- прийняття рішення щодо включення вказаного приміщення до об`єктів, які підлягають приватизаціє є виключно компетенцією Фонду державного майна України;

- листом від 10.02.2009 №10-20-1736 Фонд державного майна повідомив Регіональне відділення про введення мораторію на відчуження у будь -який спосіб нежитлових приміщень гуртожитків та зауважив, що укладання договорів купівлі -продажу на ці об`єкти після опублікування Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків є неправомірними .

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково -виробничий центр "ГІГІЄНІСТ ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 у справі №904/3417/20. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 30.11.2020 о 12:20 годин .

30.11.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 21.12.2020 до 12:40 годин.

У зв`язку з перебуванням у відпусці судді Березкіної О.В. на підставі розпорядження керівника апарату суду №2340/20 від 18.12.2020 проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2020 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Антоніка С.Г.

Ухвалою суду від 18.12.2020 справу №904/3417/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), судді: Іванов О.Г., Антонік С.Г.

Ухвалою суду від 18.12.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 18.01.2021 на 12:40 год.

18.01.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 03.02.2021 до 12:40 годин.

03.02.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 10.02.2021 на 12:40 годин.

10.02.2021 у судовому засіданні , за участю представників сторін , оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду .

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

01.08.2002 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково -виробничий центр "ГІГІЄНІСТ, ЛТД" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/713-ОД (арк .с.34).

29.01.2009 позивачем на адресу відповідача було подано заяву про включення об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації (арк .с.46).

Відповідач направив на адресу позивача лист № 11-01-01030 від 05.02.2009 (арк .с.48), в якому зазначив, що ним згідно з Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств/малу приватизацію» було розглянуто та зареєстровано заяву позивача 03.02.2009 за № 49-01/12.

Позивач звернувся до відповідача листом № 19-10-14 від 14.10.2019 (арк .с.59), в якому зазначено, що шляхом пролонгації договору, позивач є орендарем спірного приміщення та під час користування приміщенням ним було здійснено ряд невід`ємних поліпшень приміщення за власні кошти, що збільшило вартість об`єкту та надало йому право ініціювати процедуру приватизації. Позивач вважає, що наразі відсутні перешкоди для приватизації спірного приміщення та просив поновити процедуру приватизації .

Відповідачем на адресу позивача було направлено лист № 11-01-06753 від 15.11.2019 (арк .с.65), в якому він зазначив, що дія мораторію унеможливлює проведення приватизації спірного приміщення .

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді -доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного:

Виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, відтак при розгляді цієї справи суд апеляційної інстанції самостійно перевіряє доводи сторін щодо застосування законів, які регулюють спірні правовідносини та надає необхідну правову кваліфікацію правовідносинам і зобов`язанням сторін (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18).

29.01.2009р. позивачем на адресу відповідача було подано заяву про включення об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації . Заяву подано у 3 примірниках і до неї додано 24 аркуша, про що свідчить підпис відповідальної особи органу приватизації та відповідна печатка (арк.с.46-47).

На час подання позивачем заяви від 29.01.2009р. про включення об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації правовідносини сторін регулювалися Законом України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (далі за текстом - Закон N 2171-XII)

05.02.2009 Відповідач направив на адресу ТОВ Науково-виробничий центр Гігієніст, ЛТД лист № 11-01-01030, яким підтвердив, що заява позивача (вхідний номер ЗП/01103 від 30.01.09 разглянута та зареєстрована регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області 03.02.09 за № 49-01/12 (т.1 а.с. 48).

04.06.2009р. за вих. № 11-01-04545 на адресу позивача, відповідачем було спрямовано лист за підписом заступника начальника регіонального відділення ФДМУ до Дніпропетровській області наступного змісту :

У зв`язку з надходженням листа-роз`яснення від 10.02.09 №10-20-1736 (вх.№01/01687 від 12.02.09) Фонду державного майна України та набранням чинності Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , повідомляємо, що включення вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 91,8 кв.м (поз. 17-21), розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гомельська, 59, які знаходяться на балансі ВАТ Дніпровськпромбуд , до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, та подальша їх приватизація на теперішній час, неможлива. (т.1 а.с. 117).

Відмовою, згідно даних публічного електронного словника української мови, розміщених на офіційній веб-сторінці http://ukrlit.org/slovnyk є відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ і т. ін.

З урахуванням вщцевикладеного, колегія суддів вважає встановленим, що листом вих. № 11-01-04545 від 04.06.2009р. відповідач сповістив позивача про відмову у включенні спірних приміщень до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

Вирішуючи питання про підстави, на які відповідач посилається в якості обґрунтувань для відмови у включенні вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 91,8 кв.м (поз. 17-21), розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гомельська, 59, які знаходяться на балансі ВАТ Дніпровськпромбуд , до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, яка викладена в листі вих. № 11-01-04545 від 04.06.2009р., колегією суддів враховується зміст листа -роз`яснення Фонду державного майна України від 10.02.09 №10-20-1736 (вх.№01/01687 від 12.02.09), згідно якого , у зв`язку із введенням мораторію на відчудження у будь-який спосіб нежитлових приміщень гуртожитків на користь фізичних чи юридичних осіб, відповідно до вимог пункту 3 Прикінцевих положень Закону України про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків регіональним відділенням ФДМУ, адресату пропонувалося переглянути об`єкти, включенні до переліків об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, що розташовані у будівлях, які мають статус гуртожитків, та надати свої пропозиції. Крім цього, адресатів було поінформовано, що зазначений Закону був опублікований у газеті Урядовий кур`єр № 182 від 01.10.08, будь які дії, пов`язані з підготовкою до приватизації об`єктів, що розташовані у гуртожитках та укладання договорів купівлі-продажу на ці об`єкти пілся опублікування вищезазначеного Закону є неправомірними (т.1 а.с. 115).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає встановленим, що відмова відповідача у включенні вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 91,8 кв.м (поз. 17-21), розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гомельська, 59, які знаходяться на балансі ВАТ Дніпровськпромбуд , до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, яка викладена в листі вих. № 11-01-04545 від 04.06.2009р. грунтувалася на твердженнях відповідача про встановлення у відповідності до положень пунктів 1,3 Розділу VIII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків (далі за текстом Закон № 500-VI ) мораторію на відчудження.

Відповідно до частини 5 статті 7 Закону N 2171-XII в редакції чинній на час винекнення спірних правовідносин, орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через 20 днів з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.

Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли:

- відсутні необхідні документи, що подаються разом з пропозиціями стосовно включення об`єкта до переліку;

- є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства;

- не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Таким чином, відмова включити вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 91,8 кв.м (поз. 17-21), розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гомельська, 59, які знаходяться на балансі ВАТ Дніпровськпромбуд , до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, яка викладена в листі вих. № 11-01-04545 від 04.06.2009р. була прийнята відповідачем з підстав наявності, на думку регіонального відділення Фонду, законодавчо встановленних обмежент на приватизацію цих об`єктів .

Висновок суду першої інстанції Водночас не містять матеріали справи і доказів того, що відповідач прийняв рішення про відмову у включенні об`єкту до відповідного переліку, або ж прийняв рішення про відмову у приватизації визнається колегією суддів передчасним з огляду на наступне.

Дійсно, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2000 року N 14-рп/2000 дано офіційне тлумачення окремим положенням цього Закону.

Так, в пунктах 5, рішення КСУ N 14-рп/2000,

5. З положень частини п`ятої статті 7 Закону випливає, що орган приватизації зобов`язаний розглянути заяву покупця і не пізніш як через місяць повідомити його про результати її розгляду. Відмова у приватизації можлива лише за наявності підстав, вичерпний перелік яких передбачений у цій статті Закону. Якщо підстав для відмови немає, орган приватизації включає конкретні підприємства до переліку об`єктів приватизації і направляє цей перелік до органу, який його затверджує. Доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається цим органом самостійно, окрім випадків, визначених законами. Зокрема, викуп застосовується у випадках, передбачених статтею 11 Закону та іншими законами, і є в такому разі обов`язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об`єктів малої приватизації.

Виходячи з того, що спосіб приватизації визначає орган, який затверджує переліки об`єктів малої приватизації, положення частини п`ятої статті 7 Закону слід розуміти таким чином, що орган приватизації, який отримав заяву від покупця, зобов`язаний розглянути її та в разі відсутності підстав для відмови включити конкретне підприємство до переліку об`єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або відмовити у приватизації.

Недодержання органом приватизації строків розгляду заяви покупця, а також включення підприємства до іншого, ніж запропоновано покупцем, переліку об`єктів приватизації, не може розглядатися як відмова у приватизації.

Разом з тим, з установочної частини рішення КСУ від 13.12.2000 року N 14-рп/2000 вбачається опис наступних фактичних обставин справи :

1. Товариство покупців членів трудового колективу перукарні N 163 "Черемшина" звернулось з клопотанням дати офіційне тлумачення окремих положень статті 7 Закону щодо права покупців у визначенні способу приватизації майна підприємств державної і комунальної власності.

На думку авторів конституційного звернення, частина третя статті 7 Закону передбачає можливість з ініціативи покупців визначати способи приватизації об`єктів, а частина п`ята цієї статті визначає вичерпний перелік підстав для відмови у їх приватизації, терміни розгляду заяви і передбачає, що в разі відсутності підстав для відмови у приватизації орган приватизації включає підприємство до відповідного переліку об`єктів згідно із заявою покупця.

Товариство покупців членів трудового колективу перукарні N 163 "Черемшина" подало до органу приватизації Старокиївського району м. Києва заяву про приватизацію майна перукарні N 163 "Черемшина" шляхом викупу. Однак у встановлений Законом місячний термін заява розглянута не була, а згодом це підприємство було включено до переліку об`єктів, що підлягали приватизації в інший спосіб, ніж було запропоновано.

Таким чином, Конституційним Судом України в рішенні від 13.12.2000 року N 14-рп/2000 дано офіційне тлумачення частини п`ятої статті 7 Закону було надано з урахуванням фактичних обставин, які викладені в конституційному зверненні товариства покупців членів трудового колективу перукарні N 163 "Черемшина" (м. Київ) щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 6 березня 1992 року N 2171-XII в редакції від 15 травня 1996 року, які не отримали у місячний термін відповідь на своє звернення, а об`єкт приватизації було включено до переліку об`єктів, що підлягали приватизації в інший спосіб, ніж було запропоновано.

Натомість, з матеріалів данної справи вбачається, що відповідь про відмову була надана з порушенням строків, але за своїм змістом вона є відмовою у приватизації з підстав наявності , на думку органу приватизації, законодавчо встановлених обмежень на приватизацію цього об`єкта.

Вирішуючи питання про обґрунтованість відмови відповідача, яка викладена в листі вих. № 11-01-04545 від 04.06.2009р., колегією суддів враховуються положення пунктів 1,3 Розділу VIII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків (далі за текстом Закон № 500-VI ), якими було встановлено мораторій на відчудження, на який, як на неможливість включення спірних нежитлових приміщень до переліку об`єктів, що підлягають приватизації послався у своїй відмові (лист вих. № 11-01-04545 від 04.06.2009р.) відповідач.

Відповідно до пунктів 1,3 Розділу VIII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Закону № 500-VI, в редакції чинній на час звернення позивача 29.01.2009р. з заявою про включення об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації:

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2009 року .

3. З метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх виселення із займаних жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, які будувалися за державні кошти, установити мораторій на відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад) гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, або увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, протягом трьох років з дня опублікування цього Закону. Цей мораторій діє на відчуження у будь -який спосіб зазначених гуртожитків як цілісних майнових комплексів або їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна на користь фізичних чи юридичних осіб .

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення .

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що предметом доказування у даній справі є , в тому числі, встановлення обставин, які підтверджують віднесення приміщень (поз.17-21), що розташовані на цокольному поверсі будинку 59 по вул. Гомельській, м .Дніпро до категорії гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, або увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2007р. у справі № 30/219-07 визнано право власності за державою в особі Верховної Ради на сімейний гуртожиток з вбудованим не житловим приміщенням, розташованим на цокольному поверсі 3-х поверхового гуртожитку (літ. А-3), що знаходяться за однією адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гомельська, 59 та перебувають на балансі відкритого акціонерного товариства „Дніпровськпромбуд» ( т.1 а.с.74-76).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2008р. У справі №30/219-07 роз`яснено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2007р. у справі № 30/219-07 визнано право власності за державою в особі Верховної Ради України на будівлю сімейного гуртожитку (літ.А-3) що знаходиться за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Гомельська, 59

Визнано право власності за державою в особі Верховної Ради України на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 94,8 кв.м (поз.17-21), розташовані на цокольному поверсі сімейного гуртожитку (літ.А-3), що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Гомельська, 59 (т.1 а.с. 77-78).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає встановленою і такою, що не потребує доказування у справі, що розглядається ту обставину, що орендоване майно: вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 94,8 кв.м (поз.17-21), розташовані на цокольному поверсі сімейного гуртожитку (літ.А-3), що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Гомельська, 59 є державним.

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заявами по суті справи , відповідно до частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, є : позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

З позицій відповідача, яка , на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020р. в порядку частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України , викладена в письмових поясненнях вбачається наступне:

Відкрите акціонерне товариство Дніпровськпромбуд створено згідно Установчому договору від 31.08.1995 року, укладеному між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України в Дніпропетровській області та Організацією орендарів орендного підприємства Дніпровськпромбуд , шляхом перетворення Орендного підприємства у відкрите акціонерне товариство .

Відповідно до переліку нерухомого майна, яке передається у власність відкритому акціонерному товариству Дніпровськпромбуд , у власність передана будівля тресту по вул. Гомельська, 59. Згідно інвентаризаційних описів основних засобів орендного підприємства станом на момент приватизації (01.05.1995р.) за вказаною адресою значиться будівля тресту за інвент. №123/539, що згідно з актом оцінки увійшла до статутного фонду акціонерного товариства .

Відповідно до п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 року №158 Про затвердження Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду основні засоби вносяться до інвентаризаційного опису за найменуванням відповідно до основного призначення об`єкта із зазначенням інвентарного номера, виготовлювача, року випуску. З огляду на приписи цього пункту площа спірного об`єкту нерухомості, що передається відповідачу, зазначена не була .

Згідно з Планом приватизації орендного підприємства Дніпровськпромбуд , затвердженим Регіональним відділенням 07.08.1995 року, до складу майна, що не підлягає приватизації, увійшов державний житловий фонд, у тому числі житловий будинок та гуртожиток по вул. Гомельська, 59 (розділ III, Таблиця 1).

При проведенні приватизації орендного підприємства Дніпровськпромбуд перехід права власності до відповідача, відкритого акціонерного товариства Дніпровськпромбуд , на весь об`єкт нерухомості по вул. Гомельська,59 не відбувся, сімейний гуртожиток та вбудоване нежитлове приміщення, розташоване на цокольному поверсі 3-х поверхового будинку, що знаходяться за цією адресою, є державною власністю .

У 2003 році комунальним підприємством Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт, згідно якого сімейний гуртожиток з вбудованим нежитловим приміщенням, розташованим на цокольному поверсі 3-х поверхового гуртожитку значиться під літ. А-3 та знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Гомельская,59.

Враховуючи те, що такі житлові будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то їх, тобто гуртожитки, слід відносити до об`єктів державного житлового фонду (а .с. 193-194).

Відповідно до частини 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

З урахуванням вищевикладеного, у відповідності до положень частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає встановленим, що належні державі спірні приміщення перебувають у повному господарському віданні відкритого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд".

Відповідно до абзацу 3 частини 1, пунктів 7,10 частини 1 статті 3 Закону № 500-VI в редакції чинній на час надання листа вих. № 11-01-04545 від 04.06.2009р., сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, які є об`єктами права державної чи комунальної власності та гуртожитки, які перебувають у повному господарському віданні чи в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом незалежно від форми власності, крім гуртожитків, що знаходяться на балансі військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України.

1. Забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів:

7) одночасно з приватизацією жилих приміщень у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, приватизується і відповідна частина допоміжних приміщень у таких гуртожитках.

Не можуть бути приватизовані у гуртожитках приміщення загального користування, а також вбудовані, прибудовані та надбудовані приміщення, що використовуються для експлуатації таких гуртожитків;

10) власники жилих приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у цьому ж гуртожитку, а також співвласниками технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою будинку, в якому розташований гуртожиток.

29.01.2021 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, на виконання Ухвали Центрального апеляційного господарскього суду від 18.01.2021 частині надання відповідей на питання: чи призначені вбудовані нежитлові приміщення (поз.17-21) загальною площею 94,8 кв.м, розташовані на цокольному поверсі будівлі 59 по вулиці Гомельська міста Дніпропетровськ для забезпечення експлуатації гуртожитку як житлового комплексу та побутового обслуговування і задоволення санітарно-гігієнічних потреб його мешканців (кухні, санвузли, сходові клітки, вестибюлі) та чи відносяться вони до категорії перехідних шлюзів, позаквартирних (позакімнатних) коридорів, колясочних, кладових, сміттєзбірних камер, горищ, підвалів, шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер та інших технічних приміщеньв розумінні пункту 3 частини 1 стаття 1-1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків ?; чи відносяться спірні приміщення до приміщень адміністративного, господарського та іншого призначення (для проведення культурно-масових заходів, навчання, спортивних занять, відпочинку, громадського харчування, медичного і побутового обслуговування тощо), що входять до житлового комплексу гуртожитку, але не належать (не віднесені) до жилих (житлових) приміщень і є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин в розумінні пункту 11 частини 1 стаття 1-1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків надійшли в порядку частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України письмові пояснення:

Щодо питань суду під №1-3 стосовно призначення нежитлових приміщень (поз. 17-21) в розумінні ст. 1-1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків .

Регіональне відділення повідомляє, що приміщення, з приводу якого виник спір безпосередньо вбудоване в будівлю гуртожитку, що підтверджується планом-схемою будівлі та схемою всього цокольного поверху, які додаються. Технічним паспортом або іншими технічними документами призначення приміщення не встановлено. Більш того, такого визначення не вимагають й норми Закону України Про забезпеченні реалізації житлових прав мешканців гуртожитків .

Єдине визначення нерухомого майна, містить ухвала Господарського суду від 27.02.2008 №30/219-07, копія якої додана до позовної заяви.

Разом з тим повідомляємо, що вказаний гуртожиток передано до комунальної власності у 2018 році, чи завершилась приватизація мешканцями цього гуртожитку житлових приміщень на теперішній час Регіональному відділенню не відомо.

На виконання вимог ухвали суду про надання технічної документації, Регіональне відділення надає копію технічного паспорту на всю будівлю гуртожитку разом із план-схемою цокольного поверху будівлі гуртожитку. Копія технічного паспорту на нежитлові приміщення на цокольному поверсі (поз. 17-21) додана до позовної заяви.

Будь-які-інші технічні документи, окрім тих, що є в матеріалах судової справи у Регіонального відділення відсутні (т.1 а.с. 233-235)

Разом з тим, на виконання цієї ж ухвали суду апеляційної інстанції в частині надання власних міркувань щодо необхідності призначення будівельно-технічної експертизи у справі, ТОВ Науково-виробничий центр Гігієніст ЛТД 02.02.2021р. подало письмові пояснення, в яких позивач зазначає, що з Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12 червня 2019 року нежитлові приміщення (поз. 17-21). що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул.Гомельська, будинок 59:

- належать державі в особі Верховної Ради України;

- зареєстровані як самостійний об`єкт нерухомого майна;

- мають свій реєстраційний номер;

- не входять у склад сімейного гуртожитку;

- мають окремий технічний паспорт.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26 липня 2007 року у справі № 30/219-07 та ухвалою від 16 вересня 2007 право власності на вбудовані нежитлові приміщення (поз. 17-21) відокремлене від права власності на будівлю сімейного гуртожитку та пов`язані з гуртожитком лише своїм розташуванням, а саме: цокольний поверх сімейного гуртожитку літ.А-З, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гомельська, 59.

З технічної документації вбачається, що планувальні та архітектурно-будівельні рішення відокремлюють нежитлові приміщення (поз. 17-21), що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Гомельська, будинок 59, як ізольований/ відокремлений об`єкт, що не має з будівлею та іншими приміщеннями гуртожитку спільних приміщень, переходів, має окремий вхід/вихід, не перешкоджає користуванню приміщеннями гуртожитку.

Відповідно до матеріалів інвентаризаційних справ з моменту побудови та до цього часу за адресою: м. Дніпро, вул. Гомельська, 59, відомості щодо фактичного використання приміщення поз. 17-21 (колишнє № 4) та його використання як допоміжного приміщення у гуртожитку в матеріалах інвентаризаційної справи відсутні.

Відомості щодо перебування вказаного приміщення у складі гуртожитку та відомості про те, що вказані приміщення є складовою частиною гуртожитку, в матеріалах інвентаризаційної справи відсутні.

Крім того, відповідно до матеріалів Інвентаризаційної справи за адресою: м. Дніпро, вул. Гомельська, 59, будівля літ. A-З вперше була проінвентаризована у 1965 році. На той час запитуване приміщення мало номер 4 та складалось з: поз. 1 - торговий зал, поз. 2,3 - склад, поз, 4 - умивальник, поз. 5 - убиральня.

Тобто технічною документацією підтверджено, що зазначені приміщення ніколи з часу побудови не були частиною гуртожитку та не використовувались, як допоміжні приміщення гуртожитку, а були та є відокремленим та ізольованими приміщенням. Характеристика та опис приміщень свідчить про його використання з метою здійснення торгівельної діяльності (т.2 а.с. 2-4).

На підтвердження своєї позиції позивачем додано до матеріалів справи відповідь Комунального підприємства Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації Вих.№ 928 від 02.02.2021р., згідно якої, відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи за адресою: м. Дніпро, вул. Гомельська, 59, будівля ліг. А-3 вперше була проінвентаризована у 1965 році. На той час запитуване приміщення мало номер 4 та складалось з: поз. 1 -торговий зал, поз. 2,3 - склад, поз. 4 - умивальник, поз. 5 - убиральня.

При наступних поточних технічних інвентаризаціях вказаного приміщення, призначення приміщення та його складова частина не змінювались.

На дату проведення технічної інвентаризації, станом на 03.06.2002, приміщення поз. 17-21 (у нумерації відсутній загальний номер приміщень) мали наступну характеристику: поз. 17 - приміщення, поз. 18 - умивальник, поз. 19 - коридор, поз. 20 - приміщення, поз. 21 - торгова зала.

На дату проведення технічної інвентаризації, станом на 24.09.2003 та станом на 11.12.2007, приміщення поз. 17-21 мали наступну характеристику: поз. 17 - приміщення, поз. 18 - санвузол, поз. 19 - коридор, поз. 20 -приміщення, поз. 21 - торгова зала.

Відомості щодо фактичного використання приміщення поз. 17-21 (колишнє № 4) та його використання як допоміжного приміщення у гуртожитку в матеріалах інвентаризаційної справи відсутні.

Відомості щодо і перебування вказаного приміщеня до складу гуртожитку в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи приміщення поз. 17-21 має окремі входи (є фактично ізольованим, приміщенням) та на дане приміщення проведена державна реєстрація права власності (т.1 а.с.24).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2021р. представнику відповідача надано додатковий час для формування своєї позиції з урахуванням пояснень позивача, зазначених вище.

Відповідно до частин1,4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем не надано доказів на спростування доводів ТОВ Науково-виробничий центр Гігієніст ЛТД , викладених в його поясненнях від 02.02.2020р.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись положеннями частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає докази, надані ТОВ Науково-виробничий центр Гігієніст ЛТД , на підтвердження обставин того, що спірні приміщеня не належать до переліку майна на яке поширюється дія мораторію, встановленого пунктом 13 Розділу VIII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Закону № 500-VI більш вірогідними ніж твердження відповідача, не підтверджені належними і допустимими в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказами на підтвердження наявності обставин можливості віднесення зазначенних об`єктів до цього переліку.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає встановленим, що спірні нежитлові приміщення (поз. 17-21), що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул.Гомельська, будинок 59 не відносяться до категорії гуртожитків як цілісних майнових комплексів, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна на які поширюється дія мораторію встановленого пунктом 3 Розділу VIII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Закону № 500-VI.

Листом № 11-01-06402 від 19.10.2017р. у відповідь на лист № 38 від 18.09.2017р. щодо поновлення процедури приватизації вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 91,8 кв.м, розташованих на цокольному поверсі 3-х поверхового гуртожитку за адресою: м. Дніпро, вул. Гомельська, 59, що знаходяться на балансі ВАТ Дніпровськпромбуд , начальник Регіонального відділення С.Михайленко сповістила позивача, що діючий згідно статті 3 розділу VIII Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків мораторій на відчуження у будь-який спосіб гуртожитків як об`єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права до 1 січня 2022 року, унеможливлює процес приватизації вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 91,8 кв.м, розташованих на цокольному поверсі 3-х поверхового гуртожитку за адресою: м. Дніпро, вул. Гомельська, 59 (т.1 а.с. 116).

Відповідно до пунтку 3 Розділу VIII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків Закон № 500-VI у редакції Закону України від 05.04.2017 р. N 1999-VIII (далі Закон №1999-VIII), з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх незаконного виселення із займаних ними на визначених цим Законом правових підставах жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, що будувалися за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти, запроваджується мораторій на виселення з гуртожитків мешканців (крім виселення мешканців гуртожитків за рішенням суду) та відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад відповідно до цього Закону) гуртожитків, що перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності або увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації (у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), протягом строку реалізації Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2017 - 2021 роки.

Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як об`єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права до 1 січня 2022 року.

Відповідно до пунктів 3, 7, 11 Статті 1-1 Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків в редакції Закону №1999-VII:

3) допоміжні приміщення у гуртожитку - приміщення у гуртожитку, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку як житлового комплексу та побутового обслуговування і задоволення санітарно-гігієнічних потреб його мешканців (кухні, санвузли, сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні (позакімнатні) коридори, колясочні, кладові, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення);

7) житловий комплекс гуртожитку - гуртожиток як цілісний об`єкт нерухомого майна (будівля гуртожитку та/або його частини, його мережі, відведена під ним земельна ділянка, його прибудинкова територія та розташовані на ній будівлі і споруди, необхідні для утримання та обслуговування гуртожитку за прямим цільовим призначенням - для проживання мешканців);

11) нежилі приміщення у гуртожитку - приміщення адміністративного, господарського та іншого призначення (для проведення культурно-масових заходів, навчання, спортивних занять, відпочинку, громадського харчування, медичного і побутового обслуговування тощо), що входять до житлового комплексу гуртожитку, але не належать (не віднесені) до жилих (житлових) приміщень і є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин;

З урахуванням вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції про ненадання відповідачем доказів на спростування доводів ТОВ Науково-виробничий центр Гігієніст ЛТД , викладених в його поясненнях від 02.02.2020р., колегія суддів вважає встановленим, що спірні нежитлові приміщення (поз. 17-21), що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул.Гомельська, будинок 59 не відносяться до категорії гуртожитків як об`єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна в розумінні пунктів 3,7,11 статті 1-1 Закону№1999-VII на яких поширюється дія мораторію, встановленого пунктом 3 Розділу VIII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ цього Закону.

Відповідно, дії відповідача щодо невиконання обов`язку з надання відмови ТОВ НВЦ Гігієніст ЛТД у включенні нежитлових приміщень (поз. 17-21), які перебувають в оренді у позивача та розташовані на цокольному поверсі будинку 59 по вул.Гомельська, м.Дніпро до переліку об`єктів, що підлягають приватизації є неправомірними.

Відповідно до абзацу другого, дев`ятого пункту 2.1, пунтку 2.2 Постанови ВГСУ від 29.05.2013 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Суддя не повинен з власної ініціативи зазначати про сплив позовної давності.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що відмовою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області у включенні нежитлових приміщень (поз. 17-21), які перебувають в оренді у ТОВ НВЦ Гігієніст ЛТД та розташовані на цокольному поверсі будинку 59 по вул.Гомельська, м.Дніпро до переліку об`єктів, що підлягають приватизації порушено право позивача на прийняття участі у приватизації об`єкта малої приватизації в розумінні Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) № 2171-ХІІ.

14.10.2019р. Листом вих.19-10-14 від 14.10.2019р. ТОВ НВЦ Гігієніст ЛТД звернулося до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, в якому посилаючись на обставини подання 29.01.2009року заяви (вх.№ЗП/01103) про включення спірних нежитлових приміщень до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, сповіщення його листом № 11-01-04545 від 04.06.2009р. про включення орендованих приміщень до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації, відсутність перешкод, на які відповідно до Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків посилається відповідач, просило поновити процедуру приватизації ТОВ НВЦ Гігієніст, ЛТД нежитлових приміщень загальною площею 94,8 кв.м. (поз. 17-21), розташовані на цокольному поверсі будинку 59 по вул.Гомельська м.Дніпро (літ.А-3) (т.1 а.с. 59-64).

На вказаний лист, відповідач, посилаючись на мораторій, введений в дію згідно з розділом ІІІ Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків листом № 11-01-06753 від 15.11.2019р. сповістив ТОВ НВЦ Гігієніст ЛТД , що проведення приватизації спірних нежитлових приміщень неможливо (т.1 а.с. 65-66).

На час надання відповіді Вих.№ 11-01-06753 від 15.11.2019р Стаття 1-1 та пункт 3 розділу ІІІ Перехідних положень в частині визначення об`єктів на які поширюється дія Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків діяли в редакції Закону №1999-VII.

Враховуючи встановлені вище фактичні обставини справи щодо неправомірності посилань відповідача на віднесення спірних приміщень до переліку майна на яке поширюється дія мораторію встановленого пунктом 3 Розділу VIII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Закону №1999-VII, колегія суддів визнає неправомірним посилання відповідача у відповіді Вих.№ 11-01-06753 від 15.11.2019р. на віднесення нежитлових приміщень загальною площею 94,8 кв.м. (поз. 17-21), розташованих на цокольному поверсі будинку 59 по вул.Гомельська м.Дніпро (літ.А-3) до категорії приміщень, на які поширюється мораторій, введений в дію пунктом 3 розділу ІІІ Перехідних положень Закону №1999-VII.

Доводи відповідача в частині того, що спірні приміщення є частиною гуртожитку в розумінні Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків спростовано вище встановленими фактичними обставинами.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно ст. 5. Закону України Про інформацію кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України Про інформацію ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до пунктів 1,2 частини 1 статті 12 Закону України Про доступ до публічної інформації , суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

Відповідно до пунтку 1 частини 1 статті 13 Закону України України Про доступ до публічної інформації , суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання визнаються розпорядниками інформації інформації для цілей цього Закону.

Відповідно до пунтку 6 частини 1 статті 14 Закону України України Про доступ до публічної інформації , розпорядники інформації зобов`язанінадавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Станом на час надання відповіді Вих.№ 11-01-06753 від 15.11.2019р. правовідносини сторін регулювалися Законом України Про приватизацію державного і комунального майна в редакції Закону № 2269-VIII від 18.01.2018 року із змінами і доповненнями, внесеними дексом України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року N 2597-VIII, Законами України від 11.09.2019року N 55-IX та від 02.10.2019року N 145-IX (далі за текстом Закон № 2269-VIII).

Відповідно до пунтку 7 статті 11 Закону № 2269-VIII, заяви про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, подаються потенційними покупцями до державних органів приватизації за місцезнаходженням об`єкта, що приватизується, у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України.

Наказом фонду Державного майна України від 22.05.2018р. № 675, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 20.06.2018р. за N 730/32182 затверджено Порядок подання та розгляду заяв про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, відповідно до вимог пункту 1 Розділу ІІ якого, заяви заповнюють потенційні покупці державною мовою друкованими літерами за встановленою формою для об`єктів великої приватизації згідно з додатками 1, 2 до цього Порядку, а для об`єктів малої приватизації - згідно з додатками 3, 4 до цього Порядку та подають до державних органів приватизації за місцезнаходженням об`єкта, що приватизується.

Відповідно до пунтку 2, Розділу V ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ, Закону № 2269-VIII, установлено, що приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, за якими:

дата проведення аукціону, конкурсу, викупу, продажу пакетів акцій (часток, паїв) господарських товариств, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж державного або комунального майна, припадає на день після набрання чинності цим Законом;

після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу;

на момент прийняття рішення про їх приватизацію належали до об`єктів групи Г згідно з класифікацією об`єктів приватизації, встановленою Законом України "Про приватизацію державного майна", та щодо яких є дійсною оцінка, або Кабінетом Міністрів України визначено радника для надання послуг з підготовки до приватизації та продажу об`єктів приватизації за результатами проведення конкурсу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що відповідь Вих.№ 11-01-06753 від 15.11.2019р. є недостовірною в розумінні пункту 3 розділу ІІІ Перехідних положень Закону №1999-VII в частині посилань на віднесення нежитлових приміщень загальною площею 94,8 кв.м. (поз. 17-21), розташованих на цокольному поверсі будинку 59 по вул.Гомельська м.Дніпро (літ.А-3) до категорії приміщень, на які поширюється мораторій, введений в дію пунктом 3 розділу ІІІ Перехідних положень Закону №1999-VII та неповною в розумінні Закону № 2269-VIII, Наказу фонду Державного майна України від 22.05.2018р. № 675, оскільки не містить необхідних роз`яснень щодо можливості подання позивачем заяви у формі затвердженій Наказом фонду Державного майна України від 22.05.2018р. № 675 та неможливості застосування до спірних правовідносин положень Закону N 2171-XII.

Надання відповідачем у листі Вих.№ 11-01-06753 від 15.11.2019р недостовірної та неповної інформації, яка зводиться до відмови у включенні нежитлових приміщень (поз. 17-21), які перебувають в оренді у ТОВ НВЦ Гігієніст ЛТД та розташовані на цокольному поверсі будинку 59 по вул.Гомельська, м.Дніпро до переліку об`єктів, що підлягають приватизації порушено право позивача на прийняття ним участі у приватизації об`єкта малої приватизації в розумінні пункту 2 статті 5 Закону України N 2269-VIII.

З урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи і відповідних їм правовідносинам, доводи Відповідача в частині того, що ним у відповідності до пунту 3 Розділу ІІІ Перехідних положень Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків правомірно повідомлено про неможливість приватизації спірних нежитлових приміщень через дію мораторію є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на вибірковому тлумаченні на свою користь змісту норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини в зв`язку із чим відхиляються, як необґрунтовані.

Посилання скаржника на План приватизації орендованого підприємства відхиляються з огляду на встановлені колегією суддів обставини неправомірного віднесення відповідачем спірних приміщень до переліку, на який поширюється дія мораторію, введеного пунтом 3 Розділу ІІІ Перехідних положень Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків .

Посилання відповідача на ту обставину, що включення спірних приміщень до об`єктів, які підлягають приватизації є виключною компетенцією Фонду державного майна України, про що вказує суд першої інстанції не виключає обов`язку Фонду діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

В силу положень частини 1 статті 129 Конституції України, частини 1 статті 2, частини 1 статті 6, частини 2 статті 48 чинного Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 1 частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 частини 1 статті 236 чинного Господарського процесуального кодексу України, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституційний Суд України у підпункті 4.1. пункту 4 Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) по справі N 1-33/2004 від 2 листопада 2004 року, вказав наступне:

"Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави."

На дане власне рішення Конституційний Суд України посилається і в рішеннях по справах N1-10/2004 від 1 грудня 2004 року та N1-9/2005 від 24 березня 2005 року.

Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод:

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення."

Відповідно до пунктів 41, 52 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов`язкових елементів поняття "верховенство права" є "заборона свавілля", який означає, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб. Їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

Дотримання судами принципу верховенства права в деяких випадках може нівелювати формальності і неточності, оскільки справедливість є важливішою від формальних процедур.

Принцип верховенства права та справедливості є універсальним, як для кримінального, так і для господарського, адміністративного та цивільного судочинства.

З урахуванням вищевикладеного, посилання відповідача на положення статті 19 Конституції України в частині того, що правовий порядок в України грунтуєтсья на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством визнаються такими, що носять декларативний характер і відхиляються як необґрунтовані.

Враховуючи відсутність заяв про сплив позовної давності, позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій Регіонального відділення Державного Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях щодо відмови у включенні приміщень (поз.17-21), які перебувають в оренді у ТОВ НВЦ Гігієніст ЛТД та розташовані на цокольному поверсі будинку 59 по вулиці Гомельська , м.Дніпро до переліку об`єктів, що підлягають приватизації є такими, що підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні відповідної частини цих вимог таким, що прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню

Відповідно до ч.4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пунтку 6 статті 7 Закону України Закону N 2171-XII з прийняттям рішення про включення об`єкта до одного з переліків, зазначених у частині першій цієї статті, стосовно нього застосовуються обмеження та вимоги, визначені частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Відповідно до статті 8 Закону України N 2171-XII, з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які:

встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України;

готують та публікують інформацію про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації;

проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства;

замовляють у разі потреби проведення екологічного аудиту;

замовляють проведення робіт із землеустрою.

Для забезпечення виконання зазначених функцій органи приватизації можуть залучати відповідні організації та спеціалістів у порядку і на умовах, що встановлюються Фондом державного майна України.

Покупець, який у встановленому порядку подав заяву про приватизацію підприємства, може за власний рахунок замовити проведення аудиторської перевірки фінансового стану вказаного підприємства.

2. Строк підготовки об`єкта малої приватизації до продажу, крім об`єктів, набуття права власності на які пов`язане з переходом права на земельну ділянку державної власності, не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

З урахуванням вищевивстановлених фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відсутності в матеріалах справи доказів :

- про прийняття відповідачем рішення про включення спірного приміщення до переліку приватизації;

- про здійснення відповідач здійснив публікацію відповідно до статті 10 Закону;

- що Фондом державного майна України було прийнято відповідне рішення про затвердження переліку на час дії Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» в який було б включено спірне приміщення, в зв`язку із чим , висновок суду першої інстанції в частині того, що процедура приватизації за Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» № 2171-ХІІ не розпочалась є таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Колегія суддів вважає встановленим, що позивачем не надано доказів подання Заяви у формі затвердженій Наказом фонду Державного майна України від 22.05.2018р. № 675.

Оскільки, процедура приватизації в порядку, визначенному Законом № 2171-ХІІ не була розпочата, її неможливо завершити відповідно у відповідності до перехідних положень Розділу V ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону № 2269-VIII. Неподання позивачем Заяви у формі затвердженій Наказом фонду Державного майна України від 22.05.2018р. № 675 виключає можливість продовження процедури приватизації в порядку визначенному Законом № 2269-VIII.

Відповідно, позовні вимоги в частині забов`язання Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях включити спірні нежитлові приміщення (поз.17-21) до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу та продовження процедури приватизації не підлягають задоволенню, що не виключає можливості позивача ініціювати процедуру приватизації в порядку встановленому Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» в редакції Закону № 2269-VIII.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Оскільки розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог про зобов`язання відпвідача включити спірні приміщення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації та продовження процедури приватизації з інших підстав, наведених вище в мотивувальній частині, а рішення місцевого господарського суду в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у включенні приміщень до переліку об`єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу визнав помилковим, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 у справі №904/3417/20 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях щодо відмови у включенні приміщень (поз. 17-20), що розташовані на цокольному поверсі будинку 59 по вул. Гомельська, м. Дніпро до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, які орендує ТОВ НВЦ "ГІГІЄНІСТ ЛТД".

В задоволені решти позовних вимог колегія суддів відмовляє.

Відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ГІГІЄНІСТ ЛТД" підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до п. 3 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги розподіляються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ГІГІЄНІСТ ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 у справі №904/3417/20 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 у справі №904/3417/20 - скасувати.

Ухвалити нове рішення:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях щодо відмови у включенні приміщень (поз. 17-20), що розташовані на цокольному поверсі будинку 59 по вул. Гомельська, м. Дніпро до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, код ЄДРПОУ 42767945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ГІГІЄНІСТ ЛТД" (49064, м. Дніпро, вул. Щербаня, буд. 6, код ЄДРПОУ 13449581) 2 102 ,00 грн судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції та 3 153,00 грн за подання апеляційної скарги.

Витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102 ,00 грн за подання позовної заяви до суду першої інстанції та 3 153,00 грн за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ГІГІЄНІСТ ЛТД" (49064, м. Дніпро, вул. Щербаня, буд. 6, код ЄДРПОУ 13449581).

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видачу наказу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 22.02.2021

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік

Суддя О.Г. Іванов