Рішення

від 16.02.2021 по справі 925/312/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року Справа № 925/312/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Макарченко Н.П.,

за участі представників сторін:

від Золотоніської місцевої прокуратури - Бутар В.С. - прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури,

від першого позивача - представник не з`явився,

від другого позивача - Заєць І.А. - представник за довіреністю,

від відповідача - Кураса С.А. - адвокат,

від третіх осіб:

від Міністерства аграрної політики та продовольства України - представник не з`явився,

від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях - представник не з`явився,

від Золотоніської міської ради - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника Золотоніської місцевої прокуратури, м. Золотоноша,

Черкаської області в інтересах держави в особі:

1. Міністерства освіти та науки України, м. Київ

2. Білоцерківського національного аграрного університету, м. Біла

Церква, Київська область

до приватного підприємства "Юридична компанія - Феміда",

с. Софіївка, Золотоніського району, Черкаської області

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів:

1. Міністерства аграрної політики та продовольства України,

м. Київ

2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

Золотоніської міської ради, м. Золотоноша, Черкаської області

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернувся з позовом керівник Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти та науки України та Білоцерківського національного аграрного університету до приватного підприємства "Юридична компанія - Феміда" про витребування у відповідача будівлі колишнього гуртожитку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1658071104, загальною площею 2627,27 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 на користь держави в особі Міністерства освіти та науки України (проспект Перемоги, 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08 травня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08 травня 2019 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Міністерство аграрної політики та продовольства України та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Золотоніську міську раду.

Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 11 червня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11 червня 2019 року відкладено підготовче засідання на 01 липня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01 липня 2019 року в підготовчому засіданні провадження у справі №925/312/19 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25 листопада 2019 року провадження у справі №925/312/19 поновлено, підготовче засідання суду призначено на 16 грудня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16 грудня 2019 року провадження у справі №925/312/19 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20 серпня 2020 року провадження у справі №925/312/19 поновлено. Підготовче засідання суду призначено на 12 год. 00 хв. 18 вересня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18 вересня 2020 року замінено третю особу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області на його правонаступника - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 30 хв. 22 жовтня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22 жовтня 2020 року відкладено розгляд справи по суті на 24 листопада 2020 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 24 листопада 2020 року оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 09 грудня 2020 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 09 грудня 2020 року суд відклав розгляд справи по суті на 11 год. 00 хв. 22 січня 2021 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 22 січня 2021 року суд оголосив перерву до 14 год. 30 хв. 03 лютого 2021 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 03 лютого 2021 року суд оголосив перерву до 14 год. 30 хв. 16 лютого 2021 року.

Прокурор та представник другого позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві та зазначав, що у позовній заяві Золотоніською місцевою прокуратурою зазначено, що позов подано в інтересах держави в особі двох позивачів, при цьому не вказано, хто саме з них є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В порушення ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Золотоніською місцевою прокуратурою не надано доказів повідомлення позивачів про намір прокурора звернутися до суду.

Наявність листа Золотоніської місцевої прокуратури від 19 березня 2019 року №32-163-1264 вих.19 не може бути доказом його направлення та виконання вищевказаної вимоги Закону.

Також відповідач зазначав, що Золотоніською місцевою прокуратурою не вказано до компетенції якого органу віднесені відповідні повноваження, щодо спірних правовідносин, а отже, неможливо встановити обставини, які перешкоджають захисту прав та інтересів держави належним суб`єктом.

Відповідач вказував, що на момент видачі наказу Міністерства аграрної політики України від 24 березня 2010 року №156 "Про передачу державного майна на баланс Білоцерківського національного аграрного університету" та підписання акту прийняття-передачі будівлі гуртожитку від 05 квітня 2010 року, справа про визнання права власності за Міністерством аграрної політики України ще розглядалась в суді і право власності на гуртожиток по АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_1 .

Таким чином, на думку відповідача, участь у справі №925/312/19 в якості позивачів Міністерства освіти та науки України та Білоцерківського національного аграрного університету суперечить ст. 47 ГПК України.

Оскільки під час розгляду справ (справа №2а/2370/4613/2012, справа №2-1313/2009) було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного майна, то і приватне підприємство "Юридична компанія - Феміда" як подальший власник гуртожитку також є добросовісним набувачем цього майна.

На момент порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Золотоніське РТП", на його балансі перебувало приміщення гуртожитку по АДРЕСА_1.

Спірне приміщення гуртожитку перебувало у володінні ВАТ "Золотоніське РТП" оскільки було передане йому власником.

При укладенні договору купівлі-продажу від 19 квітня 2007 року майно вибуло від особи якій власник (ВАТ "Золотоніське РТП") передав майно і відчуження відбулось з волі цієї особи (продавця), що в свою чергу унеможливлює задоволення позову про витребування цього майна від добросовісного набувача.

Окрім того відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Реєстрація права власності за ВАТ "Золотоніське РТП" та подальше відчуження нерухомості відбулись у відповідності до рішення Господарського суду Черкаської області, яке на той момент набуло законної сили, а отже з цієї підстави позов також не може бути задоволений.

В зв`язку з чим відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив прокурор зазначав, що власником гуртожитку є Міністерство освіти та науки України, а Білоцерківському національному аграрному університету належить право господарського відання гуртожитком, тому пред`являючи позовну заяву, прокурор конкретизував орган чиї інтереси порушено та дотримався вимог ст. 47 ГПК України.

Також прокурор вказував, що сама собою державна реєстрація права власності за певною особою без наявності чинного правовстановлюючого документа на підтвердження такого права не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності.

Доводи відповідача стосовно того, що на момент передачі гуртожитку Білоцерківському національному аграрному університету громадянин ОСОБА_1 був законним власником гуртожитку не впливає на право власності держави, яке встановлено іншими судовими рішеннями.

Позов прокурором пред`явлено у відповідності до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

У зв`язку з службовою недбалістю Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо контролю за майном - гуртожитком останній вибув з власності держави 17 січня 2013 року, незважаючи на це, приміщення гуртожитку передано 04 лютого 2015 року у власність Міністерства освіти і науки України, при цьому ним не було вжито заходів щодо перевірки реєстрації права власності або повернення державного майна.

В ході досудового розслідування кримінального провадження № 420192511000012 встановлено, що 13 липня 2012 року ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області по справі №2315/3810/2012 було роз`яснено ОСОБА_1 , що згідно з рішенням Смілянського міськрайонного суду від 04 вересня 2009 року договір купівлі-продажу будівлі колишнього гуртожитку від 16 липня 2007 року, який укладено між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є дійсним.

Наочним дослідженням підписів головуючого судді по справі № 2315/3810/2012 встановлено, що вони мають різниці у нахилах та витках.

У зв`язку з чим, було призначено почеркознавчу експертизу підпису головуючого судді Яценка С.Л. по цивільній справі Смілянського міськрайонного суду №2-1313/2009 (№ 2315/3810/2012), здійснено тимчасовий доступ до оригіналів матеріалів вказаної справи, та направлено її на виконання 02 травня 2019 року до Черкаського відділення Київського КНІСЕ.

Викладене вище свідчить про наявність порушеного інтересу держави і необхідність його захисту у зв`язку з бездіяльністю Міністерства освіти та науки України з 2015 року (на протязі 3-х років) та БНАУ з 17 січня 2013 року (на протязі 6 років).

Водночас з моменту встановлення позивачами факту вибуття з власності держави майна гуртожитку пройшло 6 місяців, але позивачі маючи законні підстави для захисту інтересів держави на майно гуртожитку не вжили жодних заходів щодо недопущення подальшого його відчуження.

Обставини порушення інтересів держави у формі вибуття приміщення гуртожитку є об`єктивно обґрунтованими, а наявність судових рішень за якими встановлено факт належності державі права власності на гуртожиток не лише спонукає, а й зобов`язує прокурора захистити порушені інтереси держави.

Стосовно доводів відповідача про відсутність підстав для витребування майна гуртожитку, прокурор вказував, що в рішенні Смілянського міськрайонного суду від 04 вересня 2019 року по справі №2-1313/2009 зазначено, що спірний гуртожиток вибув з володіння держави без її волі, а тому відповідно ст. 388 ЦК України, таке майно може бути витребуване від добросовісного набувача, тобто судом підтверджено факт вибуття спірного майна поза волею власника, що має преюдиційне значення при вирішення спору, та не підлягає доказуванню на підставі ч.4 ст.75 ГПК України.

Водночас, оскільки подальша передача у приватну власність гуртожитку суперечить інтересам держави, такі дії не можуть вважатися вираженням волі власника та прийнятими у спосіб й у межах повноважень, визначених законом, а тому гуртожиток підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння на підставі п. 3 ч. 1ст. 388 ЦК України.

В зв`язку з чим прокурор вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У заперечені на відповідь на відзив відповідач вказував, що жодним із судових рішень вказаних прокурором в позовній заяві не встановлено, що спірний гуртожиток належав саме Міністерству аграрної політики України, Білоцерківському національному аграрному університету та Міністерству освіти та науки України на праві власності.

В ході розгляду віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.

Також відповідач зазначав, що в матеріалах справи наявні рішення Черкаської обласної ради "Про передачу, реалізацію та прийняття майна обласної комунальної власності" від 22 грудня 2006 року №6-9/V, "Про внесення змін до рішення обласної ради від 22 грудня 2006 року №6-9/V "Про передачу, реалізацію та прийняття майна обласної комунальної власності" від 31 серпня 2007 року №12-28/V, згідно з якими обласна рада вирішила передати до комунальної власності м. Золотоноша приміщення гуртожитку, що знаходиться по АДРЕСА_1 який належить ВАТ "Золотоніське РТП".

Відтак, з даних рішень вбачається, що спірне приміщення на момент здійснення ліквідаційної процедури ВАТ "Золотоніське РТП" було у комунальній власності, а не у державній як вказує прокурор.

У своїх письмових поясненнях Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях зазначало наступне.

Відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", Регіональним відділенням було прийнято рішення про приватизацію "Золотоніського ремонтно-транспортного підприємства" (вул. Обухова, 52, м. Золотоноша, код ЄДРПОУ 21365964) шляхом перетворення у відкрите акціонерне товариство "Золотоніське ремонтно-транспортне підприємство" (наказ РВ від 24 липня 1996 року №522-АТ).

Згідно з вимогами законодавства у сфері приватизації державного майна проведено оцінку цілісного майнового комплексу - "Золотоніське ремонтно-транспортне підприємство" та складено План приватизації, який затверджений наказом Регіонального відділення від 15 липня 1996 року №654-П.

Відповідно до листа Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" від 26 квітня 1996 року №22/25 (який має відмітку "Для службового користування"), на балансі підприємства, що приватизується перебуває об`єкт цивільної оборони ("пункт управления") у складі п`ятиповерхового гуртожитку з усім обладнанням та устаткуванням.

Відповідно до п.2.3 Державної програми приватизації, схваленої постановою Верховної Ради України від 26 січня 1994 року №3876, протирадіаційні споруди не підлягають приватизації.

Аналогічну норму закріплено в п.20 Декрету Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року №26-92 "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається" (в редакції чинній в період приватизації).

На підставі вищевказаного листа державного концерну та законодавства в сфері приватизації, в Розділі III Плану приватизації вказано, що із вартості цілісного майнового комплексу підприємства вилучено вартість майна об`єкту цивільної оборони - 16132 млн. крб., який належить Республіканському центру "Украгротехсервіс", що також відображено в позиції 14.4. акту оцінки ЦМК затвердженого наказом Регіонального відділення від 28 травня 1996 року №559-П, як вартість майна яке не підлягає приватизації.

Відповідно до Відомості розрахунку вартості будівель та споруд і передавальних пристроїв станом на 01 травня 1996 року, на балансі підприємства, що приватизується обліковувався, зокрема, об`єкт: "Общежитие 5 эт.", рік введення в експлуатацію 1984 року, залишковою вартістю 7 336 956 675 тис. крб.

Відповідно до Відомості розрахунку вартості машин, обладнання, транспортних засобів та інших основних фондів, а також нематеріальних активів станом на 01 травня 1996 року (об`єкт цивільної оборони), на балансі підприємства, що приватизується обліковувалися обладнання та устаткування об`єкта цивільної оборони, залишковою вартістю - 8 795 497 100 тис. крб.. (8 783316100 тис. крб., + 12181000 тис. крб.). Разом залишкова вартість об`єкта, що не підлягає приватизації становить 16132 млн. крб.

Вищевказані обставини протягом 2007 - 2012 років були предметом розгляду багатьох судових справ щодо визнання незаконним та скасування рішень виконавчого комітету Золотоніської міської ради про оформлення та видачу свідоцтв про право власності на будівлю гуртожитку розташованого в АДРЕСА_1, щодо визнання недійсними правочинів про відчуження будівлі гуртожитку та визнання права власності за державою.

В цей період судами різних юрисдикцій встановлені обставини та підтверджено факт, що спірний гуртожиток по АДРЕСА_1, під час приватизації "Золотоніського ремонтно-транспортного підприємства" не увійшов до статутного капіталу створеного акціонерного товариства, залишився у державній власності, а відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 червня 2003 року №310-рт, як об`єкт загальнодержавного значення, відомості про який мають відповідний гриф з обмеженим доступом, закріплений за Міністерством аграрної політики України та перебуває в його управлінні.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів.

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 24 березня 2010 року №156, гуртожиток та комплекс захисних споруд по АДРЕСА_1, передано на баланс Білоцерківського національного аграрного університету на праві оперативного управління.

Вступна частина вказаного наказу міністерства містить посилання на таємні розпорядження Кабінету Міністрів України (від 14 березня 2002 року №137-рт, та від 08 грудня 2009 року №1492-рт), оскільки спірний гуртожиток є захисною спорудою цивільного захисту.

Разом з цим, розпорядження Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2015 року №87-р, "Про передачу цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи до сфери управління Міністерства освіти і науки" не містить посилань на таємні розпорядження Кабінету Міністрів України щодо об`єктів цивільного захисту, що може свідчити про відсутність рішення Кабінету Міністрів України щодо зміни органу, уповноваженого управляти об`єктом державної власності, зокрема, будівлею гуртожитку та комплексу захисних споруд по АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Враховуючи вказані обставини, Регіональне відділення вважає, що спірне майно є об`єктом державної власності, яке вибуло з володіння держави незаконно, а тому вимоги про витребування такого майна є правомірними.

У своєму поясненні Міністерство освіти та науки України вказувало, що спірне майно незаконно вибуло із державної власності, а тому підлягає витребуванню від приватного підприємства "Юридична компанія - Феміда" на користь Міністерства освіти і науки України.

Положенням про Міністерство освіти і науки України затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №630 (далі - Положення), визначено, що МОН України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, забезпечує формування та реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Білоцерківський національний аграрний університет на балансі якого знаходиться будівля колишнього гуртожитку, що розташована за адресою: вул. Обухова 48-в, м. Золотоноша, Черкаська область є національним навчальним закладом України.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України "Про Положення про національний заклад (установу) України" від 16 червня 1995 року №451 заборонено органам виконавчої влади передавати закріплене за національними закладами (установами) України майно, що перебуває у державній власності, будь-яким органам, підприємствам, установам, організаціям.

Відповідно до змісту ч.1 ст. 70 Закону України "Про вищу освіту" майно закріплюється за державним або комунальним закладом вищої освіти на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу вищої освіти та вищого колегіального органу самоврядування закладу вищої освіти, крім випадків, передбачених законодавством.

Відчуження об`єктів державної власності регулюється Порядком відчуження об`єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2007 року № 803.

Відповідно до пункту 6 зазначеного Порядку, відчуження майна здійснюється безпосередньо суб`єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб`єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами.

Крім того, відповідно до пункту 13 Порядку, відчуження майна здійснюється шляхом його продажу на аукціоні, який проводиться організатором аукціону.

Щодо передачі майна із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства до сфери управління Міністерства освіти і науки України третя особа зазначала, що відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2015 року №87-р "Про передачу цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи до сфери управління Міністерства освіти і науки України" із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства і Державної фіскальної служби до сфери управління Міністерства освіти і науки України цілісні майнові комплекси навчальних закладів та державної установи за переліком згідно із додатком, куди увійшов БНАУ.

Таким чином, у даному випадку право власності на державне майно, що перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України та закріплено за БНАУ перейшло до відповідача без волі власника.

Відповідно до Статуту БНАУ, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 31 травня 2017року №772 (далі - Статут), університет є юридичною особою, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов`язки, бути позивачем і відповідачем у суді. Університет є державною неприбутковою установою, з метою забезпечення статутної діяльності за університетом закріплюються на основі права господарського відання будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше.

Пунктом 10.2 Статуту визначено, що майно університету не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі без згоди Міністерства та Конференції трудового колективу.

Статтею 396 ЦК України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Державна установа Білоцерківський національний аграрний університет звернувся до Золотоніської місцевої прокуратури щодо порушення його майнових прав, оскільки адміністрації БНАУ стало відомо, що у вересні 2018 року невідомі особи відбудовують гуртожиток, про що було складено акт від 19 вересня 2018 року.

Враховуючи наведене, Міністерство освіти і науки України повністю підтримує позовні вимоги Золотоніської місцевої прокуратури.

У своєму поясненні Міністерство аграрної політики та продовольства України зазначало, що наказом Мінагрополітики від 24 березня 2010 року №156 вирішено передати безоплатно державне майно, яке увійшло до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Золотоніське ремонтно-транспортне підприємство" (гуртожиток та комплекс захисних споруд), що розташовані за адресою: вул. Обухова, 48в та вул. Обухова, 52 в м. Золотоноша на баланс Білоцерківського національного аграрного університету на праві оперативного управління.

Відповідно до Переліку цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи, що передаються із сфери управління Мінагрополітики та ДФС до сфери управління МОН, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2015 року №87-р "Про передачу цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи до сфери управління Міністерства освіти і науки" Білоцерківський національний аграрний університет передано до сфери управління Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів.

Таким чином Міністерство аграрної політики та продовольства України просило суд ухвалити рішення на підставі вимог законодавства України.

24 листопада 2020 року до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності (а.с.45-47, т.3).

Представники першого позивача, третіх осіб в судове засідання не з`явилися, причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та розписками представників.

В судовому засіданні, яке відбулося 16 лютого 2021 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/312/19.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення прокурора, представників другого позивача та відповідача, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з віндикаційним позовом прокурор зазначав, що 19 вересня 2018 року адміністрації Золотоніського коледжу ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету стало відомо про те, що державне нерухоме майно (будівлю гуртожитку) відбудовують невідомі особи, про що складено акт 19 вересня 2018 року (т.1 а.с.63).

З метою перевірки законності дій невідомих осіб, адміністрація Білоцерківського національного аграрного університету звернулася до реєстраційних джерел, з яких стало відомо, що власником п`ятиповерхового гуртожитку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з 13 вересня 2018 року є приватне підприємство "Юридична компанія Феміда".

Судом під час розгляду справи було встановлено, що виконавчим комітетом Золотоніської районної ради народних депутатів було прийнято рішення від 30 грудня 1980 року №475а "Про затвердження акту прийомки в експлуатацію державною комісією закінченого будівництва гуртожитку на 216 місць Черкаського учбово-курсового комбінату "Облсільгосптехніки" в м. Золотоноша" (т.3 а.с. 139-143) було затверджено акт прийомки в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництва гуртожитку Черкаського учбово-курсового комбінату "Облсільгосптехніки" в м. Золотоноші з оцінкою "Задовільно".

З акту введення в експлуатацію вбачається, що замовником будівельних робіт був Черкаський учбово-курсовий комбінат "Облсільгосптехніка", а будівництво виконувалося Черкаською ПМК к-ту "Укрсільхозрембуд".

Поштова адреса будівництва: АДРЕСА_1

Отже, спірне майно було побудовано (створено), як об`єкт нерухомого майна 30 грудня 1980 року.

Згідно ст. 87 1 ЦК УРСР (в редакції закону чинного на момент створення майна) майно, закріплене за державними, міжколгоспними, державно-колгоспними та іншими державно-кооперативними організаціями, перебуває в оперативному управлінні цих організацій, які здійснюють у межах, встановлених законом, відповідно до цілей їх діяльності, планових завдань і призначення майна, права володіння, користування і розпорядження майном.

Статтею 90 ЦК УРСР визначено, що земля, її надра, води і ліси є у виключній власності держави і надаються тільки в користування. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв`язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Відповідно до ст. 89 ЦК УРСР (в редакції закону чинного на момент створення майна) держава є єдиним власником всього державного майна.

Водночас, виконавчим комітетом Золотоніської міської ради 22 березня 2007 року було прийнято рішення №243 "Про видачу свідоцтва про право власності ліквідатору відкритого акціонерного товариства "Золотоніське ремонтно-транспортне підприємство" (т.1 а.с.109).

Зі змісту рішення вбачається, що воно було прийнято на підставі ухвали Господарського суду Черкаської області від 20 березня 2007 року зі справи №01/1952 за заявою Золотоніської ОДПІ до відкритого акціонерного товариства "Золотоніське ремонтно-транспортне підприємство" про визнання банкрутом .

Згідно реєстру прав власності на нерухоме майно номер витягу 14140869 від 04 квітня 2007 року власником будівлі гуртожитку з підвалом, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відкрите акціонерне товариство "Золотоніське ремонтно-транспортне підприємство" на підставі свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_1 видане виконавчим комітетом Золотоніської міської ради (а.с. 110 т.1).

Також матеріалами справи підтверджується, що Міністерство аграрної політики України 24 березня 2010 року наказом за №156 "Про передачу державного майна на баланс Білоцерківського національного аграрного університету" (т.1 а.с.59) передало безоплатно державне майно, яке не увійшло до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Золотоніське ремонтно-транспортне підприємство" на праві оперативного управління на баланс Білоцерківського національного аграрного університету гуртожиток та комплекс захисних споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2

Акт прийняття-передачі основних засобів - будівлі гуртожитку сторони підписали 02 квітня 2010 року.

Спірний гуртожиток неодноразово був предметом різних судових спорів.

Так, рішенням Господарського суду Черкаської області від 05 лютого 2002 року по справі №11/4861 за позовом відкритого акціонерного товариства "Золотоніське РТП" до виконавчого комітету Золотоніської міської ради, ЧФ АТ "Західно - Український комерційний банк", третя особа Регіональне відділення ФДМУ в Черкаській області визнано недійсним свідоцтво на право власності на гуртожиток на 83 місця розташований в АДРЕСА_1, видане 25 липня 2000 року Золотоніською міською радою та частково недійсним договір застави №27/2000 від 11 жовтня 2000 року укладений між АТ "Західно-Український комерційний банк" в особі Черкаської філії та відкритим акціонерним товариством "Золотоніське ремонтно-транспортне підприємство" в частині надання в заставу гуртожитку на 83 місця, розташованого в АДРЕСА_1

Судом по вказаній справі було встановлено, що гуртожиток фактично належав республіканському штабу Цивільної оборони концерну "Украгротехсервіс" і згідно плану приватизації був виключений з майна, що підлягало приватизації, згідно наказу Регіонального відділення ФДМУ по Черкаській області №522-АТ від 24 липня 1996 року.

Крім того, у вказаному рішенні судом зазначено, що гуртожиток був безпідставно внесений до переліку майна, що підлягало приватизації, а тому видане свідоцтво на право власності на нього підлягає визнанню недійсним.

Рішення суду по даній справі вступило в законну силу.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16 лютого 2007 року по справі №01/1952 за заявою Золотоніської ОДПІ до відкритого акціонерного товариства "Золотоніське ремонтно-транспортне підприємство" про визнання банкрутом, було зобов`язано ліквідатора відкритого акціонерного товариства "Золотоніське ремонтно-транспортне підприємство" включити непридатну для проживання будівлю колишнього гуртожитку по АДРЕСА_1 на ІНФОРМАЦІЯ_1 місця до ліквідаційної маси банкрута та вжити необхідних заходів щодо виготовлення відповідної технічної документації.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26 листопада 2007 року по справі №10-01/1952 розглянуто подання прокуратури Черкаської області про перегляд вказаної вище ухвали від 16 лютого 2007 року за нововиявленими обставинами та останню було скасовано.

При цьому судом було зазначено, що ліквідатором банкрута не було надано суду доказів належності на праві власності гуртожитку ВАТ "Золотоніське РТП", не було подано доказів, що гуртожиток перепрофільований та не відноситься до житлового фонду, в тому числі і до гуртожитків, які згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не включаються до ліквідаційної маси підприємства-банкрута.

Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26 листопада 2007 року по справі №10-01/1952 залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 січня 2008 року.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 вересня 2009 року по справі №2-1313/2009 за позовом прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України до виконавчого комітету Золотоніської міської ради, комунального підприємства "Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації", відкритого акціонерного товариства "Золотоніське ремонтно-транспортне підприємство", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Фонду Державного майна України, треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України в Черкаській області; приватний нотаріус Золотоніського районного нотаріального округу Кравченок С.В. про скасування рішення виконавчого комітету Золотоніської міської ради, визнання нікчемних договорів недійсними та визнання права власності за державою на приміщення гуртожитку, визнано незаконним рішення виконавчого комітету Золотоніської міської ради "Про видачу свідоцтва про право власності ліквідатору ВАТ "Золотоніське РТП" за №243 від 22 березня 2007 року , скасовано реєстрацію права власності на гуртожиток по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 в КП "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації".

Смілянським міськрайонним судом Черкаської області під час розгляду справи №2-1313/2009 було встановлено, що гуртожиток по АДРЕСА_1 відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 червня 2003 року №310-рт закріплений за Міністерством аграрної політики України.

Незважаючи на відсутність згоди Міністерством аграрної політики України рішенням виконавчого комітету Золотоніської міської ради "Про видачу свідоцтва про право власності ліквідатору ВАТ "Золотоніське РТП" за № 243 від 22 березня 2007 року було видано свідоцтво на право власності на вказане майно.

Також Смілянським міськрайонним судом Черкаської області було встановлено, що 19 квітня 2007 року ВАТ "Золотоніське РТП" продало гуртожиток приватному підприємцю Киряченку В.С., який в свою чергу 16 липня 2007 року відчужив майно громадянину ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи №2-1313/2009 суд встановив, що спірний гуртожиток вибув з володіння держави без її волі, а тому відповідно ст. 388 ЦК України, таке майно може бути витребуване від добросовісного набувача.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 26 квітня 2012 року по справі №22ц-2390/1038/2012 залишено без змін рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 вересня 2009 року по справі №2-1313/2009.

При цьому суд апеляційної інстанції в ухвалі від 26 квітня 2012 року зазначив, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними обох договорів купівлі-продажу гуртожитку від 19 квітня 2007 року та 16 липня 2007 року, оскільки право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням механізму, встановленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не являються сторонами недійсного чи нікчемного правочину.

Також апеляційний суд в ухвалі від 26 квітня 2012 року вказав, що спосіб захисту про визнання права власності на майно гуртожитку в судовому порядку, за позивачем, яким є прокурор, не підлягає до задоволення, оскільки прокурор не є власником майна.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

09 липня 2012 року ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області по справі №2-1313/2009 рік відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , щодо роз`яснення рішення Смілянського міськрайонного суду від 04 вересня 2009 року.

Заявник просив роз`яснити чи є дійсним договір купівлі-продажу будівлі колишнього гуртожитку від 16 липня 2007 року, який було укладено між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Крім того, 09 липня 2012 року ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області за №2315/3810/2012 задоволено заяву ОСОБА_1 та скасовано арешт на спірний гуртожиток, накладений ухвалою Золотоніського міськрайонного суду 12 грудня 2007 року (справа № 2-1711/2007).

Разом з тим, 13 липня 2012 року ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області по справі №2-1313/2009 роз`яснено ОСОБА_1 (за аналогічною заявою), що згідно з рішенням Смілянського міськрайонного суду від 04 вересня 2009 року договір купівлі-продажу будівлі колишнього гуртожитку від 16 липня 2007 року, який укладено між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є дійсним.

На підставі вказаної вище ухвали Смілянського міськрайонного суду від 13 липня 2013 року ОСОБА_1 18 серпня 2012 року звернувся до Золотоніського відділку КП "ЧООБТІ" із заявою про реєстрацію права власності на гуртожиток.

За результатами розгляду заяви Золотоніським відділком КП "ЧООБТІ" 28 серпня 2012 року було прийнято рішення №698р про відмову в реєстрації права власності на гуртожиток.

Водночас вказане вище рішення реєстратора Золотоніського відділку КП "ЧООБТІ" було оскаржено ОСОБА_1 до суду, та Черкаським окружним адміністративним судом 20 грудня 2012 року по справі №2а/2370/4613/2012 було прийнято постанову про скасування рішення державного реєстратора Золотоніського відділку комунального підприємства "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" Грязона Р.М. від 28 серпня 2012 року про відмову ОСОБА_1 в державній реєстрації права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а також було зобов`язано комунальне підприємство "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 будівлі колишнього гуртожитку загальною площею 2627,27 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Прокурор вказував, що у зв`язку зі вступом в силу 08 серпня 2012 року змін до ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою було створено систему державної реєстрації прав - спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року по справі №2а/2370/4613/2012 не було виконано Золотоніським відділком КП "ЧООБТІ".

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 05 березня 2019 року вбачається, що 17 січня 2013 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомості, реєстратором Золотоніського міськрайонного управління юстиції Черкаської області Оверко Л.М.

27 лютого 2013 року зареєстровано право спільної часткової власності за ОСОБА_4 .

28 лютого 2013 року зареєстровано право власності за ОСОБА_4 .

18 квітня 2013 року зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомості за приватним підприємством "ВиН ДоМ".

09 грудня 2016 року зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомості за приватним підприємством "Експерт Буд".

13 вересня 2018 року проведено державну реєстрацію права власності на будівлю колишнього гуртожитку за приватним підприємством "Юридична компанія - Феміда".

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником будівлі колишнього гуртожитку по АДРЕСА_1 з 13 вересня 2018 року є відповідач, підстава набуття права власності - рішення засновників приватного підприємства "Експерт Буд" №9-1 від 07 вересня 2018 року про включення вказаного приміщення до статутного фонду відповідача .

Як вже зазначалося вище, Міністерство аграрної політики України 24 березня 2010 року (тобто після ухвалення Смілянським міськрайонним судом Черкаської області рішення зі справи №2-1313/2009, яким було роз`яснено прокурору та позивачам право на звернення до суду з віндикаційним позовом для захисту прав держави у зв`язку з фактичним вибуттям 19 квітня 2007 року майна з володіння держави поза її волі) наказом за №156 "Про передачу державного майна на баланс Білоцерківського національного аграрного університету" передало безоплатно на праві оперативного управління на баланс Білоцерківського національного аграрного університету будівлі гуртожитку та комплексу захисних споруд, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2

Отже, передача майна на баланс Білоцерківського національного аграрного університету відбулася без витребування майна з чужого незаконного володіння.

В подальшому відповідно до п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2015 року №87-р "Про передачу цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи до сфери управління Міністерства освіти і науки" із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства і Державної фіскальної служби до сфери управління Міністерства освіти і науки цілісні майнові комплекси навчальних закладів та державної установи за переліком згідно з додатком, куди входить також Білоцерківський національний аграрний університет.

Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 19 лютого 2015 року за №168 "Деякі питання передачі цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи із сфери управління Мінагрополітики та ДФС до сфери управління МОН" на виконання вказаного вище розпорядження Кабінету Міністрів України прийнято до сфери управління Міністерства цілісні майнові комплекси навчальних закладів та державної установи Мінагрополітики та ДФС згідно з додатком 1, в т.ч. Білоцерківський національний аграрний університет.

Згідно ст. 141 ГК України (в редакції чинній станом на момент вибуття майна з володіння держави - 19 квітня 2007 року) до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб`єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.

Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об`єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу.

Управління об`єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади.

У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб`єкти.

Кабінет Міністрів України встановлює перелік державного майна, яке безоплатно передається у власність відповідних територіальних громад (комунальну власність).

Передача об`єктів господарського призначення з державної у комунальну власність здійснюється в порядку, встановленому законом.

Не можуть бути об`єктами передачі з державної у комунальну власність підприємства, що здійснюють діяльність, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям.

Види майна, що може перебувати виключно у державній власності, відчуження якого недержавним суб`єктам господарювання не допускається, а також додаткові обмеження щодо розпорядження окремими видами майна, яке належить до основних фондів державних підприємств, установ і організацій, визначаються законом.

Відчуження суб`єктом господарювання державного майна, яке належить до основних фондів, здійснюється у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Продаж суб`єктом господарювання державного майна, яке належить до основних фондів, здійснюється лише на конкурентних засадах.

Відповідно до ст.146 ГК України майно єдиного цілісного майнового комплексу державного (комунального) підприємства або його окремих підрозділів, що є єдиними (цілісними) майновими комплексами і виділяються в самостійні підприємства, а також об`єкти незавершеного будівництва та акції (частини, паї), що належать державі у майні інших суб`єктів господарювання, можуть бути відчужені на користь громадян чи недержавних юридичних осіб і приватизовані цими особами відповідно до закону.

Приватизація державних (комунальних) підприємств здійснюється не інакше як на виконання державної програми приватизації, що визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, і в порядку, встановленому законом.

Приватизація державних (комунальних) підприємств чи їх майна здійснюється шляхом:

купівлі-продажу об`єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом, іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців;

викупу цілісного майнового комплексу державного (комунального) підприємства, зданого в оренду, у випадках та порядку, передбачених законом;

викупу майна державного (комунального) підприємства в інших випадках, передбачених законом.

Загальні умови та порядок здійснення приватизації державних (комунальних) підприємств або їх майна визначаються законом.

В окремих галузях народного господарства законом можуть бути визначені особливості приватизації майна державних підприємств.

Оскільки в даному випадку держава через уповноважені органи державної влади не приймала будь-яких рішень про відчуження (приватизацію) спірного нерухомого майна, яке було побудоване у 1980 році і було державним, то суд погоджується з доводами прокурора, що в даному випадку приміщення гуртожитку вибуло з володіння держави без будь-якої згоди власника поза його волею.

Таким чином право держави є порушеним з моменту укладання 19 квітня 2007 року договору купівлі-продажу та відчуження державного майна.

Враховуючи, що предметом договору купівлі-продажу є річ (нерухоме майно), фізична передача якої відбулася за наслідками укладення договору купівлі-продажу, то, не дивлячись навіть на визнання недійсним такого договору чи скасування рішення про державну реєстрацію, ця річ залишилася б в користуванні набувача і для відновлення контролю над нею (фізичної можливості володіти та користуватися) законодавством передбачена можливість звернення з віндикаційним позовом.

Отже, прокуратурою обрано ефективний спосіб захисту порушених прав держави.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Зокрема, в контексті спірних правовідносин слід зазначити, що сама по собі правова природа добросовісності означає, що особа придбаваючи той чи інший актив, не знала, і проявивши розумну обачність, не могла знати про те, що актив є проблемним та існують права та претензії держави або третіх осіб на нього.

В даному випадку відповідач фактично є шостим власником спірного майна після його першого відчуження.

При цьому, майно відповідачем було набуте після ухвалення Черкаським окружним адміністративним судом 20 грудня 2012 року по справі №2а/2370/4613/2012 рішення (постанови) про скасування рішення державного реєстратора Золотоніського відділку комунального підприємства "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" від 28 серпня 2012 року про відмову громадянину ОСОБА_1 в державній реєстрації права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а також рішенням суду було зобов`язано комунальне підприємство "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 будівлі колишнього гуртожитку загальною площею 2627,27 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Водночас, після набрання рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 вересня 2009 року по справі №2-1313/2009 року законної сили і до прийняття рішення засновників приватного підприємства "Експерт Буд" №9-1 від 07 вересня 2018 року про включення вказаного приміщення до статутного фонду відповідача минуло майже шість років, а держава до цього часу майно так і не витребовувала.

Проте, суд відхиляє доводи відповідача, що нерухоме майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, оскільки рішення про включення майна до ліквідаційної маси підприємства - банкрута в подальшому було скасоване, а тому з судового рішення не виникло жодних правових наслідків.

Отже, в даному випадку відповідач є добросовісним набувачем нерухомого майна, проте враховуючи положення п.3 ч.1 ст.388 ЦК України держава має право витребувати це майно від набувача, оскільки воно вибуло з володіння власника (держави) не з його волі, про що судом зазначено вище.

Щодо питання представництва прокурором інтересів держави в суді слід зазначити, що стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 звернула увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався листом від 19 березня 2019 року до Міністерства освіти та науки України та Білоцерківського національного аграрного університету, в якому було наведено інформацію про підготовку звернення до суду з відповідним позовом.

Оскільки в даному випадку інтереси держави потребували невідкладного захисту, та враховуючи невжиття компетентними органами держави жодних заходів протягом розумного строку після того, як їм стало відомо про порушення інтересів держави, то в даному випадку прокурор належним чином обґрунтував та довів в суді підстави для представництва інтересів держави.

В зв`язку з чим, підстав для залишення позову без розгляду не вбачається.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки матеріали справи №925/312/19 та надані суду сторонами докази не містять державної таємниці, а ряд обставин було встановлено судами під час розгляду інших справ, які (обставини) також було враховано судом під час розгляду даного спору, то суд не вбачав підстав для направлення даної справи за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Як вже було зазначено вище, 24 листопада 2020 року до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності (а.с.45-47, т.3).

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (постанова ВП ВС від 19 листопада 2019 року по справі №911/13680/17).

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені захисту порушених прав держави, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом враховано, що в матеріалах справи (т.1 а.с.66) міститься копія листа Міністерства аграрної політики України від 18 вересня 2007 року №37-35-7/15066 адресований прокуратурі Черкаської області, в якому Міністерство зазначало, що рішеннями судів фактично підтверджено право власності громадянина ОСОБА_2 на гуртожиток, отриманий ним 19 квітня 2007 року згідно договору купівлі - продажу укладеного з ВАТ "Золотоніське ремонтно-транспортне підприємство".

В зв`язку з чим Міністерство аграрної політики України просило прокуратуру області вжити заходів щодо захисту інтересів держави в установленому законодавством порядку.

Даний лист, в якості письмових доказів, надано суду самим прокурором при зверненні до суду.

Отже, і про порушення прав держави і про особу, яка порушила ці права, держава, в особі уповноваженого на той час органу - Міністерства аграрної політики України знала з 18 вересня 2007 року.

Крім того, звертаючись до суду, прокурор в позовній заяві сам вказував, що в рішенні по справі №2-1313/2009 було зазначено, що спірний гуртожиток вибув з володіння держави без її волі, а тому відповідно ст. 388 ЦК України таке майно може бути витребуване від добросовісного набувача.

І прокуратура Черкаської області, і Міністерство аграрної політики України та Фонд Державного майна України були учасниками провадження по справі №2-1313/2009.

Рішення місцевого загального суду по справі № 2-1313/2009 набрало законної сили 26 квітня 2012 року.

Не зважаючи на пряму вказівку в рішенні суду про необхідність звернення до суду саме з віндикаційним позовом для захисту порушених прав держави, сама держава в особі її органів, звернулася до місцевого господарського суду лише 26 березня 2019 року.

Тобто, позов надійшов до суду з пропуском трирічного строку позовної давності.

Доводи прокурора, що саме з 19 вересня 2018 року (коли адміністрації університету стало відомо про проведення ремонтних робіт в приміщені) розпочався перебіг строку давності суд відхиляє з наведених вище підстав.

З 18 вересня 2007 року і до звернення з віндикаційним позовом пройшло одинадцять з половиною років.

Під час розгляду даної справи ні прокуратурою, ні позивачами не було наведено суду дійсно поважних причин пропущення таких значних строків давності, а також не було надано доказів в підтвердження поважності таких причин.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в даному випадку в позові слід відмовити повністю, у зв`язку з пропуском загальних строків позовної давності для витребування майна.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, ч.4 ст. 267 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 26 лютого 2021 року.

Суддя А.В. Васянович