Рішення

від 10.02.2021 по справі 906/106/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2021 р. Справа № 906/106/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

секретар судового засідання: Смоляк Л.Г.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Новік О.І. (доручення №03-26/176 від 22.01.21)

від відповідача за первісним позовом : не з`явився

прокурор: Рудченко М.М. (посвідчення №058865 від 21.12.20)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Коростишівської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Кукси Ганни Федорівни

про стягнення 365 263 грн,

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Кукси Ганни Федорівни

до Коростишівської міської ради

про визнання договору оренди частково недійсним,

Прокурором пред`явлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 365263,00грн., з яких: 256150,74грн. заборгованості з орендної плати за землю по договору оренди №217 від 07.11.13, яка виникла за період з серпня 2014 року по січень 2018 рік; 22818,89 грн. пені; 12959,10грн. 3% річних; 73334,76грн. інфляційних.

Позовні вимоги грунтуються на тому, що Фізична особа-підприємець Кукса Ганна Федорівна отримала в оренду за договором оренди №217 від 07.11.13 від Коростишівської міської ради земельну ділянку площею 0,1207 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0652, для обслуговування універмагу "ІНФОРМАЦІЯ_1", яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, однак не належним чином виконала зобов`язання по сплаті орендної плати.

Ухвалою від 02.04.2020 судом прийнято зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Кукси Ганни Федорівни до Коростишівської міської ради про визнання недійсним п.9 договору оренди №217 від 07.11.13 (а.с.161), до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 906/106/20.

Зустрічні вимоги грунтуються на тому, що під час укладення спірного договору оренди №217 орендодавець приховав ту обставину, що вказану земельну ділянку використовують треті особи, позивачу не було відомо про те, що земельну ділянку крім позивача використовують треті особи, договір не містить відомостей про укладення договорів оренди, сервітутів з третіми особами; договір не містить застережень про обмеження у використанні земельної ділянки, позивачу не було відомо про те, що на вказаній земельній ділянці неможливе будівництво; не зазначено про наявність на земельній ділянці об`єктів зв`язку та енергетичної системи, які належать Укртелекому та Житомиробленерго. За наявності такої інформації до укладення спірного договору, ФОП Кукса Г.Ф. не укладала б цей договір, оскільки мала намір здійснити забудову вказаної земельної ділянки, а отримання такої інформації від орендодавця під час дії договору дало б змогу підприємцю вимагати від третіх осіб звільнити вказану земельну ділянку або укласти договори земельного сервітуту, що знизило б навантаження по сплаті орендної плати. Вказане є підставою для визнання недійсним договору оренди на підставі ч.1 ст.229, ч.1 ст.230 ЦК України.

05.03.20 до суду надійшло клопотання ФОП Кукси Г.Ф. про зменшення в два рази розміру орендної плати (а.с.94), посилаючись на те, що під час укладення договору оренди її не було повідомлено про третіх осіб, які поряд з відповідачем користуються орендованою нею земельною ділянкою, у зв`язку з чим орендар був позбавлений права користуватися земельною ділянкою на власний розсуд але змушений сплачувати за оренду в повній мірі.

05.03.20 до суду надійшло клопотання ФОП Кукси Г.Ф. про перевірку розрахунків позивача та про застосування строків позовної давності (а.с.102). Зазначив, що згідно рішення Господарського суду Житомирської області від 21.01.20 у справі №906/810/19, з ТОВ"Партнер-Житомир" на користь Коростишівської міської ради було стягнуто орендну плату за оренду тієї ж земельної ділянки площею 0,1207 га за період з 05.09.17 по 31.10.18. Починаючи з 16.06.17, магазин, який знаходиться на орендованій земельній ділянці, належав іншому власнику, у зв`язку з чим нарахування орендної плати з вказаної дати є безпідставними.

21.04.20 до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву №03-26/797 від 10.04.20 (а.с.224), в якому Коростишівська міська рада зазначила, що вимоги зустрічної позовної заяви вже були предметом судового дослідження у справі №906/987/17 між тими ж сторонами про визнання недійсним договору оренди №217 від 07.11.13. Під час розгляду вказаної справи судом було встановлено, що до укладення договору оренди Куксі Г.Ф. було відомо, що земельна ділянка надавалася для обслуговування приміщення універмагу, а не для забудови; вона була ознайомлена з наявністю обмежень на використання земельної ділянки в межах червоних ліній та наявністю третіх осіб, які користуються цією земельною ділянкою, про що свідчить підпис Кукси Г.Ф. на відповідних актах.

13.05.20 до суду надійшла заява про зміну підстав зустрічного позову, в якому ФОП Кукса Ганна Федорівна уточнила період коли вона дізналася про порушення її прав, що складає з 27.04.18 по кінець липня 2018, а датою обізнання про обман необхідно вважати 20.05.19 (а.с.246 т.1).

25.01.21 від Коростишівської міської ради надійшов уточнений розрахунок боргу за період з 11.11.13 по 15.06.17, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача 332032,54 грн., з яких: 218362,14 грн. боргу, 44774,77 грн. пені, 105,48 грн. 3% річних, 68790,15 грн. інфляційних (а.с.120).

Вказана заява фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ст.46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог , яка подана на стадії розгляду справи по суті, оскільки це не порушує права сторін, відповідач обізнаний про вказану заяву. Подальший розгляд справи здійснюється з врахуванням цієї заяви.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві з врахуванням уточнених розрахунків.

Відповідач за первісним позовом свого представника в судове засідання не направив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

08.02.21 до суду надійшло клопотання відповідача за первісним позовом про перенесення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням на амбулаторному лікуванні. Просить не приймати до розгляду уточнений розрахунок суми боргу, який фактично є заявою про зменшення позовних вимог.

Розглядаючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні 15.12.2020 суд ухвалив відкласти розгляд справи по суті на 19.01.2021.

Ухвалою від 17.12.2020 суд в порядку ст. 120 ГПК України повідомив відповідача про судове засідання, яке має відбутися 19.01.2021. Ухвала направлена поштою на адресу, яку зазначив відповідач. Вказана ухвала повернулась до суду не врученою по причині відмови адресата (відповідача) від отримання, про що свідчить відмітка поштового відділення на поштовому конверті.

В судовому засіданні 19.01.2021 суд ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 10.02.2021.

Ухвалою від 20.01.2021 повідомив відповідача про судове засідання, яке має відбутися 10.02.2021. Ухвала направлена поштою на адресу, яку зазначив відповідач. Відповідач отримав ухвалу, про що свідчить клопотання відповідача.

10.02.2021 відповідач до суду не з`явився, звернувся з вищевказаним клопотанням.

Виходячи зі змісту ст. 120 ч.2, 3,4, ст. 121 ч.2 Господарського процесуального кодексу України ухвали від 17.12.2020 та 20.01.2021 є повідомленнями про призначення судового засідання.

Відповідно до ст. 202 ч.1 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Оскільки неявка відповідача є повторною суд визнав за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.11.2013р. між Коростишівською міською радою (орендодавець) та громадянкою Куксою Г.Ф. (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки №217, відповідно до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку для обслуговування приміщення універмагу "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: м.Коростишів, вул.Більшовицька, 87 (т.1, арк.справи 9).

Пунктом 2 договору погоджено, що в оренду передається земельна ділянка площею 0,1207 га, кадастровий номер 1822510100:01:01460652.

Пунктом 8 договору сторони погодили, що договір укладений строком на 5 років з дня його укладення, і після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Згідно п.9 договору, сторонами визначено розмір орендної плати, в грошовій формі в сумі 44055,99 грн. в рік, що становить 12% від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п.20 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється в термін 5 днів після реєстрації договору за актом її приймання-передачі.

У п.26 договору зазначено: на орендовану земельну ділянку встановлено обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб: немає.

Пунктом 30 договору передбачено право орендаря, у тому числі, зводити житлові, виробничі та інші будівлі і споруди за погодженням з орендодавцем.

Як вбачається з Акту приймання - передачі від 07.11.2013р., орендодавець передав земельну ділянку для обслуговування приміщення універмагу "ІНФОРМАЦІЯ_1" площею 0,1207га, яка розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер:1822510100:01:014:0652, а орендар прийняв зазначену земельну ділянку в оренду (т.1, арк.справи 13).

Договір оренди був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 11.11.2013р., номер запису про інше речове право: 3456259.

Прокурор зазначає, що наразі, існує заборгованість по орендній платі в розмірі 218362,14грн., яка утворилася за період з 11.11.13 (дата реєстрації договору оренди) по 15.06.17 (дата останнього дня оренди), яку прокурор та позивач просять стягнути за первісним позовом, однак ФОП Кукса Г.Ф. у зустрічній позовній заяві просить визнати недійсним п.9 Договору, який передбачає розмір орендної плати.

Як вбачається із зустрічної позовної заяви, позивач посилається на ч.1 ст.229 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У вказаній ст.229 Цивільного кодексу України закладено правові засади визнання недійсним правочину, в якому має місце невідповідність між внутрішньою волею сторони її зовнішнім волевиявленням, спричинена хибним (помилковим) сприйняттям обставин. Згідно положень статті, помилка - це неправильне сприйняття особою істотних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не було вчинено. Оскільки волевиявлення не відповідає справжньому наміру, такий правочин визнається недійсним.

У зустрічній позовній заяві ФОП Кукса Г.Ф. зазначає про помилки наступного змісту: позивачу не було відомо про те, що земельну ділянку крім позивача використовують треті особи, договір не містить відомостей про укладення договорів оренди, сервітутів з третіми особами; договір не містить застережень про обмеження у використанні земельної ділянки, позивачу не було відомо про те, що на вказаній земельній ділянці неможливе будівництво; не зазначено про наявність на земельній ділянці об`єктів зв`язку та енергетичної системи, які належать Укртелекому, ОСОБА_1 та Житомиробленерго.

В провадженні Господарського суду Житомирської області знаходилася справа №906/987/17 за позовом фізичної особи-підприємця Кукси Ганни Федорівни до Коростишівської міської ради про визнання недійсним договору оренди №217 від 07.11.13. Позивач зазначила наступні підстави для звернення з позовом до суду : пункти договору мають протиріччя, в одному пункті земельна ділянка надана для обслуговування, а в інших - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; на земельній ділянці знаходяться лінії електромереж та об`єкти зв`язку, які належать третім особам, однак договір не містить застережень про обмеження (обтяження) та не зазначено про права третіх осіб на земельну ділянку; до договору не приєднані договори про встановлення земельних сервітутів. При цьому позивач посилалась на ст. 229 ЦК України.

За результатами розгляду справи №906/987/17 Північно-Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову та у Постанові від 21.11.18 зазначив, що земельна ділянка надавалася для обслуговування приміщення універмагу "ІНФОРМАЦІЯ_1", а не для забудови, що вбачається із самої заяви ФОП Кукси Г.Ф. від 16.02.2013р., Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Висновку Відділу Держземагенства у Коростишівському районі Житомирської області від 06.07.2013р. №27 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та інших доказів у справі. Кукса Г.Ф. була ознайомлена з наявністю обмежень на використання земельної ділянки в межах червоних ліній, про що свідчать її підписи на відповідних актах. Фізична особа - підприємець Кукса Ганна Федорівна орендувала, користувалася земельною ділянкою, сплачувала орендну плату за користування орендованим майном.

Суд констатував, що такі обмеження існували на дату укладення договору, продовжують існувати на даний час та сторони з ними були обізнані.

Таким чином, суд встановив, що волевиявлення позивача було спрямовано на укладення договору оренди земельної ділянки для обслуговування приміщення універмагу "ІНФОРМАЦІЯ_1", позивач отримала те, на що розраховувала під час укладення спірного договору та була ознайомлена з наявністю обмежень на використання земельної ділянки , про розміщення об`єктів зв`язку та електромереж , та про права третіх осіб на земельну ділянку.

З огляду на викладене, Північно-Західним апеляційним господарським судом вже прийнято рішення між тими ж сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав у справі №906/987/17, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст.231 ч.1 п.3 ГПК України, Господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до ст.175 ч.1 п.2 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Враховуючи викладене, суд закриває провадження у справі в частині зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Кукси Ганни Федорівни до Коростишівської міської ради про визнання договору оренди частково недійсним.

Первісний позов обгрунтовано тим, що ФОП Кукса Ганна Федорівна допустила заборгованість за оренду земельної ділянки за період з 11.11.13 по 15.06.17, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача 332032,54 грн., з яких: 218362,14 грн. боргу, 44774,77 грн. пені, 105,48 грн. 3% річних, 68790,15 грн. інфляційних.

Пунктом 8 договору сторони погодили, що договір укладений строком на 5 років з дня його укладення, і після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

За п.1 договору, земельна ділянка передається в строкове платне користування на умовах оренди для обслуговування приміщення універмагу ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 ,

Згідно п.9 договору, сторонами визначено розмір орендної плати, в грошовій формі в сумі 44055,99 грн. в рік тобто 3671,33грн. в місяць, що становить 12% від нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п.10 договору).

Відповідно до п.20 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється в термін 5 днів після реєстрації договору за актом її приймання-передачі.

Як вбачається з Акту приймання - передачі від 07.11.2013р., орендодавець передав земельну ділянку для обслуговування приміщення універмагу ІНФОРМАЦІЯ_1 площею 0,1207га, яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер:1822510100:01:014:0652, а орендар прийняв зазначену земельну ділянку в оренду .

Договір оренди був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 11.11.2013р.

Згідно із ст.17 Закону України"Про оренду землі", об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

За договором купівлі-продажу №854 від 16.06.17 ФОП Кукса Ганна Федорівна відчужила на користь ОСОБА_2 нежитлове приміщення - Універмаг "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1822510100:01:014:0652.

Відповідно до ст.120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Оскільки земельна ділянка передавалася для обслуговування будівлі - Універмагу "ІНФОРМАЦІЯ_1", то після відчуження цієї будівлі до нового власника перейшло право користування земельною ділянкою, на якій вона розміщена, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у ФОП Кукси Г.Ф.

Таким чином, ФОП Кукса Г.Ф. користувалася орендованою земельною ділянкою у період з 11.11.13 по 15.06.17, тобто від дня реєстрації договору оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня відчуження нерухомого майна, яке розміщене на цій земельній ділянці.

Річна орендна плата у 2014 році з кумулятивним застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки в розмірі 1,249 становив 44055,99 грн., тобто 3671,33 грн. в місяць.

Річна орендна плата у 2015 році з кумулятивним застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки в розмірі 1,249 (застосовується з 01.01.2015) становив 55026,16 грн., тобто-4585,51 грн. в місяць.

Річна орендна плата у 2016 році з кумулятивним застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки в розмірі 1,249 (застосовується з 01.01.2015) та 1,433 (застосовується з 01.01.2016) становив 78852,34 грн., тобто 6571,03 грн. в місяць.

Річна орендна плата у 2017 році з кумулятивним застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки в розмірі 1,249 (застосовується з 01.01.2015), 1,433 (застосовується з 1.01.2016) та 1,06 (застосовується з 01.01.2017) становить 83582,82грн., тобто 6965,24 грн. в місяць.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідач доказів сплати боргу чи контррозрахунку суми боргу не надав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 218362,14 грн. обгрунтованими та підставними.

Відповідач просив застосувати до спірних правовідносин позовну давності.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. (ст. 267 ЦК України).

За приписами ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п.11 договору, орендна плата вноситься у строки - до 30 числа щомісяця за попередній місяць на рахунок Коростишівської міської ради.

Тобто Коростишівська міська рада могла довідатися про порушення свого права з моменту виникнення заборгованості, однак позовну заяву подано до суду 24.01.20 з пропущенням строку позовної давності для вимоги про стягнення боргу.

У постанові від 20.01.2021 у справі №1140/2209/18 Верховний суд зазначив, що суди повинні звертати увагу на усі доводи особи, на тривалість строку, який пропущено, на поведінку такої особи протягом цього строку, на дії, які вона вчиняла, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності; суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк з поважних причин.

У даній справі суд враховує, що позивач увесь час не втрачав інтересу до стягнення боргу з відповідача, оскільки у Господарському суді розглядалися декілька справи, які так чи інакше стосуються наявної заборгованості відповідача по договору оренди та самого договору оренди. Прокурор в інтересах позивач звертався до Коростишівського районного суду Житомирської області з позовом про стягнення боргу по орендній платі. Районний суд закрив провадження у справі в звёязку з непідвідомчістю. Ця обставина не перериває строку позовної давності, однак свідчить, що позивач вживав заходи на стягнення боргу в судовому порядку, однак суперечлива судова практика щодо підвідомчості подібних спорів призвела до неправильного звернення до суду.

Вказані обставини суд вважає поважними причинами пропуску строку позовної давності щодо стягнення основного боргу, тому права позивача підлягають захисту.

Таким чином, борг за оренду землі підлягає стягненню з відповідача у розмірі 218362,14 грн.

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, позивач на підставі п.14 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно уточненого розрахунку позивача , за період з 15.12.16 по 15.06.17, становить 44774,77 грн.(а.с.121).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.14 договору, у разі невнесення орендної плати у строки визначені цим договором, стягується пеня у розмірі 1 відсотку несплаченої суми за кожен день прострочення.

Вимога про стягнення пені є обгрунтованою.

Разом з тим, приписами ст. 258 ЦК України унормовано, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно п.11 договору, орендна плата вноситься у строки - до 30 числа щомісяця за попередній місяць на рахунок Коростишівської міської ради.

Тобто Коростишівська міська рада могла довідатися про порушення свого права з моменту виникнення заборгованості, однак позовну заяву подано до суду 24.01.20 з пропущенням строку позовної давності для вимоги про стягнення пені за період оренди з 15.02.16 по 15.06.17.

Пропуск строку позовної давності є тривалим, поважних причин пропуску цього строку не встановлено.

Відповідно до частини 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного суд відмовляє в позові в частині вимоги про стягнення пені.

Крім того, заявлено вимоги про стягнення 105,48грн. 3% річних та 68790,15грн. інфляційних.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовольняє позов у цій частині в заявленому розмірі.

В частині стягнення інфляційних нарахувань, слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Поданий позивачем розрахунок інфляційних відповідає цим вимогам. (том 2 а.с. 122). Відповідач обізнаний з цим розрахунком. Заперечень не надав.

Заперечення відповідача проти позову в основній частині грунтуються на доводах зустрічного позову, яким дана оцінка судом у справі №906/987/17, про що зазначено у цьому рішенні.

Інші заперечення, викладені у відзивах, також не знайшли свого підтвердження під час їх розгляду, та спростовуються мотивами, за якими суд прийшов до висновку про часткове задоволення первісного позову.

Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України").

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236,237,238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кукси Ганни Федорівни ( АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Коростишівської міської ради (12501, Житомирська область, м.Коростишів, вул.Володимирська,1; код 04053660) - 218362,14 грн. боргу, 105,48 грн. 3% річних, 68790,15 грн. інфляційних.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 44774,77 грн. пені.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кукси Ганни Федорівни ( АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Житомирської області (10002, м.Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950; UA 59 820172 03431100010000 11049 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172) - 4308,87 грн. судового збору.

5. Закрити провадження у справі в частині зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Кукси Ганни Федорівни до Коростишівської міської ради про визнання договору оренди №217 від 07.11.13 частково недійсним.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.02.21

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3-сторонам (рек. з повідом.)

4-5 - прокуратура