Рішення

від 23.02.2021 по справі 909/745/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/745/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Попович Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Івано-Франківська міська рада, вул.Грушевського, буд.21, м.Івано-Франківськ, 76004

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Західмістобуд", вул. Макогона, 31 "А", м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 560 490, 46 грн.

за участю:

Від позивача: Кручок А.Б., (довіреність № 5/01-20/14в від 04.01.2020, представник )

Від відповідача: не з"явився

в с т а н о в и в

Івано-Франківська міська рада ( далі по тексту - позивач) звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ТОВ "Західмістобуд" 560490,46грн. за використання земельної ділянки площею 1,0871га, за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Максимовича, 13 без оформлення договору оренди за період з 12.03.2017 по 31.12.2019 на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.09.2020 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи суд постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.20 відкладено підготовче засідання на 01.12.20. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2020 відкладено підготовче судове засідання на 23.12.20. Ухвалою суду від 23.12.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання Івано-Франківської міської ради про витребування доказів, закрив підготовче провадження та призначив розгляд по суті на 02.02.2021. Ухвалою - повідомленням від 02.02.2021 суд відклав розгляд справи по суті на 23.02.2021.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Обґрунтовує їх тим, що відповідач - ТОВ "Західмістобуд" є власником адміністративно-виробничих приміщень та фактичним користувачем без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 1.0871га з кадастровим номером 2610100000:08:004:0057 по вул. вул.Максимовича,13 в м. Івано-Франківськ. Вважає, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки - територіальної громади м.Івано-Франківська зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати за період з 12.03.2017 по 31.12.2019 в розмірі 560490,46грн, які позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку. Позовні вимоги мотивує приписами статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, статтею 206 Земельного кодексу України.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, в судове засідання не з`явився, відзив на позов суду не адресував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що відповідно до ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Положення про Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської радні затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради 14.12.2018 р. № 375-22, Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням га охороною земель в м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням сесії Івано-Франківської міської рада віл 28.08.2014р. № 1508-47 із змінами від 07.06.2019 р. №1508-47. 24.12.2019 року проведено обстеження земельної ділянки, за адресою вул. Максимовича, 13 у м.Івано-Франківськ па предмет дотримання вимог земельного законодавства наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянки (кадастровий номер 2610100000:08:004:0057).

Рекомендованим листом відповідачу надсилалось повідомлення № 683/34.3-02/19в від 09.12.2019 року про проведення обстеження земельної ділянки у період з 16.12.2019 р. по 28.12.2019 р.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки № 27 від 24.12.2019 р. відповідно до якого обстежувана земельна ділянка знаходиться в північно-східній частині міста, вхід на ділянку здійснюється з вул. Максимовича та використовується для обслуговування навчального процесу.

Земельна ділянка огороджена та межує: з південного заходу - з земельною ділянкою ДП Карпатвибухаром кадастровий номер 2610100000:08:001:0028), земельною ділянкою обласної клінічної інфекційної лікарні (кадастровий номер 2610100000:08:004:0058); з заходу з земельними ділянками приватної форми власності, кадастрові номера 2610100000:08:004:0120, 2610100000:08:004:0025, 261000000:08:004:0034; з північного сходу - з земельною ділянкою ТОВ Полімер (кадастровий номер 2610100000:08:001:0142).

На день проведення обстеження 24.12.2019 в Департаменті комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради відсутня інформація про наявність документів на право користування даною земельною ділянкою .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на рухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер довідки 1420266 від 04.12.2019р.) власником адміністративно-виробничих приміщень за адресою: вул. Максимовича, 13 у м. Івано-Франківськ, (реєстраційний номер 745362101) є 'ТОВ Західмістобуд .

Дата реєстрації в Реєстрі прав власності на рухоме майно - 24.03.2016р, підстава набуття права власності - свідоцтво про право власності, серія та номер: б/н, виданий 14.11.2008р. виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради.

Адміністративно-виробничі приміщення за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Максимовича, 13 розташовані на земельній ділянці, площею 1.0871 та, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2610100000:08:004:0057 (дата державної реєстрації земельної ділянки 26.01.2012р.).

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 08.11.2019р. № 302-32 ТОВ "Західмістобуд надано в оренду, терміном на 10 р., земельну ділянку площею 1.0871 га по вул. Максимовича, 13. Доказів укладання договору оренди між сторонами процесу земельної ділянки суду не подано, на час проведення обстеження договір оренди ще не був укладений.

Відповідачу позивачем надсилалось клопотання від 04.01.2020 року № 6/34.3-02/18в з вимогою укласти договір оренди земельної ділянки, сплатити кошти за користування земельною ділянкою за минулий період. Відповідачу надсилалась претензія від 11.06.2020 року № 527/01-18/19в з пропозицією добровільно сплатити суму безпідставно збережених коштів, до даної претензії було додано Акт обстеження земельної ділянки № 271 від 24.12.2019 року та розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності на території м. Івано-Франківська.

Відповідно до інформації Івано-Франківського управління ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 11.12.2019р. № 129/9/09-19-55-04-19 ТОВ Західмістобуд за користування земельною ділянкою площею 1.0871га на вул. Максимовича,13 в 2017 р. задекларувало 6479.33 грн., сплатило 6480 грн. земельного податку, в 2018 р. задекларувало 6479.33грн., сплатило 6480 грн. земельного податку, в 2019 р. задекларувало 6479.33 грн., сплатило 6480 грн. земельного податку.

Згідно розрахунків, розмір орендної плані, нарахованої за володінні і користування земельною ділянкою в період з 12.03.2017р. по 31.12.2019р. за площу 1.0871 га становить 560 490,46 грн..

Розрахунок суми недоотриманої орендної плати проводився на підставі витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, площею 1.0871га з кадастровим номером 2610100000:08:004:0057 за 2020 рік. Розрахунком позивачем визначено розмір безпідставно збережених коштів за використання землі ТОВ "Західмістобуд"" без правовстановлюючих документів з 12.03.2017 по 31.12.2019 у сумі 560490,46грн.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати в розмірі 560490,46грн.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Приписами частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 цього Кодексу).

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Документальними доказами, що містяться в матеріалах справи перед судом доведено, що відповідач - ТОВ "Західмістобуд" є власником нерухомого нежитлових будівель ( прохідна, адміністративно-виробничі приміщення, гараж) по вул. Максимовича, 13 в м. Івано-Франківськ.

При цьому, в матеріалах справи відсутній укладений в період з 12.03.2017 по 31.12.2019 договір оренди земельної ділянки між Івано-Франківською міською радою та ТОВ "Західмістобуд", як і відсутні докази проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, а отже, за переконанням суду, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна врегулювано главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1,2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав і важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Таким чином до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), від 03.06.2019 у справі №712/3273/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15 (провадження №3-1271гс16), від 07.12.2016 у справі №922/1009/15 (провадження №3-1348гс16), від 12.04.2017 у справах №922/207/15 (провадження №3-1345гс16) і №922/5468/14 (провадження №3-1347гс16), від 29.01.2020 у справі №638/13423/18, від 11.11.2019 у справі №925/626/18, від 28.02.2020 у справі №913/169/18.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З аналізу вищенаведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач згідно інформації Івано-Франківського управління ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 11.12.2019р. №129/9/09-19-55-04-19 за користування земельною ділянкою площею 1.0871га на вул. Максимовича,13 в 2017 р. задекларувало 6479.33грн., сплатило 6480 грн. земельного податку, в 2018 р. задекларувало 6479.33грн., сплатило 6480 грн. земельного податку, в 2019р. задекларувало 6479.33грн., сплатило 6480грн. земельного податку.

Частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Згідно з частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено положеннями частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка по вул. Максимовича,13 в м. Івано-Франківськ, за користування якою позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати, як в період зазначений у позові, так і на сьогоднішній день є сформованим об`єктом цивільних прав. Зокрема земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2610100000:08:004:0057; визначено її площу - 1.087га.

Поряд з цим основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з положеннями частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Крім того приписи статті 288 Податкового кодексу України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Матеріали справи містять витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 10871м кв., кадастровий номер 2610100000:08:004:0057 станом на 2020 рік.

Чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (постанова Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19).

З урахуванням вище наведеного в наявності порушене право позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати. При цьому розрахунок позивача за період з 12.03.2017 по 31.12.2019 на суму 560490,46грн визнається судом арифметично правильним.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД та Месроп Мовсесян проти Вірменії") право на мотивоване та обґрунтоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється, зокрема на цивільний процес.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 1212 Цивільного кодексу України, статтями 79, 79-1, 93, 96, 120, 125, 141, 206 Земельного кодексу України, статтями 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Івано-Франківської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Західмістобуд" про стягнення 560 490, 46 грн - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західмістобуд", вул. Макогона, 31 "А", м. Івано-Франківськ,76018 (ідентифікаційний код 40164428) на користь Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, буд.21, м. Івано-Франківськ, 76004; (ідентифікаційний код 33644700) - 560 490, 46 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, 8407,36грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 24.02.2021

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.