Рішення

від 13.03.2007 по справі 2-62/2007р.

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ І менем України

РІШЕННЯ І менем України.

Справа номер 2-588/2006р., номер 2-61/2007р. Справа номер

2-589/200бр.,номер 2-62/2007р.

13 березня 2007

року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючого

Малишенко Т. О.

при секретарі

Журавській Л.Ф., Костенко-Молочковій С.В.

за участю сторін: позивача ОСОБА_1, її представника

ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_4.

Розглянувши у

відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Комунальне

підприємство "Житлово-комунальний центр" - про визнання

особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

та за позовною

заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ТРЕТЯ ОСОБА орган

Опіки та Піклування при виконавчому

комітеті Славутицької міської Ради - про зміну договору найму жилого приміщення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1,

звернулась до Славутицького міського суду 06.12.2006

року з позовною заявою про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. По даній справі

вказано відповідачем ОСОБА_2, який також 06.12.2006 року, але часом пізніше звернувся до суду із позовною

заявою про зміну договору найму жилого приміщення.

По даним справам було відкрито провадження і на попередньому розгляді

справи дані справи були об'єднані в одне провадження і

призначені до розгляду в одне судове засідання.

ПОЗИВАЧ ОСОБА_1, в позовній заяві і в судовому засіданні разом з представником

просили визнати відповідача ОСОБА_2, особою, що втратила право користування

жилим приміщенням, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, в зв'язку з тим,

що він відсутній в даному жилому приміщенні понад шість місяців без поважних

причин. Заявлені позовні вимоги ОСОБА_2,

про зміну договору найму жилого приміщення не визнали, так як при зміні

договору найму будуть порушені житлові права її і неповнолітнього сина, так як

сину більше дев'яти років і вони разом не можуть проживати в одній кімнаті.

Тому просила відмовити в задоволенні позовних вимог відповідача, а її позовні

вимоги задовольнити.

Відповідач

ОСОБА_2, як на попередньому слуханні справи, так і в судовому засіданні позовні вимоги про визнання його втратившим право

проживання у жилому приміщенні не визнав, вважає їх безпідставними,

оскільки він був змушений піти з даної

жилої площі із-за постійних сварок між ним і позивачем, крім того, позивач замінила

замок у вхідних дверях на квартиру. На даний час дійсно проживає у квартирі

сестри. В той же час просив задовольнити його вимоги,

змінити договір найму і виділити йому

кімнату у користування розміром 12,6 кв.м., а позивачці і сину виділити

у користування кімнату розміром 17,1

кв.м.

Третя особа КП "ЖКЦ" за позовом ОСОБА_1, до ОСОБА_2, про визнання

особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, надали до суду лист в якому просили розглянути справу без

їх участі, прийняти рішення згідно чинного законодавства.

Представник третьої особи Органу Опіки та Піклування - ОСОБА_4., за позовом

ОСОБА_2, до ОСОБА_1, про зміну договору найму жилого приміщення заявлені

вимоги не підтримала, суду повідомила, що оскільки вона представляє інтереси

дитини, то хлопчик не може жити із матір'ю в одній кімнаті, це протирічить чинному законодавству і просила відмовити в

задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Допитаний в суді свідок ОСОБА_5, повідомив, що працює дільничним інспектором

в Славутицькому MB ВС,

до нього звертався із заявою ОСОБА_2, про те, що його бувша дружина не впускає

в квартиру, також ОСОБА_1, зверталась із заявою, що останній вчинив сварку.

Були перевірені дві заяви, сторонам він рекомендував звернутись до суду для

вирішення спору, так як у їх відносинах вбачав цивільно-правових характер.

Неповнолітній

син ОСОБА_6, допитаний у присутності педагога, суду повідомив, що між батьками

були сварки, батько застосовував до матері фізичну силу. На даний час батько з

ними не живе, останній раз він бачив батька у квартирі у серпні 2006 року.

Допитані у суді

свідки ОСОБА_7, та

ОСОБА_8, у суді дали суперечливі покази, повідомили суду, що позивача знають

давно, іще коли вона не була заміжньою. Зі

слів позивачки знають, що в неї не дуже гарні сімейні стосунки з відповідачем.

На прохання позивачки вони підписували акти, час і кількість актів точно не

вказали, ОСОБА_7 спочатку

повідомила, що приходила додому до позивачки і там за один раз підписала усі

акти, потім сказала, що акти підписувала у позивачки вдома, кожен окремо, восени 2006 року, при цьому один раз при підписанні акту була

ОСОБА_8. Свідок же ОСОБА_8 суду спочатку повідомила, що за один

раз, коли до неї додому прийшла позивачка підписувала усі акти, потім уточнила

і повідомила, що ходила на роботу до позивачки, і кожен акт, а їх було всього

два, підписувала у позивачки на робочому місці, при цьому була тільки вона і

позивачка. Також свідок ОСОБА_8 суду повідомила

що влітку 2006 року, коли позивач їздила на море,

то у неї були ключі від квартири, де вона поливала квіти на прохання

відповідача, оскільки вона знала, зі слів позивачки, що

він загубив ключі, вона відкривала двері квартири і впускала його, для того щоб

він узяв свої речі. Крім того дані свідки повідомили, що зі слів позивачки їм відомо,

що між сторонами склались негативні стосунки, через те, що відповідач приходив

додому п'яний і вчиняв сварки.

Допитаний у суді

свідок ОСОБА_9, суду повідомила, що відповідач є її рідний брат, а позивач

бувша невістка. Оскільки між сторонами склались погані стосунки, позивачка

змінила замок у дверях і брат спочатку знімав кімнату, на даний час біля трьох місяців живе у неї у квартирі,

оскільки був змушений піти з кімнати, яку він знімав. Між сторонами склались погані сімейні стосунки, часто були

сварки.

Свідок ОСОБА_10, суду

повідомив, що з відповідачем разом знімав кімнату у квартирі, після того, як позивачка змінила замок у вхідних дверях і не

впустила його у квартиру. Він дійсно приходив з відповідачем до його

квартири, навіть викликали працівників міліції,

з їх допомогою відповідач намагався увійти у квартиру.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі ордеру на житлове

приміщення номер НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, на

сім'ю із трьох осіб, себе, відповідача та їх неповнолітнього

сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 було отримано жиле приміщення, житловою площею 29,7 кв.м., яка складається із

двох кімнат розміром 17,1 кв.м. та 12.6 кв.м. Дана

квартира розташована за адресою АДРЕСА_1.

Згідно представленого особового рахунку, квартиронаймачем є ОСОБА_1, пільг за користування даним житлом у сторін немає, в

той же час з наданої довідки вбачається, що по квартирі був борг за комунальні

платежі, який реструктуризований, борг за

комунальні послуги на 23.11.2006 року становив 466 гривень 78 копійок.

15 травня 1993 року сторони узяли шлюб, який було

розірвано 27 квітня 2005 року. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_2.

До позовної заяви позивача ОСОБА_1, докладено три акти про непроживання відповідача у спірному жилому приміщенні,

перший акт від 24.01.2006 року, другий акт від 05.04.2006

року, дані акти підписані ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11. Третій акт від 16.11.2006 року і підписаний ОСОБА_7, ОСОБА_11 і

ОСОБА_12. В усіх трьох актах вказано, що зі

слів ОСОБА_1, відповідач у спірному житловому приміщенні

не проживає з січня 2006 року. При огляді квартири було зафіксовано, що особистих речей відповідача не виявлено.

При цьому в кожному акті вказано, що акти складались у

присутності позивача за адресою АДРЕСА_1, хоча

допитані у суді ОСОБА_7 і ОСОБА_8 цього не підтвердили.

До позовної заяви відповідача ОСОБА_2, надано виписку плану спірної квартири, з якого витікає, що квартира складається із

двох жилих кімнат, розмір яких становить 17,1

кв.м., і 12,6 кв.м.

Також судом були вивчені два відмовних матеріали із Славутицького MB ВС, по заявам як позивачки так і

відповідача, з даних матеріалів вбачається, що між сторонами склались негативні стосунки, ОСОБА_2, звертався у міліцію

01.06.2006

року з питання того,

що його не впускають у квартиру в період весна-літо 2006 року, а ОСОБА_1, зверталась у міліцію 11.08.2006 року із-за того, що відповідач вчинив сварку. З пояснення ОСОБА_1, яке вона давала 11.08.2006 року вбачається, що вона до квартири

відповідача не впускає, бо коли він заходить, то завжди щось поламає.

У відповідності до вимог ст. 71 ЖК України, збереження жилого

приміщення за тимчасово відсутніми громадянами

зберігається протягом шести місяців у випадку поважної

відсутності.

Суд вважає, що

зібрані по справі докази свідчать про те, відповідач ОСОБА_2, не проживає у спірній квартирі з поважних причин, так як між сторонами склались негативні стосунки, позивач не

впускає відповідача у житло, це підтвердили свідки і це вбачається з

відмовних матеріалів.

Як роз'яснено в п. 10 Ухвали Пленуму Верховного Суду

України від 12.04.1985 року із змінами і доповненнями

"Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України", житлове

приміщення за відсутньою особою зберігається у разі відсутності його понад

шість місяців у зв'язку з поважною причиною. В той же час згідно ст. 72 ЖК  

України, визнання особи такою, що втратила право

користування   житловим  

приміщенням,   у   наслідок  

відсутності   цієї   особи  

понад встановлені терміни, проводиться в судовому порядку.

Аналізуючи свідчення сторін, свідків, матеріали справи, суд дійшов

висновку, що вказані факти свідчать про те, що

ОСОБА_2, в спірній квартирі не проживає з поважної причини більше шести місяців, між сторонами склалися неприязні

відносини, які привели до того, що позивач не

впускає відповідача у квартиру і відповідач був вимушений покинути спірну квартиру. Судом зроблено висновок, що він не може

бути визнаний особою, що втратила право користування

спірним житловим приміщенням.

Посилання позивачки про те, що відповідач пішов жити до іншої жінки в

судовому засіданні не знайшли підтвердження,

до показів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 суд ставиться критично, оскільки свідки

є подругами позивача, і свої покази давали зі слів позивачки, а також

заплутались коли, де і з ким підписували акти про непроживання відповідача.

Разом з тим, вимоги відповідача в частині зміни договору найму, судом також

не можуть бути задоволені, хоча відповідно до вимог

ст. 104

ЖК України член сім'ї наймача має право вимагати з відома решти проживаючих спільно з ним членів

сім'ї, укладення з ним окремого договору

найму, якщо житлова площа, що приходить на його частку, може

бути виділена у вигляді приміщення.

Згідно ст. 63 ЖК України предметом договору найму

житлового приміщення в будинках державного і суспільного

житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення. Не можуть бути самостійним предметом договору

найму: жиле приміщення, яке хоч і є

ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання

одній особі.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що при зміні договору найму,

спірне житлове приміщення буде віднесено до

категорії комунальних квартир. В той же час при зміні

договору найму необхідно враховувати вимоги ч.2 ст.50 ЖК України, про недопустимість заселення однієї кімнати особами різної

статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя.

У відповідності до п.52 "Правил обліку громадян" забороняється

заселення кімнати особами різної статі старше 9 років, окрім подружжя. Відповідачка має сина 1994 року народження, при зміні договору найму, якщо

позивач з сином проживатимуть в одній кімнаті, то вважатимуться такими, що

потребують поліпшення житлових умов згідно

параграфу 7 п.13 "Правил обліку громадян, що потребують поліпшення

житлових умов".

Отже, в результаті зміни договору найму позивач і відповідач будуть

відноситься до осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Разом з тим згідно п.16 Пленуму Верховного Суду України від 12.05.1985 року "Про деякі питання, що

виникають в практиці застосування житлового кодексу України", такий розділ не може бути допущений, бо зміна договору

найму приведе до штучного погіршення житлових умов і

спричинить за собою необхідність постановки на квартирний облік

як потребуючих поліпшення житлових умов.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази суд не знаходить

підстав для задоволення позовних вимог відповідача.

У відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, доказування обставин,

на які сторони посилаються в підтвердження

чи спростування позовних вимог покладається на них. Позивач не довела в

судовому засіданні будь-якими переконливими доказами,

що відповідач

не проживає на спірному житловому приміщенні більше шести місяців без поважних причин, а відповідач не довів у суді, що його

вимоги ґрунтуються на законних вимогах.

Тому на підставі

наведеного і керуючись ст.ст. 10,11,209,221,214,215,218

ЦПК України, ст.71,72, 63,

103, 104 ЖК України, суд

вирішив :

В задоволенні

позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя

особа Комунальне підприємство „Житлово-комунальний центр" - про визнання

особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

та ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: орган Опіки та Піклування при виконавчому

комітеті Славутицької міської Ради -

про зміну договору найму жилого приміщення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного

суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний

строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням

після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної

інстанції.

Суддя