Ухвала

від 25.02.2021 по справі 911/550/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 911/550/20

Суддя Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду Мачульський Г.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвоздів - Агро"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвоздів - Агро"

до Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція спортивних розваг",

2) ОСОБА_1 ,

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "Гвоздів - Агро" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 (повний текст постанови складено 18.01.2021) та рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2020.

17.02.2021 (відповідно до відбитку штампу Верховного Суду "Скриня" на першому аркуші касаційної скарги) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція спортивних розваг" надійшло заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвоздів - Агро" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2020, з огляду на те, що скаржником не наведено та необґрунтовано наявності жодної із виключних підстав для касаційного оскарження, які визначені частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, узагальнені доводи та підстави касаційного оскарження зводяться лише до невірного тлумачення позивачем висновків, зроблених Північним апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові, а також спонукання суду касаційної інстанції до здійснення переоцінки доказів у справі та надання переваги безпідставним твердженням позивача поміж інших доказів у справі.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам статей 287-290 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши доводи, що викладені в запереченні проти відкриття касаційного провадження, Суд вважає за необхідне залишити скаргу без руху з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 129 пункту 8 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже на відміну від апеляційного перегляду справи право на касаційне оскарження судового рішення виникає лише у визначених законом випадках.

Положеннями статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначено випадки, за яких особа має право на касаційне оскарження судового рішення, а положення статті 290 цього Кодексу містять вимоги до форми і зміст касаційної скарги.

Подана касаційна скарга, оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

При цьому, частина друга статті 287 Господарського процесуального кодексу України містить таку редакцію: ?Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права?.

Отже, право касаційного оскарження обмежено виключно тими випадками, які передбачені наведеними положеннями статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а із змісту вказаних вище положень статей 290, 287 цього Кодексу вбачається, що у випадках касаційного оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 вказаного Кодексу, касаційна скарга має містити як відповідний пункт цієї норми, так і його формулювання.

Крім того із наведених норм права вбачається наступне:

- якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 1 вказаної норми, скаржник має зазначити висновок, викладений у постанові Верховного Суду, щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права, з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована із зазначенням постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

- якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 вказаної вище норми, скаржник має навести вмотивоване обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням як самого такого правового висновку, так і норми права у подібних правовідносинах та вказати відповідну постанову Верховного Суду і викласти у скарзі такі правовідносини;

- якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 3 вказаної вище норми, скаржник має навести норму права щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній;

- у разі оскарження судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі має бути зазначено у чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права;

- якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у відповідних пунктах частин 1, 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, та містити відповідний пункт (пункти) відповідних частин.

Отже звертаючись із даною касаційною скаргою, скаржник мав дотримуватися наведених у статті 290 Господарського процесуального кодексу України положень щодо зазначення у цій скарзі підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, визначитися із передбаченим статтею 287 цього Кодексу випадком (випадками), за яким (яких) він вважає за можливе звернутися із касаційною скаргою, та зазначити його (їх) у касаційній скарзі із дотриманням передбачених цією нормою права вимог.

Разом з тим, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвоздів - Агро" містить виклад обставини справи та цитуванням норм права і не містить визначених наведеними вище положеннями статей 287, 290 Господарського процесуального кодексу України випадку (випадків) та підстави (підстав), за яких виникає право на касаційне оскарження судового рішення, у зв`язку з чим касаційна скарга за формою і змістом не відповідає вимогам, передбаченим вказаними нормами права.

За своїм змістом касаційна скарга фактично є апеляційною скаргою, адже доводи, що наведені у ній, не стосуються питань права та правозастосування, а спрямовані до вимоги про переоцінку доказів та обставин справи, хоча формально скарга і містить посилання на норми матеріального та процесуального права.

Виходячи із наведених вище положень процесуального законодавства Верховний Суд виконує функцію "суду права", що у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень, оскаржених у касаційному порядку, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

З огляду на викладене, відповідно до частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для залишення касаційної скарги без руху.

Відповідно до частини третьої статті 169 цього Кодексу заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

З урахуванням наведених законодавчих положень, Суд встановлює у цій частині спосіб усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду заяви про усунення недоліків із наведенням у ній передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України виключного випадку (виключних випадків), та підстави (підстав) касаційного скарження, та зазначає про необхідність надати суду касаційної інстанції докази надсилання копії такої заяви іншим учасникам справи листом з описом вкладення.

При цьому слід зауважити, що у разі усунення недоліків поданої касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 294 вказаного Кодексу в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та визначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу, тому, з урахуванням зазначеного, Суд вважає за необхідне, забезпечити усім учасникам судового розгляду право на подання відзиву з врахуванням усунутих недоліків касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За змістом частини другої статті 174 цього Кодексу в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху зазначаються недоліки такої скарги, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини четвертої статті 174 та частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у встановлений строк, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

З огляду на викладене, касаційна скарга скаржника визнається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України із встановленням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвоздів - Агро" залишити без руху до 25.03.2021.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Гвоздів - Агро" строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3. Товариству з обмеженою відповідальністю "Гвоздів - Агро" надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) докази про дату вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

4. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г.М. Мачульський