Постанова

від 28.04.2021 по справі 905/1996/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2021 р. Справа № 905/1996/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Семенова О.Є.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача (апелянта): Рабко Т.О., довіреність №01.02-18/8239 від 27.10.2020;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь, Донецька область (вх. 946 Д/2) ,

на рішення Господарського суду Донецької області від 16.02.2021 (повний текст складено 26.02.2021) у справі №905/1996/20 (суддя Бокова Ю.В.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барс", м. Маріуполь, Донецька область,

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення 1225903,20 грн. основного боргу, 90537,72 грн. 3% річних, 143214,53 грн. інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Барс" (надалі - ТОВ "Барс") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (надалі - ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь") про стягнення основного боргу в розмірі 1225903,20 грн., 3% річних в розмірі 90537,72 грн., інфляційних втрат в розмірі 143214,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором підряду №2015/62ск від 14.01.2015, внаслідок чого у ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" виникла заборгованість в розмірі 1225903,20 грн., що стало підставою для нарахування позивачем 3% річних в розмірі 90537,72 грн., інфляційних втрат в розмірі 143214,53 грн.

Нормативно позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст.ст. 525, 526, 530, 629, 837 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.02.2021 у справі №905/1996/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1141903,20 грн., 3% річних в сумі 89463,62 грн., інфляційні втрати в сумі 143214,53 грн., судовий збір в сумі 20618,72 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 16.02.2021 у справі №905/1996/20 в частині стягнення заборгованості в розмірі 13242,00 грн., 143214,53 грн. інфляційних втрат та 89463,62 грн. 3% річних та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків місцевого суду обставинам справи. В обґрунтування своїх доводів, скаржник зазначає наступне:

- висновки суду першої інстанції про те, що позивач отримані за платіжним дорученням №3000684610 кошти в сумі 517699,20 грн. зарахував на повне погашення рахунку №Б17-105, а решту коштів - 440064,00 грн. на часткове погашення рахунку №Б17-109 є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах процесуального закону, зважаючи на те, що рахунок №Б17-105 не був поданий позивачем разом з позовною заявою та не підлягав прийняттю до розгляду судом. Крім того, оскільки рахунок №Б17-105 не був підставою позову у даній справі, тому суд першої інстанції не міг враховувати проведену за ним оплату;

- оскільки виставлений позивачем рахунок №Б17-109 у сумі 13242,00 грн. було оплачено відповідачем у повному обсязі за платіжним дорученням №3000684610, відтак у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій;

- судом не враховано обставини порушення позивачем умов п. 19.10 Договору, відповідно до якого в разі зміни банківських реквізитів сторона повинна повідомити іншу сторону в письмовій формі протягом п`яти календарних днів з моменту настання відповідних змін. Апелянт доводить, що зазначені обставини призвели до того, що позивач був позбавлений можливості здійснити оплату за договором, оскільки позивачем не було ініційовано внесення змін до договору в частині зміни банківських реквізитів позивача, у зв`язку із запровадженням з 05.08.2019 міжнародного номеру банківських рахунків IBAN.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2021 для розгляду апеляційної скарги у справі №905/1996/20 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рішення Господарського суду Донецької області від 16.02.2021 у справі № 905/1996/20; встановлено сторонам строк до 14.04.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншим учасникам справи та призначено справу до розгляду на 28.04.2021 о 12:15 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2021 задоволено заяву ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та ухвалено провести судове засідання у справі №905/1996/20, призначене на 28.04.2021 на 12:15 год. в режимі відеоконференції за участю представника відповідача поза межами суду за допомогою програми Easycon.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 26.04.2021 від ТОВ "Барс", позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає про те, що рахунок №Б17-105, за яким позивачем було зараховано оплату на суму 77635,20 грн. ним не було подано разом з позовною заявою, оскільки зазначений доказ не був та не є підставою позову у даній справі. Зазначений рахунок ним було додано до письмових пояснень виключно як доказ, яким спростовуються доводи відповідача щодо неправильного зарахування проведених оплат за рахунком №Б17-109. Інші доводи відповідача, зокрема, про неможливість здійснити погашення заборгованості через зміну банківських рахунків ТОВ "Барс", на думку позивача, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", будучі достеменно відомо як про засоби зв`язку з позивачем, так і про законодавчу вимогу щодо зміни банківських реквізитів всіх підприємств жодного разу не зверталось до ТОВ "Барс" із проханням надати оновлені реквізити, а також не надано доказів на підтвердження того, що здійснена ним оплата за колишніми реквізитами позивача не була проведена банком саме у зв`язку із невірним зазначенням банківських реквізитів юридичної особи - позивача. Крім того, відповідно до п. 18.1 Договору підряду №2015/62ск від 14.01.2015 позивач після 31.12.2017 не зобов`язаний повідомляти відповідача про зміну своїх реквізитів.

Судове засідання апеляційної інстанції 28.04.2021 проводилось в режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon за участю представника ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати рішенням Господарського суду Донецької області від 16.02.2021 у справі №905/1996/20 в оскаржуваній частині.

Представники позивача у судове засідання 28.04.2021 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи всі сторони повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача (апелянта), перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

14.01.2015 між Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (теперішня назва - Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь"), як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Барс", як підрядником, укладено Договір підряду №2015/62ск, відповідно до умов п. 1.1. якого підрядник зобов`язується власними та/або залученими силами за завданням замовника відповідно до умов даного договору виконати роботи, передбачені графіком проведення ремонтів на ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", договірними цінами та/або заявками замовника;

Відповідно до 1.2. Договору замовник зобов`язується прийняти та оплатити (якщо інше не передбачено положеннями даного договору) виконані підрядником роботи;

Вартість, вид та обсяг усіх робіт, які виконуються за договором, визначаються договірними цінами, які містять посилання на даний договір та є його невід`ємною частиною (п. 2.1. Договору).

За умовами п. 2.5. Договору (в редакції Додаткової угоди №12 від 18.07.2017 до Договору підряду №2015/62ск від 14.01.2015), сума даного договору є орієнтовною і складає:

- 10492974,00 грн. (десять мільйонів чотириста дев`яносто дві тисячі дев`ятсот сімдесят чотири грн.. 00 коп.) без урахування ПДВ 20%,

- 2098594,80 грн. (два мільйона дев`яносто вісім тисяч п`ятсот дев`яносто чотири грн. 80 коп.) сума ПДВ 20%,

- 12591594,80 грн. (дванадцять мільйонів п`ятсот дев`яносто одна тисяча п`ятсот шістдесят вісім грн. 80 коп.) всього з урахуванням ПДВ 20%.

Пунктом 4.1.1. Договору передбачено, що розрахунок за виконані роботи у розмірі вартості виконаних робіт здійснюється замовником після підписання двостороннього акту приймання-передачі виконаних робіт шляхом оплати грошовими коштами на поточний рахунок підрядника, вказаний у даному договорі, протягом 45 (сорока п`яти) банківських днів з дати акцепту рахунку підрядника, виставленого на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт. Рахунок надається підрядником не пізніше 2-го числа місяця, наступного за місяцем виконання робіт.

Згідно п. 9.1. договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами щомісячно або за фактом виконання робіт згідно оформлених актів приймання виконаних робіт (акт форми КБ-2в). Приймання робіт згідно акту за формою КБ-2в не є попереднім прийманням окремих етапів робіт та не має наслідком перехід ризиків знищення та пошкодження робіт на замовника.

За результатами виконаних робіт підрядник зобов`язаний щомісяця не пізніше 23 числа кожного звітного місяця передати замовнику оформлені акти за формою КБ-2в, а замовник зобов`язаний протягом п`яти днів, з моменту підписання акту, розглянути його та у випадку відсутності зауважень - підписати, після чого передати його (акт) підряднику (п. 9.3. договору).

Відповідно до п. 9.7. Договору обов`язок з організації здачі-приймання робіт покладається на підрядника.

Згідно п. 18.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №12 від 18.07.2017 до Договору підряду № 2015/62ск від 14.01.2015) він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017, а в частині гарантійних зобов`язань та санкцій за їх порушення - до спливу гарантійного строку.

Вищезазначений договір та додаткові угоди до нього підписані представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

На виконання умов Договору підряду №2015/62ск від 14.01.2015 позивачем було виконано, а відповідачем прийнято підрядні роботи у грудні 2017 року, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт: №55/5496 на суму 204523,20 грн. з ПДВ, №97/5506 на суму 178617,60 грн. з ПДВ, №94/5512 на суму 37826,40 грн. з ПДВ, №95/5511 на суму 107636,40 грн. з ПДВ, №119/5504 на суму 60536,40 грн. з ПДВ, №114/5505 на суму 453306,00 грн. з ПДВ, №91/5508 на суму 44827,20 грн. з ПДВ, №96/5513 на суму 187614,00 грн. з ПДВ, №104/5509 на суму 126618,00 грн., №112/5507 на суму 180462,00 грн.

Вищезазначені акти приймання виконаних підрядних робіт підписані представниками сторін без зауважень.

Крім того, на виконання умов Договору підряду №2015/62ск від 14.01.2015 позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату:

- №Б17-105 від 29.12.2017 на суму 77635,20 грн. з ПДВ;

- №Б17-104 від 29.12.2017 на суму 204523,20 грн. з ПДВ;

- №Б17-112 від 29.12.2017 на суму 178617,60 грн. з ПДВ;

- №Б17-122 від 29.12.2017 на суму 37826,40 грн. з ПДВ;

- №Б17-121 від 29.12.2017 на суму 107636,40 грн. з ПДВ;

- №Б17-108 від 29.12.2017 на суму 60536,40 грн. з ПДВ;

- №Б17-109 від 29.13.2017 на суму 453306,00 грн. з ПДВ;

- №Б17-110 від 29.12.2017 на суму 44827,20 грн. з ПДВ;

- №Б17-120 від 29.12.2017 на суму 187614,00 грн. з ПДВ;

- №Б17-113 від 29.12.2017 на суму 126618,00 грн. з ПДВ;

- №Б17-111 від 29.12.2017 на суму 180462,00 грн. з ПДВ.

Як зазначає позивач, відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості виконаних підрядних робіт за вищезазначеними актами приймання були виконані не в повному обсязі, а лише в розмірі 440064,00 грн., у зв`язку з чим утворилась заборгованість на суму 1225903,20 грн.

Зважаючи на те, що у передбачений Договором строк відповідачем розрахунок за виконані роботи на підставі виставлених рахунків не проведено, а заборгованість у розмірі 1225903,20 грн. так і залишилась несплаченою, наведене стало підставою для звернення позивача із даним позовом до місцевого суду.

Як вже зазначалось вище, Господарським судом Донецької області 16.02.2021 ухвалено рішення у справі №905/1996/20, яким позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1141903,20 грн., 3% річних в сумі 89463,62 грн., інфляційні втрати в сумі 143214,53 грн.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, в порушення умов Договору підряду не було здійснено оплати заборгованості на суму 1141903,20 грн. за виставленими позивачем рахунками (з урахуванням здійсненої відповідачем 14.08.2020 оплати на суму 440064,00 грн.), доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано. За таких обставин місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 1141903,20 грн. При цьому, встановивши обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, суд першої інстанції також дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 89463,62 грн. та інфляційних втрат на суму 143214,55 грн. за період з квітня 2018 по червень 2020.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення присутнього представника, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого суду слід залишити без змін з наступних підстав.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Стаття 174 ГК України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України, цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши умови Договору підряду №2015/62ск від 14.01.2015, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання Глави 61 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За приписами ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту визнані судом обґрунтованими.Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами п. 4.1.1. Договору підряду №2015/62ск від 14.01.2015 сторони дійшли згоди, що розрахунок за виконані роботи у розмірі вартості виконаних робіт здійснюється замовником після підписання двостороннього акту приймання-передачі виконаних робіт шляхом оплати грошовими коштами на поточний рахунок підрядника, вказаний у даному договорі, протягом 45 (сорока п`яти) банківських днів з дати акцепту рахунку підрядника, виставленого на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.

Факт виконання обумовлених договором підрядних робіт підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт: №55/5496 на суму 204523,20 грн. з ПДВ, №97/5506 на суму 178617,60 грн. з ПДВ, №94/5512 на суму 37826,40 грн. з ПДВ, №95/5511 на суму 107636,40 грн. з ПДВ, №119/5504 на суму 60536,40 грн. з ПДВ, №114/5505 на суму 453306,00 грн. з ПДВ, №91/5508 на суму 44827,20 грн. з ПДВ, №96/5513 на суму 187614,00 грн. з ПДВ, №104/5509 на суму 126618,00 грн., №112/5507 на суму 180462,00 грн., підписаних відповідачем 29.12.2017.

При цьому, зазначені акти приймання виконаних підрядних робіт підписані замовником - ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" без заперечень та зауважень. На кожному із зазначених актів міститься акцепт (прийняття пропозиції) ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" щодо оплати цих актів у вигляді відповідного штампу ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" із зазначенням дати акцепту, номера акту та суми, яка належить до сплати за виконані роботи по цьому акту.

Після двостороннього підписання кожного із зазначених актів приймання виконаних підрядних робіт позивачем, в порядку пп. 4.1.1 п. 4.1 Договору, були виставлені відповідачу рахунки на оплату №Б17-104 від 29.12.2017 на суму 204523,20 грн. з ПДВ, №Б17-112 від 29.12.2017 на суму 178617,60 грн., №Б17-122 від 29.12.2017 на суму 37826,40 грн. з ПДВ, №Б17-121 від 29.12.2017 на суму 107636,40 грн. з ПДВ, №Б17-108 від 29.12.2017 на суму 60536,40 грн., №Б17-109 від 29.13.2017 на суму 453306,00 грн. з ПДВ, № Б17-110 від 29.12.2017 на суму 44827,20 грн. з ПДВ, №Б17-120 від 29.12.2017 на суму 187614,00 грн. з ПДВ, №Б17-113 від 29.12.2017 на суму 126618,00 грн., №Б17-111 від 29.12.2017 на суму 180462,00 грн. з ПДВ., які були отримані відповідачем 29.12.2017, про що наявна відповідна відмітка відповідача у правому нижньому кутку на вказаних рахунках.

Враховуючи умови договору, зокрема, п.п. 4.1.1 п. 4.1. та дати акцепту на актах приймання виконаних робіт, судова колегія погоджується з правильним висновком місцевого суду, що відповідач мав оплатити рахунки 07.03.2018 включно (протягом 45 банківських днів з дати акцепту 29.12.2017 з урахуванням святкових днів - 01.01.2018 та 07.01.2018).

Відповідачем 14.03.2018 було здійснено часткову оплату за Договором підряду №2015/62СК від 14.01.2015 на суму 517699,20 грн. з ПДВ за рахунками №Б17-105 (за яким заборгованість позивачем не пред`являлась до стягнення) та №Б17-109В, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с. 117).

В процесі розгляду справи позивачем надано пояснення, що при отриманні 14.03.2018 від відповідача коштів в сумі 517699,20 грн. позивач частину вказаної суми в розмірі 77635,20 грн. зарахував на повне погашення рахунку №Б17-105 від 29.12.2017, а решту коштів - 440064,00 грн., зарахував на часткове погашення рахунку №Б17-109 від 29.12.2017.

У зв`язку з викладеним, позивач просив стягнути з відповідача залишок заборгованість за вказаним рахунком №Б17-109 від 29.12.2017 в розмірі 13242,00 грн.

Отже, місцевим судом вірно встановлено, що неоплаченими залишились роботи на загальну суму 1141903,20 грн.

Зважаючи на викладене, оскільки ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" у відповідності до вимог п. 4.1.1. Договору підряду, тобто протягом 45 (сорока п`яти) банківських днів з дати акцепту актів виконаних робіт та рахунку підрядника, не здійснило сплату заборгованості в сумі 1141903,20 грн. за рахунками №Б17-104 від 29.12.2017 на суму 204523,20 грн. з ПДВ, №Б17-112 від 29.12.2017 на суму 178617,60 грн., №Б17-122 від 29.12.2017 на суму 37826,40 грн. з ПДВ, №Б17-121 від 29.12.2017 на суму 107636,40 грн. з ПДВ, №Б17-108 від 29.12.2017 на суму 60536,40 грн., №Б17-109 від 29.13.2017 на суму 453306,00 грн. з ПДВ (з урахуванням здійсненої відповідачем 14.08.2020 оплати за вказаним рахунком на суму 440064,00 грн.), №Б17-110 від 29.12.2017 на суму 44827,20 грн. з ПДВ, №Б17-120 від 29.12.2017 на суму 187614,00 грн. з ПДВ, №Б17-113 від 29.12.2017 на суму 126618,00 грн., №Б17-111 від 29.12.2017 на суму 180462,00 грн. з ПДВ, а тому, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1141903,20 грн., по оплаті виконаних позивачем робіт.

В апеляційні скарзі відповідач не погоджується з висновком місцевого суду щодо включення до розміру основного боргу заборгованості за рахунком №Б17-109 від 29.12.2017 суми 13242,00 грн., зазначаючи про те, що вказаний рахунок ним був оплачений у повному обсязі згідно платіжного доручення №3000684610.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 14.03.2018 відповідачем було здійснено часткову оплату на користь позивача згідно платіжного доручення №3000684610 на суму 517699,20 грн. (а.с. 117, т.1).

При цьому у реквізитах платіжного документу відповідачем було визначено призначення платежу "Оплата за послуги по договору №2015/62СК від 14.01.2015 згідно рахунків: Б17-105, Б17-109 в тому числі ПДВ 86283,20 грн.".

Позивачем до матеріалів справи надано копію рахунку на оплату №Б17-105 від 29.12.2017, з якого вбачається розмір заборгованості за виконані роботи в сумі 77635,20 грн.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку відповідач самостійно визначив зміст реквізитів "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання в першу чергу за рахунком №Б17-105, а вже потім визначено рахунок №Б17-109.

Отже, зважаючи на те, що ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" під час проведення платежів на користь ТОВ "Барс" самостійно першим визначило рахунок №Б17-105, а вже потім міститься посилання на рахунок №Б17-109, тому кредитор правомірно зараховував сплачені боржником кошти в хронологічному порядку, тобто в першу чергу погашалась заборгованість на суму 77635,20 грн. за рахунком №Б17-105, а залишок суми (440064,00 грн.) був зарахований як оплата по рахунку №Б17-109. Відтак на момент розгляду спору за рахунком №Б17-109 несплачена боржником заборгованість складала 13242,00 грн., що правомірно встановлено місцевим судом.

Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції не мав приймати до розгляду наданий позивачем рахунок №Б17-105, то колегія суддів зауважує, що надана позивачем до матеріалів справи разом з письмовими поясненнями від 02.02.2021 копія рахунку №Б17-105 не була додана до позовної заяви, оскільки не була підставою позову та заборгованість за цим рахунком не заявлялась позивачем до стягнення та згідно платіжного доручення №3000684610 сплачена відповідачем у повному обсязі. Зазначений рахунок був поданий як доказ на спростування аргументів відзиву відповідача та надійшов до місцевого суду до закінчення підготовчого засідання, в якому відповідно до п. 3. ч. 1 ст. 177 ГПК України, суд визначає обставини справи, які підлягають встановленню, та вирішує питання щодо зібрання відповідних доказів.

При цьому, такий доказ не має ключового значення для встановлення хронологічної послідовності визначених відповідачем призначень платежів за рахунками, оскільки така інформація наявна в платіжному дорученні №3000684610, а рахунок №Б17-105 лише підтверджує розмір заборгованості, який підлягає виключенню із загального розміру боргу по рахунку № НОМЕР_1 . У протилежному ж випадку, якщо не виключати оплачену суму по рахунку № НОМЕР_2 в розмірі 77635,20 грн. при визначенні загальної суми заборгованості за договором підряду, то позивач все одно буде мати право на стягнення цієї заборгованості в судовому порядку. Крім того, наявність чи відсутність виключеної заборгованості по рахунку № НОМЕР_2 в контексті дослідження розміру боргу по спірному рахунку № НОМЕР_1 не впливає на загальний розмір заборгованості за Договором підряду №2015/62ск від 14.01.2015.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо неможливості здійснити оплату за договором з тих підстав, що позивачем не було ініційовано внесення змін до договору в частині зміни банківських реквізитів позивача, у зв`язку із запровадженням з 05.08.2019 міжнародного номеру банківських рахунків IBAN.

Як вже зазначалося вище, взяті на себе зобов`язання з оплати виконаних позивачем робіт, які замовник прийняв без зауважень ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" мало виконати в строк до 07.03.2018 включно, у той же час відповідачем не доведено неможливості виконання свого зобов`язання з оплати виконаних робіт впродовж більш ніж одного року до зміни банківських рахунків позивача. Тобто, зазначені обставини виникли задовго до порушення відповідачем господарських зобов`язань.

При цьому, про зміну реквізитів банківських рахунків всіх підприємств у зв`язку із запровадженням міжнародного номеру банківського рахунку (IBAN) відповідачу було достеменно відомо із загальнодоступних та відкритих постанов Національного Банку України, проте останнім не наведено будь-яких аргументів та не надано доказів на підтвердження того, що він звертався до позивача з проханням надати міжнародний номер рахунку IBAN для здійснення оплати за договором підряду, в тому числі з підстав неможливості зійснення відповідачем такої оплати по старому рахунку.

Відповідачем не надано будь-яких доказів неможливості здійснення оплати за договором у зв`язку із невірним зазначенням банківських реквізитів позивача.

Умовами договору підряду, зокрема, п.п. 4.1.1 п. 4.1. передбачено певний порядок здійснення розрахунків між сторонами, однак, укладеним між сторонами правочином не передбачено звільнення відповідача від необхідності виконання зобов`язання з оплати виконаних робіт у випадку неповідомлення замовника про зміну банківських реквізитів підрядника.

Враховуючи наведене, оскільки апелянт не надав господарському суду доказів на підтвердження відсутності заборгованості за Договором підряду №2015/62ск від 14.01.2015, а також не підтвердив неможливості виконання взятих на себе грошових зобов`язань, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновку суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 1141903,20 грн.

Оскільки відповідач свої зобов`язання за Договором підряду №2015/62ск від 14.01.2015 щодо оплати виконаних робіт в обумовлені договором строки не виконав, а отже, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст. 610, 612 ЦК України.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України за період з 07.03.2018 по 15.10.2020 нараховано 3% річних в сумі 89463,62 грн. та інфляційні втрати за період з квітня 2018 по липень 2020 в сумі 143214,53 грн.

Зазначений період було вирахувано позивачем після спливу 45 банківських днів з моменту підписання представниками сторін актів виконаних підрядних робіт від 29.12.2017.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд першої інстанції, перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків прийшов до висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що розрахунки позивача щодо стягнення 3% річних за визначений позивачем період, є методологічно та арифметично вірними, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 89463,62 грн. є такими, що підлягали задоволенню.

Що стосується розрахунку інфляційних втрат, то він є невірним. Згідно здійсненого судом розрахунку, який також перевірений апеляційним судом програмою "Ліга:Закон", сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 143214,55 грн. за період з квітня 2018 по червень 2020. Втім, враховуючи, що за вимогами ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у межах заявленої суми 143214,53 грн.

Посилання заявника апеляційної скарги щодо оплати рахунку №Б17-109 у повному обсязі, що, на його думку, свідчить про відстуність підстави для стягнення штрафних санкцій, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки: по-перше,як вже зазначалось, судом встановлено наявність заборгованості за рахунком №Б17-109 у сумі 13242,00 грн.; по-друге, у даному випадку позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу, 3% річних та інфляційні втрати, у свою чергу останні, у розумінні вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України не являються штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Інші доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" задоволенню не підлягає, а рішення рішення Господарського суду Донецької області від 16.02.2021 у справі №905/1996/20 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рішення Господарського суду Донецької області від 16.02.2021 у справі №905/1996/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 16.02.2021 у справі №905/1996/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Т.Д. Геза

Суддя О.В. Плахов

Повний текст постанови складено 30.04.2021.