Постанова

від 11.02.2021 по справі 921/555/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2021 р. Справа №921/555/20

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів: Бойко С.М.

Бонк Т.Б.

за участю представників сторін від:

позивача: Кметик В.Я.

розглянувши апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації, м. Тернопіль

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.10.2020 (суддя Бурда Н.М., повне рішення 30.10.2020)

у справі №921/555/20

за позовом Державного підприємства Київоблбудінвест в особі Відокремленого підрозділу "Київський обласний експертний центр енергоефективності Державного підприємства Київоблбудінвест , м. Київ

до відповідача Управління житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації, м. Тернопіль

про стягнення 205 314, 75 грн заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

18.08.2020 Державне підприємство Київоблбудінвест в особі відокремленого підрозділу Київський обласний експертний центр енергоефективності Державного підприємства Київоблбудінвест звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Управління житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації про стягнення 205 314,75 грн. заборгованості.

Позовна заява обґрунтована тим, що внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань з оплати вартості виконаних робіт по договору надання послуг з енергетичного аудиту та сертифікації енергетичної ефективності будівель № 07/02 від 07.02.2020 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 205 314, 75 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.10.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Управління житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації на користь Державного підприємства Київоблбудінвест в особі відокремленого підрозділу Київський обласний експертний центр енергоефективності Державного підприємства Київоблбудінвест 195 000 грн заборгованості, 5 157, 37 грн пені та 3 079, 72 грн в повернення сплаченого судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що всупереч умовам договору про надання послуг, відповідачем не оплачено надані послуги. В частині відмови у стягненні 50% пені рішення суду обґрунтоване тим, що на підставі ст.233 Господарського кодексу України судом зменшено пеню, яка підлягає до стягнення з відповідача.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників процесу.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник таке:

- суд не надав жодних роз`яснень щодо того факту, що про існування договору №7 від 17.02.2020 чи договору №07/02 від 07.02.2020, підписаного Пастернаком Д.Я., в Управлінні не було відомо двом заступником начальника управління та юрисконсульту;

- суд не звернув увагу на позицію відповідача про відсутність асигнувань на 2020 рік на оплату спірних послуг;

- судом не надано оцінки різних дат та різних номерів договорів, оскільки в журналі реєстрації договорів Управління та в Головному управлінні державної казначейської служби в Тернопільській області зареєстровано договір №7 від 17.02.2020, а у позивача зареєстровано договір №07/02 від 07.02.2020;

- судом не враховано те, що акт позивачем був надісланий 27.03.2020, а публікацію енергетичних сертифікатів розпочато 17.04.2020, а відтак, отримавши акти 03.04.2020 відповідачем послуги були виконані не у повному обсязі та з порушенням умов договору;

- зазначена позиція суду щодо відсутності документального підтвердження відправлення листа від 08.04.2020 з мотивованою відмовою від підписання акту здачі-приймання наданих послуг суперечить встановленій практиці, а саме у рішенні Господарського суду міста Києва №87150121 від 15.01.2020, А відтак повернення листа від позивача з відміткою "неправильна (відсутня) адреса одержувача свідчить про те, що позивач був належним чином повідомлений про відмову відповідача від підписання акта здачі-приймання наданих послуг.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що обов`язок з реєстрації договору №07/02 від 07.02.2020 лежить саме на відповідачу як розпоряднику бюджетних коштів. Позивач також зазначив, що при надсиланні претензії відповідачу про оплату наданих послуг, ним було зазначено договір №07/02 від 07.02.2020, а також в листах від 10.07.2020 та 21.07.2020 позивач було зазначено договір №07/02 від 07.02.2020. Крім цього, позивач стверджує, що відповідачем отримано акт приймання-здачі наданих послуг від 27.03.2020, протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання акту не було направлено виконавцю послуг мотивовану відмову, а отже, послуги вважаються прийнятими відповідачем на підставі п.5.2 договору. Щодо твердження апелянта про те, що повернення листа від позивача з відміткою "неправильна (відсутня) адреса одержувача, свідчить про те, що позивач був належним чином повідомлений про відмову відповідача від підписання акта здачі-приймання наданих послуг, є необґрунтованою, а з огляду на позицію Верховного Суду у аналогічних правовідносинах, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що з фіскального чеку апелянта неможливо встановити, на яку адресу було направлено кореспонденцію, а тому неможливо встановити факту ні про відмову сторони, ні про одержання відправлення, ні про її незнаходження за адресою.

Апелянтом подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/19396/20, де предметом спору є визнання недійсним договору про надання послуг №7 від 17.02.2020.

Розглянувши вищезазначене клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність оскаржуваного рішення суду на момент його прийняття. Враховуючи те, що клопотання про зупинення провадження у справі стосується рішення місцевого господарського суду, яке буде прийняте у майбутньому, таке рішення та встановлені у ньому обставини можуть слугувати нововиявленою обставиною у розумінні ст.320 ГПК України для перегляду рішення у вказаній справі.

Окрім цього, підставою стягнення за надані послуги у даній справі є договір №07/02 від 07.02.2020, а предметом справи № 910/19396/20 - договір №7 від 17.02.2020, а отже, рішення у справі № 910/19396/20 не матиме значення для обставин у даній справі.

Апелянтом подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Інших клопотань в порядку ст.207 ГПК України не подано.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 07.02.2020 між Управлінням житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації, в особі начальника управління Пастернака Дмитра Ярославовича, який діє на підставі Положення, з однієї сторони, (далі - Замовник ) та Державним підприємством Київоблбудінвест , в особі директора відокремленого підрозділу Київський обласний експертний центр енергоефективності Державного підприємства Київоблбудінвест , Синецької Людмили Русланівни, яка діє на підставі Положення про відокремлений підрозділ та довіреності № 1 від 23 січня 2020 року (далі - Виконавець ), з іншої сторони, укладено договір № 07/02 на надання послуг з енергетичного аудиту та сертифікації енергетичної ефективності будівель.

Згідно п.п.1.1, 1.2, 1.3 договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги з енергетичного аудиту та сертифікації енергетичної ефективності будівель за ДК 021:2015:71310000-4 - Консультаційні послуги у галузях інженерії та будівництва:

- будівля адміністративного корпусу Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка, за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, бульвар Шевченка, 6;

- будівля навчального корпусу №2 Тернопільського музичного коледжу ім. Соломії Крушельницької, за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Танцорова, 53;

- будівля навчального корпусу №3 Тернопільського музичного коледжу ім. Соломії Крушельницької, за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Замкова, 4;

- будівля корпусу №1 Теребовлянського психоневрологічного будинку-інтернат, за адресою: Тернопільська область, м. Теребовля, вул. Глещавецька, 68;

- будівля корпусу №2 Теребовлянського психоневрологічного будинку-інтернат, за адресою: Тернопільська область, м. Теребовля, вул. Глещавецька, 68;

- будівля житлового корпусу Мельнице-Подільського психоневрологічного будинку- інтернат, за адресою: Тернопільська область, Борщівський район, смт. Мельнице-Подільська, вул. І. Франка, 39;

- будівля житлового корпус № Скала-Подільського психоневрологічного будинку-інтернат, за адресою: Тернопільська область, Борщівський район, смт. Скала-Подільська, вул. Грушевського, 86.

Послуги виконуються згідно технічного завдання (додаток №2, який є невід`ємним додатком до Договору), а термін їх надання : до повного надання послуг.

Відповідно до п.п. 1.4, 2.1, 2.3, 5.1, 5.2, 5.3 договору, за результатами наданих послуг виконавець готує звіт згідно технічного завдання, енергетичний сертифікат та витяг до нього об`єктів замовника, зазначених у п.1.1 договору.

Вартість послуг за цим договором визначається протоколом погодження договірної ціни з кошторисом (додаток № 1, який є невід 'ємною частиною договору) і становить 195 000,00 грн , в тому числі ПДВ 32 500,00 грн.

Оплата послуг за даним договором здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, після підписання сторонами акту приймання - передачі наданих послуг по цьому договору у порядку розділу 5.

При завершенні наданих послуг виконавець пред`являє замовнику акт здачі-приймання наданих послуг з додаванням до нього звіту та іншої документації, передбаченої технічним завданням і умовами договору.

Замовник впродовж 10-ти робочих днів з дня одержання акту здачі-приймання наданих послуг, звіту та іншої документації зобов`язаний направити виконавцю підписаний акт здачі-приймання наданих послуг, або мотивовану відмову від приймання наданих послуг. У разі не підписання чи ненадходження мотивованої відмови від прийняття наданих послуг і зауважень у строк, вказаний у даному пункті, послуги вважаються прийнятими, а акт - підписаним сторонами.

У випадку наявності мотивованої відмови замовника від підписання акту здачі-приймання наданих послуг, сторони зобов`язані впродовж 3 банківських днів з моменту отримання виконавцем такої відмови, скласти двосторонній акт з переліком зауважень та строків їх виконання. В такому випадку виконавець в узгоджений із замовником термін повинен за свій рахунок усунути виявлені недоліки. Після усунення недоліків процес підписання акту здачі-приймання наданих послуг, визначений у п. 5.1 та 5.2. договору, повторюється.

Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 та до повного виконання умов договору.

Також 07.02.2020 сторонами підписано:

- додаток №1 до договору на надання послуг №07/02 від 02.07.2020 Протокол погодження ціни на надання послуг , вартість яких погоджено у розмірі 195 000 грн з ПДВ;

- додаток №2 до договору на надання послуг №07/02 від 02.07.2020 Технічне завдання на надання послуг , п. 2.3 якого передбачає виготовлення виконавцем енергетичного сертифікату будівлі та витягу до нього на кожен об`єкт, а також визначає обов`язок виконавця щодо розміщення енергетичних сертифікатів та вихідних даних в базі даних енергетичних сертифікатів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлювальних джерел енергії та альтернативних вдів палива для внесення до бази даних енергетичних сертифікатів (п. 2.4.Додатку №2).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на виконання умов договору №07/02 від 07.02.2020 надано відповідні послуги, перелік яких визначений у технічному завданні (додаток № 2 договору), про що складено акт приймання-здачі наданих послуг №1 від 27.03.2020 на суму 195 000 грн, підписаний зі сторони виконавця директором Синецькою Л.Р.,та надісланий згідно супровідного листа вих. № 14/03-06 від 27.03.2020 на адресу замовника у 2-х примірниках для підписання (зареєстровано замовником з вхідним №696/1-10 від 03.04.2020).

Також у вказаному супровідному листі виконавцем зазначено, що у зв`язку із запровадженим у державі карантину витяг із енергетичного сертифікату, енергетичний сертифікат та звіт за результатами виконання енергетичного аудиту по кожній із будівель, вказаних у договорі, направлено на офіційну електронну пошту jkg_oda@jkg.te.gov.ua в електронному вигляді. В електронній переписці, скріншоти якої долучені позивачем до позовної заяви, відповідач по справі підтвердив, що отримав енергетичні сертифікати та завантажив 03.04.2020.

Факт одержання акту приймання-здачі наданих послуг №1 від 27.03.2020 на суму 195 000 грн саме 03.04.2020 не заперечується представником відповідача, а також підтверджується матеріалами справи.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, 17.04.2020 замовнику було надіслано супровідний лист вих. № 11/04 від 15.04.2020 з додаванням до нього 2-х екземплярів накладної №1 приймання-передачі документації на 2-х аркушах в паперовому вигляді звітів за результатами виконання енергетичного аудиту, енергетичних сертифікатів та витягів до них по кожній із будівель, вказаних у договорі, для прийняття та підписання.

Факт надіслання вказаного поштового відправлення підтверджується копіями фіскального чеку ПАТ Укрпошта ПН215600426655 від 17.04.2020, накладної №0820504459001 від 17.04.2020, а також рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0820504459001 з відміткою про його вручення адресату 22.04.2020.

Також на виконання умов договору виконавцем вжито заходи по розміщенню енергетичних сертифікатів у базі даних енергетичних сертифікатів на сайті Держенергоефективності, а саме:

17.04.2020 - енергетичний сертифікат будівлі корпус №1 Теребовлянського психоневрологічного будинку-інтернат, за адресою: Тернопільська область, м. Теребовля, вул. Глещавецька, 68;

17.04.2020 - енергетичний сертифікат будівлі корпусу №2 Теребовлянського психоневрологічного будинку-інтернат, за адресою: Тернопільська область, м. Теребовля, вул. Глещавецька, 68;

21.04.2020 - енергетичний сертифікат будівлі навчального корпусу №2 Тернопільського музичного коледжу ім. Соломії Крушельницької, за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Танцорова, 53;

21.04.2020 - енергетичний сертифікат будівлі навчального корпусу №3 Тернопільського музичного коледжу ім. Соломії Крушельницької, за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Замкова, 4;

23.04.2020 - енергетичний сертифікат будівлі житлового корпусу Мельнице-Подільського психоневрологічного будинку-інтернат, за адресою: Тернопільська область, Борщівський район, смт. Мельнице-Подільська, вул. І. Франка. 39;

23.04.2020 - енергетичний сертифікат будівлі житлового корпусу №2 Скала-Подільського психоневрологічного будинку-інтернат, за адресою: Тернопільська область, Борщівський район, смт. Скала-Подільська, вул. Грушевського, 86;

24.04.2020 - енергетичний сертифікат будівлі адміністративного корпусу Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка, за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, бульвар Шевченка, 6.

12.04.2020 позивачем на адресу Управління житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації надіслано лист-претензію, у якому з огляду на виконання взятих на себе зобов`язань по договору №07/02 від 07.02.2020, просить відповідача оплатити надані послуги у сумі 195 000 грн протягом 7 календарних днів з моменту одержання даного листа, та надіслати на адресу виконавця підписаний акт приймання-здачі наданих послуг №1 від 27.03.2020 та накладну приймання-передачі документації на поштову адресу позивача, відповідь на яку позивач не одержав, надані послуги оплачені не були.

Проте, 15.06.2020 на адресу відокремленого підрозділу Київський обласний експертний центр енергоефективності Державного підприємства Київоблбудінвест засобами електронного зв`язку, а саме: cee.kievregion@gmail.corn відповідачем скеровано лист № 1-10/584 від 15.06.2020, в якому зазначає, що з огляду на відсутність у особи, яка підписала договір про надання послуг №7 від 17.02.2020 зі сторони Управління, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вищевказаний договір слід вважати нікчемним, а отже таким, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України не породжує юридичних наслідків.

У відповідь на зазначений лист позивачем надіслано відповідачу листа вих. № 05/07 від 10.07.2020, де замовник не погоджується з твердженнями відповідача щодо недійсності укладеного правочину із зазначених у ньому (листі № 05/07 від 10.07.2020) підстав.

В подальшому позивачем було надіслано замовнику лист (№06/07 від 21.07.2020), у якому виконавець повторно висловив свою незгоду із недійсністю укладеного між сторонами правочину №07/02 від 07.02.2020 на надання послуг, а також запропоновано відповідачу сплатити вартість наданих йому послуг у сумі 195 000 грн протягом 7 календарних днів з моменту одержання даного листа.

Враховуючи те, що відповідач надані послуги не оплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором №07/02 від 07.02.2020 про надання послуг у сумі 195 000 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Враховуючи те, що підставою позову у даній справі є договір про надання послуг №07/02 від 07.02.2020, суд надає правову оцінку саме цьому договору, а не договору, на який покликається відповідач - №7 від 17.02.2020.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як підтверджується матеріалами справи, договір про надання послуг №07/02 від 07.02.2020 підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками. Тобто, укладаючи спірний договір, відповідач був обізнаний з його умовами та усвідомлював всю повноту настання відповідних наслідків за невиконання зобов`язань обумовлених умовами даного договору.

Необхідно зазначити, що у матеріалах справи відсутні докази визнання вказаного договору недійсним, тобто він є чинним, а отже, визначені ним зобов`язання підлягають до виконання його сторонами.

Судом першої інстанції встановлено, а судом апеляційної інстанції перевірено, що позивачем на виконання умов договору надано послуги з енергетичного аудиту та сертифікації енергетичної ефективності будівель за ДК 021:2015: 71310000-4 - консультаційні послуги у галузях інженерії та будівництва щодо 7 установ міста Тернополя та Тернопільської області, перелік яких визначено у п. 1.1 договору, оформлені у формі звітів по результатах виконання енергетичного аудиту, а також енергетичних сертифікатів та витягів з енергетичних сертифікатів щодо кожної із будівель, перелік яких міститься у накладній №1 приймання - передачі документації від 15.04.2020, що разом із супровідним листом №11/04 від 15.04.2020 надіслані на адресу відповідача - Управління житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської ОДА для прийняття та підписання.

Факт надіслання вказаного поштового відправлення підтверджується копіями фіскального чеку ПАТ Укрпошта ПН215600426655 від 17.04.2020, накладної №0820504459001 від 17.04.2020, а також рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0820504459001 з відміткою про його вручення адресату 22.04.2020. Зі змісту вказаного супровідного листа вбачається, що послуги з енергетичного аудиту та сертифікації надано саме на виконання договору №07/02 від 07.02.2020.

І оскільки відповідно п.5.1. договору передбачено, що при завершенні наданих послуг виконавець зобов`язаний пред`явити замовнику акт здачі-приймання наданих послуг з додаванням до нього звіту та іншої документації, передбаченої технічним завданням і умовами договору, який в свою чергу є підставою для проведення оплати наданих послуг, на адресу замовника згідно супровідного листа вих. № 14/03-06 від 27.03.2020 позивачем надіслано акт приймання-здачі наданих послуг №1 від 27.03.2020 на суму 195 000 грн, підписаний зі сторони виконавця директором Синецькою Л.Р., у 2-х примірниках для підписання.

Факт одержання акту приймання-здачі наданих послуг №1 від 27.03.2020 на суму 195 000 грн 03.04.2020 не заперечується відповідачем, а також підтверджено у відзиві на позовну заяву №110/620 від 11.09.2020, листами Управління житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської ОДА №1-10/605 від 31.07.2020 та №1-10/427 від 08.04.2020, а також в апеляційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що факт надання позивачем передбачених договором №07/02 від 07.02.2020 послуг є таким, що встановлено та підтверджено наявними у справі доказами.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки відповідач не підписав вищезазначений акт, мотивовану відмову від підписання акту виконаних робіт із зазначенням претензії з приводу виявлених недоліків протягом 10 робочих днів з моменту отримання такого акту позивачу не надіслав, необхідно вважати послуги прийнятими, а акт - підписаним сторонами правочину.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що умовами договору не було узгоджено конкретний строк (термін) здійснення оплати за надані послуги, а лише зазначено вказівку на подію, а саме з моменту підписання акту здачі - приймання наданих послуг, то оплата повинна бути здійснена протягом 7 днів з моменту вимоги виконавця послуги.

А отже, оскільки позивачем на адресу відповідача надіслано лист-претензію від 12.04.2020 з вимогою оплатити надані по договору №07/02 від 07.02.2020 послуги у сумі 195 000 грн протягом 7 календарних днів з моменту одержання даного листа, кінцевим строком погашення боргу відповідачем (з урахуванням нормативних строків пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку між обласними центрами України (Д+3), визначеними Нормативами пересилання поштових відправлень, затвердженими Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року N958) є 23.04.2020 включно (сім днів з моменту отримання вимоги).

Відтак строк виконання грошового зобов`язання відповідача по оплаті наданих позивачем послуг на момент розгляду справи в суді настав, а отже, позовні вимоги про стягнення 195 000 грн є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача 10 314, 75 грн , то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Приписами ст.ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.4.3. договору за несвоєчасне проведення оплати надання послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період стягнення пені, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Сума пені, заявленої позивачем до стягнення, згідно поданого ним до позовної заяви розрахунку за період з 03.04.2020 по 11.08.2020 становить 10 314,75 грн.

Водночас, як встановлено судом, кінцевий строк для виконання зобов`язання щодо оплати послуг є 23.04.2020, а отже, період нарахування пені є з 24.04.2020 та складає 8 077, 05 грн.

Водночас, керуючись правом наданим ст. 233 ГК України, судом першої інстанції зменшено пеню на 50% від заявленої та стягнуто 5 157, 37 грн.

Згідно ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, від 20.06.2019 у справі №916/2283/18, від 01.08.2019 у справі №922/2932/18.

З огляду на вищевикладене, а також порушення позивачем строків вжиття заходів по розміщенню енергетичних сертифікатів у базі даних енергетичних сертифікатів на сайті Держенергоефективності лише у період з 17.04.2020 по 24.04.2020, тобто уже після підписання ним акту приймання-здачі наданих послуг №1 від 27.03.2020 на суму 195 000 грн, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про зменшення пені на 50% від заявленої (10 314,75 грн) та на 42% від обґрунтованої суми (8 077, 05 грн).

Щодо тверджень апелянта про ненадання оцінки судом першої інстанції того факту, що про існування договору №7 від 17.02.2020 чи договору №07/02 від 07.02.2020, підписаного Пастернаком Д.Я., в Управлінні не було відомо двом заступником начальника управління та юрисконсульту, а також відсутність реєстрації таких договорів в журналі реєстрації договорів Управління, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно Положення про управління житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської ОДА, затвердженого розпорядженням голови ОДА №320-од від 30.05.2017 в редакції розпорядження голови ОДА №497-од від 25.06.2018, відповідач є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах області забезпечує покладених на управління завдань, основним з яких є забезпечення реалізації державної політики у галузях житлово-комунального господарства, паливно - енергетичного комплексу та енергозбереження, є юридичною особою публічного права, що фінансується з Державного бюджету України та має відкриті рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Договір №07/02 від 07.02.2020 підписаний уповноваженою особою в особі начальника управління Пастернака Дмитра Ярославовича, який діяв на підставі Положення. Твердження апелянта про необізнаність щодо укладення такого договору може свідчити лише про неналежне виконання своїх посадових обов`язків керівництвом управління, однак суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки таким обставинам, позаяк вони не впливають на наслідки неналежного виконання умов договору замовником послуг - відповідачем.

Щодо договору №7 від 17.02.2020, суд зазначає, що оскільки спір у справі №921/555/20 стосується стягнення заборгованості за надані послуги по договору №07/02 від 07.02.2020, то суд не надає правової оцінки договору №7 від 17.02.2020.

Щодо покликань апелянта на відсутність асигнувань на 2020 рік на оплату спірних послуг, то такі є безпідставними, оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність в Управління необхідних коштів або взяття нею зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не звільняє її від обов`язку виконати зобов`язання за договором (аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №914/1556/17).

Щодо тверджень скаржника про те, що акт позивачем був надісланий 27.03.2020, а публікацію енергетичних сертифікатів розпочато 17.04.2020, а відтак, отримавши акти 03.04.2020 відповідачем послуги були виконані не у повному обсязі та з порушенням умов договору, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Вказана обставина була встановлена судом першої інстанції та стала підставою для зменшення пені за невиконання зобов`язання з оплати послуг. Водночас, сторонами обумовлено в договорі умови неприйняття наданих послуг, а саме - мотивована відмова від підписання акту здачі-приймання послуг протягом 10-ти днів. Відповідачем, визнаючи факт отримання вказаного акту, не було надіслано мотивовану відмову від прийняття наданих послуг, наслідком чого є те, що послуги є прийнятими, що також обумовлено сторонами договору.

А отже, покликання відповідача на порушення строків надання послуг є безпідставними та не можуть слугувати підставою звільнення від оплати наданих послуг. Крім цього, апелянтом не зазначено, яким чином розміщення енергетичних сертифікатів через три тижні після підписання акту вплинуло на якість наданих послуг, стало неактуальним для замовника чи здійснено в порушення умов договору, яким не передбачено строки розміщення вищезгаданих енергетичних сертифікатів.

Щодо доводів апелянта про те, що повернення листа від позивача з відміткою неправильна (відсутня) адреса одержувача свідчить про те, що позивач був належним чином повідомлений про відмову відповідача від підписання акта здачі-приймання наданих послуг, апеляційний суд зазначає таке.

У матеріалах справи відсутні докази про направлення листа з відмовою від підписання акту за адресою позивача, підтвердженням чого і є повернутий лист з відміткою неправильна (відсутня) адреса одержувача . При цьому, посилання апелянта на рішення Господарського суду міста Києва, в якому зазначено, що відсутність адресата за вказаною ним в договорі адресою чи неявка представника у відділення за поштовим відправленням є належним повідомленням іншої сторони, є недоречними в контексті даних правовідносин. Так, зазначені у рішенні обставини є належним повідомленням фізичної особи-підприємця, оскільки повідомлення нової адреси для отримання поштової кореспонденції, а також отримання поштової кореспонденції у відділі зв`язку є обов`язком фізичної особи-підприємця, яка здійснює підприємницьку діяльність, і наслідки неповідомлення нової адреси чи неотримання поштової кореспонденції несе виключно фізична особа-підприємець.

Натомість у спірних правовідносин, лист про відмову від підписання акту здачі-приймання послуг позивачем і не міг бути отриманий, оскільки не був надісланий у його адресу.

Апеляційний господарський суд також зазначає таке.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Brualla Gomez de La Torre v. Spain від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування вірогідності доказів , на відміну від достатності доказів , підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції ( J.K. AND OTHERS v. SWEDEN ) ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом ( beyond reasonable doubt ). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей . Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри .

З огляду на вищевикладене, лист-відмова від підписання акту здачі-приймання наданих послуг, який поданий відповідачем у підтвердження факту надсилання його позивачу у строки, визначені договором, що є підставою для відмови у стягненні оплати за надані послуги, не дозволяє суду дійти висновку, що такий факт скоріше був (мав місце), аніж не був. Тобто, покликання апелянта на надсилання вищезазначеного листа - відмови, а також суперечні твердження апелянта про відсутність відомостей про існування договорів №07 від 07.02.2020 та №7 від 17.02.2020 та водночас подання ним договору №7 від 17.02.2020 до матеріалів справи (а.с. 108) свідчить про те, що більш вірогідними є докази, подані позивачем, на підтвердження своїх вимог щодо стягнення коштів за надані послуги згідно договору №07 від 07.02.2020.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі Краска проти Швейцарії вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті , тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Водночас, ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі Проніна проти України ).

З огляду на вищевикладене, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.10.2020 у справі №921/555/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації - без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанову підписано 23.02.2021

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді С.М. Бойко

Т.Б. Бонк