Окрема думка

від 01.03.2021 по справі 591/1845/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

01 березня 2021 року м.Суми

Справа №591/1845/20

Провадження № 22-ц/816/333/21

22-ц/816/334/21

судді Сумського апеляційного суду Ткачук С.С. щодо постанови колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Сумського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року за результатами перегляду справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гриценка Бориса Миколайовича на рішення Сумського районного суду Сумської області від 04 грудня 2020 року та на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 05 січня 2021 року про внесення виправлення у рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Підліснівська кераміка про визнання права власності на автомобіль, -

Звернувшись до суду із позовом у березні 2020 року, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на легковий пасажирський - В автомобіль марки ИЖ червоного кольору, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , шасі номер НОМЕР_2 , та усунути перешкоди користування вказаним автомобілем, шляхом передачі його позивачу.

Свої вимоги мотивував тим, що 20.11.2018 року між нею та ТОВ Підліснівська кераміка , від імені якого діяв директор ОСОБА_2 , був укладений договір купівлі-продажу автомобіля марки ИЖ, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , який належав відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_4 , виданого 06.04.2016 року. На виконання умов договору вона сплатила відповідачу 2200,00 грн і сторони підписали акт приймання - передачі спірного автомобіля. Перереєструвати транспортний засіб вона була позбавлена можливості, оскільки він придбаний у неробочому стані, а після відновлення автомобіля вона зверталася до відповідача з вимогою зняти його з реєстраційного обліку, проте виконана директором не була. За зверненням директора ТОВ Підліснівська кераміка співробітниками поліції був вилучений вказаний транспортний засіб. Вказує, що відповідач не визнає її права на придбаний автомобіль та в добровільному порядку не повертає його, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 04.12.2020 року, з урахуванням ухвали Сумського районного суду Сумської області від 05.01.2021 року про виправлення помилки, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Визначено розмір витрат, понесених ТОВ Підліснівська кераміка на правову допомогу, в розмірі 7000,00 грн, а з врахуванням сплаченої суми в розмірі 5000,00 грн, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Підліснівська кераміка 7000,00 грн витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, представник ОСОБА_1 - адвокат Гриценко Б.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення та ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Доводи апеляційної скарги мотивував тим, що судом першої інстанції не було враховано те, що позивач набула права власності на спірний автомобіль у визначеному законом порядку, договір купівлі-продажу не оспорювався і недійсним в судовому порядку не визнавався. Наголошує на тому, що порушення порядку перереєстрації автомобіля не може свідчити про відсутність права власності на спірний транспортний засіб, а відповідачем до того ж чиняться перешкоди у реєстрації автомобіля. Вказував, що відповідач у першому процесуальному документі не вказував попереднього розрахунку судових витрат, які він планував понести, та він не співмірний із ціною позову та обсягом роботи, виконаної адвокатом. Зазначав, що суд першої інстанції своєю ухвалою про виправлення описки змінив рішення, збільшивши розмір відшкодування з 2000 грн до 7000 грн, що є неприпустимим.

Постановою Сумського апеляційного суду від 24.02.2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гриценка Б.М. задоволено частково. Рішення Сумського районного суду Сумської області від 04.12.2020 року та ухвалу цього ж суду від 05.01.2021 року в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат змінено, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ Підліснівська кераміка 2000,00 грн витрат на правничу допомогу, а не в розмірі, визначеному судом першої інстанції. В іншій частині рішення Сумського районного суду Сумської області від 04.12.2020 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення в частині вирішення позовних вимог по суті заявленого спору, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що між ТОВ Підліснівська кераміка та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу автомобіля було укладено у простій письмовій формі, який не оформлений у встановленому законом порядку, відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, такий договір не є документом, що підтверджує правомірність придбання спірного транспортного засобу, та не є підставою здійснення його державної реєстрації, тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивач у встановленому законом порядку не набула права власності на спірний транспортний засіб.

Проте, згодна з тим, що підстав для задоволення вимоги про визнання права власності на автомобіль тільки на підставі письмового договору купівлі-продажу від 20.11.2018 року, який не пройшов державної реєстрації немає, але з висновками суду першої інстанції та колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Сумського апеляційного суду проте, що представлений позивачем письмовий договір про купівлі-продажу автомобіля, акт приймання-передачі та квитанція до прибуткового касового ордеру, є неналежним доказами відбуття події щодо продажу автомобілю, не можу погодитися з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2018 року між ТОВ Підліснівська кераміка , в особі директора Пігарєва А.В., та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу автомобіля, відповідно до умов якого товариство зобов`язалося передати у власність ОСОБА_1 , а остання прийняти та оплатити легковий пасажирський - В автомобіль марки ИЖ, червоного кольору, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , що належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого 06.04.2016 року Центром 5946 (а.с. 4-5).

Крім того, сторони договору узгодили, що продаж майна вчиняється за 2200,00 грн, а передача майна від продавця до покупця здійснюється за актом приймання-передачі, а право власності у покупця виникає з моменту підписання цього акту.

20.11.2018 року ТОВ Підліснівська кераміка , від імені якого діяв директор ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 20.11.2018 року, де сторони своїми підписами підтвердили передачу вказаного транспортного засобу від продавця - ТОВ Підліснівська кераміка до покупця - ОСОБА_1 . В акті зазначено, що автомобіль знаходиться в неробочому стані та підлягає відновленню, після чого сторони зобов`язуються здійснити реєстрацію транспортного засобу за покупцем (а.с. 6).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру ТОВ Підліснівська кераміка № 6 від 20.11.2018 року, який підписаний ОСОБА_2 , від ОСОБА_1 на підставі основного договору прийнято 2200,00 грн (а.с. 7).

Суд першої інстанції помилково не визнав фактів підписання 20.11.2018 року сторонами письмової форми договору купівлі-продажу автомобіля, передачі проданого майна покупцю та проведення останнім повного розрахунку з підприємством за продаж їй автомобілю, оскільки ці факти доведені представленими належними письмовими доказами: а саме договором купівлі-пролажу та передачі покупцеві спірного автомобілю, належним розрахунковим документом - квитанцією до прибуткового касового ордеру №6 від 20.11.2018 р., яка містить конкретні дані про особу від якої прийнято гроші, підстави для прийняття коштів, скріплена печаткою підприємства та підписана посадову особа підприємства, яка видала платіжний документ.

Заперечення з боку підприємства з приводу не проведення позивачем оплати вартості автомобіля через не надходження грошей до каси підприємства, вказує на існування трудового спору між підприємством та її колишнім директором ОСОБА_2 щодо завдання останнім майнової шкоди підприємству.

Такі заперечення не спростовують достовірність квитанції, яка є переконливим доказом сплати позивачем вартості автомобіля, вказаної у письмовому договорі купівлі-продажу автомобіля на підставі якого відбулася передача цього автомобіля, про що складено акт.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Правлінням НБ України 29.12.2017р. за №148, у п. 11 якого передбачено, що готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Цією постановою у додатку 2 затверджено форма прибуткового касового ордеру, яка складається з прибуткового касового ордеру, що залишається на підприємстві та квитанції до прибуткового касового ордера, що видається фізичній особі після отримання від неї готівки.

Обставини щодо оформлення та підписання договору купівлі-продажу автомобіля від 20.11.2018 року та акту приймання-передачі від цієї дати, складення здійснено колишнім директором ОСОБА_2 , були доведені в суді, але сам правочин з приводу продажу автомобіля ще не вчинений, оскільки укладений у простій письмовій формі, але без проведення державної реєстрації, у зв`язку з чим заявлені вимоги про визнання права власності на автомобіль тільки на підставі ще не вчиненого правочини є передчасними.

Статтею 4 Закону України Про Дорожній рух визначена компетенція Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху, а саме, визначення порядку здійснення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, проведення їх обов`язкового технічного контролю та визначення обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, визначення переліку обладнання, необхідного для одержання суб`єктами господарювання права на здійснення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України (далі - суб`єкти проведення обов`язкового технічного контролю), а також переліку документів, що подаються для одержання такого права та інші повноваження, визначені цим Законом;

Відповідно до положень ст. 34 цього Закону державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Порядок реєстрації та обліку транспортних засобів врегульований Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 (далі Порядок).

За п. 7 цього Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Згідно п. 8 цього Порядку державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух").

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; укладені та оформлені в центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких центрів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; тощо.

Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в уповноважених органах МВС, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою уповноваженого органу МВС про зняття транспортного засобу з обліку.

11.11.2009 року затверджено постановою КМУ № 1200 Порядок здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, яким визначено механізм провадження торговельної діяльності у сфері оптової та роздрібної торгівлі автомобілями, які перебували в користуванні і були зареєстровані в установленому законодавством порядку.

В силу ч.4 ст. 203, ст. 204 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 1, 2ст. 205, статтями 207, 208 цього Кодексу визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу вчиняються у письмовій формі.

Як визначено у частинах 1, 4 ст. 209 і ст. 210 цього Кодексу правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. За бажанням фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 та ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 655 цього Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частин 1,5 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом

В силу ст. 657 цього Кодексу договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Аналіз викладених вище норми матеріального права, дає підстави для ствердження, що продаж автомобілю фізичній особі, який належить юридичній особі, яка не здійснює торговельну діяльність у сфері оптової та роздрібної торгівлі автомобілями, може відбутися: на підставі договору купівлі-продажу, вчинений у простій письмовій формі і тільки у разі домовленості сторін бути нотаріально посвідчений, такий підписаний письмовий договір є належним документом для проведення державної реєстрації транспортного засобу за новим покупцем у встановленому порядку територіальними органами з надання сервісних послуг МВС. Оскільки набуття права власності на автомобіль у фізичній особі виникає на підставі укладеного договору купівлі-продажу з обов`язковим проведенням за собою державної реєстрації транспортного засобу в уповноважених органах МВС, тільки після вчинення такого правочину у покупця автомобіля виникає право вимагати про захист свого права власності або не визнання такого права на підставі статей 391, 392 ЦК України.

З урахуванням викладеного, місцевий суд помилково не визнав факту проведення повної оплати позивачем вартості автомобілю на підставі представленої квитанції до прибуткового ордеру, оскільки вважає, що такий розрахунок може підтверджуватися тільки документом про проведення банківської операції; не надав правильної правової оцінки наданим позивачем переконливим доказам, що фактично відбулось підписання сторонами договору купівлі-продажу автомобіля у належній простій письмовій формі, як цього вимагає закон, і згідно акту приймання-передачі автомобіль було передану покупцю, а тому факт правомірного знаходження спірного автомобіля у позивача в суді доведено.

Оскільки ці обставини судом першої інстанції були покладені в основу відмови визнати за позивачем права власності на спірний автомобіль, з якими погодилася колегія суддів апеляційного суду, залишаючи без змін оскаржене рішення місцевого суду, вважаю, що апеляційний суд у своїй постанові повинен був про це вказати і на підставі п.3 ч.1 ст. 376 ЦПК України змінити рішення шляхом їх виключення з його мотивувальної частини.

Суддя Сумського апеляційного суду С.С. Ткачук