Постанова

від 01.03.2021 по справі 916/2904/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2904/20 Південно -західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бусоль"

на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2020, прийняте суддею Демешиним О.А., м. Одеса, повний текст складено 25.11.2020,

у справі №916/2904/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Авто Сервіс"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бусоль"

про стягнення 29 956,22 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд Авто Сервіс" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бусоль", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача борг у сумі 29956,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині проведення оплати за поставлений йому товар, що призвело до виникнення заборгованості.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 09.10.2020 відкрито провадження у справі №916/2904/20.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.11.2020 у справі №916/2904/20 (суддя Демешин О.А.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бусоль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Авто Сервіс" 29956,22 грн боргу та 2102 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що у відповідача перед позивачем існує борг у сумі 29956,22 грн за поставлений за видатковими накладними, але не оплачений у повному обсязі товар.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бусоль" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2020 у справі №916/2904/20 скасувати та прийняти нове рішення з урахуванням фактичної заборгованості.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд Авто Сервіс" не повідомило суд першої інстанції про те, що відповідач продовжував перерахування коштів після подання позивачем позову про стягнення заборгованості за поставлений товар, а саме: ним було сплачено ще 8482,69 грн, а відтак сума заборгованості складає 21473,53 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та актом звірки взаєморозрахунків станом на 29.10.2020. До апеляційної скарги відповідачем додано платіжні доручення №2126 від 09.10.2020, №2148 від 12.10.2020, №2170 від 16.10.2020, №2203 від 21.10.2020 та акт звірки взаєморозрахунків станом на 29.10.2020.

У відзиві на апеляційну скаргу №10/02/21-01 від 10.02.2021 (вх.№4252/20/Д3 від 10.02.2021) Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд Авто Сервіс" просить у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бусоль" відмовити. Зокрема, позивач посилається на те, що апелянту було відомо про розгляд даної справи в суді першої інстанції, однак останній не скористався своїм процесуальним правом надати до суду докази щодо розміру боргу або його спростування. Крім того, позивач зазначає про те, що при пред`явленні до виконання наказу Господарського суду Одеської області про стягнення 29956,22 грн у даній справі виконавця було повідомлено, що стягненню підлягає сума з урахуванням коштів, сплачених відповідачем до моменту пред`явлення цього виконавчого документа до виконання (залишок становив 21473,53 грн), при цьому станом на час подання відзиву 21473,53 грн стягнуто з відповідача у примусовому порядку, у той час як несплаченими залишилися лише 2102 грн судового збору. До відзиву на апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Авто Сервіс" додано копію постанови про відкриття виконавчого провадження №64043689 від 05.01.2021, платіжне доручення №92503 від 03.02.2021 та акт звірки розрахунків станом на 08.02.2021.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 2270 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік").

Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (29956,22 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бусоль" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи наведені вище положення процесуального закону, документи, додані скаржником до апеляційної скарги, а також документи, додані відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу №10/02/21-01 від 10.02.2021 (вх.№4252/20/Д3 від 10.02.2021), до уваги колегією суддів не беруться, оскільки в силу частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, при цьому суд апеляційної інстанції враховує, що сторонами взагалі не порушується питання щодо можливості приєднання до матеріалів справи та врахування при апеляційному розгляді справи №916/2904/20 вищенаведених доказів, поданих ними разом з апеляційною скаргою та відзивом на апеляційну скаргу.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд Авто Сервіс" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Бусоль" товар (пісок та щебінь) на загальну суму 562124,16 грн, що підтверджується завіреними належним чином копіями підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних : №РН-0000003 від 08.01.2020 на суму 16932 грн, №РН-0000002 від 08.01.2020 на суму 17225,14 грн, №РН-0000001 від 08.01.2020 на суму 26083,60 грн, №РН-0000008 від 08.01.2020 на суму 9183,34 грн, №РН-0000007 від 08.01.2020 на суму 17105,40 грн, №РН-0000011 від 09.01.2020 на суму 16779 грн, №РН-0000012 від 09.01.2020 на суму 17797,54 грн, №РН-0000013 від 09.01.2020 на суму 9219,74 грн, №РН-0000014 від 10.01.2020 на суму 16677 грн, №РН-0000015 від 10.01.2020 на суму 16483,13 грн, №РН-0000016 від 10.01.2020 на суму 9230,15 грн, №РН-0000018 від 11.01.2020 на суму 10200 грн, №РН-0000019 від 11.01.2020 на суму 16869,06 грн, №РН-0000025 від 13.01.2020 на суму 12872,40 грн, №РН-0000026 від 13.01.2020 на суму 8850,54 грн, №РН-0000038 від 17.01.2020 на суму 8476,13 грн, №РН-0000046 від 22.01.2020 на суму 8496,94 грн, №РН-0000047 від 22.01.2020 на суму 17373,53 грн, №РН-0000048 від 22.01.2020 на суму 16258,80 грн, №РН-0000058 від 23.01.2020 на суму 16870,80 грн, №РН-0000059 від 23.01.2020 на суму 8554,13 грн, №РН-0000073 від 24.01.2020 на суму 16949,53 грн, №РН-0000074 від 24.01.2020 на суму 8689,33 грн, №РН-0000075 від 24.01.2020 на суму 16371 грн, №РН-0000081 від 27.01.2020 на суму 17437,13 грн, №РН-0000082 від 27.01.2020 на суму 9765,76 грн, №РН-0000083 від 27.01.2020 на суму 16513,80 грн, №РН-0000112 від 04.02.2020 на суму 16513,80 грн, №РН-0000137 від 12.02.2020 на суму 17438,32 грн, №РН-0000138 від 12.02.2020 на суму 7763,72 грн, №РН-0000145 від 13.02.2020 на суму 17136 грн, №РН-0000167 від 18.02.2020 на суму 27788,28 грн, №РН-0000174 від 19.02.2020 на суму 25867,74 грн, №РН-0000188 від 20.02.2020 на суму 8730,94 грн, №РН-0000209 від 28.02.2020 на суму 8694,53 грн, №РН-0000212 від 29.02.2020 на суму 16779 грн, №РН-0000240 від 04.03.2020 на суму 6983,71 грн, №РН-0000243 від 06.03.2020 на суму 8465,74 грн, №РН-0000261 від 10.03.2020 на суму 9614,95 грн, №РН-0000272 від 11.03.2020 на суму 7082,51 грн та товарно-транспортних накладних №РН-0000001 від 08.01.2020, №РН-0000002 від 08.01.2020, №РН-0000003 від 08.01.2020, №РН-0000004 від 08.01.2020, №РН-0000005 від 08.01.2020, №РН-0000006 від 08.01.2020, №РН-0000021 від 08.01.2020, №РН-0000004 від 08.01.2020, №РН-0000005 від 08.01.2020, №РН-0000006 від 08.01.2020, №РН-0000022 від 08.01.2020, №РН-0000031 від 09.01.2020, №РН-0000032 від 09.01.2020, №РН-0000033 від 09.01.2020, №РН-0000034 від 10.01.2020, №РН-0000035 від 10.01.2020, №РН-0000036 від 10.01.2020, №РН-0000038 від 11.01.2020, №РН-0000039 від 11.01.2020, №РН-0000040 від 11.01.2020, №РН-0000041 від 11.01.2020, №РН-0000044 від 13.01.2020, №РН-0000045 від 13.01.2020, №РН-0000055 від 17.01.2020, №РН-0000059 від 22.01.2020, №РН-0000060 від 22.01.2020, №РН-0000061 від 22.01.2020, №РН-0000066 від 23.01.2020, №РН-0000067 від 23.01.2020, №РН-0000071 від 24.01.2020, №РН-0000072 від 24.01.2020, №РН-0000073 від 24.01.2020, №РН-0000074 від 27.01.2020, №РН-0000075 від 27.01.2020, №РН-0000076 від 27.01.2020, №РН-0000122 від 27.01.2020, №РН-0000105 від 04.02.2020, №РН-0000134 від 12.02.2020, №РН-0000135 від 12.02.2020, №РН-0000139 від 13.02.2020, №РН-0000162 від 18.02.2020, №РН-0000163 від 18.02.2020, №РН-0000164 від 18.02.2020, №РН-0000165 від 18.02.2020, №РН-0000168 від 19.02.2020, №РН-0000169 від 19.02.2020, №РН-0000213 від 20.02.2020, №РН-0000237 від 28.02.2020, №РН-0000248 від 29.02.2020, №РН-0000290 від 04.03.2020, №РН-0000296 від 06.03.2020, №РН-0000314 від 10.03.2020, №РН-0000466 від 11.03.2020.

Факт отримання за вказаними первинно-бухгалтерськими документами товару на загальну суму 562124,16 грн відповідачем не заперечується.

Відповідно до наданих позивачем виписок по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Авто Сервіс" відповідач за отриманий товар розрахувався частково на загальну суму 532167,94 грн: 08.01.2020 - 50000 грн, 09.01.2020 - 36529,48 грн, 10.07.2020 - 43796,28 грн, 13.01.2020 - 33160,13 грн, 15.01.2020 - 9230,15 грн, 16.01.2020 - 16869,06 грн, 22.01.2020 - 31922,94 грн, 23.01.2020 - 24734,93 грн, 24.01.2020 - 8496,94 грн, 27.01.2020 - 25927,66 грн, 04.02.2020 - 33241,80 грн, 11.02.2020 - 33463,33 грн, 14.02.2020 - 18455,09 грн, 17.02.2020 - 17437,13 грн, 18.02.2020 - 24277,52 грн, 26.02.2020 - 8730,94 грн, 27.02.2020 - 17438,32 грн, 04.03.2020 - 17136 грн, 06.03.2020 - 22788,28 грн, 11.03.2020 - 5000 грн, 12.03.2020 - 10000 грн, 20.03.2020 - 5000 грн, 26.05.2020 - 7082,51 грн, 29.05.2020 - 6983,71 грн, 09.06.2020 - 8465,74 грн, 27.07.2020 - 2000 грн, 07.08.2020 - 2000 грн, 13.08.2020 - 2000 грн, 20.08.2020 - 2000 грн, 01.09.2020 - 2000 грн, 18.09.2020 - 2000 грн, 25.09.2020 - 2000 грн, 05.10.2020 - 2000 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за поставлений товар у сумі 29956,22 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем факту неповної оплати за отриманий товар, а відтак правомірності заявлення вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 29956,22 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно з частинами першою, четвертою статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами частини першої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до положень статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами статті 205 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує зобов`язання, що має ознаки договору поставки, предметом якого є поставлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Авто Сервіс" Товариству з обмеженою відповідальністю "Бусоль" товару (щебень, пісок). Між тим договір поставки між сторонами у формі єдиного документу не укладався, відтак колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товару в спрощений спосіб.

Згідно з приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд апеляційної інстанції вбачає, що факт належного виконання позивачем прийнятих на себе зобов`язань з поставки товару підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Зокрема, відповідно до видаткових накладних №РН-0000003 від 08.01.2020, №РН-0000002 від 08.01.2020, №РН-0000001 від 08.01.2020, №РН-0000008 від 08.01.2020, №РН-0000007 від 08.01.2020, №РН-0000011 від 09.01.2020, №РН-0000012 від 09.01.2020, №РН-0000013 від 09.01.2020, №РН-0000014 від 10.01.2020, №РН-0000015 від 10.01.2020, №РН-0000016 від 10.01.2020, №РН-0000018 від 11.01.2020, №РН-0000019 від 11.01.2020, №РН-0000025 від 13.01.2020, №РН-0000026 від 13.01.2020, №РН-0000038 від 17.01.2020, №РН-0000046 від 22.01.2020, №РН-0000047 від 22.01.2020, №РН-0000048 від 22.01.2020, №РН-0000058 від 23.01.2020, №РН-0000059 від 23.01.2020, №РН-0000073 від 24.01.2020, №РН-0000074 від 24.01.2020, №РН-0000075 від 24.01.2020, №РН-0000081 від 27.01.2020, №РН-0000082 від 27.01.2020, №РН-0000083 від 27.01.2020, №РН-0000112 від 04.02.2020, №РН-0000137 від 12.02.2020, №РН-0000138 від 12.02.2020, №РН-0000145 від 13.02.2020, №РН-0000167 від 18.02.2020, №РН-0000174 від 19.02.2020, №РН-0000188 від 20.02.2020, №РН-0000209 від 28.02.2020, №РН-0000212 від 29.02.2020, №РН-0000240 від 04.03.2020, №РН-0000243 від 06.03.2020, №РН-0000261 від 10.03.2020, №РН-0000272 від 11.03.2020 та товарно-транспортних накладних №РН-0000001 від 08.01.2020, №РН-0000002 від 08.01.2020, №РН-0000003 від 08.01.2020, №РН-0000004 від 08.01.2020, №РН-0000005 від 08.01.2020, №РН-0000006 від 08.01.2020, №РН-0000021 від 08.01.2020, №РН-0000004 від 08.01.2020, №РН-0000005 від 08.01.2020, №РН-0000006 від 08.01.2020, №РН-0000022 від 08.01.2020, №РН-0000031 від 09.01.2020, №РН-0000032 від 09.01.2020, №РН-0000033 від 09.01.2020, №РН-0000034 від 10.01.2020, №РН-0000035 від 10.01.2020, №РН-0000036 від 10.01.2020, №РН-0000038 від 11.01.2020, №РН-0000039 від 11.01.2020, №РН-0000040 від 11.01.2020, №РН-0000041 від 11.01.2020, №РН-0000044 від 13.01.2020, №РН-0000045 від 13.01.2020, №РН-0000055 від 17.01.2020, №РН-0000059 від 22.01.2020, №РН-0000060 від 22.01.2020, №РН-0000061 від 22.01.2020, №РН-0000066 від 23.01.2020, №РН-0000067 від 23.01.2020, №РН-0000071 від 24.01.2020, №РН-0000072 від 24.01.2020, №РН-0000073 від 24.01.2020, №РН-0000074 від 27.01.2020, №РН-0000075 від 27.01.2020, №РН-0000076 від 27.01.2020, №РН-0000122 від 27.01.2020, №РН-0000105 від 04.02.2020, №РН-0000134 від 12.02.2020, №РН-0000135 від 12.02.2020, №РН-0000139 від 13.02.2020, №РН-0000162 від 18.02.2020, №РН-0000163 від 18.02.2020, №РН-0000164 від 18.02.2020, №РН-0000165 від 18.02.2020, №РН-0000168 від 19.02.2020, №РН-0000169 від 19.02.2020, №РН-0000213 від 20.02.2020, №РН-0000237 від 28.02.2020, №РН-0000248 від 29.02.2020, №РН-0000290 від 04.03.2020, №РН-0000296 від 06.03.2020, №РН-0000314 від 10.03.2020, №РН-0000466 від 11.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд Авто Сервіс" поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Бусоль" прийняло товар (пісок та щебінь) на загальну суму 562124,16 грн.

З огляду на те, що сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, колегія суддів констатує, що відповідач як покупець був зобов`язаний оплатити вартість товару після прийняття від позивача, оскільки факт отримання товару відповідачем є належною підставою для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України, статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідну правову позицію стосовно того, що оплата має бути здійснена боржником негайно після прийняття товару, незалежно від того чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу викладено у пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013.

Між тим Товариство з обмеженою відповідальністю "Бусоль" свої зобов`язання в частині оплати за поставлені матеріали виконало не у повному обсязі, сплативши лише 532167,94 грн , про що свідчать виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Авто Сервіс", згідно з якими відповідачем було сплачено: 08.01.2020 - 50000 грн, 09.01.2020 - 36529,48 грн, 10.07.2020 - 43796,28 грн, 13.01.2020 - 33160,13 грн, 15.01.2020 - 9230,15 грн, 16.01.2020 - 16869,06 грн, 22.01.2020 - 31922,94 грн, 23.01.2020 - 24734,93 грн, 24.01.2020 - 8496,94 грн, 27.01.2020 - 25927,66 грн, 04.02.2020 - 33241,80 грн, 11.02.2020 - 33463,33 грн, 14.02.2020 - 18455,09 грн, 17.02.2020 - 17437,13 грн, 18.02.2020 - 24277,52 грн, 26.02.2020 - 8730,94 грн, 27.02.2020 - 17438,32 грн, 04.03.2020 - 17136 грн, 06.03.2020 - 22788,28 грн, 11.03.2020 - 5000 грн, 12.03.2020 - 10000 грн, 20.03.2020 - 5000 грн, 26.05.2020 - 7082,51 грн, 29.05.2020 - 6983,71 грн, 09.06.2020 - 8465,74 грн, 27.07.2020 - 2000 грн, 07.08.2020 - 2000 грн, 13.08.2020 - 2000 грн, 20.08.2020 - 2000 грн, 01.09.2020 - 2000 грн, 18.09.2020 - 2000 грн, 25.09.2020 - 2000 грн, 05.10.2020 - 2000 грн.

Доказів проведення відповідачем оплати за поставлений за вказаними вище накладними товар в повному обсязі матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає підставним висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бусоль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Авто Сервіс" 29956,22 грн заборгованості з оплати поставленого товару.

Доводи апеляційної скарги стосовно неповідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Авто Сервіс" суду першої інстанції про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бусоль" після відкриття провадження сплатило в рахунок оплати за поставлені позивачем матеріали 8482,69 грн, не можуть бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2020 про відкриття провадження у справі, якою, крім іншого, запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали подати відзив на позов, звернуто увагу на можливість подати до суду належним чином засвідчені докази, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідачем отримано 21.10.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6511912739445.

Отже, судом першої інстанції надавалась відповідачу можливість подати до суду відзив на позов, а також разом з відзивом або окремо додаткові докази, які необхідні для вирішення спору.

В силу приписів частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В даному випадку на позивача покладено обов`язок доведення факту поставки ним відповідачу товару, наявності заборгованості останнього за поставлений товар, а на відповідача, як на зацікавлену сторону, відповідно, покладено обов`язок спростування розміру заборгованості, відтак саме відповідач несе і ризик настання наслідків, пов`язаних з неподанням до суду першої інстанції відповідних доказів проведення ним оплати після відкриття провадження у даній справі.

Між тим Товариство з обмеженою відповідальністю "Бусоль", будучи обізнаним з 21.10.2020 про відкриття провадження у даній справі, не скористалося своїм правом надати до місцевого господарського суду у встановлений судом строк копії платіжних доручень №2126 від 09.10.2020, №2148 від 12.10.2020, №2170 від 16.10.2020, №2203 від 21.10.2020 та акту звірки взаєморозрахунків станом на 29.10.2020.

Колегія суддів зауважує на тому, що відповідно до положень частини першої статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Таким випадком за змістом статті 119 Господарського процесуального кодексу України є поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, за клопотанням учасника справи або продовження пропущеного процесуального строку, встановленого судом.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи наведені вище положення процесуального закону, додані скаржником до апеляційної скарги копії платіжних доручень №2126 від 09.10.2020, №2148 від 12.10.2020, №2170 від 16.10.2020, №2203 від 21.10.2020 та акту звірки взаєморозрахунків станом на 29.10.2020, як зазначалося вище, до уваги колегією суддів не беруться, оскільки в силу частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що скаржником взагалі не порушується питання щодо можливості приєднання до матеріалів справи доказів, поданих ним разом з апеляційною скаргою, не заявляється клопотання про поновлення пропущеного строку, не наводиться жодної причини неможливості подання перелічених вище платіжних доручень до місцевого господарського суду.

Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2020 у справі №916/2904/20 скаржником в апеляційній скарзі не зазначено.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув обставини справи в їх сукупності; врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бусоль" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2020 у справі №916/2904/20 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти Товариство з обмеженою відповідальністю "Бусоль".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.03.2021.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук