Постанова від 18.02.2021 по справі 753/11458/19

Постанова

Іменем України

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 753/11458/19

провадження № 61-2555св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Калараша А. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: державний реєстратор Комунального підприємства Світоч Алієв Гусейн Азіз Огли, товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 липня 2019 року в складі судді Комаревцевої Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року в складі колегії суддів: Кравець В. А., Шкоріної О. І., Махлай Л. Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Алієва Гусейна Азіза Огли, Комунального підприємства Світоч , Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, виключення запису про право власності,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратор Комунального підприємства Світоч (далі - КП Світоч ) Алієв Гусейн Азіз Огли, товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи (далі - ТОВ Кредитні ініціативи ) про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, виключення запису про право власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 30 вересня 2008 року між ним та Відкритим акціонерним товариством Сведбанк (далі - ВАТ Сведобанк ) укладено споживчий кредитний договір № 2615/0908/71-085, згідно з умовами якого банк зобов'язався надати кредит в іноземній валюті 170 000 , 00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних зі строком дії до 2038 року.

30вересня 2008 року між ВАТ Сведбанк та позивачем для забезпечення кредитного договору укладено іпотечний договір № 2615/0908/71-085-Z-85, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Коптєловою О.Р., про що до Реєстру іпотек внесено запис за номером 7998952, предметом якого є квартира за АДРЕСА_1 (далі - квартира).

30 квітня 2013 року позивач отримав від ТОВ Кредитні Ініціативи вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором від 30 серпня 2013 року, яку необхідно виконати у 30-денний строк з дня отримання.

01 червня 2013 року ТОВ Кредитні ініціативи звернулися до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. 27 листопада 2013 року Дарницьким районним судом міста Києва ухвалено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки - на спірну квартиру, шляхом її продажу з прилюдних торгів.

У зв`язку з набранням чинності Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті , звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення торгів було призупинено на період дії цього закону.

30 червня 2015 року Дарницький районний суд міста Києва ухвалив рішення, яким з ОСОБА_1 на користь ТОВ Кредитні ініціативи стягнуто заборгованість за кредитним договором від 30 вересня 2008 року в розмірі 3 989 895,00 грн. Рішенням апеляційного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року вищезазначене рішення суду скасовано з тих підстав, що ТОВ Кредитні ініціативи вже реалізувало своє право на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також позивач вказував, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2018 року визнано недійсним кредитний договір № 2615/0908/71-085 від 30 вересня 2008 року, укладений між ВАТ Сведбанк , правонаступником якого є ПАТ Сведбанк , наступний правонаступник якого є ПАТ Омега Банк та ОСОБА_1 . Рішення суду набрало законної сили.

03червня 2019 позивачу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна стало відомо, що право власності на спірну квартиру зареєстровано за ТОВ Кредитні ініціативи , реєстраційний номер 31340220 від 24 квітня 2019року. Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46641114 від 24 квітня 2019року, прийняте державним реєстратором Комунальне підприємство Світоч міста Києва Алієв Г . А .

Посилаючись на те, що кредитний договір визнано судом недійсним, а недійсність кредитного договору спричиняє недійсність договору іпотеки, будь-яких повідомлень про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач не отримував, беручи до уваги обставини, викладені у позові, позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24квітня 2019 року, індексний номер 46641114 про реєстрацію права власності за ТОВ Кредитні ініціативи на спірну квартиру, винесеного державним реєстратором КП Світоч міста Києва Алієвим Г . А .; скасувати запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 31340220 від 24 квітня 2019 року щодо реєстрації за ТОВ Кредитні ініціативи права приватної власності на спірну квартиру; стягнути з державного реєстратора судові витрати у розмірі 1 927 , 00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09 липня 2019 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 квітня 2019 року, індексний номер 46641114 про реєстрацію права власності за ТОВ Кредитні ініціативи на квартиру АДРЕСА_1 , винесеного державним реєстратором КП Світоч міста Києва Алієвим Г . А .

Скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 31340220 від 24 квітня 2019року щодо реєстрації за ТОВ Кредитні ініціативи права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір визнаний судом недійсним, а тому недійсність кредитного договору спричиняє недійсність договору іпотеки, і як наслідок кредитодавець повинен повернути предмет застави позичальникові, що передавався у володіння кредитодавця. Отже державним реєстратором прийнято рішення та проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ Кредитні ініціативи на спірну квартиру без урахування відсутності факту виникнення, переходу або припинення права на нерухоме майно.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 19 вересня 2019 року у задоволенні заяви представника ТОВ Кредитні ініціативи про перегляд заочного рішення від 09 липня 2019 року у даній справі - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року апеляційну скаргу представника відповідача ТОВ Кредитні ініціативи - Гамор Н. В. - залишено без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 липня 2019 року - залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що оскільки однією із підстав прийняття оскаржуваного рішення та внесення оскаржуваного запису є повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 24 липня 2018 року, однак ТОВ Кредитні Ініціативи не надало доказів отримання позивачем такого повідомлення, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки, як один із шляхів, передбачений у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя, відбулося у порушенням закону.

Також апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2018 року у справі № 753/22367/17 про визнання недійсним кредитного договору, яке покладено в основу оскаржуваного рішення, ухвалено без залучення до участі у розгляді справі ТОВ Кредитні ініціативи . А тому висновок суду, що недійсність кредитного договору є підставою до задоволення позову, є передчасним та не ґрунтуються на нормах закону , оскільки така недійсність кредитного договору встановлена після вчинення реєстраційних дій державним реєстратором. Окрім того, вказане рішення оскаржено товариством до апеляційного суду, ухвалою про відкриття апеляційного провадження якого зупинено дію цього рішення.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

04 лютого 2020 року ТОВ Кредитні ініціативи , в особі адвоката Гамор Н. В., через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ Кредитні ініціативи про дату, час та місце розгляду справи у суді першої інстанції не повідомлено належним чином та завчасно, що позбавило можливості товариство скористатися своїм правом на своєчасне подання відзиву на позовну заяву та забезпечити явку уповноваженого представника до судового засідання 09 липня 2019 року.

Апеляційний суд, порушуючи права ТОВ Кредитні ініціативи , безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи про визнання кредитного договору недійсним.

Заявник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не отримував від ТОВ Кредитні ініціативи вимоги про виконання зобов`язання за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України Про іпотеку .

31 серпня 2018 року на адресу ОСОБА_1 - адресу предмету іпотеки, направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням. ОСОБА_1 не отримав вказане повідомлення у відповідному відділенні Нова-Пошта .

Заявник зазначає, що ТОВ Кредитні ініціативи у повній відповідності до вимог законодавства здійснено звернення на предмет іпотеки, в тому числі направлено вимогу на адресу іпотекодавця (який одночасно є і боржником). Неотримання відповідного повідомлення боржником не є підставою для ствердження, про те, що ТОВ Кредитні ініціативи порушено процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заявник в касаційній скарзі посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 755/5691/16-ц (провадження №61-901св19).

Також, заявник в касаційній скарзі посилається на те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, а також судами не враховано висновки Великої палати Верховного Суду, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, зокрема у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц. Так заявлені позовні вимоги про визнання протиправним скасування рішення державного реєстратора не підлягали до задоволення, оскільки рішення державного реєстратора, яке є предметом оскарження вичерпало свою дію та не породжує для позивача жодних прав та обов`язків.

Доводи інших учасників справи

У березні 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Також зазначає, що реєстрація права власності на предмет іпотеки, який є забезпеченням виконання основного зобов`язання за кредитним договором, укладеним в іноземній валюті для придбання житла позивачем, здійснена в супереч положенням Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

Позивач зазначає, що заява про державну реєстрації прав та їх обтяжень ТОВ Кредитні ініціативи була подана до неналежного державного реєстратора.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дарницького районного суду міста Києва.

У березні 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами встановлено, що 30 вересня 2008 року між ВАТ Сведбанк та позивачем укладено споживчий кредитний договір № 2615/0908/71-085, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати кредит в іноземній валюті у розмірі 170 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5% річних, зі строком дії до 2038 року.

30 вересня 2008 між банком та позивачем для забезпечення кредитного договору було укладено іпотечний договір № 2615/0908/71-085-Z-85, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Коптєловою О. Р., про що до Реєстру іпотек внесено запис за номером 7998952.

Згідно пункту 2 іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку іптекодержателю спірну квартиру загальною площею 97,50 кв. м, яка належить на праві власності іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 30 вересня 2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського округу Коптєловою О. Р. за № 4072.

Згідно пункту 11 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання повністю або часткового. При настанні зазначеного випадку іпотекодержатель надсилає письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання у строк, що не перевищує 30 календарних днів та попередження про звернення на предмет стягнення іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо вимога іпотекодержателя протягом встановленого строку залишиться без задоволення іпотекодержатель вправі розпочати звернення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 12 іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один з наведених нижче способів звернення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: 12.1 - за рішенням суду, 12.2 - на підставі виконавчого напису нотаріуса, 12.3 - згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в підпунктах 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту договору.

Судами встановлено, що 24 квітня 2019 року державним реєстратором КП Світоч місто Києва Алієвим Г. А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46641114, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис реєстраційний номер 31340220 від 24 квітня 2019 року про право власності на спірну квартиру за ТОВ Кредитні ініціативи. Підставою внесення запису є доказ направлення повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: ТОВ Нова Пошта ; кредитний договір, серія та номер: 2615/0908/71-085, виданий 30 вересня 2008 року, видавник: ВАТ Сведбанк ; іпотечний договір, серія та номер: 2615/0908/71-085-Z-85, виданий 30 вересня 2008 року, видавник: ВАТ Сведбанк ; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: 1, виданий 24 липня 2018 року, видавник: ТОВ Кредитні Ініціативи .

Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 24 липня 2018 року позивач не отримував.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 листопада 2013 року звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 2615/0908/71-085/Z-85 від 30 вересня 2008 року, а саме на спірну квартиру. Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки - спірної квартири, що належить на праві власності позивачу, шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження. Встановлено початкову ціну для реалізації предмету іпотеки по договору іпотеки № 2615/0908/71-085/Z-85 від 30 вересня 2008 року на рівні ціни, не нижчої за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчого провадження.

У зв`язку з набранням чинності Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення торгів було призупинено на період дії цього Закону.

30 червня 2015 Дарницький районний суд міста Києва ухвалив рішення, яким з позивача стягнуто на користь ТОВ Кредитні ініціативи заборгованість за кредитним договором від 30 вересня 2008 року в розмірі 3 989 895, 00 грн.

23 грудня 2015 Апеляційним судом міста Києва вказане рішення скасовано з підстав, що ТОВ Кредитні ініціативи вже реалізувало своє право на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Також, враховуючи вимогу ТОВ Кредитні ініціати від 25 квітня 2013 року, було винесене рішення Оболонського районного суду міста Києва про визнання поруки ОСОБА_2 , за договором поруки від 30 вересня 2008 року № 2615/0908/71-085-P-85 такою, що припинена, яке набрало законної сили 05 листопада 2016 року.

07 червня 2018 року Дарницький районний суд міста Києва у справі № 753/22367/17 ухвалив рішення, яким визнано недійсним кредитний договір № 2615/0908/71-085 від 30 вересня 2008 року, підписаний між ВАТ Сведбанк , правонаступником якого є ПАТ Сведбанк , наступний правонаступник ПАТ Омега Банк та ОСОБА_1 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуванні судові рішення відповідає вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд , та застосовані норми права

Відповідно до частини першої та третьої статті 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов 'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов 'язання.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону у разі порушення основного зобов 'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов 'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 Закону).

Отже, за змістом частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов 'язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки.

У частині першій статті 36 Закону України Про іпотеку зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов 'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, на нотаріуса як на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов'язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії), необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Такий обов 'язок покладено на нотаріуса як державного реєстратора згідно з правилом частини третьої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та статті 37 Закону України Про іпотеку порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Разом з цим Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про скасування рішення державного реєстратора та запису в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно, позивач співвідповідачем у справі визначив, зокрема державного реєстратора КП Світоч Алієва Г. А.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) зроблено висновок, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов 'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39) .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано .

Проте, помилкове зазначення позивачем співвідповідачем у справі державного реєстратора КП Світоч Алієва Г. А., не призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, встановивши, що іпотекодержателем не надано належного підтвердження виконання вимог статті 35 Закону України Про іпотеку так і Порядку № 1127 щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов 'язання, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення 30-денного строку, сплив якого пов 'язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі й шляхом набуття права власності, зробив правильний висновок, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ Кредитні ініціативи проведена всупереч норм чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги про те, що ТОВ Кредитні ініціативи 31 серпня 2018 року на адресу ОСОБА_1 - адресу предмету іпотеки, направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, не можуть бути прийнятті до уваги.

Надані ТОВ Кредитні ініціативи накладні служби доставки Нова пошта від 31 серпня 2018 року № 59000360381305 , не є підтвердженням отримання позивачем повідомлення від 24 липня 2018 року, оскільки із вказаних накладних неможливо встановити, які саме документи направлялися та отримані, а отже, ТОВ Кредитні ініціативи не надало належних та допустимих доказів отримання боржником письмової вимоги дострокового виконання основного зобов 'язання, тобто не надало доказів направлення позивачу повідомлення відповідно до вимог частини першої статті 35 Закону України Про іпотеку .

Крім того повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Водночас відповідачем не надано доказів отримання позивачем зазначеної вимоги та доказів ухилення від отримання такої вимоги.

Зазначене свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення іпотекодавця.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що процедура звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем порушена, оскільки іпотекодавець не отримувала повідомлення ТОВ Кредитні ініціативи про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц, провадження № 14-501цс18, та постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц, провадження № 14-661цс18.

Отже, порушення ТОВ Кредитні ініціативи вимог статті 35 Закону України Про іпотеку є самостійною та достатньою підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного суду від 11 вересня 2020 року у справі № 127/17399/19-ц (провадження № 61-3872св20).

Посилання в касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29 серпня 2018 року № 755/5691/16-ц, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки у вказаній справі встановлені інші фактичні обставини, зокрема те, що вимоги були відправлені поштою рекомендованим, цінним листом з повідомленням, з описом вкладення, проте не були отримані позивачем та повернуті поштою за закінченням встановленого строку зберігання . Матеріали справи, яка переглядається, не містить доказів повернення вимог за закінченням встановленого строку зберігання .

Однак, апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції, з підстав порушення процедура звернення стягнення на предмет іпотеки, крім цьго зазначив, що висновки суду першої інстанції про те, що недійсність кредитного договору, яка встановлена рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2018 року у справі № 753/22367/17 та яке покладено в основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції, що є підставою до задоволення позову, - є передчасними та не ґрунтуються на нормах закону, окрім того, вказане рішення оскаржено товариством до апеляційного суду.

Так, апеляційний суд фактично змінив мотиви і підставу відмови у задоволенні позову, однак помилково не зазначив про це у рішенні суду.

Враховуючи те, що апеляційний суд дійшов правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позовуз підстав порушення процедура звернення стягнення на предмет іпотеки, однак змінивши підставу відмови у задоволенні позову, помилково не зазначивши про це у своїй постанові, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про залишення оскаржуваних рішень без змін, оскільки, не може бути скасоване правильне по суті рішення лише с формальних підстав.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, а також, що судами не враховано висновки Великої палати Верховного Суду, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, зокрема, у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 16 січня 2019 року № 755/9555/18 є безпідставними.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (провадження № 14-536цс18), вказано, що під час розгляду справи суди мають врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно того, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права (пункт 5.17 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18).

Звертаючись до суду з позовом , позивач просив суд визнатипротиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, виключення запису про право власності.

Оскільки рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 31340220 від 24 квітня 2019 року щодо реєстрації за ТОВ Кредитні ініціативи права приватної власності на квартиру , відтак, доводи касаційної скарги про те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту не заслуговують на увагу.

Таким чином, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій , Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судупершої та апеляційної апеляційної інстанцій.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судамипорушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Керуючись статтями 395, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи залишити без задоволення.

Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

В. С. Висоцька

А. А. Калараш