Рішення

від 26.02.2021 по справі 717/437/20

ХОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 717/437/20 Провадження № 2/724/107/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2021 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.

при секретарі: Бабій Ю.В.

за участю сторін:

представника позивача: Роскрута О.С.

представника відповідача

АТ Державний ощадний банк Калмикової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хотині Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Державний Ощадний банк України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

12.08.2020 року згідно розпорядження голови Кельменецького районного суду Чернівецької області Телешмана О.В. щодо визначення підсудності цивільну справу № 717/437/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Державний Ощадний банк України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди передано на розгляд Хотинському районному суду Чернівецької області.

Згідно протоколу автоматичного розподілу цивільну справу визначено судді Єфтеньєву О.Г.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 18 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Державний Ощадний банк України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без руху.

03.09.2020 року згідно ухвали суду відкрито провадження в справі, розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 17 вересня 2020 року о 10:30 годині.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовними вимогами про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину.

27.05.2020 року надав до суду нову редакцію позовних вимог, в яких просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 (відповідно до свідоцтва про зміну імені від 24.01.2017 року колишнє прізвище та ім`я: ОСОБА_4 ), АТ Державний ощадний банк України матеріальну шкоду в розмірі 950000 тисяч гривень. Стягнути з ОСОБА_2 (відповідно до свідоцтва про зміну імені від 24.01.2017 року колишнє прізвище та ім`я: ОСОБА_4 ), АТ Державний ощадний банк України моральну шкоду в розмірі 562037 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу була клієнтом відповідача 2 - Кельменецького відділення Державного ощадного банку України, в якому керівником на той час була відповідач 1 - ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ), та брала кредити на розвиток бізнесу, як для себе особисто, так і на приватне підприємство Поляріс , засновником та директором якого була.

З метою розвитку бізнесу ОСОБА_1 звернулась до відповідача 1 - ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ) 1, яка на той час перебувала в трудових відносинах з відповідачем 2 АТ Державний ощадний банк України (відповідно до наказу № 19-К від 03.03.1995 року) про відкриття їй кредитної лінії на суму 200000 тисяч гривень для поповнення обігових коштів та закупівлю та відгодівлю та подальшої реалізації свиней.

Разом з тим, відповідач 1, який перебував в трудових відносинах з відповідачем 2, запропонувала видати позивачу кредит на більшу суму, а саме на 950000 гривень, за відсотковою ставкою 22%.

На що, ОСОБА_1 погодилась та під тиском відповідача 1, погодилась на її умови, достовірно не знаючи, що кошти їй видаватись не будуть.

В подальшому між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем 2, в інтересах якого виступала відповідач 1 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 1332 від 03.04.2010 року із істотним порушенням законодавства на суму 950000 гривень, проте, зазначену суму коштів позивачу ОСОБА_1 так і не видали.

В подальшому, відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 4275/14-45 від 28.08.2014 року, при проведенні банківських операцій по виплаті ОСОБА_1 кредиту, відповідачем 2 не дотримано вимоги гл. 2 п. 2 Інструкції про касові операції в банках України від 14.08.2003 року № 337.

У зв`язку з чим, органом досудового слідства була порушена кримінальна справа у відношенні відповідача 1, що перебувала в трудових відносинах з відповідачем 2.

Постановою органу досудового розслідування 25.10.2010 року ОСОБА_1 визнано потерпілою від злочину скоєного працівниками АТ Ощадбанк ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в той же день, органом досудового слідства постановою ОСОБА_1 визнано цивільним позивачем у кримінальній справі.

Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14.06.2018 у справі № 725/1900/13-к. кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 (відповідно до свідоцтва про зміну імені від 24.0l.20l7 року колишнє прізвище та імя: ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 за ст. 27, ст. 366 ч. 2 КК України закрито у зв`язку з закінченням строків давності.

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 (відповідно до свідоцтва про зміну імені від 24.01.2017 року колишнє прізвище та імя: ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 за ст. 364 ч. 2 КК України закрито внаслідок зміни обстановки у зв`язку з декриміналізацією діяння.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про зміну імені від 24.01.2017 року колишнє прізвище та ім`я: ОСОБА_4 ) ОСОБА_5 про стягнення збитків заподіяних злочином залишено без розгляду, роз`яснивши ОСОБА_1 її право на звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.

Вищезазначені факти, які викладені в судовому рішенні спростовують отримання коштів ОСОБА_1 на підставі договору відновлювальної кредитної лінії № 1332 від 03.04.2009 в розмірі 950000,00 гривень під 22% річних.

Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14.06.2018 у справі № 725/1900/13-к доведено, що ОСОБА_2 (відповідно до свідоцтва про зміну імені від 24.01.2017 року колишнє прізвище та ім`я: ОСОБА_4 ) працюючи на посаді керуючої філією Кельменецьким відділенням № 6796 ВАТ Державний ощадний банк України , будучи службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками, діючи умисно, за попередньою змовою з головним спеціалістом служби корпоративного бізнесу цього відділення, вчинила службове підроблення та зловживання службовим становищем.

Відповідно до постанови суду працівники банку перебуваючи у злочинній змові ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ), з метою проведення незаконних операцій з коштами, які мали бути передані позивачу без її згоди склали заявку від 06.04.2009 року № 1332 в сумі: 635000 гривень; від 06.04.2009 року № 1332 в сумі 60000 гривень; від 08.04.2009 року № 1332 в сумі 90000 гривень; від 30.04.2009 року № 1332 в сумі 165000 гривень за договором відновлювальної кредитної лінії № 1332 від 03.04.2009 року укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Державний Ощадний Банк України

при цьому умисно створивши умови, шляхом не видачі обігових коштів на закупівлю та відгодівлю для подальшої реалізації свиней, у зв`язку з чим в ОСОБА_1 виникла заборгованість перед відповідачем 2.

В подальшому, з метою приховання своєї злочинної діяльності, за клопотанням відділення № 6796 ВАТ Ощадбанк прокурором Кельменецького району подано до Кельменецького районного суду позовну заяву про стягнення коштів за договором відновлювальної кредитної лінії № 1332 в розмірі 1074810,75 гривень, в тому числі за рахунок заставного майна, а саме: комплексу загальною площею 4532,80 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , та житлового будинку із надвірними спорудами в АДРЕСА_2 .

Рішенням Кельменецького районного суду № 2-163/10 від 20.09.2010 року задоволено вказаний позов, та стягнуто з ОСОБА_1 1264583,05 гривень, видано виконавчий лист, який пред`явлено було до виконання, та на підставі якого 28.04.2011 року державним виконавцем описано майно належне ОСОБА_1 .

Тому, вважає, що позивачу працівниками банку завдано майнової шкоди, яка полягає в стягненні за рахунок позивача її особистого майна на суму 1264583,05 гривень, які вона фактично не отримувала.

Крім того, неправомірними діями відповідачів, окрім матеріальної шкоди ОСОБА_1 завдано і моральну шкоду, оскільки позивач зазнала морального болю та переживань, адже було порушено її нормальний спосіб життя, та вона змушена була докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав та інтересів. Також зазначила, що внаслідок незаконних дій відповідачів в неї була порушена її ділова репутаці, внаслідок стгненн боргу та арешту майна її чоловік ОСОБА_1 помер, донька розвелась з чоловіком, через проблеми в її бізнесі.

29.09.2021 року до суду від представника філії Чернівецьке обласне управління Ат Ощадбанк Калмикової С.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надано жодних доказів, щодо заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру та матеріальної шкоди у сумі 1264583,05 гривень чи 950000,00 гривень та моральної шкоди у сумі 562037,00 гривень саме відповідачем 2 АТ Ощадбанк , а рішення щодо стягнення даної суми на користь відповідач 2 АТ Ощадбанк не є підставою для стягнення з останнього матеріальної та моральної шкоди.

08.10.2020 року від представника філії Чернівецьке обласне управління Ат Ощадбанк Калмикової С.С. на адресу суду надійшла заява про застосування строків позовної давності, яка є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

28.10.2020 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_3 надійшло клопотання про витребування доказів, призначення в справі судової почеркознавчої експертизи та судової психологічної експертизи.

28.10.2020 року клопотання про витребування доказів задоволено.

09.11.2020 року на адресу суду від представника філії Чернівецьке обласне управління Ат Ощадбанк Калмикової С.С. надійшла заява на виконання ухвали суду про витребування доказів, в якій зазначено, що надати оригінали заяв про видачу готівки, які отримала ОСОБА_1 неможливо.

13.11.2020 року ухвалою суду призначено в справі судову психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам ТОВ Незалежний інститут судових експертиз .

11.01.2021 року на адресу суду від ТОВ Незалежний інститут судових експертиз ухвала суду про призначення судової психологічної експертизи повернута без виконання.

12.01.2021 року ухвалою суду поновлено провадження в справі.

Представник позивача Роскрут О.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, від клопотання про призначення в справі судової почеркознавчої експертизи відмовився. Суду пояснив, що ОСОБА_1 на той час була успішною, вела бізнес, відкривала кредитну лінію для закупівлі товару разом зі своїм чоловіком, проте сталась така ситуація, що вказаний кредит їй не видали, та зобов`язань ніяких ОСОБА_1 перед банком немає, так як договору з ощадбанком вона не укладала, а договір вважається виконаним з моменту передачі грошей, однак цього факту виконано не було, тому ОСОБА_1 жодних зобов`язань не несе. В той час ОСОБА_1 зверталась з цього приводу в органи поліції для того, що притягнути працівників АТ Державний ощадний банк України до відповідальності, що було розглянуто у кримінальному провадженні і було винесено постанову про закриття кримінальної справи, проте ОСОБА_1 не була обізнаною про винесення вказаної постанови Першотрваневого районного суду м. Чернівці, при проголошенні постанови ОСОБА_1 присутньою не була і тому дану постанову не оскаржувала. Потім ОСОБА_1 звернулась з цивільним позовом до ощадбанку та ОСОБА_2 для відшкодування матеріальної та моральної шкоди, при цьому моральна шкода була вирахувана виходячи з мінімального розміру.

Відповідач 1 ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, але була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи у її відсутності до суду не надала.

Представник філії - Чернівецьке обласне управління АТ Ощадбанк адвокат Калмикова С.С. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, відзив на позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності підтримала, просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 вже зверталась в рамках кримінального провадження з цивільним позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, та постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці було закрито кримінальне провадження. Також вказала, що відносно ОСОБА_2 немає обґрунтованого та визнаного факту, що саме вона причетна до даної справи. Крім того, зазначила, що з апеляційною скаргою на постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці, ніхто не звертався. Також, АТ Державний ощадний банк України не був стороною у вищевказаній кримінальній справі, а тому немає жодного відношення до даної справи. Вважає, що відсутні підстави для стягнення з АТ Державний ощадний банк України грошових коштів, які просить стягнути позивач. Крім того, вказала, що позивачем ОСОБА_1 пропущено строки позовної давності, які і просила застосувати.

Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_6 , вивчивши та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює вказані правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу була клієнтом Кельменецького відділення Державний ощадний банк України, де керівником філії на той час була ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ), та брала кредити на розвиток свого бізнесу, як для себе особисто, так і на приватне підприємство Поляріс , засновником та директором якого була.

Як встановлено судом, з метою розвитку бізнесу ОСОБА_1 звернулась до відповідача 1 - ОСОБА_2 , яка на той час перебувала в трудових відносинах з відповідачем 2 відповідно до наказу № 19-К від 03.03.1995 року (а.с.7) про відкриття їй кредитної лінії на суму 200000 тисяч гривень для поповнення обігових коштів на закупівлю та відгодівлю для подальшої реалізації свиней, на що останній було запропоновано кредит на більшу суму, а саме на 950000 гривень, за відсотковою ставкою 22%.

Пізніше, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем 2 - працівником Кельменецького відділення Державний ощадний банк України, в інтересах якого виступала відповідач 1 ОСОБА_2 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 1332 від 03.04.2010 року на суму 950000 гривень (а.с.18-21), проте як встановлено судом, вищевказану суму коштів позивачу ОСОБА_1 так і видано не було.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 4275/14-45 від 28.08.2014 року встановлено, що при проведенні банківських операцій по виплаті позивачу ОСОБА_1 кредиту, АТ Державний ощадний банк України не було дотримано вимоги гл. 2 п. 2 Інструкції Про касові операції в банках України від 14.08.2003 року № 337 .

25.10.2010 року відповідно до постанови органу досудового розслідування позивача ОСОБА_1 визнано потерпілою від злочину скоєного працівниками АТ Ощадбанк ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією постанови від 25.10.2010 року (а.с.22-23).

Отже, як встановлено судом, ОСОБА_1 була і є потерпілою від злочину скоєного працівниками Кельменецького відділення Державний ощадний банк України - ОСОБА_2 .

Згідно матеріалів справи, судом встановлено, що органом досудового слідства 25.10.2010 року ОСОБА_1 визнано цивільним позивачем у кримінальній справі.

Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14.06.2018 у справі №725/1900/13-к, кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 (відповідно до свідоцтва про зміну імені від 24.0l.20l7 року колишнє прізвище та імя: ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 за ст. 27, ст. 366 ч. 2 КК України закрито у зв`язку з закінченням строків давності.

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 (відповідно до свідоцтва про зміну імені від 24.01.2017 року колишнє прізвище та ім`я: ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 за ст. 364 ч. 2 КК України закрито внаслідок зміни обстановки у зв`язку з декриміналізацією діяння.

Верховний суд в Постанові від 09 вересня 20019 року (справа 591/63/79/16-ц) зазначив, що декриміналізація діяння не є реабілітуючою підставою закриття кримінального провадження, не виправдовує особу, яка вчинила діяння, яке визнавалось злочином на момент його вчинення. Реабілітуючими є обставини, за якими особа визнається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, відновлюється її репутація, гідність, права. При цьому, при декриміналізації діяння законодавець виключає його з переліку кримінально караних, тому за правовою природою це не є реабілітуючою обставиною і не свідчить про виправдання особи, оскільки на момент вчинення нею діяння воно вважалося злочином і досудове розслідування здійснювалось відповідно до вимог чинного законодавства.

Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14.06.2018 року встановлено, що ОСОБА_1 не визнає, що вона отримувала кошти згідно договору про відновлювальну кредитну лінію № 1332 від 03.04.2010 року, заяв про видачу готівки не заповнювала та не підписувала.

Під час підготовчого засідання в даній справі, представником позивача ОСОБА_3 було заявлено клопотання про призначення в справі судової почеркознавчої експертизи, проте у відповідності до ухвали про витребування доказів від 28 жовтня 2020 року для проведення даної експертизи, на виконання вищевказаної ухвали суду було повідомлено, що відповідно до протоколу виїмки Чернівецької міжрайонної природоохоронної прокуратури від 06.05.2010 року було вилучено кредитну справу № 1332 на гр. ОСОБА_1 , складовою якої були заяви про видачу готівки, які отримала ОСОБА_1 , а саме: від 06.04.2009 року № 1332 в сумі: 635000 гривень; від 06.04.2009 року № 1332 в сумі 60000 гривень; від 08.04.2009 року № 1332 в сумі 90000 гривень; від 30.04.2009 року № 1332 в сумі 165000 гривень за договором відновлювальної кредитної лінії № 1332 від 03.04.2009 року укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Державний Ощадний Банк України , а тому надати оригінали заяв для проведення вказаної експертизи не представилось можливим.

Згідно ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів, судом визнається та обставина, для з`ясування якої витребовувався доказ.

При цьому, представник позивача ОСОБА_3 не наполягав на повторному призначенні судової почеркознавчої експертизи, а відмовився від клопотання про її проведення у зв`язку з відсутністю письмового документу та ненадання його банком.

Крім того, згідно матеріалів справи судом встановлено, що цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про зміну імені від 24.01.2017 року колишнє прізвище та ім`я: ОСОБА_4 ) ОСОБА_5 про стягнення збитків заподіяних злочином залишено без розгляду та роз`яснено право на звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.

Отже, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 (відповідно до свідоцтва про зміну імені від 24.01.2017 року колишнє прізвище та ім`я: ОСОБА_4 ) перебуваючи в трудових відносинах з АТ Державний ощадний банк України на посаді керуючої філією Кельменецьке відділення № 6796 ВАТ Державний ощадний банк України , будучи службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно - господарськими обов`язками, діючи умисно, за попередньою змовою з головним спеціалістом служби корпоративного бізнесу цього відділення, з метою проведення незаконних операцій з коштами, які мали бути передані позивачу, без її згоди склали заявку на видачу готівки від 06.04.2009 року № 1332 в сумі: 635000 гривень; від 06.04.2009 року № 1332 в сумі 60000 гривень; від 08.04.2009 року № 1332 в сумі 90000 гривень; від 30.04.2009 року № 1332 в сумі 165000 гривень за договором відновлювальної кредитної лінії № 1332 від 03.04.2009 року укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Державний Ощадний Банк України , при цьому умисно створивши умови, шляхом не видачі обігових коштів на закупівлю та відгодівлю для подальшої реалізації свиней, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 і виникла заборгованість перед відповідачем АТ Державний ощадний банк України .

Суд, дослідивши матеріали справи, не погоджується з такими доводами позивача та її представника, виходячи з наступного.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема є відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Факт заподіяння майнової шкоди позивачу внаслідок вчинення злочину встановлено судом у кримінальному провадженні та не підлягає доказуванню в ході розгляду цієї справи.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) дохід, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомiрними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю особистим немайновим правам фiзичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фiзичної або юридичної особини, вiдшкодовується в повному обсязi особою, яка її завдала.

Як роз`яснено у п.п. 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 27.03.1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивiльних справ за позовами про вiдшкодування шкоди , шкода, заподiяна особi й майну громадянина або заподiяна майну юридичної особи, пiдлягає вiдшкодуванню в повному обсязi особою, яка її заподiяла, за умови, що дiї останньої були неправомiрними, мiж ними й шкодою є безпосереднiй причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи у зв`язку з неправомірними діями відповідачів, позивачу була спричинена шкода, та між неправомірними діями та завданою шкодою є причинний зв`язок, окрім того встановлена їх вина.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Тобто за наявності вини працівника юридичної особи у завданні шкоди фізичній особі, і в разі, якщо така шкода завдана під час виконання трудових (службових) обов`язків, така шкода має бути відшкодована працедавцем.

Як вже зазначалось вище, ОСОБА_2 на час вчинення неправомірних дій перебувала в трудових відносинах з відповідачем 2 - АТ Державний ощадний банк України .

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до абз. 3 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.92р. "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню частково, а саме стягненню з відповідача 2 - АТ Державний ощадний банк України матеріальної шкоди в розмірі 950000 гривень.

При цьому, суд роз`яснює, що Акціонерному товариству Державний ощадний банк України право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування на підставі вищевикладеного.

Крім того, позивач також зазначає, що неправомірними діями відповідачів, окрім матеріальної шкоди їй завдано і моральну шкоду, так як вона була приватним підприємцем, директором МПП Поляріс та здійснювала підприємницьку діяльність, в неї була ділова репутація не лише в районі, а й в області та з нею без застережень укладались ділові контракти, велись перемовини щодо інвестування коштів для збільшення бізнесу.

Так, відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що за клопотанням відділення № 6796 ВАТ Ощадбанк прокурором Кельменецького району було подано до Кельменецького районного суду позовну заяву про стягнення коштів за договором відновлювальної кредитної лінії № 1332 в розмірі 1074810,75 гривень, в тому числі за рахунок заставного майна, а саме: комплексу загальною площею 4532,80 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , та житлового будинку із надвірними спорудами в АДРЕСА_2 .

Згідно рішення Кельменецького районного суду № 2-163/10 від 20.09.2010 року позов задоволено та стягнуто з позивача ОСОБА_1 - 1264583,05 гривень, пізніше видано виконавчий лист, який було пред`явлено до виконання, та на підставі якого 28.04.2011 року державним виконавцем описано належне позивачу ОСОБА_1 майно.

При цьому, позивач зазначає, що вони разом з чоловіком ОСОБА_7 вели спільно бізнес, однак після незаконних дій відповідачів, а саме звернення до суду про стягнення з них солідарно коштів, які ОСОБА_7 не отримувала, її чоловік на емоційному підґрунті захворів та тривалий час лікувався, однак це було безрезультатно. В подальшому, внаслідок тиску зі сторони відповідача 2 у вигляді погроз з продажу майна через виконавчу службу, її чоловік ОСОБА_7 , не витримав такого цькування та помер, що вбачається із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07.03.2017 року.

Окрім того, внаслідок злочинних дій відповідача 2 - ОСОБА_8 (зять ОСОБА_7 ) у 2018 році згідно рішення Кельменецького районного суду розлучився із донькою позивача ОСОБА_9 , яка звинувачує у всьому цьому проблеми з бізнесом ОСОБА_7 , який розвалився завдяки злочинним діям працівників АТ Державний ощадний банк України , оскільки у ОСОБА_7 до настання вищезазначеного випадку було все - сім`я, друзі, бізнес, ділові зв`язки і в один час все було знищено, оскільки позивач з успішного бізнесмена перетворилась на боржницю, в якої щороку хтось щось намагається щось відібрати/продати, в тому числі через примусову реалізацію майна, внаслідок чого позивач перестала вести активне громадське життя, в неї порушено стосунки із оточуючими, вказаний факт підтверджується актом опису й арешту майна від 28.04.2011 року (а.с.41-42) та іншими наявними у справі документами (а.с. 43-50).

Розмір моральної шкоди позивач ОСОБА_7 оцінює в 562037 гривень.

Проте, суд дослідивши матеріали справи, докази, які б підтверджували розмір моральної шкоди, не погоджується з такими доводами позивача та її представника, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Так, судом було встановлено факт незаконності дій відповідачів та факт завдання моральної шкоди позивачу, яка виразилася в душевних переживаннях, та інших стражданнях пов`язаних з незаконними діями відповідачів, проте з врахуванням того, що юридична особа має відшкодовувати шкоду заподіяну працівником.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 16 вересня 2020 року № 210/1544/17 що відповідно до ст. 1172 ЦК України, саме юридична особа має відшкодовувати завдану моральну шкоду заподіяну діями її працівників чи службовців.

При цьому, суд враховує, що позивач просить стягнути моральну шкоду лише з відповідача ОСОБА_2 , а тому в цій частині позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити.

Щодо заяви про застосування строків позовної давності, яка заявлена представником відповідача філії - Чернівецьке обласне управління АТ Ощадбанк Калмиковою С.С., суд вважає, що в цій частині також слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Так, в обґрунтування заяви про застосування строків давності представник відповідача філії - Чернівецьке обласне управління АТ Ощадбанк Калмикова С.С., посилається на ч.ч. 1, 4, 7 ст. 128 КПК України, тобто на те, що початок перебігу позовної давності для потерпілої в кримінальному провадженні за вимогами співпадає з моментом появи у кримінальному провадженні особи у статусі підозрюваного чи обвинуваченого, тобто коли у потерпілого виникає право на пред`явлення позову до конкретної особи та відповідно до постанови про відсторонення обвинуваченої від посади від 17.06.2010 року встановлено, що з урахуванням зібраних доказів у кримінальній справі, 17.06.2010 року ОСОБА_4 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст. 364 ч. 2, ст. 366 ч. 2, ст. 368 ч. 2 КК України.

Тому, зазначає, що перебіг позовної давності для позивача розпочався із червня місця 2010 року, тобто з моменту набуття відповідачем статусу обвинуваченої у кримінальному провадженні, а також з урахуванням того, що позивач звернулася до суду з позовом в порядку цивільного судочинства у серпня 2020 року, майже після спливу 10 років.

Проте, суд проаналізувавши всі наявні докази, вважає, що в застосуванні строку позовної давності представнику відповідача слід відмовити, виходячи з таких підстав.

Так, у ч. 1 ст. 128 КПК встановлено кінцеву межу строку звернення з цивільним позовом про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням майнової та/або моральної шкоди під час кримінального провадження: "до початку судового розгляду". При цьому кримінальний процесуальний закон жодним чином не пов`язує такі межі зі спливом позовної давності за правилами ЦК.

Таке нормативне встановлення строку, до якого можливе пред`явлення цивільного позову під час кримінального провадження, обумовлено насамперед тим, що у кримінальному провадженні дотримання правил про позовну давність об`єктивно не залежить виключно від волевиявлення особи, якій шкода заподіяна кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням (наприклад, органом досудового розслідування не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, і це не дозволяє виконати вимоги ч. 4 ст. 128 КПК щодо форми та змісту позовної заяви; або ж саме кримінальне провадження з тих чи інших причин було розпочато через значний проміжок часу після вчинення кримінального правопорушення, тощо). Згадані положення ч. 1 ст. 128 КПК враховано і в нормах ЦК.

Зокрема, визначаючи у ч. 2 ст. 265 ЦК спеціальні правила про перебіг позовної давності у разі залишення позову, який був пред`явлений у кримінальному провадженні, без розгляду, законодавець встановлює гарантований мінімальний строк для звернення з цим позовом у порядку цивільного судочинства - шість місяців. Причому початок перебігу цього строку пов`язується саме з днем набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду у кримінальному провадженні, в даному випадку 22.06.2018 року, а не з обставинами, зазначеними у ст. 261 ЦК.

Крім того, у абзаці першому ч. 2 ст. 265 ЦК пред`явлення та розгляд цивільного позову у кримінальному провадженні фактично визначається самостійною підставою для зупинення перебігу позовної давності.

У кримінальному провадженні позивач зверталась з позовом, що не заперечується відповідачем.

Враховуючи, що АТ Державний ощадний банк України не надано доказів, що трьохрічний строк позовної давності сплив з моменту коли особа дізналась про завдану шкоду і до дати набрання законної сили постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14.06.2018 року і фактично строк позовної давності переривався до 22.06.2018 року.

Враховуючи вищезазначене та з огляду на положення ч. 5 ст. 128 КПК, суд приходить висновку, що строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням майнової та/або моральної шкоди під час кримінального провадження, не може бути обмежений спливом позовної давності за правилами ЦК.

Таким чином, суд вважає, що встановлений у ч. 1 ст. 128 КПК строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням майнової та/або моральної шкоди під час кримінального провадження, не може бути обмежений спливом позовної давності за правилами Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд вважає, що строки звернення до суду позивачем не пропущені.

Тому, враховуючи вищевикладене, оцінюючи зібрані в справі докази у своїй сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Державний Ощадний банк України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з Акціонерного товариства Державний ощадний банк України на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 950000 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до ст.141 ч. 6 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, з відповідача Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 9500,00 гривень.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 15, 16, 82, 84, 265, 1166, 1172, 1191 ЦК України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 223, 258-259 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Державний Ощадний банк України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ЄДРПОУ 00032129) на користь ОСОБА_1 (60144, село Іванівці, Дністровського району, Чернівецької області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду в розмірі 950000 (дев`ятсот п`ятдесят тисяч) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ЄДРПОУ 00032129) в дохід держави судовий збір в розмірі 9500,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Хотинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 26.02.2021 року.

Суддя: О.Г. Єфтеньєв