Рішення

від 26.02.2021 по справі 280/8885/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 року Справа № 280/8885/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Любимівської сільської ради (вул.Центральна, буд. 86-а, с. Любимівка, Вільнянський район, Запорізька область, 70033) та Виконавчого комітету Любимівської сільської ради (вул. Центральна, буд. 86-а, с.Любимівка, Вільнянський район, Запорізька область, 70033) та Міського голови Вільнянської міської ради Мусієнко Наталії Олександрівни ( вул. Бочарова, 4, м. Вільнянськ, Запорізька область, 70002), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

07.12.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Любимівської сільської ради (далі - відповідач 1, Любимівська СР), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 (далі - третя особа, ОСОБА_2 ).

Ухвалою судді від 14.12.2020 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали судді про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою судді від 21.12.2020 було роз`яснено позивачу ухвалу від 14.12.2020.

29.12.2020 від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій в якості другого відповідача позивачем зазначений - Виконавчий комітет Любимівської сільської ради (далі - відповідач 2, ВК Любимівської СР), третього відповідача - Міського голову Вільнянської міської ради Мусієнко Наталію Олександрівну (далі - відповідач 3, Міський голова ВМР Мусієнко Н.О.), викладені наступні позовні вимоги:

скасувати рішення відповідача 2 №48 від 24.11.2020, яким відмовлено у заяві позивача від 21.09.2020, у зв`язку з відсутністю криниць питної води в АДРЕСА_2 ;

зобов`язати відповідача 1 та відповідача 3 за бюджет сільради розчистити вказані дві криниці питної води від мулу, які розташовані по схемі села Грізне під №1 і №2, встановити бетонні кільця на джерело, огородити дві криниці захисними санітарними парканами криниці по периметру, забезпечити можливість доступу до питної води мешканців села Грізне Вільнянського району Запорізької області, облаштувати пішохідну доріжку до криниць;

вимагає рішенням суду зобов`язати відповідача 1 і відповідача 3 направити комісію сільради по вул. Набережна, 76 с. Грізне Вільнянського району Запорізької області для складання акту комісії з участю позивачів, чи їх представників, в якому зазначити наявність чи відсутність центрального водопроводу в АДРЕСА_2 ;

стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в 1500 грн. і моральну в 200000 грн.

Крім того, просить розглянути справу без її участі і без виклику сторін в письмовому провадженні.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 01.12.2020, на виконання рішення суду від 02.11.2020 у справі №280/6833/20, від відповідача 1 надійшло рішення ВК Любимівської СР від 24.11.2020 №48 Про розгляд звернення ОСОБА_1 - Заяви в порядку досудового врегулювання спору від 21.09.2020 яким відмовлено у задоволенні заяві ОСОБА_1 від 21.09.2020 щодо розчищення мулу у двох криницях з питною водою, у зв`язку з відсутністю криниць питної води в АДРЕСА_2 . При цьому позивач зазначає, що голова сільради особисто спускалася у наявні ями криниць, в яких розте комиш, а серед зарослі знаходиться вода, проте продовжує стверджувати, що це не криниці з питною водою. Зауважує, що позивач з сім`єю вже 83 роки користується саме цими джерелами води, в зв`язку з тим, що в селі немає водопроводу.

Ухвалою від 29.12.2020 відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене на 21.01.2021 без виклику сторін. Встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву. Також відповідачів попереджено про можливі наслідки ненадання відзиву, передбачені ч.4 ст.159 КАС України.

Ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі від 29.12.2020 всі сторони та третя особа отримали, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Таким чином, відповідачі були повідомленні про строки надання відзиву та можливі наслідки його ненадання.

Станом на 26.02.2021 від відповідачів відзивів, з доказами на їх обґрунтування, до суду не надходило. Також не надходили будь-які клопотання з цього приводу.

Згідно з приписами ч.4 ст.159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

В даному випадку відповідачі без поважних причин відзив не надали. Твердження позивача, викладені в позові, жодним чином не спростували.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України та ч.2 ст.175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням зазначених норм справа вирішується на підставі наявних доказів.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, 28.09.2020 до Запорізького окружного адміністративного звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Любимівської СР, в якій вона просила суд: 1) зобов`язати відповідача за бюджет сільради розчистити дві криниці питної води від мулу які розташовані по схемі села Грізне під АДРЕСА_3 і №2, встановити бетоні кільця на джерело, огородити дві криниці захисними санітарними парканами криниці по периметру, забезпечити можливість доступу до питної води мешканців села Грізне Вільнянського району Запорізької області облаштувавши пішохідну доріжку до криниць; 2) зобов`язати відповідача направити комісію сільради по АДРЕСА_2 для складання акту комісії з участю позивача, чи його представників в якому зазначити наявність чи відсутність центрального водопроводу в АДРЕСА_2 ; 3) стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в 1500,00 грн. і моральну - в 200000,00 грн.(а.с. 9).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2020 у справі №280/6833/20 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Зобов`язано Любимівську СР повторно розглянути звернення ОСОБА_1 - Заяву в порядку досудового врегулювання спору від 21.09.2020 - з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, та повідомити позивача про результати розгляду його звернення, з урахуванням приписів ст.19 Закону України Про звернення громадян (а.с. 10-15).

Зазначене судове рішення набрало законної сили - 05.12.2020.

Виконавчим комітетом Любимівської СР прийнято рішення від 24.11.2020 №48 Про розгляд звернення ОСОБА_1 - Заяви в порядку досудового врегулювання спору від 21.09.2020 (а.с. 16).

В п.2 вказаного рішення зазначено: Відмовити в задоволенні вимог заяви в порядку досудового врегулювання спору від 21.09.2020, у зв`язку з відсутністю криниць питної води в АДРЕСА_2 , згідно доданого фото .

Супровідним листом від 26.11.2020 за вих.№02-03-11/471 зазначене рішення було направлено на адресу позивача (а.с. 17).

Не погодившись з рішенням ВК Любимівської СР позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 КАС України відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У п.44 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні зазначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Як зазначено у ч.1 ст.70 Бюджетного кодексу України, видатки та кредитування місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов`язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтями 89-91 цього Кодексу.

Згідно з ст.47 Водного кодексу України загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів (…).

Відповідно до ст.10 Водного кодексу України до відання сільських, селищних, міських та районних у містах рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить: 1) здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; 2) контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів; 3) встановлення правил загального користування водними об`єктами в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу; (…).

Враховуючи наведені норми права, наявність чи відсутність на балансі криниць у відповідача 1 не впливає на його компетенцію у галузі регулювання водних відносин, визначену у п.1-п.3 ч.1 ст.10 Водного кодексу України.

Рішенням від 02.11.2020 у справі №280/6833/20, яке набрала законної сили 05.12.2020, суд зобов`язав Любимівську СР повторно розглянути звернення ОСОБА_1 - Заяву в порядку досудового врегулювання спору від 21.09.2020 - з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, та повідомити позивача про результати розгляду його звернення, з урахуванням приписів ст.19 Закону України Про звернення громадян .

Відповідно до приписів ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Також, ст.14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Проте, Любимівська СР вищезазначене рішення суду не виконала, повторно звернення ОСОБА_1 - Заяву в порядку досудового врегулювання спору від 21.09.2020 не розглянула, доказів іншого відповідачами суду не надано.

Звернення позивача розглянув ВК Любимівської СР та за результатами розгляду прийняв спірне рішення від 24.11.2020 №48 Про розгляд звернення ОСОБА_1 - Заяви в порядку досудового врегулювання спору від 21.09.2020.

При цьому суд зазначає, що Любимівська СР (код ЄДРПОУ 25483086) та ВК Любимівської СР (код ЄДРПОУ 04353215) мають статус юридичної особи (кожен орган місцевого самоврядування окремо) та мають власні коди ЄДРПОУ.

Отже, до належного виконання рішення суду від 02.11.2020 у справі №280/6833/20, а саме до розгляду звернення ОСОБА_1 від 21.09.2020 саме Любимівською СР, суд вважає безпідставними вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача 1 за бюджет сільради розчистити дві криниці питної води від мулу, які розташовані по схемі села Грізне під №1 і №2, встановити бетонні кільця на джерело, огородити дві криниці захисними санітарними парканами криниці по периметру, забезпечити можливість доступу до питної води мешканців села Грізне Вільнянського району Запорізької області, облаштувати пішохідну доріжку до криниць, оскільки, правова оцінка зазначеним вимогам вже була надана судом в межах розгляду справи №280/6833/20.

Що стосується цих же вимог до відповідача 3, то суд зазначає, що позивач з відповідною заявою (зверненням) до Міського голови ВМР Мусієнко Н.О. не звертався. Докази іншого в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.4 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В даному випадку позивачем не надано доказів порушення його прав та інтересів з боку відповідача 3, а отже заявлені до нього вимоги є передчасними.

Що стосується вимоги позивача про скасування рішення відповідача 2 №48 від 24.11.2020, то суд зазначає, що жодна зі сторін не надала належних доказів наявності або відсутності криниць питної води в АДРЕСА_2 . З наданих позивачем доказів не можливо встановити наявність криниць питної води в АДРЕСА_2 . В той же час відповідачем 2 не надано суду доказів на підставі яких він вважає, що за вказаною адресою криниці з питною водою відсутні.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до преамбули Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення від 10.01.2002 №2918-III, зі змінами та доповненнями, (далі - Закон №2918-III) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою.

Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що дія цього Закону поширюється на всіх суб`єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об`єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, надають послуги з водовідведення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води та/або послуг з водовідведення, станом джерел, систем питного водопостачання та водовідведення, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення.

Відповідно до абз.3 ст.1 Закону №2918-III питна вода - вода, призначена для споживання людиною (водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), для використання споживачами для задоволення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб, а також для виробництва продукції, що потребує її використання, склад якої за органолептичними, мікробіологічними, паразитологічними, хімічними, фізичними та радіаційними показниками відповідає гігієнічним вимогам.

Суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є, в тому числі, органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення, а також споживачі питної води та/або послуг з водовідведення (ст. 4 Закону №2918-III)

Абзацами 2 та 7 ст.7 Закону №2918-III встановлено, що Держава гарантує захист прав споживачів у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення шляхом:

забезпечення кожної людини питною водою нормативної якості в межах науково обґрунтованих нормативів питного водопостачання залежно від району та умов проживання;

зобов`язання центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій дотримуватися екологічних вимог та санітарного законодавства під час проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації систем питного водопостачання та централізованого водовідведення.

Статтею 13 Закону №2918-III визначені повноваження органів місцевого самоврядування у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення.

Так, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення належать:

затвердження та реалізація місцевих програм у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і місцевих програм;

надання згоди на розміщення на відповідній території нових або реконструкцію діючих об`єктів, діяльність яких може завдати шкоди джерелам та системам питного водопостачання та/або системам водовідведення;

затвердження місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення відповідних населених пунктів;

впровадження централізованого водовідведення у населених пунктах, популяційний еквівалент яких становить 2 тисячі і більше;

визначення популяційного еквівалента населеного пункту, уразливих та менш уразливих зон відповідно до порядку визначення популяційного еквівалента населеного пункту та критеріїв визначення уразливих та менш уразливих зон, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;

прийняття рішень з проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи проектів господарської діяльності, що можуть негативно вплинути на якість питної води та системи питного водопостачання;

здійснення контролю за якістю питної води, використанням та охороною джерел і систем питного водопостачання та водовідведення;

забезпечення інформування населення про якість питної води та стан питного водопостачання та водовідведення;

встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (крім тарифів на ці послуги, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг);

обмеження, тимчасова заборона діяльності підприємств у разі порушення ними вимог законодавства у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення в межах своїх повноважень;

встановлення правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення потреб споживачів у питній воді;

встановлення зон санітарної охорони джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання та санітарно-захисних зон об`єктів централізованого водовідведення;

обмеження або заборона використання підприємствами питної води для промислових цілей;

погодження інвестиційних програм стосовно об`єктів водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності;

сприяння провадженню інвестиційної діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення;

вирішення інших питань у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення відповідно до законів України.

В позовній заяві позивач стверджує що вона з сім`єю вже 83 роки користується саме цими джерелами води, в зв`язку з тим, що в селі немає водопроводу .

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України, з метою захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, та зобов`язати Любимівську СР вирішити питання питного водопостачання ОСОБА_1 , відповідно до вимог Закону №2918-IIІ.

Позовну вимогу позивача щодо зобов`язання відповідача 1 і відповідача 3 направити комісію сільради по вул. Набережна, 76 с. Грізне Вільнянського району Запорізької області для складання акту комісії з участю позивачів, чи їх представників, в якому зазначити наявність чи відсутність центрального водопроводу в с. Грізне Вільнянського району Запорізької області по вул. Набережна, 76 села Грізне суд вважає не обґрунтованою, оскільки дане питання не було предметом розгляду відповідачем 2 звернення позивача від 21.09.2020, доказів іншого матеріали справи не містять.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Як зазначено у п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як зазначено у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. (…) Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст.23 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Позивачка у позові документально не довів завдання їй моральної шкоди відповідачами.

Таким чином, суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем своїх позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди у сумі 200000 грн. 00 коп.

Позивачем не надано до суду доказів завдання йому відповідачем матеріальної шкоди у сумі 1500 грн. 00 коп.

Щодо інших посилань позивача викладених у позовній заяві та уточненому позові, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, відзиву не надали, доводи позивача не спростували.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи і в силу п.9 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір звільнена від сплати судового збори. Доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу - до суду не надано.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Любимівської сільської ради (вул.Центральна, буд. 86-а, с. Любимівка, Вільнянський район, Запорізька область, 70033) та Виконавчого комітету Любимівської сільської ради (вул. Центральна, буд. 86-а, с.Любимівка, Вільнянський район, Запорізька область, 70033) та Міського голови Вільнянської міської ради Мусієнко Наталії Олександрівни ( вул. Бочарова, 4, м. Вільнянськ, Запорізька область, 70002), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов`язати Любимівську сільську раду вирішити питання щодо забезпечення ОСОБА_1 по вул. Набережна с. Грізне Вільнянського району Запорізької області питним водопостачанням, відповідно до вимог Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення від 10.01.2002 №2918-III, зі змінами та доповненнями.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 26 лютого 2021 року.

Суддя Р.В. Кисіль