Постанова від 24.02.2021 по справі 2-22/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 2-22/09

провадження № 61-16425 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2

третя особа - приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лівінська Людмила Миколаївна ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , підписану представником Солодовником Володимиром Володимировичем, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2019 року в складі колегії суддів Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та просив визнати недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , укладений між сторонами 26 червня 2002 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на те, що вказаний житловий будинок на праві власності належав ОСОБА_3 , яка 08 травня 2002 року надала доручення на ім`я позивача й уповноважила його управляти і розпоряджатися її майном, укладати незаборонені законом угоди.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Позивач уважає оспорюваний договір дарування житлового будинку недійсним як укладений після смерті ОСОБА_3 та припинення дії доручення на розпорядження її майном.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2009 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним залишено без розгляду.

Суд першої інстанції з урахуванням висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 49 від 02 жовтня 2008 року встановив, що позовна заява подана особою, яка не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а отже не має цивільної процесуальної дієздатності.

У квітні 2019 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу, провадження за якою було відкрито ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2019 року апеляційне провадження закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Апеляційний суд виходив із того, що ухвалою про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 не вирішувалося.

Аргументи учасників справи

30 серпня 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану його представником, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2019 року та просив її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, повернувши справу до апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги по суті.

Уважає підстави для закриття апеляційного провадження надуманими.

Зазначає, що оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції вирішено питання щодо його прав та обов`язків, оскільки залишення позову без розгляду впливає на наявність або відсутність у відповідача певних прав та обов`язків за пред`явленими до нього позовними вимогами.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2021 року справа призначена до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. Право на суд , одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (VOLOVIK v. UKRAINE , № 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року) .

Європейський суд з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

За змістом частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

В силу положень частини першої статті 42 та частини першої статті 48 ЦПК України учасниками справи, яка розглядається в порядку позовного провадження, є сторони (позивач і відповідач) та треті особи.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_2 є відповідачем за пред`явленими позовними вимогами; апеляційна скарга подана ним як стороною в справі.

Ураховуючи, що пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України не передбачено можливість закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою сторони в справі, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2009 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З урахуванням викладеного наявні правові підстави для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 4 11, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегіїсуддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , підписану представником Солодовником Володимиром Володимировичем, задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2019 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Із моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2019 року втрачає законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук