Рішення

від 06.01.2021 по справі 727/6374/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/6374/17

Провадження № 2/727/198/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого - судді - Мамчина П.І.

секретарі судового засідання - Ястремська Т.Г., Веселий С.С., Нікітович О.В., Вельничук О.А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

представник позивача - ОСОБА_2

відповідачка - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, який в подальшому декілька разів змінював.

Посилався на те, що з відповідачкою перебував в зареєстрованому шлюбі з 18 лютого 1994 року по 04 листопада 2015 року. Фактично шлюбні відносини були припинені з жовтня 2014 року, що підтверджується рішенням суду про розірвання шлюбу.

З моменту припинення шлюбних відносин він проживає в квартирі АДРЕСА_1 , а відповідачка - в квартирі АДРЕСА_2 .

Під час шлюбу ними придбано квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 31 грудня 2004 року. На момент придбання дана квартира складалася з двох житлових кімнат загальною площею 40,20 кв.м., в тому числі житловою 23,60 кв.м. В період шлюбу за спільні кошти ними здійснено перепланування та добудову до даної квартири, які були узаконені та 23 лютого 2011 року отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, відповідно до якого квартира складається з чотирьох житлових кімнат загальною площею 61,80 кв.м., в тому числі житловою 45,60 кв.м.

Крім цього, в 2010-2011 роках спільно із власником квартири АДРЕСА_3 ( ОСОБА_4 ) на подвір`ї будинковолодіння ними самочинно збудовано гараж на два заїзди загальною площею приблизно 64 кв.м.

В 2007 році ними на його ім`я було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 67,50 кв.м., в тому числі житловою 36,60 кв.м. Для придбання вказаної квартири 25 грудня 2007 року ним було отримано в борг в ОСОБА_5 кошти в розмірі 320 000 грн., що підтверджується розпискою від 25 грудня 2007 року. Однак, між ними було досягнуто домовленості, що ОСОБА_5 отримує в МПП Кобра-Люкс 320 000 грн. у вигляді безпроцентної поворотної фінансової допомоги, а обов`язок по поверненню боргу перед підприємством залишається за ним, позивачем, який він має повернути до 2022 року. Станом на 01 листопада 2017 року борг ОСОБА_5 перед МПП Кобра-Люкс становить 306 690 грн.

В подальшому, згідно їхньої з відповідачкою домовленості та згоди, договором дарування від 06 вересня 2013 року вказану квартиру було подаровано сину ОСОБА_6 .

Також у спільній частковій власності перебуває 55/100 частин житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_5 . Зокрема, йому належить 46/100 частин, а відповідачці - 9/100 частин.

Працюючи в органах внутрішніх справ і перебуваючи на житловій черзі, ще до реєстрації з відповідачкою шлюбу, в 1992 році він отримав квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 47,80 кв.м.

18 лютого 1994 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою і одразу зареєстрував її та її сина від першого шлюбу ОСОБА_7 в даній квартирі. Пізніше він сина усиновив та дав йому прізвище ОСОБА_6 .

У травні 1994 року вони вказану квартиру приватизували в наступних частках: йому, ОСОБА_1 , у власність передано 33%, ОСОБА_3 - 33% та ОСОБА_6 - 33%.

В 1995 році квартира була реконструйована.

Після здійснення реконструкції квартири - квартира в„–1 становить 55/100 частин житлового будинку з належними до нього надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 та складається в житловому будинку літ.А квартира в„–1 з чотирьох кімнат, загальною площею 89,50 кв.м., у тому числі житловою 67,40 кв.м., в підвалі: підвал ІІІ площею 7,60 кв.м., та коридор І загального користування площею 12,50 кв.м. (4,10 кв.м.); крім того: гараж літ.Б, а також криниця літ.К загального користування. 27 квітня 2004 року по даній квартирі було замінено правовстановлюючий документ і видано свідоцтво про право спільної часткової власності, відповідно до якого частки в будинку склали: ОСОБА_6 - 9/100, ОСОБА_3 - 9/100, ОСОБА_1 - 37/100.

Пізніше (в період з 2005 по 2011 роки) ними в частині житлового будинку знову здійснено перепланування та 26 квітня 2011 року знову був замінений правовстановлюючий документ.

13 лютого 2013 року ними було зареєстровано право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами АДРЕСА_5 , який складається: в житловому будинку літ.А квартира в„–1 , яка складається з: в підвалі: підвал ІІІ площею 7,60 кв.м., та коридор І загального користування площею 12,50 кв.м. (4,10 кв.м.); на першому поверсі - коридор 1-1 площею 5,40 кв.м., житлова кімната 1-2 площею 15,80 кв.м., житлова кімната 1-3 площею 20,00 кв.м., кухня 1-4 площею 8,10 кв.м., санвузол 1-5 площею 5,60 кв.м., житлова кімнатна 1-6 площею 14,80 кв.м., житлова кімната 1-7 площею 18,00 кв.м.; гараж літ.Б, а також криниця І загального користування, що складає 55/100 частин, а саме: 9/100 за ОСОБА_6 , 9/100 за ОСОБА_3 та 37/100 частин за ним, ОСОБА_1

26 грудня 2014 року ОСОБА_6 подарував йому, ОСОБА_1 , належні йому 9/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_5 , внаслідок чого позивачу стало належати 46/100 частин спірного будинку.

При поділі спірного будинку просив врахувати його борги.

Так, перепланування та реконструкція в період з 2005 року по 2011 рік здійснювалася за рахунок коштів, які він отримав в якості фінансової поворотної допомоги, а саме:

-в 2008 році в МПП Кобра-Люкс ним отримано 180 000 грн.,

-в 2009 році в ТОВ ОРА Кобра ним отримано 320 000 грн.

Відповідно до довідки МПП Кобра-Люкс від 01 листопада 2017 року станом на 01 листопада 2014 року (дату припинення шлюбних відносин) заборгованість перед МПП Кобра-Люкс за договором безпроцентної цільової позики від 01 грудня 2008 року становить 118 620 грн.

Відповідно до довідки МПП Кобра-Люкс від 01 листопада 2017 року станом на 01 листопада 2014 року (дату припинення шлюбних відносин) заборгованість перед ТОВ ОРА Кобра за договором безпроцентної цільової позики від 26 лютого 2009 року становить 318 620 грн.

Посилався на те, що вищевказану отриману безпроцентну фінансову допомогу вони з відповідачкою витратили на потреби сім`ї, а саме: перебудову будинку, ремонт квартири та будівництво самочинного гаража. Однак, виплачує він самостійно. Загальний борг перед МПП Кобра-Люкс та ТОВ ОРА Кобра станом на дату припинення шлюбних відносин становить 437 240 грн. Крім цього, є заборгованість перед ОСОБА_5 в розмірі 306 690 грн.

Просив при розподілі майна врахувати наявні борги подружжя в розмірі 743 930 грн.

Також під час шлюбу придбано ряд меблів, техніки.

В його користуванні знаходиться:

-телевізор Panasonic вартістю 500 грн.;

-холодильник Whirlpool вартістю 3 000 грн.;

-килим (бежевий) - 1 шт. - вартістю 200 грн.;

-шафа скляна кутова - 1 шт. - вартістю 300 грн.;

-стінка з кутовою шафою - 1 шт.- вартістю 500 грн.;

-комп`ютерний стіл - 1 шт. - вартістю 200 грн.;

-комп`ютерний стілець вартістю 100 грн.;

-меблі кухонні в комплекті вартістю 1 000 грн.;

-газова варочна поверхня Ariston - 1 шт. - вартістю 700 грн.;

-кондиціонер Yamaha - 1 шт. - вартістю 1 500 грн.;

-кондиціонер LG - 1 шт. - вартістю 2 000 грн.;

Загальна вартість рухомого майна, що знаходиться в його користуванні, складає 10 000 грн.

Вказане майно просив виділити йому.

В користуванні ОСОБА_3 знаходиться наступне рухоме майно:

-меблі в спальню білого кольору, які складаються з двоспального ліжка, шафи три дверної із дзеркалом, двох прикро ватних тумб, двох пуфиків, комоду із шухлядами, тумби із дзеркалом та тумби під телевізор - вартістю 7 000 грн.;

-два телевізора марки Panasonic - вартістю 3 000 грн.;

-тумба під телевізор в гостьову кімнату коричневого кольору - вартістю 300 грн.;

-меблева кутова стінка-сервант - вартістю 1 000 грн.;

-м`яка частина, яка складається із дивану та одного крісла покриття із тканини коричневого кольору - вартістю 3 000 грн.;

-стіл столовий та шість стільців коричневого кольору - вартістю 2750 грн.;

-кутова шафа-купе коричневого кольору - вартістю 2 000 грн.;

-ліжко односпальне коричневе - вартістю 1 000 грн.;

-комп`ютерний стіл - вартістю 750 грн.;

-килим зеленого кольору - вартістю 600 грн.;

-килим коричневого кольору - вартістю 1 000 грн.;

-меблі на кухню коричневого кольору, які складаються із чотирьох навісних шаф та чотирьох нижніх тумб - вартістю 5 000 грн.;

-стіл кухонний та чотири стільчики - вартістю 1 000 грн.;

-витяжка фірми Арістон - вартістю 800 грн.;

-духова шафа електрична - вартістю 1 700 грн.;

-газова панель марки Арістон - вартістю 2 000 грн.;

-мікрохвильова піч марки Самсунг - вартістю 850 грн.;

-холодильник двокамерний світло-бежевого кольору - вартістю 2 500 грн.;

-кухонний комбайн Мулінекс - вартістю 2 800 грн.;

-меблі в прихожу світло бежевого кольору - вартістю 850 грн.;

-пральна машинка марки ВЕКО - вартістю 2 750 грн.

Загальна вартість рухомого майна, що знаходиться в користуванні ОСОБА_3 , складає 42 650 грн. Вказане майно просив виділити відповідачці.

Також в його користуванні є гараж металевий та альтанка металева. Дане майно відноситься до будинковолодіння АДРЕСА_5 , яке не підлягає поділу окремо як рухоме майно, а в сукупності відноситься до 55/100 частин житлового будинку.

Всі рухомі речі, які відповідачка вважала за необхідне забрати з будинку АДРЕСА_5 , нею були забрані в травні 2017 року. Крім цього, маючи вільний доступ до житла, із сейфу ОСОБА_3 забрала готівку в сумі 19000 доларів США.

В грудні 2002 року він вийшов на пенсію за вислугою років як працівник МВС України та отримав вихідну допомогу у розмірі 19339,26 грн. Оскільки прожити за одну пенсію неможливо, ним було прийнято рішення про створення ТзОВ ОРА Кобра , основним видом діяльності якого є надання послуг, пов`язаних з охороною, забезпечення безпеки тощо.

Відповідно до п.5.1 Статуту ТзОВ ОРА Кобра статутний фонд створений в розмірі 18 500 грн. Із них ОСОБА_1 було передано в статутний фонд майна на загальну суму 18 315 грн. протягом січня-грудня 2003 року.

Таким чином, вважає, що ТзОВ ОРА Кобра створено за його особисті кошти.

Також в 2006-2007 роках за його особисті кошти створено МПП Кобра-Люкс . Так, з 2006 року у нього значно зросла пенсія. Жив він на заробітну плату, а пенсію відкладав. Статутний фонд МПП Кобра-Люкс був створений за рахунок грошових та майнових внесків Засновника в розмірі 46 000 грн.

Просив визнати квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 61,80 кв.м., житловою площею 45,60 кв.м., вартістю 1 116 664,00 грн. і яка зареєстрована за ОСОБА_3 спільним майном подружжя та визнати за ним право власності на Ѕ частку квартири.

Визнати спільним майном подружжя будівельні матеріали, які були використані в процесі самочинно збудованого в 2010-2011 роках на подвір`ї будинковолодіння АДРЕСА_12 гаража 32 кв.м. вартістю 67105,56 грн. та визнати за ним право власності на Ѕ частку будівельних матеріалів.

Припинити право власності ОСОБА_3 на 9/100 часток житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_5 , які зареєстровані за ОСОБА_3 вартістю 237 139,20 грн. та взамін цій частці виділити ОСОБА_3 Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 вартістю 558 332 грн. та Ѕ частку будівельних матеріалів, які були використані в процесі самочинно збудованого в 2010-2011 роках на подвір`ї будинковолодіння АДРЕСА_12 гаража площею 32 кв.м. вартістю Ѕ частки 33552,78 грн., які належать ОСОБА_1 .

Припинити право спільної власності на квартиру АДРЕСА_2 та визнати за ОСОБА_3 право власності на дану квартиру.

Визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на 9/100 часток житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами АДРЕСА_5 , які зареєстровані за ОСОБА_3 , які входять до складу 55/100 ідеальних часток житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами АДРЕСА_5 , який складається: в житловому будинку літ.А квартира в„–1 , яка складається з: в підвалі: підвал ІІІ площею 7,60 кв.м., та коридор І загального користування площею 12,50 кв.м. (4,10 кв.м.); на першому поверсі - коридор 1-1 площею 5,40 кв.м., житлова кімната 1-2 площею 15,80 кв.м., житлова кімната 1-3 площею 20,00 кв.м., кухня 1-4 площею 8,10 кв.м., санвузол 1-5 площею 5,60 кв.м., житлова кімнатна 1-6 площею 14,80 кв.м., житлова кімната 1-7 площею 18,00 кв.м.; гараж літ.Б, а також криниця І загального користування, 46/100 з яких зареєстровано за ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 різницю у вартості нерухомого майна в розмірі 354 745,58 грн.

Виділити йому, ОСОБА_1 , наступне рухоме майно на загальну вартість 10 000 грн.:

-телевізор Panasonic вартістю 500 грн.;

-холодильник Whirlpool вартістю 3 000 грн.;

-килим (бежевий) - 1 шт. - вартістю 200 грн.;

-шафу скляну кутову - 1 шт. - вартістю 300 грн.;

-стінку з кутовою шафою - 1 шт. - вартістю 500 грн.;

-комп`ютерний стіл - 1 шт. - вартістю 200 грн.;

-комп`ютерний стілець вартістю 100 грн.;

-меблі кухонні в комплекті вартістю 1 000 грн.;

-газову варочну поверхню Ariston - 1 шт. - вартістю 700 грн.;

-кондиціонер Yamaha - 1 шт. - вартістю 1 500 грн.;

-кондиціонер LG - 1 шт. - вартістю 2 000 грн.;

Визнати за ним, ОСОБА_1 , право приватної власності на ТзОВ ОРА Кобра та МПП Кобра-Люкс .

Визнати боргові зобов`язання в сумі 743 930 грн. спільними боргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Виділити ОСОБА_3 наступне рухоме майно на загальну вартість 42 650 грн.:

-меблі в спальню білого кольору, які складаються з двоспального ліжка, шафи три дверної із дзеркалом, двох прикро ватних тумб, двох пуфиків, комоду із шухлядами, тумби із дзеркалом та тумби під телевізор - вартістю 7 000 грн.;

-два телевізора марки Panasonic - вартістю 3 000 грн.;

-тумбу під телевізор в гостьову кімнату коричневого кольору - вартістю 300 грн.;

-меблеву кутову стінку-сервант - вартістю 1 000 грн.;

-м`яку частину, яка складається із дивану та одного крісла покриття із тканини коричневого кольору - вартістю 3 000 грн.;

-стіл столовий та шість стільців коричневого кольору - вартістю 2750 грн.;

-кутову шафу-купе коричневого кольору - вартістю 2 000 грн.;

-ліжко односпальне коричневе - вартістю 1 000 грн.;

-комп`ютерний стіл - вартістю 750 грн.;

-килим зеленого кольору - вартістю 600 грн.;

-килим коричневого кольору - вартістю 1 000 грн.;

-меблі на кухню коричневого кольору, які складаються із чотирьох навісних шаф та чотирьох нижніх тумб - вартістю 5 000 грн.;

-стіл кухонний та чотири стільчики - вартістю 1 000 грн.;

-витяжку фірми Арістон - вартістю 800 грн.;

-духову шафу електричну - вартістю 1 700 грн.;

-газову панель марки Арістон - вартістю 2 000 грн.;

-мікрохвильову піч марки Самсунг - вартістю 850 грн.;

-холодильник двокамерний світло-бежевого кольору - вартістю 2 500 грн.;

-кухонний комбайн Мулінекс - вартістю 2 800 грн.;

-меблі в прихожу світло бежевого кольору - вартістю 850 грн.;

-пральну машинку марки ВЕКО - вартістю 2 750 грн.

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, який в подальшому неодноразово змінювала.

Посилалася на те, що за час шлюбу ними придбано:

-квартиру АДРЕСА_1 ;

-речі домашнього вжитку та обстановки, побутова техніка;

-створено МПП Кобра Люкс ;

-створено ТзОВ ОРА Кобра .

Квартира АДРЕСА_1 була набута в порядку приватизації ними та сином ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно в таких частках: ОСОБА_1 - 34%, ОСОБА_3 - 33%, ОСОБА_6 - 33%.

Згідно витягу з рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 07.07.2003 року №521/14 Про передачу допоміжних приміщень, господарських будівель та споруд у власність власникам квартир, зняття будинків з балансу житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Чернівці передано у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 допоміжне приміщення - підвал поз. ІІІ площею 7,60 кв.м. та коридор загального користування в підвалі площею 12,50 кв.м.

В 2003-2004 роках ними за спільні кошти проведена добудова до вказаної квартири: коридор поз. 1-7 площею 5,30 кв.м., житлову кімнату поз. 1-9 площею 19,30 кв.м., і було виділено підвал поз. ІІІ площею 7,60 кв.м. та коридор загального користування в підвалі площею 12,50 кв.м. Загальна площа квартири №1 після добудови з підвалом склала 101,20 кв.м., а житлова 67,40 кв.м.

На підставі рішення виконкому Чернівецької міської ради №343/8 від 27 квітня 2004 року проведено заміну правовстановлюючого документа, у відповідності до якого об`єктом права власності є не квартира в„–1 , а 55/100 частин житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами в таких частках: ОСОБА_6 - 9/100 ідеальних часток, ОСОБА_3 - 9/100 ідеальних часток, ОСОБА_1 - 37/100 ідеальних часток. Вважає, що частка ОСОБА_1 була збільшена в результаті добудови до квартири, що здійснені за кошти подружжя, і на Ѕ якої вона претендує.

В подальшому самовільно добудований гараж також був віднесений в частку позивача. При цьому, жодних домовленостей щодо зарахування таких поліпшень квартири до частки ОСОБА_1 між ними не було.

В 2011 році вони за спільні кошти подружжя провели капітальний ремонт квартири та здійснили добудову цегляного гаражу площею 21,90 кв.м. В результаті реконструкції загальна площа квартири становила 99,40 кв.м., в тому числі житлова - 68,60 кв.м. У зв`язку з цим було проведено заміну правовстановлюючого документу та отримано нове свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04 травня 2011 року. Свідоцтво видано на 55/100 частин будинковолодіння АДРЕСА_5 , до складу якого входить квартира в„–1 , підвал ІІІ площею 7,60 кв.м. та коридор І загального користування площею 12,50 кв.м. (4,10 кв.м.); на першому поверсі - коридор 1-1 площею 5,40 кв.м., житлова кімната 1-2 площею 15,80 кв.м., житлова кімната 1-3 площею 20,00 кв.м., кухня 1-4 площею 8,10 кв.м., санвузол 1-5 площею 5,60 кв.м., житлова кімнатна 1-6 площею 14,80 кв.м., житлова кімната 1-7 площею 18,00 кв.м.; гараж літ.Б площею 21,85 кв.м., гараж літ.Г, горище площею 40,20 кв.м., ворота, огорожа, а також криниця загального користування.

В 2014 році син ОСОБА_6 подарував належні йому на праві власності 9/100 частин ОСОБА_1 , в результаті чого частка останнього склала 46/100 частин.

Вважає, що реконструкція та добудова спірного об`єкту відбулася за рахунок спільних коштів подружжя, а тому частка її повинна бути збільшена.

Зокрема, посилалася, що частка ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в праві спільної власності на 55/100 частин житлового будинку складає частки подружжя (37/100 + 9/100) = 46/100 : 2, де: 23/100 - частка, що належить ОСОБА_3 , 23/100 - частка, що належить ОСОБА_1 , 9/100 - частка, подарована ОСОБА_1 . За таких обставин її частка у праві власності складає 23/100, а частка ОСОБА_1 - 32/100.

Відповідно до висновку №281 додаткової судової інженерно-технічної експертизи наявна технічна можливість поділу 55/100 часток будинковолодіння АДРЕСА_5 в натурі на дві ізольовані квартири, враховуючи, що ідеальна частка ОСОБА_3 складає 23/100, а ОСОБА_1 - 32/100. Вважає, що перший варіант поділу є більш доцільним.

В 2007 році ними було вирішено створити МПП Кобра Люкс , засновником якого став ОСОБА_1 . За рахунок сімейного бюджету було сформовано статутний капітал у розмірі 46 000 грн. Оскільки МПП Кобра Люкс створено за рахунок спільних коштів подружжя, воно є об`єктом права спільної сумісної власності та підлягає поділу.

Відповідно до документів про фінансову діяльність, наданих Чернівецькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернівецькій області, баланс станом на 31.12.2015 року, розділ пасив пункт 1, власний капітал, код рядка 1420 нерозподілений прибуток - 511,2 тис. грн.., баланс станом на 31.12.2016 року - розділ пасив пункт 1, власний капітал, код рядка 1420 нерозподілений прибуток - 465,6 тис. грн.

Код рядка 1280 інші операційні витрати на суму 45,6 тис. грн., свідчить про те, що витрати проводились за рахунок прибутку, чим самим підприємство зменшило прибуток за звітний період, а саме 2016 рік на суму 45,6 тис. грн.

Вважає, що за нею слід визнати право власності на корпоративні права (частку участі) в МПП Кобра-Люкс , а саме право власності на Ѕ частку у статутному фонді (капіталі) підприємства вартістю 23 000 грн., та право рівної участі в управлінні підприємством, право на отримання Ѕ частки прибутку станом на 31.12.2015 року в сумі 255,6 тис. грн., право на отримання Ѕ частки активів у разі ліквідації, та просила провести державну реєстрацію.

12 лютого 2003 року за рахунок спільного майна подружжя було створено ТзОВ ОРА Кобра , засновником якого став ОСОБА_1 . Розмір статутного капіталу товариства становить 18 500 грн.

Відповідно до установчого договору ОСОБА_1 при створенні товариства і поповненні статутного капіталу належало 99/100 часток в товаристві, 1/100 частка належала ОСОБА_10 , яку в подальшому останній передав ОСОБА_1 . На даний час відповідач є єдиним засновником товариства, якому належить 100% часток статутного капіталу і корпоративних прав.

Кошти, внесені в статутний фонд, були спільними сімейними.

Відповідно до документів про фінансову діяльність, наданих Чернівецькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернівецькій області, баланс станом на 31.12.2015 року, розділ пасив пункт 1, власний капітал, код рядка 1420 нерозподілений прибуток - 1138,8 тис. грн.., баланс станом на 31.12.2016 року - розділ пасив пункт 1, власний капітал, код рядка 1420 нерозподілений прибуток - 1536,2 тис. грн.

Враховуючи, що кошти, віднесені до статутного капіталу ТзОВ ОРА КОБРА під час шлюбу, за рахунок спільних коштів подружжя, просила стягнути з відповідача на її користь суму прибутку, а саме Ѕ частку отриманого прибутку в сумі 768,1 тис. грн.

Крім цього, за період шлюбу придбано наступне рухоме майно на загальну суму 124 000 грн.:

-телевізор Panasonic, діагональ екрана 32 дюйма - 4 штуки вартістю 10 000 грн.;

-холодильник Whirlpool - 1 шт. - вартістю 9 000 грн.;

-спальню (білу, ліжко, шафа, комод, трюмо, тумбочки прикра ватні 2 шт.) - 1 комплект - вартістю 10 000 грн.;

-килими (білий, рожевий, жовтий, бежевий) - 4 шт. - вартістю 6 000 грн.;

-диван - 1 шт. - вартістю 4 000 грн.;

-м`яку частину (диван і два крісла гойдалки) - 1 шт. - вартістю 8 000 грн.;

-м`яку частину з кріслом розкладним - 1 шт. - вартістю 7 000 грн.;

-шафу кутову - 1 шт. - вартістю 5 000 грн.;

-шафу скляну кутову - 1 шт. - вартістю 1 500 грн.;

-стінку з кутовою шафою - 1 шт. - вартістю 4 000 грн.;

-стіл розкладний дубовий трансформ ер - 1 шт. - вартістю 500 грн.;

-стіл розкладний - 1 шт. - вартістю 1 000 грн.;

-журнальний столик скляний - 1 шт. - вартістю 500 грн.;

-комп`ютерний стіл - 1 шт. - вартістю 500 грн.;

-комп`ютерний стілець вартістю 500 грн.;

-стіл кухонний круглий - 1 шт. - вартістю 500 грн.;

-стільчики кухонні - 4 шт. - вартістю 1 000 грн.;

-меблі кухонні в комплекті вартістю 5 000 грн.;

-витяжку Ariston - 1 шт. - вартістю 3 500 грн.;

-духовку електричну Ariston - 1 шт. - вартістю 5 500 грн.;

-кондиціонер Yamaha - 1 шт. - вартістю 7 000 грн.;

-кондиціонер LG - 1 шт. - вартістю 7 000 грн.;

-газовий котел Vaillant - 1 шт. - вартістю 7 500 грн.;

-комп`ютер з монітором - 1 шт. - вартістю 3 000 грн.;

-шафу в прихожу - 1 шт. - вартістю 2 000 грн.;

-електром`ясорубку Moulinex - 1 шт. - вартістю 3 000 грн.;

-пральну машину Beko - 1 шт. - вартістю 3 000 грн.;

-альтанку металеву - 1 шт. - вартістю 5 000 грн.;

-газову варочну поверхність Ariston - 1 шт. - вартістю 3 500 грн.

Із вище переліченого майна, деякі речі знаходяться у неї за адресою: АДРЕСА_8 в квартирі сина ОСОБА_11 , а саме телевізор - 1шт, килим рожевий - 1 шт., диван - 1 шт., шафа кутова - 1 шт., журнальний столик скляний - 1 шт.

Решта речей знаходиться у відповідача в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Альтанка знаходиться на подвір`ї будинку за адресою: АДРЕСА_5 .

Також посилалася на те, що квартира АДРЕСА_2 була придбана нею відповідно до договору купівлі-продажу від 31 грудня 2004 року за особисті кошти її матері ОСОБА_12 ОСОБА_1 участі в купівлі квартири не приймав, згоди не надавав, кошти сім`ї на купівлю квартири не витрачалися.

Зокрема, посилалася на те, що в 2001 року її мати ОСОБА_12 переїхала з Криму в м. Чернівці. Коштів на придбання житла у неї не вистачало, а тому вона поїхала за кордон на заробітки. За час перебування за кордоном, мати їй передала 15 400 Євро.

Пізніше на подвір`ї за кошти матері був збудований гараж.

Вважає, що дана квартира є її особистою приватною власністю.

Просила визнати об`єктом права спільної сумісної власності добудову до житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_5 , до складу якого входить квартира в„–1 загальною площею 100,70 кв.м., в тому числі житловою 69,90 кв.м., яка складається і входить підвал ІІІ площею 7,60 кв.м. та коридор І загального користування площею 12,50 кв.м. (4,10 кв.м.); на першому поверсі - коридор 1-1 площею 5,40 кв.м., житлова кімната 1-2 площею 15,80 кв.м., житлова кімната 1-3 площею 20,00 кв.м., кухня 1-4 площею 8,10 кв.м., санвузол 1-5 площею 5,60 кв.м., житлова кімнатна 1-6 площею 14,80 кв.м., житлова кімната 1-7 площею 18,00 кв.м., горище площею 40,20 кв.м., а також господарські споруди: цегляний гараж літ. Б площею 21,85 кв.м., металевий гараж літ. Г, криниця, ворота, огорожа.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 23/100 частки житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_5 , та виділити їй приміщення квартири 1 - коридор 1-1 площею 5,40 кв.м., житлову кімнату 1-2 площею 15,80 кв.м., житлову кімнату 1-3 площею 20,00 кв.м., житлову кімнату 1-7 (частина) площею 8,60 кв.м., всього по будинку 49,80 кв.м., вартістю 695 472,00 грн.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 32/100 часток житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_5 , до складу якого входить підвал ІІІ площею 7,60 кв.м. та коридор І загального користування площею 12,50 кв.м. (4,10) кв.м.; кухня 1-4 площею 8,10 кв.м., санвузол 1-5 площею 5,60 кв.м., житлова кімната 1-6 площею 14,80 кв.м., житлова кімната 1-7 (частина) площею 9,40 кв.м., гараж літера Б, гараж літера Г, вартістю 1022382,00 грн.

Зобов`язати ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 виконати наступні роботи:

-в приміщенні поз. 1-7 влаштувати перегородку, розділивши дане приміщення на два (поз.1-7 один - житлова кімната площею 8,30 кв.м. (8,60 кв.м. з розрахунку до центральної осі новоствореної перегородки) та поз.1-7 два - прихожа, коридор площею 9,0 кв.м. (9,40 кв.м.);

-розібравши підвіконну частину стіни в новоствореному приміщенні поз.1-7 два - влаштувати дверну пройму;

-ліквідувати дверну пройму між приміщеннями 1-3 та 1-4;

-облаштувати другий вихід на горище, шляхом влаштування дверної пройми на горищі, на місті існуючої віконної (за необхідності влаштувати стаціонарні сходи, або використовувати приставну драбину);

-розділити мережі енергоносіїв та їх облік, а також систему опалення;

-привести віконні пройма, а також утеплення стін до державних будівельних норм.

Зобов`язати ОСОБА_3 виконати наступні роботи:

-влаштувати в приміщенні поз1-2 перегородки з дверними проймами, розподілити його на три приміщення: коридор, передпокій шириною не менше 1,50 кв.м., кухню площею не менше 8,00 кв.м., та суміщений санвузол площею не менше 3,80 кв.м.;

-облаштувати новостворені приміщення кухні та суміщеного санвузла необхідними мережами та приладами;

-встановити в ново строєних проймах дверні заповнення, вхідні двері замінити на подвійні;

-виконати оздоблення новостворених поверхонь, а також облаштування підлог окремих приміщень відповідно до особливостей їх використання.

Зобов`язати ОСОБА_1 виконати наступні роботи:

-встановити в ново строєній проймі вхідне подвійне дверне заповнення;

-виконати оздоблення новостворених поверхонь, а також облаштування підлог окремих приміщень відповідно до особливостей їх використання.

В рахунок рівності часток стягнути з ОСОБА_1 на її користь суму 26 027,00 грн.

Криницю, огорожу, ворота, горище залишити у спільному користуванні.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на корпоративні права (частку участі) в МПП Кобра-Люкс , а саме право власності на Ѕ частку у статутному фонді (капіталі) підприємства вартістю 23 000 грн., та право рівної участі в управлінні підприємством, право на отримання Ѕ частки прибутку станом на 31.12.2015 року в сумі 255,6 тис. грн., право на отримання Ѕ частки активів у разі ліквідації, внести відомості до статуту та Єдиного державного реєстру одо складу учасників підприємства.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 Ѕ частку отриманого прибутку від здійснення господарської діяльності ТзОВ ОРА КОБРА станом на 31.12.2016 року в сумі 768,1 тис. грн.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домашні речі, майно на загальну суму 124 000 грн.: телевізор Panasonic - 4 шт. - вартістю 10 000 грн., холодильник Whirlpool вартістю 9000 грн., спальню - 1 комплект - вартістю 10000 грн. (біла, ліжко, шафа, комод, трюмо, 2 тумбочки прикроватні), килими - 4 шт - вартістю 6000 грн., диван - 1 шт. - вартістю 4000 грн., м`яку частину (диван і два крісла гойдалки) вартістю 8000 грн., м`яку частину з кріслом розкладним 1 шт.- вартістю 7000 грн., шафу кутову вартістю 5000 грн., шафу скляну кутову вартістю 1500 грн., стінку з кутовою шафою вартістю 4000 грн., стіл розкладний трансформер вартістю 500 грн., стіл розкладний вартістю 1000 грн., журнальний столик скляний вартістю 500 грн., комп`ютерний стіл вартістю 500 грн., комп`ютерний стілець вартістю 500 грн., стіл кухонний круглий вартістю 500 грн., стільчики кухонні 4 шт. вартістю 1000 грн., меблі кухонні в комплекті вартістю 5000 грн., витяжку Ariston вартістю 3500 грн., духовку електричну Ariston вартістю 5500 грн., кондиціонер Yamaha вартістю 7000 грн., кондиціонер LG вартістю 7000 грн., газовий котел Valliant вартістю 7500 грн., комп`ютер з монітором вартістю 3000 грн., шафу в прихожу вартістю 2000 грн., електром`ясорубку Moulinex вартістю 3000 грн., пральну машину Beko вартістю 3000 грн., альтанку металеву вартістю 5000 грн., газову варочну поверхню Ariston вартістю 3500 грн.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на майно загальною вартістю 62000 грн., а саме на наступне майно: телевізор Panasonic - 2 шт. - вартістю 5000 грн.,, килими - 2 шт. (білий, рожевий) - вартістю 3000 грн., диван - 1 шт. - вартістю 4000 грн., м`яку частину (диван і два крісла гойдалки) вартістю 8000 грн., шафу кутову вартістю 5000 грн., стіл розкладний дубовий трансформер вартістю 500 грн., журнальний столик скляний вартістю 500 грн., шафу скляну кутову вартістю 1500 грн., кондиціонер Yamaha вартістю 7000 грн., холодильник Whirlpool вартістю 9000 грн., шафу в прихожу вартістю 2000 грн., електром`ясорубку Moulinex вартістю 3000 грн., духовку електричну Ariston вартістю 5500 грн., альтанку металеву вартістю 5000 грн., пральну машину Beko вартістю 3000 грн.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на майно загальною вартістю 62000 грн., а саме на наступне майно: телевізор Panasonic - 2 шт. - вартістю 5000 грн., килими - 2 шт. - вартістю 3000 грн. (жовтий, бежевий), спальню - 1 комплект - вартістю 10000 грн. (біла, ліжко, шафа, комод, трюмо, 2 тумбочки прикроватні), м`яку частину з кріслом розкладним вартістю 7000 грн., стінку з кутовою шафою вартістю 4000 грн., стіл розкладний вартістю 1000 грн., комп`ютерний стіл вартістю 500 грн., комп`ютерний стілець вартістю 500 грн., стіл кухонний круглий вартістю 500 грн., стільчики кухонні 4 шт. вартістю 1000 грн., газовий котел Vaillant вартістю 7500 грн., меблі кухонні в комплекті вартістю 5000 грн., витяжку Ariston вартістю 3500 грн., кондиціонер LG вартістю 7000 грн., комп`ютер з монітором вартістю 3000 грн., газову варочну поверхонь Ariston вартістю 3500 грн.

Визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 61,80 кв.м.

Рух справи

Ухвалою Шевченківського райсуду м. Чернівці від 06 липня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Шевченківського райсуду м. Чернівці від 04 грудня 2017 року витребувано докази з Шевченківського ВП ЧВП ГУНП в Чернівецькій області.

Ухвалою Шевченківського райсуду м. Чернівці від 29 березня 2018 року забезпечено зустрічний позов ОСОБА_3 .

Ухвалою Шевченківського райсуду м. Чернівці від 26 квітня 2018 року скасовано заходи забезпечення зустрічного позову ОСОБА_3 .

Ухвалою Шевченківського райсуду м. Чернівці від 23 травня 2018 року забезпечено позов ОСОБА_1 , накладено арешт на самочинно збудований гараж (будівельні матеріали), орієнтовною площею 32 кв.м., по АДРЕСА_12 .

Ухвалою Шевченківського райсуду м. Чернівці від 23 травня 2018 року витребувано докази з ЧКБТІ, ЧОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області, Регіонального сервісного центру МВС України, Новоселицької держнотконтори.

Ухвалою Шевченківського райсуду м. Чернівці від 20 вересня 2018 року забезпечено позов ОСОБА_1 .

Ухвалою Шевченківського райсуду м. Чернівці від 01 жовтня 2018 року призначено по справі комплексну судову будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизу та судово-економічну експертизу.

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 04 грудня 2018 року ухвалу Шевченківського райсуду м. Чернівці від 01 жовтня 2018 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду по суті.

Ухвалою Шевченківського райсуду м. Чернівці від 21 грудня 2018 року призначено по справі комплексну судову будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизу.

Ухвалою Шевченківського райсуду м. Чернівці від 19 червня 2019 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою Шевченківського райсуду м. Чернівці від 02 липня 2019 року забезпечено зустрічний позов ОСОБА_3 .

Ухвалою Шевченківського райсуду м. Чернівці від 02 липня 2019 року скасовано заходи забезпечення зустрічного позову ОСОБА_3 .

Ухвалою Шевченківського райсуду м. Чернівці від 18 липня 2019 року забезпечено позов ОСОБА_1 .

Ухвалою Шевченківського райсуду м. Чернівці від 30 липня 2019 року призначено по справі комплексну повторну судово-інженерну експертизу та судово-економічну експертизу.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року ухвалу Шевченківського райсуду м. Чернівці від 30 липня 2019 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду по суті.

Ухвалою Шевченківського райсуду м. Чернівці від 28 листопада 2019 року призначено по справі комплексну повторну судово-інженерну експертизу та судово-економічну експертизу.

Ухвалою Шевченківського райсуду м. Чернівці від 01 липня 2020 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою Шевченківського райсуду м. Чернівці від 22 вересня 2020 року призначено по справі судово-економічну експертизу.

Ухвалою Шевченківського райсуду м. Чернівці від 30 листопада 2020 року провадження у справі поновлено.

Позиція сторін та покази свідків

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник первісний позов підтримали з підстав, викладений в ньому. Зустрічний позов не визнали.

Відповідачка ОСОБА_3 підтримала зустрічний позов, первісний позов не визнала.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що з 2003 року працював на МПП Кобра-Люкс . В 2007 році, після продажу спадкового майна, позичив ОСОБА_1 гроші на купівлю квартири. ОСОБА_1 гроші не повернув. Коли були потрібні гроші дочці на квартиру, то він звернувся до ОСОБА_1 і отримав безпроцентну поворотну фінансову допомогу у МПП Кобра-Люкс з умовою, що її буде погашати ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу по розписці. При цьому були оформлені всі фінансові документи. Відомо, що борг перед МПП Кобра-Люкс ОСОБА_1 не погасив. ОСОБА_3 в 1993 році переїхала до ОСОБА_1 разом з сином, проживали в квартирі АДРЕСА_1 . Відомо, що квартиру АДРЕСА_2 купив ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що з 30 грудня 2005 року по 07-10 квітня 2006 року вона разом зі своєю сім`єю проживали в квартирі ОСОБА_6 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 . Зі слів сторін відомо, що дана квартира належить мамі відповідачки ОСОБА_3 . За проживання орендну плату не сплачували, сплачували лише комунальні платежі, на яке ім`я були рахунки не пам`ятає. Зі слів сторін відомо, що мати ОСОБА_3 дала гроші на придбання їй квартири.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що сім`ю ОСОБА_6 знає з 2003 року. Спілкувалася часто з мамою ОСОБА_3 , як тут, так і в Італії. Мати ОСОБА_3 передавала через її мати гроші та посилки. В грудні 2004 року її мати привезла для передачі ОСОБА_3 6000 Євро для придбання квартири для ОСОБА_12 . Ці гроші було передано ОСОБА_3 під розписку. В подальшому розписка була передана ОСОБА_12 .

Свідок ОСОБА_19 судовому засіданні пояснила, що зі слів сторін їй відомо, що ОСОБА_12 передавала ОСОБА_3 гроші на купівлю для неї квартири, а в подальшому на ремонт та добудову. ОСОБА_12 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить бабусі ОСОБА_12 , яка довгий час працювала в Італії і передавала гроші на купівлю для неї квартири, ремонт та добудову. Квартира по АДРЕСА_4 належить йому. По АДРЕСА_1 він був власником 33/100 частин, які потім подарував батькові. В квартирах за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 є меблі, ці меблі купляли батьки, а також на їх придбання висилала гроші бабуся.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснила, що мати ОСОБА_3 поїхала за кордон, щоб заробити гроші на квартиру. Зі слів ОСОБА_3 відомо, що майстри, які пізніше робили ремонт в її квартирі, робили ремонт в квартирі ОСОБА_3 мами. Після виходу на пенсію ОСОБА_1 відкрив охоронну фірму, де ОСОБА_3 помогала по роботі.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснила, що проживає по сусідству з родиною ОСОБА_6 . Мати ОСОБА_3 купила квартиру по сусідству, це відомо зі слів ОСОБА_3 . На подвір`ї будинковолодіння АДРЕСА_12 є 5 металевих гаражів та 2 мурованих, які були побудовані у 2008 році. Хто їх будував не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 - її донька. В 2000 році поїхала на заробітки до Італії. В 2004 році передала через знайому 6000 Євро на придбання квартири по АДРЕСА_2 . Дома було ще 7000 Євро. Квартира була придбана за 13000 Євро, на ім`я ОСОБА_3 , оскільки вона була за кордоном. За її кошти були зроблені ремонт та проведена добудова.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснила, що мама ОСОБА_3 поїхала на заробітки, щоб придбати квартиру. В подальшому, за гроші ОСОБА_12 була придбана для неї квартира по АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 казав, добре, що баба придбала квартиру, яка в майбутньому залишиться дітям. Відомо, що ОСОБА_1 створив фірму, це була ідея ОСОБА_3 .

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та встановлені обставини

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, спільне майно подружжя, за відсутності домовленості між ними,

слід ділити порівну, з врахуванням обставин, що мають значення у справі, призначення речей, їх фактичного перебування у володінні одного з подружжя та намірів щодо володіння та використання майна кожним з подружжя.

Частиною першою та другою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦК України у разі поділу майна, яке є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони з 18 лютого 1994 року по 04 листопада 2015 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Дана обставина підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (т.1 а.с.8) та копією рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 04 листопада 2015 року (т.1 а.с.9).

За час перебування в шлюбі ними було придбано нерухоме та рухоме майно.

Позиція суду щодо квартири АДРЕСА_2 та 55/100 частин житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_5 .

З матеріалів справи вбачається, що 31 грудня 2004 року ОСОБА_25 продала, а ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 31 грудня 2004 року. Відповідно до договору квартира складається з двох житлових кімнат, загальною площею 40,20 кв.м., в тому числі житловою площею 23,60 кв.м. (т.1 а.с.10).

Встановлено, що квартира АДРЕСА_2 була реконструйована та добудована, внаслідок чого збільшилася її площа. На підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №116/4 від 22 лютого 2011 року на дану квартиру проведено заміну правовстановлюючого документа та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23 лютого 2011 року (т.1 а.с.106).

Відповідно до виданого свідоцтва про право власності квартира складається з чотирьох житлових кімнат загальною площею 61,80 кв.м., в тому числі житловою 45,60 кв.м. (т.1 а.с.11).

З висновку №614 судової інженерно-технічної експертизи від 28 травня 2019 року вбачається, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 складає 1 116 664,00 грн. (т.3 а.с.169-211).

Оскільки квартира АДРЕСА_2 була куплена в період перебування сторін в шлюбі, суд вважає, що вона належить сторонами на праві спільної сумісної власності.

Є безпідставними доводи ОСОБА_3 про те, що спірна квартира куплена за кошти її матері ОСОБА_12 та реконструкція в квартирі проводилася за кошти її матері, а тому, на її думку, квартира є її особистою власністю. При цьому суд виходить з наступного.

Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, провадження № 61-2446 св 18, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, провадження № 61-8518 св 18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325цс18.

На спростування презумпції шлюбу ОСОБА_3 надала розписку від 28 грудня 2004 року про те, що вона отримала від своєї матері ОСОБА_12 гроші в сумі 13 000 Євро на купівлю для неї квартири за адресою: АДРЕСА_2 та проведення капітального ремонту (т.1 а.с.127).

Крім цього, ОСОБА_3 пояснила, що її мати ОСОБА_12 переїжджала з Криму в м. Чернівці на постійне місце проживання і тому видала генеральне доручення на неї для купівлі квартири.

Суд вважає, що при наявності генерального доручення ОСОБА_3 могла оформили купівлю спірної квартири не на себе, а на свою матір ОСОБА_12 .

Крім цього, з договору купівлі-продажу квартири від 28 грудня 2010 року вбачається, що ОСОБА_3 , діючи по довіреності від імені ОСОБА_12 , купила для останньої квартиру під АДРЕСА_8 (т.1 а.с.254). З даного договору також вбачається, що ОСОБА_12 проживає в Автономній Республіки Крим.

Також, суд зауважує, що спірна квартира була придбана 31 грудня 2004 року і оформлена на ОСОБА_3 . Остання, маючи вищу юридичну освіту, маючу від своєї матері генеральне доручення, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, спірну квартиру оформлювала на себе, без будь-яких застережень, що її чоловік ОСОБА_1 не є співвласником квартири. Крім цього, квартира була реконструйована і в 2011 році було видано новий правовстановлюючий документ. Позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_3 не доведено належними та допустимими доказами, що реконструкція та добудова до квартири проведені не за кошти сім`ї, а за кошти її матері.

Суд також критично відноситься до показів свідків, які підтверджували факт передачі коштів ОСОБА_3 її матір`ю ОСОБА_12 , оскільки показаннями свідків не може підтверджуватися факт укладення договору позики. Крім цього, передача коштів матір`ю ОСОБА_3 може розцінюватися як допомога матері сім`ї. Проте, в судовому засіданні належними та допустимими доказами не підтверджений факт передачі коштів матір`ю ОСОБА_12 особисто для ОСОБА_3 , а не в інтересах сім`ї.

З огляду на викладені обставини суд вважає, що спірна квартира придбана сторонами за час шлюбу, за час шлюбу була реконструйована, а тому є спільною сумісною власністю подружжя. При цьому, ОСОБА_3 не спростувала презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуто за час шлюбу, що є її процесуальним обов`язком.

Судом встановлено, що сторонами в період шлюбу, спільно із власником квартири АДРЕСА_3 на подвір`ї будинковолодіння був самочинно збудований гараж на два заїзди загальною площею приблизно 64 кв.м. Даний гараж в експлуатацію не зданий, побудований самочинно.

З висновку №614 судової інженерно-технічної експертизи від 28 травня 2019 року вбачається, що загальна вартість будівельних матеріалів, конструктивних елементів, які витрачені на будівництво гаражу і вартість робіт в процесі будівництва гаражу, що знаходиться в АДРЕСА_12 згідно складеного локального кошторису складає 67 105,56 грн. (т.3 а.с.169-211).

Відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пункті 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва), право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають особи, які здійснили це будівництво. Вони мають право на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

З огляду на викладене, суд вважає, що є безпідставними вимоги відповідачки ОСОБА_3 про визнання квартири АДРЕСА_2 та гаража на подвір`ї вказаного будинку її особистою приватною власністю, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

В той же час, підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання спірної квартири об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання за ним права власності на Ѕ часту квартири.

Також підлягають його вимоги в частині визнання будівельних матеріалів, обладнання та конструкції, які були використані в процесі будівництва гаража на подвір`ї будинку АДРЕСА_12 спільним майном подружжя та визнання за ним права власності на Ѕ частину будівельних матеріалів.

Судом також встановлено, що квартира АДРЕСА_1 в травні 1994 року була передана в порядку приватизації в спільну часткову власність, а саме: ОСОБА_1 - 34%, ОСОБА_3 - 33%, ОСОБА_7 - 33%. Квартира складалася з двох кімнат загальною площею 47,5 кв.м., в тому числі житловою 31,0 кв.м. (т.1 а.с.128-131). 14 травня 1994 року було видано свідоцтво про право власності на житло (т.1 а.с.234).

Рішенням виконкому Ленінської районної ради народних депутатів №171/14 від 22 листопада 1995 року ОСОБА_1 надано дозвіл на добудову вказаної квартири (т.1 а.с.235-236).

У зв`язку з реконструкцією та добудовою спірної квартири 18 травня 2004 року був замінений правовстановлюючий документ на свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Як вбачається із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 травня 2004 року, що 55/100 частин житлового будинку з належними до нього надвірними спорудами АДРЕСА_5 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в таких частках: ОСОБА_6 - 9/100 частин, ОСОБА_3 - 9/100 частин, ОСОБА_1 - 37/100 частин (т.1 а.с.85).

З даного свідоцтва вбачається, що 55/100 частин будинку знаходяться в житловому будинку літ.А в квартирі в„–1 та складаються з чотирьох кімнат, загальною площею 89,50 кв.м., у тому числі житловою 67,40 кв.м., в підвалі - підвал ІІІ площею 7,60 кв.м., та коридор І загального користування площею 12,50 кв.м. (4,10 кв.м.); крім того: гараж літ.Б, а також криниця літ.К загального користування (т.1 а.с.85).

Пізніше дана квартира знову була реконструйована, внаслідок чого 26 квітня 2011 року виконавчий комітет Чернівецької міської ради прийняв рішення №259/7 про заміну правовстановлюючого документу на нове свідоцтво про право власності (т.1 а.с.239).

З свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 травня 2011 року вбачається, що 55/100 частин будинку передано в спільну часткову власність на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 26 квітня 2011 року, відповідно до якого частка ОСОБА_1 становить 37/100 частин, частка ОСОБА_3 становить 9/100 частин і частка сина ОСОБА_6 становить 9/100 частин (т.1 а.с.12).

Відповідно до даного свідоцтва 55/100 частин складається з квартири в„–1 в житловому будинку літ.А, яка складається з: в підвалі - підвал ІІІ площею 7,60 кв.м., та коридор І загального користування площею 12,50 кв.м. (4,10 кв.м.); на першому поверсі - коридор 1-1 площею 5,40 кв.м., житлова кімната 1-2 площею 15,80 кв.м., житлова кімната 1-3 площею 20,00 кв.м., кухня 1-4 площею 8,10 кв.м., санвузол 1-5 площею 5,60 кв.м., житлова кімнатна 1-6 площею 14,80 кв.м., житлова кімната 1-7 площею 18,00 кв.м.; гараж літ.Б, а також криниця І загального користування (т.1 а.с.12).

Отже, відповідно до даного свідоцтва про право власності на нерухоме майно загальна площа 55/100 частин становить 99,40 кв.м., в тому числі житлова площа 68,60 кв.м.

З договору дарування від 26 грудня 2014 року вбачається, що ОСОБА_6 подарував ОСОБА_1 9/100 частин житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_5 (т.1 а.с.14).

Таким чином, ідеальна частка ОСОБА_1 в спірному будинку становить 46/100 частин, а ОСОБА_3 - 9/100 частин.

Суд відхиляє доводи ОСОБА_3 про те, що її частка в спірному будинку повинна становити 23/100 часток, а ОСОБА_1 - 32/100 частки. Так, як вбачається з правовстановлюючих документів на спірне майно, що воно належить сторонам на праві спільної часткової власності. Отже, в кожному свідоцтві про право власності на нерухоме майно були чітко визначені частки співвласників. ОСОБА_3 свідоцтво про право власності не оспорювала, а відповідно її частка становить 9/100.

З висновку №164 судової інженерно-технічної експертизи від 28 травня 2019 року вбачається, що ринкова вартість 55/100 частин домоволодіння АДРЕСА_5 складає 1 449 184 грн. (т.3 а.с.169-211).

Разом з тим, даний висновок судової експертизи в частині визначення ринкової вартості 55/100 частин домоволодіння АДРЕСА_5 суд не приймає до уваги, оскільки з п.4 Висновків цієї експертизи вбачається, що вартість спірного майна визначалася, враховуючи реконструкцію і площу будинку станом на 01.04.2004 року. Проте встановлено, що після 2004 року сторонами ще проводилася реконструкція і в 2011 році було видано новий правовстановлюючий документ з врахуванням іншої площі.

У зв`язку із цим судом була призначена додаткова судова інженерно-технічна експертиза.

У висновку №281 додаткової судової інженерно-технічної експертизи від 28 травня - 26 червня 2020 року в пункті 1 Розділу ІІІ Висновки зазначено дві ринкові вартості 55/100 частин спірного будинку (т.4 а.с.158-216).

Суд приймає до уваги вартість 55/100 частин будинку згідно правовстановлюючих документів, а також господарських споруд, зазначену в абзаці 1 пункту 1 Розділу ІІІ Висновки , а саме 1 696 223,00 грн. Оскільки ця вартість визначена по площах, що зазначені в свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 04 травня 2011 року, а саме загальна площа 55/100 частин становить 99,40 кв.м., в тому числі житлова площа 68,60 кв.м.

Ринкова вартість, що зазначена в абзаці 2 пункту 1 Висновків експертизи визначена щодо площі, яка не відповідає правовстановлюючому документу, а тому судом до уваги не приймається.

Отже, ринкова вартість 55/100 частин домоволодіння АДРЕСА_5 на час проведення експертизи становить 1 696 223 грн.

Враховуючи, що ідеальна частка ОСОБА_1 в спірному будинку складає 46/100 частин, а ОСОБА_3 - 9/100 частин, то відповідно в грошовому виразі частка ОСОБА_1 становить 1 418 659,32 грн. (1696223 грн. : 55 частки = 30840,42 грн. за 1/100 частки. 30840,42 грн. х 46 часток = 1 418 659,32 грн.), а ОСОБА_3 становить 277 563,78 грн. (30840,42 грн. х 9 часток = 277 563,78 грн.).

Оскільки в свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 04 травня 2011 року чітко визначені частки співвласників в 55/100 частин будинку АДРЕСА_5 та зазначені приміщення, дане свідоцтво є чинним, а тому суд вважає, що позов ОСОБА_3 в частині визнання об`єктом права спільної часткової власності колишнього подружжя на 55/100 частин спірного домоволодіння із зазначенням інших приміщень та із визнанням за сторонами права власності в інших частках є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Суд вважає, що не підлягає задоволенню позов ОСОБА_3 і в частині виділу приміщень в будинку АДРЕСА_5 в натурі з наступних підстав.

З висновку №164 судової інженерно-технічної експертизи від 28 травня 2019 року вбачається, що експертом не розглядалося питання технічної можливості поділу квартири в будинку АДРЕСА_5 на дві ізольовані квартири з окремими приміщеннями, відповідно до приміщень та площі, зазначених в свідоцтві про право власності від 04 травня 2011 року (т.3 а.с.169-211).

У висновку №281 додаткової судової інженерно-технічної експертизи від 29 травня - 26 червня 2020 року експертом надані варіанти поділу 55/100 частин в будинку АДРЕСА_5 , виходячи із того, що частка ОСОБА_3 складає 23/100 частин, а частка ОСОБА_1 складає 32/100 частин, що не відповідає визначеним часткам, зазначеним в свідоцтві про право власності від 04 травня 2011 року.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів щодо технічної можливості поділу 55/100 частин будинку АДРЕСА_5 відповідно до часток, зазначених в свідоцтві про право власності від 04 травня 2011 року.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про припинення його частки в праві власності, зокрема в квартирі АДРЕСА_2 та в частці будівельних матеріалів, використаних в процесі самочинного будівництва гаражу на подвір`ї будинку АДРЕСА_12 , а також позовних вимог про припинення частки ОСОБА_3 в 55/100 частин будинку АДРЕСА_5 , то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Позивач ОСОБА_1 в своєму позові просив припинити його частку у праві спільної власності, а саме квартири АДРЕСА_2 та будівельних матеріалів, використаних в процесі будівництва гаража на подвір`ї цього будинку.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

У постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-4цс14 зроблено висновок, що при вирішенні справи слід було враховувати і загальні засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників. При цьому суду слід було ретельно вивчити обставини справи з метою з`ясування, чи не зловживає позивач, який бажає виділу частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні та чи реалізація цього права не порушить прав інших осіб, які не мають змоги сплатити співвласнику грошову компенсацію вартості його частки . .

У постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15 міститься висновок про те, що з врахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар . Таким чином, суд має встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар . .

Як було встановлено вище, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 складає 1 116 664,00 грн. (т.3 а.с.169-211). Отже, Ѕ частка ОСОБА_1 в грошовому виразі становить 558 332 грн.

Загальна вартість будівельних матеріалів, конструктивних елементів, які витрачені на будівництво гаража і вартість робіт в процесі будівництва гаража, що знаходиться в АДРЕСА_5 складає 67 105,56 грн. (т.3 а.с.169-211). Отже, Ѕ частка ОСОБА_1 становить 33 552,78 грн.

Таким чином, Ѕ частки ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_2 та в будівельних матеріалах, використаних в процесі будівництва гаража по АДРЕСА_12 становить 591 884,78 грн.

Відповідачка ОСОБА_3 в запереченнях на позов не погоджувалась на поділ даних об`єктів.

Крім цього, суд вважає, що сплата нею грошової компенсації ОСОБА_1 за його частку у вказаному майні може становити для неї надмірний тягар. Позивач ОСОБА_1 не довів можливість сплати нею грошової компенсації за його частку у праві власності у визначеному розмірі.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про припинення права власності ОСОБА_3 на 9/100 частин в будинковолодінні АДРЕСА_5 , то суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Тлумачення пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України свідчить, що припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення порушення прав інтересів співвласника, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що відсутність конструкції ( за наявності одночасно ) в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Встановлено, що вартість 9/100 частин в будинковолодінні АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_3 , становить 277 563,78 грн.

Позивач ОСОБА_1 , бажаючи припинити частку у вказаному майні ОСОБА_3 , не вніс на депозитний рахунок суду вартість цієї частки.

Крім цього, на думку суду, припинення права власності ОСОБА_3 на 9/100 частин в будинковолодінні АДРЕСА_5 , призведе до звуження існуючих майнових прав та порушить принцип рівності прав співвласників, який забороняє обмеження прав одних співвласників за рахунок інших. А тому суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Суд також не приймає до уваги доводи позивача ОСОБА_1 щодо взаєморозрахунку при припиненні часток співвласників у спірному майні.

Так, встановлено, що Ѕ частка ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_2 та Ѕ частка в будівельних матеріалах, використаних в процесі будівництва гаража по АДРЕСА_12 становить 591 884,78 грн. Отже, при можливому задоволенні позову в частині припинення частки ОСОБА_1 в спірному майні, ОСОБА_3 повинна була йому сплатити грошову компенсацію за його частку в розмірі 591 884,78 грн.

Частка ОСОБА_3 в будинковолодінні АДРЕСА_5 становить 277 563,78 грн. Тобто, при можливому задоволенні позову про припинення частки ОСОБА_3 , ОСОБА_1 повинен був би їй сплатити грошову компенсацію за її частку в розмірі 277 563,78 грн.

Якщо проводити взаєморозрахунок грошового виразу часток співвласників, то ОСОБА_3 повинна була би сплатити ОСОБА_1 різницю в частках в розмірі 314 321 грн.

Оскільки ОСОБА_3 заперечувала проти такого поділу і, на думку суду, стягнення з неї грошової компенсації в розмірі 314 321 грн. може становити для неї надмірний тягар, доказів про можливість сплати нею такої компенсації не надано, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 у вказаній вище частині.

Позиція суду щодо Товариства з обмеженою відповідальністю ОРА КОБРА

Встановлено, що 12 лютого 2003 року було створено Товариства з обмеженою відповідальністю ОХОРОННО-РОЗШУКНЕ АГЕНСТВО КОБРА (далі ТзОВ ОРА КОБРА ), засновник ОСОБА_1 , розмір статутного капіталу 18500 грн. (т.1 а.с.123-126).

Згідно довідки ТзОВ ОРА Кобра №670 від 17 серпня 2020 року, за період 12.03.2003 року по 17.08.2020 року ОСОБА_1 дивідендів не отримував, на балансі товариства ніяких матеріальних цінностей не числиться, збитковість товариства за період з 15.11.2015 року по теперішній час складає 754 180,86 грн. (т.5 а.с.13).

З висновку судово-економічної експертизи №46 від 23 листопада 2020 року (т.5 а.с.50-59) вбачається, що за період з 15 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року, ТзОВ ОРА Кобра було отримано прибуток та збиток від господарської діяльності, а саме:

-з 15 по 30 листопада 2015 року - прибуток в сумі 18 642,69 грн.;

-за грудень 2015 року - прибуток в сумі 46 135,66 грн.;

- 2016 рік - прибуток в сумі 397 407,12 грн.;

- 2017 рік - збиток в сумі 185 260,00 грн.

Таким чином, чистий прибуток ТзОВ ОРА Кобра за період з 15 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року, з урахуванням збитків в 2017 році, становить 276 925,47 грн.

ОСОБА_3 в своєму позові з урахуванням уточнень просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь Ѕ частки отриманого прибутку від здійснення господарської діяльності ТзОВ ОРА Кобра станом на 31.12.2016 року.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених до нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, чистий прибуток ТзОВ ОРА Кобра за період з 15 листопада 2015 року по 31 грудня 2016 року (без урахування збитку в 2017 році) становить 462 185,47 грн. Ѕ частка становить 231 092,74 грн.

За змістом статті 113 ЦК України та статті 1 Закону України Про господарські товариства товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Згідно зі статтею 115 ЦК України та статтею 12 Закону України Про господарські товариства господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Висновок щодо застосування зазначених норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, відповідно до якого грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Аналогічної позиції Верховний Суд України дотримався і у справі № 6-79цс13 (постанова від 02 жовтня 2013 року) та у справі № 6-61цс13 (постанова від 03 липня 2013 року).

Крім цього, виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 61 СК України, якщо вклад до статутного капіталу господарського товариства (підприємства) зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право вимоги виплати половини вартості внесеного майна або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Всвоєму позові ОСОБА_1 просив визнати за ним право приватної власності на ТзОВ ОРА Кобра . Посилався на те, що товариство створено за рахунок його особистих коштів, оскільки він в грудні 2002 року вийшов на пенсію і отримав вихідну допомогу в розмірі 19 339,26 грн.

Відповідно до частини 2 статті 61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Таким чином, суд вважає, що вклад до статутного капіталу господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя.

У цій справі ОСОБА_3 порушує питання про поділ майна подружжя з виплатою їй Ѕ частки прибутку товариства за період з 15 листопада 2015 року по 31 грудня 2016 року.

З огляду на викладене та з урахуванням пред`явлених позовних вимог, суд вважає, що ОСОБА_3 має право вимоги виплати половини суми отриманих товариством доходів в розмірі 231 092,74 грн.

Позиція суду щодо Малого приватного підприємства КОБРА-ЛЮКС

Встановлено, що 04 вересня 2007 року створено Мале приватне підприємство КОБРА-ЛЮКС , засновник ОСОБА_1 , розмір статутного капіталу 46000 грн. (т.1 а.с.116-122).

Згідно довідки МПП Кобра-Люкс №673 від 17 серпня 2020 року, за період 04.09.2007 року по 17.08.2020 року ОСОБА_1 дивідендів не отримував, на балансі товариства ніяких матеріальних цінностей не числиться, збитковість товариства за період з 15.11.2015 року по теперішній час складає 230 839,50 грн. (т.5 а.с.28).

Позивач ОСОБА_1 в своєму позові посилався на те, що МПП Кобра-Люкс є його особистою приватною власністю, оскільки з 2006 року у нього значно зросла пенсія. Жив він на заробітну плату, а пенсію відкладав. Отже, статутний капітал був створений за рахунок пенсійних коштів, що на його думку, є його особистою власністю.

ОСОБА_3 в своєму зустрічному позові просила визнати за нею право власності на Ѕ частку у статутному фонді (капіталі) підприємства вартістю 23 000 грн., право рівної участі в управлінні підприємством, право на отримання Ѕ частки активів у разі ліквідації, внести відомості до статуту та Єдиного державного реєстру щодо складу учасників підприємства.

Вирішуючи спір в цій частині, суд виходить з наступного.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Одним з видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).

Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України.

Так, згідно зі статтею 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Отже, майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Використання зазначеного майна одним з подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна.

Таким чином, системний аналіз вищезазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя.

Відповідні висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 11 березня 2015 року у справі № 6-21цс15 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1109цс15.

Конституційний Суд України у рішенні від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 61 СК України, дійшов висновку, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Зокрема, Конституційний Суд України зазначив, що приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об`єктом їх спільної сумісної власності.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Суд вважає, що статутний фонд (капітал) МПП Кобра-Люкс сформовано за рахунок спільних коштів подружжя та є об`єктом права спільної сумісної власності, що відповідає висновку Конституційного Суду України, викладеному у постанові від 19 вересня 2012 року у справі 1-8/2012. Позивач ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не спростував презумпцію шлюбу. Його посилання про те, що пенсія є особистим майном, суперечить частині 2 статті 61 СК України, відповідно до якої пенсія є об`єктом права спільної сумісної власності.

Отже, позов ОСОБА_3 в частині позовних вимог про визнання за нею права власності на Ѕ частку у статутному фонді (капіталі) підприємства вартістю 23 000 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Що стосується позову ОСОБА_3 в частині права на отримання Ѕ частки прибутку станом на 31.12.2015 року в сумі 255,6 тис.грн., то він задоволенню не підлягає, оскільки позивачка не довела належними та допустимими доказами розмір прибутку малого приватного підприємства за період після розірвання шлюбу і до 31 грудня 2015 року.

Суд вважає, що також не підлягає задоволенню позов ОСОБА_3 в частині визнання за нею права рівної участі в управлінні підприємством, права на отримання активів у разі ліквідації, внесення відомостей до статуту підприємства та Єдиного державного реєстру щодо складу учасників підприємства.

Відповідно до п.8.2 Статуту МПП Кобра-Люкс до виключної компетенції Засновника належить вирішення таких питань, як прийом до складу Засновників інших осіб. Згідно п.10.3 Статуту приймати участь в управлінні підприємством належить до обов`язків Засновника.

Згідно п.1.1 Статуту за рішенням Засновника до цього Статуту можуть бути внесені зміни і доповнення, які підлягають державній реєстрації у відповідності з чинним законодавством України (т.1 .с.276-281).

Отже, дані питання, на думку суду, регулюються Статутом МПП Кобра-Люкс , належать до виключної компетенції Засновника і не належать до компетенції суду.

Позиція суду щодо боргових зобов`язань

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб.

Разом із тим, при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 67539цс16, від 17 квітня 2019 року у справі № 61- 36690св18.

Отже, у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержане за рахунок останніх майно, внаслідок отримання ОСОБА_1 безпроцентних договорів позики, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення вказаних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

Для правильного вирішення справи необхідно встановити, за рахунок кого з подружжя здійснювалося погашення їх спільного боргу, чи не вносились особисті кошти кожного із подружжя у рахунок погашення кредитних зобов`язань.

Встановлено, що 26 лютого 2009 року між ТзОВ ОРА Кобра та ОСОБА_1 був укладений договір безпроцентної цільової позики на суму 320 000 грн. для власних потреб, строком до 02 березня 2022 року (т.1 а.с.247).

З видаткового касового ордера №35 від 12.07.2013 року вбачається, що 12 липня 2013 року ОСОБА_1 в ТзОВ ОРА Кобра отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 55 000 грн. (т.2 а.с.82).

З видаткового касового ордера №48 від 06.09.2013 року вбачається, що 06 вересня 2013 року ОСОБА_1 в ТзОВ ОРА Кобра отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 5 000 грн. (т.2 а.с.83).

З видаткового касового ордера №71 від 18.12.2013 року вбачається, що 18 грудня 2013 року ОСОБА_1 в ТзОВ ОРА Кобра отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 20 000 грн. (т.2 а.с.84).

З видаткового касового ордера №26 від 07.04.2014 року вбачається, що 07 квітня 2014 року ОСОБА_1 в ТзОВ ОРА Кобра отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 15 000 грн. (т.2 а.с.85).

З видаткового касового ордера №38 від 07.05.2014 року вбачається, що 07 травня 2014 року ОСОБА_1 в ТзОВ ОРА Кобра отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 15 000 грн. (т.2 а.с.86).

З видаткового касового ордера №45 від 10.06.2014 року вбачається, що 10 червня 2014 року ОСОБА_1 в ТзОВ ОРА Кобра отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 20 000 грн. (т.2 а.с.87).

З видаткового касового ордера №56 від 07.07.2014 року вбачається, що 07 липня 2014 року ОСОБА_1 в ТзОВ ОРА Кобра отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 15 000 грн. (т.2 а.с.88).

З видаткового касового ордера №68 від 05.09.2014 року вбачається, що 05 вересня 2014 року ОСОБА_1 в ТзОВ ОРА Кобра отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 20 000 грн. (т.2 а.с.89).

З видаткового касового ордера №77 від 07.10.2014 року вбачається, що 07 жовтня 2014 року ОСОБА_1 в ТзОВ ОРА Кобра отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 15 000 грн. (т.2 а.с.90).

З видаткового касового ордера №03 від 15.01.2015 року вбачається, що 15 січня 2015 року ОСОБА_1 в ТзОВ ОРА Кобра отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 55 880 грн. (т.2 а.с.91).

З видаткового касового ордера №22 від 07.04.2015 року вбачається, що 07 квітня 2015 року ОСОБА_1 в ТзОВ ОРА Кобра отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 10 000 грн. (т.2 а.с.92).

З видаткового касового ордера №35 від 08.06.2015 року вбачається, що 08 червня 2015 року ОСОБА_1 в ТзОВ ОРА Кобра отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 10 000 грн. (т.2 а.с.93).

Отже, ОСОБА_1 в ТзОВ ОРА Кобра за період з 26 лютого 2009 року по 08 червня 2015 року отримав у позику грошові кошти на загальну суму 575 880 грн.

З довідки ТзОВ ОРА Кобра від 01.11.2017 року вбачається, що станом на 01.11.2014 року борг ОСОБА_1 перед ТзОВ ОРА Кобра складав 318 620 грн., станом на момент видачі довідки борг складає 196 110 грн. (т.1 а.с249).

З довідки ТзОВ ОРА Кобра б/н та без дати вбачається, що борг ОСОБА_1 перед ТзОВ ОРА Кобра станом на 15 листопада 2015 року складав 191 162 грн., на 01 січня 2018 року - 105 317 грн. (т.2 а.с.94).

Оцінюючи зазначені документи, суд приходить до висновку, що в інтересах сім`ї бралися лише кошти по першому договору, а саме, 26 лютого 2009 року в розмірі 320 000 грн. Оскільки в той період часу, подружжям ОСОБА_6 здійснювалася реконструкція з добудовою квартири АДРЕСА_1 , а також здійснювалося самочинне будівництво гаража на подвір`ї будинковолодіння АДРЕСА_12 .

Що стосується інших сум, то ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не довів по кожному окремо договору позики, що зазначені кошти були використані в інтересах сім`ї. Крім цього, ОСОБА_1 не зазначив по кожному договору, на які потреби бралися кошти, скільки він грошей повернув окремо по кожному договору і скільки залишився борг окремо по кожному договору.

В той же час, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 про поділ боргових зобов`язань перед ТзОВ ОРА Кобра , зокрема, щодо договору від 26 лютого 2009 року на суму 320 000 грн., слід відмовити, оскільки позивачем не надано доказів повернення коштів та залишку боргу саме по цьому договору. Довідка, яка видана ТзОВ ОРА Кобра про розмір боргу та розмір повернутих коштів, є загальною та стосується всіх договорів позики.

Щодо боргових зобов`язань позивача ОСОБА_1 перед МПП Кобра-Люкс , судом встановлені наступні обставини.

З протоколу №1 засідання МПП Кобра-Люкс від 25 грудня 2007 року вбачається, що ОСОБА_5 надана безпроцентна поворотна фінансова допомога в розмірі 320 000 грн. строком до 25 грудня 2022 року (т.1 а.с.231).

З видаткового касового ордера №47 від 15 серпня 2012 року вбачається, що ОСОБА_5 в МПП Кобра Люкс отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 40 000 грн. (т.2 а.с.79).

З видаткового касового ордера №60 від 05 жовтня 2012 року вбачається, що ОСОБА_5 в МПП Кобра Люкс отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 10 000 грн. (т.2 а.с.80).

З довідки МПП Кобра-Люкс від 01.11.2017 року вбачається, що станом на 01.11.2017 року борг ОСОБА_5 перед МПП Кобра-Люкс складає 306 690 грн. (т.1 а.с232).

З довідки МПП Кобра-Люкс вбачається, що станом на 01.01.2018 року борг ОСОБА_5 перед МПП Кобра-Люкс складає 306 690 грн. (т.2 а.с.81).

Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_1 , що він з ОСОБА_5 домовились про те, що останній бере позику, а повертати її підприємству буде позивач.

Проте, суд вважає, що договірні зобов`язання не можуть ґрунтуватися на припущеннях. З вищенаведених документів вбачається, що зобов`язальні правовідносини виникли між МПП Кобра-Люкс та ОСОБА_5 , а тому суд не може вважати, що кошти, які брав в позику ОСОБА_5 бралися в інтересах сім`ї ОСОБА_6 . Оскільки правовідносини виникли між ОСОБА_5 та МПП Кобра-Люкс , то саме ОСОБА_5 має обов`язок перед підприємством по поверненню грошових коштів.

Судом також встановлено, що відповідно до розписки від 25 грудня 2007 року ОСОБА_1 отримав в борг від ОСОБА_5 320000 грн. для придбання квартири у ПМК-75 в АДРЕСА_4 , строком до 31 грудня 2017 року (т.1 а.с.230).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 01 квітня 2008 року на ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_4 . 06 вересня 2013 року ОСОБА_1 був укладений договір дарування вказаної квартири, відповідно до якого він подарував квартиру синові ОСОБА_6 (т.1 а.с.233).

Доказів повернення ОСОБА_5 вказаних коштів матеріали справи не містять.

Отже, на думку суду, лише договір позики, укладений 25 грудня 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений в інтересах сім`ї, оскільки кошти пішли на придбання квартири АДРЕСА_4 , яку в подальшому було подаровано синові ОСОБА_6 .

Разом з тим, позивач ОСОБА_1 в своїй позовній заяві не пред`являв вимоги щодо врахування боргових зобов`язань саме перед ОСОБА_5 .

З протоколу №1 засідання МПП Кобра-Люкс від 01 грудня 2008 року вбачається, що ОСОБА_1 надана безпроцентна поворотна фінансова допомога в розмірі 180 000 грн. строком до 01 грудня 2021 року (т.1 а.с.52). Цього ж числа був оформлений договір безпроцентної цільової позики між МПП Кобра-Люкс та ОСОБА_1 , мета позики: перебудова будинку, ремонт квартири (т.1 а.с.246).

З видаткового касового ордера №24 від 16.05.2013 року вбачається, що 16 травня 2013 року ОСОБА_1 в МПП Кобра-Люкс отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 50 000 грн. (т.2 а.с.66).

З видаткового касового ордера №37 від 23.07.2013 року вбачається, що 23 липня 2013 року ОСОБА_1 в МПП Кобра-Люкс отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 10 000 грн. (т.2 а.с.67).

З видаткового касового ордера №47 від 06.09.2013 року вбачається, що 06 вересня 2013 року ОСОБА_1 в МПП Кобра-Люкс отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 5 000 грн. (т.2 а.с.68).

З видаткового касового ордера №26 від 07.05.2014 року вбачається, що 07 травня 2014 року ОСОБА_1 в МПП Кобра-Люкс отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 10 000 грн. (т.2 а.с.69).

З видаткового касового ордера №33 від 10.06.2014 року вбачається, що 10 червня 2014 року ОСОБА_1 в МПП Кобра-Люкс отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 10 000 грн. (т.2 а.с.70).

З видаткового касового ордера №49 від 05.09.2014 року вбачається, що 05 вересня 2014 року ОСОБА_1 в МПП Кобра-Люкс отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 10 000 грн. (т.2 а.с.71).

З видаткового касового ордера №54 від 07.10.2014 року вбачається, що 07 жовтня 2014 року ОСОБА_1 в МПП Кобра-Люкс отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 5 000 грн. (т.2 а.с.72).

З видаткового касового ордера №70 від 15.12.2014 року вбачається, що 15 грудня 2014 року ОСОБА_1 в МПП Кобра-Люкс отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 14 000 грн. (т.2 а.с.73).

З видаткового касового ордера №73 від 23.12.2014 року вбачається, що 23 грудня 2014 року ОСОБА_1 в МПП Кобра-Люкс отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 15 000 грн. (т.2 а.с.74).

З видаткового касового ордера №03 від 15.01.2015 року вбачається, що 15 січня 2015 року ОСОБА_1 в МПП Кобра-Люкс отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 18 000 грн. (т.2 а.с.75).

З видаткового касового ордера №24 від 07.04.2015 року вбачається, що 07 квітня 2015 року ОСОБА_1 в МПП Кобра-Люкс отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 10 000 грн. (т.2 а.с.76).

З видаткового касового ордера №35 від 08.06.2015 року вбачається, що 08 червня 2015 року ОСОБА_1 в МПП Кобра-Люкс отримав поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 5 000 грн. (т.2 а.с.77).

З довідки МПП Кобра-Люкс від 01.11.2017 року вбачається, що станом на 01.11.2014 року борг ОСОБА_1 перед МПП Кобра-Люкс складав 118 620 грн., на момент видачі довідки борг складає 85 117 грн. (т.1 а.с.248).

З довідки МПП Кобра-Люкс без номера та без дати вбачається, що ОСОБА_1 в МПП Кобра-Люкс отримав:

-в березні 2009 року - 141 000 грн.;

-в квітні 2009 року - 180 000 грн.;

-в липні 2009 року - 8900 грн.;

-в травні 2010 року - 100 000 грн.

З урахуванням повернутих ОСОБА_1 підприємству коштів на 15 листопада 2015 року борг ОСОБА_1 складав 166 722 грн. На 01 січня 2018 року борг складає 105 317 грн. (т.2 а.с.78).

Оцінюючи зазначені документи, суд приходить до висновку, що в інтересах сім`ї бралися лише кошти по першому договору, а саме, від 01 грудня 2008 року в розмірі 180 000 грн., мета отримання яких була перебудова будинку та ремонт квартири (т.1 а.с.52, 246).

Що стосується інших сум, то ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не довів по кожному окремо договору позики, що зазначені кошти були використані в інтересах сім`ї. Крім цього, ОСОБА_1 не зазначив по кожному договору, на які потреби бралися кошти, скільки він грошей повернув окремо по кожному договору і скільки залишився борг окремо по кожному договору.

В той же час, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 про поділ боргових зобов`язань перед МПП Кобра-Люкс , зокрема, щодо договору від 01 грудня 2008 року на суму 180 000 грн., слід відмовити, оскільки позивачем не надано доказів повернення коштів та залишку боргу саме по цьому договору. Довідка, яка видана МПП Кобра-Люкс про розмір боргу та розмір повернутих коштів, є загальною та стосується всіх договорів позики.

Крім цього, суд звертає увагу, що частиною першою статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України, до яких належить: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

В своїй позовній заяві ОСОБА_1 просив визнати боргові зобов`язання спільними боргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

З огляду на викладене, суд вважає, що визнання боргових зобов`язань спільними боргами подружжя, не встановлює для відповідачки ОСОБА_3 конкретних зобов`язань та не призводить до бажаного результату отримання ОСОБА_1 половини боргу, а тому не є ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 .

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 лише частково погасив борги перед кредиторами. При цьому, в своїй позовній заяві він не конкретизував, яку суму ОСОБА_3 повинна йому сплатити як відшкодування за сплату боргу, а яка сума є залишковою.

В той же час, визнання за сторонами в рівних частках виконання обов`язку за договорами позики, призведе до зміни умов договорів в частині боржника, без згоди на це кредиторів.

Як було зазначено вище, що якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

Таким чином, позивач, виконавши свій обов`язок по сплаті боргу за договорами позики, вправі вимагати від відповідача повернення відповідної суми (половини) коштів. Проте, таких позовних вимог позивач не заявляв.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання боргових зобов`язань в сумі 743 930 грн. спільними боргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 слід відмовити.

Позиція суду щодо поділу рухомого майна

Судом встановлено, що за час перебування в шлюбі сторонами було придбано також рухоме майно, а саме: меблі, побутова техніка, предмети домашнього вжитку.

В своїй позовній заяві ОСОБА_3 вказала, що за період шлюбу придбано наступне рухоме майно на загальну суму 124000 грн.:

-телевізор Panasonic, діагональ екрана 32 дюйма - 4 штуки вартістю 10000 грн.;

-холодильник Whirlpool - 1 шт. - вартістю 9000 грн.;

-спальня (біла, ліжко, шафа, комод, трюмо, тумбочки прикра ватні 2 шт.) - 1 комплект - вартістю 10000 грн.;

-килими (білий, рожевий, жовтий, бежевий) - 4 шт.- вартістю 6000 грн.;

-диван - 1 шт. - вартістю 4000 грн.;

-м`яка частина (диван і два крісла гойдалки) - 1 шт. - вартістю 8000 грн.;

-м`яка частина з кріслом розкладним - 1 шт. - вартістю 7000 грн.;

-шафа кутова - 1 шт. - вартістю 5000 грн.;

-шафа скляна кутова - 1 шт. - вартістю 1500 грн.;

-стінка з кутовою шафою - 1 шт. - вартістю 4000 грн.;

-стіл розкладний дубовий трансформ ер - 1 шт. - вартістю 500 грн.;

-стіл розкладний - 1 шт. - вартістю 1000 грн.;

-журнальний столик скляний - 1 шт. - вартістю 500 грн.;

-комп`ютерний стіл - 1 шт. - вартістю 500 грн.;

-комп`ютерний стілець вартістю 500 грн.;

-стіл кухонний круглий - 1 шт. - вартістю 500 грн.;

-стільчики кухонні - 4 шт. - вартістю 1000 грн.;

-меблі кухонні в комплекті вартістю 5000 грн.;

-витяжка Ariston - 1 шт. - вартістю 3500 грн.;

-духовка електрична Ariston - 1 шт. - вартістю 5500 грн.;

-кондиціонер Yamaha - 1 шт. - вартістю 7000 грн.;

-кондиціонер LG - 1 шт. - вартістю 7000 грн.;

-газовий котел Vaillant - 1 шт. - вартістю 7500 грн.;

-комп`ютер з монітором - 1 шт. - вартістю 3000 грн.;

-шафа в прихожу - 1 шт. - вартістю 2000 грн.;

-електром`ясорубка Moulinex - 1 шт. - вартістю 3000 грн.;

-пральна машина Beko - 1 шт. - вартістю 3000 грн.;

-альтанка металева - 1 шт. - вартістю 5000 грн.;

-газова варочна поверхність Ariston - 1 шт. - вартістю 3500 грн.

Із вище переліченого майна, деякі речі знаходяться в квартирі сина ОСОБА_11 , а саме телевізор - 1шт., килим рожевий - 1 шт., диван - 1 шт., шафа кутова - 1 шт., журнальний столик скляний - 1 шт.

Решта речей знаходиться у відповідача в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 не заперечував наявність вищезазначеного майна, проте заперечував його вартість.

Крім цього зазначив, що у нього з перерахованого майна знаходиться: телевізор Panasonic - 1 шт.; холодильник Whirlpool; коврик (бежевий) - 1 шт.; шафа скляна кутова; стінка з кутовою шафою; комп`ютерний стіл;комп`ютерний стілець; меблі кухонні в комплекті; газова варочна поверхня Ariston; кондиціонер Yamaha; кондиціонер LG.

Встановлено, що з переліченого майна телевізор - 1шт, килим рожевий - 1 шт., диван - 1 шт., шафа кутова - 1 шт., журнальний столик скляний - 1 шт. знаходяться в квартирі сина ОСОБА_11 , який проживає окремо від батьків і вказаним майном користується він.

Отже, суд вважає, що дане майно вибуло із спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягає виключенню із поділу майна.

Крім цього, встановлено, що у ОСОБА_1 є в наявності 1 телевізор Panasonic і у ОСОБА_3 є 1 телевізор Panasonic. Отже, в наявності є 2 телевізори, а не 4 як зазначила ОСОБА_3 .

Також ОСОБА_3 зазначила, що подружжям придбано 4 килими (білий, бежевий, рожевий, жовтий). Встановлено, що у ОСОБА_1 знаходиться бежевий килим. ОСОБА_3 просила їй виділити білий та рожевий килим. Проте, рожевий був відданий подружжям у володіння сина ОСОБА_11 , а тому він не підлягає поділу. Щодо білого килима, то ОСОБА_3 не довела його наявність, а тому він також підлягає виключенню.

Суд вважає, що слід виключити з поділу майна і металеву альтанку, оскільки ОСОБА_3 належними та допустимими доказами не довела її наявність та не навела її індивідуальні характеризуючи ознаки (чи це капітальна споруда, чи переносна; узаконена чи ні).

Позивач ОСОБА_1 в своїй позовній заяві посилався на те, що в користуванні ОСОБА_3 знаходиться наступне рухоме майно:

-меблі в спальню білого кольору, які складаються з двоспального ліжка, шафи три дверної із дзеркалом, двох прикро ватних тумб, двох пуфиків, комоду із шухлядами, тумби із дзеркалом та тумби під телевізор - вартістю 7000 грн.;

-два телевізора марки Panasonic - вартістю 3000 грн.;

-тумба під телевізор в гостьову кімнату коричневого кольору - вартістю 300 грн.;

-меблева кутову стінка-сервант - вартістю 1000 грн.;

-м`яка частина, яка складається із дивану та одного крісла покриття із тканини коричневого кольору - вартістю 3000 грн.;

-стіл столовий та шість стільців коричневого кольору - вартістю 2750 грн.;

-кутова шафа-купе коричневого кольору - вартістю 2000 грн.;

-ліжко односпальне коричневе - вартістю 1000 грн.;

-комп`ютерний стіл - вартістю 750 грн.;

-килим зеленого кольору - вартістю 600 грн.;

-килим коричневого кольору - вартістю 1000 грн.;

-меблі на кухню коричневого кольору, які складаються із чотирьох навісних шаф та чотирьох нижніх тумб - вартістю 5000 грн.;

-стіл кухонний та чотири стільчики - вартістю 1000 грн.;

-витяжка фірми Арістон - вартістю 800 грн.;

-духова шафа електрична - вартістю 1700 грн.;

-газова панель марки Арістон - вартістю 2000 грн.;

-мікрохвильова піч марки Самсунг - вартістю 850 грн.;

-холодильник двокамерний світло-бежевого кольору - вартістю 2500 грн.;

-кухонний комбайн Мулінекс - вартістю 2800 грн.;

-меблі в прихожу світло бежевого кольору - вартістю 850 грн.;

-пральна машинка марки ВЕКО - вартістю 2750 грн.

Проте, ОСОБА_3 категорично заперечувала наявність майна, вказаного ОСОБА_1 в позовній заяві і якого не має в її позовній заяві.

Зі змісті п.п.23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Оскільки позивачем ОСОБА_1 не доведений обсяг спільного нажитого майна та його факт наявності на час припинення шлюбних відносин, то воно не підлягає поділу.

Визначаючи вартість спірного майна, суд бере до уваги вартість, визначену позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_3 на власний розсуд, оскільки жодна із сторін не надали суду належних та допустимих доказів дійсної вартості майна. При цьому клопотань про призначення судової товарознавчої експертизи сторони у справі не заявляли.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (згідно статті 81 ЦПК України).

Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 Постанови від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя роз`яснив судам, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував щодо вартості майна, визначеного ОСОБА_3 в позовній заяві і яке він просив їй виділити. Проте, заперечував вартість майна, яке просив виділити йому. Отже, сторони не досягли домовленості щодо вартості.

Оскільки сторони не досягли домовленості щодо вартості та не надали доказів його вартості, то суд виходить із вартості, визначеної позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_3 в позовній заяві. Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 іншої підтвердженої вартості не надав і її не спростував. Таким чином, суд виходить із того, що жодна із сторін не надала належних та допустимих доказів дійсної вартості майна. При цьому, клопотань про призначення судової товарознавчої експертизи сторони у справі не заявляли, що є обов`язком сторони, яка оспорює цю вартість.

Враховуючи вищевикладене, поділу підлягає наступне майно:

-телевізор Panasonic, діагональ екрана 32 дюйма - 2 штуки вартістю 5000 грн.;

-холодильник Whirlpool - 1 шт. - вартістю 9000 грн.;

-спальня (біла, ліжко, шафа, комод, трюмо, тумбочки прикра ватні 2 шт) - 1 комплект - вартістю 10000 грн.;

-килими (білий, бежевий) - 2 шт. - вартістю 3000 грн.;

-м`яка частина (диван і два крісла гойдалки) - 1 шт. - вартістю 8000 грн.;

-м`яка частина з кріслом розкладним - 1 шт. - вартістю 7000 грн.;

-шафа скляна кутова - 1 шт. - вартістю 1500 грн.;

-стінка з кутовою шафою - 1 шт. - вартістю 4000 грн.;

-стіл розкладний дубовий трансформ ер - 1 шт. - вартістю 500 грн.;

-стіл розкладний - 1 шт. - вартістю 1000 грн.;

-комп`ютерний стіл - 1 шт. - вартістю 500 грн.;

-комп`ютерний стілець вартістю 500 грн.;

-стіл кухонний круглий - 1 шт. - вартістю 500 грн.;

-стільчики кухонні - 4 шт. - вартістю 1000 грн.;

-меблі кухонні в комплекті вартістю 5000 грн.;

-витяжка Ariston - 1 шт. - вартістю 3500 грн.;

-духовка електрична Ariston - 1 шт. - вартістю 5500 грн.;

-кондиціонер Yamaha - 1 шт. - вартістю 7000 грн.;

-кондиціонер LG - 1 шт. - вартістю 7000 грн.;

-газовий котел Vaillant - 1 шт. - вартістю 7500 грн.;

-комп`ютер з монітором - 1 шт. - вартістю 3000 грн.;

-шафа в прихожу - 1 шт. - вартістю 2000 грн.;

-електром`ясорубка Moulinex - 1 шт. - вартістю 3000 грн.;

-пральна машина Beko - 1 шт. - вартістю 3000 грн.;

-газова варочна поверхність Ariston - 1 шт. - вартістю 3500 грн.

Всього майна на загальну суму 101 500 грн.

Згідно з частиною 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, частка кожного з подружжя повинна становити 50 750 грн.

Визначаючи варіант розподілу спірного майна відповідно до вимог статей 70, 71 СК України, суд враховує, зокрема, позицію сторін, їх право на пропорційне отримання часток майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, з урахуванням того порядку користування майном, який склався в побуті між ними. При цьому, враховує речі побутового вжитку, меблі та побутову техніку, які є вмонтованими в приміщеннях, де проживають сторони, і які не можуть бути відокремленими від цих приміщень.

З огляду на наведене суд вважає справедливим здійснити поділ майна наступним чином:

- виділити ОСОБА_1 наступне майно: телевізор Panasonic, діагональ екрана 32 дюйма - 1 шт. - вартістю 2500 грн.; холодильник Whirlpool вартістю 9000 грн.; килим (бежевий) вартістю 1500 грн.; шафу скляну кутову вартістю 1500 грн.; стінку з кутовою шафою вартістю 4000 грн.; комп`ютерний стіл вартістю 500 грн.; комп`ютерний стілець вартістю 500 грн.; меблі кухонні в комплекті вартістю 5000 грн.; кондиціонер Yamaha вартістю 7000 грн.; кондиціонер LG вартістю 7000 грн.; газову варочну поверхність Ariston вартістю 3500 грн., а всього майна на 42 000 грн.

- виділити ОСОБА_3 наступне майно: телевізор Panasonic, діагональ екрана 32 дюйма - 1 шт. - вартістю 2500 грн.; спальню (білу, ліжко, шафа, комод, трюмо, тумбочки прикраватні 2 шт) вартістю 10000 грн.; килим (білий) вартістю 1500 грн.; м`яку частину (диван і два крісла гойдалки) вартістю 8000 грн.; м`яку частину з кріслом розкладним вартістю 7000 грн.; стіл розкладний дубовий трансформер вартістю 500 грн.; стіл розкладний вартістю 1000 грн.; стіл кухонний круглий вартістю 500 грн.; стільчики кухонні вартістю 1000 грн.; витяжку Ariston вартістю 3500 грн.; духовку електричну Ariston вартістю 5500 грн.; газовий котел Vaillant вартістю 7500 грн.; комп`ютер з монітором вартістю 3000 грн.; шафу в прихожу вартістю 2000 грн.; електром`ясорубку Moulinex вартістю 3000 грн.; пральну машину Beko вартістю 3000 грн.; а всього майна на 59 500 грн.

В поділі іншої частини рухомого майна слід відмовити за недоведеністю його наявності на час припинення шлюбних відносин.

Оскільки частка кожного з подружжя повинна становити 50 750 грн., то слід вирішити питання про стягнення різниці в частках.

Зокрема, слід стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 різницю в частках в розмірі 8 750 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до судового вирішення спору.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 при подачі позову до суду не сплачував судовий збір, оскільки є інвалідом 2 групи (т.1 а.с.17) і відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір він звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення, що позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме визнано за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 , вартістю 558 332 грн. та будівельні матеріали, використані в процесі будівництва гаража за цією ж адресою вартістю 67 105,56 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

Отже, загальна вартість задоволеного позову складає 625 437,56 грн.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір встановлено судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за подання позовної заяви позивач повинен був би сплатити судовий збір в розмірі 6 254,05 грн.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, то ці кошти підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення, що позов ОСОБА_3 задоволено частково, а саме, в частині стягнення на її користь Ѕ частки прибутку від здійснення господарської діяльності ТзОВ ОРА Кобра в розмірі 231 092,74 грн., визнання права власності на Ѕ частку у статутному фонді МПП Кобра-Люкс в розмірі 23 000 грн., поділу рухомого майна на загальну суму 101 500 грн.

Отже, позов ОСОБА_3 задоволено на суму 355592,74 грн. 1% ціни позову складає 3 555,92 грн.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, то ця сума підлягає відшкодуванню ОСОБА_3 за рахунок держави.

Враховуючи взаємозалік судового збору, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 2698,13 грн. (6254,05 грн. - 3555,92 грн. = 2698,13 грн.).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до статті 133 ЦПК України належать, зокрема, витрати із проведенням експертизи.

Відповідно до статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно із частиною 2 статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що за клопотанням адвоката ОСОБА_1 - Якобишеної Т.Д. був наданий висновок експерта №18021 від 26 лютого 2018 року щодо площі 9/100 частин із 55/100 житлового будинку АДРЕСА_5 та варіанти виділу цієї частини (т.2 а.с.153-183). Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №3 від 27 лютого 2018 року ОСОБА_1 за проведення вказаної експертизи оплатив 2400 грн. (т.2 а.с.184, 185).

Проте, суд вказану експертизу не приймав до уваги, оскільки позивач не заявляв позовних вимог щодо варіанту поділу 55/100 частин будинку в натурі на 9/100 та 46/100 частин.

В матеріалах справи міститься висновок №614 судової інженерно-технічної експертизи від 28 травня 2019 року, на вирішення якої було поставлено 8 питань (т.3а.с.169-211). Суд прийняв до уваги вказану експертизу частково, лише в частині відповіді на 1 та 2 питання щодо вартості квартири АДРЕСА_2 та вартості будівельних матеріалів, використаних в процесі самочинного будівництва гаражу за цією ж адресою. В частині відповідей на запитання 3-8 суд не прийняв до уваги експертизу. Відповідно до квитанції від 24 травня 2019 року ОСОБА_3 за проведення вказаної експертизи оплатила 10150 грн. (т.4 а.с.263-264). Оскільки суд не може розмежувати вартість проведення експертизи по окремих питаннях, а тому вважає, що в частині відшкодування ОСОБА_3 витрат за проведення вказаної експертизи слід відмовити.

В матеріалах справи міститься висновок №281 додаткової судової інженерно-технічної експертизи від 29 травня - 26 червня 2020 року, на вирішення якої поставлені 3 питання щодо вартості 55/100 частин будинку АДРЕСА_5 та варіантів поділу цієї частини будинку на 23/100 частки та 32/100 частки (т. а.с.158-216).

В матеріалах справи міститься висновок судово-економічної експертизи №46 від 23 листопада 2020 року щодо доходу від діяльності ТзОВ ОРА Кобра (т.5 а.с.49-59). За проведення вказаної експертизи ОСОБА_3 заплатила 6000 грн. (т.5 а.с.67-69).

Вищевказаний висновок судово-економічної експертизи суд визнав належним та допустимим доказом у справі, тобто таким, що містить інформацію щодо предмета доказування та таким, що підтверджує певні обставини, встановлення яких є необхідним при розгляді вказаної справи.

Оскільки суд при вирішенні позовних вимог ОСОБА_3 використав судово-економічну експертизу і задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 Ѕ частки прибутку від здійснення господарської діяльності ТзОВ ОРА Кобра , то суд вважає, що витрати за проведення вказаної експертизи слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15, 16, 113, 115, 364, 365, 372, 376 ЦК України, ст.ст.52, 57, 60, 61, 69, 70, 71 СК України, ст.ст.1, 12 Закону України Про господарські товариства , ст.ст.76, 81, 89, 133, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 1 116 664,00 грн. спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 , вартістю 558 332 грн.

Припинити право спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 .

Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 будівельні матеріали, обладнання, конструктивні елементи, які були використані під час самочинного будівництва гаража, що знаходиться в АДРЕСА_12 , вартістю 67 105,56 грн., а саме: азбестоцементні листи хвилясті 32,13 кв.м., болти 0,000112т, цвяхи 0,00332т, гіпсові в*яжучі 0,002164т, толь 7,038 кв.м., сталь листова оцинкована 0,041т, неоцинкований профнастил 0,02т, гвинти, заклепки, шайби 0,0002т, лісоматеріали 0,74 куб.м., щити опалубки 2,32 кв.м., сталь профільована 128 кг, камінь бутовий 2,27 куб.м., пісок природний 1,28 куб.м., керамблок 1756шт, суміші бетонні 7,87 куб.м., розчин кладковий 10,79 куб.м.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину будівельних матеріалів, обладнання, конструктивних елементів, які були використані під час самочинного будівництва гаража, що знаходиться в АДРЕСА_12 , вартістю 33 552,78 грн., а саме: азбестоцементні листи хвилясті 32,13 кв.м., болти 0,000112т, цвяхи 0,00332т, гіпсові в*яжучі 0,002164т, толь 7,038 кв.м., сталь листова оцинкована 0,041т, неоцинкований профнастил 0,02т, гвинти, заклепки, шайби 0,0002т, лісоматеріали 0,74 куб.м., щити опалубки 2,32 кв.м., сталь профільована 128 кг, камінь бутовий 2,27 куб.м., пісок природний 1,28 куб.м., керамблок 1756шт, суміші бетонні 7,87 куб.м., розчин кладковий 10,79 куб.м.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 Ѕ частку отриманого прибутку від здійснення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю ОРА КОБРА за період з 15 листопада 2015 року по 31 грудня 2016 року в розмірі 231 092,74 грн.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку у статутному фонді (капіталі) Малого приватного підприємства Кобра-Люкс вартістю 23 000 грн.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 рухоме майно на загальну суму 101 500 грн., а саме: телевізор Panasonic, діагональ екрана 32 дюйма - 2 шт.- вартістю 5000 грн.; холодильник Whirlpool вартістю 9000 грн.; спальню (білу, ліжко, шафа, комод, трюмо, тумбочки прикра ватні 2 шт.) вартістю 10000 грн.; килими (білий, бежевий) -2 шт - вартістю 3000 грн.; м`яку частину (диван і два крісла гойдалки) вартістю 8000 грн.; м`яку частину з кріслом розкладним вартістю 7000 грн.; шафу скляну кутову вартістю 1500 грн.; стінку з кутовою шафою вартістю 4000 грн.; стіл розкладний дубовий трансформер вартістю 500 грн.; стіл розкладний вартістю 1000 грн.; комп`ютерний стіл вартістю 500 грн.; комп`ютерний стілець вартістю 500 грн.; стіл кухонний круглий вартістю 500 грн.; стільчики кухонні - 4 шт - вартістю 1000 грн.; меблі кухонні в комплекті вартістю 5000 грн.; витяжку Ariston вартістю 3500 грн.; духовку електричну Ariston вартістю 5500 грн.; кондиціонер Yamaha вартістю 7000 грн.; кондиціонер LG вартістю 7000 грн.; газовий котел Vaillant вартістю 7500 грн.; комп`ютер з монітором вартістю 3000 грн.; шафу в прихожу вартістю 2000 грн.; електром`ясорубку Moulinex вартістю 3000 грн.; пральну машину Beko вартістю 3000 грн.; газову варочну поверхність Ariston вартістю 3500 грн.

Поділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та виділити:

- ОСОБА_1 наступне майно: телевізор Panasonic, діагональ екрана 32 дюйма - 1 шт. - вартістю 2500 грн.; холодильник Whirlpool вартістю 9000 грн.; килим (бежевий) вартістю 1500 грн.; шафу скляну кутову вартістю 1500 грн.; стінку з кутовою шафою вартістю 4000 грн.; комп`ютерний стіл вартістю 500 грн.; комп`ютерний стілець вартістю 500 грн.; меблі кухонні в комплекті вартістю 5000 грн.; кондиціонер Yamaha вартістю 7000 грн.; кондиціонер LG вартістю 7000 грн.; газову варочну поверхність Ariston вартістю 3500 грн., а всього майна на 42 000 грн.

- ОСОБА_3 наступне майно: телевізор Panasonic, діагональ екрана 32 дюйма - 1 шт.- вартістю 2500 грн.; спальню (білу, ліжко, шафа, комод, трюмо, тумбочки прикраватні 2 шт) вартістю 10000 грн.; килим (білий) вартістю 1500 грн.; м`яку частину (диван і два крісла гойдалки) вартістю 8000 грн.; м`яку частину з кріслом розкладним вартістю 7000 грн.; стіл розкладний дубовий трансформер вартістю 500 грн.; стіл розкладний вартістю 1000 грн.; стіл кухонний круглий вартістю 500 грн.; стільчики кухонні вартістю 1000 грн.; витяжку Ariston вартістю 3500 грн.; духовку електричну Ariston вартістю 5500 грн.; газовий котел Vaillant вартістю 7500 грн.; комп`ютер з монітором вартістю 3000 грн.; шафу в прихожу вартістю 2000 грн.; електром`ясорубку Moulinex вартістю 3000 грн.; пральну машину Beko вартістю 3000 грн.; а всього майна на 59 500 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 різницю в частках в розмірі 8 750 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 2 698,13 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 6 000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження : на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 січня 2021 року.

Суддя Мамчин П.І.