Постанова

від 01.03.2021 по справі 640/9872/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9872/19 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., за участю секретаря - Сергієнко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІ ЛАБ Україна до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОФІ ЛАБ Україна (далі - ТОВ ПРОФІ ЛАБ Україна , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2020 адміністративний позов задоволено частково.

22 жовтня 2020 року ТОВ ПРОФІ ЛАБ Україна звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою від про ухвалення додаткового рішення, яким просило вирішити питання щодо повернення витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2020 заяву ТОВ ПРОФІ ЛАБ УКРАЇНА про повернення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково:

- стягнуто на користь ТОВ ПРОФІ ЛАБ Україна понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України;

- стягнуто на користь ТОВ ПРОФІ ЛАБ Україна понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.

Не погоджуючись із ухваленим додатковим рішенням, ГУ ДПС у м. Києві та ДПС України подані апеляційні скарги, в яких вони просять скасувати додаткове рішення суду першої інстанції.

На думку апелянтів суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Скаржники зазначили, що не погоджуються з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідачів судових витрат, посилаючись на відсутність документального підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та обґрунтування їхнього розміру.

Так, зокрема позивачем не надано, як того вимагають положення КАС України, детальний опис наданих робіт із зазначенням конкретної наданої послуги та її вартості.

Водночас погодинний звіт від 01.06.2020 №2682 не може розцінюватися належний доказ вартості наданих послуг, оскільки розмір їхньої вартості - 20000 грн розрахований ще до його складення - 30.05.2020.

Поряд з цим, скаржники вважають що зазначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, оскільки фактично надані юридичні послуги не потребують значних затрат по часу та не є складними.

У відзиві на апеляційні скарги позивач наполягає на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, тому просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг відповідачів.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційних скарг ГУ ДПС у м. Києві та ДПС України, колегія суддів приходить до висновку, що вони підлягають залишенню без задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як убачається з пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Колегія суддів звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

Як убачається з матеріалів справи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та обґрунтування їхнього розміру позивачем надано договір про надання правової допомоги від 30.05.2019 №30-05/2019-01, додаткову угоду №1 до вказаного договору,акт надання правої допомоги до договору від 30.05.2019 №30-05/2019-01, погодинний звіт №5682 від 01.06.2020 з описом наданих послуг, рахунок-фактуру №2682 від 13.01.2020, виписку по банківським рахункам від 01.06.2020.

Колегія суддів зазначає, що такі документи є достатніми для підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу та у своїй сукупності підтверджуються їхній розмір.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для задоволення часткового задоволення вимог заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення.

Таким чином, колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційних скарг стосовно відсутності документального підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу, позаяк такі доводи спростовуються матеріалами справи та зазначеним вище.

Поряд з цим, як убачається з частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як убачається з матеріалів справи, згідно на надими позивачем документами на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, розмір таких витрат оцінено у 20000 грн.

Вирішуючи питання про розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача, суд першої інстанції зазначив, що розмір заявлених позивачем, згідно детальним описом робіт зазначеним в акті, до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи, фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (виконаних послуг).

Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що за встановлених обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням витрат на правову допомогу буде стягнення з відповідачів таких витрат у розмірі 10000 грн (по 5000 грн з кожного відповідача).

Таким чином, суд першої інстанції, керуючись положеннями частини шостої статті 134 КАС України надав оцінку розміру витрат на правничу допомогу на предмет відповідності його вимогам частини п`ятої вказаної статті та відповідно зменшив їхній розмір.

Отже, посилання відповідачів на те, що судом першої інстанції не надано оцінки обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу заявлених позивачем є безпідставними.

При цьому, з огляду на обставини справи, наявні у ній матеріали, колегія суддів, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, підстав для перегляду та зміни встановленого судом першої інстанції розміру витрат на правову допомогу, що підлягає відшкодуванню не вбачає.

Враховуючи положення статей 132, 134, 139 КАС України, колегія суддів констатує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційні скарги ГУ ДПС у м. Києві та ДПС України задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційних скарг висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при ухваленні додаткового судового рішення неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального закону.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України залишити без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу частини 5 статті 328 КАС України оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя О.М.Оксененко