Постанова

від 25.02.2021 по справі 2-1129/11

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-1129/11 Номер провадження 22-ц/814/570/21Головуючий у 1-й інстанції Морозов В.Ю. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 30 грудня 2020 року

у справі за скаргою боржника ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиці (м. Київ) Нижник Тетяни Володимирівни від 30.07.2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 30 грудня 2020 року в поновленні строку на подання скарги на постанову державного виконавця Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нижник Тетяни Володимирівни від 30.07.2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, відмовлено.

Скаргу ОСОБА_1 на постанову від 30.07.2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, залишено без розгляду та повернуто її заявнику.

З цією ухвалою не погодився ОСОБА_1 , який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права, незаконність та необґрунтованість ухвали суду, просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що, в порушення вимог ст. 28 ЗУ Про виконавче провадження , постанова державного виконавця від 30.07.2020 року не було вручена боржнику, та про її існування ОСОБА_1 дізнався лише 05.10.2020 року під час його зупинки працівниками поліції, якими за даним фактом було складено протокол, та надано його копію, дуже поганої якості, ОСОБА_1 .

При цьому, скаржник зауважує, що належним чином він ознайомився з копією постанови державного виконавця від 30.07.2020 року лише 04.11.2020 року при ознайомленні з матеріалами справи №367/6651/20, відтак, саме з цієї дати слід обраховувати строк на подачу даної скарги на дії ВДВС, оскільки тільки 04.11.2020 року він дізнався про порушення своїх прав.

Окрім того, апелянт зауважує, що з 23.11.2020 року по 07.12.2020 року він проходив планове лікування.

Відтак, скаржник стверджував, що подати скаргу у строк з 05.10.2020 року по 15.10.2020 року він не міг, бо не мав всієї необхідної інформації для її підготовки, що передбачена ст.74 ЗУ Про виконавче провадження .

Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, у грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду зі скаргою на постанову державного виконавця від 30.07.2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, в якій прохав:

-поновити строк на подання скарги на постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 30.07.2020 року державного виконавця Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиці (м.Київ) Нижник Тетяни Володимирівни;

-визнати неправомірною та скасувати постанову від 30.07.2020 року державного виконавця Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нижник Тетяни Володимирівни про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, якою встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів в повному обсязі згідно виконавчого листа №2-1129/11 від 01.02.2011 року, постановлену у виконавчому провадженні №40978285;

-зобов`язати Бучанський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти міри по виключенню з державного реєстру постанови від 30.07.2020 року про вставлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами у виконавчому провадженні №40978285 (а.с.1-3).

У подальшому, як зазначено вище, ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 30 грудня 2020 року в поновленні строку на подання вказаної скарги на постанову державного виконавця від 30.07.2020 року, відмовлено, скаргу ОСОБА_1 на постанову від 30.07.2020 року, залишено без розгляду та повернуто її заявнику (а.с.88-89).

Відмовляючи у поновленні строку на подання вказаної скарги, районний суд виходив із того, що, оскільки ОСОБА_1 дізнався про порушення його прав або свобод, у вигляді тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, саме 05.10.2020 року, то повинен був звернутись до суду з даною скаргою в межах десятиденного стоку, а саме до 15.10.2020 року.

Такий висновок місцевого суду в повній мірі відповідає встановленим по справі обставинам та нормам закону, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення (ст.18 ЦПК України).

Частиною першою статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження , який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року (далі - Закон України Про виконавче провадження , або Закон №1404-VIII), тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , як у скарзі на дії ВДВС, так і в апеляційній скарзі, вказував, що про сам факт існування оскаржуваної постанови державного виконавця від 30.07.2020 року він дізнався 05.10.2020 року, з її змістом ознайомився лише 04.11.2020 року, після чого в період з 23.11.2020 року по 07.12.2020 року проходив планове лікування, а тому зі скаргою на постанову державного виконавця до суду звернувся лише 09.12.2020 року, відтак, строк ним пропущено з поважних причин та підлягає поновленню.

У пункті 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №920/149/18 (провадження № 12-297гс18) зроблено висновок про те, що … стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ Про виконавче провадження є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС .

Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ Про виконавче провадження є загальною нормою по відношенню до процесуального законодавства, яке встановлює строки звернення сторони виконавчого провадження до суду із скаргою на дії державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, яке є спеціальним у даних правовідносинах.

Відтак, відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з частинами першою, другою статті 449 ЦПК скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Разом із цим, стаття 126 ЦПК України встановлює правило, яке полягає в тому, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У пункті 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах роз`яснено, що строки звернення заявника зі скаргою до суду є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі №920/149/18 (провадження № 12-297гс18) зробила висновок, що під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, необхідно дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI Судовий контроль за виконанням судових рішень , зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом а частини першої статті 341 цього Кодексу.

Враховуючи, що аналогічні правила щодо строків звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця передбачені й у ЦПК України, суд визнає наведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду обов`язковим у цій справі.

Так, місцевий суд, враховуючи, що про існування оскаржуваної постанови державного виконавця. ОСОБА_1 дізнався ще 05.10.2020 року, з її змістом ознайомився 04.11.2020 року, а скаргу до суду подав лише 09.12.2020 року, прийшов до вірного висновку про пропуск скаржником десятиденного строку на звернення з даною скаргою до суду.

При цьому, оскільки ОСОБА_1 не наведено належних та достатніх доказів поважності причин пропуску такого строку, то вказану скаргу було правомірно залишено без розгляду.

Твердження скаржника про перебування його на лікуванні з 23.11.2020 року по 07.12.2020 року, не вказує на поважність причин пропуску відповідного процесуального строку, оскільки такий, станом на 23.11.2020 року, вже було пропущено.

Твердження апелянта, що відповідний процесуальний строк не може обраховуватися з 05.10.2020 року, є безпідставним з урахуванням положень ч.1 статті 449 ЦПК України, де чітко зазначено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. При цьому, як зазначено вище, ОСОБА_1 дізнався про наявність оскаржуваної ухвали ще 05.10.2020 року , під час його зупинки працівниками поліції, відтак, дата його ознайомлення зі змістом такої постанови, не є визначальною для встановлення строку подачі скарги на таку постанову.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, дублюють доводи наведені в самій скарзі на постанову державного виконавця, тому судом до уваги не беруться.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.368,374,375,382,383,384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,- відхилити.

Ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 30 грудня 2020 року , - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун

СУДДІ Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак

Повний текст постанови виготовлено 26.02.2021 року.