Рішення

від 25.02.2021 по справі 200/186/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 р. Справа№200/186/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

06 січня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - позивач, Управління) до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач, Відділ ПВР), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04 лютого 2021 року, позивач просив:

1. визнати протиправним рішення Відділу ПВР про відмову в прийнятті виконавчого листа № 2а/0570/5552/2012 від 13 червня 2012 року протиправним і скасувати його;

2. зобов`язати Відділ ПВР прийняти на виконання дублікат виконавчого листа у справі № 2а/0570/5552/2012 від 13 червня 2012 року.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 21 січня 2021 року позовна заява залишена без руху.

Недоліки позовної заяви Управління усунуло у строк та способом, що визначені судом.

15 лютого 2021 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/186/21-а; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з урахуванням особливостей, встановлених ст. ст. 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); призначив справу до розгляду в судовому засіданні на 25 лютого 2021 року; встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував у відповідача докази.

Цією ж ухвалою суд задовольнив заяву Управління про поновлення строку звернення до суду; визнав поважними причини пропуску Управлінням строку звернення до адміністративного суду та поновити цей строк.

Про дату, час і місце проведення судового засідання сторони повідомлені в порядку, визначеному ч. 1 ст. 268 КАС України.

Учасники справи/їх представники у судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції.

У зв`язку з цим справа розглянута в порядку письмового провадження.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що Відділ ПВР відмовив у прийнятті до виконання виконавчого листа, виданого Донецьким окружним адміністративним судом у справі № 2а/0570/5552/2012, на підставі ч. 2 ст. 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404), відповідно до якої рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Позивач вважає це рішення протиправним з таких підстав.

Покликаючись на ч. 1 ст. 5 Закону №1404, п. 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5), позивач стверджує, що виконавчий лист, за яким боржником є Відділ капітального будівництва Сніжнянської міської ради, має бути прийнятий до виконання саме Відділом ПВР.

З приводу пред`явлення цього виконавчого документа на виконання до органів Казначейства позивач зазначив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI Про гарантії держави щодо виконання судових рішень (далі - Закон № 4901) виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 4901 дія цього Закону не поширюється на рішення суду, сгягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Позивач наголошував на тому, що Управління неодноразово зверталось до Головного управління державної казначейської служби України у Донецькій області з приводу виконання виконавчого листа шляхом безспірного списання коштів. Однак виконавчий документ був повернутий без виконання у зв`язку з тим, що боржник не є клієнтом Головного управління Державної казначейської служби у Донецькій області та не має відкритих рахунків у органах Казначейства.

З огляду на викладене та на підставі ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 19 Закону № 1404, ч. 2 ст. 2 Закону № 4901, Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845), позивач просив задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Правомірність повернення виконавчого документа без прийняття до виконання відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404, згідно з якою виконавчий документ повертається стягувачу, якщо такий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Відповідач доводить, що в силу положень ч. 2 ст. 6 Закону № 1404, п. 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України виконання виконавчого листа № 2а/0570/5552/2012 належить до виключної компетенції органів Державної казначейської служби України.

Відповідач проаналізував правовий статус боржника і дійшов висновку, що рішення про стягнення з нього коштів має здійснюватися відповідно до п. 3 Порядку № 845. При цьому норми Закону № 4901 не підлягають застосуванню, оскільки боржник не є державним органом.

Щодо доводів позивача про те, що органи Казначейства відмовили приймати до виконання виконавчий лист № 2а/0570/5552/2012, відповідач зауважив на необхідності застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 905/2087/17.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в силу положень ст. 6 Закону 1404 та п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються виключно органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, тобто органами Державної казначейської служби України.

Крім того, відповідач зауважив, що на виконання до Відділ ПВР Управління подало виконавчий документ на суму зобов`язання 425,37 грн, а згідно з п. 4 розділу І Інструкції № 512/5 відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві га Севастополі підвідомчі рішення, за якими сума зобов`язання становить від двадцяти п`яти до п`ятдесяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

На цих підставах відповідач просив відмовити в позові.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 41325231) зареєстроване як юридична особа 10 травня 2017 року, що встановлено на підставі відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

В провадженні Донецького окружного адміністративного суду (далі - ДОАС) перебувала адміністративна справа № 2а/0570/5552/2012 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Відділу капітального будівництва Сніжнянської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 425,37 грн.

13 червня 2012 року ДОАС прийняв постанову, якою позов задовольнив, вирішив стягнути з Відділу капітального будівництва Сніжнянської міської ради на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 425,37 грн.

Постанова ДОАС набрала законної сили 16 липня 2012 року.

13 листопада 2017 року ДОАС постановив ухвалу, якою замінив стягувача з Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на Управління.

11 грудня 2017 ДОАС постановив ухвалу про видачу Управлінню дубліката виконавчого листа.

28 березня 2018 року ДОАС видав дублікат виконавчого листа.

26 квітня 2018 року ДОАС постановив ухвалу про поновлення Управлінню строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Стягувач неодноразово пред`являв цей виконавчий документ для організації його виконання як до органів державної виконавчої служби, так і до органів Казначейства, проте виконавчий лист повертався без прийняття до виконання, про що свідчать відповідні відмітки, проставлені на дублікаті виконавчого документа.

Про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання органами Казначейства також свідчать листи Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області від 05 грудня 2018 року № 12-17/4035, від 19 березня 2019 року № 13-16/101, вхідний від 07 серпня 2019 року № 1296/01-05, вхідний від 09 жовтня 2019 року № 1644/01-05.

При цьому органи державної виконавчої служби повертали виконавчий документ без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404 (виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або на за підвідомчістю), а органи Казначейства - на підставі пп. 3 п. 9 Порядку № 845 (боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства).

Докази оскарження стягувачем цих дій та рішень органів державної виконавчої служби і органів Казначейства суду не надані.

19 листопада 2020 року Управління звернулося до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з заявою про примусове виконання рішення суду.

На підставі ч. 2 ст. 15, ст. 16, ч. 1 ст. 24, ст. 26 Закону № 1404, п. 4 Інструкції № 512/5 Управління просило відкрити виконавче провадження з примусового виконання цього виконавчого документа.

Як свідчить повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 23 листопада 2020 року № 20438/023-501, 23 листопада 2020 року старший державний виконавець Відділу ПВР Управління примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Козаченко В.В. розглянув заяву від 19 листопада 2020 року № 24.04/2017 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а/0570/5552/2012, виданого ДОАС 28 березня 2018 року, про стягнення з Відділу капітального будівництва Сніжнянської міської ради заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 425,37 грн, та дійшов висновку, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, що є підставою для його повернення без прийняття до виконання відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404.

Державний виконавець виходив з того, що згідно з ч. 2 ст. 6 Закону № 1404, п. 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються виключно органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, шляхом безспірного списання коштів.

Як наслідок, державний виконавець рекомендував Управлінню звернутися безпосередньо до органів Казначейства.

Суд також встановив, що боржник за виконавчим документом - Відділ капітального будівництва Сніжнянської міської ради (ідентифікаційний код: 04011696) зареєстрований як юридична особа 20 березня 1965 року, про що 23 лютого 2005 року до ЄДР внесений відповідний запис.

Відділ капітального будівництва Сніжнянської міської ради є комунальною організацією (установою, закладом), засновником якої є Сніжнянська міська рада.

В свою чергу, Сніжнянська міська рада (ідентифікаційний код: 33681255) зареєстрована як юридична особа 20 липня 2005 року і є органом місцевого самоврядування.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Висновки суду по суті позовних вимог.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з поверненням виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з тим, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчого служби.

Стосовно стягувача та боржника за виконавчим документом суд вважає за необхідне зауважити таке.

Стягувач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Статус Фонду соціального страхування України визначений ст. 4 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 1105).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1105 Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 1105 Фонд є некомерційною самоврядною організацією.

Ч. 1 ст. 8 Закону № 1105 визначено, що постійно діючим виконавчим органом правління Фонду є Виконавча дирекція Фонду.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1105 робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи.

Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Боржник - Відділ капітального будівництва Сніжнянської міської ради.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон № 280/97) виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами;

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 280/97 виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи міської ради входять в систему місцевого самоврядування, що передбачено ч. 1 ст. 5 Закону № 280/97.

За визначенням, наведеним у п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI (далі - БК України), бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

Таким чином, для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, суду належить дати відповідь на питання: до компетенції якого органу належить виконання рішення суду про стягнення грошових коштів з бюджетної установи - органу місцевого самоврядування на користь некомерційної самоврядної організації, якою є Фонд.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 примусовому виконанню підлягають виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби, їх завдання та правовий статус визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (далі - Закон № 1403).

Згідно зі ст. 1 Закону № 1403 примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом № 1404 випадках - на приватних виконавців.

Систему органів примусового виконання визначає ч. 1 ст. 6 Закону № 1403. Цю систему становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5).

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції № 512/5 примусове виконання рішень, передбачених ст. 3 Закону № 1404, здійснюють державні виконавці та приватні виконавці (крім рішень, передбачених ч. 2 ст. 5 Закону) (далі - виконавці).

Органи державної виконавчої служби визначає п. 3 розділу І Інструкції № 512/5. Такими органами є:

- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

- відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

- управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві);

- відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві;

- управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень);

- відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;

- районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).

П. 4 розділу І Інструкції № 512/5 розмежовує компетенцію (підвідомчість) відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень.

Так, відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими:

- боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;

- сума зобов`язання становить від двадцяти п`яти до п`ятдесяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Виконання рішень іншими органами та установами регламентовано ст. 6 Закону № 1404.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону № 1404 рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 1404 органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Пп. 1 п. 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45) (далі - Порядок № 845).

Згідно з п. 1 Порядку № 845 цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

За визначеннями, наведеними у п. 2 Порядку № 845, у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання;

виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом № 1402;

стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.

Відповідно до п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Застосувавши наведені правові норми до спірних правовідносин, суд дійшов таких висновків:

1. Виконання рішення про стягнення коштів з органу місцевого самоврядування - бюджетної установи належить до виключної компетенції органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (ч. 2 ст. 6 Закону № 1402, Пп. 1 п. 9 розділу VI Прикінцеві положення БК України).

2. Відділ капітального будівництва Сніжнянської міської ради - виконавчий орган місцевого самоврядування, бюджетна установа.

Рішення суду у справі № 2а/0570/5552/2012 передбачає стягнення коштів з боржника - органу місцевого самоврядування, бюджетної установи.

Отже, виконання цього рішення належить до виключної компетенції органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Рішення суду у справі № 2а/0570/5552/2012 підлягає виконанню за процедурою, визначеною Порядком № 845.

3. Як наслідок, виконання рішення суду у справі № 2а/0570/5552/2012 не належить до повноважень органів державної виконавчої служби і не підлягає примусовому виконанню в порядку, визначеному Законом № 1404.

4. Норми п. 4 розділу І Інструкції № 512/5 належить застосовувати для того, щоб визначити відділ примусового виконання рішень якого рівня (центрального чи місцевого) має виконувати рішення, виконання якого належить до повноважень органів державної виконавчої служби.

Таке розмежування здійснюється із застосуванням двох критеріїв: 1) в залежності від суб`єкта-боржника, 2) в залежності від суми стягнення.

При цьому застосуванню правил п. 4 розділу І Інструкції № 512/5 має передувати висновок, що виконання рішення належить до компетенції органів державної виконавчої служби.

З огляду на те, що виконання рішення у справі № 2а/0570/5552/2012 належить до виключної компетенції органів Казначейства, норми п. 4 розділу І Інструкції № 512/5 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо доводів позивача про те, що орган Казначейства неодноразово повертав виконавчий лист № 2а/0570/5552/2012 без прийняття до виконання, суд зазначає таке.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України Про виконавче провадження (далі - рішення суду), особливості їх виконання визначає Закон України від 05 червня 2012 року № 4901-VI Про гарантії держави щодо виконання судових рішень (далі - Закон № 4901).

Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду передбачені ст. 2 Закону № 4901.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 4901 держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності (ч. 2 ст. 2 Закону № 4901).

Верховний Суд в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 742/18/17 навів такі висновки:

37. З аналізу наведених правових норм слідує, що Прилуцьке УДКС України Чернігівської області як територіальний орган Казначейства, наділене повноваженнями щодо виконання судових рішень по стягненню коштів з місцевих бюджетів на підставі виконавчих листів шляхом безспірного списання коштів місцевих бюджетів.

38. В свою чергу Прилуцька міська рада Чернігівської області є юридичною особою з організаційно-правовою формою - орган місцевого самоврядування, що підтверджується, насамперед, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

39. Враховуючи норми частини першої статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування та частини другої статті 81 ЦК України, орган місцевого самоврядування - це організація, яка є юридичною особою публічного права, та в розумінні вищенаведених правових норм може бути боржником за рішенням суду про стягнення коштів.

40. Таким чином, судове рішення за яким є боржником орган місцевого самоврядування може бути виконано на підставі Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , за приписами частини першої статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень якого визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду .

Суд зауважує, той факт, що орган, до повноважень якого належить виконання рішення (в контексті спірних правовідносини - орган Казначейства), не приймає до виконання виконавчий документ, не є підставою для виконання цього рішення іншим органом (в даному випадку - органом державної виконавчої служби), оскільки це суперечитиме ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 6 Закону № 1402 та пп. 1 п. 9 розділу VI Прикінцеві положення БК України.

Тим більше, що докази оскарження Управлінням рішень, дій чи бездіяльності органу Казначейства у зв`язку з поверненням виконавчого листа № 2а/0570/5552/2012 без прийняття до виконання суду не надані.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону № 1402 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених ч. 4 ст. 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

З огляду на те, що в силу приписів ч. 2 ст. 6 Закону № 1402, пп. 1 п. 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України виконання виконавчого листа № 2а/0570/5552/2012 належить до виключної компетенції органів Казначейства, старший державний виконавець Козаченко В.В. дійшов обґрунтованого висновку, що цей виконавчий документ не може бути прийнятий до виконання та підлягає поверненню стягувачу на підставі п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону № 1402.

Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, що є предметом спору, як рішення суб`єкта владних повноважень відповідає критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Як наслідок, не підлягають задоволенню позовні вимоги Управління про визнання протиправним рішення Відділу ПВР про відмову в прийнятті виконавчого листа № 2а/0570/5552/2012 від 13 червня 2012 року (повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 23 листопада 2020 року № 20438/023-501).

Вимоги позивача про скасування рішення (повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 23 листопада 2020 року № 20438/023-501) та зобов`язання Відділу ПВР прийняти на виконання дублікат виконавчого листа у справі № 2а/0570/5552/2012 від 13 червня 2012 року мають похідний характер від вимоги про визнання протиправним повідомлення, а тому також не підлягають задоволенню.

Отже, у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн, про що свідчить платіжне доручення від 24 грудня 2020 року № 9600.

Суд дійшов висновку, що у задоволенні позову Управління належить відмовити повністю, а тому судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. У задоволенні адміністративного позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 41325231, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5) до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ідентифікаційний код: 43315445, місцезнаходження: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд. 32) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Повне судове рішення складено 25 лютого 2021 року.

Суддя Т.О. Кравченко