Постанова

від 02.06.2021 по справі 911/2996/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2021 р. Справа№ 911/2996/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 02.06.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Альфа-Банк"

на рішення Господарського суду Київської області

від 17.02.2021 (повний текст складено 01.03.2021)

та на додаткове рішення Господарського суду Київської області

від 03.03.2021

у справі №911/2996/20 (суддя Грабець С.Ю.)

за позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний Простір"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду Київської області товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний Простір" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 292 373,29 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору оренди №03_16_12_03 від 24.04.2016, згідно з якими позивач зобов`язувався передати відповідачу в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: комплекс, за розташований за адресою: Україна, Київська область, Броварський район, село Требухів, вулиця Котовського, 88 (далі - приміщення), а відповідач зобов`язувався приміщення прийняти, вчасно та в повному обсязі сплачувати орендні платежі.

За твердженнями представника позивача, відповідач у повному обсязі орендну плату за користування приміщенням не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 292 373,29 грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.02.2021 задоволено частково позов Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний Простір" про стягнення заборгованості.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ""Вільний Простір" на користь акціонерного товариства "Альфа-Банк" 26 791,33 грн. основного боргу; 1 913,45 грн. трьох процентів річних; 3 030,23 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 10 078,60 грн. заборгованості по компенсації податку на нерухомість; 1 181,51 грн. витрат на сплату судового збору.

Відмовлено в іншій частині позову.

Повернуто Акціонерному товариству "Альфа-Банк" з Державного бюджету України 2 283,60 грн. судового збору, сплаченого згідно з меморіальним ордером №3258038 від 30.09.2020.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 03.03.2021 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний Простір" про ухвалення додаткового рішення.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний Простір" 15 738,49 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовлено в іншій частині заяви.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 у справі №911/2996/20 скасувати, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний Простір" судові витрати в розмірі 2069,27 грн. та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2021 у справі №911/2996/20 скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги з відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 326,97 грн.

Підставою для скасування рішення та додаткового рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції невірно визначений розмір пропорції для відшкодування стягнення суми судового збору та суми витрат на професійну правничу допомогу.

Також скаржник звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 у справі №911/2996/20 та додаткового рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2021 у справі №911/2996/20, обґрунтовуючи клопотання тим, що повний текс рішення отримано 03.03.2021.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2021 у справі №911/2996/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2021 у справі №911/2996/20 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №911/2996/20.

01.04.2021 від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №911/2996/20 за позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний Простір" про стягнення заборгованості.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2021 у справі №911/2996/20. Призначено справу до розгляду на 02.06.2021.

29.04.2021 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2020 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2021 у справі №911/2996/20 без змін.

19.05.2021 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останній просить визнати недопустимими, неналежними та недостовірними докази, що подані відповідачем разом з відзивом на апеляційну скаргу, а саме: Додаткову угоду №1 від 29.12.2020 до Договору про надання правової допомоги; платіжне доручення №882 від 28.01.2021, платіжне доручення №927 від 26.02.2021, платіжне доручення №969 від 09.04.2021.

Відповідно до частини 1 статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ч.ч. 2,3 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч. 3. ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів звертає увагу, що заявником не наведено підстав неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції, у зв`язку із чим дане клопотання задоволенню не підлягає.

Представники позивача та відповідача з`явились в судове засідання 02.06.2021 та надали пояснення по суті апеляційної скарги.

В судовому засіданні 02.06.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 24.04.2016 між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільний Простір" (далі - відповідач) був укладений договір оренди №03_16_12_03 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору, відповідно до умов цього договору позивач передає, а відповідач приймає в строкове, платне користування нерухоме майно, комплекс, за адресою: Україна, Київська область, Броварський район, село Требухів, вулиця Котовського, 88, та який складається з наступних будівель та споруд: приміщення цеху мінводи, інв. №400-23, загальною площею 2 108,7 кв.м.; вбиральня, б/л; навіс, б/л; огорожа позначена літерою №; прохідна, інв. №400-25, загальною площею 56,8 кв.м.; артезіанська свердловина, інв. №0216, та земельну ділянку, на якій розташований комплекс, загальною площею 1,6554 га., з цільовим призначенням - під господарськими будівлями та спорудами, кадастровий номер 3221289001:01:036:0018 (далі за текстом - "об`єкт оренди").

Відповідно до п. 2.1. договору, передача об`єкта оренди у користування відповідача здійснюється та оформлюється актом приймання - передачі об`єкта оренди, який вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін (у випадку їх наявності) та є невід`ємною частиною цього договору. В акті приймання - передачі об`єкта оренди вказується технічний стан приміщення, перелік, найменування та характеристика об`єкта оренди на момент передачі його відповідачу.

25.04.2016 об`єкт оренди був переданий публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення до договору оренди №03_16_12_03, копія якого долучена до матеріалів справи.

Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - позивач) є правонаступником публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", що підтверджується Статутом, копія якого долучена до матеріалів справи.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що за користування об`єктом оренди відповідач сплачує позивачу щомісячно орендну плату у розмірі 54 138,00 (п`ятдесят чотири тисячі сто тридцять вісім) гривень 00 копійок, у тому числі ПДВ за 1 (один) місяць оренди. В разі, якщо відповідач в результаті виконання умов цього договору буде використовувати об`єкт оренди неповний календарний місяць, то розмір оренди за такі періоди використання визначається за наступною формулою:

Р = А/В*С,

де Р - розмір оренди за використання об`єкту оренди неповний календарний місяць;

А - розмір орендної плати, встановлений в п. 3.1. цього договору;

В - кількість днів (28, або 30, або 31) в календарному місяці, в якому відповідач користувався об`єктом оренди неповний місяць;

С - кількість днів фактичного користування відповідачем об`єктом оренди.

Згідно з п. 3.4. договору, внесення орендних платежів проводиться щомісячно до 25 (двадцять п`ятого) числа кожного місяця за поточний місяць оренди, шляхом перерахування суми коштів на поточний рахунок позивача, що вказаний у ст. 13 цього договору.

Відповідно до п. 3.7. договору, протягом строку оренди відповідач в повному обсязі компенсує позивачу розмір земельного податку (плати за землю, плати за оренду землі), розмір податку на нерухомість та інших податків або обов`язкових платежів, у випадку їх наявності, які сплачує позивач за об`єкт оренди (якщо така сплата здійснюється позивачем). Компенсацію земельного податку, податку на нерухомість та інші податки або обов`язкові платежі, у випадку їх наявності відповідач здійснює протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання від позивача відповідних рахунків.

Пунктом 3.8. договору встановлено, що сторони погодили, що протягом 1 (одного) календарного місяця з дня укладення цього договору, відповідач зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок позивача платіж в розмірі, зазначеному у п. 3.1. цього договору, який враховуватиметься як плата за останній місяць оренди.

Згідно з п. 4.1.3. договору, відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 8.1 договору, цей договір діє з 24.04.2016 по 23.04.2017 включно.

12.02.2018 сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору оренди №03_16_12_03 від 24.04.2016 (далі - додаткова угода №3), згідно з якою п. 8.1 договору викладено у наступній редакції: "8.1. Цей договір діє з дати його підписання до 31.03.2018 включно".

16.05.2018 відповідач повернув позивачу вищевказані приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення, проте орендну плату в повному обсязі за період користування об`єктом оренди не сплатив.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензії №03.11-03/67-1516 від 06.03.2019, №03.11.-03/67-2802 від 26.04.2019, №115747-13 від 09.12.2019, №5686-13-б/б від 20.01.2020 та лист від 12.10.2020 з вимогою сплати заборгованості, проте відповідач відповіді на претензії та лист не надав, борг не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 292 373,29 грн. заборгованості.

09.11.2020 та 21.12.2020 на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли заяви про уточнення позовних вимог, а 18.01.2021 через канцелярію суду представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог.

17.02.2021 в судовому засіданні представник позивача просив стягнути з відповідача 28 761,25 грн. боргу по сплаті орендної плати, 2 060,97 грн. трьох процентів річних, 3 253,04 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та 40 314,40 грн. заборгованості по компенсації податку на нерухомість.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач документів, що підтверджували б сплату позивачу боргу за оренду плату, суду не надав.

Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, рішення суду першої інстанції та додаткове рішення оскаржується лише в частині стягнення суми судового збору та суми витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас, згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено, викладеннний перелік підстав норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та додаткового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, на переконання скаржника, судом першої інстанції невірно розраховано судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача, а саме скаржник вважає, що суд першої інстанції повинен був стягнути з відповідача на користь позивача додатково 887,76 грн. При цьому скаржник вважає, що судом першої інстанції були порушені правила пропорційності під час розподілу судових витрат у разі часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується із такими доводами скаржника, оскільки, судом першої інстанції вірно розрахована сума судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки скаржник помилково вважає, що до суми задоволених позовних вимог в розмірі 42995,12 грн. слід додати суму в розмірі 30 235,80 грн., які були сплачені відповідачем на рахунок позивача 10.02.2021.

Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що сума в розмірі 30 235,80 грн. була добровільно сплачена відповідачем на користь позивача згідно з наявним в матеріалах справи рахунком-фактурою №АБУподат1 кв./2018 від 11.01.2021.

Тобто, оскільки, не зважаючи на те, що в січні 2021 року позивач збільшив свої позовні вимоги, до яких включив компенсацію податку на нерухомість за 1 квартал 2018 року, колегія суддів звертає увагу, відповідач, виконуючи в добровільному порядку п.3.7 договору оренди №03_16_12_03 від 24.04.2016, оплатив позовні вимоги на цю суму до постановлення рішення судом першої інстанції, вважати, що позовні вимоги на цю суму були задоволені судом першої інстанції при постановлені рішення та, що ця сума повинна враховуватися при розподілі судового збору немає підстав.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а підстави для скасування відсутні.

Щодо незгоди скаржника з додатковим рішенням колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2020 між адвокатським об`єднанням "Адванс" (далі - адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільний Простір" (далі - клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги №22/07/2020 (далі - договір), відповідно до умов якого клієнт доручив, а адвокатське об`єднання прийняло на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 2.1. договору, адвокатське об`єднання приймає на себе наступні зобов`язання із надання правової допомоги клієнту:

- здійснювати представництво інтересів клієнта а місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судах України, у Верховному суді, в Службі безпеки України, в органах Національної поліції України, в прокуратурі України, в усіх інших установах, підприємствах та організаціях, незалежно від їх організаційно - правової форми та підпорядкування, перед фізичними особами (фізичними особами - підприємцями) з усіх питань, що стосуються інтересів клієнта (п. 2.1.1. договору);

- складати, підписувати, подавати та отримувати від імені та в інтересах клієнта процесуальні документи, у тому числі, але не обмежуючись: позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги; відзиви на позовні заяви, заперечення та пояснення по суті справи; клопотання та пояснення по суті справи; одержувати копії судових рішень та ухвал у справах, що здійснюються відповідно до цивільного, адміністративного, господарського та кримінального судочинства; скарги на дії органів та посадових осіб, що здійснюють досудове розслідування в рамках кримінального провадження (п. 2.1.4. договору).

Колегією суддів встановлено, що у якості доказу надання юридичних послуг та понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 28 000,00 грн., адвокатом Матушевським Ю.В. до матеріалів справи долучено акт приймання-передачі наданих послуг від 17.02.2021, копію платіжного доручення №643 від 05.11.2020 на суму 28 000,00 грн., з якого вбачається, що вищевказані послуги оплачені відповідачем у повному обсязі.

У своїй апеляційній скарзі послався на те, що деякі адвокатські послуги були надані Матушевським Ю.В. відповідачу поза межами дії договору.

Колегія суддів зазначає, що доводи скаржника спростовуються п. 7.3. договору, відповідно до якого після закінчення терміну дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновленим на невизначений термін.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний Простір" задоволено частково, то витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на вищевикладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заява відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в сумі 28 000,00 грн. підлягає задоволенню частково, у зв`язку із чим підстав для скасування додаткового рішення не вбачається.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2021 у справі №911/2996/20 відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2021 у справі №911/2996/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 у справі №911/2996/20 - залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2021 у справі №911/2996/20 - залишити без змін.

Матеріали справи №911/2996/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Cуду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.06.2021.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала