Рішення

від 24.02.2021 по справі 522/2936/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/2936/20

Провадження №2-а/522/56/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді - Домусчі Л.В.,

За участі секретаря судового засідання -Лисенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси адміністративну справу за позовом громадянина Іраку ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 20.02.2020 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення про примусове повернення в країну походження.

В обґрунтування позову посилались на те, що 19.12.2019 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області було прийнято рішення №1013 про примусове повернення в країну походження громадянина Іраку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до рішення позивача зобов`язано в строку до 17.01.2020 року покинути території України. Позивач зазначив, що рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню з наступних підстав. Позивач є уродженцем Іраку, та не може повернутися до країни походження через небезпеку для свого життя та здоров`я. Існує ризик переслідувань Позивача, ознаками віросповідання: Позивач є мусульманином-сунітом та належить до релігійної меншини.

При прийнятті рішення Відповідач дану норму Закону вказав у тексті самого рішення, проте перевірку наявності обставин, які відповідно до ст. 31 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства унеможливлюють примусове повернення до Республіки Ірак, не провів. Зокрема, як було вказане вище, в Іраку тримає внутрішньо збройний конфлікт, існує загроза життю та здоров`ю, безпеці та свободі небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства, систематичного порушення права людини. Дане рішення було прийняте без врахування інформації по країни походження. В рішенні №1013 від 19.12.2019 року взагалі відсутні будь-які посилання на інформацію по країни походження.

Також позивач зазначає, що відповідачем порушено норми процесуального права, а саме не було надано перекладача при врученні рішення про примусове повернення, позивачу не було роз`яснено зміст рішення про примусове повернення та його порядок оскарження даного рішення, оскільки на копії рішення позивача відсутня відмітка надання таких роз`яснень.

Отже, при прийнятті рішення про примусове повернення Відповідач не врахував вищенаведені обставини, і тому дане рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.03.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до судового розгляду.

В судове засідання 17.03.2020 року сторони по справі не з`явились. Представник ГУ ДМС в Одеській області надав клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату, у зв`язку з впровадженим режимом карантину. Також представник позивача надала суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з знаходженням адвоката на лікарняному. Розгляд справи було відкладено на 28.05.2020 року.

До суду 23.03.2020 року надійшов відзив представника ГУ ДМС в Одеській області, відповідно якого відповідач не визнає даний адміністративний позов виходячи з наступного. 19.12.2019 співробітниками ГУ ДМС України в Одеській області, було виявлено особу, яка назвалась громадянином Іраку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В результаті проведеної перевірки було встановлено, що громадянин Іраку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушив правила перебування іноземців в Україні - ухилився від виїзду після закінчення відповідного терміну перебування в Україні. Перевіркою встановлено, що громадянин Іраку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув на територію України у 2010 році, легально, за допомогою паспорта громадянина Іраку для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , терміном дії з 09.07.2019 по 08.01.2020 з метою звернення за міжнародним захистом. Вперше за наданням статусу біженця громадянин Іраку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту 27.07.2015. У зв`язку з уникненням шукачем захисту процедурних питань, зникненням, неможливістю встановлення його місця знаходження наказом ГУ ДМС України в Одеській області № 238 від 15.12.2015 справу № 2015OD0139 було призупинено. 21.05.2018 ОСОБА_1 повторно звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. За результатами розгляду особової справи № 2018ОD0070 громадянина Іраку ОСОБА_1 Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області на підставі очевидної необґрунтованості заяви про надання міжнародного захисту, а саме у зв`язку з відсутністю підстав визначених п. 1 та п. 13, ч. 1, ст. 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" дійшло висновку щодо відмови громадянину Іраку ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про надання статусу біженця.

Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, оформленим наказом № 111 від 13.06.2018, позивачу відповідно до ст. 8 ЗУ Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту або тимчасового захисту було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Не погоджуючись з даним рішенням громадянин Іраку ОСОБА_1 оскаржив його у судовому порядку. Судами під час першого звернення за наданням міжнародного захисту було неодноразово встановлено, що побоювання позивача є безпідставними та не ґрунтуються на фактичних обставинах.

ГУ ДМС України в Одеській області проведено ретельний аналіз актуальної інформації за країною походження позивача - Іраку.

Інформацією по країні громадянської належності можливо підтвердити активну роботу влади Республіки Ірак, направлену на поліпшення інфраструктури та соціально-економічних умов для населення в регіоні. Це знаходить відображення в репатріації біженців до їх домівок в міста, які раніше знаходились під владою ІДІЛ та були звільнені в ході військової операції.

У визначений термін громадянин Іраку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України не виїхав. Позивач не звертався до ГУ ДМС України в Одеській області та інших територіальних підрозділів ДМС України з заявою для добровільного повернення. Про те, що він є нелегальним мігрантом розуміє. Слід зазначити, що Позивач знаходиться на території України без законних на те підстав (нелегальний мігрант).

В судове засідання 28.05.2020 року сторони по справі не з`явились, представником позивача надано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням адвоката у відпустки. Представником відповідача також надано клопотання розгляду справи у зв`язку з провадженим карантином на території України. Розгляд справи відкладено на 26.06.2020 року.

26.06.2020р. в судове засідання з`явилась представник позивачка адв. Маркочева Н.В., не з`явився представник відповідача та перекладач, У зв`язку з клопотанням представника відповідача про відкладання судового засідання суд відклав слухання справи на 08.09.2020р.

08.09.2020р. в судове засідання з`явилась представник відповідача, представник позивача не з`явилась, надавши суду заяву про відкладання судового засідання, у зв`язку з чим суд відклав слухання справи на 21.10.2020р.

21.10.2020р. в судове засідання з`явились представник позивачка адв. Маркочева Н.В., представник відповідача, та у зв`язку з неявкою позивача та перекладача судове засідання відкладено на 17.11.2020р.

17.11.2020р. в судове засідання з`явився представник відповідача, позивач і представник позивача не з`явилась, надавши суду заяву про відкладання судового засідання у зв`язку з хворобою, у зв`язку з чим суд відклав слухання справи на 18.01.2021р.

18.01.2021р. в судове засідання з`явився представник відповідача, позивач і представник позивача не з`явилась, надавши суду заяву про відкладання судового засідання у зв`язку з хворобою, у зв`язку з чим суд відклав слухання справи на 11.02.2021р.

11.02.2021р. в судове засідання з`явились представник позивачка адв. Маркочева Н.В., представник відповідача, та у зв`язку з неявкою перекладача судове засідання відкладено на 24.02.2021р.

24.02.2021р. в судове засідання з`явились позивач, його адв. Маркочева Н. , представник відповідача-Діордіцу В.В., діючий по довіреності, перекладач- Хмослеве Ж.А.

В судовому засіданні позивач за допомогою перекладача пояснив суду, що повністю підтверджує викладені в позові аргументи та просить його задовольнити. При цьому пояснив, що є громадянином Іраку уродженець м.Мосол та відноситься до меньшинства сунітів. В України приїхав легально в 2009р. з метою навчання в інституті. До 2011р. він навчався, та потім його відрахували у зв`язка з нестачею коштів на оплату за навчання. Потім він сам себе утримує та підробляє в різних місцях. В Іраку досі триває громадянська війна між різними терористичними угрупуваннями, та він боїться за своє життя, а тому є неможливим повернення до своєї країни. , та його родина, яка там залишилась, та він через інтернет отримує погрози від терористичної групіровки, оскільки його брат звернувся с заявою до поліції Іраку проти терористів Ігіл та тепер переслідується. Всі молоді люди повинні будуть служити в армії Іраку, або навпаки-тоді воювати проти них. Його батьки вже 4 рози змінювали своє місце проживання. Два його брати втекли з країни та тапер знаходяться в Турції, а два інших - залишились там. Про те що в країні небезпечна обстановка відомо навіть з загальних засобів масової інформації та з Інтернету. Він боїться повернутися.

Представник позивача адв. Марковчева Н.просила позов задовольнити з підстав викладених в позову. При цьому пояснила, що позивач не знає українську мову, він відноситься до меньшинств - сунітів, які також в Іраку піддаються переслідуванням різними терористичними угрупуваннями, та в країні триває збройні конфлікти та громадянська війна. На момент прийняття відповідачем рішення 19.12.2019р. відповідач не перевірив наявність обставин які передбачені ст.. 31 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства , не врахував рекомендації УВКБ ООН щодо питань міжнародного захисту по відношенню до осіб, які рятуються втечею з Ресупбліки Ірак від травня 2019р. доступ з посиланням : https://www.refworld.org.ru/docid/5d4d1fd84.html , Рекомендації УВКБ ООН щодо питань міжнародного захисту по відношенню до осіб, які рятуються втечею з Республіки Ірак, від травня 2019 року, доступ за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

US Department of State, 2018 Report on International Religious Freedom: Iraq , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доступ за посиланням: https://www.ecoi.net/en/document/2011175.html , Центр новостей ООН, В ООН осудили расстрел участников протестов в Багдаде , 7 декабря 2019, доступ по следующему адресу: https://www.refworld.org.ru/docid/5dee24e17.html [последняя дата доступа ІНФОРМАЦІЯ_4 ] ,

Таким чином, рішення про примусове повернення прийнято з порушенням ч.1 ст.31 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства , без урахування останньої інформації щодо ситуації в Іраку та перевірки можливих ризиків.

Крім того зазначила, що були процесуальні порушення, оскільки не було надано перекладача. Позивач не володіє українською мовою, не було роз`яснено зміст рішення, оскільки в рішення відсутні відмітка про надання таких роз`яснень. При цьому просила поновити строк на пред`явлення позову, оскільки позивачу надали копію рішення без перекладу і роз`яснення і тільки коли він звернувся до них в організацію 10 Квітня вони переклали рішення та роз`яснили його зміст та надали правову допомогу.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, підтримавши наведені у їх відзиві доводи та пояснив, що позивач вже звертався до них 27.07.2015р. з заявою про надання статусу біженця, проте рішенням йому було в цьому відмовлено та він це рішення оскаржив у судовому порядку (справа №420/5275/18)та суд відмовив у задоволені позову, справа пройшла першу, другу та третю інстанцію. Там рішенням суду було встановлено, що його свідчення плутаються, його заява непослідовна, дійсною причиною виїзду з країни походження є економічна міграція. Та факти не дають підстав вважати що він переслідувався. В Іраку проводяться дії направлені на поліпшення інфраструктури та соціально-економічних умов для населення в регіоні.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які були присутні в судовому засіданні, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином та уродженцем Республіки Ірак., є сунітом.

Позивач прибув на територію України у 2010 році, легально, за паспортом громадянина Іраку для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , терміном дії з 09.07.2019 по 08.01.2020, має повідомлення видане УВКБ ООН про звернення за міжнародним захистом., яке було дійсно протягом 3 місяців, строк закінчився. Термін довідки 009587 закінчився 03.12.2019р.

Також згідно матеріалів справи, 19.12.2019 співробітниками ГУ ДМС України в Одеській області, було виявлено особу, яка назвалась громадянином Іраку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

19.12.2019 ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення №1013 про примусове повернення в країну походження громадянина Іраку ОСОБА_1 та зобов`язано його покинути територію України у термін до 17.01.2020.

З цього рішення вбачається наастпуне:

В результаті проведеної перевірки було встановлено, що громадянин Іраку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушив правила перебування іноземців в Україні - ухилився від виїзду після закінчення відповідного терміну перебування в Україні.

Вперше за наданням статусу біженця громадянин Іраку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту 27.07.2015.

У зв`язку з уникненням шукачем захисту процедурних питань, зникненням, неможливістю встановлення його місця знаходження наказом ГУ ДМС України в Одеській області № 238 від 15.12.2015 справу № 2015OD0139 було призупинено.

21.05.2018 ОСОБА_1 повторно звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

За результатами розгляду особової справи № 2018ОD0070 громадянина Іраку ОСОБА_1 Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області на підставі очевидної необґрунтованості заяви про надання міжнародного захисту, а саме у зв`язку з відсутністю підстав визначених п. 1 та п. 13, ч. 1, ст. 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" дійшло висновку щодо відмови громадянину Іраку ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про надання статусу біженця.

Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, оформленим наказом № 111 від 13.06.2018, позивачу відповідно до ст. 8 ЗУ Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту або тимчасового захисту було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Не погоджуючись з даним рішенням громадянин Іраку ОСОБА_1 оскаржив його у судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 по справі № 420/5275/18 відмовлено у задоволенні позову громадянина Іраку ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДМС України в Одеській області від 13.06.2018 № 111 про відмову позивачу в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та зобов`язання ГУ ДМС України в Одеській області розглянути заяву громадянина Іраку ОСОБА_1 щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 по справі № 420/5275/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року - без змін.

Ухвалою Верховного суду від 07.11.2019 по справі № 420/5275/18 ОСОБА_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження.

19.12.2019 за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні стосовно громадянина Іраку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 001838 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 19.12.2019 ПН МОД № 001850 був притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 1700 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з дійсним позовом. Зазначав, що вказане рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України від 22.09.2011 №3773-VI Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (далі - Закон №3773-VI).

Статтею 26 Конституції України встановлено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства від 22 вересня 2011 року №3773-VI.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України Про забезпечення функціонування української мови як державної від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII в редакції від 19.04.2020 з особою, яка не розуміє державної мови, працівник органу правопорядку, розвідувального органу, державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями може спілкуватися мовою, прийнятною для сторін, а також за допомогою перекладача.

Таким чином 19.12.2019 ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення №1013 про примусове повернення в країну походження громадянина Іраку ОСОБА_1 та зобов`язано його покинути територію України у термін до 17.01.2020., яке викладено на українській мові, та на якому є запис про його отримання позивачем 19.12.2019р. та в графі про перекладача написано на російській мові - не нужен . Проте в судовому засідання позивач пояснив, що дійсно таке рішенням він отримав, проте не міг прочитати його зміст,і зрозумів його тільки після звернення за правовою допомогою. Він лише трохи володіє російською мовою.

Судом встановлено, що позивачем не оплачено штрафи, призначені за постановами про накладання на нього адміністративного стягнення.

Також судом встановлено, що позивач не володіє українською мовою.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.

Отже суд погоджується в цій частині з доводами позивача про те, що при вирішенні питання про примусове повернення в країну походження позивача ГУДМС в Одеській області позбавило можливості позивача внаслідок не володіння українською мовою розуміти наслідки дій суб`єкта владних повноважень щодо вирішення його питання правомірності перебування на території України.

Щодо обґрунтованості рішення:

Статтею 31 Закону № 3773-VI визначено вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

При цьому суд погоджується з тим, що рішення про примусове повернення позивачем не виконано, у нього відсутні документи на право перебування на території України, , він не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, підстави вважати, що відповідач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства відсутні.

Проте суб`єкт владних повноважень приймаючи відповідне рішення зобов`язаний обґрунтувати підстави його прийняття та з дослідженням обставин, передбачених ч.1 ст. 31 закону на час його прийняття.

Позивач вказував на нестабільну ситуацію у сфері безпеки як на причину неможливості повернення до країни походження.

Об`єктивна сторона побоювань пов`язана з наявністю обґрунтованого побоювання переслідування і означає наявність фактичних доказів того, що ці побоювання є реальними. Факти обґрунтованості побоювань переслідування (загальна інформація по країні походження біженця) можуть отримуватись від біженця, та незалежно від нього - з різних достовірних джерел інформації, наприклад, з публікацій у засобах масової інформації, з повідомлень національних чи міжнародних неурядових правозахисних організацій, із звітів Міністерства закордонних справ тощо.

Також суд враховує, що апеляційна інстанція при розгляді позову до ГУ ДМС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №11 від 13.06.2018р. про відмову в оформлені документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту було відмовлено у його задоволенні та тоді суд дійшов висновку, що заява аналізуючи зібранні докази щодо реальності побоювань ОСОБА_1 стосовно його переслідування та загальновідомі обставини щодо небезпечної ситуації у країні його походження, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано погодився з висновком ГУ ДМС України в Одеській області про відмову у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки з боку останнього під час процедури надання такого статусу не було зазначено жодних переконливих доводів, щоб свідчили б про обґрунтовані підстави побоюватись переслідування його на батьківщині. Зазначені ОСОБА_1 у матеріалах справи факти не дають підстав вважати, що він переслідувався в країні свого походження, як конвенційний біженець, та не доводять загрози його життю, безпеці чи свободі через побоювання застосування щодо нього смертної кари, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. Причини, які ОСОБА_1 назвав, щоб залишитись в Україні, не пов`язані з його обґрунтованими побоюваннями стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.

Проте така інформація існувала на час розгляду справи тобто станом на 2018р.

Але як вбачається зі змісту оспорюємого рішення обставини дослідження безпеки в Іраку на час його прийняття не досліджувались.

Інформація по країні походження підтверджує такі побоювання:

Центр новостей ООН, В ООН осудили расстрел участников протестов в Багдаде , 7 декабря 2019, доступ по следующему адресу: https://www.refworld.org.ru/docid/5dee24e17.html [последняя дата доступа ІНФОРМАЦІЯ_4 ]

В столице ОСОБА_2 неизвестные вооруженные боевики в масках обстреляли участников антиправительственных протестов. Сообщается о десятках убитых и раненых. В ООН самым решительным образом осудили это нападение, а также призвали найти и наказать преступников.

Умышленные убийства безоружных демонстрантов вооруженными людьми - не что иное, как злодеяния против всего народа ОСОБА_3 . Виновные должны быть найдены и незамедлительно привлечены к ответственности , - заявила Специальный представитель Генерального секретаря по ОСОБА_4 -Пласшерт.

Протесты в ОСОБА_3 начались еще в октябре. Их участники требуют, чтобы власти приняли меры по борьбе с коррупцией и безработицей. Протесты сопровождаются насилием и столкновениями демонстрантов с полицией. В начале декабря сообщалось о сотнях погибших.

В пятницу вечером неизвестные вооруженные люди в масках на гражданских машинах подъехали к площади Эль-Хиляни в центре Багдада и начали стрелять по протестующим.

Специальный представитель ООН настоятельно призвала иракские вооруженные силы приложить все усилия для защиты мирных демонстрантов от насилия со стороны вооруженных групп, действующих вне государственного контроля. Она призвала самих участников протестов к конструктивному сотрудничеству по вопросам обеспечения безопасности.

ОСОБА_5 -Пласшерт подчеркнула, что акты насилия, совершаемые вооруженными бандами, являются следствием влияния извне, а также сведением внутренних политически счетов. Все это, предупредила представительница ООН, может привести к опасным последствиям для ОСОБА_3 .

Необходимо объединить усилия для защиты основных прав, таких как право на мирные собрания и свободу слова , - призвала ОСОБА_6 -Пласшерт. ОСОБА_7 выразила соболезнования семьям погибших и пожелала скорейшего выздоровления раненым.

Рекомендації УВКБ ООН щодо питань міжнародного захисту по відношенню до осіб, які рятуються втечею з Республіки Ірак, від травня 2019 року, доступ за посиланням: https://www.refworld.org.ru/docid/5d4d1fd84.html

Ситуация в сфере безопасности

1) Общие сведения

В 2014 году в Ираке имела место стремительная экспансия ИГИЛ в северной и центральной частях страны, что привело к конфликтам, грубым нарушениям международных норм в сфере прав человека, международного уголовного права и МГП, а также к многочисленным жертвам среди гражданского населения. ИСБ38 и связанные с ними структуры, а также курдские силы безопасности, при поддержке широкой международной коалиции, постепенно освободили территорию от ИГИЛ, в том числе город Мосул в июле 2017 года. В декабре 2017 года правительство ОСОБА_3 объявило о победе над ИГИЛ по прошествии трех лет проведения военных операций против группировки.

С тех пор масштабные военные операции против ИГИЛ в основном прекратились, при этом в 2018 году наблюдалось стабильное уменьшение количества атак. Однако в начале 2019 года, согласно сообщениям, снова возросло количество атак, осуществляемых ИГИЛ. В целом, достижения в сфере обеспечения безопасности имеют неоднородный характер, при этом в районах, ранее удерживаемых ИГИЛ, по-прежнему небезопасно, а ситуация там, по сообщениям, остается особенно нестабильной вследствие постоянного присутствия боевиков ИГИЛ. Как и раньше, в наибольшей степени страдают гражданские лица.

С 2003 года в Ираке наблюдается увеличение численности вооруженных субъектов, бросающих вызов монополии государства на законное применение силы. Продолжающееся в течении трех лет противостояние с ИГИЛ, которое на начальном этапе характеризовалось почти полной несостоятельностью армии и других силовых структур, способствовало укреплению бесчисленного множества вооруженных формирований, известных под общим названием Cилы народной мобилизации (СНМ). По имеющимся сведениям, отряды СНМ сыграли ключевую роль в военном и территориальном поражении ИГИЛ и пользуются популярностью, в частности среди шиитского населения Ирака.

СНМ - это десятки крайне неоднородных вооруженных групп с различной идеологией и приверженностью. В 2016 году правительство узаконило СНМ как независимое военизированное формирование в составе вооруженных сил Ирака, которое подчиняется главнокомандующему страны . В марте 2018 года правительство издало указ, согласно которому члены СНМ приравниваются по статусу военнослужащим структур, контролируемых Министерством обороны, в том числе, что касается условий получения заработной платы. Административную деятельность СНМ курирует государственная комиссия СНМ; однако уровень интеграции различных групп в составе СНМ значительно варьируется, и в результате они существуют как в составе официального аппарата безопасности, так и за его рамками. После парламентских выборов в мае 2018 года некоторые группы СНМ были представлены в составе правительства, а некоторые также осуществляют деятельность как в формальном, так и в неформальном секторе экономики. Имеются данные, что различные фракции СНМ все чаще участвуют в борьбе за власть и ресурсы. Некоторые группы СНМ были привлечены к ответственности за ряд нарушений прав человека в отношении лиц, предположительно причастных к ИГИЛ, a также за нападения на оппозиционеров и тех, кто считается нарушителями строгих норм ислама.

Определенные политические события и события в сфере безопасности, в том числе референдум 2017 года по вопросу о независимости и последующее военное противостояние между правительством Ирака и РПК, парламентские выборы в мае 2018 года и последующий медленный процесс формирования правительства, а также акции протеста среди населения, которые привели к развертыванию вооруженных сил на юге страны, отвлекли внимание от продолжающейся борьбы правительства с ИГИЛ.

Наблюдатели также отмечают, что неспособность правительства устранить первопричины нестабильности и насилия, в том числе слабые позиции верховенства права и жесткая тактика борьбы с терроризмом, конфессиональная политика, напряженность в отношениях между центральным правительством и РПК, повсеместная коррупция, и недостатки в сфере предоставлении услуг, приводит к недовольству населения правительством и риску реванша ИГИЛ .

Відповідно до Рекомендацій УВКБ ООН щодо питань міжнародного захисту по відношенню до осіб, які рятуються втечею з Республіки Ірак, від травня 2019 року, доступ за посиланням: https://www.refworld.org.ru/docid/5d4d1fd84.html

a) Представители религиозных и этнических меньшинств

В Ираке проживают различные этнические группы, в том числе арабы, курды, туркмены, граждане африканского происхождения (называемые черными иракцами ), цыгане (дом), бедуины и шабаки. Большинство населения исповедует ислам шиитского или суннитского толка. Кроме того, есть общины различных христианских конфессий: езиды, сабеи-мандеи, какаиты, бахаи и очень небольшое число иудеев.

В то время как органы власти ОСОБА_3 , по сообщениям, в целом уважают свободу вероисповедания, меньшинства, многие из которых не имеют сильных политических или племенных образований, претерпели волны перемещений из-за конфликтов и преследований на политической и религиозной почве, в последнее время совершаемых ИГИЛ.

Кроме того, представители меньшинств сообщают о правовой , политической и экономической маргинализации.

В некоторых районах исповедывание собственной веры бахаями остается запрещенным.

Общины меньшинств сообщают о случаях преследования, а также сексуального насилия со стороны связанных с правительством групп.

В ИК сообщалось о случаях дискриминации со стороны властей в отношении представителей меньшинств и подавления их политической свободы.

В некоторых случаях группы правозащитников и активисты из числа меньшинств сообщали об угрозах и политически мотивированных ограничениях их деятельности со стороны государственных и негосударственных субъектов.

Согласно сведениям, в районах, ранее удерживаемых ИГИЛ, и вблизи них совершаются нападения на представителей меньшинств, в том числе шиитов , туркменов , курдов и какаев , причем, по сообщениям, эти нападения совершаются или приписываются ИГИЛ.

Сообщается, что почти 3000 езидов и 1200 туркмен, в основном женщин и детей, пропало без вести после похищения ИГИЛ в 2014 году.

Согласно сообщениям, арабы-сунниты и туркмены-сунниты, особенно из районов, ранее удерживаемых ИГИЛ, подвергаются нападениям из-за приписываемой им поддержки ИГИЛ.

На протяжении многих лет поступали сообщения о случаях убийств и похищений людей с целью выкупа в отношении членов религиозных меньшинств, в том числе христиан и сабеев-мандеев, со стороны связанных с правительством, преступных и вооруженных групп по религиозным или криминальным мотивам (в связи с предполагаемым богатством) либо по обоим этим причинам одновременно .

Ситуація в країні походження є доказом того, що суб`єктивні побоювання стати жертвою переслідування є цілком обґрунтованими, тобто підкріплюються об`єктивним положенням у країні.

При цьому, аналіз зібраної інформації щодо Іраку дає серйозні підстави вважати, що особа, тільки своєю присутністю протягом будь-якого відрізка часу у Іраку, може стикатися з реальним ризиком шкоди, що загрожує її життю або особистій недоторканності.

Дане рішення було прийняте без врахування інформації по країні походження. В рішенні № 1013 від 19.12.2019 року взагалі відсутні будь-які посилання на інформацію по країні походження.

Внаслідок чого, суд погоджується з доводами позивача про те, що міграційним органом не взято до уваги інформацію по країні походження позивача, а саме того факту, що на теперішній час в Іраку триває громадянська війна з участю у конфлікті інших держав, у якій масово та систематично порушуються права та основні свободи людини.

Тому, суд вважає протиправним оскаржуване рішення міграційного органу, так як воно прийнято без належного дослідження інформації по країні походження позивача, а також без врахування того, що повернення позивача до Іраку загрожує його життю.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, яка відображена в рішенні від 28.06.2011 року №8319/07 та 11449/07 у справі Суфі і Ельмі проти Сполученого Королівства - повернення особи у ситуацію громадянської війни може складати загрозу тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження чи покарання (п.п.217- 241).

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України у разі задоволення адміністративного позову, За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до частини першої ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У зв`язку з наведеним та враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними, так як позивач не мав перекладу оспорює мого рішення при його отриманні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать, що позов є обґрунтованим, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про те що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 19 Конституції України, Законом України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства , , ст.ст. 2, 5, 6, 72-77, 139, 241, 246, 255, 288, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву громадянина Іраку ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу організації запобігання нелегальної міграції, реадмісії та видворення ГУ ДМС України в Одеській області №1013 від 19.12.2019р. про примусове повернення громадянина Іраку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду.

Повний текст рішення складено 24.02.2021 року.

Суддя: Л.В. Домусчі