Постанова

від 22.02.2021 по справі 598/415/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/415/20Головуючий у 1-й інстанції Олещук Б.Т. Провадження № 22-ц/817/97/21 Доповідач - Сташків Б.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Сташків Б.І.

суддів - Хома М. В., Щавурська Н. Б.,

за участю секретаря - Сович Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу №598/415/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2020 року, постановлену суддею Олещук Б.Т., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Герба Катерини Вікторівни щодо винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника, зняття арешту з карткового рахунку боржника та поновлення строку для подачі скарги у виконавчому провадженні №62235816 з примусового виконання судового наказу №598/415/20, виданого 02 квітня 2020 року Збаразьким районним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 210,2 грн,-

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Збаразького районного суду Тернопільської області із скаргою на дії державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Герби К.В. щодо винесення 06.06.2020р. у виконавчому провадженні №62235816 постанови про накладення арешту на зарплатний картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий у АТ КБ ПриватБанк та зняття арешту з вказаного рахунку.

В обґрунтуванні поданої скарги, ОСОБА_1 вказувала, що 02.04.2020р. у справі №598/415/20 Збаразьким районним судом Тернопільської області винесений судовий наказ про стягнення з неї на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначала, що нею було подано до Збаразького районного суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу. Вказувала, що 05.06.2020р. вона дізналась, що її зарплатний рахунок заблокований, що стало підставою неможливості використання належною їй банківською карткою та використання коштів розміщених на ньому, що призвело до порушення законного права вільного розпорядження належного їй майна у вигляді заробітної плати та позбавлення єдиного джерела до існування. Ззаначала, що про наявність відкритого виконавчого провадження від 03.06.2020р. та про винесену постанову про накладення арешту на кошти боржника вона дізналась від консультанта гарячої лінії Приватбанку 05.06.2020р., однак постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.06.2020р., постанову про накладення арешту на кошти боржника від 03.06.2020р. нею отримано 17.07.2020р. Вважає, що постанова від 03.06.2020р. державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Герба Катерини Вікторівни про накладення арешту на кошти боржника на зарплатний рахунок в банківських установах винесена всупереч чинного законодавства, є протиправною та такою, що підлягає до скасування.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Герби Катерини Вікторівни щодо винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника, зняття арешту з карткового рахунку боржника та поновлення строку для подачі скарги у виконавчому провадженні №62235816 з примусового виконання судового наказу №598/415/20, виданого 02 квітня 2020 року Збаразьким районним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 210,2 грн відмовлено.

Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладено на заявника ОСОБА_1 .

Не погодившись із вказаною ухвалою, від ОСОБА_1 поступила апеляційна скарга, в якій скаржник просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити її скаргу.

У доводах апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неврахування усіх обставин справи. Зокрема вказує, що державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови незаконно накладено арешт на рахунок, на який їй зараховується заробітна плата, оскільки вказана обставина унеможливлює отримання нею заробітної плати.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції при розгляді даної справи допущено порушення норми Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказує про відсутність у оскаржуваній ухвалі належного аналізу змісту її скарги на дії державного виконавця, відсутність жодної відповіді на її аргументи з приводу того, що арешт накладено саме на зарплатний картковий рахунок, а тому на її думку оскаржувана ухвала по даній справі порушує її право на справедливий судовий розгляд, захист прав та інтересів судом, що закріплені ст. 55 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод .

У судове засідання учасники судового процесу не з`явилися.

В поданій апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1 просить розглядати дану справу , за її відсутності (а.с.51-55).

Стягувач ОСОБА_2 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення судової повістки, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю учасників судової справи, які про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно положення ч.1, 2 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі статтею 74 Закону України Про виконавче провадження .

Також відповідно до ст.447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до вимог ч.3, 5 ст.9 Закону України Про виконавче провадження , банки у разі відкриття рахунку на ім`я фізичної особи, внесеної до Єдиного реєстру боржників, у тому числі через відокремлені підрозділи банку, або закриття рахунку такою особою зобов`язані у день відкриття або закриття рахунку повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов`язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та (або) на кошти на рахунках боржника в банках у порядку, визначеномустаттею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав. Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно статті 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено,що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника,опечатувати,вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35 1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч.2 ст.48 Закону України Про виконавче провадження стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України Про електроенергетику , на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України Про теплопостачання , на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України Про теплопостачання , статті 18-1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення , на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки , на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Частина 4 ст.48 Закону України Про виконавче провадження передбачає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно ч.2 ч.3 ст.56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 02 квітня 2020 року Збаразьким районним судом Тернопільської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 березня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття та стягнуто ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 210,20 грн (двісті десять гривень двадцять копійок).

03 червня 2020року постановою старшого державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Гербою К.В. відкрито виконавче провадження №62235816 з примусового виконання судового наказу №598/415/20виданого 02 квітня 2020року Збаразьким районним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 210,2 грн.

03 червня 2020 року постановою старшого державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Київ) Гербою К.В. постановлено накласти арешт на грошові кошти,що містяться на відкритих рахунках,а також на кошти на рахунки що будуть відкритті після винесення постанови про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення 210,2грн.

Заявник ОСОБА_1 у АТ КБ Приват Банк має картку № НОМЕР_1 , на яку отримує заробітну плату. Також на вказану картку може бути зарахована будь-яка виплата (переказ), що стверджується копією довідки виданої 10.06.2020р. АТ КБ Приват Банк (а.с.9).

Обставини, на які посилався у скарзі заявник та які суд першої інстанції вважав встановленими, є недоведеними та спростовуються змістом постанови державного виконавця, відповідно до якої арешт накладено лише на кошти боржника.

Так, із постанови про арешт коштів боржника від 03 червня 2020року, державний виконавець Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби наклав арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках. А також на кошти на рахунках що були відкриті після винесення постанови про арешт боржника, крім коштів, що містяться а рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належить боржнику, у межах суми звернення стягнення 210,2 грн.(а.с.34).

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що приватний виконавець не накладав арештів на жодні рахунки боржника, а лише на грошові кошти останнього у межах суми звернення стягнення 210,2 грн.

Крім того, в постанові чітко зазначено, що арешт накладено за винятком коштів, на які Законом заборонено накладати арешт.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у постанові за № 755/13182/19.

За висновками суду першої інстанції приватний виконавець не порушив вимоги Закону України Про виконавче провадження , наклавши арешт на всі кошти боржника, які будуть віднайдені в процесі виконання постанови державного виконавця банківськими установами, крім тих, звернення стягнення на які заборонено законом.

Приватний виконавець діяв з метою забезпечення реального виконання рішення суду, наклавши арешт на грошові кошти боржника в межах суми боргу.

За змістом частини першої статті 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується саме для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до пункту 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Таким чином, дії державного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника відповідають вимогам закону, є правомірними та такими, що здійснені у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом та відповідно до положень Закону України Про виконавче провадження і Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який на думку заявника свідчить про відсутність підстав для накладення арешту на її кошти, які знаходяться в банківських установах в межах загальної суми боргу, при тому що судове рішення про стягнення цих коштів заявником добровільно не виконується, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, оскаржувана ухвала суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правова оцінка.

Судова колегія, прийшла до висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим, відповідно до ст.375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: Сташків Б.І.

Хома М.В.

Судді: Щавурська Н.Б.