Постанова

від 11.02.2021 по справі 947/10098/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2425/21

Номер справи місцевого суду: 947/10098/20

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2021 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 947/10098/20

Номер провадження: 22-ц/813/2425/21

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

-головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

-суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дубрянської Н.О.,

учасники справи:

-позивач - ОСОБА_1 ,

-відповідач - Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Одеса, ухвалене у складі судді Калініченко Л.В. об 11 годині 07 хвилині 11 листопада 2020 року, повний текст рішення складений 13 листопада 2020 року.

встановив:

1.Описова частина

1.1 Короткий зміст вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить: 1) визнати недійсним Персональний меморандум Асоційованого члена кооперативу №в/3152018471 від 21.08.2018р; 2) визнати недійсним Інструктивну декларацію №в/4/6/2-п від21.06.2018року та Угоду про порядок повернення паю; 3) застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача на користь позивача боргу у вигляді сплаченого позивачем на підставі укладеного Персонального меморандуму та Інструктивної декларації паю в розмірі - 540 431,57грн..

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що 21 червня 2018 року між ним - ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС (далі - ОК ЖБК ВІЛЬЯМС ) було укладено персональний меморандум Асоційованого члена кооперативу № в/3152018471 та інструктивну декларацію №в/4/6/2-п від 21.06.2018р., за умовами яких позивач зобов`язався вносити кошти на розрахунковий рахунок відповідача згідно умов Інструктивної декларації №в/4/6/2-п від 21.06.2018р., а відповідач здійснити взяті на себе обов`язки по будівництву та передачі позивачу права власності в оговорені строки у персональному меморандумі Асоційованого члена кооперативу №в/3152018471, а саме -квартири розрахунковою, площею - 81,79 кв. м. на 6-му поверсі, секції 4, в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , позивачу.

ОСОБА_1 були належним чином виконані умови Персонального меморандуму Асоційованого члена кооперативу № в/3152018471 та інструктивної декларації №в/4/6/2-п від 21.06.2018р., а саме належним чином сплачено на розрахунковий рахунок відповідача суму коштів у розмірі 540431,57 грн.

Відповідно до угоди про порядок повернення паю від 16.09.2019 року, укладеної між ОК ЖБК ВІЛЬЯМС та ОСОБА_1 , ОК ЖБК ВІЛЬЯМС підтверджено, що ОСОБА_1 було сплачено грошові кошти у розмірі 540431,57 грн. за Персональним меморандумом Асоційованого члену Кооперативу №В/3152018471 від 21 липня 2018 року, які підлягають поверненню ОСОБА_1 у зв`язку із припиненням асоційованого членства в ОК ЖБК ВІЛЬЯМС строком по 16 вересня 2021 року.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що Персональний меморандум Асоційованого члена кооперативу №в/3152018471 та інструктивна декларація №в/4/6/2-п від 21.06.2018р., а також угода про порядок повернення паю від 16.09.2019 року, підлягають визнанню недійсними, а сплачені ним грошові кошти у розмірі 540431,57 грн. поверненню, оскільки відповідачем не були належним чином виконані умови Персонального Меморандуму та Інструктивної декларації, а під час укладення угоди про повернення паю, йому було введено в оману стосовно строку повернення таких коштів (Т.1, а. с. 2 - 5).

1.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції

Адвокат Гогович В.А., діюча від імені Житлово-будівельний кооператив Вільямс , у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволені позовних ОСОБА_1 (Т. 1, а. с. 45 - 51).

Посилається на те, що кооператив утворений та діє відповідно до Закону України Про кооперацію , з врахуванням вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

Предметом укладеного між позивачем та кооперативом Персонального меморандуму е зобов`язання щодо внесення (сплати) асоційованим членом вступного внеску та грошового паю до кооперативу та зобов`язання кооперативу щодо повернення (передачі) асоційованому члену його грошового паю у майновому вигляді, як права на об`єкт нерухомості в Об`єкті будівництва після прийняття його в експлуатацію, в порядку, передбаченому Персональним меморандумом (п.п. 1.1, 1.2,1.6 розділу 1, розділи 2, 3,6 Персонального меморандуму).

В подальшому позивач висловив своє волевиявлення щодо виходу зі складу асоційованих членів кооперативу, подавши 16.09.2019 року відповідну заяву про вихід та розірвання Персонального меморандуму із поверненням йому фактично сплаченого грошового паю.

В результаті розгляду цієї заяви 16 вересня 2019 року кооперативом було прийняте рішення про припинення асоційованого членства позивача в кооперативі, оформленого Протоколом від 16.09.2019 року. Також, між кооперативом та позивачем була укладена Угода про порядок повернення паю (далі - Угода), за умовами якої кооператив зобов`язаний повернути позивачу, фактично сплачену ним частину паю у розмірі - 540 431,57 грн. у строк до - 16 вересня 2021 року.

Позивачем свідомо були здійснені всі необхідні дії, які передбачені Статутом кооперативу щодо його вступу до складу асоційованих членів Кооперативу.

З однієї сторони позивач стверджує, що помилився з природою правочину, оскільки вважав, що укладає договір купівлі-продажу нерухомого майна, а з другої сторони в позові та апеляційній скарзі він посилається на те, що з причин затягування кооперативом будівництва об`єкту, він звернувся до кооперативу із заявою про вихід з кооперативу та розірвання вказаного Персонального меморандуму.

Предметом договору купівлі-продажу нерухомого майна є виключно нерухоме майно, тобто майно, що завершене будівництвом та право власності на яке зареєстроване в установленому законом порядку. Крім того, договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню. Будь-яке згадування в договорі купівлі-продажу нерухомого майна про будівництво не є істотними умовами такого договору. Персональний меморандум не є договором купівлі-продажу взагалі будь-якого майна. Тому, твердження позивача, що він вважав Персональний меморандум договором купівлі-продажу нерухомості є наслідком свідомого перекручення позивачем обставин та не може бути належним доказом, того, що позивач помилявся щодо природи цього правочину

У зв`язку із виходом позивача зі складу членів кооперативу за його заявою, сторони припинили свої зобов`язання за Персональним меморандумом та, уклавши Угоду, взяли на себе зобов`язання за цим правочином. Строк виконання кооперативом зобов`язання по поверненню позивачу фактично сплачених ним грошових коштів за вказаною Угодою ще не настав.

Таким чином, виходячи з приписів ст. 15 ЦК України, на момент звернення до суду у позивача відсутні будь-які порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси з боку відповідача.

1.3 Зміст рішення суду першої інстанції, обґрунтування висновків суду

Рішенням Київського районного суду міста Одеса від 11.11.2020 року у задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОК Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 11 680,00 грн..

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем в порушення ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано до суду жодного доказу, а також не наведено, в чому полягає введення його в оману під час підписання вищевказаних угод.

Суд першої інстанції зазначив, що в судовому засіданні 11.11.2020 року ОСОБА_1 визнав, що він був ознайомлений та читав текст оспорюваного Персонального Меморандуму, Інструктивної декларації, Угоди від 16.09.2019 року, а також особисто їх підписував.

Посилання позивача на те, що зазначені ним обставини підтверджуються його зверненням до правоохоронних доказів взагалі не прийняті судом до уваги, оскільки у відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Саме по собі звернення особи до правоохоронних органів та зареєстроване на підставі неї в ЄРДР кримінальне провадження не може слугувати належним доказом введення позивача в оману під час підписання оспорюваних угод.

Крім того, суд зазначив, що вказані угоди були укладені на підставі прийнятих рішень загальних зборів ОК ЖБК ВІЛЬЯМС , оформлені протоколами від 30.07.2018 року та від 16.09.2019 року, які є чинними на цей час та не оспорені позивачем.

Судом також встановлено, що підстава звернення до суду позивача зумовлена з незгодою визначеного строку повернення відповідачем суми паю.

Натомість, як вбачається зазначена Угода від 16.09.2019 року була підписана особисто позивачем, з текстом якої останній був ознайомлений. Відтак, суд не вбачає підстав для визнання оспорюваних угод недійсними з підстав допущення позивачем помилки внаслідок власного недбальства, незнання закону та неправильного його тлумачення (Т.1, а. с. 195 - 208).

1.5 Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Київського районного суду міста Одеса від 11.11.2020 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі (Т. 2, а. с. 2 - 7).

1.6 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що він сплатив на розрахунковий рахунок відповідача без будь-яких прострочок суму коштів в розмірі - 540 431,57 грн.. Відповідач неодноразово порушував умови виконання взятих на себе обов`язків щодо здійснення будівельних робіт на об`єкті нерухомості, про що свідчать повідомлення в групі Таіровськи сади в менеджері Вайбер .

Ці дії викликали у нього сумнів щодо сумлінності відповідача за взяті на себе обов`язки, тому позивач звернувся із заявою про повернення коштів (внесеного паю), на що Відповідач погодився, але запропонував підписати додаткову Угоду про повернення паю, яка була підписана між сторонами 16.09.2019 року.

При підписанні додаткової угоди керівництво відповідача ввела позивача в оману, що до строків повернення паю, а також правом вільно розпоряджатись та передати права інший особі.

Суд першої інстанцій при винесенні рішення не взяв до уваги докази позивача щодо недійсності правочинів, укладених під впливом омани та помилки: - по перше, Персоніфіцирований меморандум та Інструктивна декларація підписувались не за офіційною юридичною адресою відповідача, відповідно до внесених до ЄДРПОУ даних, а в приміщені біля будівельного майданчика з вивеской Таіровськи Сади ; - по друге, суд при винесенні рішення посилався на твердження позивача, що йому ніби то були відомі умови і зміст правочинів, які він підписав, але не взяв до уваги, що посадові особи відповідача, наполягали на підписанні, не вдавались до деталей, так як підписання правочинів містить формальний характер. В дійсності позивач покупає нерухоме майно у розстрочку; - посилання відповідача і підтримана позиція судом першої інстанції про те, що в результаті внесення певних внесків позивач отримав так звані корпоративні права.

Відповідач не надав до суду будь яких доказів щодо державної реєстрації корпоративних прав позивача.

Так як Відповідач ухиляється і не надає жодної конструктивної відповіді про повернення коштів, примирення на теперішній час між сторонами не можливо.

1.7 Узагальнені доводи відповідача в апеляційному суді

Адвокат Гогович В.А., діюча від імені ОК Житлово-будівельний кооператив Вільямс у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2020 року залишити без змін.

Вважає, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Кооператив утворений та діє відповідно до Закону України Про кооперацію , з врахуванням вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

Предметом укладеного між позивачем та кооперативом Персонального меморандуму є - зобов`язання щодо внесення (сплати) асоційованим членом вступного внеску та грошового паю до кооперативу та зобов`язання кооперативу щодо повернення (передачі) асоційованому члену його грошового паю у майновому вигляді, як права на об`єкт нерухомості в Об`єкті будівництва після прийняття його в експлуатацію, в порядку, передбаченому Персональним меморандумом (п.п. 1.1, 1.2,1.6 розділу 1, розділи 2, 3,6 Персонального меморандуму).

Позивач виконав свій обов`язок зі сплати частини паю у відповідності до умов Персонального меморандуму та Інструктивної декларації до нього, здійснивши станом на 16.09.2019 року сплату частки паю у розмірі - 540 431,57 грн.. В подальшому позивач висловив своє волевиявлення щодо виходу зі складу асоційованих членів кооперативу, подавши 16.09.2019 року відповідну заяву про вихід та розірвання Персонального меморандуму із поверненням йому фактично сплаченого грошового паю. В результаті розгляду цієї заяви 16 вересня 2019 року кооперативом було прийняте рішення про припинення асоційованого членства позивача в кооперативі, оформлене Протоколом від 16.09.2019 року. Також між кооперативом та позивачем була укладена Угода про порядок повернення паю, за умовами якої кооператив зобов`язаний повернути позивачу фактично сплачену ним частину паю у розмірі - 540 431,57 грн. у строк до 16 вересня 2021 року.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 127/23865/16-ц обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України) мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Позивачем свідомо були здійснені всі необхідні дії, які передбачені щодо його вступу до складу асоційованих членів Кооперативу.

У судовому засіданні позивач підтвердив факт того, що в момент укладання з кооперативом Персонального меморандуму був ознайомлений та обізнаний з предметом Персонального меморандуму та всіма його істотними умовами, що викладені в ньому. Розумів природу цього правочину. Волевиявлення позивача при укладені цього правочину відповідало його внутрішній волі, що також підтверджуються діями позивача, спрямованими на виконання досягнутих домовленостей. Позивачем було сплачено вступний внесок, першу частину паю та інші пайові внески.

Позивач підтвердив, що був ознайомлений з умовами Угоди, в тому числі із строком та порядком повернення йому фактично сплаченої частини паю, розумів природу цього правочину.

Враховуючи заявлені позовні вимоги позивача, вимоги, що регламентовані ст. 230 ЦК України, та відсутність в матеріалах справи жодного доказу на підтвердження того, що оспорюванні позивачем правочини були укладені під впливом обману зі сторони кооперативу, та помилки зі сторони позивача, суд законно та обґрунтовано прийняв рішення про відмову в задоволенні позову.

Кооператив вважає такими, що не відповідають дійсності доводи позивача про те, що він, підписуючи Персональний меморандум, помилково вважав, що підписує договір купівлі- продажу нерухомого майна. Умовами Персонального меморандуму, вимогами Статуту кооперативу чітко передбачені умови, за якими виключно члени кооперативу в рамках та в порядку укладеного Персонального меморандуму мають право на отримання свого паю у майновому вигляді, а саме - у вигляді прав на об`єкт нерухомості в житловому комплексі після прийняття його в експлуатацію в порядку, передбаченому Персональним меморандумом.

Посилання позивача є хибними. З однієї сторони, він стверджує, що помилився з природою правочину, оскільки вважав, що укладає договір купівлі-продажу нерухомого майна, а з другої сторони, в позові та апеляційній скарзі він посилається на те, що з причин затягування кооперативом будівництва об`єкту він звернувся до кооперативу із заявою про вихід з кооперативу та розірвання вказаного Персонального меморандуму.

Предметом договору купівлі-продажу нерухомого майна є виключно нерухоме майно, тобто майно, що завершене будівництвом та право власності на яке зареєстроване в установленому законом порядку. Крім того, договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню. Будь-яке згадування в договорі купівлі-продажу нерухомого майна про будівництво не є істотними умовами такого договору. Ще раз підкреслимо, що Персональний меморандум не є договором купівлі-продажу взагалі будь-якого майна. Тому, твердження позивача, що він вважав Персональний меморандум договором купівлі-продажу нерухомості є наслідком свідомого перекручення позивачем обставин та не може бути належним доказом, того, що позивач помилявся щодо природи цього правочину

У зв`язку із виходом позивача зі складу членів кооперативу за його заявою, сторони припинили свої зобов`язання за Персональним меморандумом та, уклавши Угоду, взяли на себе зобов`язання за цим правочином. Строк виконання кооперативом зобов`язання по поверненню позивачу фактично сплачених ним грошових коштів за вказаною Угодою ще не настав.

Таким чином, виходячи з приписів ст. 15 ЦК України, на момент звернення до суду у позивача відсутні будь-які порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси з боку Відповідача.

1.8 Рух справи в суді апеляційної інстанції

26 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду міста Одеси від 11 листопада 2020 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.12.2020 рокувідкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 09.10.2020 року (Т. 2, а. с. 22).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.11.2020 року вищезазначену справу було призначено до судового розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 23).

03 лютого 2021 року від Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Вільямс надійшов відзив на апеляційну скаргу.

05 лютого 2021 року на електрону адресу апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Гогович В.А., діючої від імені ОК Житлово-будівельний кооператив Вільямс , про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення Одеського апеляційного суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.02.2021 року задоволено клопотання адвоката Гогович В.А., діючої від імені ОК Житлово-будівельний кооператив Вільямс , про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке призначено на 11 лютого 2021 року о 14:30 год..

ОСОБА_1 клопотань про розгляд справи в режимі відеоконференції не надав.

Учасники справи про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

11 лютого 2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні адвокат Гогович В.А., діюча від імені ОК Житлово-будівельний кооператив Вільямс , заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 ..

Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин.

Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам).

На підставі рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року, відповідно до частини 2 статті 29 Закону України Про судоустрій і статус суддів , постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (зі змінами) та від 22 липня 2020 року № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами), рішення Ради суддів України за №19 від 17 березня 2020 року, постанови головного державного санітарного лікаря України №16 від 09 травня 2020 року, рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайної ситуації від 15 жовтня 2020 року, у зв`язку з ускладненням епідеміологічної ситуації в місті Одесі та із підтвердженням у працівників Одеського апеляційного суду діагнозу COVID-19, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед співробітників та відвідувачів Одеського апеляційного суду та забезпечення безпечних умов праці працівникам суду ухвалено розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду .

Пунктами 1, 5, 12 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду передбачено, що тимчасово, на час установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: помаранчевий або червоний , зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинено їх допуск до залів судових засідань. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Це розпорядження набрало чинності з 26 жовтня 2020 року.

Отже, вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину, установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: помаранчевий або червоний .

Відповідно до ч 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, неодноразове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає необхідним відхилити клопотання про відкладення розгляду справи, справу розглянути за відсутності ОСОБА_1 ..

3. Мотивувальна частина

3.1 Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

21 липня 2018 року Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС та ОСОБА_1 був укладений персональний меморандум асоційованого члена кооперативу №В/3252018471, за умовами якого: - об`єкт будівництва - житловий(і) комплекс(и) з приміщеннями суспільного призначення на землях житлової та громадської забудови в АДРЕСА_2 . Плановий строк прийняття в експлуатацію останньої складової частини Об`єкту будівництва 4-й квартал 2020 року. Після прийняття Об`єкту будівництва, або його складової частини (черги, пускового комплексу), до експлуатації або його складовій частині присвоюється адреса, як новозбудованому об`єкту нерухомого майна, відповідним уповноваженим органом місцевого самоврядування; - об`єкт нерухомості - квартира(-и) та/або нежитлове(-і) приміщення, розташована(-е.-і) в Об`єкті будівництва, право на яку(-е.-і) передається Асоційованому члену, як результат повернення у майновому вигляді його грошового паю у повному обсязі (після прийняття в експлуатацію всіх складових частин Об`єкту будівництва, в яких розташовані ці об`єкти) в порядку, передбаченому ПМ та всіма діючими додатками до нього (Інструктивні декларації та інше); - розрахункова площа - сумарна площа всіх приміщень в Об`єкті нерухомості, розрахована з застосуванням понижуючих коефіцієнтів встановлених цим ПМ, які становлять: понижуючий коефіцієнт до площі балконів та терас - 0,3; понижуючий коефіцієнт до площі лоджій - 0,5; понижуючий коефіцієнт до площі засклених балконів - 0,8; понижуючий коефіцієнт до площі засклених лоджій - 1,0. Розрахункова площа використовується для цілей ПМ; - пайовий пул - сукупність всіх Об`єктів нерухомості, права на які Асоційований член може отримати, як результат повернення у майновому вигляді його грошового паю у повному обсязі (після прийняття в експлуатацію всіх складових частин Об`єкту будівництва, в яких розташовані ці об`єкти) в порядку, передбаченому ПМ та всіма діючими додатками до нього (Інструктивні декларації та інше); - інструктивна декларація або ІД - обов`язковий додаток до цього ПМ та його невід`ємна частина, яка містить індивідуальні технічні та вартісні характеристики одного окремого Об`єкту нерухомості, що входить до складу Пайового пулу, із зазначенням Об`єкту будівництва, в якому розташований Об`єкт нерухомості, порядок внесення Асоційованим членом частин грошового паю, інших внесків відносно цього Об`єкту нерухомості та інші умови, що стосуються цього Об`єкту нерухомості. На кожний Об`єкт нерухомості складається окрема ІД. Кількість ІД дорівнює кількості Об`єктів нерухомості, що входять до складу Пайового пулу. До ІД можуть вноситися зміни в порядку, передбаченому ПМ; - пай - обов`язковий поворотний внесок Асоційованого члена до Кооперативу, який здійснюється у грошовій формі (грошовий Пай) одним платежем або частинами в залежності від умов відповідної Інструктивної декларації.

Пунктами 2,3 Персонального меморандуму передбачено, що цей він укладений між асоційованим членом та кооперативом з метою визначення умов та порядку реалізації майнових та немайнових правовідносин, що виникають між асоційованим членом та кооперативом з приводу: набуття та припинення асоційованого членства у Кооперативі; виконання асоційованим членом своїх зобов`язань перед кооперативом щодо сплати (внесення) вступного внеску та паю та отриманням асоційованим членом свого паю у майновому вигляді; виконання асоційованим членом своїх зобов`язань відповідно до Статуту кооперативу; виконання кооперативом своїх зобов`язань перед асоційованим членом з приводу повернення йому його паю у майновому вигляді; виконання кооперативом своїх зобов`язань відповідно до Статуту перед асоційованим членом.

Інструктивна декларація є невід`ємною та складовою частинами Персонального меморандуму, що визначає умови та порядок реалізації майнових правовідносин між асоційованим членом та кооперативом з приводу внесення та повернення паю.

На момент підписання Персонального меморандуму асоційованим членом, Головою правління кооперативу прийняте рішення про прийом асоційованого члена до кооперативу. Це рішення Голови правління кооперативу набуває чинності після його затвердження Загальними зборами членів кооперативу за умови виконання асоційованим членом кооперативу в повному обсязі своїх зобов`язань по сплаті (внесенню) вступного внеску та першої частини паю відповідно до Інструктивної декларації. Підтвердженням набуття чинності рішення Голови правління кооперативу про прийняття асоційованого члена до кооперативу є посвідчення про членство, що надається кооперативом асоційованому члену.

Несвоєчасна або неповна сплата (внесення), в тому числі відмова від сплати (внесення), вступного внеску та/або першої частини паю автоматично припиняє рішення Голови правління кооперативу про прийом асоційованого члена до кооперативу, дію Персонального меморандуму та Інструктивної декларації до нього. Припинення відбувається в перший день прострочення платежу або відмови від сплати (внесення) вступного внеску та/або першої частини паю.

Асоційоване членство у кооперативі припиняється в порядку, передбаченому Статутом кооперативу, Персональним меморандумом та діючим законодавством України, в тому числі у випадку добровільного виходу з кооперативу, виключення із кооперативу за рішенням Загальних зборів членів кооперативу, припинення права власності на пай в повному обсязі, смерті асоційованого члена (фізичної особи), ліквідації асоційованого члена (юридичної особи), припинення діяльності кооперативу.

21 липня 2018 року ОК Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС та ОСОБА_1 було укладено Інструктивну декларацію №В/4/6/2-П від 21 липня 2018 року, за умовами якої об`єктом нерухомості є - квартира, розрахунковою площею - 81,79 кв. м., будівельний №4/6/2, розташована на 6-му поверсі в секції 4, в об`єкті будівництва - житловий комплекс з об`єктами суспільного призначення за адресою - АДРЕСА_1 . Розмір грошового паю дорівнює сумі у гривні, еквівалентній - 64 116,82 долара США, за курсом гривні до долару США, встановленого НБУ.

Тієї ж дати, ОСОБА_1 звернувся до ОК Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС із заявою про отримання статусу асоційованого члена.

Відповідно до протоколу Загальних зборів членів ОК ЖБК ВІЛЬЯМС , затверджено рішення Голови правління Кооперативу про прийом особи на ім`я ОСОБА_1 до складу асоційованих членів кооперативу з наданням статусу асоційованого члена кооперативу. Затверджено текст укладених з ОСОБА_1 . Персонального меморандуму асоційованого члену кооперативу від 21.07.2018 року №В/3152018471 та Інструктивної декларації від 21.07.2018 року №В/4/6/2-Н.

30.07.2018 року ОК ЖБК ВІЛЬЯМС видав ОСОБА_1 посвідчення про асоційованого членство в Кооперативі.

З наданих позивачем доказів вбачається, що на виконання Персонального меморандуму асоційованого члену кооперативу від 21.07.2018 року №В/3152018471 та Інструктивної декларації від 21.07.2018 року №В/4/6/2-Н, ОСОБА_1 були внесені кошти у розмірі - 540 431,57 грн., що підтверджується наданими квитанціями та не спростовувалось відповідачем.

16.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до ОК ЖБК ВІЛЬЯМС із заявою про припинення асоційованого членства в ОК ЖБК ВІЛЬЯМС та просив одночасно розірвати Персональний меморандум асоційованого члену Кооперативу від 21.07.2018 року №В/3152018471 та Інструктивну декларацію від 21.07.2018 року №В/4/6/2-Н.

На підставі зазначеної заяви, 16.09.2019 року було проведення загальні збори членів ОК ЖБК ВІЛЬЯМС , за наслідком яких було затверджено рішення про припинення членства та виключення зі складу асоційованих членів ОК ЖБК ВІЛЬЯМС ОСОБА_1 .. Прийнято рішення вважати такими, що втратили чинність від дати цього рішення укладені з ОСОБА_1 . Персональний меморандум асоційованого члену Кооперативу від 21.07.2018 року №В/3152018471 та Інструктивну декларацію від 21.07.2018 року №В/4/6/2-Н, укладену до ПМ.

16 вересня 2019 року між ОК Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС та ОСОБА_1 було укладено угоду про порядок повернення паю, за умовами якої сторони підтвердили, що ОСОБА_1 в період його асоційованого членства у ОК ЖБК ВІЛЬЯМС було фактично сплачено частину пайового внеску за Персональним меморандумом асоційованого члену Кооперативу від 21.07.2018 року №В/3152018471 та Інструктивною декларацією від 21.07.2018 року №В/4/6/2-Н, укладеною до ПМ, в сумі -540 431,57 грн..

За умовами вказаної угоди, сторони домовились, що пайовий внесок у розмірі - 540 431,57 грн. підлягає поверненню ОСОБА_1 , шляхом перерахування вказаної суми коштів на банківській рахунок останнього в термін до - 16 вересня 2021 року.

3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (ст. 204 ЦК України).

Частина 2-4 стаття 214 України передбачає, що особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частина 2 ст.331 ЦК України встановлює, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч.1, 2 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно зі ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Стаття 2 Закону України "Про кооперацію" (далі - Закон) передбачає, зокрема, що: - обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу; - пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки; - вступний внесок - грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов`язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації; - членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об`єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об`єднання; - пайовий фонд - фонд, що формується з пайових внесків членів кооперативу і є одним із джерел формування майна кооперативу, розмір якого може змінюватися;

Абзац 1 статті 7 Закону передбачає, що кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах.

Відповідно до абзацу 1 статті 8 вказаного Закону, статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. (ч. 1 ст. 11 Закону).

Статтею 12 передбачено, що основними правами члена кооперативу є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Основними обов`язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов`язки його членів.

Відповідно до статті 13 Закону, членство в кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з нього; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу - фізичної особи; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу. Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду.

Стаття 14 Закону регламентує, що у кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай.

Асоційований член кооперативу - фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю.

Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов`язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу.

Відповідно до статті 15 Закону, вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік.

Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; ревізійної комісії (ревізора); органу управління кооперативного об`єднання, членом якого він є.

Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.

У разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.

Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Стаття 19 Закону встановлює, що для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством.

Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Положення цієї статті не застосовуються до об`єктів права власності кооперативів, діяльність яких регулюється спеціальними законами. (Стаття 19 1 Закону)

Стаття 21 Закону передбачає, що пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі.

Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу.

У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.

Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 21.07.2018 року висловив своє волевиявлення щодо вступу до ОК ЖБК ВІЛЬЯМС , подавши відповідну заяву про вступ до кооперативу та отримання статусу асоційованого члена, за наслідком чого уклав відповідний Персональний меморандум асоційованого члену Кооперативу від 21.07.2018 року №В/3152018471 та Інструктивну декларацію від 21.07.2018 року №В/4/6/2-Н, умови яких були узгоджені на загальних зборах кооперативу, оформленими протоколом від 30.07.2018 року, а відтак позивач погодився з умовами щодо сплати паю, у відповідності до вимог Статуту кооперативу.

3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу

Доводи ОСОБА_1 про те, що під час підписання зазначеного Персонального меморандуму, Інструктивної декларації, та Угоди від 16.09.2019 року відповідачем його було введено в оману, суд вважає безпідставними, оскільки вони не підтверджені жодним доказом.

Так, відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Відповідно до статей 229- 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Позивачем в порушення ч.1 ст.81 ЦПК України не надано до суду жодного доказу, а також навіть не наведено в чому полягає введення його в оман під час підписання вищевказаних угод.

Посилання позивача на те, що зазначені обставини підтверджуються його зверненням до правоохоронних доказів взагалі не приймаються судом до уваги, оскільки у відповідності до ч.6 ст.82 ЦПК України лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Саме звернення особи до правоохоронних органів та зареєстроване на підставі неї в ЄРДР кримінальне провадження не може слугувати належним доказом доведення позивача в оману під час підписання оспорюваних угод.

Колегія суддів зазначає, що вказані угоди були укладені на підставі прийнятих рішень загальних зборів ОК ЖБК ВІЛЬЯМС , оформленими протоколами від 30.07.2018 року та від 16.09.2019 року, які є чинними на цей час та не оспорені позивачем.

Підставою для звернення до суду позивача зумовлена його незгода з визначеним строком повернення відповідачем суми паю. Зазначена Угода від 16.09.2019 року була підписана особисто позивачем, з текстом якої останній був ознайомлений.

Відтак не вбачається підстав для визнання оспорюваних угод недійсними, з підстав допущення позивачем помилки внаслідок власного недбальства, незнання закону та неправильного його тлумачення.

В подальшому ОСОБА_1 висловив своє волевиявлення щодо виходу зі складу асоційованих членів Кооперативу, подавши 16.09.2019 року відповідну заяву про вихід та розірвання Персонального меморандуму із поверненням йому фактично сплаченого грошового паю.

В результаті розгляду цієї заяви 16 вересня 2019 року Кооперативом було прийняте рішення про припинення асоційованого членства Позивача в Кооперативі, оформленого Протоколом від 16.09.2019 року. Також між Кооперативом та Позивачем була укладена Угода про порядок повернення паю (далі Угода ), за умовами якої Кооператив зобов`язаний повернути Позивачу, фактично сплачену ним частину паю у розмірі 540 431,57 в строк до 16 вересня 2021 року.

Позивачем свідомо були здійснені всі необхідні дії, які передбачені Статутом Кооперативу щодо його вступу до складу асоційованих членів Кооперативу.

У зв`язку із виходом Позивача зі складу членів Кооперативу за його заявою, Сторони припинили свої зобов`язання за Персональним меморандумом та уклавши Угоду взяли на себе зобов`язання за цим правочином. Строк виконання Кооперативом зобов`язання по поверненню Позивачу фактично сплачених ним грошових коштів за вказаною Угодою ще не настав.

3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними, а тому її треба залишити без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі Бюрг та інші проти Франції (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі Гору проти Греції №2) [ВП], § 41 (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.

3.6 Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Одеса від 11 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 24 лютого 2021 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Суддів О.В. Князюк

О.М. Таварткіладзе