Постанова

від 17.02.2021 по справі 914/1378/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2021 р. Справа №914/1378/20

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Матущака О.І.,

секретар судового засідання Харів М.Ю.,

явка учасників справи:

від прокуратури Рогожнікова Н.В.

від позивача не з`явилися

від відпоідача-1 не з`явилися

від відповідача-2 не з`явилися

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кудрича Валерія Михайловича б/н від 15.10.2020

на рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2020, суддя Ділай У.І., м. Львів, повний текст рішення складено - 15.09.2020

за позовом Заступника керівника Самбірської місцевої прокуратури Львівської області, м. Турка, Львівська область

в інтересах держави в особі Сянківської сільської ради Турківського району Львівської області, с. Сянки, Турківський район, Львівська область

до відповідача-1 фізичної особи-підприємця Кудрича Валерія Михайловича, с. Сянки, Турківський район, Львівська область

до відповідача-2 Виконавчого комітету Сянківської сільської ради Турківського району Львівської області, с. Сянки, Турківський район, Львівська область

про визнання недійсною угоди від 01.01.2020 про оренду приміщення Сянківської сільської ради загальною площею 24,54 кв.м, що розміщене за адресою: с. Сянки, вул. Липова Алея, 1, Турківський район, Львівська область та зобов`язання повернути нежитлове приміщення

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог .

10.06.2020 в Господарський суд Львівської області звернувся заступник керівника Самбірської місцевої прокуратури Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Сянківської сільської ради до ФОП Кудрича В.М. та виконавчого комітету Сянківської сільської ради про недійсною угоди від 01.01.2020 про оренду приміщення Сянківської сільської ради загальною площею 24,54 кв.м, що розміщене за адресою: с. Сянки, вул. Липова Алея, 1, та зобов`язання повернути це нежитлове приміщення.

Вказаний позов мотивовано тим, що в порушення вимог ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції чинній на дату укладення спірної угоди) в угоді не вказано точної адреси об`єкта оренди; не визначено орендну плату за місяць (тільки зазначено, що орендна плата проводитиметься за ставками, затвердженими сесією сільської ради); не вказано порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; не вказано відновлення орендованого майна та умови його повернення; відсутнє забезпечення виконання зобов`язань; не визначено порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; не визначено відповідальності сторін; не зазначено про страхування орендарем взятого ним в оренду майна; не визначено обов`язків сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

За твердженням прокурора, оскільки спірний договір оренди укладено всупереч вимогам Законів України Про оренду державного і комунального майна , Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , Методиці № 629, відтак у орендаря виникає обов`язок щодо повернення безпідставно набутого майна на підставі акту приймання-передачі Сянківській сільській раді.

Прокурор вважає, що недотримання порядку надання в оренду об`єкта комунальної власності територіальної громади порушує її право на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, ослаблює економічні інтереси органу місцевого самоврядування з огляду на наповненість місцевого бюджету.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції .

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.09.2020 вищезазначений позов задоволено частково.

Відмовлено у визнанні недійсною угоди від 01.01.2020 укладеної між виконкомом Сянківської сільської ради Турківського району Львівської області та ФОП Кудрич В.М. щодо оренди приміщення Сянківської сільської ради загальною площею 24,54 кв.м., що розташоване за адресою: село Сянки, вул. Липова Алея, 1, Турківський район, Львівська область, оскільки сторони не узгодили істотні умови договору (не досягли згоди), такий договір не може вважатися укладеним, а вимога про визнання неукладеного договору недійсним задоволенню не підлягає.

Зобов`язано ФОП Кудрича В.М. повернути Сянківській сільській раді нежитлове приміщення комунальної форми власності площею 24,54 кв.м., що розташоване за адресою: село Сянки, вул. Липова Алея, 1, Турківський район, Львівська область, оскільки в силу ст.ст. 1212, 1213 ЦК України ФОП Кудрича В.М. безпідставно набув у користування спірне майно.

Закрито провадження у справі щодо вимог до виконавчого комітету Сянківської сільської ради Турківського району Львівської області, оскільки у господарського суду відсутні правові підстави розглядати вимоги до особи, яка не зареєстрована юридичною особою у встановленому порядку чинним законодавством України та відповідно до може бути стороною у цій справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги .

В апеляційній скарзі відповідач-1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушенням норм процесуального права або неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу .

В обґрунтування апеляційної скарги ФОП Кудрич В.М. зазначає, що судом першої інстанції безпідставно застосовано ст.1212 ЦК України, оскільки в ній визначені підстави її застосування, які відсутні в даній справі. Покликається на аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 23.01.2020, справа за № 910/3395/19, від 23.04.2019, справа №918/47/18, від 01.04.2019 справа за№904/2444/18.

Прокурор, позивач та відповідач-2 не скористалися своїм правом на подання відзиву, яке передбачене ст.263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

В судове засідання 17.02.2021 з`явився прокурор, представники позивача та відповідачів в судове засідання не з`явились, причин неявки не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи, а тому в силу п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України апеляційний господарський суд ухвалив розглядати справу за їх відсутності.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави в особі Сянківської сільської ради Турківського району Львівської області з підстав недотримання порядку надання в оренду об`єкта комунальної власності територіальної громади, що порушує її право на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, ослаблює економічні інтереси органу місцевого самоврядування з огляду на наповненість місцевого бюджету та вимогою про визнання недійсною такої угоди від 01.01.2020, а також зобов`язання повернути об`єкт оренди.

Суд першої інстанцій, встановивши характер спірних правовідносин, а також визначивши закон, який їх регулює, дійшов до висновку, що відсутність оцінки нерухомого майна на момент укладення договору оренди нежитлового приміщення №3 від 01.01.2016 не забезпечує реалізацію вимог Закону України Про оренду державного та комунального майна щодо обов`язкової оцінки орендованого майна (ст.11 Закону), порядку визначення орендної плати (ст.19 Закону), ефективного використання майна та правильного визначення такої істотної умови правочину, як орендна плата. Встановивши те, що сторони не узгодили істотні умови договору (не досягли згоди) місцевий господарский суд відмовив в задоволенні вимоги про визнання договору недійсним з тих підстав, що такий договір не може вважатися укладеним, а вимога про визнання неукладеного договору недійсним задоволенню не підлягає.

Доводи та вимоги апеляційної скарги стосуються лише задоволення вимоги про зобов`язання ФОП Кудрича Валерія Михайловича повернути Сянківській сільській раді Турківського району Львівської області нежитлове приміщення комунальної форми власності площею 24,54 кв.м.

Натомість відповідачем-1 не заперечуються висновки суду першої інстанції про те, що сторони договору не узгодили всі істотні умови договору та про те, що такий договір не може вважатися укладеним.

Під час апеляційного перегляду даної справи, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а тому не реалізовує надане ч. 4 ст. 269 ГПК України право на вихід за межі доводів та вимог апеляційної скарги.

У зв`язку з цим, апеляційний господарський суд розглядає в межах доводу апеляційної скарги щодо підставності застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин вимог норм ст.1212 ЦК України.

Зважаючи на вищезазначене, предметом апеляційного перегляду є правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які стосуються вимоги про зобов`язання ФОП Кудрича Валерія Михайловича повернути Сянківській сільській раді Турківського району Львівської області нежитлове приміщення комунальної форми власності площею 24,54 кв.м.на підставі ст.1212 ЦК України.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що правовідносини щодо передачі комунального майна в оренду урегульовані як Господарським так і Цивільним кодексами України , і Законом України Про оренду державного та комунального майна .

Частиною 1 статті 4 Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на дату укладення спірної угоди) визначено, що об`єктами оренди за цим законом є зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

У частині 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на дату укладення спірної угоди) передбачено істотні умови договору оренди.

В порушення ст.ст. 4 , 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на дату укладення спірної угоди) при укладенні договору оренди нежитлового приміщення не вказано, яке саме індивідуально визначене майно передається в оренду, не зазначено його місцезнаходження та склад, що унеможливлює ідентифікувати таке майно, не визначено орендну плату за місяць (тільки зазначено, що орендна плата проводитиметься за ставками, затвердженими сесією сільської ради); не вказано порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; не вказано відновлення орендованого майна та умови його повернення; відсутнє забезпечення виконання зобов`язань; не визначено порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; не визначено відповідальності сторін; не зазначено про страхування орендарем взятого ним в оренду майна; не визначено обов`язків сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Також судом встановлено, що між сторонами угоди не складено акт приймання - передачі спірного майна. Доказів протилежного сторонами суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 Закону вартість майна є однією з істотних умов договору, оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. Оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 10.08.1995 затверджена Методика оцінки об`єктів оренди, пунктом 1 якої встановлено, що відповідно до цієї Методики проводиться оцінка майна державних підприємств, установ та організацій, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, що передається в оренду, у тому числі нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень). Оцінка об`єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об`єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати. Оцінка обов`язково проводиться перед укладенням договору оренди. Результати незалежної оцінки є чинними протягом шести місяців від дати оцінки, якщо інший строк не передбачений у звіті щодо незалежної оцінки (пункт 2 Методики № 629).

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України визначає, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.2 ст.189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Нормами цивільного законодавства встановлено, що договір не може існувати без ціни. Відповідно до ст.180 ГК України без погодження сторонами ціни договору такий договір є неукладений.

За змістом наявної в матеріалах справи угоди, що укладалась як договір оренди 01.01.2020 між Сянківською сільською радою та ФОП Кудричем В.М. (а.с. 19) не зазначено ціни договору та інших істотних умов договору.

Однак, в матеріалах справи відсутня інформація про те, що перед укладенням угоди здійснено оцінку майна.

Крім того, всупереч ст.10 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендарем не здійснено страхування орендованого майна.

Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. Передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. (ч. 1 ст. 12 , ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на дату укладення спірної угоди).

Відсутність оцінки нерухомого майна на момент укладення договору оренди нежитлового приміщення №3 від 01.01.2016 не забезпечує реалізацію вимог Закону України Про оренду державного та комунального майна щодо обов`язкової оцінки орендованого майна (ст.11 Закону), порядку визначення орендної плати (ст.19 Закону), ефективного використання майна та правильного визначення такої істотної умови правочину, як орендна плата. Оскільки сторони не узгодили істотні умови договору (не досягли згоди), такий договір не може вважатися укладеним, а вимога про визнання неукладеного договору недійсним задоволенню не підлягає.

Перевіряючи правову кваліфікацію правовідносин сторін, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в разі відсутності правової підстави, тобто якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі, а в цій справі, договір визнано неукладеним за відсутності істотної умови для цього виду договорів-є правовою підставою позову щодо вимоги про зобов`язання повернути майно на підставі статей 1212, 1213 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Як в даному випадку, договір визнано неукладеним за відсутності істотної умови для цього виду договорів.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Судами встановлено, що ФОП Кудрич В.М. набув майно (нежитлове приміщення комунальної форми власності площею 24,54 кв.м.) за рахунок Сянківської сільської ради Турківського району Львівської області, проте за відсутності правової підстави для збереження цього майна.

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення вимоги про зобов`язання ФОП Кудрича Валерія Михайловича повернути Сянківській сільській раді Турківського району Львівської області нежитлове приміщення комунальної форми власності площею 24,54 кв.м.

З вище встановлених обставин по справі, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріальсного права (ст.ст.1212, 1213 ЦК України), доводи апеляційної скарги їх не спростовують та грунтуються на неправильному розумінні застосування норм матеріального права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального права, а тому апеляційна скарга ФОП Кудрича В.М підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, а також те, що ухвалою суду від 13.11.2020 відстрочено ФОП Кудричу В.М. сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2020 у справі № 914/1378/20 до закінчення апеляційного провадження у справі, а тому апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 3153,00 грн.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кудрича Валерія Михайловича б/н від 15.10.2020 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2020 у справі №914/1378/20 - залишити без змін.

Стягнути з ФОП Кудрич В.М. (с.Сянки, Турківський район, Львівська область, 82537, код - НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету 3 153,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 327 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

О.І. Матущак

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Повний текст постанови складено 26.02.2021.