Рішення

від 24.02.2021 по справі 826/5657/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2021 року м. Київ № 826/5657/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представника позивача Ковальчук Н.В., представника відповідача Гайдая В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробат" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробат" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2014 №0000412208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2014, постановленою не виходячи до нарадчої кімнати, замінено відповідача на належного - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну податкову інспекцію у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 у №0000412208.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.08.2019 постанову Окружного адміністративного суду місті Києва від 22.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі №826/5657/14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення суду першої та другої інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що судами не з`ясовано та не надано належної оцінки всім фактичним обставин справи.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи №826/5657/14 між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва для її розгляду й вирішення визначено суддю Чудак О.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2019 прийнято дану справу до провадження суддею Чудак О.М. та призначено ї до розгляду. Також замінено Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та Державну податкову інспекцію у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві їх правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Євробат" посилалось на безпідставність, викладених у акті перевірки від 03.09.2013 №166/1-22-08-36376614, висновків відповідача про порушення позивачем вимог пунктів 137.1, 137.10 статті 137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) шляхом не включення до складу інших доходів коштів, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратуш" і Приватного підприємства "Альфа-Ком" у вигляді безповоротної фінансової допомоги, оскільки такі кошти є вартістю поставлених позивачем акумуляторів й такі господарські операції є реальними, а обставини попереднього придбання товариством товарів у постачальників та їх переміщення підтверджуються сукупністю відповідних доказів.

При цьому, позивач зауважив, що не має можливості надати всі первинні документи на підтвердження господарських правовідносин із вказаними контрагентами у зв`язку із вилученням таких документів

Позивач вважає безпідставними посилання відповідача на факт отримання ТОВ Євробат сум безповоротної фінансової допомоги від названих підприємств-покупців, адже такі доводи відповідача ґрунтуються лише на матеріалах досудового розслідування кримінального провадження за фактом фіктивного створення ТОВ Ратуш і ПП Альфа.-Ком , без дослідження безпосередньо товарності самих господарських операцій, динаміки руху активів ТОВ Євробат , товарності операцій щодо попередньої закупівлі позивачем тих самих товарів у постачальників.

Також позивач звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання у податкових правовідносинах принципу індивідуальної відповідальності платника податку.

Правова позиція відповідача викладена у запереченнях на позовну заяву та додатково наданих письмових поясненнях та зводиться до того, що ТОВ Євробат допустило порушення норм пунктів 137.1, 137.10 статті 137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток на загальну суму 316 139, 00 грн внаслідок формування показника валових витрат за рахунок сум безповоротної фінансової допомоги, отриманих від підприємств з ознаками фіктивності - ТОВ Ратуш і ПП Альфа.-Ком . Відносини між ТОВ Євробат та ТОВ Ратуш і ПП Альфа.-Ком відповідач вважає нереальними з огляду на:

- відсутність у ТОВ Ратуш і ПП Альфа.-Ком ресурсів, економічно необхідних суб`єкту господарювання для здійснення господарських операцій, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб`єктами господарювання вищезазначених господарських операцій;

- наявність протоколів допитів засновника і директора ПП Альфа.-Ком ОСОБА_1 , засновника ТОВ Ратуш ОСОБА_2 і керівника ТОВ Ратуш ОСОБА_3, згідно яких вказані особи заперечують участь у господарській діяльності ПП Альфа.-Ком та ТОВ Ратуш ;

- вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28.05.2013 у справі №755/10669/13-к директора ТОВ Ратуш ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України. А ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.05.2017 у справі №755/6162/17 у кримінальному провадженні ЄРДР № 32017100030000006 від 22.02.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 - засновника ТОВ Ратуш . Згідно даних рішень ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 за вказівкою та сприянням ОСОБА_4 , було створено ТОВ Ратуш з метою прикриття незаконної діяльності, яку здійснювала ОСОБА_4 за попередньою змовою з громадянами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що організували діяльність конвертаційного центру шляхом створення підконтрольних фіктивних підприємств ТОВ Ратуш (код ЄДРПОУ 37293136), ТОВ Харс (код ЄДРПОУ 37501323), ТОВ ТПК Укрконтракт-ЛТД (код ЄДРПОУ 34728854), ПП Альфа.-Ком (код ЄДРПОУ 33598927), з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом складання підроблених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку від імені ТОВ Ратуш та їх збуту за попередньою змовою групою осіб шляхом видачі службовим особам інших суб`єктів господарської діяльності, зокрема ТОВ ЄВРОБАТ (код ЄДРПОУ 36376614), підроблених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а також - податкових звітів контролюючим органам з метою створення видимості законної підприємницької діяльності.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Євробат з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ Ратуш (код ЄДРПОУ 37293136), ПП Альфа.-Ком (код ЄДРПОУ 33598927) і ТОВ ТПК Укрконтракт-ЛТД (код ЄДРПОУ 34728854).

За результатом перевірки складено акт від 03.09.2013 №166/1-22-08-36376614, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 137.1, 137.10 статті 137 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 316 139 грн, у тому числі за 2 - 4 квартали 2011 року на суму 234 059 грн, за 2012 рік - 82 080 грн.

На підставі вказаних висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 №0000412208, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 395 173,75 грн, у тому числі за основним платежем на 316139 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 79034,75 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 20.01.2014 №0000412208 та вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податок на прибуток підприємств є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпункт 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає доходи як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.4.1 пункту 135.4 ст. 135 ПК України передбачено, що, зокрема, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно із пунктом 135.2 статті 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до пункту 137.1 статті 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Пункт 135.5 статті 135 ПК України визначає, що інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом (пункт 137.10 статті 137 ПК України).

За приписами норм пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також пунктом 44.2 статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-ХІV).

Отже, для підтвердження даних податкового обліку (в тому числі обліку доходів платника податків) можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що У 2011 році між ТОВ Євробат (постачальник) і підприємствами ТОВ Ратуш та ПП Альфа.-Ком (покупці), були укладені договори від 01.02.2011 №6 і від 01.10.2011 №18, за умовами яких позивач зобов`язувався поставити на адреси названих контрагентів товари (акумулятори).

На підтвердження обставин реалізації товарів ТОВ Ратуш і ПП Альфа.-Ком та отримання від них коштів за поставлені товари позивач надав суду наступні оригінали та копії документів: виписок по особовому рахунку позивача у ПАТ Райффайзен Банк Аваль (МФО 380805) за період з березня 2011 року по вересень 2012 року з відомостями про перерахування ТОВ Ратуш і ПП Альфа.-Ком коштів ( попередньо оплати за акумуляторні батареї згідно договорів від 01 лютого 2011 року №6 і від 01 жовтня 2011 року №18) на рахунок Товариства всього на загальну суму 5375450,00 грн (з ПДВ), в тому числі 3413450,00 грн від ТОВ Ратуш та 1962000,00 грн - від ПП Альфа.-Ком (з них по договору від 01 жовтня 2011 року №18 - на суму 1768000,00 грн).

Встановлені в акті перевірки порушення мотивовані безпідставним невключенням позивачем до складу інших доходів сум, отриманих від ТОВ Ратуш і ПП Альфа.-Ком у вигляді безповоротної фінансової допомоги, внаслідок непідтвердження реальності господарських операцій щодо поставки товарів Товариством (акумуляторів). Підставою для такого висновку контролюючого органу стали наступні обставини: в ході проведення аналізу інформації з автоматизованих баз даних відносно ТОВ Ратуш і ПП Альфа.-Ком та з урахуванням відомостей, наведених в матеріалах досудового розслідування по кримінальному провадженню (протокол допиту засновника і директора ПП Альфа.-Ком - гр. ОСОБА_1 , протоколів допиту засновника ТОВ Ратуш ОСОБА_2 і керівника цього ж підприємства ОСОБА_3 ), порушеного за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (фіктивне підприємництво) - створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, серед яких ТОВ Ратуш і ПП Альфа.-Ком , був зроблений висновок про фіктивність створення і господарської діяльності контрагентів-покупців Товариства та безтоварність укладених між ними договорів поставки товару. На думку Інспекції, товари, реалізовані позивачем на користь ТОВ Ратуш і ПП Альфа.-Ком , були фактично придбані без мети їх подальшого використання в господарської діяльності позивача та отримання прибутку, а тому у Товариства відсутні правові підстави для декларування доходів від реалізації таких товарів в сумі 4 988 485 грн за 2 - 4 квартали 2011 року т в сумі 2 074 167 грн за 2012 рік.

Надаючи правову оцінку вказаним висновкам відповідача щодо відсутності у ТОВ Євробат , ТОВ Ратуш і ПП Альфа.-Ком ресурсів для здійснення задокументованих господарських операцій та відсутність факту (джерела) законного введення отриманих позивачем послуг в обіг, суд виходить з наступного.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказані висновки зумовлені аналізом баз даних ДФС, а Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 по справі №811/2154/13, від 16.04.2020 у справі №805/5017/15-а зауважив, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

У постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 Верховний Суд зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (постанова Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №804/9072/16).

Поряд з наведеним, суд констатує відсутність доказів та належних обґрунтувань, які б підтверджували наявність можливості здійснювати вказану господарську діяльність.

Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрат є безпідставними.

У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Верховний Суд у рішенні у справі №2а-7075/12/2670 від 16.01.2018 констатує, що первинні документи є неналежними, адже підписані особою, яка значилась директором товариства, проте фактично ніякого відношення до діяльності товариства не мала, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частинами першою та третьою статті 358 Кримінального кодексу України.

У постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Згідно постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №814/569/16 факт наявності вироку, ухваленого у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого існує нагальна потреба перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження всіх складових господарських операцій, враховуючи обставини, встановлені вироком, який набрав чинності, період часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретну особу та наслідки її дій для реалізації конкретних господарських операцій.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінально процесуальний кодекс України (КПК України).

Відповідно до частини першої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

При цьому, сам факт існування обвинувального вироку за статтею 205 КК України не є безумовною підставою для такого висновку. Суд повинен встановити, чи мали взагалі місце операції між платником і його контрагентами та чи може вирок мати преюдиційне значення в податковому спорі, а після цього ще й дослідити його зміст. Наявність вироку не завжди свідчить про нереальність господарських операцій.

Відтак, протоколи допитів засновника і директора ПП Альфа.-Ком ОСОБА_1 , засновника ТОВ Ратуш ОСОБА_2 і керівника ТОВ Ратуш ОСОБА_3, згідно яких вказані особи заперечують участь у господарській діяльності ПП Альфа.-Ком та ТОВ Ратуш , не можуть мати самостійного доказового значенні у даній справі.

Встановлено, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28.05.2013 у справі №755/10669/13-к (кримінальне провадження №12012000030000036) директора ТОВ Ратуш ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.05.2017 у справі №755/6162/17 у кримінальному провадженні ЄРДР № 32017100030000006 від 22.02.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 - засновника ТОВ Ратуш .

Згідно вказаних судових рішень ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 за вказівкою та сприянням ОСОБА_4 , створено ТОВ Ратуш з метою прикриття незаконної діяльності, яку здійснювала ОСОБА_4 за попередньою змовою з громадянами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що організували діяльність конвертаційного центру шляхом створення підконтрольних фіктивних підприємств ТОВ Ратуш (код ЄДРПОУ 37293136), ТОВ Харс (код ЄДРПОУ 37501323), ТОВ ТПК Укрконтракт-ЛТД (код ЄДРПОУ 34728854), ПП Альфа.-Ком (код ЄДРПОУ 33598927), з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом складання підроблених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку від імені ТОВ Ратуш та їх збуту за попередньою змовою групою осіб шляхом видачі службовим особам інших суб`єктів господарської діяльності, зокрема ТОВ ЄВРОБАТ (код ЄДРПОУ 36376614), підроблених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а також - податкових звітів контролюючим органам з метою створення видимості законної підприємницької діяльності.

Відтак, вказані судові рішення слугують достатньою підставою для висновку про фіктивність діяльності ТОВ Ратуш , а отже і неможливість постачання ТОВ ЄВРОБАТ товару для ТОВ Ратуш .

Суд враховує, що вироки або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності щодо посадових осіб ПП Альфа.-Ком - відсутні. Разом з цим, згідно вказаних судових рішень встановлено, що ПП Альфа.-Ком , як і ТОВ Ратуш , фактично були складовими одного конвертаційного центру , який надав незаконні послуги з мінімізації податкового навантаження, зокрема й для ТОВ ЄВРОБАТ .

Тому, вказані судові рішення не є безумовними доказами здійснення посадовими особами ПП Альфа.-Ком незаконної діяльності з надання необґрунтованої податкової вигоди для ТОВ ЄВРОБАТ .

При цьому, суд враховує, що встановлені у ході розгляду вказаних кримінальних справ обставини щодо створення ПП Альфа.-Ком тими самими особами, що заснували ТОВ Ратуш , як складової конвертаційного центру для здійснення незаконної діяльності, а також протокол допиту засновника і директора ПП Альфа.-Ком ОСОБА_1 , у своїй сукупності та за відсутності об`єктивних доказів протилежного, свідчать про фіктивність діяльності як ТОВ Ратуш , так і ПП Альфа.-Ком .

Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 у справі №804/9072/16 зауважив, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підтвердження фактів проведення реалізації товарів ТОВ "Ратуш" і ПП "Альфа.-Ком" та отримання від них коштів позивач надав виписки по особовому рахунку позивача у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (МФО 380805) за період з березня 2011 року по вересень 2012 року з відомостями про перерахування ТОВ "Ратуш" і ПП "Альфа.-Ком" коштів на рахунок ТОВ "Євробат", податкові декларації ТОВ "Євробат" з податку на прибуток підприємства за 2011 і 2012 роки.

Інші первинні документи в матеріалах справи відсутні у зв`язку з вилученням їх оригіналів 15.01.2013 ст. слідчим слідчого відділу Деснянського РУГУ МВС України у м. Києві Боровським І.В. без залишення копій документів, що підтверджується протоколом обшуку від 15.01.2013. З тексту зазначеного протоколу обшуку, копія якого наявна в матеріалах справи, вбачається, що в ході проведення обшуку на підприємстві ТОВ "Євробат" були вилучені наступні оригінали та копії документи по взаємовідносинам з ТОВ "Ратуш" та ПП "Альфа.-Ком": договори поставок з додатковими угодами до них, видаткові та податкові накладні, довіреності контрагентів на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти звіряння платежів, оборотно-сальдові відомості по рахунку бухгалтерського обліку 361 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", протоколи узгодження цін на товари, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Альфа.-Ком", довідки з органу статистики відносно ПП "Альфа.-Ком", паспортів громадянин України ОСОБА_8 та ОСОБА_9, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, а також системний блок комп`ютеру.

Відповідно до листів СВ Деснянського РУГУ МВС України у м. Києві від 15.02.2013 №46/1-36, від 08.05.2014 №46/12012-36 та від 06.06.2014 № 46/4428 вилучені первинні та інші документи були скеровані до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві разом з листом від 15.02.2013 №46/1-36 та до органів внутрішніх справ не поверталися.

Згідно пояснень ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві з 06.02.2014 ТОВ "Євробат" перебуває на податковому обліку в ДПІ у Солом`янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, якій передані всі первинні документи згідно листа від 13.01.2014 № 327/7/26-50-18-05-10 про передачу облікової справи.

Однак, згідно вказаного листа, первинні документи по взаємовідносинах позивача з контрагентами серед переліку переданих матеріалів відсутні, представник ДПІ у Солом`янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві зазначав, що первинна документація разом з обліковою справою до ДПІ у Солом`янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не надсилалася.

Суд зазначає, що за загальним правилом для правильного вирішення питання щодо належного документального підтвердження господарських операцій суд має дослідити первинні документи, складені за результатом таких господарських операцій.

Однак, суд зазначає, що у даному випадку усі первинні документи складені від імені ТОВ "Ратуш" і ПП "Альфа.-Ком", діяльність яких була фіктивної з моменту їх створення, та підписані від імені осіб, які заперечують свою участь у діяльності ТОВ "Ратуш" і ПП "Альфа.-Ком".

Відтак, такі документи навіть за їх правильного оформлення за зовнішніми ознаками та формою, є недостовірними та у зв`язку з цим є юридично дефектними, а тому не можуть мати доказове значення у даній справі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже позивачем не спростовано, а також не поставлено під обґрунтований сумнів, висновки відповідача щодо порушення ТОВ "Євробат" вимог податкового законодавства під час відображення в податковому обліку результатів господарських взаємовідносин із ТОВ Ратуш і ПП Альфа.-Ком , а встановлені в ході розгляду даної справи свідчать про протилежне. У зв`язку із цим, підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні, а відповідач не поніс витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв`язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробат" відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробат" (місцезнаходження юридичної особи: 03065, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 16, офіс 202; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 36376614).

Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43141267).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 24.02.2021.

Суддя О.М. Чудак