Рішення

від 17.02.2021 по справі 454/148/20

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/148/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2021 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Мандрик І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Патронат-Плюс про визнання договорів недійсними, скасування записів про державну реєстрацію речового права,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд з даним позовом та просить визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 07.12.2015р., зобов`язати відповідача повернути їй вказані земельні ділянки та скасувати записи про державну реєстрацію права оренди спірних земельних ділянок.

Свої вимоги мотивує наступним.

Їй належать земельні ділянки площею 0,8979га, 0,6566га та 0,3623га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Тартаківської сільської ради.

Згідно договорів оренди, в який містяться підписи від її імені, вона передала вказані земельні ділянки в строкове платне користування, строком на 15 років, що становить 180 місяців.

Підписи від її імені також містятьтся в актах прийому-передачі земельних ділянок.

Вона заперечує укладення даних договорів з відповідачем та підписи в договорах та актах прийому-передачі виконані не нею.

Обумовлені в спірних договорах земельні ділянки були надану нею в оренду відповідачу в 2010 році, строком на 10 років.

Після закінчення даного строку вона заперечувала проти продовження оренди та настоювала на поверненні їй цих земельних ділянок.

З приводу підроблення її підписів в договорах оренди та актах було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Під час досудового розслідування було проведено судово-почеркознавчу експертизу, якою підтверджено, що підписи у вищевказаних документах виконані не нею, а іншою особою.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його та позивача відсутності, позов підтримав.

Також, представник позивачки подав пояснення, в яких вказав, що відсутність підписів позивачки в договорах оренди свідчить про відсутність її волевиявлення на укладення таких

Жодних доказів зворотнього відповідачем не надано.

Договори не могли бути укладені, шляхом вчинення позивачкою дій, на які вказує відповідач.

Представник відповідача також, подав заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутності, проти позову заперечив

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

З державних актів від 18.04.2007р., позивачці ОСОБА_1 належать на праві власності земельні ділянки площею 0,8979га кадастровий номер:4624887400:01:000:0273, площею 0,6566га кадастровий номер: 4624887400:01:000:0219 та площею 0,3623га кадастровий номер: 4624887400:01:000:0094, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Тартаківської сільської ради Сокальського району Львівської області.

З договорів оренди від 07.12.2015р. встановлено, що позивач ОСОБА_1 передала, а ТзОВ Патронат-Плюс прийняло в строкове платне користування вищевказані земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва та використання її у своїй господарській діяльності строком на 15 років, що становить 180 місяців.

В даних договорах, в графах орендодавець містяться підписи від іменні ОСОБА_1 .

Також, підписи від імені позивачки містяться і в актах прийому-передачі зазначених земельних ділянок, які також датовані 07.12.2015р.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.01.2020р., у вказаному реєстрі, на підставі вищевказаних договорів оренди, зареєстровано право оренди зазначених земельних ділянок.

З досліджених письмових доказів, наданих стороною позивача, а саме ухвали від 28.05.2019р. та висновку від 07.08.2019р. встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 , розташовані в графах Орендодавець ОСОБА_1 та Передав у договорах оренди земельних ділянок від 07.12.2015р. та актах прийому-передачі земельних ділянок від 07.12.2015р. виконані не позивачкою ОСОБА_1 , а іншою особою.

В той же час, ОСОБА_1 в 2015-2018 роках, отримувала орендну плату від відповідача за передані в оренду земельну ділянки, що стверджується відомостями про видачу зерна по оренді земельного паю ТзОВ Патронат Плюс за вказані роки.

З довідки від 24.09.2020р. встановлено, що в другому півріччі 2019 року ОСОБА_1 проведено нарахування і виплату орендної плати, згідно договорів оренди, в сумі 1353,26грн.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо договору оренди земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі (в редакції від 05.04.2015 р.) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 14 вказаного Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч.1 ст. 16 вказаного Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.1-ч.4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідній обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його волі.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У разі, якщо сторона договору, такого договору не підписувала, то в такому випадку її воля на укладення такого договору відсутня, що є підставою для визнання його недійсним.

Таким чином, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 216 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання його недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень визначено частиною першою статті 241 ЦК України: правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Зі змісту норми ч.1 ст. 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Отже, дії позивача з виконання спірних договорів (прийняття щорічної оплати за оренду земельних ділянок) дають підстави вважати правочин схваленим особою, на користь якої його було укладено.

Враховуючи те, що земельні ділянки використовувалися відповідачем, позивачка систематично приймала орендну плату за ці земельні ділянки, суд дійшов висновку, що остання таким чином погодилася з укладення договорів оренди з товариством і такі договори виконувалися.

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Патронат-Плюс про визнання договорів недійсними, скасування записів про державну реєстрацію речового права - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Патронат-Плюс , ЄДРПОУ:33285535, місцезнаходження: вул.Пасічна,129, м.Львів.

Повне судове рішення складено 26.02. 2021р.

Головуючий: М. Я. Адамович