Постанова

від 20.05.2021 по справі 826/5657/14

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа №826/5657/14 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Земляної Г.В.,

Парінова А.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОБАТ на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОБАТ до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ЄВРОБАТ звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2014 №0000412208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 у №0000412208.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.08.2019 постанову Окружного адміністративного суду місті Києва від 22.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі №826/5657/14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення суду першої та другої інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що судами не з`ясовано та не надано належної оцінки всім фактичним обставин справи.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2021 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ ЄВРОБАТ подало апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2021 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач вказує, що його господарські операції підтверджуються первинними документами, а саме: Договорами від 01.02.2011 №6 та від 01.10.2011 №18, виписками по особовому рахунку позивача у ПАТ Райффайзен Банк Аваль (МФО 380805) за період з березня 2011 року по вересень 2012 року з відомостями про перерахування ТОВ РАТУШ і ПП АЛЬФА.-КОМ коштів ( попередньо оплати за акумуляторні батареї згідно вказаних договорів) на рахунок ТОВ ЄВРОБАТ , всього на загальну суму 5 375 450, 00 грн. (з ПДВ), в тому числі 3 413 450, 00 грн. від ТОВ РАТУШ та 1 962 000, 00 грн. - від ПП АЛЬФА.-КОМ (з них по договору від 01.10.2011 № 18 - на суму 1 768 000, 00 грн.), податковими деклараціями позивача з податку на прибуток підприємства за 2011 і 2012 роки, що відповідають вимогам Закону №996 та п.2.1, 2.2., 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом міністерства фінансів Украйни від 24.05.1995 №88.

Отже дохід отриманий позивачем від реалізації акумуляторів ТОВ РАТУШ та ПП АЛЬФА.-КОМ є доходом від операційної діяльності та правомірно відображений в рядку 02 податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Позивач зазначає, що відповідачем належним чином (у судовому порядку) не спростовано реальність господарських операцій між позивачем та його покупцями (чи постачальниками) та будь які позови до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між позивачем та ТОВ РАТУШ і ПП АЛЬФА.-КОМ не надавались і наявність умислу в діях осіб, що уклали правочин, відповідачем жодним чином не доведено.

Позивач заперечує проти того, що судом першої інстанції використано вирок Дніпровського районного суду м. Києві від 28.05.2013 у справі №755/10669/13-к, оскільки під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Крым того, оскільки ні суд, ні відповідач, в ході перевірки, не могли дослідити через її вилучення будь-яку первину документацію щодо реальності господарських відносин позивача з контрагентами та не надано жодної оцінки реальності господарських операцій в розрізі первинної документації, тому спірне податкове повідомлення- рішення від 20.01.2014 №0000412208 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

19.05.2021 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ЄВРОБАТ з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ РАТУШ (код ЄДРПОУ 37293136), ПП АЛЬФА.-КОМ (код ЄДРПОУ 33598927) і ТОВ ТПК УКРКОНТРАКТ-ЛТД (код ЄДРПОУ 34728854).

За результатом перевірки складено акт від 03.09.2013 №166/1-22-08-36376614, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 137.1, 137.10 статті 137 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 316 139 грн., у тому числі за 2 - 4 квартали 2011 року на суму 234 059 грн., за 2012 рік - 82 080 грн.

На підставі вказаних висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 №0000412208, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 395 173,75 грн., у тому числі за основним платежем на 316 139 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 79 034,75 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 20.01.2014 №0000412208 та вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, про необґрунтованість позовних вимог, адже позивачем не спростовано, а також не поставлено під обґрунтований сумнів, висновки відповідача щодо порушення ТОВ ЄВРОБАТ вимог податкового законодавства під час відображення в податковому обліку результатів господарських взаємовідносин із ТОВ РАТУШ і ПП АЛЬФА.-КОМ , а встановлені в ході розгляду даної справи свідчать про протилежне. У зв`язку із цим, підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування податок на прибуток підприємств є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпункт 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначає доходи як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України передбачено, що, зокрема, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно із п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п. 137.1 ст. 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Пункт 135.5 ст. 135 ПК України визначає, що інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом (пункт 137.10 статті 137 ПК України).

За приписами норм п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також п. 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІV Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку (в тому числі обліку доходів платника податків) можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегією суддів встановлено, що у 2011 році між ТОВ ЄВРОБАТ (постачальник) і підприємствами ТОВ РАТУШ та ПП АЛЬФА.-КОМ (покупці), були укладені договори від 01.02.2011 №6 і від 01.10.2011 №18, за умовами яких позивач зобов`язувався поставити на адреси названих контрагентів товари (акумулятори).

На підтвердження обставин реалізації товарів ТОВ РАТУШ і ПП АЛЬФА.-КОМ та отримання від них коштів за поставлені товари позивач надав суду першої інстанції наступні оригінали та копії документів: виписки по особовому рахунку позивача у ПАТ Райффайзен Банк Аваль (МФО 380805) за період з березня 2011 року по вересень 2012 року з відомостями про перерахування ТОВ РАТУШ і ПП АЛЬФА.-КОМ коштів ( попередньо оплати за акумуляторні батареї згідно договорів від 01.02.2011 №6 і від 01.10.2011 №18) на рахунок Товариства всього на загальну суму 5 375 450,00 грн. (з ПДВ), в тому числі 3 413 450,00 грн. від ТОВ РАТУШ та 1 962 000,00 грн. - від ПП АЛЬФА.-КОМ (з них по договору від 01.10.2011 №18 - на суму 1 768 000,00 грн).

Встановлені в акті перевірки порушення мотивовані безпідставним не включенням позивачем до складу інших доходів сум, отриманих від ТОВ РАТУШ і ПП АЛЬФА.-КОМ у вигляді безповоротної фінансової допомоги, внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій щодо поставки товарів Товариством (акумуляторів). Підставою для такого висновку контролюючого органу стали наступні обставини: в ході проведення аналізу інформації з автоматизованих баз даних відносно ТОВ РАТУШ і ПП АЛЬФА.-КОМ та з урахуванням відомостей, наведених в матеріалах досудового розслідування по кримінальному провадженню (протокол допиту засновника і директора ПП АЛЬФА.-КОМ - гр. ОСОБА_1 , протоколів допиту засновника ТОВ РАТУШ ОСОБА_2 і керівника цього ж підприємства ОСОБА_3 ), порушеного за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), був зроблений висновок про фіктивність створення і господарської діяльності контрагентів-покупців Товариства та безтоварність укладених між ними договорів поставки товару. На думку відповідача, товари, реалізовані позивачем на користь ТОВ РАТУШ і ПП АЛЬФА.-КОМ , були фактично придбані без мети їх подальшого використання в господарської діяльності позивача та отримання прибутку, а тому у Товариства відсутні правові підстави для декларування доходів від реалізації таких товарів в сумі 4 988 485 грн. за 2 - 4 квартали 2011 року в сумі 2 074 167 грн. за 2012 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінально процесуальний кодекс України (далі - КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина 4 ст. 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Встановлено, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28.05.2013 у справі №755/10669/13-к (кримінальне провадження №12012000030000036) директора ТОВ РАТУШ ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.05.2017 у справі №755/6162/17 у кримінальному провадженні ЄРДР №32017100030000006 від 22.02.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 - засновника ТОВ РАТУШ .

Згідно вказаних судових рішень ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 за вказівкою та сприянням ОСОБА_4 , створено ТОВ РАТУШ з метою прикриття незаконної діяльності, яку здійснювала ОСОБА_4 за попередньою змовою з громадянами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що організували діяльність конвертаційного центру шляхом створення підконтрольних фіктивних підприємств ТОВ РАТУШ (код ЄДРПОУ 37293136), ТОВ Харс (код ЄДРПОУ 37501323), ТОВ ТПК УКРКОНТРАКТ-ЛТД (код ЄДРПОУ 34728854), ПП АЛЬФА.-КОМ (код ЄДРПОУ 33598927), з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом складання підроблених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку від імені ТОВ РАТУШ та їх збуту за попередньою змовою групою осіб шляхом видачі службовим особам інших суб`єктів господарської діяльності, зокрема ТОВ ЄВРОБАТ (код ЄДРПОУ 36376614), підроблених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а також - податкових звітів контролюючим органам з метою створення видимості законної підприємницької діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані судові рішення слугують достатньою підставою для висновку про фіктивність діяльності ТОВ РАТУШ , а отже і неможливість постачання ТОВ ЄВРОБАТ товару для ТОВ РАТУШ .

Втім, вироки або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності щодо посадових осіб ПП АЛЬФА.-КОМ - відсутні. Разом з цим, згідно вказаних судових рішень встановлено, що ПП АЛЬФА.-КОМ , як і ТОВ РАТУШ , фактично були складовими одного конвертаційного центру , який надав незаконні послуги з мінімізації податкового навантаження, зокрема й для ТОВ ЄВРОБАТ .

Тому, вказані судові рішення не є безумовними доказами здійснення посадовими особами ПП АЛЬФА.-КОМ незаконної діяльності з надання необґрунтованої податкової вигоди для ТОВ ЄВРОБАТ .

При цьому, суд першої інстанції вірно врахував, що встановлені у ході розгляду вказаних кримінальних справ обставини щодо створення ПП АЛЬФА.-КОМ тими самими особами, що заснували ТОВ РАТУШ , як складової конвертаційного центру для здійснення незаконної діяльності, а також протокол допиту засновника і директора ПП АЛЬФА.-КОМ ОСОБА_1 , у своїй сукупності та за відсутності об`єктивних доказів протилежного, свідчать про фіктивність діяльності як ТОВ РАТУШ , так і ПП АЛЬФА.-КОМ .

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КК України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Вищезазначеним вироком, який набрав законної сили, встановлено об`єктивну сторону складу злочину посадової особи контрагента позивача, дії якої не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Господарські операції, за наслідками яких позивачем сформовано витрати та податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних у той самий період, в якому встановлено факти вчинення злочину та підписані вказаними особами, тобто особою яка заперечує здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства та визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, а отже такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою, та як наслідок не можуть визнаються такими, що посвідчують факт придбання товарів.

Дійсно, на підтвердження фактів проведення реалізації товарів ТОВ РАТУШ і ПП АЛЬФА.-КОМ та отримання від них коштів позивач надав виписки по особовому рахунку позивача у ПАТ Райффайзен Банк Аваль (МФО 380805) за період з березня 2011 року по вересень 2012 року з відомостями про перерахування ТОВ РАТУШ і ПП АЛЬФА.-КОМ коштів на рахунок ТОВ ЄВРОБАТ , податкові декларації ТОВ ЄВРОБАТ з податку на прибуток підприємства за 2011 і 2012 роки.

Інші первинні документи в матеріалах справи відсутні у зв`язку з вилученням їх оригіналів 15.01.2013 старшим слідчим слідчого відділу Деснянського РУГУ МВС України у м. Києві Боровським І.В. без залишення копій документів, що підтверджується протоколом обшуку від 15.01.2013. З тексту зазначеного протоколу обшуку, копія якого наявна в матеріалах справи, вбачається, що в ході проведення обшуку на підприємстві ТОВ ЄВРОБАТ були вилучені наступні оригінали та копії документи по взаємовідносинам з ТОВ РАТУШ та ПП АЛЬФА.-КОМ : договори поставок з додатковими угодами до них, видаткові та податкові накладні, довіреності контрагентів на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти звіряння платежів, оборотно-сальдові відомості по рахунку бухгалтерського обліку 361 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , протоколи узгодження цін на товари, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП АЛЬФА.-КОМ , довідки з органу статистики відносно ПП АЛЬФА.-КОМ , паспортів громадянин України ОСОБА_8 та ОСОБА_9, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, а також системний блок комп`ютеру.

Відповідно до листів СВ Деснянського РУГУ МВС України у м. Києві від 15.02.2013 №46/1-36, від 08.05.2014 №46/12012-36 та від 06.06.2014 № 46/4428, вилучені первинні та інші документи були скеровані до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві разом з листом від 15.02.2013 №46/1-36 та до органів внутрішніх справ не поверталися.

Згідно пояснень ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві з 06.02.2014 ТОВ ЄВРОБАТ перебуває на податковому обліку в ДПІ у Солом`янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, якій передані всі первинні документи згідно листа від 13.01.2014 № 327/7/26-50-18-05-10 про передачу облікової справи.

Однак, згідно вказаного листа, первинні документи по взаємовідносинах позивача з контрагентами серед переліку переданих матеріалів відсутні, представник ДПІ у Солом`янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві зазначав, що первинна документація разом з обліковою справою до ДПІ у Солом`янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не надсилалася.

Суд першої інстанції вказав, що за загальним правилом для правильного вирішення питання щодо належного документального підтвердження господарських операцій суд має дослідити первинні документи, складені за результатом таких господарських операцій.

Однак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у даному випадку усі первинні документи складені від імені вказаних підприємств, діяльність яких була фіктивної з моменту їх створення, та підписані від імені осіб, які заперечують свою участь у діяльності ТОВ РАТУШ і ПП АЛЬФА.-КОМ не можуть братись до уваги в якості підтвердження реальності господарських операцій.

Відтак, такі документи навіть за їх правильного оформлення за зовнішніми ознаками та формою, є недостовірними та у зв`язку з цим є юридично дефектними, а тому не можуть мати доказове значення у даній справі.

Верховним Судом України неодноразово, з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставним.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26.01.2016 у справі №21-4781а15; від 22.03.2016 у справі №21-170а16; від 22.03.2016 у справі №21-2927а15; від 29.03.2016 у справі №21-5315а15; від 12.04.2016 у справі №21-3270а15; від 12.04.2016 у справі №21-3635а15; від 19.04.2016 у справі №21-4985а15; від 26.04.2016 у справі №21-4976а15; від 24.05.2016 у справі №21-5332; від 14.06.2016 у справі №21-1318а16.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом у постанові від 07.05.2020 у справі №580/1464/19.

Колегія суддів не бере до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі, що контрагенти позивача на момент здійснення спірних господарських операцій були зареєстрований як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оскільки вказане не дає підстав вважати, що такі мали на меті настання реальних правових наслідків господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 77 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

При цьому, суд зазначає, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності з урахуванням доводів наведених як підприємством так і контролюючим органом, наявності зазначеного вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 28.05.2013 у справі №755/10669/13-к, колегія суддів приходить до висновку, що за конкретно встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, податковий орган довів факт нереальності спірних господарських операцій, оскільки за ними оформлювалися лише окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення господарських операцій та правомірність формування сум податкових вигод.

Отже, колегія суддів погоджується з аналогічним висновком суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом повно з`ясовано обставини справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОБАТ залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді Г.В. Земляна

А.Б. Парінов