Постанова

від 16.02.2021 по справі 320/5560/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5560/18 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.

розглянувши у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року (повний текст складено 06 листопада 2020 року) у справі за адміністративним позовом Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями Укрпластавтомат до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Київській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 30.07.2018 №0026025501.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ГУ ДПС у Київській області (правонаступник ГУ ДФС у Київській області) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що скаржником не було проведено коригування податкового кредиту шляхом нарахування податкового зобов`язання при списанні комплектуючих частин, що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за квітень 2018 року у розмірі 46407,00 грн.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що поставлені запчастини для термопластавтоматів використовуються у господарській діяльності позивача шляхом надання відповідного майна в оренду. Заміна запчастин, що вийшла з ладу, не може вважатись ліквідацією, оскільки основною метою гарантійної заміни дефектних деталей є підтримання робочого стану термопластавтоматів, які надаються позивачем в оренду. Крім того, відповідні запчастини були передані не безоплатно, а на виконання гарантійних зобов`язань по контракту №1605 від 16.05.2016, укладеного з Aedice CO, LTD.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку письмового провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

26 січня 2021 року до суду надійшла заява відповідача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за участю представника відповідача.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021 вирішено здійснювати подальший розгляд справи у відкритому судовому засіданні з огляду на клопотання відповідача.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав своє клопотання про заміну відповідача ГУ ДФС у Київській області його правонаступником - ГУ ДПС у Київській області, яке було задоволено протокольною ухвалою суду, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби реорганізовано ГУ ДФС у Київській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 20.06.2018 по 04.07.2018 посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за квітень 2018 року, за результатами якої складено акт від 11.07.2018 №827/10-36-55-01/32077980 (а.с.52-86 т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем пп.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.198.5, п.198.1 ст.198, п.44.1 ст.44 ПК України, а саме, платником не нараховано зобов`язань в сумі 46407,00 грн за січень 2018 року, що призвело до завищення від`ємного значення за січень 2018 року в сумі 46407,00 грн, яке було перенесено у наступні звітні періоди у зв`язку з чим зменшено суму залишку від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) податкової декларації з ПДВ за квітень 2018 року у розмірі - 46407,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення форми В4 від 30.07.2018 №0026025501 (а.с.51 т.1), яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 46407,00 грн за квітень 2018 року по податковій декларації №9097185628 від 18.05.2018.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що застосування податковим органом п.198.5 ст.198 ПК України, є помилковим, а в діях позивача були відсутні порушення норм податкового законодавства які були відображені та поставлені в провину податковим органом, за результатами проведення позапланової перевірки, з огляду на що, і наслідки у вигляді прийняття податкового повідомлення-рішення є неправомірними.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231).

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Положеннями абз.2 п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Пунктом 201.12 ст.201 ПК України встановлено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом господарської діяльності позивача за КВЕД є 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів , що підтверджується витягом з ЄДРПОУ від 18.10.2018 №1004544935 (а.с.37-46 т.1).

Між позивачем та компанією Aedice CO, LTD 16.05.2016 укладено контракт №1605 (а.с.91-96 т.1) на поставку термопластавтоматів, які в подальшому використовувались позивачем для провадження власної господарської діяльності, відповідно до договору оренди обладнання №7 від 01.10.2017, укладеного з ТОВ Алена (а.с.97-98 т.1).

Листом від 25.10.2017 вих.№1368/1 ТОВ Алена повідомило позивача про зауваження в роботі орендованого обладнання (а.с.115 т.1).

Наказом ДПзІІ Укрпластавтомат від 26.10.2017 №14 (а.с.116) позивачем вирішено провести обстеження стану термопластавтоматів, результати якого закріплено в акті про виявлені дефекти обладнання від 27.10.2017 (а.с.117 т.1).

Листом від 01.11.0217 вих.№160 (а.с.118 т.1) позивач повідомив компанію Aedice CO, LTD щодо необхідності проведення гарантійної заміни комплектуючих до ТПА, що поставлені на підставі договору №1605 віл 16.05.2016, оскільки їх робота не відповідає штатним параметрам, у відповідь на який листом від 15.11.2017 №151117-1 (а.с.120 т.1) позивача повідомлено про наявність підстав для заміни комплектуючих по гарантії, оскільки гарантійних строк за договором №1605 віл 16.05.2016 становить 24 місяці, постачання буде здійснено на умовах CIF Одеса, в рамках контракту №1605 віл 16.05.2016 постачання неякісних елементів здійснюється в порядку заміни (неякісних на якісні) на безоплатній основі.

22.01.2018 позивачем було здійснено митне оформлення запасних частин на підставі митної декларації UA125260/2018/830679 (а.с.112 т.1), сума ПДВ становить 46407,43 грн. Оплата ПДВ підтверджується банківською випискою від 19.01.2018 (а.с.3 т.2). Дана сума була відображена в системі електронного адміністрування ПДВ, що підтверджується витягом в розрізі операцій з Системи електронного адміністрування ПДВ № 23102268 за 22.01.2018 (а.с.4 т.2).

Наведене надало позивачу право формувати податковий кредит у сумі сплаченого ПДВ, що відбулось у відповідності до положень податкового законодавства.

Положеннями абз.9 п.4 Загальні положення Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби об`єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством / установою.

В той же час, замінні запчастини, що не є самостійними комплексами і самостійно не виконують функцію пристрою, не належать до основних засобів, у розумінні наведених вище норм, а тому їх заміна не може вважатись ліквідацією основної частини засобу.

Відповідно до п.7.3 контракту №1605 віл 16.05.2016 продавець гарантує збереження якості поставленого товару протягом 24 (двадцять чотирьох) місяців (гарантійний строк) з дати введення в експлуатацію. Згідно з п.7.4 вказаного контракту протягом гарантійного строку продавець несе відповідальність за дефекти, пошкодження та інші недоліки товару. Відповідно до п.7.8 контракту продавець зобов`язаний усунути за власні кошти (замінити неякісний товар на аналогічний якісний) виявлені недоліки/дефекти товару.

Поставка термопластавтоматів на умовах вказаного контракту підтверджується наявними в матеріалах справи копіями митних декларації з відмітками митного органу про завершення митних формальностей з оформлення їх імпорту (а.с.124-132 т.1).

Отже, запасні частини були поставлені позивачу не безоплатно, а на виконання зобов`язань, передбачених контрактом №1605 віл 16.05.2016, що спростовує існування обставин окремого договірного зобов`язання за пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що під час митного оформлення імпорту запчастин неналежної якості позивачем було сплачено ПДВ в розмірі 46407,43 грн, при цьому не відбулось зміни податкових зобов`язань позивача, оскільки всі зобов`язання були сплачені під час імпорту термопластавтоматів на підставі контракту №1605 віл 16.05.2016 відповідно до митних декларації UA125260/2017/833845 від 24.04.2017, 125160002/2016/677736 від 22.11.2016, 125160002/2017/831610 від 20.02.2017, 125160002/2016/677803 від 24.11.2016. При цьому, в даному випадку відбулась лише гарантійна заміна окремих запчастин термполаставтоматів на умовах відповідного зовнішньоекономічного контракту, що спростовує твердження контролюючого органу про завищення позивачем від`ємного значення ПДВ за січень 2018 року в сумі 46407,00 грн.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявності підстав для його скасування.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зокрема, в п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі Hirvisaari v. Finland , зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09 грудня 1994 року у справі Ruiz Torija v. Spain пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, а окремі порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 22 лютого 2021 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма