Рішення

від 02.03.2021 по справі 200/913/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2021 р. Справа№200/913/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

У січні 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 19 серпня 2020 року № 0001893201 на суму 1 020 грн. та від 19 серпня 2020 року № 0001883201 на суму 500 000 грн.

Позов обґрунтовував тим, що під час проведення фактичної перевірки ним працівникам контролюючого органу були надані певні первинні документи, разом з тим другий примірник акту перевірки вручено не було. Лише по пошті він отримав оскаржені податкові повідомлення-рішення, які відразу же оскаржив в адміністративному порядку, за наслідками чого 22 грудня 2020 року отримав рішення Державної податкової служби України від 07 грудня 2020 року № 34396/6/99-00-06-02-06-06 про залишення скарги без задоволення, а податкових повідомлень-рішень - без змін.

Вважав, що при винесенні оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідачем не враховано те, що для здійснення господарської діяльності він має 17 вантажних транспортних засобів, для обслуговування яких закуповувалося паливо у бензовозі, з якого і здійснювалася заправка пальним безпосередньо в машини.

Так, постачання пального для транспортних засобів здійснювалося продавцем у бензовозах за товарно-транспортними накладними. Заправка автомашин позивача здійснювалася за відповідними внутрішніми документами, їх дозаправка до моменту отримання ліцензії на зберігання пального здійснювалася в момент поставки пального від постачальників на підставі лічильників бензовозів безпосередньо в паливні баки автомашин перед виїздом в рейс. Об`єм бака одного вантажного транспортного засобу в залежності від моделі досягає 900 л (довідка про розмір паливних баків автомашин); в паливних баках може розміститися одночасно до 16 тис. літрів пального для їх безперебійної роботи. Транспортні засоби розташовані на майданчику для цілодобової стоянки великовантажних автомобілів з причепами, який орендується на підставі відповідного договору оренди стоянки транспортних засобів та розташований на території КП Маріупольське ССМУ №4 .

За період з 16 березня 2020 року по 23 квітня 2020 року його транспортні засоби здійснили 87 перевезень вантажу відповідно до товарно-транспортних накладних у кількості 87 шт., що підтверджує використання палива для здійснення господарської діяльності і відсутності підстав та потреби для зберігання пального в спеціалізованих ємностях.

24 квітня 2020 року він придбав ємність для тимчасового зберігання пального виключно для власних потреб; отримав ліцензію від 24 квітня 2020 року №05190414202000638 на тимчасове зберігання палива. Ємність для зберігання палива розташована на орендованій ним території бази КП Маріупольське ССМУ №4 .

До 24 квітня 2020 року, через відсутність у власності або в оренді спеціалізованих ємностей для зберігання, ним зберігання пального не здійснювалося.

Вказані обставини вважав такими, що унеможливлюють застосування штрафних санкцій щодо періоду з 01 квітня по 23 квітня 2020 року.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що положення пп. 54.3.3 п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України зобов`язують контролюючий орган визначити платнику податку суму грошових зобов`язань за штрафними санкціями в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган. Такий обов`язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.

Статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

В разі, коли контролюючий орган діє на підставі ст. 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов`язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

Господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 із зберігання дизельного пального за адресою: АДРЕСА_1 для використання у заправленні власного автотранспорту для забезпечення його виїзду на лінію, відповідає поняттю зберігання пального, що наведено у Законі України Про державне регулювання виробництву і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , а автостоянка з нежитловими приміщеннями та ємністю об`ємом 6700 л відповідає поняттю місця зберігання пального. Відповідно, господарська діяльність позивача із зберігання пального підлягає ліцензуванню відповідно до вказаного Закону, а позивач - отриманню ліцензії на право зберігання пального.

Згідно з відомостями інформаційних баз даних ДПС для забезпечення здійснення статутної діяльності, пов`язаної з використанням вантажного автотранспорту, а саме для зберігання пального, ФОП ОСОБА_1 отримав ліцензію від 24 квітня 2020 року №05190414202000638 на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки з терміном дії ліцензії з 24 квітня 2020 року до 24 квітня 2025 року, оплаченої терміном на 1 рік з 24 квітня 2020 року до 24 квітня 2021 року, з адресою місця зберігання пального: АДРЕСА_1 ; загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального - 6700 л.

Головним управлінням ДПС у Донецькій області в присутності позивача проведено фактичну перевірку позивача, за результатами якої складено відповідний акт перевірки.

Фактичною перевіркою встановлено, що позивач здійснював зберігання 6700 л дизельного пального з 01 квітня 2020 року по 23 квітня 2020 року (включно) у ємності загальній місткістю 7,5 куб.м, що використовуються для зберігання пального, за адресою: АДРЕСА_1 , без наявності ліцензії на право зберігання пального, чим порушив ч. 1 ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництву і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , за що абз. 8 ч. 2 ст. 17 цього Закону встановлені фінансові санкції у вигляді штрафу.

Крім того, в порушення вимог п. 85.2 ст.85 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючого органу позивачем не надано в повному обсязі до перевірки документів, пов`язаних з предметом перевірки.

За результатами проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 30 червня 2020 року № 0127/05-99-19-32/ НОМЕР_1 , від підписання та отримання якого позивач відмовився, про що складено відповідний акт. Другий примірник акту перевірки було направлено поштою з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача (поштове відправлення № 8751701769907, яке повернуто з відміткою за закінченням терміну зберігання ).

На підставі акту перевірки складені оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Вважав, що діяв відповідно до вимог законодавства; оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідали вимогам законодавства і винесені в межах повноважень, що надані податковому органу.

Посилання позивача на те, що все пальне, яке надходило до нього, заливалося у паливні баки транспортних засобів, які (як вбачається з наданих до матеріалів справи договорів оренди автомобілів) належать позивачу на праві користування відповідно до наданих до матеріалів справи договорів оренди транспортних засобів, вважав безпідставними, оскільки відсутня технічна документація щодо обсягу паливних баків на автотранспорт, що знаходиться у позивача на праві користування, а надана позивачем довідка про розмір поливних баків, що підписана позивачем, не є належним доказом відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України. Окрім того, не надано жодного доказу на відвантаження дизельного пального шляхом заправки автотранспорту з бензовозу.

Постачання палива від ТОВ Параллель-М ЛТД до ФОП ОСОБА_1 (відповідно до наданих товарно-транспортних накладних (далі - ТТН)) здійснювалося за договорами поставки нафтопродуктів.

Умовами договору поставки нафтопродуктів від 26 грудня 2019 року № 0023/20/О, що укладений між ТОВ Параллель-М ЛТД та ФОП ОСОБА_1 , передбачено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, що затверджена наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496.

Інструкцією не передбачено відпуск (відвантаження) нафтопродуктів з автоцистерни безпосередньо в паливні баки транспортних засобів. За змістом положень вказаної Інструкції таке відвантаження з автоцистерни відбувається безпосередньо в спеціальні резервуари.

Жодних документів безпосередньо від ТОВ Параллель-М ЛТД про погодження заправити авто з бензовозу або фактичне вчинення вказаного заходу не надано.

Відповідач просив в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, якою підтримав доводи позовної заяви та зазначав, наступне.

Щодо резервуару на зберігання пального, то до складу майна, яке отримано в оренду на підставі договору оренди стоянки транспортних засобів від 01 січня 2020 року з урахуванням розрахунку орендної плати до нього, які надаватися відповідачу, не входить ємність для тимчасового використання палива або майданчик для встановлення такої ємності.

За адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано декілька юридичних осіб, як мають транспортні засоби, та декілька орендарів орендують майно, серед яких і позивач. Забезпечення сусідських стосунків між орендарями та власниками майна досягається за рахунок неухильного дотримання умов договору та правил використання лише того майна, яке орендовано даним суб`єктом господарювання.

Оскільки позивач за вказаною адресою орендує майно, серед якого не було споруд та/або обладнання та/або ємності, а також не було погодження на облаштування своєї ємності до 24 квітня 2020 року, тому вважав, що податковим органом не доведений факт використання ним такої ємності для зберігання пального до 24 квітня 2020 року.

Щодо використання в господарській діяльності 17 вантажних машин (як власних так і орендованих), то даний факт не є спірним.

Об`єм бака одного вантажного транспортного засобу досягає 900 л, тому в паливних баках може розміститися одночасно до 16 тис. літрів пального для їх безперебійної роботи.

Бензовоз для заправки машин прибував за адресою: АДРЕСА_1. Про заправлення машин з бензовозу свідчить той факт, що відповідно до видаткової накладної № 111776 від 15 квітня 2020 року та товарно-транспортної накладної № 1-ТТН № ПМОО-005190 ФОП ОСОБА_1 отримав 8042,38 л палива, що значно перевищує об`єм ємності, що була встановлена 24 квітня 2020 року, та підтверджує пояснення позивача щодо заправлення машин паливом з бензовозу.

Відповідні пояснення позивача з цього питання відповідачем враховані не були.

Зберігання пального в паливних баках транспортних засобів/технічному обладнанні/пристроях не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки дані резервуари не являються нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території) згідно із законом.

Щодо не відповідності доказової бази відповідача вимогам законодавства, то відповідно до п. 85.7 ст. 85 Податкового кодексу України отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Згідно з п. 85.8 ст. 85 вказаного Кодексу посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідач не додав до відзиву опис, що не дає можливість встановити походження даних документів.

Копії документів, що надані до відзиву, не мають позначки про їх засвідчення платником податків та не скріплені його печаткою, що суперечить зазначеним вимогам.

Щодо безпідставності висновків перевірки про не надання первинних документів, то відповідачем не складався акт про відмову платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу, що передбачений п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України, що надає можливість дійти висновку про те, що позивач надавав всі первинні документи до перевірки та не перешкоджав проведенню перевірки.

Додаток № 2 до акту перевірки не містить інформації про номер та реквізити акту перевірки і підписів перевіряючих, а в додатку № 3 до акту перевірки відсутні підписи перевіряючих, тому зазначені документи не можуть бути доказами в судовій справі, оскільки вони суперечать нормам п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України.

Вважав, що позивачем, на відміну від відповідача, надані суду усі докази (документи), які підтверджують неправомірність та необґрунтованість оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Просив задовольнити позов.

Відповідач, після отримання відповіді на відзив, подав додаткові пояснення, в яких зазначав, зокрема, що позивач самостійно в позові та відповіді на відзив зазначав, що під час проведення перевірки ним були подані певні первинні документи, що не зовсім відповідає його твердженню про неможливість встановити походження даних документів.

На виконання вимог п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України податковим органом складено акт про відмову надання документів до перевірки, в якому зазначено, які саме документи позивачем не надані, серед них, зокрема документи, що підтверджують право власності або право користування ємності.

Окрім того, в матеріалах справи міститься акт відмови від підписання та отримання акта перевірки.

Тому, вважав, що деякі недоліки в оформлені результату перевірки (не складання опису), не свідчать по наявність підстав для скасування відповідного рішення контролюючого органу.

Також пояснив, що в додатку №2 до акту перевірки допущено технічну помилку - помилково зазначено, що його складено за період "з 01.07.2020", тоді як правильно - з 01.07.2019.

Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, що затверджена наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496, не передбачено відпуск (відвантаження) нафтопродуктів з автоцистерни безпосередньо в паливні баки транспортних засобів. За змістом положень вказаної Інструкції таке відвантаження з автоцистерни відбувається безпосередньо в спеціальні резервуари.

Вважав доведеним факт зберігання пального ФОП ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2020 року до 23 квітня 2020 року (включно) за адресою: АДРЕСА_1 , без наявності ліцензії на право зберігання пального, за що абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництву і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального встановлені фінансові санкції у вигляді штрафу.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області (Маріупольське управління, Лівобережна ДПІ).

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є вантажні перевезення автомобільним транспортом (код КВЕД 49.41); додатковими, зокрема: техобслуговування та ремонт моторних транспортних засобів (код КВЕД 45.20), оптова торгівля запасними частинами та приладдям для автомобілів (код КВЕД 45.31), роздрібна торгівля запасними частинами і приладдям для автомобілів (код КВЕД 45.32).

На підставі договору оренди стоянки транспортних засобів від 01 січня 2020 року, акту прийму-передачі до нього від 01 січня 2020 року позивач як орендатор прийняв у платне використання: - майданчик для цілодобової стоянки великовантажних автомобілів з причепами; - майданчик під зварювальний пост; - підсобне приміщення закріплене за РММ, що розташовані на території бази підприємства КП Маріупольське ССМУ №4 за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до розрахунку орендної плати від 01 січня 2020 року орендну плату розраховано: для стоянки машин; для стоянки машин в ремонті; оренда приміщення скріпленого за РММ; оренда майданчика під зварювальний пост; використання боксу для ремонту.

За вказаною адресою на стоянці перебувають вантажні транспортні засоби, 1 з яких позивач має у власності (підтверджується відповідним технічним паспортом) та 16 - орендує на підставі відповідних договорів оренди (від 01 січня 2020 року, 02 січня 2020 року, 03 січня 2020 року, 05 січня 2020 року). Ці транспортні засоби працюють на дизельному паливі, і їх позивач використовує для здійснення своїю господарської діяльності.

Дизельне пальне для них позивач придбавав, зокрема у ТОВ Параллель-М ЛТД на підставі укладеного з вказаним підприємством договору поставки нафтопродуктів від 26 грудня 2019 року № 0023/20/О, умовами якого (п. 7.3 договору) передбачено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, що затверджена наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496, та Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, що затверджена наказом Мінпаливенерго України, Держспоживстандарту України від 04 червня 2007 року № 271/121 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04 липня 2007 року за №762/14029.

Дизельне паливо доставлялося від ТОВ Параллель-М ЛТД до позивача відповідним вантажоодержувачем, та розвантажувалося у пункті розвантаження за адресою: АДРЕСА_1 (що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними).

Крім вказаного договору поставки нафтопродуктів, позивач уклав і інші договори на поставку нафтопродуктів, зокрема: 16 січня 2020 року між позивачем як покупцем та ТОВ Сітонія-Ойл як постачальником укладено договір поставки №16/01/20-2; 09 червня 2020 року між позивачем як покупцем та ТОВ Восток Енерджи як постачальником укладено договір поставки №09/06/20.

24 квітня 2020 року позивач отримав ліцензію (реєстраційний №05190414202000638) на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової обробки на термін з 24 квітня 2020 року по 24 квітня 2025 року; адреса місця зберігання: АДРЕСА_1 ; загальна місткість резервуарів, що використовується для зберігання пального 6700 літрів.

На підставі договору поставки від 24 квітня 2020 року № 04/20, відповідної специфікації від 24 квітня 2020 року № 1 (яка є додатком до вказаного договору) та видаткової накладної до нього від 24 квітня 2020 року № 10 позивач придбав ємність для тимчасового зберігання пального виключно для власних потреб місткістю 6,7 т (6700 л).

Як пояснив позивач, вказана ємність з 24 квітня 2020 року розташована на орендованій ним території бази КП Маріупольське ССМУ №4 .

Вказані обставини не є спірними.

В період з 23 червня 2020 року по 26 червня 2020 року службовими особами Головного управління ДПС у Донецькій області на підставі наказу Головного управління ДПС у Донецькій області від 18 червня 2020 року №695 (про проведення фактичної перевірки позивача з 19 червня 2020 року тривалістю не більше 10 діб за період діяльності з 01 січня 2019 року по 28 червня 2020 року), направлень на проведення фактичної перевірки від 18 червня 2020 року № 756 та № 755 в присутності позивача - суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 проведено його фактичну перевірку за адресою: АДРЕСА_1 , з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та/або пального.

За результатом перевірки складено акт від 30 червня 2020 року № 0127/05-99-19-32/ НОМЕР_1 .

Актом перевірки встановлені наступні обставини.

Згідно з відомостями, які містяться в інформаційних базах даних ДПС України, видами діяльності ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено 49.41 (основний) - вантажний автомобільний транспорт.

Фактичною перевіркою встановлено, що у перевіряємий період згідно з даними обліку та наданими документами ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність за видами вантажний автомобільний транспорт .

ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області надано форму 20-ОПП про наявність об`єктів, а саме:

- 17 об`єктів оподаткування - 17 одиниць автомобільного вантажного транспорту за адресою: АДРЕСА_1 ;

- автостоянка за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з відомостями інформаційних баз даних ДПС України, Єдиного реєстру податкових накладних та Єдиного реєстру акцизних накладних встановлено, що за період перевірки ФОП ОСОБА_1 здійснював у тому числі господарську діяльність з придбання дизельного пального (за кодом товару згідно з УКТЗЕД 271019430); за перевіряємий період не встановлено фактів реєстрації ФОП ОСОБА_1 податкових та акцизних накладних іншим суб`єктам господарювання на реалізацію пального.

Фактично в ході перевірки встановлено, що станом на 23 червня 2020 року о 14 год. 35 хв. на території автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , розташована металева ємність об`ємом 7,5 куб.м, у якій станом на день виходу позивачем зберігалося дизельне пальне за кодом товару згідно з УКТ ЗЕД 2710194300 у кількості 6500 л.

В ході перевірки позивачем надано договір оренди автостоянки транспортних засобів від 01 січня 2020 року № 1 з КП Маріупольське ССМУ №4 (код ЄДРПОУ 01241295), на підставі якого він орендував площадки для стоянки вантажних автомобілів з причепами, площадки під зварювальний піст та підсібне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході перевірки, на підставі відомостей інформаційних баз даних ДПС України, підтверджених даними бухгалтерського обліку позивача встановлено, що за період перевірки ФОП ОСОБА_1 здійснював придбання дизельного пального (важкі дистиляти - за кодом товару згідно з УКТЗЕД 2710194300) у ТОВ Параллель-М ЛТД , а саме: 16 березня 2020 року, 25 березня 2020 року, 01 квітня 2020 року, 06 квітня 2020 року, 13 квітня 2020 року, 15 квітня 2020 року, 21 квітня 2020 року (додатки 1, 2, 3 до акту).

Фізичний відпуск дизельного пального постачальниками ТОВ Параллель-М ЛТД здійснювався на підставі наданих до перевірки та доданих до акту перевірки таких документів, як:

- видаткова накладна від 16 березня 2020 року №78355 - 5953 л;

- товарно-транспортна накладна форма №1-ТТН (нафтопродукти) №ПМОО-003624 від 16 березня 2020 року на 5953 л (резервуар №1), пункт розвантаження: АДРЕСА_1;

- видаткова накладна від 25 березня 2020 року №89710 - 6300,65 л;

- товарно-транспортна накладна форма №1-ТТН (нафтопродукти) від 25 березня 2020 року №ПМОО-004145 на 6300,65 л (резервуар №9), пункт розвантаження:АДРЕСА_1;

- видаткова накладна від 01 квітня 2020 року №97437 - 5944,910 л;

- товарно-транспортна накладна форма №1-ТТН (нафтопродукти) від 01 квітня 2020 року №ПМОО-004533 на 5944,910 л (резервуар №9), пункт розвантаження: АДРЕСА_1;

- видаткова накладна від 02 квітня 2020 року №102168 - 6047,320 л;

- товарно-транспортна накладна форма №1-ТТН (нафтопродукти) від 02 квітня 2020 року №ПМОО-004589 на 6047,32 л (резервуар №9), пункт розвантаження: АДРЕСА_1;

- видаткова накладна від 06 квітня 2020 року №102168 - 6035,920 л;

- товарно-транспортна накладна форма №1-ТТН (нафтопродукти) від 06 квітня 2020 року №ПМОО-004735 на 6035,920 л (резервуар №1), пункт розвантаження: АДРЕСА_1;

- видаткова накладна від 15 квітня 2020 року №111776 - 8042,38 л;

- товарно-транспортна накладна форма №1-ТТН (нафтопродукти) від 15 квітня 2020 року №ПМОО-005190 на 8042,38 л (резервуар№9), пункт розвантаження: АДРЕСА_1 .

За даними зазначених документів, даними бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_1 та наданими при перевірці поясненнями ФОП ОСОБА_1 за вказаною адресою здійснювалося приймання пального ( Важкі дистиляти за кодом товару УКТЗЕД 2710194300) від постачальника ТОВ Параллель-М ЛТД у резервуари № 1 та № 9, яке завозилося бензовозами та зберігалося у резервуарі та в подальшому використовувалося виключно для власних потреб.

Вказаним актом зроблено висновок про порушення позивачем:

1) ч.ч. 1 та 8 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництву і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , а саме зберігання позивачем дизельного пального з 01 квітня 2020 року по 23 квітня 2020 року (включно) у ємності, що використовуються для зберігання пального, за адресою: АДРЕСА_1 , без наявності ліцензії на право зберігання пального, за що абз. 8 ч. 2 ст. 17 цього Закону встановлена відповідальність у вигляді штрафу;

2) п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України - ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Податковим кодексом України. Як встановлено актом посадовим особам контролюючого органу позивачем не надано в повному обсязі до перевірки документів, пов`язаних з предметом перевірки, а саме до перевірки не надано в повному обсязі за перевіряємий період документів щодо придбання (покупки) пального: накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки, виписки банку, тощо (детально відображено в окремому акті, який є додатком до акту перевірки).

В акті перевірки відображено, що журнал реєстрації перевірок контролюючих органів не надано; зауваження до акту перевірки в ході перевірки не надходили.

До акту перевірки додані:

перелік документів, які необхідно надати до перевірки за перевіряємий період відповідно до вимог ст. 85 Податкового кодексу України, який отриманий позивачем 23 червня 2021 року, тобто в перший день перевірки (додаток №1 до акту перевірки);

перелік податкових накладних, зареєстрованих постачальником ФОП ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі податкових накладних, щодо реалізації пального за кодом товару УКТ ЗЕД 2710194300 за період з 01 липня 2019 року (допущено описку - помилково зазначено з 01.07.2020 ) по 23 червня 2020 року (додаток №2 до акту перевірки, в якому відображено факт складання на користь позивача протягом періоду, що перевірявся, податкових накладних постачальниками: ТОВ Інтергеоком , ТОВ Оіл-Трейд 2018 ,ТОВ Белнафтогаз , ТОВ Ріда групп , ТОВ Параллель-М ЛТД , ТОВ Стонія-Ойл , ТОВ Восток Енерджі );

перелік акцизних накладних, зареєстрованих постачальником ФОП ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі акцизних накладних, щодо реалізації важких дистилятів (газойлі) за кодом товару УКТ ЗЕД 2710194300 за період з 01 липня 2019 року по 23 червня 2020 року (додаток №3 до акту перевірки);

копії відповідних видаткових накладних та товарно-транспортних накладних лише щодо ТОВ Параллель-М ЛТД , на які містяться посилання в акті перевірки;

копії договорів поставки від 26 грудня 2019 року № 0023/20/О, від 16 січня 2020 року №16/01/20-2 та від 09 червня 2020 року №09/06/20;

копію договору оренди автостоянки;

письмові пояснення ФОП ОСОБА_1 ;

фото ємкості, зроблене 23 червня 2020 року о 14:37:41;

акт відмови від надання документів;

акт відмови від підписання та отримання акту перевірки.

В доданих до акту перевірки письмових поясненнях від 23 червня 2020 року позивач зазначав, що 23 червня 2020 року станом на 14 год. 35 хв. в резервуарі за адресою АДРЕСА_1 знаходяться фактичні залишки дизельного пального в кількості 6500 л, яке використовується виключно для власних потреб, зберігається в зазначеній ємності та використовується по мірі виїзду автотранспорту на маршрут; додатково будуть надані документи на придбання пального, оплата за пальне та відомості до списання пального; психологічного, морального і фізичного тиску з боку співробітників органу ДПС не було.

Перед початком проведення фактичної перевірки позивачу були пред`явлені службові посвідчення працівників ДПС, наказ та направлення на перевірку (що також відображено в акті перевірки), про що позивач особисто зробив відповідні записи в направленнях.

В акті перевірки також відображено, що від підписання та отримання акту перевірки позивач відмовився, про що складено відповідний акт

30 червня 2020 року відповідачем складено акт № 0127/05-99-19-32-2/ НОМЕР_1 відмови від надання документів до перевірки, в якому відображено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України відмовився від надання посадовим (службовим) особам органів державної фіскальної служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки; до перевірки не надані в повному обсязі за перевіряємий період наступні документи:

- накладні, товарно-транспортні накладні, та інші документи що свідчать про ведення обліку пального за місцем збереження;

- регістри бухгалтерських рахунків, які підтверджують відображення обліку товарів;

- документи, що підтверджують право власності або право користування ємності.

30 червня 2020 року відповідачем складено акт 0127/05-99-19-32-1/ НОМЕР_1 відмови від підписання та отримання акту перевірки, у зв`язку з чим 01 липня 2020 року акт перевірки позивачу надісланий по пошті рекомендованим листом з повідомленням про вручення (код повідомлення № 8751701769907), однак 03 серпня 2020 року повернутий відправнику з відміткою за закінченням терміну зберігання .

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийняті податкові повідомлення-рішення:

1) від 19 серпня 2020 року № 0001883201, яким за порушення ч.ч. 1 та 8 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництву і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та абз. 8 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону до суб`єкта господарювання застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу (за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального ) в сумі 500 000 грн.;

2) від 19 серпня 2020 року № 0001893201, яким за порушення п. 85.2 ст. 85 Податковим кодексом України на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 121.1 ст. 121 вказаного Кодексу до суб`єкта господарювання застосовані штрафні (фінансові) санкції у вигляді штрафу в сумі 1 020 грн.

Вказані податкові повідомлення рішення позивачем оскаржені в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України від 07 грудня 2020 року № 34396/6/99-00-06-02-06-06 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вказане рішення позивачем отримано 22 грудня 2020 року.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, як, зокрема:

здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (пп. 191.1.14 п. 191.1 ст. 191);

здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (пп.191.1.16 п. 191.1 ст. 191);

проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (пп.191.1.17 п. 191.1 ст. 191);

забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. (пп.191.1.34 п. 191.1 ст. 191).

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п. 75.1 ст. 75 вказаного Кодексу).

Відповідно до п.п. 80.1, 80.2 ст.80 вказаного Кодексу фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, що передбачені вказаним пунктом ст. 80 Кодексу.

Згідно з п. 80.2.5 ст. 80 Кодексу така перевірка проводиться у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Контролюючим органом фактична перевірка проводилася на підставі п. 80.2.5 ст. 80 Податкового кодексу України, а саме для здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що відповідало вимогам законодавства.

Згідно з п. 81.1 ст. 81 Кодексу посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 81.2 ст. 81 Кодексу у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Порушень відповідачем наведених вимог законодавства судом не встановлено.

Щодо акту перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п. 86.5 ст. 86 вказаного Кодексу акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Так, відповідно до п. 58.3 ст. 58 вказаного Кодексу податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Кодексу документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з абз. 6 п. 42.4 ст. 42 Кодексу у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідачем дотримані наведені положення законодавства.

Посилання позивача не те, що йому не було вручено примірник акту перевірки є безпідставними, оскільки від його отримання позивач відмовився, що відображено в акті перевірки та про що у встановленому порядку складено відповідний акт.

Отже позивач знав про існування акту перевірки.

Акт перевірки у встановленому порядку рекомендованим листом з повідомленням про вручення надсилався на податкову адресу позивача як платника податків, не вручений за закінченням терміну зберігання на поштовому відділенні (про що поштовою службою зроблено відповідну відмітку), тобто з не залежних від податкового органу підстав, та відповідно до вимог Податкового кодексу України вважається врученим.

Щодо оскаржених податкових повідомлень-рішень

Згідно з п. 111.2 ст. 111, п. 113.3 ст. 113, п. 116.1 ст. 116 Податкового кодексу України за порушення законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, встановлюється фінансова відповідальність, яка застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19 серпня 2020 року № 0001883201 на суму 500 000 грн.

Статтею 1 Закону України Про державне регулювання виробництву і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального визначено, що наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до останнього речення ч. 1, ч. 8 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництву і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Як встановлено актом перевірки та підтверджено матеріалами справи, 24 квітня 2020 року позивач отримав ліцензію (реєстраційний №05190414202000638) на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової обробки; адреса місця зберігання: АДРЕСА_1. Однак, станом на 23 червня 2020 року, тобто до отримання вказаної ліцензії, за цією адресою позивач в металевій ємності об`ємом 7,5 куб.м зберігав дизельне пальне за кодом товару згідно з УКТ ЗЕД 2710194300 у кількості 6500 л без наявності ліцензії.

Статтею 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального встановлена відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з абз. 8 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону (в редакції, яка була чинною та підлягала застосуванню на час винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення) до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

За порушення ч. 1, ч. 8 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництву і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , що знайшло підтвердження в ході розгляду справи, до позивача правомірно застосована фінансова санкція у вигляді штрафу в порядку та розмірі, що відповідали вимогам законодавства.

Щодо посилань позивача в цій частині на те, що до моменту отримання ним ліцензії на зберігання пального заправка транспортних засобів позивача здійснювалася з бензовозів безпосередньо в паливні баки транспортних засобів, то такі посилання є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на обставинах справи і суперечать положенням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затверджена наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496.

Так, згідно з пп. 5.1.1 пп. 5.1 п. 5, пп.7.2 п. 7 цієї Інструкції приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі - продажу тощо (далі - договір).

Відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом.

Відповідно до пп.7.5.1, 7.5.8 пп.7.5 п. 7 Інструкції нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Згідно з пп.8.1 п.8 Інструкції приймання та здавання нафтопродуктів здійснюються у резервуарах вантажоодержувача або вузлах обліку (якщо інше не передбачено умовами постачання нафтопродуктів за договором.

Відповідно до пп.10.2.6 пп.10.2 п. 10 і пп.10.3.2.1 пп.10.3.2 пп.10.3 п.10 Інструкції нафтопродукти повинні бути прийняті в резервуари за їх марками та видами (дизельне паливо за масовою часткою сірки).

Відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП (додаток 16).

Отже, положеннями вказаної Інструкції не передбачено відпуск (відвантаження) нафтопродуктів з автоцистерни безпосередньо в паливні баки транспортних засобів. За змістом положень цієї Інструкції таке відвантаження з автоцистерни відбувається безпосередньо в спеціальні резервуари.

Аналогічний правовий висновок з цього питання міститься в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року в справі №200/7322/20-а.

На необхідність дотримання вказаної Інструкції міститься посилання і в договорі поставки нафтопродуктів від 26 грудня 2019 року № 0023/20/О, що укладений між позивачем та ТОВ Параллель-М ЛТД , щодо якого позивачем подані документи. Так, п. 7.3 договору передбачено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до вимог вказаної Інструкції.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19 серпня 2020 року № 0001893201 на суму 1 020 грн.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів, визначений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, що затверджена наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496.

Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Облік пального та пов`язаних з ним операцій має підтверджуватися відповідними документами.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.6 ст. 86 вказаного Кодексу визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Згідно з п. 121.1 ст. 121 вказаного Кодексу незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

За порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, які знайшли підтвердження в ході розгляду справи, до позивача правомірно в порядку та розмірах, установлених законодавством застосовано штрафні (фінансові) санкції у виді штрафу, про що правомірно винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Посилання позивача в цій частині на нескладання відповідачем акту про відмову платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу, що, на його думку, підтверджує надання ним всіх документів, є неприйнятними, оскільки спростовані наявними у справі доказами, а саме актом відмови від надання документів до перевірки (акт від 30 червня 2020 року № 0127/05-99-19-32-2/ НОМЕР_1 ), в якому зазначені документи, що не були подані позивачем до перевірки.

Саме наявність акту перевірки з встановленими ним обставинами в цій частині та акту відмови від надання документів, який є його невід`ємною частиною, є підставою для висновку про порушення позивачем п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, з огляду на що сам по собі факт нескладання податковим органом опису поданих документів (на що посилався позивач у відповіді за відзив, хоча і не зазначав це підставою позову) не має вирішального значення до справи.

Щодо акту перевірки як доказу

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Матеріали перевірки - це:

акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною;

заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду);

пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 розд. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пункт 1 розд. IV вказаного Порядку регулює питання інформативних додатків до акту (довідки) документальної перевірки, до яких належать в тому числі всі інші акти, що складені під час перевірки.

Згідно з п. 2 розд. IV вказаного Порядку усі додатки, які складені під час перевірки та містять інформацію про діяльність платника податку (крім додатків, що містять інформацію службового характеру, аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків та про опрацювання встановлених ризикових операцій, матеріали зустрічних звірок), відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими особами контролюючого органу, які здійснили перевірку, та платником податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) та додаються до двох примірників акта (довідки) документальної перевірки та є його (її) невід`ємною частиною.

Таким чином, у Порядку чітко зазначено, що акт (який являється передумовою прийняття податкового повідомлення-рішення) є носієм доказової інформації про виявленні порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 02 липня 2019 року в справі №819/2737/13 за результатом аналізу Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що був затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 та містив аналогічні положення, що й Порядок, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, а також за результатами аналізу чинного Порядку висловлена Верховним Судом в постанові від 03 грудня 2019 року в справі № 1440/1965/18.

Актом перевірки як носієм доказової інформації (з урахуванням додатків до нього, які є його невід`ємною частиною) підтверджено факт дотримання відповідачем положень законодавства, що регулюють проведення фактичної перевірки платника податків, та порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Посилання позивача на відсутність в додатку № 2 до акту перевірки інформації про номер та реквізити акту перевірки і підписів перевіряючих, а в додатку № 3 до акту перевірки підписів перевіряючих - є неприйнятними, оскільки спростовані наявними у справі доказами, а саме вказаними додатками, які містять ці відомості та підписи, і складені у відповідності до вимог законодавства.

За встановлених актом перевірки та судом обставин жодне з посилань позивача не спростовують факт порушення позивачем наведених в акті перевірки вимог законодавства та необхідність понесення ним відповідальності за такі порушення.

Отже, станом на час розгляду судом даної адміністративної справи матеріалами справи та поданими до суду доказами підтверджений факт порушення позивачем вимог податкового законодавства, за що щодо нього правомірно винесені оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

З огляду на наведене правові підстави для задоволення позову із зазначених в ньому підстав - відсутні.

Виходячи з вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень не підлягають.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 02 березня 2021 року.

Суддя Т.В. Логойда