Постанова

від 18.02.2021 по справі 922/548/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 922/548/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020

у складі колегії суддів: О. Є. Медуниця - головуючий, Н. В. Гребенюк, І. В. Зубченко

та на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2020

суддя: О. І. Байбак

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Динеро-Капітал

до

1. Публічного акціонерного товариства Банк Юнісон ;

2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Юнісон Федорченко Андрія Володимировича;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю БКЗ-Інвест

про визнання незаконними дій, визнання припиненим договорів та зобов`язання вчинити дії

за участю представників учасників:

позивача: О. А. Бігдан

відповідача-1: не з`явилися

відповідача-2: Ю.А. Сидоренко

відповідача-3: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Динеро-Капітал (далі - ТОВ Динеро-Капітал , позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства Банк Юнісон (далі - ПАТ Банк Юнісон , Банк, відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особі Фонду на ліквідацію ПАТ Банк Юнісон Федорченка Андрія Володимировича (далі - Фонд, відповідач-2) та товариства з обмеженою відповідальністю БКЗ-Інвест (далі - ТОВ БКЗ-Інвест , відповідач-3), в якій просило суд (з урахуванням заяви від 01.04.2020):

1) визнати припиненим кредитний договір № 05/15/КЛ-МБ від 01.09.2015, укладений між ТОВ БКЗ-Інвест та ПАТ Банк Юнісон ;

2) визнати припиненим генеральний договір про здійснення вкладних (депозитних) операцій № 3001769/1 від 28.08.2015, з усіма додатками та додатковими договорами, укладений між ТОВ Динеро-Капітал та ПАТ Банк Юнісон ;

3) визнати припиненою заставу, що ґрунтується на договорах застави, укладених між ТОВ Динеро-Капітал та ПАТ Банк Юнісон ;

4) зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ Банк Юнісон Федорченка Андрія Володимировича сплатити кредитору - ТОВ Динеро-Капітал в межах ліквідаційної процедури ПАТ Банк Юнісон грошові кошти в розмірі 3 802 365,56 грн відповідно до приписів чинного законодавства;

5) визнати незаконними дії ПАТ Банк Юнісон , направлені на звернення з вимогами до ТОВ Динеро-Капітал , в якості заставодавця, про погашення зобов`язань ТОВ БКЗ-Інвест за кредитним договором № 05/15/КЛ-МБ від 01.09.2015.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2020 у справі №922/548/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020, позов задоволено частково.

Визнано генеральний договір про здійснення вкладних (депозитних) операцій №3001769/1 від 28.08.2015, з усіма додатками та додатковими договорами, укладений між ТОВ Динеро-Капітал та ПАТ Банк Юнісон - припиненим.

Визнано заставу, що ґрунтується на договорах застави № 05/15/КЛ-МБ-ЗМ-1 від 01.09.2015; № 05/15/КЛ-МБ-ЗМ-2 від 02.09.2015; № 05/15/КЛ-МБ-ЗМ-3 від 02.09.2015; № 05/15/КЛ-МБ-ЗМ-4 від 02.09.2015; № 05/15/КЛ-МБ-ЗМ-5 від 02.09.2015; №05/15/КЛ-МБ-ЗМ-6 від 03.09.2015; № 05/15/КЛ-МБ-ЗМ-7 від 03.09.2015; № 05/15/КЛ-МБ-ЗМ-8 від 03.09.2015, укладених між ТОВ Динеро-Капітал та ПАТ Банк Юнісон - припиненою.

Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ Банк Юнісон Федорченко Андрія Володимировича, в порядку, визначеному Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб сплатити кредитору - ТОВ Динеро-Капітал в межах ліквідаційної процедури ПАТ Банк Юнісон грошові кошти в розмірі 3 802 365,56 грн.

Визнано незаконними дії ПАТ Банк Юнісон , направлені на звернення із вимогами до ТОВ Динеро-Капітал згідно з письмовим повідомленням про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання від 27.11.2019 про погашення, в якості заставодавця, зобов`язань ТОВ БКЗ-Інвест за кредитним договором № 05/15/КЛ-МБ від 01.09.2015.

В решті позову - відмовлено.

Суд першої інстанції, визнаючи припиненим генеральний договір вказав на те, що договір припинив свою дію 04.04.2019 зі спливом трьох років з останньої дії за договором - виплати банком процентів за додатковими договорами.

Місцевий господарський суд, посилаючись на ст. 28 Закону України Про заставу , дійшов висновку про те, що наслідком припинення строку дії генерального договору про здійснення вкладних (депозитних) операцій № 3001769/1 від 28.08.2015 та додаткових договорів до нього, є припинення (закінчення) терміну дії права, що складає предмет застави (тобто право вимоги ТОВ Динеро-Капітал до ПАТ Банк Юнісон щодо повернення коштів на підставі генерального договору).

Також суд першої інстанції вказує на те, що обов`язок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду Федорченка А.В., який здійснює ліквідаційну процедуру ПАТ Банк Юнісон , сплатити в межах виконання ліквідаційної процедури, грошові кошти ТОВ Динеро-Капітал ґрунтується на приписах ст.ст. 45, 48, 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , ст.ст. 387, 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на припинення застави, суд визнав незаконними дії банку щодо направлення вимоги.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання припиненим кредитного договору № 05/15/КЛ-МБ від 01.09.2015 з тих підстав, що за загальним правилом Цивільного кодексу України - зі спливом позовної давності зобов`язання не припиняється.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. У решті рішення та постанову - залишити без змін.

З тексту касаційної скарги вбачається, що скарга обґрунтовується положеннями п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16, № 910/14465/17, № 910/8132/17, в постановах Верховного Суду у справах № 643/8979/15-ц, № 910/7421/17, №910/1614/17.

Крім того, Фонд зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм ст. 53 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить суд залишити без задоволення касаційну скаргу, а судові рішення - без змін.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

01 вересня 2015 року між ПАТ Банк Юнісон (банк) та ТОВ БКЗ-Інвест (позичальник) укладено кредитний договір № 05/15/КЛ-МБ, відповідно до умов якого ПАТ Банк Юнісон відкрив ТОВ БКЗ-Інвест відновлювальну кредитну лінію у національній валюті, та на підставі додаткових договорів до цього договору окремими частинами (траншами) зобов`язався надати ТОВ БКЗ-Інвест кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором (кредитний договір).

28 серпня 2015 року між ПАТ Банк Юнісон (банк) та ТОВ Динеро-Капітал (вкладник) укладено генеральний договір про здійснення вкладних (депозитних) операцій № 3001769/1 (генеральний договір), відповідно до умов якого, вкладник передає в користування банку грошові кошти на підставі додаткових договорів до цього генерального депозитного договору, в яких сторони визначають умови вкладу (депозиту), зокрема: суму, процентну ставку, строк розміщення грошових коштів та номер рахунку, який відкривається банком для обліку вкладу (депозиту).

Відповідно до додаткового договору №3001769/1-1 від 28.08.2015 до генерального договору, термін розміщення вкладу в розмірі 500 000 грн: з 28.08.2015 по 31.08.2015; процентна ставка - 12% річних.

Згідно з додатковим договором №3001769/1-2 від 01.09.2015 до генерального договору, термін розміщення вкладу в розмірі 500 000 грн: з 01.09.2015 по 31.08.2016; процентна ставка - 21,5% річних.

За умовами додаткових договорів №3001769/1-3, №3001769/1-4, №3001769/1-5, №3001769/1-6 від 02.09.2015 до генерального договору, термін розміщення вкладу в розмірі 500 000 грн: з 02.09.2015 по 01.09.2016; процентна ставка - 21,5% річних .

Відповідно до додаткових договорів №3001769/1-7, №3001769/1-8 від 03.09.2015 до генерального договору, термін розміщення вкладу в розмірі 500 000 грн: з 03.09.2015 по 02.09.2016; процентна ставка - 21,5% річних.

Згідно з додатковим договором №3001769/1-9 від 03.09.2015 до депозитного договору, термін розміщення вкладу в розмірі 302 365,56 грн: з 03.09.2015 по 02.09.2016; процентна ставка - 21,5% річних .

Судами становлено, що станом на листопад 2019 року на вкладному (депозитному) рахунку ТОВ Динеро-Капітал , відкритому в ПАТ Банк Юнісон , були грошові кошти в розмірі 3 802 365,56 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією облікової картки рахунку та не спростовано ПАТ Банк Юнісон в процесі розгляду справи.

Між ПАТ Банк Юнісон (заставодержатель) та ТОВ Динеро-Капітал (заставодавець та майновий поручитель ТОВ БКЗ-Інвест (боржник)) укладено наступні договори застави: № 05/15/КЛ-МБ-ЗМ-1 від 01.09.2015; №05/15/КЛ-МБ-ЗМ-2 від 02.09.2015; № 05/15/КЛ-МБ-ЗМ-3 від 02.09.2015; № 05/15/КЛ-МБ-ЗМ-4 від 02.09.2015; № 05/15/КЛ-МБ-ЗМ-5 від 02.09.2015; №05/15/КЛ-МБ-ЗМ-6 від 03.09.2015; № 05/15/КЛ-МБ-ЗМ-7 від 03.09.2015; № 05/15/КЛ-МБ-ЗМ-8 від 03.09.2015, відповідно до яких в забезпечення виконання зобов`язань боржника, які випливають із кредитного договору № 05/15КЛ-МБ від 01.09.2015 з усіма змінами і доповненнями, укладеними протягом строку його дії, а також в забезпечення виконання зобов`язання заставодавця, які випливають з цих договорів, з усіма змінами і доповненнями до них, укладеними протягом строку його дії, та які перелічені у статті 2 цих договорів та/або можуть виникнути в майбутньому за чинним кредитним договором та/або цими договорами, заставодавець передає заставодержателю в заставу майнові права (права вимоги), зазначені в п. 3.1 договорів.

Заставою відповідно до договорів застави забезпечується виконання зобов`язань боржника за кредитним договором та зобов`язань заставодавця, а також виконання зобов`язань будь-якого нового боржника за основним договором, в разі переведення боргу боржника на іншу особу чи припинення боржника, а також виконання зобов`язань будь-якого нового заставодавця за договорами застави в разі переходу права власності на предмет застави до третьої особи незалежно від підстав такого переходу (п. 2.3 договорів застави).

Відповідно до п. 3.1 договорів застави предметом застави за вказаними договорами застави є право вимоги отримання грошових коштів в сумі 500 000,00 грн, розміщених на вкладних рахунках у ПАТ Банк Юнісон за додатковими договорами до генерального договору, а також право вимоги отримання сум нарахованих на вклад, згідно з договором банківського вкладу, процентів. У випадку, якщо протягом дії цього договору, вищевказана сума вкладу буде збільшена, зокрема, внаслідок поповнення вищевказаних вкладних рахунків та/або зарахування на вкладні рахунки суми нарахованих і сплачених, але не витребуваних заставодавцем процентів, предметом застави буде право вимоги заставодавця на отримання всієї суми вкладу за договором банківського вкладу з урахуванням всіх збільшень.

За договором застави № 05/15/КЛ-МБ-ЗМ-8 від 03.09.2015 ТОВ Динеро-Капітал передано права вимоги на отримання грошових коштів у сумі 305 365,56 грн.

Відповідно до п. 6.1 договорів застави за рахунок предмета застави банк має право задовольнити свої вимоги, що забезпечені заставою згідно зі ст. 2 договору, у повному обсязі, що визначається на момент фактичного відшкодування.

Пунктом 6.2. договорів застави передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання боржником або заставодавцем будь-якого із зобов`язань, зазначених в ст. 2 договорів застави, воно/и не буде/уть виконане/і або буде/уть виконане/і неналежним чином, а також в інших випадках, передбачених договорами застави, кредитним договором та/або чинним законодавством України.

За умовами п. 6.4 договорів застави порядок звернення стягнення на предмет застави для погашення боргу за кредитним договором та договорами застави визначається банком та може здійснюватися на підставі рішення суду в порядку встановленому чинним законодавством України, або в позасудовому порядку, згідно вимог Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .

Згідно п. 6.5.1.1. договорів застави для задоволення вимог заставодержателя в тому обсязі, який існує на момент фактичного задоволення вимог, в тому числі: в сумі боргу за основним зобов`язанням, процентами, неустойкою, комісіями, збитками, завданими простроченням виконання, витратами, пов`язаними з утриманням та зверненням стягнення на предмет застави, сторони домовились про відступлення заставодавцем права вимоги, що витікає із заставленого права, на користь заставодержателя на наступних умовах та в наступному порядку, зокрема невиконання боржником хоча б одного із зобов`язань, передбачених основним договором (в тому числі хоча б одноразового порушення порядку повернення/сплати основного зобов`язання, хоча б одноразового прострочення сплати процентів, в тому числі невиконання вимоги про дострокове повернення/сплату основного зобов`язання та сплати процентів, тощо).

У газеті Голос України № 114 (6869) від 22.06.2018 опубліковано оголошення про те, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.06.2018 №1725 Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк Юнісон та делегування повноважень ліквідатора Банку , згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ Банк Юнісон з 19.06.2018 до 18.06.2020 включно; уповноваженою особою Фонду, з делегуванням повноважень ліквідатора банку ПАТ Банк Юнісон призначено Федорченка Андрія Володимировича строком на 2 роки, з 19.06.2018 по 18.06.2020.

06 липня 2018 року ТОВ Динеро-Капітал направлено на адресу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Юнісон заяву вих. № 163 про включення до реєстру вимог кредиторів ПАТ Банк Юнісон грошових вимог ТОВ Динеро-Капітал у розмірі 3 802 365,56 грн.

Листом № 976/20 від 07.11.2019 ПАТ Банк Юнісон в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Юнісон повідомило ТОВ Динеро-Капітал про визнання вимог останнього в розмірі 3 802 365,56 грн, та про їх включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ Банк Юнісон , сьома черга.

ПАТ Банк Юнісон в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Юнісон надіслало на адресу ТОВ Динеро-Капітал письмове повідомлення від 27.11.2019 про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання.

У зазначеному повідомленні ПАТ Банк Юнісон в особі уповноваженої особи вказало на те, що ТОВ БКЗ-Інвест свої зобов`язання за кредитним договором не виконало, внаслідок чого станом на 25.11.2019 за останнім утворилася заборгованість у розмірі 6 940 938,46 грн, з яких: основна заборгованість - 3 688 294,59 грн, за відсотками - 3 252 643,87 грн. Посилаючись на умови кредитного, депозитного договорів та договорів застави, приписи ст. 26 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , уповноважена особа Фонду повідомила ТОВ Динеро-Капітал про те, що у разі непогашення заборгованості протягом 10 днів з дня отримання повідомлення, ПАТ Банк Юнісон буде змушене в позасудовий спосіб звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом відступлення обтяжувачу (ПАТ Банк Юнісон ) права задоволення забезпеченої обтяжуванням вимоги з подальшим списанням коштів з рахунку ТОВ Динеро-Капітал в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості ТOB БКЗ-Інвест .

ТОВ Динеро-Капітал звернулося до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Юнісон Федорченко А.В. з листом №169 від 02.12.2019, в якому просило погасити акцептовані вимоги ТОВ Динеро-Капітал шляхом перерахування на його користь 3 802 365,56 грн.

ТОВ Динеро-Капітал вважає такі дії ПАТ Банк Юнісон та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Юнісон Федорченко А.В. незаконними та зазначає про те, що на час звернення Уповноваженої особи Фонду із повідомленням від 27.11.2019 строк дії кредитного та генерального договорів припинився, а тому припинилася і застава за договорами застави, предметом якої є право ПАТ Банк Юнісон на отримання грошових коштів (депозитів), розміщених на вкладному (депозитному) рахунку ТОВ Динеро-Капітал в ПАТ Банк Юнісон . Як наслідок, на думку ТОВ Динеро-Капітал , наявний обов`язок Фонду сплатити на користь ТОВ Динеро-Капітал кошти, як кредитору з акцептованими грошовими вимогами, в межах ліквідаційної процедури ПАТ Банк Юнісон .

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у касаційній скарзі просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. У решті рішення та постанову - залишити без змін.

Верховний Суд переглядає судові рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог позивача.

З тексту касаційної скарги вбачається, що скарга обґрунтовується положеннями п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16, № 910/14465/17, № 910/8132/17 (щодо правового статусу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/7122/17 (щодо відмови в позові до неналежного відповідача), у постановах Верховного Суду у справах № 643/8979/15-ц, № 910/7421/17, №910/1614/17 (щодо необхідності застосування положень спеціального закону, яким є Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ).

Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (Закон), який є спеціальним законом, що унормовує дані правовідносини.

У пункті 8 Прикінцевих і перехідних положень Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 1, 5 ст. 36 Закону встановлено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

За приписами ст. 45 Закону протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 46 Закону встановлено, що з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 48 Закону фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком.

Ураховуючи, що Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальним, здійснення заходів банку щодо задоволення вимог кредиторів; вживання у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком здійснюється в межах вказаного Закону.

Статтею 52 Закону передбачено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій вимоги ТОВ Динеро-Капітал про визнання його кредитором щодо коштів на вкладному рахунку відповідно до генерального договору, включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ Банк Юнісон в сумі 3 802 365,56 грн і віднесені до сьомої черги.

ПАТ Банк Юнісон в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Юнісон надіслало на адресу ТОВ Динеро-Капітал письмове повідомлення від 27.11.2019 про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в частині припинення застави за договорами застави вказав на те, що застава припинена, у зв`язку із закінченням терміну дії права, що складає предмет застави, відповідно до ст. 28 Закону України Про заставу .

Місцевий господарський суд зазначив, що наслідком припинення строку дії генерального договору про здійснення вкладних (депозитних) операцій № 3001769/1 від 28.08.2015 та додаткових договорів до нього є припинення (закінчення) терміну дії права, що складає предмет застави (тобто право вимоги ТОВ Динеро-Капітал до ПАТ Банк Юнісон щодо повернення коштів на підставі генерального договору).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, посилаючись на норми ст. 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень та зазначаючи про невиконання Банком вимог зазначеної норми, вказав на те, що до ПАТ Банк Юнісон не перейшло право на вклад (грошові кошти).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

Відповідно до 8.1 договорів застави цей договір набуває чинності з моменту його укладення в письмовій формі і діє до моменту повного виконання усіх зобов`язань за основним договором.

Згідно зі ст. 28 Закону України Про заставу застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Пунктом 6.4 генерального договору передбачено, що цей договір припиняє свою дію шляхом укладення сторонами відповідного договору або шляхом подання вкладником заяви про закриття всіх рахунків, які були відкриті банком на підставі укладених між сторонами додаткових договорів до генерального депозитного договору або через три роки з дати останньої дії (повернення коштів вкладникові, виплата процентів за додатковими договорами) та за умови відсутності діючого додаткового договору.

У пункті 11 додаткових договорів до генерального договору зазначено, що даний договір діє протягом терміну розміщення вкладу, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим додатковим договором.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про припинення генерального договору без дослідження п. 11 додаткових договорів.

З огляду на зазначене, висновки судів щодо припинення генерального договору та договорів застави є передчасними.

Крім того, суд апеляційної інстанції, посилаючись на норми ст. 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень та зазначаючи про невиконання Банком вимог зазначеної норми, вказав на те, що до ПАТ Банк Юнісон не перейшло право на вклад (грошові кошти).

За умовами п. 6.4 договорів застави порядок звернення стягнення на предмет застави для погашення боргу за кредитним договором та договорами застави визначається банком та може здійснюватися на підставі рішення суду в порядку встановленому чинним законодавством України, або в позасудовому порядку, згідно вимог Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .

Згідно з п. 6.5 договорів застави для задоволення вимог заставодержателя в тому обсязі, який існує на момент фактичного задоволення, в тому числі: в сумі боргу за основним зобов`язанням, процентами, неустойкою, комісіями, збитками, завданими простроченням виконання, витратами, пов`язаними з утриманням та зверненням стягнення на предмет застави, сторони домовились про відступлення заставодавцем права вимоги, що витікає із заставленого права на користь заставодержателя на наступних умовах та в наступному порядку, зокрема невиконання боржником хоча б одного із зобов`язань, передбачених основним договором. Якщо заставодержатель не направить заставодавцю письмову відмову від отримання права вимоги, заставлене за цим договором право вимоги (в розмірі фактичної суми вимог заставодержателя) вважається відступленим заставодержателю без необхідності укладення будь-яких додаткових договорів між сторонами що такого відступлення.

З моменту відступлення права вимоги на користь заставодержателя останній самостійно здійснює списання сум грошових коштів з вкладного рахунку, відкритого в ПАТ Банк Юнісон з метою задоволення своїх вимог (пп. 6.5.2 договорів застави).

Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 21 вказаного Закону до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. Обтяжувач та боржник повинні досягти згоди про максимальний розмір вимоги, яка забезпечується обтяженням.

За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає:

1) відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження;

2) сплату процентів і неустойки;

3) сплату основної суми боргу;

4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження;

5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Якщо боржник та обтяжувач досягли згоди про збільшення максимального розміру забезпеченої обтяженням вимоги, таке збільшення підпорядковується пріоритету іншого обтяження, зареєстрованого раніше моменту реєстрації відомостей про зміну розміру забезпеченого обтяженням зобов`язання.

Статтею 23 вказаного Закону встановлено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

За приписами ст. 24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом (п.1 ч. 1 ст. 26 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 зазначеного Закону, якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.

Судом першої інстанції питання щодо дотримання Банком ст. 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень не розглянуто.

Суд апеляційної інстанції зазначив на відсутність в матеріалах справи доказів наявності в державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про реєстрацію звернення стягнення на предмет застави.

Тобто суди попередніх інстанцій достеменно зазначене питання не досліджували, з огляду на передчасні висновки судів щодо припинення застави.

З огляду на передчасні висновки щодо припинення генерального договору і застави за договорами застави та не дослідження судами питання щодо виконання Банком норм ст. 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , висновки судів попередніх інстанцій стосовно визнання незаконними дій ПАТ Банк Юнісон , направлених на звернення з вимогою до ТОВ Динеро-Капітал , як заставодавця, згідно з письмовим повідомленням (про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання) від 27.11.2019 про погашення заборгованості ТОВ БКЗ-Інвест за кредитним договором - є передчасними.

Частиною 2 ст. 3 Закону передбачено, що Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Відповідно до ст. 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у ст. ст. 4, 37 Закону, свідчить, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку він ухвалює обов`язкові для банків рішення, а з іншого здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку. Так, діючи як орган управління банку, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй відповідних повноважень мають право здійснювати функції, визначені Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Банк, який виводиться з ринку, до моменту державної реєстрації його припинення не позбавлений правосуб`єктності і може виступати учасником різних правовідносин. Від імені банку у цих правовідносинах діє уповноважена особа Фонду, виконуючи функції виконавчого органу банку (керівника Банку).

Отже, уповноважена особа Фонду, як керівник банку, представляє банк у відносинах між сторонами господарських договорів, у яких бере участь банк. Уповноважена особа Фонду не виступає у цих правовідносинах як самостійний суб`єкт, а Фонд не набуває самостійних прав й обов`язків, оскільки він діє на підставі закону від імені банку. Фонд в особі уповноваженої особи розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Схожі за змістом висновки, викладено в постановах Верховного Суду у справах №910/12294/16, № 910/14465/17.

Виходячи із суті позовних вимог, відповідачем у цій справі фактично є Банк (в особі уповноваженої особи Фонду), а не Фонд в особі уповноваженої особи Фонду.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про зобов`язання Фонду сплатити ТОВ Динеро-Капітал грошові кошти в розмірі, акцептованому Уповноваженою особою, в порядку, визначеному Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , в межах ліквідаційної процедури ПАТ Банк Юнісон не врахували правовий статус Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та дійшли помилкового висновку про зобов`язання Фонду вчинити дії.

З огляду на викладене, судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи. Враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про направлення справи на новий розгляд в частині задоволення позовних вимог позивача до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити усі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір відповідно до норм чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на те, що справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції та рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог позивача не обґрунтовані нормами ст. 53 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб у Верховного Суду відсутні підстави для викладення висновку щодо застосування норм ст. 53 вказаного Закону.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

8. Судові витрати

Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі № 922/548/20 скасувати в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Динеро-Капітал .

Справу № 922/548/20 в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя О. М. Баранець

Суддя В. І. Студенець