Постанова

від 22.02.2021 по справі 580/1444/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1444/19 Суддя (судді) першої інстанції: Трофімова Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Єгорової Н.М.

за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.

розглянувши у відритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_1 , Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року (повний текст складено 25 липня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення коштів і моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації, в якому просила:

- визнати протиправним і скасувати акт індивідуальної дії - наказ відповідача від 24.05.2018 № 22к;

- визнати протиправним акт індивідуальної дії - наказ відповідача від 30.05.2018 № 25к;

- визнати протиправним та скасувати акт індивідуальної дії - наказ відповідача від 04.06.2018 № 26к;

- визнати протиправним і скасувати акт індивідуальної дії - наказ відповідача від 18.06.2018 № 30к;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 премію у розмірі 50% від окладу та надбавку за високі досягнення у праці у розмірі 45% від окладу за травень та червень місяці, що не виплачено позивачу у сумі 3274,15 грн;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 70000,00 грн моральної шкоди.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації щодо не нарахування на користь ОСОБА_1 надбавку за високі досягнення у праці у розмірі 45% за травень та червень місяці 2018 року, зобов`язано Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 надбавку за високі досягнення у праці у розмірі 45% за травень та червень місяці 2018 року, стягнуто з Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації на користь ОСОБА_1 3872,00 грн моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог та в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції помилково встановлено факт нарахування позивачу надбавки за високі досягнення у праці в 2018 році.

Позивач також подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове про задоволення позову повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що у відповідача були відсутні підстави для відсторонення її від виконання посадових обов`язків, дисциплінарне провадження здійснювалось із порушеннями, тому вона має право на отримання премії та відшкодування моральної шкоди.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 апеляційні скарги ОСОБА_1 , Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації залишено без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.01.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив, що позивач не була належним чином повідомлена про день, час та місце судового розгляду та судом не було враховано наявність клопотання позивача щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2021 задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Про день, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення та інформацією про відстеження поштових відправлень з офіційного вебпорталу УДППЗ Укрпошта (а.с.20-22 т.3).

22.02.2021 до суду надійшло клопотання відповідача про апеляційний розгляд справи без участі його представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач працювала на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та документообігу - головним бухгалтером управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації з 22.12.2015, що підтверджується наказом від 22.12.2015 № 72-к (а.с.215 т.1)

У зв`язку з проведенням дисциплінарного провадження 24.05.2018 відповідачем видано наказ №22-к, яким позивача відсторонено від виконання посадових обов`язків з 24.05.2018 на час здійснення дисциплінарного провадження, вирішено здійснювати оплату праці позивача за результатами розгляду дисциплінарного провадження в установленому порядку. Звернуто увагу позивача, що на час відсторонення від посадових обов`язків, вона зобов`язана перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку управління та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження (а.с.22 т.1).

30.05.2018 відповідачем прийнято наказ №25-к, відповідно до якого за результатами зовнішнього оцінювання діяльності головного бухгалтера бюджетної установи Комісія оцінила незадовільним виконання ОСОБА_1 своїх повноважень за звітний 2017 рік та вирішено оголосити позивачу догану (а.с.23 т.1).

Наказом Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації від 04.06.2018 №26-к на підставі ст.72 Закону України Про державну службу та відповідно до пп.11 п.9 Положення про управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської ОДА, у зав`язку з проведенням дисциплінарного провадження ОСОБА_1 знову відсторонено від виконання посадових обов`язків з 04.06.2018 на час здійснення дисциплінарного провадження (а.с.41 т.1).

18.06.2018 відповідачем прийнято наказ №29-к, яким закрито дисциплінарне провадження відносно позивача, ініційоване за результатами виконання доручення начальника управління від 24.05.2018 №1256/01, доручено головному спеціалісту відділу бухгалтерського обліку та документообігу Красюку О.С. здійснити оплату праці ОСОБА_1 за період з 04.06.2018 по 17.06.2018 в установленому порядку (а.с.51 т.1).

Наказом від 18.06.2018 №30-к з метою з`ясування обставин вчинення дисциплінарного проступку, виявлення причин та умов, що призвели до порушення державним службовцем своїх повноважень та полягають у винесенні ГУ ДКС України попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства від 01.06.2018 №09.1-12/270-2167, відкрито дисциплінарне провадження щодо невиконання або неналежного виконання своїх посадових обов`язків ОСОБА_1 . Зобов`язано дисциплінарну комісію управління в повному обсязі визначити ступінь вини, характер і тяжкість дисциплінарного проступку та надати пропозиції щодо накладення на позивача дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження, відсторонено ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків з 18.06.2018 на час здійснення дисциплінарного провадження (а.с.50 т.1).

Листом Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у м.Києві, Київській, Чернігівській та Черкаській областях від 19.06.2018 №543/ТО04041-18 позивача повідомлено про проведення позапланової перевірки в Управлінні у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації, за результатами якої до Управління направлено обов`язкову до виконання вимогу Про скасування наказу Управління від 30.05.2018 №25-к Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (а.с.61-62 т.1).

Наказом відповідача від 22.06.2018 №35-к скасовано наказ управління від 30.05.2018 №25-к Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності , головному спеціалісту відділу бухгалтерського обліку та документообігу Красюку О.С. доручено здійснити оплату праці ОСОБА_1 за період з 24.05.2018 по 29.05.2018 в установленому порядку (а.с.64 т.1).

22.06.2018 Управлінням у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації видано наказ №36-к, яким вирішено наказ управління від 18.06.2018 №30-к Про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 вважати таким, що втратив чинність, доручено головному спеціалісту відділу бухгалтерського обліку та документообігу Красюку О.С. здійснити оплату праці ОСОБА_1 за період з 18.06.2018 по 20.06.2018 в установленому порядку (а.с.138 т.1).

Позивач була звільнена із займаної посади 20.06.2018 за угодою сторін наказом Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації від 20.06.2018 №32-к (а.с.142 т.1).

Вважаючи протиправними накази відповідача від 24.05.2018 №22-к, від 30.05.2018 №25-к, від 04.06.2018 №26-к; від 18.06.2018 №30-к та не виплату премії і надбавки за високі досягнення у праці за травень та червень 2018 року, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані накази не підлягають визнанню протиправними та скасуванню в силу того, що такі є нечинними та не породжують для позивача жодних прав та обов`язків, а премії не належать до складових основної заробітної плати та є додатковою необов`язковою виплатою, яка залежить від подання за оцінкою результатів роботи керівником в той же час, позивача мала право на виплату надбавки за високі досягнення у праці у розмірі 45% за травень, червень 2018 року.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України Про державну службу , Законом України Про місцеві державні адміністрації .

В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 41 - 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій індивідуальної дії, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію, ці акти доводяться до їх виконавців, а також обов`язково оприлюднюються, крім внутрішньоорганізаційних актів. Структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій підзвітні та підконтрольні головам відповідних місцевих державних адміністрацій, а також органам виконавчої влади вищого рівня. Накази керівників структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, що суперечать Конституції України, іншим актам законодавства, рішенням Конституційного Суду України та актам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, можуть бути скасовані головою місцевої державної адміністрації, відповідним міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до ч.1 ст.64 Закону України Про державну службу (далі - Закон №889) за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому Законом.

Частиною 1 ст.68 вказаного Закону передбачено, що дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення, тобто питання ініціювання дисциплінарного провадження віднесено до повноважень суб`єкта призначення, про що приймається відповідне рішення.

Згідно з ч.1, 2 ст.69 Закону №889 для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій Б і В , утворює керівник державної служби у кожному державному органі. З моменту прийняття суб`єктом призначення рішення про ініціювання дисциплінарного провадження таке провадження вважається розпочатим, дисциплінарна комісія набуває відповідних повноважень щодо його здійснення, формування дисциплінарної справи та її розгляду, а державний службовець, стосовно якого ініційоване дисциплінарне провадження, наділяється відповідними правами.

Частиною 1 ст.71 наведеного Закону встановлено, що з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

Відповідно до ст.72 Закону №899 невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, що могло призвести або призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків приймається відповідно керівником державної служби або суб`єктом призначення. Тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження. У разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку. Під час відсторонення від виконання посадових обов`язків державний службовець зобов`язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.

Пунктом 14 ч.1 ст.7 Закону №889 передбачено право державного службовця на проведення службового розслідування за його вимогою з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

З аналізу наведених норм законодавства, що регулює спірні правовідносини вбачається, що проведення службового розслідування не являється заходом впливу на державного службовця, а є законодавчо передбаченим способом встановлення наявності або відсутності підстав для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

При цьому, відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження прямо передбачено нормами чинного законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що здійснення дисциплінарного провадження та проведення службового розслідування і відсторонення особи від виконання посадових обов`язків на час, що не перевищує період дисциплінарного провадження є дискреційними повноваженнями керівника державної служби або суб`єкта призначення, а тому суд не може надавати свою оцінку наявності чи відсутності підстав для винесення відповідачем наказів від 24.05.2018 №22-к, від 04.06.2018 №26-к, від 18.06.2018 №30-к щодо відсторонення позивача від виконання нею посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження.

Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 визначено, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Ненормативні правові акти є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. Обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Судом встановлено, що наказом від 18.06.2018 №29-к закрито дисциплінарне провадження, ініційоване наказом Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації від 04.06.2018 №26-к, а наказом від 22.06.2018 №36-к вирішено наказ управління від 18.06.2018 №30-к Про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 вважати таким, що втратив чинність.

Крім того, наказ управління від 30.05.2018 №25-к Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності був скасований наказом Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації від 22.06.2018 №35-к.

При цьому, наведеними наказами вирішено здійснити оплату праці ОСОБА_1 за всі періоди її відсторонення на час здійснення дисциплінарного провадження в установленому порядку.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до адміністративного суду з даним позовом, оскаржувані нею накази або вичерпали свою дію, або були скасованими, або були визнані нечинними.

Колегія суддів звертає увагу, що завданням адміністративного судочинства, в силу ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку, з огляду на свободу розсуду відповідача при здійсненні дисциплінарних проваджень та відсторонення позивача від виконання посадови обов`язків, фактичну втрату чинності оспорюваними наказами та вичерпання їх сили своїм виконанням, визнання протиправним наказу відповідача від 30.05.2018 №25-к не призведе до відновлення прав, свобод та інтересів позивача, тобто суперечить завданню адміністративного судочиснтва.

Відповідно до ст.50 Закону №889 держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи. Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; премії (у разі встановлення). За результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належать: премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності; місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу. Загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 цієї частини, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.

Положеннями ст.2 Закону України Про оплату праці встановлено, що у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ч.5 ст.52 Закону №889 премії виплачуються у межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу. Типове положення про преміювання затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Встановлення премій державним службовцям здійснюється керівником державної служби відповідно до затвердженого ним Положення про преміювання у відповідному державному органі, погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності).

Наказом Управління від 24.10.2016 № 106/01 (із змінами згідно наказу від 23.04.2018 № 50) затверджено положення про преміювання державних службовців та працівників, які виконують функції з обслуговування, управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації (а.с.148-150 т.1).

Відповідно до абз.2 п.4 р.1 вказаного Положення вид преміювання визначає начальник Управління в залежності від особливостей виконання функцій і завдань управління. Пунктами 5, 6 р.1 Положення визначено, що встановлення премій та розмір премій здійснюється начальником Управління. Відповідно до п.3 р.2 цього Положення за період відпусток (основної, додаткової та інших, передбачених законодавством), тимчасової непрацездатності та в інших випадках, коли згідно із законодавством виплати проводяться з розрахунку середньої заробітної плати, місячна або квартальна премії не нараховуються.

Суд звертає увагу, що в силу положень чинного законодавства та вимог Положення про преміювання державних службовців та працівників, які виконують функції з обслуговування, управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації, преміювання державних службовців належить до дискреційних повноважень відповідача, за наслідками аналізу особливостей виконання функцій і завдань працівником, залежно від особистого внеску державного службовця у загальний результат роботи державного органу.

Натомість виплата премії є інструментом заохочення державного службовця, а не нарахування та не виплата премії, за відсутності відповідного розпорядчого акту про її встановленні, не може вважатись таким, що порушує права, свободи чи інтереси особи, оскільки її нарахування не визначено обов`язком роботодавця, а здійснюється на його власний розсуд.

Статтею 22 Закону №889 передбачено, що за час відсторонення за працівниками зберігається заробітна плата.

Відповідно до п.4 ст.72 наведеного Закону у разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку.

Наказами відповідача від 18.06.2018 №29-к, від 22.06.2018 №36-к, від 22.06.2018 №35-к вирішено здійснити оплату праці ОСОБА_1 за всі періоди її відсторонення на час здійснення дисциплінарного провадження в установленому порядку, що відповідає вимогам п.4 ст.72 Закон №889.

Щодо позовних вимог в частині неправомірного не нарахування відповідачем та невиплати позивачу надбавки за травень-червень 2018 року у попередньо встановленому розмірі 45%, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 11 Закону №889 передбачено, що порушені права державного службовця належать безумовному поновленню.

В той же час, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 надано право керівникам органів, зазначених у п.1 цієї постанови (в тому числі місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів), у межах затвердженого фонду оплати праці: 1) установлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років.

Відповідачем, як до суду першої інстанції так до апеляційної скарги не надано обґрунтувань не нарахування або причини позбавлення позивача щомісячної надбавки за високі досягнення у праці у травні-червні 2018 року. Чинних рішень, розпоряджень про застосування до позивача дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни та відповідних наказів, що можливо було би оцінити як підставу позбавлення надбавки відповідачем суду не надано.

Також, із наданих доказів вбачається, що накази про позбавлення позивача надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у травні-червні 2018 року відповідачем не приймались, доказів відповідачем не надано.

Факт не нарахування та не виплати позивачу за травень-червень місяць 2018 року надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи визнається відповідачем.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача, що застосована судом першої інстанції постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 втратила чинність щодо позивача, оскільки відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 належить до державних службовців, стосовно яких вказана постанова втратила чинність.

Позивач була державним службовцем - начальником відділу бухгалтерського обліку та документообігу - головним бухгалтером управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації, а тому на неї розповсюджувались норми постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів .

З огляду на вказані обставини та з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач безпідставно, не нарахувавши щомісячні надбавки за високі досягнення у праці ОСОБА_1 у травні - червні 2018 року, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому відповідні позовні вимоги належать до часткового задоволення, оскільки до моменту нарахування відповідних виплат відсутні підстави для їх стягнення.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішенні порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Відповідно до ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнала страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, який в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що незважаючи на право позивача на нарахування їй надбавки за високі досягнення у праці за травень-червень 2018 року, та з огляду на відсутність будь-яких доказів нарахування такої надбавки станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що наведене призвело до певних розчарувань з боку позивача та психологічного напруження, чим завдало моральних страждань.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст.1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.

Натомість, відповідачами не доведено, що протиправні дії в частині не нарахування та не виплати позивачу надбавки за високі досягнення у праці, не викликали у неї психічного напруження у зв`язку з очікуванням належної оплати праці, розчарування в діяльності державного органу (органу самоврядування).

Відтак, колегія суддів доходить висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Що стосується розміру моральної шкоди, то відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, розумність і справедливість є оціночними поняттями та суд має встановити фактичні обставини справи і має широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи, що заявляючи вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 70000,00 грн позивач не наводить жодного розрахунку і беручи до уваги, що спірні правовідносини стосується трудового спору, щодо не нарахування позивачу надбавки за високі досягнення у праці на 2 місяці, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 3872,00 грн моральної шкоди.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на вчинення з боку керівництва відповідача психічного та фізичного насильства щодо неї, поєднаного із самоуправством щодо вилучення майна, фальсифікації акта про відмову надавати пояснення та інших дій відповідача, які можна кваліфікувати як злочин, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що позивач зверталась із відповідною заявою до правоохоронних органів з метою ініціювання кримінального провадження, за результатами якого можна було встановити відповідні факти.

Також суд відхиляє твердження позивача про тривалий та пов`язаний з екстримом і ненормальними умовами життя позивача розгляд її позову до Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації. у Придніпровському і Соснівському районних судах м.Черкаси, оскільки позивач самостійно обрала спосіб захисту своїх прав шляхом звернення до вказаних судів із позовною заявою, яка належить до адміністративної юрисдикції, що не може свідчити про такий вплив на умови життя позивача саме з боку Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації.

Посилання позивача про розгляд справи в суді першої інстанції суддею, якому було заявлено відвід є необґрунтованим, оскільки заява позивача про відвід була належним чином розглянута, за результатами чого постановлено ухвалу від 08.07.2019, якою заяву позивача про відвід судді Трофімової Л.В. визнано необґрунтованою та передано заяву про відвід для вирішення іншим складом суду (а.с.194-195 т.1). Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 (а.с.202-203 т.1) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді у даній справі відмовлено.

Інші доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зокрема, в п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі Hirvisaari v. Finland , зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09 грудня 1994 року у справі Ruiz Torija v. Spain пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, а окремі порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 01 березня 2021 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

Н.М.Єгорова