Рішення

від 16.02.2021 по справі 923/928/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 року Справа № 923/928/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник", смт.Новотроїцьке Херсонської області

до відповідача: Фермерського господарства "Альма", с.Воскресенка, Новотроїцького району Херсонської області

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м.Херсон

про переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі сільськогосподарського призначення від 14.01.2020 року

за участю представників сторін:

позивач: Гончаров М.В., адвокат, посвідчення №581 від 17.09.2012 р., ордер ХС 174141 від 22.10.2020р.

відповідач: Куцак А.П., юрисконсульт, наказ №5а від 05.11.2020р., доручення від 05.11.2020р. (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Хмельницьким ВМ Малиновського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 12.11.2004р.)

третя особа: не з`явився

Позивач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрник" звернувся до господарського суду із позовом до Фермерського господарства "Альма" про переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі сільськогосподарського призначення від 14.01.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем переважного права позивача на укладення договору оренди земельної ділянки площею 5,1448 га, кадастровий номер 6524483800:03:001:0199, на умовах не гірших, ніж умови договору оренди землі сільськогосподарського призначення від 14.01.2020р.

Ухвалою від 21.09.2020р. відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , м.Херсон, призначено підготовче засідання на 22.10.2020р.

08.10.2020р. відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 22.10.2020р. розгляд справи відкладено на 10.11.2020р.

У зв`язку з перебуванням судді Сулімовської М.Б. на самоізоляції судове засідання, призначене на 10.11.2020р., не відбулося.

Ухвалою від 24.11.2020р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 09.12.2020р.

Ухвалою від 09.12.2020р. закрито підготовче провадження у справі №923/928/20 та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 21.12. 2020 року.

В судовому засіданні 21.12.2020р. оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 18.01.2021р., про що постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати та без оформлення її окремим документом.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сулімовської М.Б. у період з 12.01.2021р. по 03.02.2021р. судове засідання, призначене на 18.01.2021р., не відбулося.

Ухвалою від 04.02.2021р. розгляд справи призначено на 16.02.2021р.

В судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

Третя особа, орендодавець спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилась, своєї позиції щодо заявленого позову не висловила.

Щодо повідомлення третьої особи про розгляд даної справи суд зауважує наступне.

Так ухвалою від 21.09.2020р. про відкриття провадження у справі суд, за власною ініціативою, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача власника спірної земельної ділянки Сундугей Ліну Олександрівну.

Однак, ухвали суду, які направлялись останній за адресою, що була відома суду та відомості щодо якої містились у договорі оренди землі, укладеному з відповідачем, повернулись до матеріалів справи без вручення адресату.

Ухвала суду від 04.02.2021р. про призначення даного судового засідання, направлена третій особі за адресою АДРЕСА_1 , також не вручена останній під час доставки, що підтверджено інформацією з сайту Укрпошти.

Крім того, на виконання вимог суду, викладених в ухвалі про відкриття провадження у справі, позивач направив на адресу третьої особи копію позовної заяви та додані до неї докази, про що 05.10.2020р. подав опис вкладення у цінний лист від 02.10.2020р., фіскальний чек та накладну №7302501197426.

Як слідує з опису вкладення у цінний лист від 02.10.2020р. (а.с.75), позивачем на адресу ОСОБА_1 також була направлена копія ухвали Господарського суду Херсонської області про відкриття провадження у даній справі.

Таким чином, господарським судом вживались всі заходи з метою належного увідомлення третьої особи ОСОБА_1 про розгляд даної справи.

Також, третя особа повідомлена про розгляд даної справи позивачем шляхом направлення на її адресу копії ухвали суду про відкриття провадження у справі та позовної заяви.

Суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що третя особа не була позбавлена права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За наведеного суд констатує, що судом було вжито заходів щодо належного повідомлення третьої особи про розгляд даної справи, проте своїм правом взяти участь в судовому засіданні та подати пояснення по суті справи остання скористалась на власний розсуд.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

За приписами ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 16.02.2021р. на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

в с т а н о в и в:

Позивач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрник" звернувся до господарського суду із позовом до Фермерського господарства "Альма" про переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі сільськогосподарського призначення від 14.01.2020 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву позивач та його представник в судовому засіданні зазначає, що 14 січня 2020 року Фермерським господарством "Альма" набуто в оренду земельну ділянку площею 5,1448 га, кадастровий номер 6524483800:03:001:0199 строком на десять років. Право оренди відповідача за договором оренди землі сільськогосподарського призначення зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 лютого 2020 року. Вказана земельна ділянка площею 5,1448 га, кадастровий номер 6524483800:03:001:0199 розташована на полі (контурі) №24 колишніх земель КСП "ім. Горького", в адміністративних межах Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області.

СТОВ "Аграрник" є орендарем істотної частини масиву земельних ділянок загальною площею 201,2188 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на полі (контурі) №24, колишніх земель КСП "ім. Горького", в адміністративних межах Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області на підставі договорів оренди землі сільськогосподарського призначення, які укладені 01 листопада 2007 року з фізичними особами - власниками земельних ділянок та зареєстровані у Новотроїцькому районному відділі Херсонської регіональної філії ДП "Центру ДЗК" від 26 грудня 2007 року, строком на 20 років.

Також, згідно договору оренди, укладеного із Сергіївською сільською радою 01 січня 2017 року, СТОВ "Аграрник" орендує на полі (контурі) №24 земельну частку (пай), яка набута сільською радою у комунальну власність згідно рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 05 вересня 2016 року у справі №662/1234/16-ц.

Як стверджує позивач, означена земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) як земельна ділянка площею 5,1448 га (кадастровий №6524483800:03:001:0199) та протиправомірно набута в оренду Фермерським господарством "Альма".

Позивач зауважує, що на полі (контурі) №24 розташовано 38 земельних ділянок, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких функціонують дві дощувальні машини "ФРЕГАТ", що належать на праві власності СТОВ "Аграрник", згідно свідоцтв про реєстрацію машин, а саме: серія АБ №257861 від 10 лютого 2006 року, заводський №22-01027, 1983 року випуску; серія АБ №463062 від 30 жовтня 2007 року, заводський №22-01007, 1983 року випуску.

СТОВ "Аграрник" належить право оренди земельних ділянок, які розташовані на полі (контурі) №24, колишніх земель КСП "ім. Горького", в адміністративних межах Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області площею 201,2188 га, що складає 97,50% від загальної площі єдиного масиву земель сільськогосподарського призначення на полі (контурі) №24. Залишок складає одна земельна ділянка площею 5,1448 га (кадастровий №6524483800:03:001:0199) - 2,50% від загальної кількості земельних ділянок, які розташовані на полі (контурі) №24, та, на думку позивача, протиправомірно набута в оренду Фермерським господарством "Альма".

Фермерське господарство "Альма" не мало в оренді та не використовувало жодної земельної ділянки на полі (контурі) №24, натомість 14 січня 2020 року уклало договір оренди землі сільськогосподарського призначення щодо земельної ділянки площею 5,1448 га, кадастровий номер 6524483800:03:001:0199, тим самим порушило переважне право СТОВ "Аграрник" на укладення договору оренди щодо вказаної земельної ділянки, визначене частиною четвертою статті 8-2 Закону України "Про оренду землі".

Позивач зауважує, що норми статті 8-2 Закону України "Про оренду землі", передбачивши переважне право СТОВ "Аграрник" на укладення договору оренди на умовах, не гірших, ніж умови для Фермерського господарства "Альма", безпосередньо не вказують на спосіб захисту такого права у випадку його порушення, у зв`язку з чим вважає за необхідне у даному випадку застосувати аналогію закону.

Зазначає, що, оскільки Фермерським господарством "Альма" порушено передбачене частиною четвертою статті 8-2 Закону України "Про оренду землі" переважне право СТОВ "Аграрник" на укладання договору оренди земельної ділянки площею 5,1448 га, кадастровий номер 6524483800:03:001:0199 на умовах, не гірших, ніж умови договору оренди землі сільськогосподарського призначення від 14 січня 2020 року, належним способом захисту відповідного переважного права СТОВ "Аграрник" буде позов про переведення на останнього прав та обов`язків орендаря вказаної земельної ділянки.

У зв`язку з чим СТОВ "Аграрник", з посиланням на практику Верховного Суду, вважає, що до спірних правовідносин щодо захисту передбаченого частиною четвертою статті 8-2 Закону України "Про оренду землі" переважного права орендаря, якому належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, на укладання договору оренди земельної ділянки, за аналогією закону підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 362 ЦК України, яка регулює подібні правовідносини, а саме визначає порядок захисту переважного права співвласника майна на придбання частки іншого співвласника при її відчуженні останнім.

Для захисту переважного права СТОВ "Аграрник" як орендаря, якому належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення площею 201,2188 га, що складає 97,50% від загальної площі єдиного масиву земель на полі (контурі) №24, колишніх земель КСП "ім. Горького", в адміністративних межах Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, належним способом захисту, на думку позивача, є переведення на СТОВ "Аграрник" прав та обов`язків орендаря земельної ділянки площею 5,1448 та, кадастровий номер 6524483800:03:001:0199, згідно договору оренди землі сільськогосподарського призначення від 14 січня 2020 року, оскільки вказана земельна ділянка складає - 2,50% від загальної кількості земельних ділянок, які розташовані на полі (контурі) №24.

За наведених обставин позивач просить перевести на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрник" права і обов`язки орендаря за договором оренди землі сільськогосподарського призначення від 14 січня 2020 року, укладеного між Фермерським господарством "Альма" та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 5,1448 га, кадастровий номер 6524483800:03:001:0199.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач та його представник зазначає, що посилання позивача на статтю 37-1 Земельного кодексу України (з якою перекликається стаття 8-2 Закону України "Про оренду землі"), як на підставу наявності переважного права оренди на спірну земельну ділянку є помилковим, оскільки позовна заява не містить відомостей про наявність іншої земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка пропонується для обміну; знаходження земельної ділянка у цьому ж масиві земель сільськогосподарського призначення; висновку - чи створює перешкоди внаслідок черезсмужжя невикористання такої земельної ділянки у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи.

На думку відповідача, в даному випадку відсутня необхідність у застосуванні аналогії закону чи аналогії права, оскільки приписи Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", ЦК України та ГК України повністю забезпечують (регулюють) способи захисту порушеного права, які можливо застосувати в спірних правовідносинах.

Також відповідач звертає увагу на те, що саме власник земельної ділянки, громадянка ОСОБА_1 , розпорядилась своїм правом передати земельну ділянку, яка належить їй на праві власності, ФГ "Альма". Виходячи з цього відповідач вважає, що не порушував прав та законних інтересів позивача, так як не ініціював питання щодо укладання договору оренди земельної ділянки , яка йому не належить.

Зауважує, що відповідач не одержував жодних пропозицій про укладання договору суборенди землі, як то передбачено ч.9 ст.8-2 Закону України "Про оренду землі".

За наведених обставин відповідач вважає позов необґрунтованим, просить відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, заслухавши пояснення учасників провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 14.01.2020р. між ОСОБА_1 (Орендодавець, Третя особа) та Фермерським господарством "Альма" (Орендар, Відповідач) укладено Договір оренди землі сільськогосподарського призначення (а.с.14-15), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Сергіївської сільської ради, і належить Орендодавцеві згідно Витягу з ЄДРРП індексний №189460185 від 25.10.2019р., запис про право власності здійснено 28.10.2019р. за №33872389.

В оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 6524483800:03:001:0199, площею 5,1448 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно розділу 3 Договору, його укладено терміном на 10 років; після закінчення терміну дії Договору, орендар, за будь-яких умов, має переважне право поновлення його дії на новий, такий же термін.

Відповідно до розділу 5 Договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарське.

Договір підписано безпосередньо Орендодавцем та Головою ФГ "Альма", підпис скріплено печаткою.

Договір зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.16).

В свою чергу, позивач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрник" є орендарем істотної частини масиву земельних ділянок загальною площею 201,2188 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на полі (контурі) № НОМЕР_2 колишніх земель КСП "ім. Горького", в адміністративних межах Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, на підставі договорів оренди землі сільськогосподарського призначення, які укладені з фізичними особами - власниками земельних ділянок та зареєстровані у Новотроїцькому районному відділі Херсонської регіональної філії ДП "Центру ДЗК" строком на 20 років (а.с.21-60).

Також, згідно договору оренди, укладеного із Сергіївською сільською радою 01 січня 2017 року, СТОВ "Аграрник" орендує на полі (контурі) №24 земельну частку (пай), яка набута сільською радою у комунальну власність згідно рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 05 вересня 2016 року у справі №662/1234/16-ц.

Означена земельна ділянка, за твердженням позивача, виділена в натурі (на місцевості) як земельна ділянка площею 5,1448 га (кадастровий №6524483800:03:001:0199).

Позивач зауважує, що на полі (контурі) №24 розташовано 38 земельних ділянок, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких функціонують дві дощувальні машини "ФРЕГАТ", що належать на праві власності СТОВ "Аграрник", згідно свідоцтв про реєстрацію машин, а саме: серія АБ №257861 від 10 лютого 2006 року, заводський №22-01027, 1983 року випуску; серія АБ №463062 від 30 жовтня 2007 року, заводський №22-01007, 1983 року випуску.

Як слідує з листа виконавчого комітету Сергіївської сільської ради від 07.08.2020р. №2/19-318 (а.с.18), відповідно до облікових даних та технічної документації з роздержавлення (розпаювання) земель КСП "ім.Горького", земельна ділянка, що належить ОСОБА_1 , площею 5,1448 га, кадастровий номер 6524483800:03:001:0199, розташована в єдиному масиві земель сільськогосподарського призначення на полі (контур) № НОМЕР_2 у складі кадастрової зони - 03 в адміністративних межах Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області на території земель колишнього КСП "ім.Горького".

На цьому масиві поля (контуру) № НОМЕР_2 земель колишнього КСП "ім.Горького" розташовані земельні ділянки з кадастровими номерами: від №6524483800:03:024:0001 до №6524483800:03:024:0049, які, згідно облікових даних по сільській раді, перебувають в оренді СТОВ "Аграрник".

Розташування спірної земельної ділянки в межах поля (контуру) №24 позивач також підтверджує викопіюванням з кадастрового плану проекту землеустрою щодо еколого-економічного обґрунтування сівозміни впорядкування угідь на земельних ділянках загальною площею 1172,65 га та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник" на території Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області (а.с.19).

Отже, СТОВ "Аграрник" належить право оренди земельних ділянок, які розташовані на полі (контурі) №24 колишніх земель КСП "ім. Горького", в адміністративних межах Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області площею 201,2188 га, що складає 97,50% від загальної площі єдиного масиву земель сільськогосподарського призначення на полі (контурі) №24. Залишок складає одна земельна ділянка площею 5,1448 га (кадастровий №6524483800:03:001:0199) - 2,50% від загальної кількості земельних ділянок, які розташовані на полі (контурі) №24, яка, на думку позивача, протиправомірно набута в оренду Фермерським господарством "Альма", що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами частин 1, 2 статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Аналогічні положення закріплені в статтях 1, 5 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ч. 1 ст. 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За змістом ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначені Законом України "Про оренду землі".

Земельним законодавством визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; договір оренди землі - договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. ст. 1, 13 Закону України "Про оренду землі").

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" №2498-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2019 року, главу 5 Земельного кодексу України доповнено статтею 37-1.

Відповідно до частини четвертої статті 37-1 Земельного кодексу України, особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи. Право оренди землі набувається в порядку, встановленому Законом України "Про оренду землі".

Особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, є землекористувач, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, загальною площею не менш як 75 відсотків усіх земель масиву.

Також, наведеним Законом №2498-УІІІ від 10 липня 2018 року Закон України "Про оренду землі" доповнено статтею 8-2.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 8-2 Закону України "Про оренду землі", особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи.

За наявності пропозиції іншої особи щодо укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки, особа (крім особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди відповідно до статті 33 цього Закону), якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має переважне право на укладення договору оренди на умовах, не гірших, ніж умови для зазначеної особи. За наявності пропозиції особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди відповідно до статті 33 цього Закону, на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки переважне право, встановлене цією частиною, не застосовується.

Як встановлено господарським судом, позивач СТОВ "Аграрник", є орендарем істотного масиву земель сільськогосподарського призначення на полі (контурі) №24 колишніх земель КСП "ім.Горького", в адміністративних межах Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області площею 201,2188 га.

В свою чергу, відповідач ФГ "Альма", є орендарем земельної ділянки площею 5,1448 га, кадастровий номер 6524483800:03:001:0199, яка розташована в межах поля (контур) №24.

Позивач стверджує, що згідно договору оренди, укладеного із Сергіївською сільською радою 01 січня 2017 року, СТОВ "Аграрник" орендує на полі (контурі) №24 земельну частку (пай), яка набута сільською радою у комунальну власність згідно рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 05 вересня 2016 року у справі №662/1234/16-ц, яка виділена в натурі (на місцевості) як земельна ділянка площею 5,1448 га (кадастровий №6524483800:03:001:0199).

Як слідує з матеріалів справи, рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 05.09.2016р. у справі №662/1234/16-ц (а.с.63) визнано спадщину, що залишилась після померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала та померла в с. Сергіївка Новотроїцького району Херсонської області; передано у власність територіальної громади (комунальну власність) в особі Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області земельну частку (пай) КСП ім. Горького розміром 7, 38 га, розташовану на території земель Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, яка належала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХС №0200047, виданого Новотроїцькою районною державною адміністрацією 11 вересня 1997 року.

01.01.2017р. між власником земельної частки паю Сергіївською сільської радою Новотроїцького району Херсонської області, згідно рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 15.09.2016р. (Орендодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрник" (Орендар), укладено Договір оренди земельної частки (паю) (а.с.64), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду земельну частку (пай) розміром 7,38 умовних кадастрових гектарів, яка розміщена в межах земельної ділянки на полі контур №24 в адміністративних межах Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області.

Згідно п.2.1 Договору, земельна частка (пай) передається в оренду для сільськогосподарських потреб.

В п.2.3 Договору сторони дійшли згоди про те, що Договір укладено терміном на десять років з 01.01.2017р. по 01.01.2027р. За орендодавцем зберігаються всі права розпорядження земельною часткою (паєм). У разі переходу права власності до інших осіб Договір оренди зберігає чинність для нового власника. У разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) договір оренди землі переукладається відповідно до свідоцтва про право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений договір, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених чинним законодавством.

Договір підписано уповноваженими представниками обох сторін та зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Сергіївської сільської ради Новотроїцького району за №1.

Разом з цим, як слідує з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 219150947 від 05.08.2020р. (а.с.16), право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку кадастровий номер 6524483800:03:001:0199 площею 5,1488 га набуто на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 541, виданий 28.10.2019р. приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Ляшук Л.Г., бланк НОА №859235.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б надали суду можливість стверджувати, що передана позивачу згідно договору оренди, укладеного із Сергіївською сільською радою 01 січня 2017 року, земельна частка (пай) на полі (контурі) №24, яка набута сільською радою у комунальну власність згідно рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 05 вересня 2016 року у справі №662/1234/16-ц, є тією самою ділянкою, яка виділена в натурі (на місцевості) як земельна ділянка площею 5,1448 га (кадастровий №6524483800:03:001:0199) та належить на праві власності третій особі ОСОБА_1 .

У зв`язку з наведеним, господарський суд не приймає до уваги укладений між СТОВ "Аграрник" та Сергіївською сільською радою договір оренди земельної частки (паю) від 01.01.2017р.

За змістом позовної заяви позивач СТОВ "Аграрник", з посиланням на ч.4 ст.8-2 Закону України "Про оренду землі", зазначає про порушення його переважного права на укладення договору оренди спірної земельної ділянки.

Так за приписами ч.4 ст.8-2 Закону України "Про оренду землі", за наявності пропозиції іншої особи щодо укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки, особа (крім особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди відповідно до статті 33 цього Закону), якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має переважне право на укладення договору оренди на умовах, не гірших, ніж умови для зазначеної особи.

З аналізу наведеної норми слідує, що для її реалізації необхідно: наявність наміру власника земельної ділянки передати її в оренду; звернення істотного землекористувача до власника земельної ділянки із листом-пропозицією укласти договір оренди на певних умовах; звернення іншої особи (осіб) до власника земельної ділянки з пропозицією укласти договір оренди землі.

Отже, маючи намір укласти договір оренди землі істотний землекористувач має повідомити про це орендаря та надіслати останньому лист-пропозицію про укладення договору оренди.

При цьому, саме за наявності пропозицій двох або більше осіб, які бажають укласти договір оренди, в тому числі істотного землекористувача, переважне право буде мати істотний землекористувач.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач реалізував своє право, в тому числі переважне, на укладення договору оренди спірної земельної ділянки звернувшись до власника земельної ділянки із відповідним листом-пропозицією. Так само і відсутні належні докази того, що спірна земельна ділянка перебувала в оренді позивача до набуття на неї права власності третьою особою.

Таким чином, оскільки суду не доведено, що позивач звертався до власника земельної ділянки із пропозицією укласти договір оренди спірної земельної ділянки, судом не встановлено наявність порушення переважного права позивача на укладення договору оренди.

В свою чергу, переведення прав та обов`язків орендаря за спірним договором оренди на позивача (за наявних обставин не реалізації останнім права на укладення договору оренди спірної земельної ділянки) призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, який на законних підставах набув таке право.

Крім того, позивач зазначає, що передбачене частиною четвертою статті 8-2 Закону України "Про оренду землі" переважне право СТОВ "Аграрник" на укладення договору оренди землі порушено відповідачем ФГ "Альма".

Суд зауважує, що укладення договору оренди є добровільним проявом волі власника земельної ділянки.

Саме власнику земельної ділянки відомо про наявність пропозицій на укладення договору оренди землі, отже на нього і покладається обов`язок врахування переважного права певної особи перед іншими особами на укладення договору оренди.

За наведеного суд констатує, що правом передати належну їй на праві власності земельну ділянку ФГ "Альма" розпорядилась власник земельної ділянки ОСОБА_1 , а тому суду не доведено, яким чином відповідач порушив права та законні інтереси позивача.

За приписами ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суд зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з`ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Реалізуючи право на судовий захист, передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються господарським судом на підставі фактичних даних, якими є докази.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з частиною другою статті 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.

Виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу відповідачем.

Під час розгляду справи судом встановлено, що названий позивачем інтерес не пов`язаний з суб`єктивними правами відповідача і тому не підлягає правовому захисту і не може вважатись законним інтересом. Крім того, цей інтерес спрямований на ущемлення прав відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу, згідно з частиною третьою якої не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При цьому суд зауважує, що позивач, звертаючись із даним позовом, наголошує на необхідності забезпечення цілісності використання масиву земель сільськогосподарського призначення.

У зв`язку з означеним суд звертає увагу на те, що приписами земельного законодавства передбачена можливість реалізації цілісності використання масиву земель сільськогосподарського призначення з дотриманням прав та охоронюваних законом інтересів інших землекористувачів.

Так відповідно до ч.4 ст.37-1 Земельного кодексу України, особа, якій належить право користування істотною частиною земель сільськогосподарського призначення, має право на одержання у суборенду земельних ділянок, що перебувають в оренді інших осіб, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи.

Аналогічні положення містить і стаття 8-2 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, позивач не позбавлений права вирішити питання раціонального використання масиву земель сільськогосподарського призначення у встановлений законом спосіб з дотриманням прав та інтересів інших осіб, в даному випадку ФГ "Альма".

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального Кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням правової позиції, висловленої ЄСПЛ при розгляді справи "Серявін проти України", а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р.).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003р.).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням учасників судового процесу, надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрник" в установленому процесуальним законом порядку не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог; позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, а тому господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати по справі, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повне рішення складено і підписано 01.03.2021р.

Суддя М.Б. Сулімовська