Рішення

від 17.02.2021 по справі 911/2996/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/2996/20

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний Простір"

про стягнення заборгованості,

за участю представників:

позивача: Дзюбка М.П. (довіреність від 30.07.2020 року);

відповідача: Матушевського Ю.В. (ордер, серії КС №752523 від 06.11.2020 року),

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2020 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний Простір" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 292 373,29 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору оренди №03_16_12_03 від 24.04.2016 року, згідно з якими позивач зобов`язувався передати відповідачу в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: комплекс, за розташований за адресою: Україна, Київська область, Броварський район, село Требухів, вулиця Котовського, 88 (далі - приміщення), а відповідач зобов`язувався приміщення прийняти, вчасно та в повному обсязі сплачувати орендні платежі.

За твердженнями представника позивача, відповідач у повному обсязі орендну плату за користування приміщенням не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 292 373,29 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 19.10.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11.11.2020 року.

09 листопада 2020 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 285 650,90 грн.

11 листопада 2020 року та 16 листопада 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов №06/11/20/Г-С від 06.11.2020 року та відзив на уточнену позовну заяву №12/11/20/Г-С від 12.11.2020 року.

Ухвалою суду від 10.11.2020 року підготовче засідання відкладено на 25.11.2020 року, а ухвалою суду від 23.11.2020 року підготовче засідання відкладено на 11.12.2020 року.

23 листопада 2020 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 18.11.2020 року.

08 грудня 2020 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли заперечення по справі №04/12/20/Г-С від 04.12.2020 року.

10 грудня 2020 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли пояснення щодо обставин справи від 09.12.2020 року.

11 грудня 2020 року представник позивача в засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою суду від 11.12.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 13.01.2021 року.

21 грудня 2020 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 65 375,86 грн.

13 січня 2021 року представник позивача в засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в засіданні проти задоволення позову заперечував.

У підготовчому засіданні 13 січня 2021 року оголошено перерву до 20 січня 2021 року.

12 січня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на заяву про уточнення позовних вимог №11/21/Г-С від 11.01.2021 року.

18 січня 2021 року через канцелярію суду представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 74 389,66 грн., а також заявив клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 2 283,60 грн.

20 січня 2021 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в засіданні проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.01.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 18 лютого 2021 року.

15 лютого 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на заяву про уточнення позовних вимог №11/02/Г-С від 11.02.2021 року. Крім цього, представник відповідача надав докази часткової оплати заборгованості по компенсації податку на нерухомість у сумі 30 235,80 грн.

17 лютого 2021 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив стягнути з відповідача 28 761,25 грн. основного боргу, 2 060,97 грн. трьох процентів річних, 3 253,04 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та 40 314,40 грн. заборгованості по компенсації податку на нерухомість.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Крім цього, в судовому засіданні, до закінчення судових дебатів, представник відповідача заявив усне клопотання про вирішення судом питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката після прийняття рішення у цій справі, яке підлягало задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судом враховуються при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку з тим, що 09.11.2020 року та 21.12.2020 року на адресу суду від представника позивача надходили заяви про уточнення позовних вимог, 18.01.2021 року представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, тому підготовче провадження закрито 20.01.2021 року, а завершальний розгляд справи відбувся 17 лютого 2021 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

24 квітня 2016 року між публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Вільний Простір" (далі - відповідач) був укладений договір оренди №03_16_12_03 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору, відповідно до умов цього договору позивач передає, а відповідач приймає в строкове, платне користування нерухоме майно, комплекс, за адресою: Україна, Київська область, Броварський район, село Требухів, вулиця Котовського, 88, та який складається з наступних будівель та споруд: приміщення цеху мінводи, інв. №400-23, загальною площею 2 108,7 кв.м.; вбиральня, б/л; навіс, б/л; огорожа позначена літерою №; прохідна, інв. №400-25, загальною площею 56,8 кв.м.; артезіанська свердловина, інв. №0216, та земельну ділянку, на якій розташований комплекс, загальною площею 1,6554 га., з цільовим призначенням - під господарськими будівлями та спорудами, кадастровий номер 3221289001:01:036:0018 (далі за текстом - "об`єкт оренди").

Відповідно до п. 2.1. договору, передача об`єкта оренди у користування відповідача здійснюється та оформлюється актом приймання - передачі об`єкта оренди, який вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін (у випадку їх наявності) та є невід`ємною частиною цього договору. В акті приймання - передачі об`єкта оренди вказується технічний стан приміщення, перелік, найменування та характеристика об`єкта оренди на момент передачі його відповідачу.

25 квітня 2016 року об`єкт оренди був переданий публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення до договору оренди №03_16_12_03, копія якого долучена до матеріалів справи.

Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - позивач) є правонаступником публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", що підтверджується Статутом, копія якого долучена до матеріалів справи.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що за користування об`єктом оренди відповідач сплачує позивачу щомісячно орендну плату у розмірі 54 138,00 (п`ятдесят чотири тисячі сто тридцять вісім) гривень 00 копійок, у тому числі ПДВ за 1 (один) місяць оренди. В разі, якщо відповідач в результаті виконання умов цього договору буде використовувати об`єкт оренди неповний календарний місяць, то розмір оренди за такі періоди використання визначається за наступною формулою:

Р = А/В*С,

де Р - розмір оренди за використання об`єкту оренди неповний календарний місяць;

А - розмір орендної плати, встановлений в п. 3.1. цього договору;

В - кількість днів (28, або 30, або 31) в календарному місяці, в якому відповідач користувався об`єктом оренди неповний місяць;

С - кількість днів фактичного користування відповідачем об`єктом оренди.

Згідно з п. 3.4. договору, внесення орендних платежів проводиться щомісячно до 25 (двадцять п`ятого) числа кожного місяця за поточний місяць оренди, шляхом перерахування суми коштів на поточний рахунок позивача, що вказаний у ст. 13 цього договору.

Відповідно до п. 3.7. договору, протягом строку оренди відповідач в повному обсязі компенсує позивачу розмір земельного податку (плати за землю, плати за оренду землі), розмір податку на нерухомість та інших податків або обов`язкових платежів, у випадку їх наявності, які сплачує позивач за об`єкт оренди (якщо така сплата здійснюється позивачем). Компенсацію земельного податку, податку на нерухомість та інші податки або обов`язкові платежі, у випадку їх наявності відповідач здійснює протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання від позивача відповідних рахунків.

Пунктом 3.8. договору встановлено, що сторони погодили, що протягом 1 (одного) календарного місяця з дня укладення цього договору, відповідач зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок позивача платіж в розмірі, зазначеному у п. 3.1. цього договору, який враховуватиметься як плата за останній місяць оренди.

Згідно з п. 4.1.3. договору, відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 8.1 договору, цей договір діє з "24" квітня 2016 р. по "23" квітня 2017 р. включно.

12 лютого 2018 року сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору оренди №03_16_12_03 від 24 квітня 2016 року (далі - додаткова угода №3), згідно з якою п. 8.1 договору викладено у наступній редакції: "8.1. Цей договір діє з дати його підписання до 31 березня 2018 року включно".

16 травня 2018 року відповідач повернув позивачу вищевказані приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення, проте орендну плату в повному обсязі за період користування об`єктом оренди не сплатив.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензії №03.11-03/67-1516 від 06 березня 2019 року, №03.11.-03/67-2802 від 26 квітня 2019 року, №115747-13 від 09 грудня 2019 року, №5686-13-б/б від 20 січня 2020 року та лист від 12.10.2020 року з вимогою сплати заборгованості, проте відповідач відповіді на претензії та лист не надав, борг не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 292 373,29 грн. заборгованості.

09 листопада 2020 року та 21 грудня 2020 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли заяви про уточнення позовних вимог, а 18 січня 2021 року через канцелярію суду представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог.

17 лютого 2021 року в судовому засіданні представник позивача просив стягнути з відповідача 28 761,25 грн. боргу по сплаті орендної плати, 2 060,97 грн. трьох процентів річних, 3 253,04 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та 40 314,40 грн. заборгованості по компенсації податку на нерухомість.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

15 лютого 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на заяву про уточнення позовних вимог №11/02/Г-С від 11.02.2021 року, з якого вбачається, що відповідач заборгованість визнав частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За твердженнями представника позивача, після закінчення дії договору 31 березня 2018 року, він був автоматично пролонгований сторонами на тих самих умовах. Відповідач повернув приміщення 16 травня 2018 року, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення, тому позивачем нарахована відповідачу орендна плата за квітень 2018 року в розмірі 595,52 грн. та за травень 2018 року (16 днів) у сумі 28 165,73 грн.

Згідно з п. 3.2. договору, у разі, якщо під час дії цього договору у відповідному місяці індекс інфляції, що визначається державним комітетом статистики України (іншим уповноваженим державним органом/установою), буде становити більше 100%, то орендна плата за користування об`єктом оренди за наступний місяць оренди автоматично збільшується пропорційно до збільшення рівня інфляції без укладання відповідної додаткової угоди.

Як уже зазначалось, відповідно до п. 3.8. договору, сторони погодили, що протягом 1 (одного) календарного місяця з дня укладення цього договору, відповідач зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок позивача платіж в розмірі, зазначеному у п. 3.1. цього договору, який враховуватиметься як плата за останній місяць оренди.

Так, за квітень 2018 року позивачем нарахована відповідачу орендна плата в сумі 54 733,52 грн., враховано платіж, внесений відповідачем на підставі п. 3.8. договору, тому борг за квітень 2018 року становив 595,52 грн.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача борг за за орендну плату за травень 2018 року (16 днів) в сумі 28 165,73 грн.

Судом встановлено, що відповідач у травні 2018 року користувався приміщенням неповний календарний місяць, тому розмір орендної плати за цей період розраховується за формулою, вказаною в п. 3.1. договору, а саме: Р = А/В*С, де Р - розмір оренди за використання об`єкту оренди неповний календарний місяць; А - розмір орендної плати, встановлений в п. 3.1. цього договору; В - кількість днів (28, або 30, або 31) в календарному місяці, в якому відповідач користувався об`єктом оренди неповний місяць; С - кількість днів фактичного користування відповідачем об`єктом оренди.

У відзиві представник відповідача надав власний розрахунок боргу по сплаті орендної плати за травень 2018 року, відповідно до якого борг відповідача становив 26 195,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повернув приміщення позивачу 16 травня 2018 року, тому орендна плата за травень 2018 року нараховується за п`ятнадцять календарних днів, оскільки 15.05.2018 року є останнім днем фактичного користування приміщенням відповідачем.

Так, борг відповідача по сплаті орендної плати за користування приміщенням у травні 2018 року становить 26 195,81 грн., за користування приміщенням у квітні 2018 року становить 595,52 грн., всього 26 791,33 грн.

Відповідач документів, що підтверджували б сплату позивачу боргу за оренду плату, суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача орендної плати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 26 791,33 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 2 060,97 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 3 253,04 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Три проценти річних за квітень 2018 року, враховуючи період заборгованості з 26.04.2018 року до 13.10.2020 року (902 дні), від суми 595,52 грн. становлять 44,11 грн.;

за травень 2018 року, враховуючи період заборгованості з 29.05.2018 року до 13.10.2020 року (869 днів), від суми 26 195,81 грн. становлять 1 869,34 грн.,

а разом 1 913,45 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції:

за квітень 2018 року:

в період з 26.04.2018 року до 13.10.2020 року: у квітні 2018 року - 100,8% (УК №89 від 12.05.2018 року); травні - 100,0% (УК №109 від 12.06.2018 року); червні - 100,0% (УК №129 від 13.07.2018 року); липні - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018 року), серпні - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018 року); вересні - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018 року); жовтні - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018 року); листопаді - 101,4% (УК №235 від 12.12.2018 року); грудні - 100,8% (УК №6 від 11.01.2019 року); у січні 2019 року - 101,0% (УК №28 від 12.02.2019 року); лютому - 100,5% (УК №49 від 12.03.2019 року); березні - 100,9% (УК №70 від 11.04.2019 року); квітні - 101,0% (УК №87 від 11.05.2019 року); травні - 100,7% (УК №109 від 12.06.2019 року); червні - 99,5% (УК №131 від 12.07.2019 року); липні - 99,4% (УК №153 від 13.08.2019 року); серпні - 99,7% (УК №173 від 11.09.2019 року); вересні - 100,7% (УК 195 від 11.10.2019 року); жовтні - 100,7% (УК №216 від 12.11.2019 року); листопаді - 100,1% (УК №238 від 11.12.2019 року); грудні - 99,8% (УК №5 від 11.01.2020 року); у січні 2020 року - 100,2% (УК №27 від 12.02.2020 року), лютому - 99,7% (УК №47 від 12.03.2020 року); березні - 100,8% (УК №70 від 11.04.2020 року); квітні - 100,8% (УК №88 від 13.05.2020 року); травні - 100,3% (УК №109 от 11.06.2020 року); червні - 100,2% (УК №134 від 16.07.2020 року); липні - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020 року); серпні - 99,8% (УК №176 від 11.09.2020 року) від суми 595,52 грн., складає 67,36 грн.;

за травень 2018 року:

в період з 29.05.2018 року до 13.10.2020 року: у травні 2018 року - 100,0% (УК №109 від 12.06.2018 року); червні - 100,0% (УК №129 від 13.07.2018 року); липні - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018 року), серпні - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018 року); вересні - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018 року); жовтні - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018 року); листопаді - 101,4% (УК №235 від 12.12.2018 року); грудні - 100,8% (УК №6 від 11.01.2019 року); у січні 2019 року - 101,0% (УК №28 від 12.02.2019 року); лютому - 100,5% (УК №49 від 12.03.2019 року); березні - 100,9% (УК №70 від 11.04.2019 року); квітні - 101,0% (УК №87 від 11.05.2019 року); травні - 100,7% (УК №109 від 12.06.2019 року); червні - 99,5% (УК №131 від 12.07.2019 року); липні - 99,4% (УК №153 від 13.08.2019 року); серпні - 99,7% (УК №173 від 11.09.2019 року); вересні - 100,7% (УК 195 від 11.10.2019 року); жовтні - 100,7% (УК №216 від 12.11.2019 року); листопаді - 100,1% (УК №238 від 11.12.2019 року); грудні - 99,8% (УК №5 від 11.01.2020 року); у січні 2020 року - 100,2% (УК №27 від 12.02.2020 року), лютому - 99,7% (УК №47 від 12.03.2020 року); березні - 100,8% (УК №70 від 11.04.2020 року); квітні - 100,8% (УК №88 від 13.05.2020 року); травні - 100,3% (УК №109 от 11.06.2020 року); червні - 100,2% (УК №134 від 16.07.2020 року); липні - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020 року); серпні - 99,8% (УК №176 від 11.09.2020 року) від суми 26 195,81 грн., складає 2 962,87 грн.,

а разом 3 030,23 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача 40 314,40 грн. заборгованості з компенсації податку на нерухомість.

Відповідно до п. 3.7. договору, протягом строку оренди відповідач в повному обсязі компенсує позивачу розмір земельного податку (плати за землю, плати за оренду землі), розмір податку на нерухомість та інших податків або обов`язкових платежів, у випадку їх наявності, які сплачує позивач за об`єкт оренди (якщо така сплата здійснюється позивачем). Компенсацію земельного податку, податку на нерухомість та інші податки або обов`язкові платежі, у випадку їх наявності відповідач здійснює протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання від позивача відповідних рахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, для компенсації податку на нерухомість позивачем були надані відповідачу рахунок-фактура №1300003357 від 06.06.2018 року на суму 10 403,72 грн. за 1 квартал 2018 року та рахунок-фактура №АБУ-подат1кв/2018 від 12 січня 2021 року на суму 40 314,39 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Сплата позивачем податку на нерухомість у сумі 40 314,40 грн. підтверджується меморіальним ордером №1814042191 від 24 квітня 2018 року на суму 9 014,00 грн., платіжними дорученнями №0000462402 від 24 квітня 2018 року на суму 20 428,73 грн., №0000462440 від 24 квітня 2018 року на суму 793,07 грн., №0000476690 від 24 липня 2018 року на суму 29 442,73 грн., №0000476691 від 24 липня 2018 року на суму 793,07 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача просив суд стягнути з відповідача 40 314,40 грн. компенсації податку на нерухомість.

15 лютого 2021 року представником відповідача були долучені до матеріалів справи докази часткової сплати заборгованості по компенсації податку на нерухомість у сумі 30 235,80 грн., а саме платіжне доручення №892 від 10 лютого 2021 року.

17 лютого 2021 року в судовому засіданні представник відповідача проти стягнення заборгованості по компенсації податку на нерухомість у сумі 10 078,60 грн. не заперечував.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації податку на нерухомість є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 10 078,60 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

18 січня 2021 року через канцелярію суду представник позивача, подав клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 2 283,60 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судом встановлено, що позивач оплатив судовий збір у сумі 4 385,60 грн., відповідно до меморіального ордеру №3258038 від 30 вересня 2020 року.

Оскільки позивачем були зменшені позовні вимоги, суд дійшов висновку про те, що клопотання позивача про повернення судового збору підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 61, 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1, ч. 6 ст. 283, ч. 1, ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України, ст. 253, ч. 5 ст. 254, ст. 525, ч. 1 ст. 526, ч. 2 ст. 625, ч. ч. 1, 3, 5 ст. 626, ст. 629, ч. 1 ст. 759, ч. ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 2 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов акціонерного товариства "Альфа-Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний Простір" про стягнення заборгованості.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ""Вільний Простір" (07454, Київська область, Броварський район, село Требухів, вулиця Броварська, будинок 46, ідентифікаційний код 34838225) на користь акціонерного товариства "Альфа-Банк" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100, ідентифікаційний код 23494714) 26 791,33 грн. (двадцять шість тисяч сімсот дев`яносто одну грн. 33 коп.) основного боргу; 1 913,45 грн. (одну тисячу дев`ятсот тринадцять грн. 45 коп.) трьох процентів річних; 3 030,23 грн. (три тисячі тридцять грн. 23 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 10 078,60 грн. (десять тисяч сімдесят вісім грн. 60 коп.) заборгованості по компенсації податку на нерухомість; 1 181,51 грн. (одну тисячу сто вісімдесят одну грн. 51 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Повернути акціонерному товариству "Альфа-Банк" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100, ідентифікаційний код 23494714) з Державного бюджету України 2 283,60 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят три грн. 60 коп.) судового збору , сплаченого згідно з меморіальним ордером №3258038 від 30 вересня 2020 року.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 01.03.2021 року.

Суддя С. Грабець