Рішення

від 24.02.2021 по справі 520/17528/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 лютого 2021 р. № 520/17528/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сагайдака В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "АЛЕКС" (вул. Іллінська, буд. 68, м. Харків, 61093, код ЄДРПОУ 25118854) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495), Головного управління ДПС у Донецькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Італійська, буд. 59,м. Маріуполь, Донецька область, 87515,код ЄДРПОУ: 44070187) про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "АЛЕКС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.11.2020 №0035450901, №0035470901, №0035480901.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області підлягає скасуванню з підстав необґрунтованості та не доведеності.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в порядку передбаченому ст. 262 КАС України.

Від представників відповідачів до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду надійшли відзиви на позовну заяву, в яких просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що з метою контролю за дотриманням вимог Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв тютюнових виробів та пального , Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів у сфері обігу пального, зняття його залишків, відбору проб і зразків, згідно наказу ГУ ДПС у Донецькій області від 09.10.2020 №1328 Про проведення фактичної перевірки , яким було призначено перевірку Приватного підприємства "АЛЕКС", а саме автозаправної станції за адресою : Донецька область, м. Покровськ, вул. Шмідта, 143.

Наказ на проведення перевірки було вручено менеджеру-керуючому ОСОБА_1 та касиру ОСОБА_2 .

За результатами перевірки складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової роздрібної торгівлі пальним від 26.10.2020 за №0019/05/99/16/09/25118854.

Згідно з висновками акту фактичної перевірки позивача встановлено: порушення вимог п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, п.п. 230.1.3 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України та п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.

На підставі висновків перевірки ГУ ДПС у Харківській області відносно позивача складено спірні податкові повідомлення - рішення про нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу).

Позивач не погодившись з зазначеним податковим повідомленням - рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI).

Згідно з п.п 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п.75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлений ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI).

Прийнявши рішення у формі наказу № 1328 Про проведення фактичної перевірки ПП АЛЕКС , та зазначивши у ньому нормативні підстави, відповідач діяв у спосіб, що визначений нормами Податкового кодексу України.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач не погоджується з наказом на проведення фактичної перевірки, неправомірне проведення перевірки обґрунтовує незгодою з наказом від 09.10.2020 №1328. Разом з тим, позовних вимог про скасування зазначеного наказу не заявляє. Позивачем не було оскаржено наказ на проведення перевірки Про проведення фактичної перевірки , яким було призначено перевірку ПП "АЛЕКС".

Судом встановлено, що позивачем фактично допущено посадових осіб ГУ ДПС у Донецькій області до проведення фактичної перевірки без зауважень щодо неможливості проведення такої перевірки. Фактична перевірка позивача реально проведена та за її результатами складено акт, який складено у присутності працівників позивача ОСОБА_2 (касир) та ОСОБА_1 (менеджер-керуючий), які допустили працівників податкового органу до перевірки.

У відповідності до пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України уповноваженою особою платника податків під час фактичної перевірки є особи, які фактично проводять розрахункові операції.

В спірних правовідносинах касири АЗС, як працівники позивача під час виконання своїх трудових обов`язків з продажу палива, виступають як представники позивача, і саме позивач несе відповідальність за дії своїх працівників, які вчиняються ними під час виконання таких трудових обов`язків. Позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 81 Податкового кодексу України, в частині не допуску представників відповідача до перевірки.

Відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. Таким чином, наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання.

Враховуючи факт допущення позивачем посадових осіб контролюючого органу до перевірки, у спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов`язки для платника податків є податкове повідомлення-рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.02.2019 по справі № 820/5481/17.

Враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про протиправність проведення фактичної перевірки, як підстави скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою встановлено, що ПП АЛЕКС здійснює реалізацію палива та скрапленого газу з 3 резервуарів, які не обладнані витратомірами - лічильниками, рівнемірами - лічильниками та незареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів -лічильників та рівномірів - лічильників рівня пального у резервуарах рівномірів-лічильників на введених в експлуатацію резервуарах, розташованих на акцизному складі. Також відсутні щоденні (крім днів, в які акцизний склад не працює) дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального в Єдиному державному реєстрі витратомірів - лічильників та рівномірів - лічильників рівня пального у резервуарах. Встановлено, що за період 01.04.2020 - до 02.09.2020 відсутні дані про зареєстровані витратоміри-лічильники і рівнеміри - лічильники у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі. 02.09.2020 відсутні передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку.

У відповідності до приписів п.п.230.1.2 п. 230.1. ст.230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливо роздавальні колонки та/або оливо роздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Крім того, відповідно до п. 1281.1 ст. 1281 ПК України не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

У відповідності до приписів пп. 230.1.3 пункту 230.1. статті 230 ПК України на кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД формуються показники про: обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показників рівнемірів-лічильників, встановлених на таких резервуарах, розташованих на такому акцизному складі; добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу на підставі показників витратомірів-лічильників, встановлених на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на такому акцизному складі; добовий обсяг отриманого пального, що визначається шляхом віднімання від обсягу залишків пального на кінець звітної доби обсягу залишків пального на початок звітної доби та додавання добового обсягу реалізованого пального з такого акцизного складу з додаванням обсягу втраченого пального, зазначеного в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та з відніманням додаткового обсягу пального, зазначеного в заявках на поповнення обсягу залишку пального або спирту етилового, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Таким чином, суд дійшов висновку, що законодавець чітко поставив на платника податків обов`язок щодо подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового та встановив відповідальність за його несвоєчасне виконання.

За встановлених обставин та досліджених матеріалів справи суд не вбачає в діях відповідачів обґрунтованої протиправності та порушення прав позивача, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Разом із тим, суд зазначає, що вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Враховуючи вищенаведене, спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що ґрунтуються на нормах закону, та не підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "АЛЕКС" (вул. Іллінська, буд. 68,м. Харків,61093, код ЄДРПОУ 25118854) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, ЄДРПОУ 43983495), Головного управління ДПС у Донецькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Італійська, буд. 59,м. Маріуполь, Донецька область,87515,код ЄДРПОУ: 44070187) про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24 лютого 2021 року.

Суддя Сагайдак В.В.