Постанова

від 24.02.2021 по справі 360/2943/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року справа №360/2943/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Казначеєва Е.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника позивача Писаренко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства (СФГ) "Березень" на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 р. у справі № 360/2943/20 (головуючий І інстанції К.Є. Петросян) за позовом Селянського фермерського господарства Березень до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправними дій та рішень, скасування приписів, -

ВСТАНОВИВ:

Селянське фермерське господарство Березень (далі - позивач, СФГ Березень ) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру) в якому просило: визнати протиправним та скасувати припис від 02 липня 2020 року № 267-ДК/0107Пр/03/01/-20, винесений Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області в особі державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Гончарова Ю.Є.; визнати протиправним та скасувати припис від 02 липня 2020 року № 268-ДК/0108Пр/03/01/-20, винесений Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області в особі державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_1 .

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не досліджено, чи було дотримано відповідачем умови та порядок прийняття ним відповідних розпорядчих документів щодо проведення перевірки, що має значення для правильного вирішення справи. Зазначив, що відповідачем не надано доказів на підтвердження порушення позивачем вимог земельного законодавства в частині цільового використання земельної ділянки. При цьому, надана земельна ділянка в оренду для ведення сільськогосподарського виробництва використовувалась за цільовим призначенням яке не змінювалось.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з`явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.10.2020 СФГ "Березень", код за ЄДРПОУ 32365279, зареєстроване як юридична особа, керівник ОСОБА_2 , основними видами діяльності якої є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (т.2 а.с. 23-25).

На підставі заяви ОСОБА_2 від 06.03.2003 про надання йому земельної ділянки площею 26,9228 га сіножатей для ведення селянського фермерського господарства, рішенням Дем`янівської сільської ради надано згоду на надання в оренду строком на 50 років гр. ОСОБА_2 земельної ділянки загально площею 26,9228 га, в тому числі сіножаті - 26,9228 га (т.1 а.с.35-36).

Згідно з експлікацією земельних угідь ОСОБА_2 відводиться земельна ділянка площею 26,9228 га з кодом цільового використання 2.5 для ведення фермерського господарства, у тому числі сіножаті - 26,9228 га (т.1 а.с.74).

Розпорядженням голови Білокуракинської райдержадміністрації від 03 квітня 2003 року № 153 затверджено проект відведення земельної ділянки площею 26,9228 сіножатей, яка надається в оренду строком на 50 років гр. ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства із земель державної власності Дем`янівської сільської ради та надано ОСОБА_2 в оренду строком на 50 років земельну ділянку загальною площею 26,9228 га з них сіножатей 26,9228 га для ведення фермерського господарства із земель державної власності Дем`янівської сільської ради (т.1 а.с.28).

На підставі розпорядження голови Білокуракинської райдержадміністрації від 03 квітня 2003 року № 153 між Білокуракинською райдержадміністрацією (Орендодавець) та СФГ "Березень" в особі засновника ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, яка є державною власністю Дем`янівської сільської ради від 19 травня 2003 року, яким зокрема визначено: в оренду передається земельна ділянка площею 26,9228 га, в тому числі сіножатей - 26,9228 га (пункт 1.3); вказана земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства з метою ефективного використання її за обраним видом користування (пункт 2.1); єдиним обмеженням щодо використання земельної ділянки Орендарем є недопустимість зміни цільового призначення, визначеного в п.2.1 цього договору (пункт 2.5) (т.1. а.с.17-19).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта, 19.05.2003 Відділом у Білокуракинському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 26,9228 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства (т.1 а.с.186).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається наступна інформація: кадастровий номер 4420983400:16:001:0003; місце розташування: Луганська область, Білокуракинський район, Дем`янівська сільська рада; цільове призначення - 01.02 для ведення фермерського господарства; категорія земель - землі сількогосподарського призначення; вид використання - для ведення фермерського господарства; форма власності - комунальна; площа - 26,9228 га; дата державної реєстрації земельної ділянки - 19.05.2003 відділом у Білокуракинському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 08.04.2003; ТОВ "Деметра" (т.1 а.с.26).

Також, на підставі клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 33,7114 га - сіножатей, яка надається строком на 49 років ФГ "Березень" для ведення фермерського господарства із земель державної власності на території Дем`янівської сільської ради, розпорядженням голови Білокуракинської райдержадміністрації від 20.11.2003 № 256 надано згоду на надання в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 33,7114 га сіножатей ФГ "Березень" для ведення фермерського господарства із земель державної власності на території Дем`янівської сільської ради (т.1 а.с.90-92).

Згідно з експлікацією земельних угідь ФГ "Березень" відводиться земельна ділянка площею 33,7114 га з кодом цільового використання 2.5 для ведення фермерського господарства, у тому числі сіножаті - 33,7114 га (т.1 а.с.96).

Розпорядженням голови Білокуракинської райдержадміністрації від 20 січня 2004 року № 11 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка надається в оренду строком на 49 років ФГ "Березень" для ведення фермерського господарства із земель державної власності Дем`янівської сільської ради. Пунктом 2 даного розпорядження визначено про надання в оренду строком на 49 років ФГ "Березень" земельної ділянки площею 33,7114 га - сіножатей для ведення фермерського господарства із земель державної власності на території Дем`янівської сільської ради (т.1 а.с.122).

На підставі розпорядження голови Білокуракинської райдержадміністрації від 20 жовтня 2003 року № 11 між Білокуракинською райдержадміністрацією (Орендодавець) та СФГ "Березень" в особі засновника Писаренко В.В. (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 27 січня 2004 року, яким зокрема визначено: в оренду передається земельна ділянка площею 33,7114 га, в тому числі сіножаті 33,7114 га, строком на 49 років із земель державної власності на території Дем`янівської сіьської ради Білокуракинського району Луганської області (пункт 1.2); земельна ділянка передається для ведення фермерського господарства (пункт 2.1); єдиним обмеженням щодо використання земельної ділянки є недопустимість зміни цільового призначення земельної ділянки, визначеного в п.2.1 цього договору (пункт 2.5) (т.1. а.с.29).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта, 20.01.2019 Відділом Держгеокадастру у Білокуракинському районі здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 33,7111 га, цільове призначення - для ведення сільськогосподарського виробництва (т.2 а.с.51).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається наступна інформація: кадастровий номер 4420983400:15:001:0004; місце розташування: Луганська область, Білокуракинський район, Дем`янівська сільська рада; цільове призначення - 01.02 для ведення фермерського господарства; категорія земель - землі сількогосподарського призначення; вид використання - для ведення фермерського господарства; форма власності - комунальна; площа - 33,7114 га; дата державної реєстрації земельної ділянки - 20.01.2009 відділом Держгеокадастру у Білокуракинському районі Луганської області на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 05.03.2005; ТОВ "Деметра" (т.1 а.с.37).

На підставі доповідних записок від 03 червня 2020 року № 570/90-200 та № 571/90-20, наказами ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 03 червня 2020 року № 267-ДК та 268-ДК визначено державним інспекторам здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення планової перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок комунальної форми власності сільськогосподарського призначення площею 26,9228 га (кадастровий номер 4420983400:16:001:003) та площею 33,7111 га (кадастровий номер 4420983400:15:001:0004) відповідно, розташованих за межами населених пунктів на території Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області у термін з 05.06.2020 по 19.06.2020 ( т.1 а.с. 187-188, 206-207).

Державним інспектором на виконання наказу від 03 червня 2020 року № 267-ДК здійснено обстеження земельної ділянки площею 26,9228 га (кадастровий номер 4420983400:16:001:003), розташованої за межами населених пунктів на території Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області, за результатами чого складено складено акти від 12 червня 2020 року № 267-ДК/65/АО/10/01/-20 обстеження земельної ділянки та № 267-ДК/206/АП/09/01/-20 перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки (т.1 а.с.189-193).

Також, державним інспектором на виконання наказу від 03 червня 2020 року № 268-ДК здійснено обстеження земельної ділянки площею 33,7111 га (кадастровий номер 4420983400:15:001:0004), розташованої за межами населених пунктів на території Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області, за результатами чого складено акти від 12 червня 2020 року № 268-ДК/79/АО/10/01/-20 обстеження земельної ділянки та № 267-ДК/207/АП/09/01/-20 перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки (т.1 а.с.208-212).

Зі змісту цих актів слідує, що перевіркою фактичного використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення (угіддя - сінокоси) площею 26,9228 га (кадастровий номер 4420983400:16:001:0003) та 33,7111 га (кадастровий номер 4420983400:15:001:0004), встановлено відсутність на земельних ділянках дернини та трав`янистої рослинності (що є невід`ємною частиною складу сіножатей), натомість вона має ознаки аграрної обробки, на всій площі перевіряємих земельних ділянок наявні паростки вівсяної пшениці, що підтверджується фотофіксацією.

Зазначені факти згідно актів свідчать, що земельні ділянки комунальної форми власності сільськогосподарського призначення (угіддя-сіножаті) використовуються не за цільовим призначенням, чим порушено вимоги пункту 2 частини 5 статті 20, пункту "а" частини першої статті 96 Земельного кодексу України, статті 37 Закону України "Про охорону земель", за що передбачено відповідальність згідно з пунктом "ґ" частини першої статті 211 Земельного кодексу України.

Позивачем 02.07.2020 на ім`я начальника ГУ Держгеокадастру у Луганській області надано письмові пояснення стосовно виявленого порушення, яким серед іншого, зазначено, що з умов договорів оренди будь-яких обмежень щодо використання земельних ділянок не встановлено (т.1 а.с.156, 215).

За результатами проведеної перевірки державним інспектором 02 липня 2020 року складено: протоколи про адміністративне правопорушення № 267-ДК/0088П/07/01/-20 та № 268-ДК/008П/07/01/-20, в яких зазначено, що головою СФГ "Березень" ОСОБА_2 внаслідок використання не за цільовим призначенням земельних ділянок заподіяно шкоду у сумі 10 339, 23 та 12 946,16 грн відповідно (т.1 а.с. 197-198, 216-217); постанови про накладення адміністративного стягнення № 267-ДК/0088По/08/01/-20 та № 268-ДК/0089По/08/01/-20, якими визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 53 КУпАП (т.1 а.с. 199-200, 218-219); приписи № 267-ДК/0107Пр/03/01/-20 та № 268-ДК/0108Пр/03/01/-20, якими приписано голові СФГ "Березень" усунути виявлені порушення земельного законодавства шляхом приведення земельних ділянок площею 26,2892 га (кадастровий номер 4420983400:16:001:0003) та 33,7111 га (кадастровий номер 4420983400:15:001:0004), що розташовані на території Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області, у стан, придатний для використання за цільовим призначенням у термін до 02.08.2020 та 03.07.2020 відповідно (т.1 а.с.201, 220).

Правомірність прийняття вищевказаних приписів є спірним питанням даної справи.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 1 ЗК України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (частина 3 статті 2 ЗК України).

Згідно статті 18 ЗК України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни.

Відповідно до статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Приписами статті 188 ЗК України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Закон України від 19 червня 2003 року № 962-IV "Про охорону земель" (далі - Закон № 962-IV) визначає правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.

Статтею 2 Закону № 962-IV передбачено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Частиною 1 статті 19 Закону № 962-IV закріплено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (частина друга статті 19 Закону № 962-IV).

Згідно з частиною 3 статті 19 Закону № 962-IV порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року № 482 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (абзац перший пункту 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15).

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Головне управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане (абзац перший пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308).

Згідно з підпунктом 30 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області останнє відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначає Закон України від 19 червня 2003 року № 963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (далі - Закон № 963-IV).

Статтею 4 Закону № 963-IV визначено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно з статтею 5 Закону № 963-IV державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з положеннями статті 6 Закону № 963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Статтею 9 Закону № 963-IV передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону № 963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Отже, до повноважень державного інспектора віднесено, зокрема, надання обов`язкових для виконання вказівок (приписів) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що земельні ділянки використовуються позивачем не за цільовим призначенням, що суперечить статусу цих сільськогосподарських угідь і є порушенням вимог природоохоронного законодавства та законодавства щодо використання та охорони земель.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком, з огляду на наступне.

За пунктом а частини 1 статті 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Статтею 35 Закону № 962-IV регламентовано, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 36 Закону № 962-IV охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.

Власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється (частини 1, 2 статті 37 Закону № 962-IV).

Відповідно до приписів частини 3 статті 37 Закону № 962-IV на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Відповідно до пункту "г" частини 1 статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

За п. ґ частини 1 статті 211 ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною 5 статті 20 ЗК України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

За положенням статті 34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Абзацом 15 частини 1 статті 1 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV Про землеустрій цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям (частина перша статті 35 Закону України від 19.06.2003 № 962-IV Про охорону земель (далі Закон № 962-IV).

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Згідно з розділом ІІ Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548, вирізняють такі види цільового призначення земель сільськогосподарського призначення, зокрема: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 01.02 Для ведення фермерського господарства; 01.08 Для сінокосіння та випасання худоби

Відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ), який є Додатком 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051:

Рілля. Група включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви;

Сіножаті. Підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки;

Пасовища. Підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Аналіз вищевикладених положень земельного законодавства дає підстави дійти висновку, що сільськогосподарські угіддя це ділянки, що безпосередньо використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції, які поділяються на такі види сільськогосподарських угідь як, зокрема: рілля, сіножаті, пасовища, а також за видами їх цільового призначення, зокрема: на землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), для ведення фермерського господарства (01.02), для сінокосіння та випасання худоби (01.08).

Землі сільськогосподарського призначення можуть використовуватися їх власниками та землекористувачами виключно із дотриманням їх цільового призначення - за призначенням, визначеним у встановленому законодавством порядку на підставі документації із землеустрою.

Судами встановлено, що у проекті відведення земельної ділянки площею 34,8295 га (кадастровий номер 4423388200:15:001:0001), який затверджено розпорядженням голови Новопсковської райдержадміністрації від 20 січня 2014 року № 13, визначено вид сільськогосподарського угіддя пасовища, а також вид цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до договорів оренди земельної ділянки, земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта, та витягів Державного земельного кадастру про земельну ділянку, цільове призначення земельних ділянок за кадастровим номером 4420983400:16:001:0003 та 4420983400:15:001:0004 - ведення сільськогосподарського виробництва (01.02), категорія земель - землі сількогосподарського призначення; вид використання - для ведення фермерського господарства. Також, згідно даних Державного земельного кадастру про земельну ділянку відсутні будь-які обмеження щодо вказаних земельних ділянок.

Відтак, вид угіддя та цільового призначення земельної ділянки, переданої в оренду позивача, визначені у документації із землеустрою, а також зафіксовані у рішенні уповноваженого органу про передачу її у користування, дає підстави для висновку, що позивач мав право використовувати земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва (за її цільовим призначенням), але в межах її виду.

На підставі викладеного, суд вважає, що вказані вище земельні ділянки використовувались позивачем за цільовим призначенням, як землі сільськогосподарського призначення, отже відсутні підстави вважати зміну їх цільового призначення, земельні ділянки використовувались позивачем згідно умов договору оренди укладених підприємством та будь-які обмеження, передбачені вказаним вище законом та договором не встановлювалися.

Під час судового розгляду відповідачем не представлено жодного доказу щодо встановлення обмежень (обтяжень) у використанні орендованих земельних ділянок.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вимог ч.4-6 ст.37 Закону № 962-IV "Про охорону земель" з метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.

Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки; зміні власника земельної ділянки або землекористувача; проведенні грошової оцінки земель; визначенні розмірів плати за землю; здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів.

Форму агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Згідно ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до ст. 35 Закону України № 962-ІV "Про охорону земель", власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Згідно ч.ч. 1-5 ст. 111 Земельного Кодексу України обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.

Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель: а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків; б) заборона на провадження окремих видів діяльності; в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту; г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги; ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт; д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку; е) обов`язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг.

Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, встановленому законом.

Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико- культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

Як зазначалось, згідно даних Державного земельного кадастру про земельну ділянку відсутні будь-які обмеження щодо вказаних земельних ділянок.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України "Про землеустрій" № 858-IV власники землі та землекористувачі забезпечують виконання заходів з охорони земель та дотримання екологічних обмежень у використанні земель, передбачених проектом землеустрою.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд зазначає, що орган владних повноважень в межах спірних правовідносин з урахуванням вимог вищезазначених норм у спосіб, передбачений Законом, не довів порушення позивачем вимог земельного законодавства.

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів правомірності винесеного спірного припису.

Крім того, суд зазначає, що після скасування наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 лютого 2013 року № 104 та від 12 липня 2012 року № 424, порядок проведення перевірки суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства щодо охорони та використання земель має здійснюватися відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 10.07.2018 у справі № 818/1511/17, порядок проведення перевірки суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства щодо охорони та використання земель має здійснюватись відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 13 червня 2019 року у справі №815/5113/17, від 10 січня 2019 року у справі №823/922/17.

При цьому, орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, не визначено в якості такого, на який не поширюється дія даного Закону (стаття 6 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності ).

Як зазначено в акті перевірки, суть виявленого порушення полягає у використанні земельної ділянки, що здійснюється позивачем, як суб`єктом господарювання. При даних обставинах земельна ділянка не могла бути самостійним предметом перевірки. Предметом перевірки не є земельна ділянка, а господарська діяльність позивача з використанням цієї ділянки

Аналізованими нормами зазначених вище нормативно- правових актів, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, позапланових. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З розпорядчими документами органів державного нагляду (контролю) суб`єкт господарювання має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

В контексті наведеного, суд погоджується з доводами позивача, що його не повідомлено про проведення перевірки, керівнику позивача не пред`явлено направлення на проведення перевірки та посвідчення, перевірка проведена не за місцем здійснення діяльності позивача та не в присутності уповноважених керівником осіб.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач здійснив перевірку із суттєвим порушенням встановленої Законами України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності процедури, наслідком чого є визнання протиправними рішення прийнятого за результатами такої перевірки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем за подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 4260,79 грн. та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у розмірі 6306 грн.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 5255 грн.

Керуючись статтями 139, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Березень" на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 р. у справі № 360/2943/20- задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 р. у справі № 360/2943/20 - скасувати.

Адміністративний позов Селянського фермерського господарства "Березень" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 02 липня 2020 року № 267-ДК/0107Пр/03/01/-20.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 02 липня 2020 року № 268-ДК/0108Пр/03/01/-20.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (код ЄДРПОУ 39771244) на користь Селянського фермерського господарства "Березень" (код ЄДРПОУ 32365279) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 10566,79 грн. (десять тисяч п`ятсот шістдесят шість).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення проголошено та підписано 24 лютого 2021 року

Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв

Судді: І.В. Геращенко

Г.М. Міронова