Постанова

від 03.02.2021 по справі 758/16076/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №758/16076/18 Головуючий у 1 інстанції: Васильченко О.В.

Провадження №22-ц/824/427/2021 Доповідач: Гаращенко Д.Р.

03 лютого 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі:

Головуючого (судді-доповідача) Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.

за участю секретаря Телятник І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою адвоката Гордова Миколи Миколайовича представника ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державне підприємство Державне комерційне підприємство Центральний проектний та технічно-дослідний інститут , Міністерство оборони України, про встановлення фактів, що мають юридичне значення,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, заінтересовані особи: Державне підприємство Державне комерційне підприємство Центральний проектний та технічно-дослідний інститут , Міністерство оборони України, в якій просив встановити: факт того, що з 01 жовтня 2004 року і по день прийняття Подільським районним судом м. Києва рішення за результатами розгляду цієї заяви Міністерство оборони України не призначало ОСОБА_1 на посаду директора Державного підприємства Державне комерційне підприємство Центральний проектний та технічно-дослідний інститут ; факт того, що з 01 жовтня 2004 року і по день прийняття Подільським районним судом м. Києва рішення за результатами розгляду цієї заяви між Міністерством оборони України та ОСОБА_2 трудовий договір (контракт) на зайняття посади директора Державного підприємства Державне комерційне підприємство Центральний проектний та технічно-дослідний інститут не укладався.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року у відкритті провадження у справі відмовлено, оскільки вбачається спір про право.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки ухвала є необґрунтованою, не містить мотивів, з яких суд першої інстанції дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2020 року у відкритті провадження в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державне підприємство Державне комерційне підприємство Центральний проектний та технічно-дослідний інститут , Міністерство оборони України, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відмовлено з посиланням на існування спору про право трудове.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, адвокат Гордов М.М. представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначив, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали між ОСОБА_1 та Державним підприємством Державне комерційне підприємство Центральний проектний та технічно-дослідний інститут не могло існувати спору про будь-яке право, у тому числі про трудове,оскільки юридична особа була ліквідована.

Після припинення Державного підприємства Державне комерційне підприємство Центральний проектний та технічно-дослідний інститут шляхом його ліквідації ОСОБА_1 позбавлений можливості звернутись до такого підприємства з відповідним позовом.

Вважає, що не має підстав і для звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про встановлення відповідних фактів, що мають юридичне значення, також і до Міністерства оборони України, оскільки між ними відсутній спір про будь-яке право, у тому числі про трудове.

Звернув увагу на лист Департаменту капітального будівництва Міністерства оборони України від 19 березня 2012 року № 227/6/818, згідно якого у Міністерстві оборони України наказів щодо призначення керівника зазначеного підприємства не видавалось.

Послався на те, що тлумачення терміну направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції , вжитого у ЦПК України, може матись на увазі лише розгляд відповідної справи по суті, що розпочинається з оголошенням головуючим судового засідання відкритим.

У даній цивільній справі розгляд справи не здійснювався, головуючий не оголошував відкритим судове засідання.

Оскільки постановою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року цивільну справу направлено для продовження її розгляду до суду першої інстанції, то відповідно останній мав продовжити такий розгляд, а не повторно відмовляти у відкритті провадження у такій справі.

У судовому засіданні адвокат Гордов М.М. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Заінтересовані особи в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення адвоката Гордова М.М. представника ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8)смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення №5 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте, не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Колегія суддів встановила, що 22 вересня 2004 року наказом №427 було створено Державне підприємство Державне комерційне підприємство "Центральний проектний та технічно дослідний інститут", затверджено статут, передано до статутного фонду цього підприємства майно згідно із додатком №2 до наказу. Зазначеним наказом уповноважено ОСОБА_1 провести реєстрацію підприємства та виконувати інші необхідні дії, пов`язані з його створенням та організацією діяльності до призначення керівника підприємства.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01 жовтня 2004 року Міністерством юстиції України було внесено запис №10731020000001012 про проведення державної реєстрації Державного підприємства Державне комерційне підприємство "Центральний проектний та технічно-дослідний інститут".

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 як особу уповноважену виконувати функції керівника підприємства до призначення директора було внесено до реєстру як керівника.

08 лютого 2005 року Міністерство оборони України наказом №44 скасувало свій наказ від 22 вересня 2004 року №427 як нереалізований.

Наказом Міністерства оборони №452 було припинено Державне підприємство Державне комерційне підприємство "Центральний проектний та технічно-дослідний інститут" та призначено його ліквідацію.

Дані іншої особи, крім ОСОБА_1 , до державного реєстру не вносились.

Колегія суддів вважає, що заявник фактично не погоджується з тим, що його у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено керівником Державного підприємства "Державне комерційне підприємство Центральний проектний та технічно-дослідний інститут .

А у даному випадку колегія суддів вбачає спір про право щодо правомірності внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних заявника до реєстру як керівника Державного підприємства Державного комерційного підприємства "Центральний проектний та технічно-дослідний інститут".

А той факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає встановленню у порядку окремого провадження.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо відсутності між сторонами трудового права, оскільки матеріалами справи підтверджено, що між заявником та заінтересованими особами жодних трудових відносин не виникало.

Відтак, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає змінішляхом виключення з її мотивувальної частини посилання на наявність спору про трудове право.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката Гордова Миколи Миколайовича представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2020 року змінити, виключивши з мотивувальної частини ухвали посилання на наявність спору про трудове право.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного суду з підстав визначених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 11 лютого 2021 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Т.О. Невідома

А.А. Пікуль