Рішення

від 16.02.2021 по справі 905/1996/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.02.2021 Справа № 905/1996/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В. , при секретарі судового засідання Мальованій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БАРС" (87502, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Пашковського, будинок 4; код ЄДРПОУ 31317617)

до відповідача: приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ" (87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок 1; код ЄДРПОУ 00191158)

про стягнення основного боргу в розмірі 1 225 903,20 грн., 3% річних в розмірі 90 537,72 грн., інфляційних втрат в розмірі 143 214,53 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явився

від відповідача : не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю "БАРС" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ" про стягнення основного боргу в розмірі 1 225 903,20 грн., 3% річних в розмірі 90 537,72 грн., інфляційних втрат в розмірі 143 214,53 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором підряду №2015/62ск від 14.01.2015, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 1 225 903,20 грн., що стало підставою для нарахування позивачем 3% річних в розмірі 90 537,72 грн., інфляційних втрат в розмірі 143 214,53 грн.

Представник позивача під час розгляду даної справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відповіді на відзив зазначив, що дійсно, рахунки № Б17-106 від 29.12.2017 на суму 40800,00 грн. та № Б17-107 від 29.12.2017 на суму 43 200,00 грн. були виставлені на виконання іншого договору - 90/130. У зв`язку з викладеним, не підлягає задоволенню і вимога про стягнення 3 % річних за період з 13.05.2020 по 15.10.2020 на суму 84 000,00 грн. в розмірі 1 074,10 грн. Позивач не заперечує щодо часткової оплати відповідачем рахунку № Б17-109 від 29.12.2017 на суму 453 306,00 грн., оскільки сума основної заборгованості визначена позивачем з урахуванням даної часткової оплати. Таким чином, позивач підтримав позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 1 141 903,20 грн. Також представник позивача зауважив, що відповідно до п. 18.1. договору підряду № 2015/62 ск від 14.01.2015 (з урахуванням додаткової угоди № 12 від 18.07.2017 ) позивач після 31.12.2017 не зобов`язаний повідомляти відповідача про зміну своїх реквізитів.

Під час розгляду даної справи від позивача надійшли пояснення по справі, згідно яких за рахунком № Б17-105 від 29.12.2017 відповідач повинен був сплатити на користь позивача 77 635,20 грн. При отриманні 14.03.2018 від відповідача коштів в сумі 517 699,20 грн. позивач частину вказаної суми в розмірі 77 635,20 грн. зарахував на повне погашення рахунку № Б17-105 від 29.12.2017, а решту коштів - 440 064,00 грн., зарахував на часткове погашення рахунку № Б17-109 від 29.12.2017. У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути заборгованість за вказаним рахунком в розмірі 13 242,00 грн.

Представник відповідача під час розгляду даної справи проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що додані до матеріалів справи рахунки на оплату № Б17-106 та №Б17-107 надавались ПрАТ МК Азовсталь по договору № 90/130 від 01.08.2017 та не можуть бути підставою для виникнення зобов`язань по договору підряду № 2015/62ск від 14.01.2015. Крім того, 14.03.2018 відповідачем була здійснена оплата рахунку № Б17-109 згідно із платіжним дорученням № 3000684610. У відзиві на позовну заяву представником відповідача також заявлено про стягнення витрат з позивача на професійну правничу допомогу в сумі 23 434,25 грн.

Також представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки позивачем не надано їх обґрунтованих розрахунків. У запереченнях по справі (а.с. 171) представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивачем так і не спростовано факт оплати відповідачем у повному обсязі рахунку № Б17-109 згідно із платіжним дорученням № 3000684610, у зв`язку з чим вважає позовні вимоги в цій частині безпідставними.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

14.01.2015 між публічним акціонерним товариством "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ" (нині - приватним акціонерним товариством "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ") (далі - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «БАРС» (далі - підрядник) було укладено договір підряду № 2015/62ск (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник зобов`язується власними та/або залученими силами за завданням замовника відповідно до умов даного договору виконати роботи, передбачені графіком проведення ремонтів на ПАТ МК АЗОВСТАЛЬ , договірними цінами та/або заявками замовника.

Відповідно до п. 1.2. договору замовник зобов`язується прийняти та оплатити (якщо інше не передбачено положеннями даного договору) виконані підрядником роботи.

Вартість, вид та обсяг усіх робіт, які виконуються за договором, визначаються договірними цінами, які містять посилання на даний договір та є його невід`ємною частиною (п. 2.1. договору).

Згідно п. 2.5. договору (в редакції додаткової угоди № 12 від 18.07.2017 до договору підряду № 2015/62ск від 14.01.2015), сума даного договору є орієнтовною і складає:

- 10 492 974 грн. 00 коп. (десять мільйонів чотириста дев`яносто дві тисячі дев`ятсот сімдесят чотири грн.. 00 коп.) без урахування ПДВ 20%,

- 2 098 594 грн. 80 коп. (два мільйона дев`яносто вісім тисяч п`ятсот дев`яносто чотири грн. 80 коп.) сума ПДВ 20%,

- 12 591 594 грн. 80 коп. (дванадцять мільйонів п`ятсот дев`яносто одна тисяча п`ятсот шістдесят вісім грн. 80 коп.) всього з урахуванням ПДВ 20%.

Відповідно до п. 4.1.1. розрахунок за виконані роботи у розмірі вартості виконаних робіт здійснюється замовником після підписання двостороннього акту приймання-передачі виконаних робіт шляхом оплати грошовими коштами на поточний рахунок підрядника, вказаний у даному договорі, протягом 45 (сорока п`яти) банківських днів з дати акцепту рахунку підрядника, виставленого на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт. Рахунок надається підрядником не пізніше 2-го числа місяця, наступного за місяцем виконання робіт.

Згідно п. 9.1. договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами щомісячно або за фактом виконання робіт згідно оформлених актів приймання виконаних робіт (акт форми КБ-2в). Приймання робіт згідно акту за формою КБ-2в не є попереднім прийманням окремих етапів робіт та не має наслідком перехід ризиків знищення та пошкодження робіт на замовника.

За результатами виконаних робіт підрядник зобов`язаний щомісяця не пізніше 23 числа кожного звітного місяця передати замовнику оформлені акти за формою КБ-2в, а замовник зобов`язаний протягом п`яти днів, з моменту підписання акту, розглянути його та у випадку відсутності зауважень - підписати, після чого передати його (акт) підряднику (п. 9.3. договору).

Відповідно до п. 9.7. договору обов`язок з організації здачі-приймання робіт покладається на підрядника.

Згідно п. 18.1. договору (в редакції додаткової угоди № 12 від 18.07.2017 до договору підряду № 2015/62ск від 14.01.2015) він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017 року, а в частині гарантійних зобов`язань та санкцій за їх порушення - до спливу гарантійного строку.

Вищезазначений договір та додаткові угоди до нього підписані представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору підряду №2015/62ск від 14.01.2015 позивачем було виконано, а відповідачем прийнято підрядні роботи у грудні 2017 року, що підтверджується наступними актами приймання виконаних підрядних робіт: № 55/5496 на суму 204 523,20 грн. з ПДВ, № 97/5506 на суму 178 617,60 грн. з ПДВ, № 94/5512 на суму 37 826,40 грн. з ПДВ, № 95/5511 на суму 107 636,40 грн. з ПДВ, № 119/5504 на суму 60 536,40 грн. з ПДВ, № 114/5505 на суму 453 306,00 грн. з ПДВ, № 91/5508 на суму 44 827,20 грн. з ПДВ, № 96/5513 на суму 187 614,00 грн. з ПДВ, № 104/5509 на суму 126 618,00 грн., № 112/5507 на суму 180 462,00 грн.

Вищезазначені акти приймання виконаних підрядних робіт підписані представниками сторін без зауважень.

Також на виконання умов договору підряду №2015/62ск від 14.01.2015 позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату: № Б17-105 від 29.12.2017 на суму 77 635,20 грн. з ПДВ, № Б17-104 від 29.12.2017 на суму 204 523,20 грн. з ПДВ, № Б17-112 від 29.12.2017 на суму 178 617,60 грн., № Б17-122 від 29.12.2017 на суму 37 826,40 грн. з ПДВ, №Б17-121 від 29.12.2017 на суму 107 636,40 грн. з ПДВ, № Б17-108 від 29.12.2017 на суму 60 536,40 грн., №Б17-109 від 29.13.2017 на суму 453 306,00 грн. з ПДВ, № Б17-110 від 29.12.2017 на суму 44 827,20 грн. з ПДВ, № Б17-120 від 29.12.2017 на суму 187 614,00 грн. з ПДВ, №Б17-113 від 29.12.2017 на суму 126 618,00 грн., № Б17-111 від 29.12.2017 на суму 180 462,00 грн. з ПДВ.

Як зазначає позивач, відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості виконаних підрядних робіт за вищезазначеними актами приймання виконаних підрядних робіт були виконані не в повному обсязі, а лише в розмірі 440 064,00 грн., у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 1 225 903,20 грн.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору підряду № 2015/62ск від 14.01.2015.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною першою та третьою статті 843 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 4.1.1. розрахунок за виконані роботи у розмірі вартості виконаних робіт здійснюється замовником після підписання двостороннього акту приймання-передачі виконаних робіт шляхом оплати грошовими коштами на поточний рахунок підрядника, вказаний у даному договорі, протягом 45 (сорока п`яти) банківських днів з дати акцепту рахунку підрядника, виставленого на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.

Як встановлено судом, рахунки на оплату № Б17-104 від 29.12.2017 на суму 204 523,20 грн. з ПДВ, № Б17-112 від 29.12.2017 на суму 178 617,60 грн., № Б17-122 від 29.12.2017 на суму 37 826,40 грн. з ПДВ, №Б17-121 від 29.12.2017 на суму 107 636,40 грн. з ПДВ, № Б17-108 від 29.12.2017 на суму 60 536,40 грн., №Б17-109 від 29.13.2017 на суму 453 306,00 грн. з ПДВ, № Б17-110 від 29.12.2017 на суму 44 827,20 грн. з ПДВ, № Б17-120 від 29.12.2017 на суму 187 614,00 грн. з ПДВ, №Б17-113 від 29.12.2017 на суму 126 618,00 грн., № Б17-111 від 29.12.2017 на суму 180 462,00 грн. з ПДВ., були отримані відповідачем 29.12.2017, про що наявна відповідна відмітка у правому нижньому кутку вказаних рахунків.

З огляду на викладене, відповідач остаточно повинен був розрахуватись за вказаними актами до 02.03.2018 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2018 відповідачем було здійснено часткову оплату за договором № 2015/62СК від 14.01.2015 на суму 517 699,20 грн. з ПДВ за рахунками №Б17-105 та №Б17-109В, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с. 117). Позивачем під час розгляду даної справи надано пояснення, що при отриманні 14.03.2018 від відповідача коштів в сумі 517 699,20 грн. позивач частину вказаної суми в розмірі 77 635,20 грн. зарахував на повне погашення рахунку № Б17-105 від 29.12.2017, а решту коштів - 440 064,00 грн., зарахував на часткове погашення рахунку №Б17-109 від 29.12.2017. У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути заборгованість за вказаним рахунком в розмірі 13 242,00 грн.

Сплату заборгованості в сумі 1 141 903,20 грн. за рахунками № Б17-104 від 29.12.2017 на суму 204 523,20 грн. з ПДВ, № Б17-112 від 29.12.2017 на суму 178 617,60 грн., № Б17-122 від 29.12.2017 на суму 37 826,40 грн. з ПДВ, №Б17-121 від 29.12.2017 на суму 107 636,40 грн. з ПДВ, № Б17-108 від 29.12.2017 на суму 60 536,40 грн., №Б17-109 від 29.13.2017 на суму 453 306,00 грн. з ПДВ (з урахуванням здійсненої відповідачем 14.08.2020 оплати за вказаним рахунком на суму 440 064,00 грн.), № Б17-110 від 29.12.2017 на суму 44 827,20 грн. з ПДВ, № Б17-120 від 29.12.2017 на суму 187 614,00 грн. з ПДВ, №Б17-113 від 29.12.2017 на суму 126 618,00 грн., № Б17-111 від 29.12.2017 на суму 180 462,00 грн. з ПДВ боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором №2015/62ск від 14.01.2015 щодо оплати виконаних робіт в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 1 141 903,20 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за загальний період з 07.03.2018 по 15.10.2020 нараховано 3 % річних в сумі 89 463,62 грн. та інфляційні втрати за період з квітня 2018 по липень 2020 в сумі 143 214,53 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично вірним, у зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 89 463,62 грн

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній арифметично невірним. Так, згідно здійсненого судом розрахунку сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 143 214,55 грн. за період з квітня 2018 по червень 2020. Разом із тим, враховуючи, що згідно приписів ст. 237 Господарського процесуального кодексу при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у межах заявленої суми 143 214,53 грн.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "БАРС" до приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ" про стягнення основного боргу в розмірі 1 225 903,20 грн., 3% річних в розмірі 90 537,72 грн., інфляційних втрат в розмірі 143 214,53 грн. - задовольнити частково .

Стягнути з приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ" (87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Лепорського , будинок 1; код ЄДРПОУ 00191158) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БАРС" (87502, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Пашковського, будинок 4; код ЄДРПОУ 31317617) заборгованість в сумі 1 141 903,20 грн., 3% річних в сумі 89 463,62 грн., інфляційні втрати в сумі 143 214,53 грн., судовий збір в сумі 20 618,72 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 16.02.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.02.2021.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова