Постанова

від 25.02.2021 по справі 640/100/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2021 року

Київ

справа №640/100/19

адміністративне провадження №К/9901/1572/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 640/100/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хуавей Україна до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Хуавей Україна на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року (головуючий суддя - Черпіцька Л. Т. , судді: Глущенко Я. Б., Пилипенко О. Є.),

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Хуавей Україна (далі - позивач, ТОВ Хуавей Україна ) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДПС (далі - відповідач, Офіс ВПП ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 грудня 2018 року №0007544406.

На обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції за порушення строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних. Позивач зазначав, що у розрахунках коригування до податкових накладних №122395 та №62235 сума податку на додану вартість (ПДВ) має від`ємне значення, що унеможливлює застосування пункту 120 - 1.1 статті 120 - 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який передбачає нарахування штрафних санкції на суму податку, а не на суму його зменшення. Крім того, податкові накладні від 29 березня 2018 року №32127 та №32123, від 31 січня 2018 року №12112, №12111, №32156 зареєстровані з порушенням строків, передбачених пунктом 201.10 статті 201 ПК України, не з вини ТОВ Хуавей Україна , яким вжито всі залежні від нього заходи щодо недопущення порушення вказаних строків. Також, на переконання позивача, неможливим є застосування штрафу на підставі пункту 120 - 1.1 статті 120 - 1 ПК України за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, у яких зазначено умовні податкові номери покупців.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовив повністю .

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 листопада 2019 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 21 грудня 2018 року №0007544406 в частині застосування штрафу в сумі 549168,73 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив .

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.

10 грудня 2018 року Офіс ВПП ДФС провів камеральну перевірку ТОВ Хуавей Україна щодо своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 1 січня 2017 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт від 10 грудня 2018 року №4013/28-10-4-06/33501267 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зафіксовано виявлені порушення ТОВ Хуавей Україна вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме - порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 15017411,75 грн.

На підставі висновків Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 грудня 2018 року №0007544406, яким до ТОВ Хуавей Україна на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України застосовано штрафні санкції на загальну суму 1559676,54 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що всі податкові накладні , несвоєчасність реєстрації яких встановлена відповідачем, містять відмітку про те, що такі податкові накладні не надаються отримувачу (покупцю). Такі податкові накладні містять код ставки ПДВ 20 , типи причин - 02, 03, 04, 08, 09, 13, 14.

З посиланням на постанови Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі №816/1488/17 та від 11 грудня 2018 року у справі №807/68/18, суд зазначив, що якщо податкові накладні містять код ставки ПДВ 7 або 20 , такі податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість. Тому, порушення строків реєстрації таких податкових накладних має наслідком відповідальність згідно з пунктом 120 - 1.1 статті 120 - 1 ПК України. Факт складання зведеної податкової накладної впливає на строк її складання і жодним чином не впливає на строк її реєстрації, визначений пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Порушення такого строку становить, з урахуванням встановлених обставин справи, склад правопорушення, передбаченого пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що порушення строків реєстрації податкових накладних, зазначених у Таблиці №1 Акта перевірки, зумовлює підстави для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої пунктом 120 - 1.1 статті 120 - 1 ПК України.

При цьому, суд першої інстанції визнав безпідставними доводи позивача про протиправність застосування штрафів за невчасну реєстрацію розрахунків коригування до податкових накладних №122395 від 31 грудня 2017 року та №62235 від 22 червня 2018 року, сума ПДВ у яких має від`ємне значення, оскільки за змістом ПК України базою нарахування штрафних санкцій згідно з пунктом 120 - 1.1 статті 120 - 1 ПК України є сума ПДВ, зазначена в податкових накладних/розрахунках коригування, яка для цілей цього пункту є абсолютним дійсним числом, яке відображає відповідну суму податку, тобто не залежить від від`ємного чи позитивного значення такої суми податку.

Щодо посилання позивача на те, що податкові накладні від 29 березня 2018 року №32127 та №32123, від 31 січня 2018 року №12112, №12111, №32156 зареєстровані з порушенням строків, передбачених пунктом 201.10 статті 201 ПК України, не з вини ТОВ Хуавей Україна , суд зазначив, що позивач у разі незгоди із датами прийняття вказаних накладних та вважаючи, що це зумовлено протиправною бездіяльністю контролюючих органів, мав можливість оскаржити таку бездіяльність, натомість, цього не зробив .

Суд визнав безпідставними доводи позивача, що податкові накладні від 31 січня 2018 року №12112, №12111, №32156 спочатку були подані до реєстрації 15 лютого 2018 року, а квитанція на відхилення про реєстрацію надійшла 19 лютого 2018 року з незрозумілим трактуванням, що призвело до повторного надсилання їх для реєстрації 3 березня 2018 року, а підтвердження реєстрації відбулося 6 квітня 2018 року . Свої висновки суд мотивував зрозумілістю причин відхилення і виправленням позивачем зазначених відповідачем помилок при повторному направленні податкових накладних для реєстрації.

Щодо податкової накладної від 31 січня 2018 року №32156 суд зазначив про необґрунтованість доводів позивача , що він повторно подавав таку накладну на реєстрацію 3 березня 2018 року, оскільки такі не відповідають дійсності. Згідно з квитанцією №1 дана накладна подана і прийнята 19 квітня 2018 року .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних від 29 березня 2018 року №32127, від 29 березня 2018 року №32123, від 31 січня 2018 року №12112, від 31 січня 2018 року №12111, від 31 січня 2018 року №32156, від 28 березня 2018 року №32120, оскільки їх несвоєчасна реєстрація відбулася з незалежних від позивача причин. При цьому, як зазначив суд, позивачем було вчинено всі законодавчо передбачені дії щодо реєстрації податкових накладних у межах строків, встановлених ПК України.

З цих підстав суд апеляційної інстанції скасував податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафу в сумі 549168,73 грн .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення в іншій частині, апеляційний суд погодився із висновками, викладеними у рішенні суду першої інстанції.

Не погодившись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, ТОВ Хуавей Україна подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду про відмову в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафу в сумі 432247,81 грн .

Зазначає, що податкові накладні № 122375 від 28 грудня 2017 року та №62226 від 22червня 2018 року були зареєстровані помилково та відразу відкориговані (фактично анульовані) останнім шляхом виписування розрахунків коригування до таких податкових накладних (з повним обнуленням) № 122395 від 31 грудня 2017 року та №62235 від 22 червня 2018 року. У графі причина коригування розрахунків коригування до таких податкових накладних вказано виправлення помилки . При цьому пункт 120-1.1 статті 120-1 ПК України не встановлює підстав для застосування штрафних санкцій у випадку зменшення податку на додану вартість, оскільки в такому випадку сума ПДВ має від`ємне значення, що унеможливлює визначення бази нарахування штрафних санкцій.

Позивач наголошує, що за висновками судів має значення наявність у податкових накладних заповненої графи код ставки ПДВ 7 або 20 , однак, суди не звернули уваги, що у податкових накладних № 12137 від 31 січня 2017 року, № 122396 від 31 грудня 2017 року, № 122407 від 31 грудня 2017 року, № 122397 від 31 грудня 2017 року, № 121387 від 31 грудня 2017 року, № 12112 від 31 січня 2018 року, № 12111 від 31 січня 2018 року, № 32157 від 31 березня 2018 року , № 32156 від 31 березня 2018 року, № 42127 від 30 квітня 2018 року, № 52064 від 31 травня 2018 року, № 62233 від 29 червня 2018 року, № 72355 від 31 липня 2018 року, № 72356 від 31 липня 2018 року, № 82443 від 31 серпня 2018 року , № 92558 від 30 вересня 2018 року відсутній код ставки, такі податкові накладні містять тип причини 13 та умовний податковий номер отримувача.

Крім того, податкові накладні/розрахунки коригувань № 122398 від 31 грудня 2017 року, № 122399 від 31 грудня 2017 року, № 122400 від 31 грудня 2017 року, № 122401 від 31 грудня 2017 року , № 122402 від 31 грудня 2017 року , № 122403 від 31 грудня 2017 року , № 122404 від 31 грудня 2017 року , №122405 від 31 грудня 2017 року , 122406 від 31 грудня 2017 року у графі Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини містять позначку X та зазначено тип причини 0 9 , тобто складені на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Позивач звертає увагу на те, що має право на застосування податкової пільги до ПДВ до операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту (0%) та до операцій з постачання програмної продукції, які звільняються від оподаткування в період з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року на підставі пункту 26 - 1 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

Отже , як зазначає позивач, перелічені податкові накладні складені на операції, які звільнені від оподаткування та оподатковуються за нульовою ставкою, у зв`язку з чим підстави для застосування штрафних санкцій, розрахованих відповідно до сум ПДВ, зазначених у них, на загальну суму 432247,81 грн відсутні, а тому просить скасувати податкове повідомлення-рішення в цій частині.

В іншій частині позивач просить залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу Офіс ВПП ДПС просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в частині відмовлених позовних вимог - без змін.

Верховний Суд ухвалою від 22 січня 2020 року відкрив касаційне провадження за скаргою ТОВ Хуавей Україна .

Відповідно до пункту 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційна скарга ТОВ Хуавей Україна підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на доводи касаційної скарги, постанова апеляційного суду оскаржується в межах відмовлених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення в частині накладення штрафних санкцій в сумі 432247,81 грн, застосованих за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних: № 12137, № 122398, № 122399, № 122400, № 122401, № 122402, № 122403, № 122404, № 122405, № 122406, № 122396, № 122395, № 122407, № 122397, № 121387, № 12112, № 12111, № 32157, № 32156, № 42127, № 52064 , № 62235, № 62233, № 72355, № 72356, № 82443, № 92558 .

Разом з тим, зі змісту постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що скасовуючи податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій в сумі 549168,73 грн, суд апеляційної інстанції зазначив про безпідставність їх застосування, зокрема щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних № 12112, № 12111 в розмірі 20%, що становить 27547,08 грн та № 32156 в розмірі 10%, що становить 10348,31 грн.

В межах задоволених позовних вимог постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується, відповідно, безпідставними є посилання позивача, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування санкцій в сумі 37895,39 грн (за податковими накладними № 12112, № 12111, № 32156).

З урахуванням викладеного, предметом касаційного перегляду є постанова апеляційного суду в частині відмовлених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування санкцій в сумі 394352,42 грн за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних № 12137, № 122398, № 122399, № 122400, № 122401, № 122402, № 122403, № 122404, № 122405, № 122406, № 122396, № 122395, № 122407, № 122397, № 121387, № 32157, № 42127, № 52064, № 62235, № 62233, № 72355 , № 72356, № 82443, № 92558 .

Спірним у цій частині є питання застосування норми права - пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України в частині розуміння виключних випадків звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних.

Зазначене питання вже було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом (зокрема, постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 816/1488/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 807/68/18 та від 13 серпня 2019 року у справі № 2040/7988/18). І як вбачається зі змісту судових рішень, суди при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин врахували висновки Верховного Суду, що відповідає вимогам частини п`ятої статті 242 КАС України.

У постанові від 13 серпня 2019 року Верховний Суд зазначив, що пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України винятки із загальних правил сформульовано чітко та виходячи з синтаксичного аналізу побудови норми права та дійсної мети законодавця, можна зробити висновок, що внесені Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні зміни запровадили виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто для застосування виключень і звільнення від відповідальності обов`язковою умовою є звільнення операції від оподаткування або її оподаткування за нульовою ставкою.

Отже, Верховний Суд звертав увагу, що саме зміст операції є визначальним при вирішенні питання про наявність / відсутність підстав для притягнення платника податку до відповідальності на підставі статті 120-1 ПК України.

У цій справі судами встановлено, що податкові накладні № 12137, № 122396, № 122397, № 121387, № 32157, № 42127, № 52064, № 62233, № 72355, № 72356, № 82443, № 92558 (т. 1 а. с. 82, 109, 111, 113, 119, 115, 121, 122, 129, 130, т. 2 а. с. 63, 81) , а також розрахунки коригування до податкових накладних № 122405, № 122406, № 122395, № 122407, № 62235 , № 122404 (т. 1 а. с. 29, 72, 89, 99, 101, 103), які зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПК України, складені за операціями, які оподатковуються податком на додану вартість за основною ставкою.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу у визначених цією нормою розмірах.

При цьому, помилковими є висновки судів, що саме факт заповнення у податкових накладних коду ставки ПДВ 7 або 20 є вирішальним при визначенні підстав для притягнення платника податку до відповідальності відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, оскільки дослідженню у таких спорах підлягає зміст операції, а саме - чи є вона такою, що звільнена від оподаткування або оподатковується за нульовою ставкою.

Зокрема, у постановах від 10 грудня 2019 року у справі № 640/7353/19 та від 11 лютого 2020 року у справі № 620/757/19 Верховний Суд зазначав, що пункт 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 (далі - Порядок №1307) визначає правила заповнення розділів А і Б податкової накладної, зокрема, встановлено, що у податкових накладних особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, тобто зведених податкових накладних, рядки VII-IX не заповнюються. Отже код ставки податку на додану вартість 20 , який зазначений в рядку V розділу А податкової накладної не свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість, а є умовними податковими накладними, де код ставки ПДВ 20 переноситься з податкових накладних контрагентів, на підставі яких складаються зведені податкові накладні.

Досліджуючи у цій справі обставини та надані сторонами докази, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що розрахунки коригувань до зведених податкових накладних №122400, № 122398, № 122399, № 122401, № 122402, № 122403 у графі не підлягає наданню отримувачу (покупцю) мають позначку Х , а у їх верхній лівій частині зазначено тип причини 09 - складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість. При цьому, в рядку Отримувач (покупець) платник податку зазначив - Товариство з обмеженою відповідальністю Хуавей Україна , а у рядку Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця) проставлено умовний ІПН 600000000000 .

Правильність заповнення цих розрахунків коригувань не є спірним, а відтак, є підстави вважати, що ці розрахунки коригувань до зведених податкових накладних мають дві обов`язкові складові, передбачені пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України для звільнення від відповідальності: вони не надавались отримувачу (покупцю) та, водночас, були складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування. Відповідно, позивач за спірними розрахунками коригування звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України , за їх несвоєчасну реєстрацію.

Загальна сума штрафу за несвоєчасну реєстрацію зазначених розрахунків коригування становить 130304,81 грн, відповідно, податкове повідомлення-рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Посилання скаржника на те, що розрахунки коригування до зведених податкових накладних № 122404, № 122405, № 122406 також містять тип причини 09 суперечать наявним в матеріалах справи їх копіям (т. 1 а. с. 99, 101, 103). У цих розрахунках коригування зазначено, що вони не надаються отримувачу (покупцю) з причини тип 13 - складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності .

При цьому, безпідставними є доводи скаржника про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій з огляду на те, що у них не заповнено рядок Код ставки , оскільки така обставина, як вже було зазначено, не свідчить про наявність виключень для звільнення від відповідальності.

При цьому, посилання позивача на те, що інші спірні податкові накладні/розрахунки коригувань складені на операції, які оподатковуються за нульовою ставкою, є недоречними, оскільки з огляду на наявні в матеріалах справи копії податкових накладних № 12137, № 122396, № 122397, № 121387, № 32157, № 42127, № 52064, № 62233, № 72355, № 72356, № 82443, № 92558 (т. 1 а. с. 82, 109, 111, 113, 119, 115, 121, 122, 129, 130, т. 2 а. с. 63, 81) , а також розрахунків коригування до податкових накладних № 122405, № 122406, № 122395, № 122407, № 62235 , № 122404 (т. 1 а. с. 29, 72, 89, 99, 101, 103) в них відсутні посилання у графі 8 розділу Б зазначення коду ставки 901 (у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) або 902 (у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою). Також не заповненою у них є графа 9, у якій відповідно до Порядку № 1307 зазначається код відповідної пільги з податку на додану вартість згідно з Довідниками податкових пільг (Довідник податкових пільг, що є втратами доходів бюджету, або Довідник інших податкових пільг), які затверджені ДФС станом на дату складання податкової накладної. У Порядку №1307 також зазначено, що у разі здійснення пільгових операцій, які не внесені до вказаних довідників (у зв`язку із запровадженням нової пільги) станом на дату складання податкової накладної, у графі 9 проставляється умовний код 99999999 , а у відведеному полі зазначаються відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи Податкового кодексу України та/або міжнародного договору (угоди), якими передбачено звільнення від оподаткування . Однак, таких відомостей податкові накладні і розрахунки коригування не містять.

Таким чином, зазначені податкові накладні/розрахунки коригувань, які є предметом спору і висновки про відсутність підстав для задоволення позову щодо несвоєчасної реєстрації яких є предметом касаційного перегляду, не підпадають під виключення, запроваджені пунктом 120-1 статті 120-1 ПК України для звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію.

Обґрунтованих підстав для відступу від правової позиції, викладеної Верховним Судом , з питання застосування норми права - пункту 120.1-1 статті 120-1 ПК України в частині розуміння виключних випадків звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, скаржником не наведено, а колегією суддів не встановлено.

Доводи позивача про неможливість застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію розрахунків коригувань № 122395 від 31 грудня 2017 року та №62235 від 22 червня 2018 року, які містять від`ємне значення суми ПДВ, є безпідставними, оскільки як правильно зазначили суди попередніх інстанцій базою нарахування штрафних санкцій згідно з пунктом 120 - 1.1 статті 120 - 1 ПК України є сума ПДВ, зазначена в податкових накладних/розрахунках коригування, яка для цілей цього пункту є абсолютним дійсним числом, яке відображає відповідну суму податку, тобто не залежить від від`ємного чи позитивного значення такої суми податку .

Доводи ТОВ Хуавей Україна з посиланням на судову практику Європейського суду з прав людини, що простроченням реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань не було завдано шкоди, зокрема державному бюджету, а тому накладений на нього штраф не є пропорційним втручанням у його право на мирне володіння майном, відхиляється з огляду на те, що такі доводи фактично зводяться до незгоди зі змістом самої статті 120-1 ПК України, що однак, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення вимог податкового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення рішення в частині застосування штрафних санкцій в сумі 264047,61 грн (432247,81 грн - 37895,39 грн - 130304,81 грн), які є предметом касаційного перегляду в межах вимог і доводів касаційної скарги, є законним і обґрунтованим, а тому, не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосованих штрафних санкцій в сумі 130304,81 грн, вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині .

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Позивачем у цій справі сплачено судовий збір:

за подання позовної заяви - 23395,15 грн згідно з квитанцією № 30 від 28 грудня 2018 року (т. 1 а. с. 52);

за подання апеляційної скарги - 35092,80 грн згідно з квитанцією № 11 від 24 жовтня 2019 року (т. 2 а. с. 223);

за подання касаційної скарги - 46790,31 грн згідно з квитанцією № 47100228 від 11 січня 2020 року.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI Про судовий збір (далі - Закон № 3674-VI), якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Касаційну скаргу подано на постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафу в сумі 432247,81 грн, а тому сплаті за подання касаційної скарги підлягав судовий збір в сумі 12967,44 грн (432247,81 грн * 1,5% * 200%). Відповідно, сума 33822,87 грн (46790,31 грн - 12967,44 грн) є надмірно сплаченою, а відтак, не підлягає розподілу.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Загальна сума позовних вимог, які підлягають задоволенню за наслідками касаційного перегляду (130304,81 грн) становить 8,35 % від загальної суми позовних вимог (1559676,54 грн), відповідно, на користь позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на сплату судового збору в загальній сумі 5966,53 грн (71455,39 грн * 8,35%).

При цьому, перевіряючи правильність здійсненого судом апеляційної інстанції розподілу судових витрат, колегія суддів погоджується з визначеною судом часткою сплаченого судового збору у розмірі 35,21%, яка підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Проте, визначаючи розмір сплаченого судового збору в сумі 35092,80 грн, апеляційний суд не врахував для розподілу суму судового збору 23395,15 грн, яка була сплачена при поданні позовної заяви і яка також підлягає розподілу відповідно до вимог статті 139 КАС України. Отже, загальна сума судових витрат, яка підлягала стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хуавей Україна за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС складала 20593,61 грн, а не 12356,18 грн.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за можливе включити різницю в сумі 8237,43 грн до складу судових витрат, які підлягають відшкодуванню за наслідками касаційного перегляду справи.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Хуавей Україна задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 640/100/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 грудня 2018 року №0007544406 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 130304,81 грн, ухваливши нове рішення про задоволення позову в означеній частині.

В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 640/100/19 залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хуавей Україна (адреса: 03124, місто Київ, вулиця Радищева, будинок 10/14, ЄДРПОУ 33501267) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (місцезнаходження: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11Г, код ЄДРПОУ 43141471) судові витрати на сплату судового збору в сумі 14203 (чотирнадцять тисяч двісті три) гривні 96 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко