Постанова

від 11.02.2021 по справі 947/10098/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2493/21

Номер справи місцевого суду: 947/10098/20

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2021 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 947/10098/20

Номер провадження: 22-ц/813/2493/21

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

-головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

-суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дубрянської Н.О.,

учасники справи:

-позивач - ОСОБА_1 ,

-відповідач - Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності, за апеляційною скаргою адвоката Гогович Валентини Анатоліївни, діючої від імені Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС , на ухвалу Київського районного суду міста Одеса, постановлену у складі судді Калініченко Л.В. о 10 годині 59 хвилині 09 жовтня 2020 року, про забезпечення позову, повний текст ухвали складений 12 жовтня 2020 року,

встановив

2. Описова частина

2.1 Короткий зміст вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить суд: 1) визнати недійсним Персональний меморандум Асоційованого члена кооперативу №в/3152018471 від 21.08.2018р; 2) визнати недійсним Інструктивну декларацію №в/4/6/2-п від21.06.2018року та Угоду про порядок повернення паю; 3) застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача на користь позивача боргу у вигляді сплаченого позивачем на підставі укладеного Персонального меморандуму та Інструктивної декларації паю в розмірі 540 431,57 грн..

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що 21 червня 2018 року між ним - ОСОБА_1 таОбслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС (далі - ОК ЖБК ВІЛЬЯМС ) було укладено персональний меморандум Асоційованого члена кооперативу № в/3152018471 та інструктивну декларацію №в/4/6/2-п від 21.06.2018р., за умовами яких позивач зобов`язався вносити кошти на розрахунковий рахунок відповідача згідно умов Інструктивної декларації №в/4/6/2-п від 21.06.2018р., а відповідач - здійснити взяті на себе обов`язки по будівництву та передачі позивачу права власності в оговорені строки у персональному меморандумі Асоційованого члена кооперативу №в/3152018471, а саме - квартири розрахунковою, площею - 81,79 кв. м., на 6-му поверсі, секції 4, в об`єкті будівництва за адресою - АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 належним чином виконав умови Персонального меморандуму Асоційованого члена кооперативу № в/3152018471 та інструктивної декларації №в/4/6/2-п від 21.06.2018р., а саме - сплатив на розрахунковий рахунок відповідача суму коштів у розмірі - 540 431,57 грн..

Відповідно до угоди про порядок повернення паю від 16.09.2019 року, укладеної між ОК ЖБК ВІЛЬЯМС та ОСОБА_1 , ОК ЖБК ВІЛЬЯМС підтверджено, що ОСОБА_1 було сплачено грошові кошти у розмірі - 540 431,57 грн. за Персональним меморандумом Асоційованого члену Кооперативу №В/3152018471 від 21 липня 2018 року, які підлягають поверненню ОСОБА_1 , у зв`язку із припиненням асоційованого членства в ОК ЖБК ВІЛЬЯМС , строком по 16 вересня 2021 року.

Персональний меморандум Асоційованого члена кооперативу №в/3152018471 та інструктивна декларація №в/4/6/2-п від 21.06.2018р., а також угода про порядок повернення паю від 16.09.2019 року підлягають визнанню недійсними, а сплачені ним грошові кошти у розмірі - 540 431,57 грн. поверненню, оскільки відповідачем не були належним чином виконані умови Персонального Меморандуму та Інструктивної декларації. Під час укладення угоди про повернення паю, його було введено в оману стосовно строку повернення таких коштів (Т. 1, а. с. 2 - 5).

05.10.2020 року ОСОБА_1 надав до суду заяву про забезпечення позову, яку надалі уточнив та згідно з останньою редакцією від 08.10.2020 року за вх. №50622 просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, належні Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС , на рахунках останнього в сумі - 540 431,57 грн..

В обґрунтування вищевказаної заяви позивач посилається на те, що 21.06.2018 року між ним та ОК ЖБК ВІЛЬЯМС було укладено персональний меморандум Асоційованого члена кооперативу № в/3152018471 та інструктивну декларацію №в/4/6/2-п від 21.06.2018р., за умовами яких він зобов`язався вносити кошти на розрахунковий рахунок відповідача згідно умов Інструктивної декларації №в/4/6/2-п від 21.06.2018р., а відповідач здійснити взяті на себе обов`язки по будівництву та передачі позивачу права власності в оговорені строки у персональному меморандумі Асоційованого члена кооперативу №в/3152018471, а саме - квартири розрахунковою, площею 81,79 кв. м., на 6-му поверсі, секції 4, в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 були належним чином виконані умови Персонального меморандуму Асоційованого члена кооперативу № в/3152018471 та інструктивної декларації №в/4/6/2-п від 21.06.2018р., а саме належним чином сплачено на розрахунковий рахунок відповідача суму коштів у розмірі 540431,57 грн.

Як стверджує позивач у заяві, через неодноразове порушення відповідачем умов договорів, невиконання зобов`язань з передання об`єкту будівництва, він звернувся з вимогою про розірвання персонального меморандуму та повернення йому сплаченого паю, на що відповідач погодився, запросив його до кабінету та зазначив, що для отримання внесених коштів, необхідно підписати відповідну угоду та зайти до бухгалтерії, що ним і було зроблено.

Однак, як зазначає позивач, відповідач не роз`яснивши йому умови договору, ввівши в оману щодо правової природи угоди, надав угоду зі строком повернення коштів через два роки, що позивач вважає істотним порушенням умов, про що його не було повідомлено.

За наслідком викладеного, позивач стверджує, що відповідачем отримані від нього кошти в сумі 540431,57 грн. на виконання умов Персонального меморандуму Асоційованого члена кооперативу №в/3152018471 та інструктивної декларації №в/4/6/2-п від 21.06.2018р., які не зважаючи на розірваний договір, перебувають в користуванні відповідача.

Позивач посилається на те, що за фактом введення його в оману, ним було здійснено звернення до органів поліції з приводу вчинення відповідачем кримінального правопорушення, яку було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160380000861, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Також, як стверджує позивач, статутний капітал відповідача складає - 0 гривень, майна останній немає, а відтак вважає за необхідне накласти арешт на спірну суму грошових коштів, які перебувають на рахунках відповідача, що є спів мірним розміру заявлених вимог та буде гарантувати можливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки в іншому випадку, у разі зняття і витрати відповідачем грошових коштів та за відсутності у останнього майна, за рахунок якого можливо звернути стягнення, рішення не буде виконаним, а права та інтереси позивача не захищені.

З урахуванням того, що як визначив позивач, відповідачем здійснювались дії з введення його в оману, поведінка відповідача свідчить про відсутність наміру повертати йому грошові кошти, у зв`язку з чим є загроза в невиконанні відповідачем майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, та здійснення відповідачем дій з приховання свого майна і коштів, для виплати йому грошових коштів (Т. 1, а. с. 102, 104 - 107).

2.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції

ОК ЖБК ВІЛЬЯМС у запереченнях на заяву про забезпечення позову вважає необхідним заяву залишити без задоволення.

Кооператив посилається на те, що у заяві позивач не обґрунтував необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Заява не містить обґрунтування вжиття саме запропонованих позивачем заходів забезпечення позову. У заяві не містяться пропозиції позивача щодо зустрічного забезпечення. Позивач не надав доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на всіх рахунках відповідача фактично є не тільки втручанням у господарську діяльність, а взагалі її блокуванням. Призведе до зупинення будівництва об`єкту. Тобто, запропонований позивачем захід забезпечення позову є неспівмірним з позовними вимогами (Т. 1, а. с. 116 - 121)

2.3 Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Київського районного суду міста Одеса від 09 жовтня 2020 року задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі №947/10098/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності, а саме накладено арешт на грошові кошти на рахунках, належні Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС , код ЄДРПОУ 40190615, місцезнаходження: Україна, 65016, Одеська область, місто Одеса, Фонтанська дорога, будинок 123, приміщення 5М, у межах позовних вимог, а саме в сумі 540 431 (п`ятсот сорок тисяч чотириста тридцять одна) гривня 57 (п`ятдесят сім) копійок.

Ухвала суду першої інстанції мотивовано тим, щовжиття заходів забезпечення позову в цій справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках відповідача в межах позовних вимог, а саме в сумі - 540 431 (п`ятсот сорок тисяч чотириста тридцять одна) гривня 57 (п`ятдесят сім) копійок, є виправданим заходом забезпечення позову і співрозмірним заявленим позовним вимогам, який забезпечить ефективний спосіб захисту та виконання можливого рішення суду (Т. 1, а. с. 146 - 151).

2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Адвокат Гогович В.А., діюча від імені Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС , в апеляційній скарзі просить ухвалу Київського районного суду міста Одеса від 09 жовтня 2020 року про забезпечення позову скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ухвала постановлена судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладений в ухвалі, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що заява про забезпечення позову від 05.10.20 р. була подана позивачем із грубим порушенням п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 151, ст. 153 ЦПК України.

Суд взагалі не з`ясував природу правовідносин та зобов`язань, що виникли між кооперативом та позивачем в період його членства в кооперативі, внаслідок чого судом була постановлена помилкова ухвала.

Кооператив не є товариством з обмеженою відповідальністю. У кооперативі не має взагалі статутного капіталу. Кооператив утворений та діє у відповідності до Закону України Про кооперацію , з врахуванням вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно- правових актів з питань кооперації.

ОК ЖБК ВІЛЬЯМС утворений внаслідок добровільного об`єднання осіб на основі членства для ведення спільної некомерційної господарської діяльності на засадах самоврядування з метою задоволення економічних, соціальних, побутових та інших потреб, пов`язаних з житловими комплексами із об`єктами громадського (суспільного) призначення на землях житлової та громадської забудови в АДРЕСА_2 (п. 1.1. Статуту Кооперативу, копія Статуту міститься в матеріалах справи).

Кооператив здійснює виключно некомерційну господарську діяльність. Кооператив є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками (членами та асоційованими членами), а є впровадження основної діяльності, передбаченої його Статутом та законодавством України, для задоволення економічних, соціальних, побутових та інших потреб його Членів та Асоційованих членів в отриманні прав на житлові (в тому числі квартир) та нежитлові приміщення в Будинках в результаті будівництва відповідної складової частини (черги, пускового комплексу) відповідних житлових комплексів з об`єктами громадського (суспільного) призначення на землях житлової та громадської забудови в АДРЕСА_2 та також потреб у належному утриманні, використанні, ремонті, експлуатації та обслуговуванні Житлового комплексу відповідно до мети (цілей, завдань) та напрямів (предмету, виду) діяльності Кооперативу, передбаченої його Статутом (п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Статуту Кооперативу, копія Статуту міститься в матеріалах справи).

Предметом укладеного між Позивачем та Кооперативом Персонального меморандуму є зобов`язання щодо внесення (сплати) асоційованим членом вступного внеску та грошового паю до Кооперативу та зобов`язання Кооперативу щодо повернення (передачі) асоційованому члену його грошового паю у майновому вигляді, як права на об`єкт нерухомості в Об`єкті будівництва після прийняття його в експлуатацію, в порядку, передбаченому Персональним меморандумом (п.п. 1.1, 1.2,1.6 розділу 1, розділи 2, 3,6 Персонального меморандуму).

16 вересня 2019 року Позивач подав до Кооперативу заяву про припинення його асоційованого членства в Кооперативі, розірвання Персонального меморандуму та повернення йому грошового паю. 16 вересня 2019 року Кооперативом було прийняте/ відповідне рішення про припинення асоційованого членства Позивача в Кооперативі, оформленого Протоколом.

Персональний меморандум втрачає чинність в дату припинення асоційованого членства в Кооперативі згідно п. 11.6.3 Персонального меморандуму, також відповідно до п. 7.2. Статуту Кооперативу.

16 вересня 2019 року між Кооперативом та Позивачем була укладена Угода про порядок повернення паю (далі Угода ), за умовами якої Кооператив зобов`язаний повернути Позивачу, фактично сплачену ним грошову суму у розмірі 540 431,57 (П`ятсот сорок тисяч чотириста тридцять одна грн. 57 коп.) в строк до 16 вересня 2021 року.

Отже, на момент звернення Позивача до Суду із вимогою щодо визнання Персонального меморандуму недійсним, оспорюваний Персональний меморандум вже втратив свою чинність (з 16.09.2019 року), а зобов`язання сторін, що витікали з цього правочину є припиненими. Проте існують зобов`язання, що витікають з Угоди, строк виконання яких для Кооперативу ще не настав. При цьому. Кооператив не відмовляється від своїх зобов`язань щодо повернення грошових коштів за Угодою у визначений строк.

Позивач визначає предмет спору - визнання недійсним Персонального меморандуму й Угоди та застосування наслідків його недійсності, а Кооператив вважає, що предмет спору відсутній за таких обставин: на момент звернення Позивача до Суду у нього відсутні будь-які порушені, невизнані або оспорені права з боку Відповідача (ст. 15 ЦК України), оскільки Персональний меморандум втратив чинність ще 16.09.19 року у зв`язку із добровільним виходом Позивана з Кооперативу за його заявою, існують зобов`язання Кооперативу перед Позивачем за- Угодою про повернення паю, строк виконання яких для Кооперативу ще не настав. Тобто у Позивача існує право вимоги від Кооперативу сплати грошових коштів в розмірі 540 431,57 грн. за Угодою у визначений строк до 16.09.2021 року). Це право Позивача Кооператив визнає, не оспорює та готовий виконати свої зобов`язання за Угодою.

Враховуючи вищевикладене, кооператив вважає, що суд помилково встановив що існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду у разі задоволення позову та постановив оскаржувану Ухвалу всупереч вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України, пунктів 1,4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (Т. 1, а. с. 213 - 215).

2.7 Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи в апеляційному суді

Позивач - ОСОБА_2 правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

2.8Рух справи в суді апеляційної інстанції

28 жовтня 2020 року Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Вільямс було подано апеляційну скаргу на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 09 жовтня 2020 року про забезпечення позову.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.11.2020 рокувідкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Вільямс на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 09 жовтня 2020 року про забезпечення позову.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.11.2020 року вищезазначену справу було призначено до судового розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду.

05 лютого 2021 року на електрону адресу апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Гогович В.А., діючої від імені ОК Житлово-будівельний кооператив Вільямс , про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення Одеського апеляційного суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.02.2021 року клопотання адвоката Гогович В.А., діючої від імені Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Вільямс , про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке призначено на 11 лютого 2021 року о 14:30 год. задоволено.

ОСОБА_1 клопотань про розгляд справи в режимі відеоконференції не надав.

Учасники справи про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

11 лютого 2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні представник Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Вільямс - адвокат Гогович Валентина Анатоліївна апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити.

Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин.

Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам).

На підставі рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року, відповідно до частини 2 статті 29 Закону України Про судоустрій і статус суддів , постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (зі змінами) та від 22 липня 2020 року № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами), рішення Ради суддів України за №19 від 17 березня 2020 року, постанови головного державного санітарного лікаря України №16 від 09 травня 2020 року, рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайної ситуації від 15 жовтня 2020 року, у зв`язку з ускладненням епідеміологічної ситуації в місті Одесі та із підтвердженням у працівників Одеського апеляційного суду діагнозу COVID-19, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед співробітників та відвідувачів Одеського апеляційного суду та забезпечення безпечних умов праці працівникам суду ухвалено розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду .

Пунктами 1, 5, 12 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду передбачено, що тимчасово, на час установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: помаранчевий або червоний , зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинено їх допуск до залів судових засідань. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Це розпорядження набрало чинності з 26 жовтня 2020 року.

Отже, вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину, установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: помаранчевий або червоний .

Відповідно до ч 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, вважає необхідним клопотання позивача про відкладення розгляду справи відхилити, як необґрунтоване, справу розглянути справу за відсутності останнього.

3. Мотивувальна частина

3.1 Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Гогович В.А., діючої від імені ОК Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС не підлягає задоволенню.

3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі

Відповідно до наданої до суду виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС , код ЄДРПОУ 40190615, має розмір статутного капіталу в сумі - 00,00 гривень.

Згідно позовної заяви між сторонами по справі виник спір стосовно визнання недійсним Персонального меморандуму Асоційованого члена кооперативу №в/3152018471 від 21.08.2018р, визнання недійсним Інструктивної декларації №в/4/6/2-п від21.06.2018року та Угоди про порядок повернення паю, застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі - 540431,57 грн., сплачених ОСОБА_1 на рахунок ОК ЖБК ВІЛЬЯМС в якості паю за Персональним меморандумом Асоційованого члену Кооперативу №В/3152018471 від 21 липня 2018 року та Інструктивною декларацією №В/4/6/2-П від 21.07.2018 року.

3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі, застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: зокрема після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1 -1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам, у тому числі уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, а також зупинення дії рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також шляхом встановлення для Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень/актів.

Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій.

Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), до таких банків або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Майно (активи) або грошові кошти клієнта неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), можуть бути передані приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно (активи) або грошові кошти залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції".

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Вищевикладені обставини підтверджують наявність спору між сторонами стосовно грошових коштів у розмірі 540431,57 грн. сплачених ОСОБА_1 на рахунок ОК ЖБК ВІЛЬЯМС в якості паю за Персональним меморандумом Асоційованого члену Кооперативу №В/3152018471 від 21 липня 2018 року та Інструктивною декларацією №В/4/6/2-П від 21.07.2018 року, внаслідок невиконання умов договірних зобов`язань, з урахуванням того, що під предметом спору розуміється об`єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем, який не є тотожним предмету позову, яким є частина позову, яка містить безпосередню матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд ухвалює рішення по суті.

З наданого до заяви витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160380000861 від 05.06.2020 року вбачається, що наявне кримінальне провадження за заявою ОСОБА_1 від 05.06.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, а саме з підстав введення ОСОБА_1 в оману, чим було здійснення заволодіння належними йому грошовими коштами в сумі 540431 гривня.

Вбачається, що у власності ОК ЖБК ВІЛЬЯМС наявне лише нерухоме майно - земельна ділянка, площею - 1 га., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:02:009:0029, на якій в свою чергу здійснюється будівництво об`єкту, права на які є предметом у тому числі спірного Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу №В/3152018471 від 21.07.2018 року.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову, судом першої інстанції було вірно враховано п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вжиття заходів забезпечення позову в цій справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках відповідача в межах позовних вимог, а саме в сумі - 540 431 (п`ятсот сорок тисяч чотириста тридцять одна) гривня 57 (п`ятдесят сім) копійок, є виправданим заходом забезпечення позову і співрозмірним заявленим позовним вимогам, який забезпечить ефективний спосіб захисту та виконання можливого рішення суду.

3.4 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Гогович В.А., діючої від імені ОК Житлово-будівельний кооператив Вільямс ,є безпідставними, а тому її треба залишити без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі Бюрг та інші проти Франції (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі Гору проти Греції №2) [ВП], § 41 (Gorou v. Greece no.2).

За правилами, передбаченими пунктом 1 частини 1 статті 374, статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення.

Враховуючи, що суд першої інстанції постановив ухвалу про забезпечення позову без порушень діючого законодавства, підстави для її скасування, зміни в межах доводів апеляційної скарги відсутні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду залишенню без змін.

3.5 Порядок та строк касаційного оскарження

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 353, пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову, після її перегляду в апеляційному порядку, може бути оскаржена в касаційному порядку.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Гогович Валентини Анатоліївни, діючої від імені Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС , - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду міста Одеса від 09 жовтня 2020 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 24 лютого 2021 року

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді О. В. Князюк

О.М. Таварткіладзе