Ухвала

від 29.04.2021 по справі 640/9872/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 640/9872/19

адміністративне провадження № К/9901/14280/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі №640/9872/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІ ЛАБ Україна до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОФІ ЛАБ Україна звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило: - визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України, які полягають у відмові прийняти до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 28 грудня 2018 року №14, яка оформлена квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15 січня 2019 року; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 18 березня 2019 року №0224161207, яким застосовано до товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІ ЛАБ Україна штраф у розмірі 44695,14 грн; - визнати протиправними дії посадової особи Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Вихор Вікторії Юріївни щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 18 березня 2019 року №0224161207; - визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 24 травня 2019 року №23873/6-99-99-11-06-01-25, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІ ЛАБ Україна - без задоволення; - визнати протиправними дії посадової особи Державної фіскальної служби України Власова Олександра Сергійовича щодо постановлення Рішення про результати розгляду скарги від 24 травня 2019 року №23873/6-99-99-11-06-01-25.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що не погоджується з висновками відповідача, оскільки несвоєчасне направлення податкової накладної від 18 січня 2019 року №18 відбулося за відсутності вини позивача, адже протягом операційного дня контролюючим органом не було направлено Товариству квитанції №1 стосовно податкової накладної та протиправно відмовлено у прийняття податкової накладної із посиланням на підстави, не передбачені законодавством.

Крім того, позивач зазначає, що після отримання відмови у реєстрації податкової накладної від 28 грудня 2018 року №14 позивач звернувся до Головного управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві із заявою про надання підтвердження реєстрації податкової накладної від 28 грудня 2018 року №14, в якій відобразив усі обставини, що стали підставою для повторного направлення податкової накладної, однак ці обставини були проігноровані під час проведення камеральної поведінки та складення акту перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 17 серпня 2018 року в адміністративній справі №640/9872/19 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ДФС України щодо відмови у прийняти до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 28 грудня 2018 року №14, яка оформлена квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15 січня 2019 року; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 березня 2019 року №0224161207, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 44695,14 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовлено.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року, заяву позивача задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІ ЛАБ Україна про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІ ЛАБ Україна понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІ ЛАБ Україна понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Згідно з частинами першою і другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням (суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).

У таких випадках суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість відкриття касаційного провадження за скаргою на додаткове судове рішення вирішальним є питання можливості касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2020 року.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пунктів 6, 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є: справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями, предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу, на підставі якого може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (44695,14 грн < 192100,00 грн).

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення справи незначної складності.

Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності, а тому, розглядаючи цю справу в порядку спрощеного позовного провадження, судом не було порушено норм процесуального права.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах Леваж Престасьон Сервіс проти Франції ( Levages Prestations Services v. France ) від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; Гомес де ла Торре проти Іспанії ( Brualla Gomes de la Torre v. Spain ) від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем розумних обмежень в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у м. Києві додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі №640/9872/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІ ЛАБ Україна до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко