Постанова

від 10.09.2007 по справі 2/275-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/275-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2007 р.                                                           Справа № 2/275-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В. , Барбашова С.В.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Садикова В.В.

відповідача -  Ященка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства виробничо-енергетичної компанії "Сумигазмаш", м. Суми                                 (вх. № 2416 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 05.07.07 р. по справі № 2/275-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства виробничо-енергетичної компанії "Сумигазмаш", м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПАЗ", м. Суми

про розірвання договору та стягнення 375000,00 грн.

встановила:

У травні 2007 року Відкрите акціонерне товариство виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПАЗ" про розірвання договору підряду № 16 від 05.07.2005р. та стягнення з відповідача на користь позивача 375000,00 грн. прямих збитків, понесених позивачем, а також суми судових витрат.

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.07.07р. по справі № 2/275-07 (суддя О.Ю. Соп"яненко) в задоволенні позову відмовлено, оскільки його вимоги суперечать вимогам чинного законодавства України та фактичним обставинам справи.

Позивач з даним рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права і правильним встановленням всіх обставин справи, в зв'язку з чим просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення,  господарський суд Сумської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за якими встановив, що 05.07.2005р. між позивачем та відповідачем у справі укладено договір підряду за № 16 (далі - Договір).

Згідно умов вказаного Договору відповідач повинен був на свій страх і ризик здійснити облаштування епоксидно-поліуретанових підлог в виробничих приміщеннях ВАТ ВЕК "Сумигазмаш", а позивач прийняти та оплати результати робіт в порядку та строки, передбачені вищезазначеним Договором.

Загальна вартість робіт за умовами Договору та додаткової угоди до нього склала 512 332,00 грн.

Господарським судом також встановлено, що на виконання умов договору підряду № 16 від 05.07.2005р. позивачем було перераховано на користь відповідача грошові кошти в розмірі 375000,00 грн.

Оцінивши доводи, наведені позивачем в підтвердження його вимог щодо  істотного порушення відповідачем умов Договору та, як наслідок, понесення позивачем прямих збитків у вигляді здійсненої попередньої оплати робіт в сумі 375000,00 грн., а також доводи відповідача у справі про безпідставність позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному об'ємі, так як вони суперечать вимогам чинного законодавства України та фактичним обставинам справи.

З даними висновками господарського суду повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на всебічному,  повному  і  об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.  

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді,  коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права,  що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх  відсутності  -  на  підставі  закону,  що регулює  подібні  відносини,  або  виходячи  із  загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржене рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки суд при його прийнятті взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору, а висновки, викладені в ньому, узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини,  що призвело до прийняття правомірного рішення.

Аналізуючи умови укладеного між позивачем та відповідачем у справі договору за № 16 від 05.07.05р. колегія суддів визначає, що за своєю правовою природою він є Договором підряду, до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України "Загальні положення про підряд".   

Відповідно до  статей  526  та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до  умов  договору та вимог цього Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено законом або договором.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням  зобов'язання  є  його  невиконання  або виконання  з  порушенням  умов,  визначених  змістом  зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення   зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання в результаті односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.

В силу положень статті 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією  стороною  друга сторона  має  право  частково або в повному об'ємі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або   законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Чинне цивільне законодавство розглядає розірвання договору  в якості можливого наслідку порушення зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано у випадках, встановлених законом або договором. Змінити або розірвати договір,  якщо згода сторін про це не досягнута, можна на вимогу зацікавленої сторони у судовому порядку і лише при наявності певних підстав. Такими підставами, відповідно до частини 2 цієї статті, є: істотне порушення договору другою стороною; та інші випадки встановлені  договором  або законом. Кодекс визначає, що істотним є таке порушення стороною договору,  коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того,  на що вона розраховувала при  укладенні договору.

Відповідно частини  5  статті  653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінений  або  розірваний  у  зв'язку  з істотним порушенням договору однією із сторін,  друга сторона може вимагати відшкодування збитків,  завданих зміною  або  розірванням договору.

Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, позивач не представив жодних належних доказів істотного порушення відповідачем умов спірного Договору, зокрема неналежного виконання останнім   умов договору підряду № 16 від 05.07.2005р.

Так, позивач вказує на те, що відповідачем в порушення умов спірного Договору виконано роботи лише на суму 425593,20 грн., що не відповідає встановленій цим Договором та додатковою угодою до нього їх вартості, а саме 512332,00 грн. При цьому, позивач в своїй апеляційній скарзі зазначає, що при укладенні додаткової угоди до спірного Договору щодо необхідності виконання додаткових робіт, сторони дійшли згоди про збільшення вартості Договору на суму 132604,00 грн., а не про зменшення вартості та обсягів робіт.

Проте, як правомірно визначився господарський суд, з чим також погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, на виконання умов спірного Договору сторонами у справі складені акти за формою КБ-2в на загальну суму 425593,20 грн., що повністю відповідає умовам даного Договору, оскільки п. 2.3. договору підряду № 16 від 05.07.2005р. передбачено, що вказана у п. 2.1. загальна вартість договору є попередньою, про що скаржник не заперечує. Отже, фактична загальна вартість виконаних робіт за договором підряду складається саме із сум, що визначені в актах виконаних робіт за формою КБ-2в, котрі погоджені сторонами, про що свідчать підписи і печатки сторін на них.   

При цьому, слід зазначити, що будь-яких зауважень під час підписання сторонами у справі актів стосовно якості виконаних робіт, а також мотивованої відмови від їх підписання, як це передбачено п. 5.2.3. Договору, укладеного між сторонами, позивач до відповідача не пред'являв. Претензій щодо неповного обсягу робіт позивач у визначеному законодавством порядку до відповідача не висував.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, відповідач при здійсненні підрядних робіт надавав позивачу всі необхідні документи, що підтверджують  якість та безпечність використаних матеріалів (висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02 04/1833 від 19.01.2006р., виданий Сумською обласною санітарно-епідеміологічною станцією МОЗ України; санітарно-епідеміологічний висновок № 77.01.03.225.П. 10475.04.3 від 28.04.2003р., виданий Державною санітарно-епідеміологічною службою Російської Федерації та ін.).

Разом з цим, ч. ч. 1, 3 ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено, що  замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде  виконана  належним  чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником  цієї  вимоги  -  відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або  доручити  виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Більш того, у разі виявлення недоліків в процесі експлуатації результату виконаної відповідачем роботи, сторони домовились керуватися розділом 11 Договору, яким встановлено строк гарантійного обслуговування, порядок фіксації виявлених недоліків, строки їх усунення та несення витрат, зокрема наявність недоліків та строки їх усунення фіксуються двостороннім актом підрядника та замовника.  

Із матеріалів справи вбачається, що позивач для встановлення факту наявності недоліків виконаних відповідачем робіт по спірному Договору останнього  не викликав, а майже через 2 роки з моменту підписання актів приймання  виконаних підрядних робіт одразу звернувся до відповідних органів з метою визначення характеру недоліків проведених відповідачем робіт та проведення експертизи. При цьому відповідач про проведення зазначеної експертизи взагалі не повідомлявся, а його уповноважений представник участі при її здійсненні не приймав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач будь-яких заходів по усуненню недоліків не вжив та з відповідними пропозиціями, як того вимагає чинне законодавство, про усунення недоліків або про відмову від договору до відповідача не звертався. З цих підстав не може бути прийнятий до уваги колегією суддів наявний в матеріалах справи лист-вимога про усунення недоліків № 46/07-06-75 від 28.04.07р., як такий, що не узгоджується з нормами чинного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність правових підстав для розірвання спірного договору підряду,  укладеного між позивачем та відповідачем у справі, та повернення грошових коштів в сумі 375000,00 грн., оскільки наведені норми чинного законодавства та наявні у справі матеріали свідчать про відсутність правових підстав для його розірвання, зокрема істотних порушень відповідачем умов спірного Договору колегія суддів не вбачає, в зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що правомірно залишені господарським судом без задоволення.

Крім того, в спростування інших доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що господарським судом при розгляді справи по суті в судовому засіданні встановлено, що всі зауваження ВАТ ВЕК "Сумигазмаш" по облаштуванню підлоги негайно приймалися до уваги ТОВ "ТОПАЗ". Вказане підтверджується листом позивача № 46/01-18389 від 05.10.2005р. та актом, складеним на його виконання від 24.10.2005р. Жодних інших доказів в підтвердження вжиття позивачем заходів по належному виконанню своїх обов'язків по спірному Договору та вимог чинного законодавства, зокрема ст. 849 Цивільного кодексу України, що регулює права замовника під час виконання підрядником робіт, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

На думку колегії суддів, позивач не обґрунтував та належним чином не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх позовних вимог до відповідача. Разом з цим, факти, викладені в апеляційній скарзі позивачем і його посилання на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Сумської області від 05.07.2007р. по справі № 2/275-07 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи позивача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду,  -

постановила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства виробничо-енергетичної компанії "Сумигазмаш", м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 05.07.2007р. по справі                     № 2/275-07 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                    Демченко В.О.  

                                 Судді                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                                                                                               Барбашова С.В.