Постанова

від 02.03.2021 по справі 912/2554/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2021 Справа № 912/2554/20

м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,

суддів - Кощеєва І.М., Чус О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вегапродторг" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.10.2020 у справі №912/2554/20 (суддя Глушков М.С., повне рішення складено 13.10.2020)

за позовом Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького, м.Кропивницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агенство Рік-Медіа", м.Кропивницький

про стягнення 40 262 грн 93 коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.10.2020 у справі №912/2554/20 позовні вимоги Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького задоволено, з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Рекламне агентство Рік-Медіа" на користь позивача стягнуто 40 262 грн 93 коп. боргу;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо надання в тимчасове користування місць, які перебувають у комунальній власності (для розташування рекламних засобів) № 94 від 01.04.2017 в частині повного внесення плати за право тимчасового користування місцями для розміщення реклами за період з серпня 2019 року по червень 2020 включно, встановленої рішенням виконавчого комітету Міської ради м. Кропивницького № 523 від 11.09.2019;

- не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Вегапродторг" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення та в позові відмовити; в апеляційній скарзі повідомлено про зміну з 21.10.2020 ТОВ "Рекламне агентство Рік-Медіа" своєї назви на ТОВ "Вегапродторг" та додано до матеріалів справи виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з якою ідентифікаційний код юридичної особи залишився - 38802496;

- апеляційна скарга мотивована тим, що:

копії доказів, долучені позивачем до матеріалів справи з порушенням встановленого порядку, оскільки не завірені належним чином, у зв`язку з чим господарський суд не повинен був брати їх до уваги через їх недопустимість;

у позовній заяві позивач не зазначив, за який період часу він просить стягнути з відповідача 40 262 грн 93 коп. заборгованості по договору щодо надання в тимчасове користування місць, які перебувають у комунальній власності (для розташування рекламних засобів) № 94 від 01.04.2017, досудове врегулювання спору не проводилось, претензія товариству не направлялась;

відповідач вважає безпідставним нарахування позивачем плати за користування орендованим місцем для розміщення рекламних носіїв в сумі 35 434 грн 11 коп., починаючи з вересня 2019;

необґрунтованими є посилання позивача на те, що відповідно до додаткової угоди №826 від 13.09.2019 до договору сторонами узгоджено збільшення плати за користування орендованими місцями, оскільки позивачем не надано до матеріалів справи акту приймання-передачі зазначених у п. 4.1. договору місць, який є обов`язковим додатком до додаткової угоди і підтверджує прийняття у користування відповідного майна;

відповідач звертався до міського голови м. Кропивницького та тимчасово виконуючого обов`язки начальника Управління містобудування та архітектури міської ради м. Кропивницького з листом-зверненням про припинення на час дії карантину нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності для розташування рекламних засобів, відповідь не отримав, враховуючи зазначене, на підставі ч. 6 ст.762 Цивільного кодексу України, заборгованість відповідача не може перевищувати 19 097грн 57 коп. (сальдо на 01.03.2020);

неподання листа-звернення за № 02/04-1 від 02.04.2020 до суду першої інстанції відбулося через неотримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим скаржник просить апеляційний суд визнати причини неподання цього доказу до господарського суду поважними, дослідити вказаний лист та надати йому відповідну оцінку;

- позивач просить залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що:

договір № 94 від 01.04.2017 в порядку ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 651 Цивільного кодексу України змінений з 13.09.2019 за додатковою угодою № 826 від 13.09.2019 та з 16.06.2020 за додатковою угодою № 1106 від 16.06.2020, однак ні договором № 94 від 01.04.2017, ні додатковими угодами, ні будь-яким законом або іншим нормативно-правовим актом не пов`язаний момент набуття чинності змін до договору з фактом повторної передачі місць, які перебувають у комунальній власності, відповідно твердження скаржника про ненарахування плати за договором № 94 від 01.04.2017 у зв`язку з відсутністю акта приймання-передачі є безпідставними;

відповідачем не доведено належними і допустимими доказами, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення факту правопорушення, що неналежне виконання зобов`язання виявилося можливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотніх обставин;

посилання відповідача на застосування до спірних правовідносин ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України є безпідставними, оскільки при застосуванні цієї норми визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає, між тим, відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження заборони для здійснення ним господарської діяльності, використання рекламного засобу та місця, яке передано за умовами договору № 94 від 01.04.2017 для такої діяльності, станом на сьогодні рекламні засоби розміщені відповідачем, місця, які перебувають у комунальній власності Управління містобудування та архітектури не повернуті, протягом усього часу виникнення заборгованості рекламні засоби розміщувались в місцях, визначених в договорі;

не надано доказів, що існувала заборона або обмеження у допуску відповідача до місця оренди;

безпідставними є твердження відповідача про незазначення позивачем періоду заборгованості, за який позивачем нараховано 40 262 грн 93 коп., оскільки до позовної заяви додано розрахунок заборгованості, з якого вбачається і період, за який у відповідача виникла заборгованість та її розмір, крім того, господарським судом встановлено, що заборгованість утворилась за період з серпня 2019 року по червень 2020 року в сумі 40 262 грн 93 коп.;

не доведено обставин, які свідчать про те, що орендоване майно відповідачем не використовувалося або не могло бути використане і він не відповідає за ці обставини;

позовна заява подана Управлінням містобудування та архутектури Міської ради м. Кропивницького, підписана тимчасово виконуючим обов`язки начальника управління - головного архітектора міста, відповідно суд встановив особу, яка завіряла копії документів, додані до позовної заяви, за наявності у відповідача сумніву щодо достовірності поданих позивачем доказів, відповідач не скористався своїм правом та не подав відповідного клопотання про витребування оригіналу таких доказів, незважаючи на наявність відомостей про те, які докази подані стороною позивача, оскільки він їх отримав 21.08.2020; при цьому саме відповідач як на підставу апеляційної скарги посилається на докази, подані позивачем, не оспорюючи фактичних обставин справи, які були встановлені господарським судом;

посилання скаржника на лист-звернення № 02/04-1 від 02.04.2020 не є підставою для ненарахування плати відповідно до умов договору № 94 від 01.04.2017 та норм чинного законодавства, виконавчими органами міської ради у встановлені законодавством строки надано відповідь на вказаний лист, в якому йдеться про неможливість звільнення від внесення плати за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2020 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Вегапродторг", ухвалено розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

01.04.2017 між Управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради (управлінням) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство Рік-Медіа" (розповсюджувачем) укладений договір щодо надання в тимчасове користування місць, які перебувають у комунальній власності (для розташування рекламних засобів) № 94, на підставі якого, на замовлення розповсюджувача, відповідно до Закону України "Про рекламу", Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Кіровограді та Порядку визначення розміру плати за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності, для розташування рекламних засобів, управління зобов`язалося виконувати дії, передбачені Правилами розміщення зовнішньої реклами в м. Кіровограді, а розповсюджувач - до початку розміщення виконувати вимоги, перелічені в п. 2 цього договору, та проводити оплату за використання рекламної площі в м. Кіровограді в порядку і розмірах, визначених в п. 4 договору (а.с. 64-69 т.1).

В розділі 2 договору визначено, що відповідно до вимог Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Кропивницькому та Порядку визначення розміру плати за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності, для розташування рекламних засобів, розповсюджувач зобов`язується щомісячно перераховувати управлінню плату за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності, для розташування рекламних засобів згідно з договором.

В пункті 4.1. договору сторонами узгоджено перелік місць для розташування рекламних засобів та розмір плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності.

Порядок розрахунків визначений у п. 5.1. договору, згідно з яким розповсюджувач щомісячно сплачує кошти за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності, для розташування рекламного засобу у розмірі, передбаченому п. 4.1. договору.

Згідно з п. 5.2. договору здійснення платежів за договором відбувається шляхом перерахування розповсюджувачем коштів на банківський рахунок управління до 10 числа місяця, за який здійснюється оплата.

Відповідно до п. 5.3. договору перерахування розповсюджувачем коштів на рахунок управління здійснюється у встановлені цим договором строки та відповідно до умов даного договору.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що порядок визначення розміру плати за право тимчасового користування місцем, яке перебуває у комунальній власності, для розташування рекламного засобу, та/або відповідні тарифи, зони, коефіцієнти та інше можуть бути змінені згідно з рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради. У такому випадку розповсюджувач зобов`язаний здійснювати оплату за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності, для розташування рекламних засобів за новими умовами (Порядком, тарифами, зонами, коефіцієнтами та ін.) з дати набрання ними чинності. При цьому підписання відповідних змін до договору його сторонами не є обов`язковим.

Згідно з п. 5.6. договору №94 розповсюджувач вважається повідомленим про зміну плати після публікації в офіційному віснику Кіровоградської міської ради "Вечірня газета" або офіційному сайті Кіровоградської міської ради відповідного рішення та/або інформації.

Пунктом 9.1. встановлено, що договір вважається укладеним з дня його підписання обома сторонами і реєстрації управлінням, та діє включно до дня закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, проте з урахуванням випадків встановлених розділом 8 договору.

01.04.2017 позивач та відповідач підписали акт прийому-передачі місць, які перебувають в комунальній власності (для розташування рекламних засобів) до договору № 94 від 01.04.2017 (а.с. 70 т.1). Акт підписано представниками сторін із відбитками печаток, без зауважень.

21.12.2017 рішенням № 1383 Міської ради міста Кропивницького "Про перейменування управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради" вирішено перейменувати Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради на Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького. Отже, позивач - Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького є стороною договору № 94 від 01.04.2017 у зв`язку з його перейменуванням.

На виконання умов договору № 94 від 01.04.2017 для розміщення реклами в перелічених у п.4.1. договору місцях, позивачем надано відповідачу відповідні дозволи (а.с.18-63 т.1).

11.09.2019 рішенням виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького від № 523 внесено зміни у Порядок визначення розміру плати за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності для розташування рекламних засобів, а саме: у таблиці 1 порядку цифри "31,2", "14,4" та "14,4" замінено на "49,92", "23,04" та "23,04" відповідно; таблицю 2 Порядку (коефіцієнти диференціації базового тариф) викладено у редакції, яка додається до вказаного рішення (а.с.71-74 т.1).

Інформацію про рішення виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького № 523 від 11.09.2019 та зміну коефіцієнтів опубліковано у газеті "Вечірня" № 37 від 13.09.2019. (а.с.75 т.1).

Отже, враховуючи умови п.5.6. договору №94 від 01.04.2017, відповідач повідомлений про зміну тарифів з 13.09.2019.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 94 від 01.04.2017 в частині несплати в установленому порядку і розмірі плати за тимчасове користування місцем, яке перебуває в комунальній власності, для розташування рекламного засобу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість станом на 29.07.2020 в сумі 40262грн 93коп..

Частиною 1 ст. 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до приписів ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад та встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Закон України "Про рекламу" визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Частинами 1, 4 ст. 16 Закону України "Про рекламу" передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 затверджені Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Відповідно до п.п. 3, 24, 32 Типових правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Правила розміщення зовнішньої реклами в м. Кропивницькому та Порядок визначення розміру плати за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності, для розташування рекламних засобів затверджені рішенням виконавчого комітету міської ради № 195 від 09.02.2009 та регулюють відносини між органами місцевого самоврядування і юридичними та фізичними особами, що виникають в процесі розміщення зовнішньої реклами на території м. Кропивницького (а.с. 71-72 т.1).

У п.11.1 рішення № 195 від 09.02.2009 визначено, що підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем реклами відповідної плати є договір щодо надання в тимчасове користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування рекламних засобів.

Згідно з п.1 Порядку визначення розміру плати за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності, для розташування рекламних засобів плата за право тимчасового користування місцем для розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, складається з базових тарифів для спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, які розміщені на комунальній власності міста, та коефіцієнтів диференціації базового тарифу (в залежності від місць розміщення зовнішньої реклами), на які послідовно перемножується базовий тариф.

В таблиці 1 Порядку встановлені базові тарифи для спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, які розміщені на комунальній власності міста, а таблицею 2 визначено коефіцієнти диференціації базового тарифу (в залежності від місць розміщення зовнішньої реклами)

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення містяться в ст.174 Господарського кодексу України, а саме господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір №94 від 01.04.2017 є договором оренди, оскільки визначає об`єкт оренди - місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на земельних ділянках комунальної власності, строк на який укладається договір, орендну плату та порядок повернення орендованого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором №94 від 01.04.2017 виконав належним чином, що підтверджується актом прийому-передачі місць від 01.04.2017.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку позивача із застосуванням нових тарифів, станом на 31.07.2020 заборгованість відповідача за період з серпня 2019 року по червень 2020 року складає 40 262 грн 93 коп.

Доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання зобов`язання відповідачем в частині неповного внесення плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності, яка погоджена із позивачем у договорі №94 від 01.04.2017 та встановлена рішенням виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького № 523 від 11.09.2019.

Отже, господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги по стягненню з відповідача 40 262 грн 93 коп. заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно доводів скаржника про те, що копії додатків до позовної заяви не завірені належним чином, колегія суддів зазначає наступне.

Принцип змагальності сторін, закріплений у ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Кодексу докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ст. 76 Кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Як передбачено ч. 1 ст. 77 Кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Кодексу встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо досліджуваної справи, то позовну заяву Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького підписано тимчасово виконуючим обов`язки начальника управління - головного архітектора міста Кропивницького - Іриною Мартиновою. В додатках до позовної заяви значиться 43 доданих до заяви документа.

При цьому, на кожному аркуші доданих позивачем копій документів міститься гербова печатка Управління містобудування та архітектури Міської ради м.Кропивницького, прізвище, ім`я та підпис особи, яка засвідчувала копії - Ірина Мартинова, тобто одна і та ж сама особа, яка і підписала позовну заяву.

Крім того, в додатках до позовної заяви міститься розпорядження міського голови м. Кропивницького № 195-к від 22.05.2019, згідно з яким на Мартинову Ірину Володимирівну покладено обов`язки начальника управління містобудування та архітектури - головного архітектора міста, тимчасово, з 23 травня 2019 року, до заміщення вакантної посади.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що на копіях не зазначено напису "Згідно з оригіналом" не є підставою для визнання поданих позивачем документів як неналежних доказів.

Щодо доводів скаржника про те, що у позовній заяві не вказано період заборгованості, то в додатках до позовної заяви перелічено розрахунок заборгованості, який, зокрема, і додано до позовної заяви (а.с. 85 т.1) і на підставі якого здійснено нарахування заборгованості відповідача перед позивачем.

У наданому позивачем до матеріалів справи розрахунку визначено період заборгованості- з серпня 2019 року по червень 2020 року.

Доводи скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин у даній справі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України спростовуються наступним.

Відповідно до ч.4 ст. 14 Цивільного кодексу України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 762 Кодексу встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Для застосування ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені.

При цьому незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.06.2020 у справі № 915/1046/19.

Між тим, матеріали даної справи не містять доказів в підтвердження наявності обставин того, що орендар був позбавлений доступу до орендованого об`єкта оренди; посилання відповідача на запровадження по всій території України карантину у період з 12.03.2020 не підтверджують наявності форс-мажорних обставин, за наявності яких відповідач не мав змоги використовувати належні йому на праві оренди об`єкти оренди - місця тимчасового користування, що перебувають у комунальній власності м. Кропивницького для розташування рекламних засобів.

Стосовно листа-звернення № 02/04-1 від 02.04.2020 (а.с. 117-120 т.11), на який скаржник посилається в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що у вказаному листі-зверненні відповідач просив позивача звільнити товариство з 01.03.2020 від плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності для розташування рекламних засобів у зв`язку із запровадженням з 12.03.2020 на всій території України карантину. При цьому жодних посилань на об`єктивні причини неможливості використовувати об`єкт оренди або будь-які інші обставини, дії, заборони, обмеження, відповідачем не наведені.

Доводи відповідача про ненарахування плати за договором № 94 від 01.04.2017 у зв`язку з відсутністю акта приймання-передачі місць, зазначених у п. 4.1., як додатку до додаткової угоди №826 від 13.09.2019, спростовуються тим, що вказаною додатковою угодою сторони внесли зміни стосовно найменування управителя, оскільки Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради змінило назву на Управління містобудування та архітектури міста Кропивницького, а також стосовно міста - місто Кіровоград - замінено на місто Кропивницький. Інших змін внесено не було.

Отже, за вказаною вище додатковою угодою нові місця для реклами ТОВ "Рекламне агентство Рік-Медіа" не передавались.

Інші доводи скаржника не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення Господарського суду Кіровоградської області та спростовуються наведеними вище висновками апеляційного суду.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.10.2020 у справі №912/2554/20 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України.

З огляду на викладене колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги ТОВ "Вегапродторг" необґрунтованими, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення Господарського суду Кіровоградської області у даній справі відсутні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.10.2020 у справі №912/2554/20 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України;

- повна постанова складена 02.03.2021

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М.Кощеєв

Суддя О.В.Чус