Ухвала

від 06.04.2021 по справі 911/572/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/572/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М. ,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Білоцерківмаз"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021

у справі № 911/572/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима Метал Сервіс" (далі - ТОВ "Максима Метал Сервіс", позивач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Білоцерківмаз" (далі - ТОВ НВП "Білоцерківмаз", відповідач, скаржник)

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ НВП "Білоцерківмаз" 03.03.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) через Північний апеляційний господарський суд звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі № 911/572/20; справу направити до суду першої інстанції . Крім того, скаржник просить Суд відстрочити, розстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір чи звільнити від сплати до прийняття рішення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду по справі № 911/572/20.

Також до матеріалів касаційної скарги додано заяву про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі № 911/572/20 до закінчення її перегляду в порядку касації.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.03.2021 для розгляду касаційної скарги у справі № 911/572/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також щодо сплати судового збору в порядку і розмірі передбаченому Законом України "Про судовий збір", Верховний Суд встановив таке.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі № 911/572/20 позов задоволено частково ; стягнуто з ТОВ НВП "Білоцерківмаз" на користь ТОВ "Максима Метал Сервіс" - 1 539 053 грн 18 коп. боргу, судовий збір в сумі 23 085 грн 80 коп.; в частині вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 36% річних залишено позов без розгляду; в частині стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі № 911/572/20, зокрема апеляційну скаргу ТОВ "Максима Метал Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі № 911/572/20 задоволено частково; рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі № 911/572/20 скасовано частково ; резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Білоцерківмаз" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Михайла Грушевського, буд. 13, код 31907458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Максима Метал Сервіс" (49128, м. Дніпро, вул. Велика Діївська, буд. 40, кв. 264, код 41312400) - 1 539 053 (один мільйон п`ятсот тридцять дев`ять тисяч п`ятдесят три) грн. 18 коп. основного боргу, 140 155 (сто сорок тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн. 38 коп. - пені, 47 772 (сорок сім тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 60 коп. - 3% річних, 43 726 (сорок три тисячі сімсот двадцять шість) грн. інфляційних втрат, 25 844 (двадцять п`ять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 02 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви, 4 137 (чотири тисячі сто тридцять сім) грн. 34 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги. У задоволенні інших позовних вимог відмовити . "

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акту законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності , що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип правової визначеності .

Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України убачається, що касаційна скарга не містить посилань на підставу (підстави) для відкриття касаційного провадження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, а також касаційна скарга не містить належного обґрунтування того, у чому саме полягало невірне застосування норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, вимоги касаційної скарги не в повній мірі узгоджуються з предметом оскарження.

Так, доводи касаційної скарги зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі та оцінки доказів, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій. Скаржник у касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також вирішувати питання щодо достовірності доказів, додатково перевіряти докази, що виходить за межі повноважень Верховного Суду згідно з положеннями статті 300 ГПК України.

Окремі посилання скаржника, викладені в касаційній скарзі, на постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 910/15765/18, від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18, від 13.01.2020 у справі № 908/510/19, від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 та від 18.03.2020 у справі № 906/310/19 не формують чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.

Крім того, за змістом пунктів 4, 6 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинні бути зазначені судові рішення, що оскаржуються та вимоги особи, яка подає скаргу.

Відповідно до прохальної частини касаційної скарги скаржник в якості предмету касаційного оскарження визначив лише постанову суду апеляційної інстанції та просить її скасувати з направленням справи на новий розгляд. Однак з мотивувальної частини касаційної скарги вбачається, що скаржником оскаржується постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021, якою змінено рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 року.

Разом з тим, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими положеннями статтею 308 ГПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.

Аналіз положень зазначеної статті дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень (передати справу повністю або частково на новий розгляд, ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції тощо).

Проте подана касаційна скарга зазначеним вимогам не відповідає, оскільки мотивувальна частина не відповідає її прохальній частині, тобто скаржнику необхідно уточнити з якими саме судовими рішеннями він не погоджується, а також вказати, які саме повноваження суду касаційної інстанції скаржник просить застосувати за результатами касаційного перегляду.

Отже, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки у порушення цього пункту, у ній не зазначено, передбачені статтею 287 цього Кодексу, конкретні підстави касаційного оскарження з належним обґрунтуванням , у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції з посиланням на конкретний пункт (пункти), передбачений частиною другою статті 287 ГПК України, в прохальній частині скаржник має зазначити з якими саме судовими рішеннями він не погоджується, а також вказати, які саме повноваження суду касаційної інстанції скаржник просить застосувати за результатами касаційного перегляду.

Також згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно положень пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позовної заяви у цій справі), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, звертаючись із касаційною скаргою ТОВ НВП "Білоцерківмаз", зокрема просить суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі № 911/572/20.

Як зазначено вище, постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі № 911/572/20, зокрема апеляційну скаргу ТОВ "Максима Метал Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі № 911/572/20 задоволено частково; рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі № 911/572/20 скасовано частково; резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Білоцерківмаз" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Михайла Грушевського, буд. 13, код 31907458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Максима Метал Сервіс" (49128, м. Дніпро, вул. Велика Діївська, буд. 40, кв. 264, код 41312400) - 1 539 053 (один мільйон п`ятсот тридцять дев`ять тисяч п`ятдесят три) грн. 18 коп. основного боргу, 140 155 (сто сорок тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн. 38 коп. - пені, 47 772 (сорок сім тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 60 коп. - 3% річних, 43 726 (сорок три тисячі сімсот двадцять шість) грн. інфляційних втрат, 25 844 (двадцять п`ять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 02 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви, 4 137 (чотири тисячі сто тридцять сім) грн. 34 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги. У задоволенні інших позовних вимог відмовити. "

Приписами частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням ), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) .

З урахуванням викладеного, на час подання касаційної скарги скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 53 301,22 грн [ 1 770 707,16 грн (сума, що підлягає стягненню за судовим рішенням) х 1,5% = 26 560,61 грн х 200% = 53 301,22 грн ].

Натомість скаржником не надано документу на підтвердження сплати судового збору у встановленому Законом розмірі та порядку, а заявлено клопотання про відстрочення/розстрочення/зменшення/звільнення від сплати судового збору.

Зазначене клопотання обґрунтовано твердженням скаржника сезонною діяльністю ТОВ НВП "Білоцерківмаз", основним видом діяльності якого є ..28.30 виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства та складним матеріальним становищем з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі .

Дослідивши вказане клопотання скаржника, проаналізувавши норми чинного законодавства, якими врегульовано порядок звільнення, відстрочення, розстрочення та зменшення сплати судового збору, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.

Згідно з частиною другою цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Касаційний господарський суд, зауважує, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України , якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60).

Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду.

Таким чином, відстрочення сплати судового збору з підстав, передбачених статтею 8 Закону України Про судовий збір , є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд відстрочити сплату судового збору (звільнити від сплати, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Згідно з частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Проте, скаржником не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, зокрема щодо оплати судового збору.

Суд касаційної інстанції зазначає, що відповідач є суб`єктом господарських правовідносин, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, є юридичною особою, що може отримувати грошові кошти з різних джерел, а тому має вживати всі заходи щоб забезпечувати можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами ГПК України процесуальних обов`язків щодо оформлення касаційної скарги, зокрема щодо оплати судового збору.

Вирішуючи клопотання, суд також враховує необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі тощо, чи/та наведені скаржником підстави для заявленого клопотання є вагомими та доведеними, оскільки інша сторона у справі (учасники справи), на користь якої таке рішення постановлене, буде обмежена у праві на задоволення своїх вимог.

Проте скаржником не наведено та не надано жодних доказів в обґрунтування заявленого клопотання. До касаційної скарги скаржником не додано доказів, які б підтверджували, що на момент подання касаційної скарги майновий стан скаржника є настільки незадовільним, що перешкоджав сплаті ним судового збору у встановленому порядку. Саме по собі посилання ТОВ НВП "Білоцерківмаз" на неможливість сплатити судовий збір у силу сезонності робіт та важкого фінансового стану не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення останнього від сплати судового збору в силу приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір", статті 129 Конституції України.

З вище викладених міркувань, Верховний Суд відмовляє у задоволенні клопотання про відстрочення/розстрочення/зменшення/звільнення від сплати судового збору.

У зв`язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати документ на підтвердження сплати судового збору у розмірі 53 301,22 грн , який має бути перерахований за такими реквізитами ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Серед іншого, Верховний Суд зазначає, що статтею 291 ГПК України передбачено, що особа, яка подає скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Так, звертаючись до Верховного Суду з даною касаційною скаргою, скаржник до останньої долучив фіскальний чек від 03.03.2021 № 0910710530927. Однак Судом не виявлено в доданих до касаційної скарги документах опису вкладення в цінний лист, а тому відсутність останнього із зазначенням повної поштової адреси, найменування документів, які надсилаються учасникам справи, позбавляє Верховний Суд можливості оцінити даний документ як належний та допустимий доказ направлення копії касаційної скарги ТОВ "Максима Метал Сервіс".

Згідно з пунктом 61 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил послуг поштового зв`язку" № 270 від 05.03.2009 у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість

З огляду на вищезазначене скаржнику необхідно надати докази, на підставі яких можна достовірно встановити факт направлення іншим учасникам справи копій касаційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення .

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ НВП "Білоцерківмаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі № 911/572/20 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом подання Суду касаційної скарги у новій редакції, в прохальній частині якої скаржник має зазначити з якими саме судовими рішеннями він не погоджується, а також вказати, які саме повноваження суду касаційної інстанції скаржник просить застосувати за результатами касаційного перегляду, зазначенням усіх підстав (підстави) касаційного оскарження судового рішення (судових рішень), визначених (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України з зазначенням конкретних підстав касаційного оскарження з належним обґрунтуванням , у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції із урахуванням змісту цієї ухвали ; документу на підтвердження сплати судового збору в розмірі 53 301,22 грн , який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом; належних доказів, які підтверджують надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам даної справи, з описом вкладення у цінний лист.

Враховуючи, що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а відтак, додана до матеріалів касаційної скарги заява про зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, розглядатиметься у разі належного усунення недоліків касаційної скарги.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтями 4, 6 Закону України "Про судовий збір" Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Білоцерківмаз" про відстрочення/розстрочення/ зменшення/звільнення від сплати судового збору.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Білоцерківмаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі № 911/572/20 - залишити без руху.

3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству "Білоцерківмаз" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка,6.

4. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству "Білоцерківмаз", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова