Постанова

від 01.03.2021 по справі 2-1083/10

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-1083/10 Номер провадження 22-ц/814/521/21Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,

за участю секретаря судового засідання Гнатюк О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 28 грудня 2020 року (час ухвалення судового рішення з 11:25:30 год. до 11:33:34 год., дата виготовлення повного тексту ухвали - 28.12.2020 року) у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Суми) про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами та у праві виїзду за межі України,

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,

в с т а н о в и в :

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця, просив ухвалити рішення, яким визнати неправомірними дії державного виконавця Огородньої А.М. Київського РВ ДВС у м.Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління МЮ (м.Суми), скасувати постанову від 04 вересня 2020 року про обмеження боржника у праві виїзду за кордон і постанову від того ж числа про обмеження боржника у праві керування транспортним засобом, що прийняті у межах виконавчого провадження № 38978359.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення виконавця позбавляють скаржника можливості заробляти на життя та, відповідно, сплачувати аліменти, оскільки він працює водієм міжнародних перевезень. Окрім того, він позбавлений можливості виконати рішення іноземного суду, яким визнано незаконним вивезення ОСОБА_2 , їхнього сина, до Португалії.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 28 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нове рішення про задоволення його скарги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що, відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції залишив поза увагою його доводи і зауваження, а саме не дав належної оцінки тій обставині, що ОСОБА_2 незаконно вивезла їхнього сина до Португалії (м.Фару) і він вже більше року не бачив сина, а також те, що на час ухвалення постанови судовим виконавцем заборгованість зі сплати аліментів зменшилась.

Також зазначав, що він працює водієм у ФОП ОСОБА_3 і виконує автотранспортні перевезення за межі України в Європу, карантинні обмеження, перш за все, вдарили по такій категорії працівників як він і тому виникла велика заборгованість зі сплати аліментів.

Встановлені державним виконавцем обмеження позбавляють його права працювати та заробляти кошти на погашення боргу, а також забрати сина додому на виконання рішення іноземного суду.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Антофій М.О., представник ОСОБА_4 , навів свої заперечення на доводи апеляційної скарги та, стверджуючи про їх необґрунтованість, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

У відзиві, зокрема, наголошується, що доводи скаржника про роботу водієм не підтверджені належними і допустимими доказами, у судовому засіданні скаржник повідомив, що він не працює.

Наявність судового рішення іноземного суду про повернення дитини до України не звільняє скаржника від обов`язку зі сплати аліментів, заборгованість з яких постійно зростає.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав:

Відповідно п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського районного суду м.Полтави від 16 лютого 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.10.2009 року. Виконання рішення допущено до негайного виконання, у межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання судових витрат.

На виконання вказаного рішення суду Київським районним судом м.Полтави 24.02.2010 року видано виконавчий лист № 2-1083/2010 (а.с.31-32)

Постановою головного державного виконавця Київського ВДВС Полтавського МУЮ від 22.07.2013 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2-1083 виданого 24.02.2010 року.(а.с.30)

Як вбачається з відзиву Київського ВДВС у м.Полтаві північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 28.12.2020 року, ОСОБА_1 протягом 20.10.2009 року по 01.10.2019 року не сплачував аліменти, утворилась заборгованість у розмірі 21370 грн, яку 19.10.2019 року боржник сплатив одним платежем (а.с.27, 33, 34).

Починаючи з 09.10.2019 року, ОСОБА_1 аліменти не сплачував, відомості про сплату аліментів на адресу відділу ДВС не надходили.

04.09.2020 року державним виконавцем на адресу ОСОБА_1 направлялось повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників, оскільки він має заборгованість зі сплати аліментів, станом на 04.09.2020 рік у розмірі 23 448,5 грн (а.с.35).

В цей же день державним виконавцем винесено постанови про арешт майна боржника (а.с.36), встановлення тимчасового обмеження боржника у праві: керування транспортним засобом (а.с.37); полювання (а.с.38); користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (а.с.39); виїзду за межі України (а.с.40).

16.09.2020 року ОСОБА_1 отримав постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України (а.с.41).

Згідно розпорядження №2 від 16 червня 2020 року ФОП ОСОБА_3 про прийняття на роботу ОСОБА_1 , останній з 17 червня 2020 року прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів на підприємство ФОП ОСОБА_3 (а.с.42-43).

Як вбачається з довідки-розрахунку Київського ВДВС у м.Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), станом на 31.11.2020 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів становить 34 793,25 грн (а.с.45).

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з недоведеності обставин, на які посилався скаржник в обґрунтування заявлених вимог, зокрема обставин, що стосуються його роботи та виконання рішення іноземного суду.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС передбачено частинами першою та п`ятою статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII Про виконавче провадження .

Згідно із цими нормами рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 126 ЦПК України визначено наслідки пропущення процесуальних строків. Так право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1, 2, 4, 6, 7 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Відповідно до п.а) частини першої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Частиною другою цієї норми закону встановлено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

З наведених норм процесуального закону слідує, що суд, отримавши скаргу на дії та рішення виконавця, в обов`язковому порядку має перевірити дотримання скаржником строків подання скарги і ухвалити відповідне процесуальне рішення у встановленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у листопаді 2020 року звертався до Київського районного суду м.Полтави із ідентичною скаргою і ухвалою судді цього суду від 09 грудня 2020 року скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з пропуском десятиденного строку та відсутністю клопотання про його поновлення (а.с.24,25).

У поданій повторно скарзі, що розглянута судом першої інстанції, також відсутнє клопотання про поновлення строку звернення із скаргою, хоча десятиденний строк оскарження очевидно є пропущеним, оскільки ОСОБА_1 принаймі 02 листопада 2020 року вже знав про оскаржувані ним постанови виконавця, що слідує з його заяви на ім`я ОСОБА_6 , державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Суми) (а.с.24).

Суд першої інстанції у порушення вимог закону питання щодо пропуску строку оскарження у встановленому порядку не вирішив і розглянув скаргу по суті: у справі відсутнє відповідне клопотання ОСОБА_1 , прослуховуванням технічного фіксування судового засідання від 28 грудня 2020 року також підтверджується, що суд першої інстанції питання пропуску строку на оскарження не обговорював, відповідно і ухвала суду не містить висновків щодо дотримання скаржником встановлених законом строків для подання скарги.

У справі № 920/149/18 (провадження № 12-297кс18) постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року скасовані судові рішення судів першої і апеляційної інстанції, які відмовили у задоволенні скарги на постанову виконавця за пропуском строку, справа направлена до суду першої інстанції зі стадії прийняття скарги до розгляду.

Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

Процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності і сторони повинні очікувати їх застосування (п.47).

Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України , вміщених у розділі VI Судовий контроль за виконанням судових рішень , зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом а частини першої статті 341 цього Кодексу (п.56).

При виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Зважаючи на встановлене, а саме те, що суд першої інстанції не вирішив взагалі питання щодо дотримання строку оскарження, ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, справу повернути до того ж суду для продовження розгляду.

Керуючись ст.367, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 28 грудня 2020 року скасувати, справу № 2-1083/2010 за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Суми) про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами та у праві виїзду за межі України, повернути до Київського районного суду м.Полтави від 28 грудня 2020 року для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 01 березня 2021 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов