Рішення

від 23.02.2021 по справі 520/18370/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Рішення

Іменем України

(додаткове)

23 лютого 2021 р. № 520/18370/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "САН-ГРУПП" про винесення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 520/18370/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САН-ГРУПП" (61121, м. Харків, вул. Валентинівстка, 50/А, офіс 20) до Головного управління ДПС в Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "САН-ГРУПП", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САН-ГРУПП" до Головного управління ДПС в Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії було задоволено в повному обсязі.

Скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Харківській області від 03.08.2020р. №1790833/38978724; від 03.08.2020р. №1790830/38978724; від 03.08.2020р. №1790831/38978724; від 03.08.2020р. №1790846/38978724; від 03.08.2020р. №1790843/38978724; від 03.08.2020р. №1790858/38978724; від 03.08.2020р. №1790859/38978724; від 03.08.2020р. №1790856/38978724; від 03.08.2020р. №1790857/38978724; від 03.08.2020р. №1790836/38978724 про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю САН-ГРУПП (ІКЮО 38978724) № 229 від 18.05.2020р., №235 від 20.05.2020 року, №236 від 21.05.2020р., №241 від 25.05.2020р., №244 від 26.05.2020р., №245 від 29.05.2020р., №246 від 29.05.2020р., №253 від 10.06.2020р., №254 від 10.06.2020р., №264 від 25.06.2020р. днем їх надходження.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю САН-ГРУПП сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 10510 (десять тисяч п`ятсот десять) грн. 00 коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю САН-ГРУПП сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 10510 (десять тисяч п`ятсот десять) грн. 00 коп.

15.02.2021 року до суду надійшла заява представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій представник позивача просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САН-ГРУПП".

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 2 ст. 252 КАС України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відтак, інститут додаткового судового рішення покликаний усунути такий недолік судового рішення, як його неповноту, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи.

В ході розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення встановлено, що судом при ухваленні рішення від 12.02.2021 року не вирішено питання щодо судових витрат в повному обсязі, а саме за заявою позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка була подана разом з позовною заявою.

Таким чином, слід вирішити питання щодо розподілу вказаних витрат.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги до позовної заяви було долучено наступні документи, а саме: договір № 2/11 про надання правничої допомоги від 25.11.2020 року, акт Приймання-передачі наданих юридичних послуг за Договором про надання правничої допомоги від 10.12.2020 року, Квитанція до прибуткового касового ордера №00202 від 10.12.2020 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №837.

За змістом статті 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076-УІ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови поверненню тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 дійшов висновків про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд погодився, що в висновками апеляційного суду про те, що наявні в матеріалах справи акт, платіжне доручення про сплату коштів, а також встановлений у договорі про надання правової допомоги фіксований розмір адвокатських послуг не с безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмір з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Також Верховний Суд в додатковій постанові від 08.05.2018 у справі № 810/2823/17 зробив висновок, що надані позивачем первинні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу повинні:

відповідати вимогам первинного документа встановленим вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, містити посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;

зміст послуг (зазначених в договорі про надання правової допомоги та актах) повинен мати посилання на конкретні дії та/або документи вчинені/складені адвокатом;

платіжний документ має утримувати в собі належне, повне призначення платежу та відмітки банку його проведення відповідно до пунктів 1.22, 2.3, 2.24 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 № 22.

Також в постанові від 22.05.2018 у справі № 826/8107/16 Верховний Суд прийшов до висновків про те, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Крім того, в постанові від 22.05.2018 у справі № 826/8107/16 Верховний Суд зазначив, що у поданих документах позивачем жодним чином не обґрунтовано заявлену Фахівцем у галузі права та адвокатом вартість послуг з посиланням на первинні документи.

З урахуванням вищевикладеного суд зазначає, що для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення Фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, - як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Мінлохолів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 р. за № 1686/24218.

Також Європейській суд з прав людини прийшов до висновків про те, що у випадку якщо підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

Адвокатом позивача у даній справі до суду були подані копії документів: договір № 2/11 про надання правничої допомоги від 25.11.2020 року, акт Приймання-передачі наданих юридичних послуг за Договором про надання правничої допомоги від 10.12.2020 року, Квитанція до прибуткового касового ордера №00202 від 10.12.2020 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №837.

Вищенаведені документи судом не можуть бути оцінені як належні та достатні (в розумінні ст.ст. 73 та 76 КАС України), оскільки складені формально та взагалі не підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем витрат на правничу допомогу.

Суд зазначає, що з наданої до позовної заяви квитанції до прибуткового касового ордера №00202 від 10.12.2020 року на суму 3000 грн. не видається можливим встановити факт отримання адвокатом вказаної суми, оскільки, зазначена квитанція не містить печатки банку, підпису уповноваженої особи банку, відповідно до пунктів 1.22, 2.3, 2.24 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 № 22.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено факт сплати вказаної суми, суд приходить до висновку, що заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "САН-ГРУПП" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САН-ГРУПП" (61121, м. Харків, вул. Валентинівстка, 50/А, офіс 20) до Головного управління ДПС в Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.