Постанова

від 22.02.2021 по справі 911/572/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2021 р. Справа№ 911/572/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 22.02.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима Метал Сервіс"

на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 (повний текст рішення підписано 26.10.2020)

у справі № 911/572/20 (суддя - Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима Метал Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Білоцерківмаз"

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Максима Метал Сервіс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Білоцерківмаз" (далі - відповідач) про стягнення 2 297 206,13 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 13.07.2020 та заяв про зменшення позовних вимог від 05.08.2020 та від 25.09.2020).

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання №201217.1 від 20.10.2017 щодо оплати отриманого товару в повному обсязі, у зв`язку з чим, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 754 654 грн. 18 коп. - основного боргу, 140 155 грн. 38 коп. - пені, 574 271 грн. 14 коп. - 36% річних за період 21.09.2019 по 02.08.2020, 43 726 грн. 43 коп. - інфляційних за період жовтень 2019 по червень 2020 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 05.08.2020).

Надалі, 25.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Максима Метал Сервіс" подало до Господарського суду Київської області заяву, в якій вказало, що сума основного боргу становить 1 539 053 грн. 18 коп.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.09.2020 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Білоцерківмаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Максима Метал Сервіс" - 1 539 053 грн. 18 коп. боргу, судовий збір в сумі 23 085 грн. 80 коп.

В частині вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 36% річних залишено позов без розгляду.

В частині стягнення витрат на правову допомогу відмовлено в позові.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач у порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо оплати за поставлений товар не виконав, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині основного боргу в розмірі 1 539 053 грн. 18 коп.

Суд дійшов виновку залишити без розгляду позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 36% річних, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не враховано часткову сплату відповідачем боргу за період з 21.09.2019 по 30.01.2020 та не надано формул розрахунку пені, інфляційних втрат та відсотків річних.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Максима Метал Сервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі №911/572/20 від 25.09.2020 в частині залишення Господарським судом Київської області без розгляду позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима метал сервіс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Білоцерківмаз" 140 155 грн. 38 коп. - пені, 574 271 грн.14 коп. - 36% річних, 43 726 грн. 43 коп. - інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 36% річних, оскільки надані товариством розрахунки штрафних санкцій, річних та інфляційних втрат зроблені з урахуванням всіх оплат відповідача по поставкам товару.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 21.12.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач вказує, що позивач при поданні позову не надав належного розрахунку суми позову та не вказав періоди виникнення заборгованості, дати і суми оплати, сальдо заборгованості з урахуванням проведеної оплати та кількості днів прострочення заборгованості до дня оплати.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2020 справу № 911/572/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 у справі №911/572/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима Метал Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі № 911/572/20 та призначений розгляд справи на 25.01.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима Метал Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі № 911/572/20 та відкладено розгляд справи на 10.02.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 оголошено перерву до 22.02.2021.

Явка представників сторін

21.01.2020 та 08.02.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Максима Метал Сервіс" подано клопотання про розгляд справи без участі представника.

22.02.2021 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Білоцерківмаз" надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка позивача та відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених представників.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

20.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Максима метал сервіс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Білоцерківмаз" (покупець) укладено договір постачання № 201017.1 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується протягом дії договору передати покупцю металопродукцію (далі - товар) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою), кількості та іншим умовам, які зазначаються у рахунках-фактурах до договору (якщо інше не передбачено окремими додатковими угодами сторін і/або специфікаціями в письмовій формі), які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язаний прийняти товар і оплатити його на умовах, встановлених договором. Партією товару вважається товар, переданий покупцю за окремою видатковою накладною.

Згідно із пунктом 1.3 договору ціни на товар визначаються в рахунках-фактурах або окремих додаткових угодах сторін та/або специфікаціях в письмовій формі по кожній партії товару до її поставки покупцю.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що якщо інше не передбачено окремою додатковою угодою сторін та/або специфікацією в письмовій формі, розрахунок за кожну партію товару здійснюється покупцем шляхом 100% попередньої оплати вартості цієї партії, яка вказана в рахунках-фактурах до даного договору. При цьому вартість партії товару, за яку покупцем здійснено передоплату в повному обсязі, зміні не підлягає.

Постачальник зобов`язаний передати покупцю товар партіями в строк, у кількості, асортименті (номенклатурі) і згідно з іншими умовами, встановлених у рахунках - фактурах до договору (якщо інше не передбачено окремою додатковою угодою сторін та/або специфікацією в письмовій формі) (пункт 3.1 договору).

Сторони у пункті 3.2 договору встановили, що відвантаження товару здійснюється на умовах EXW зі складу постачальника у м. Дніпропетровськ згідно з Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010.

Датою переходу права власності на товар від постачальника покупцю є дата фактичної передачі товару та підписання видаткових накладних (і/або акта передачі товару) на відповідну партію товару (пункт 3.6 договору).

У пункті 5.2 договору встановлено, що при оплаті товару на умовах відстрочення платежу, якщо це передбачено окремими додатковими угодами сторін та/або специфікаціями в письмовій формі, при простроченні оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує йому: суму боргу за весь період прострочення платежу; пеню, що нараховується на несплачену суму за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, 36 відсотків річних від суми простроченого платежу. Штрафні санкції нараховуються протягом усього періоду прострочення до моменту повного погашення заборгованості.

Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін. Термін дії договору до 31.12.2017. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором. У разі, якщо до дати закінчення терміну дії цього договору, жодна із сторін не направила іншій стороні в письмовій формі повідомлення про розірвання договору, цей договір вважається продовженим на кожний наступний рік на умовах, які діяли станом на дату закінчення терміну дії цього договору (пункти 2.1, 2.2 договору).

Звертаючись з позовною заявою позивач послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання №201217.1 від 20.10.2017 щодо оплати отриманого товару в повному обсязі, у зв`язку з чим, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 539 053 грн. 18 коп. - основного боргу, 140155 грн. 38 коп. - пені, 574271 грн. 14 коп. - 36% річних за період 21.09.2019 по 02.08.2020, 43726 грн. 43 коп. - інфляційних за період жовтень 2019 по червень 2020 (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог від 05.08.2020 та від 25.09.2020).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відтак, суд апеляційної інстанції переглядає справу №911/572/20 у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме в частині вимог позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та 36% річних.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Максима метал сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Білоцерківмаз", за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.4 договору передбачено, що якщо інше не передбачено окремою додатковою угодою сторін та/або специфікацією в письмовій формі, розрахунок за кожну партію товару здійснюється покупцем шляхом 100% попередньої оплати вартості цієї партії, яка вказана в рахунках-фактурах до даного договору. При цьому вартість партії товару, за яку покупцем здійснено передоплату в повному обсязі, зміні не підлягає.

Відповідно до специфікацій № 48 від 21.08.19, №49 від 30.08.19, №51 від 06.09.19, №52 від 20.09.19, №53 від 07.10.19 ТОВ НВП Білоцерківмаз повинно було здійснити оплату поставленого товару в тридцятиденний термін з дати отримання товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав у повному обсязі зобов`язання по оплаті поставленого товару, у зв`язку з чим, на момент звернення позивача з позовом сума основного боргу та штрафних санкцій.

Підчас розгляду справи в суді першої інстанції позивач подавав заяву про збільшення позовних вимог від 13.07.2020 та заяви про зменшення позовних вимог від 05.08.2020 та 25.09.2020.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині основного боргу в розмірі 1 539 053 грн. 18 коп.

Стосовно позовних вимог у частині стягнення пені, інфляційних втрат та 36% річних місцевий господарський суд дійшов висновку залишити їх без розгляду.

Проте, колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки відповідно до статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо:

1) позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності;

2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

4) позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

5) позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду;

6) позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду;

7) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;

9) дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;

10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього ж суду інший позов (позови) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

11) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Згідно із статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що залишаючи без розгляду позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 36% річних, суд першої інстанції порушив норми процесуального права. У зв`язку з чим, рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Дослідивши позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима Метал Сервіс" про стягнення з відповідача пені у розмірі 140155,38 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

У силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Приписами статтей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При цьому, передбачений приписом ч. 6 ст. 232 ГК України строк за порушення грошових зобов`язань, не є позовною давністю, а є періодом часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

У пункті 5.2 договору встановлено, що при оплаті товару на умовах відстрочення платежу, якщо це передбачено окремими додатковими угодами сторін та /або специфікаціями в письмовій формі, при простроченні оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує йому, зокрема пеню, що нараховується на несплачену суму за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Із специфікацій № 48 від 21.08.19, №49 від 30.08.19, №51 від 06.09.19, №52 від 20.09.19, №53 від 07.10.19 вбачається, що оплата за поставлений товар повинна бути здійснена в тридцятиденний термін з дати отримання товару.

Апеляційний господарський суд, перевіривши, за допомогою програми "Ліга:Закон", розрахунок пені, наведений позивачем, дійшов висновку, що сума пені у розмірі 140155,38 грн. є арифметично правильною, а тому стягнення пені з відповідача у розмірі 140155,38 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 574 271 грн. 14 коп. - 36% річних за період 21.09.2019 по 02.08.2020 та 43 726 грн. 43 коп. - інфляційних за період жовтень 2019 по червень 2020.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок збитків від зміни індексу інфляції, наведеного позивачем, колегія суддів погоджується, що розрахунок індексу інфляції у розмірі - 43 726 грн. 43 коп. за період жовтень 2019 по червень 2020 є арифметично правильним та нарахований відповідно до чинного законодавства, а тому стягнення інфляційних витрат з відповідача у розмірі 43 726 грн. 43 коп. підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення 36% річних у розмірі 574 271 грн. 14 коп., колегія суддів вказує наступне.

Як вказано вище, сторони у пункті 5.2 договору передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені, а також змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 36 відсотків річних від суми простроченого платежу.

Разом з тим, за частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Відтак, право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас, закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, суд апеляційної інстанції вказує наступне.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Отже, справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

За змістом пункту 5.2 укладеного сторонами договору, положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від суми простроченого платежу є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Враховуючи вказане вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що заявлений до стягнення розмір 36 % річних у сумі 574 271 грн. 14 коп. є занадто великим та не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання є вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір 36 % річних до 3 % річних.

Перерахувавши 3% річних від суми простроченого платежу, за допомогою програми "Ліга:Закон", колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 47 772,60 грн.

Таким чином, на переконання колегії суддів, рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі № 911/572/20 слід скасувати частково, позовні вимоги в частині стягнення пені та інфляційних вимог слід задовольнити, 36% річних підлягають зменшенню до 3% річних, з урахуванням встановлених обставин, викладених у цій постанові.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима Метал Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі № 911/572/20 підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі № 911/572/20 слід скасувати частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима Метал Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі № 911/572/20 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі № 911/572/20 скасувати частково.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Білоцерківмаз" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Михайла Грушевського, буд. 13, код 31907458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Максима Метал Сервіс" (49128, м. Дніпро, вул. Велика Діївська, буд. 40, кв. 264, код 41312400) - 1 539 053 (один мільйон п`ятсот тридцять дев`ять тисяч п`ятдесят три) грн. 18 коп. основного боргу, 140 155 (сто сорок тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн. 38 коп. - пені, 47 772 (сорок сім тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 60 коп. - 3% річних, 43 726 (сорок три тисячі сімсот двадцять шість) грн. інфляційних втрат, 25 844 (двадцять п`ять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 02 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви, 4 137 (чотири тисячі сто тридцять сім) грн. 34 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарського суду Київської області.

Матеріали справи №911/572/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 25.02.2021.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун