Постанова

від 16.02.2021 по справі 910/7507/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2021 р. Справа№ 910/7507/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Станіка С.Р.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання Місюк О.П.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр

на рішення Господарського суду міста Києва

від 02.10.2020

у справі № 910/7507/20 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Приватного підприємства ДЖЕКХЕМ

(попередня назва Приватне підприємство Адітум Маркет )

до Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницький

інформаційно-консультаційний центр

про стягнення попередньої оплати

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Адітум Маркет , яке в подальшому змінило найменування на Приватне підприємство ДЖЕКХЕМ (далі - ПП ДЖЕКХЕМ , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр (далі - ТОВ Дослідницький інформаційно-консультаційний центр , відповідач ) про стягнення попередньої оплати. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з проведення судово-бухгалтерської експертизи, у зв`язку з чим позивач відмовився від замовлених послуг та вимагає повернення сплачених в якості передоплати коштів в розмірі 15 000,00 грн., а також 997,40 грн. 3 річних та 1 847, 17 грн. інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з повернення сплачених в якості передоплати коштів.

Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому стверджував, що ним було розпочато роботу з проведення експертизи на підставі ухвали Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №910/3264/17, якою витрати, пов`язані з проведенням експертизи покладено на Приватне підприємство Адітум Маркет . В свою чергу, станом на дату подання Приватним підприємством Адітум Маркет позову до господарського суду ухвала суду від 02.05.2018 у справі №910/3264/17 скасована не була, отже є обов`язковою для виконання, відтак у ТОВ Дослідницький інформаційно-консультаційний центр відсутні підстави для повернення коштів попередньої оплати. Крім цього, відповідач звертав увагу, що ним тне було отримано первинних документів, необхідних для проведення експертизи, тому було складене повідомлення від 20.07.2020 про неможливість надання висновку експерта за результатами судово-економічної експертизи. Ос кільки повернення попередньої оплати не вважається грошовим зобов`язанням в розумінні приписів ст. 625 ЦК України, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є неправомірними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2020 у справі № 910/7507/20 позовні вимоги Приватного підприємства Адітум Маркет задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр на користь Приватного підприємства Адітум Маркет кошти в розмірі 15 000, 00 грн. та судовий збір в розмірі 1 766, 92 грн.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ Дослідницький інформаційно-консультаційний центр оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що спірні правовідносини (з приводу проведення експертного дослідження в рамках адміністративної справи № 810/3264/17) є договірними та підлягають врегулюванню положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, адже такі відносини є процесуальними та підпадають під правове регулювання Кодексу України про адміністративне судочинство. Оскільки 02.05.2018 у справі № 810/3264/17 Київським окружним адміністративним судом було постановлено ухвалу про призначення експертизи, проведення якої доручено відповідачу, в даному випадку мають місце процесуальні відносини між експертом, як учасником судового процесу, та судом, як замовником експертизи, проте ніяким чином не господарські відносини, які виникли з договору. При цьому, обставини виставлення рахунку саме позивачу та його оплату останнім не змінює змісту цих відносин, а вказують лише на понесення стороною судових витрат на оплату експертизи в порядку, визначеному законодавством та судом. На переконання апелянта, понесені витрати зі сплати проведеної експертизи можуть відшкодовуватись виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством. Крім цього, порушення строків виконання експертизи жодним чином не впливає на характер та правовий зміст спірних правовідносин та не є підставою для виникнення у відповідача обов`язку повернути грошові кошти, які було сплачено в якості попередньої оплати судової експертизи тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив про правомірність висновків суду першої інстанції про те, що поняття повнота та безумовність оферти є одночасно необхідними, а існування одночасно двох названих умов до акцепту є достатнім для того, що констатувати, що відповідь на оферту є такою, яка дає змогу зробити висновок про згоду акцептанта з офертою та з її умовами. Неповнота та не безумовність відповіді на пропозицію укласти договір не є акцептом, тобто є умовами для констатації факту відмови акцептанта від пропозиції, а з іншого боку неповнота та не безумовність відхиляють початкову оферту. За твердженнями позивача, його лист вих. № 032 від 15.02.2018 по своїй суті був пропозицією позивача укласти договір на умовах, визначених у ньому, а саме, щодо проведення судово-економічної експертизи бухгалтерських документів. У цьому листі позивач вказував, яка саме експертиза підлягає проведенню; мету проведення такої експертизи; зазначив питання, які підлягають вирішенню експертом; долучив до нього акт перевірки, засвідчену копію податкового повідомлення-рішення та фінансово-бухгалтерські документи на 251 аркуші для вивчення та огляду експертом для обрахування вартості експертизи, а також пропонував відповідачу у разі згоди та можливості проведення такої експертизи виставити рахунок-фактуру для оплати позивачем та подання відповідного клопотання до суду для призначення такої експертизи. В свою чергу, відповідачем було виставлено рахунок-фактуру №СФ-1602 від 16.02.2018 на суму 15 000,00 грн. за проведення судово-економічної експертизи, який було оплачено позивачем з посиланням в графі призначення платежу на передоплату за проведення судово-економічної експертизи згідно рахунка-фактури № СФ-1602 від 16.02.2018 . Оскільки лист вих. № 032 від 15.02.2018, рахунок-фактура №СФ-1602 від 16.02.2018 та платіжне доручення №1878 від 16.02.2018 містять реквізити сторін, перелік робіт, які підлягають виконанню апелянтом, ціну робіт, місцевий суд правомірно дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб, який за своєю правовою природою є договором підряду, оскільки внаслідок його виконання підлягали виконанню певні роботи та повинен був бути створений певний матеріальний результат - висновок експерта. Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач не провів судової експертизи у визначений законодавством строк, відтак позивач звернувся до відповідача з претензією в зв`язку з тривалим невиконанням експертизи, тоді до Київського окружного адміністративного суду в межах справи №810/3264/17 з клопотанням про розгляд справи без експертизи за наявними у справі документами, просив провернути сплачені за проведення експертизи кошти. Проте відповідач сплачених позивачем коштів не повернув, відтак суд правомірно задовольнив позов в цій частині тощо.

За змістом наданих апеляційному суду письмових пояснень, кожна із сторін наводила аналогічні вищенаведеним поясненням обґрунтування своєї позиції та спростування позиції іншої сторони.

В судове засідання апеляційної інстанції 16.02.2021 з`явились представник відповідача (апелянта), представник позивача не з`явився не зважаючи на його належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення йому відповідної ухвали суду про відкладення розгляду справи, яку за наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення отримано уповноваженим представником позивача 26.01.2021.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 16.02.2021 представник позивача, явка якої в судове засідання обов`язковою не визнавалась, не з`явився не зважаючи на його належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надіслав, апеляційний суд вважав за можливе розглядати справу за відсутності цього учасника за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, листом вих. №032 від 15.02.2018 Приватне підприємство Адітум Маркет звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр, де посилаючись на розгляд Київським окружним адміністративним судом справи №810/3264/17, просило розглянути можливість проведення судово-економічної експертизи бухгалтерських та інших документів Приватного підприємства Адітум Маркет по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Телес за період з 01.01.2016 по 30.06.2016. У вказаному листі в разі згоди та можливості проведення такої експертизи Приватне підприємство Адітум Маркет просило Товариство з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр виставити рахунок-фактуру для оплати позивачем та подання відповідного клопотання до суду для проведення такої експертизи.

Товариством з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр виставлено рахунок-фактуру №СФ-1602 від 16.02.2018 на суму 15 000,00 грн. за проведення судово-економічної експертизи.

16.02.2018 Приватним підприємством Адітум Маркет сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр кошти в розмірі 15 000,00 грн. в якості оплати за проведення судово-економічної експертизи, що підтверджується платіжним дорученням №1878 від 16.02.2018 з посиланням в графі призначення платежу на рахунок №СФ-1602 від 16.02.2018.

В подальшому, Приватне підприємство Адітум Маркет звернулось до Київського окружного адміністративного суду з клопотанням про проведення судово-економічної експертизи (вих. №062 від 29.03.2018) в межах справи №810/3264/17.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №810/3264/17 призначено в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства Адітум Маркет до Головного управління ДФС у Київській області експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультативний центр ; попереджено експерта про кримінальну відповідальність згідно ст.ст. 384, 385 КК кодексу України; визначено коло питань, які підлягають вирішенню експертом; витрати, пов`язані з проведенням експертизи, покладено на Приватне підприємство Адітум Маркет ; провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

В січні 2020 року Приватне підприємство Адітум Маркет звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр листом вих. №03 від 27.01.2020, в якому звертало увагу відповідача, що станом на 16.01.2020 до Київського окружного адміністративного суду не надходив висновок експерта, а також просило повідомити коли буде направлена до суду судово-економічна експертиза, проведення якої згідно ухвали Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №810/3264/17 доручено Товариству з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр .

В березні 2020 року Приватне підприємство Адітум Маркет повторно звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр листом вих. №03 від 27.01.2020. Вказаний лист позивача був направлений відповідачу на адресу місцезнаходження, однак не був вручений Товариству з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр та повернувся Приватному підприємству Адітум Маркет із зазначенням у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті причин повернення не працюють .

В квітні 2020 року Приватне підприємство Адітум Маркет звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр із претензією (вих. №053 від 21.04.2020), в якій повідомляло, що у зв`язку з тривалим невиконанням експертизи, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду в межах справи №810/3264/17 з клопотанням про розгляд справи без експертизи за наявними у справі документами, тому просило протягом семи днів повернути суму попередньої оплати за проведення експертизи в розмірі 15 000,00 грн. При цьому, позивач вказував, що направляв вказаний лист як засобами поштового зв`язку, так і на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр , зазначену в рахунку-фактури №СФ-1602 від 16.02.2018. Однак претензія повернулася Приватному підприємству Адітум Маркет із зазначенням у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті причин невручення - листи не приймаються .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 поновлено провадження у справі №810/3264/17 за позовом Приватного підприємства Адітум Маркет до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а ухвалою від 27.07.2020 провадження в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства Адітум Маркет до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення - закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив про наявність правових підстав для повернення сплачених відповідачу в якості передоплати за проведення експертизи коштів в розмірі 15 000,00 грн., а також 3% річних у розмірі 997,40 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 847,17 грн.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (ч. 5 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України). Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, які визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Зміст господарського договору на підставі ст.180 ГК України становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Положеннями ч. 1 ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

При цьому,поняття повнота та безумовність оферти є одночасно необхідними, а існування одночасно двох названих умов до акцепту є достатнім для того, що констатувати, що відповідь на оферту є такою, що дає змогу зробити висновок про згоду акцептанта з офертою та з її умовами. Неповнота та не безумовність відповіді на пропозицію укласти договір не є акцептом, тобто є умовами для констатації факту відмови акцептанта від пропозиції, а з іншого боку неповнота та не безумовність відхиляють початкову оферту. Неповнота та не безумовність акцепту є умовами припинення оферти.

Таким чином, розцінюючи лист Приватного підприємства Адітум Маркет (вих. №032 від 15.02.2018) як пропозицію позивача укласти договір на умовах, визначених у ньому, а саме - щодо проведення судово-економічної експертизи бухгалтерських документів, слід встановити обставини щодо повного та безумовного прийняття такої пропозиції відповідачем.

Листом вих. №032 від 15.02.2018 позивач вказував яка саме експертиза підлягає проведенню; мету проведення такої експертизи; наводив питання, які підлягають вирішенню експертом; долучив до листа акт перевірки, копію податкового повідомлення-рішення та фінансово-бухгалтерські документи на 251 аркуші для вивчення та огляду експертом для обрахування вартості експертизи, а також пропонував Товариству з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр у разі згоди та можливості проведення такої експертизи виставити рахунок-фактуру для оплати позивачем та подання відповідного клопотання до суду для призначення такої експертизи.

Як вище згадувалось, у відповідь на вказаний лист позивача Товариством з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр виставлено рахунок-фактуру №СФ-1602 від 16.02.2018 на суму 15 000,00 грн. за проведення судово-економічної експертизи.

16.02.2018 (в дату виставлення рахунку-фактури) Приватним підприємством Адітум Маркет сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр кошти в розмірі 15 000,00 грн. в якості оплати за проведення судово-економічної експертизи, що підтверджується платіжним дорученням №1878 від 16.02.2018 з посиланням в графі призначення платежу на рахунок №СФ-1602 від 16.02.2018 .

Оскільки лист вих. №032 від 15.02.2018, рахунок-фактура №СФ-1602 від 16.02.2018 та платіжне доручення №1878 від 16.02.2018 містять реквізити сторін, перелік робіт, які підлягають виконанню відповідачем, ціну робіт, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що між сторонами укладено договір у спрощений спосіб, який за своєю правовою природою є договором підряду, оскільки внаслідок його виконання підлягали виконанню певні роботи та мав бути створений певний матеріальний результат - висновок експерта.

Проведення судової експертизи є спеціальним видом договору підряду, необхідність укладення якого та перелік робіт (питань, які підлягають дослідженню експертом) визначаються/затверджуються не сторонами такого правочину, а спеціальним суб`єктом - судом, певні особливості виконання таких робіт (в тому числі, строк виконання робіт) встановлені спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, Законом України Про судову експертизу та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998.

Отже, правова природа такого правочину (договору на виконання робіт із проведення експертного дослідження) залишається незмінною, а відтак спірні правовідносини регулюються Главою 61 ЦК України.

За змістом ст. 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про такі види договорів (ч. 4 ст. 837 ЦК України).

Положеннями ст. 857 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачено попередню оплату виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як вбачається із платіжного доручення №1878 від 16.02.2018 Приватним підприємством Адітум Маркет сплачено попередню оплату (аванс) Товариству з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр в розмірі 15 000,00 грн. за виконання робіт з проведення експертного дослідження.

При цьому, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №810/3264/17, яка була постановлена судом через 2,5 місяці після здійсненої оплати, було підтверджено необхідність проведення відповідної експертизи та затверджено перелік питань, які підлягали вирішенню експертом.

Відтак, з огляду на наведене та приписи ч. 3 ст. 5 ЦК України, до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України Про судову експертизу та Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В даному випадку строк виконання робіт визначається спеціальною нормою - п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 (в редакції, що була чинною станом на дату виникнення правовідносин сторін), що не суперечить приписам ч. 2 ст. 846 ЦК України), відповідно до якого строк проведення експертизи встановлюється залежно від складності дослідження з урахуванням експертного навантаження фахівців керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) в межах:

- 10 календарних днів - щодо матеріалів з невеликою кількістю об`єктів та вирішуваних питань і простих за характером досліджень;

- 30 календарних днів - щодо матеріалів із середньою кількістю об`єктів та вирішуваних питань або середньої складності за характером досліджень;

- 60 календарних днів - щодо матеріалів з великою кількістю об`єктів та вирішуваних питань або складних за характером досліджень;

- понад 60 календарних днів - щодо матеріалів із великою кількістю об`єктів та вирішуваних питань (більше десяти), виходячи з фактично необхідного для експерта часу або особливо складних за характером досліджень (досліджень з використанням криміналістичного обладнання (лазерного, оптичного, електронного), проведення експериментальних досліджень, застосування декількох методів);

- понад 90 календарних днів - якщо експертиза є особливо складною чи багатооб`єктною, потребує вирішення більше десяти питань або вирішення питань, які потребують декількох досліджень, чи налічує понад п`ять томів матеріалів справи або є комплексною чи потребує залучення фахівців з інших установ (у тому числі судово-медичних), підприємств, організацій і не може бути виконана в зазначені строки.

Більший розумний строк установлюється за письмовою домовленістю з органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів.

У разі значного завантаження експерта та знаходження у нього на виконанні одночасно понад десяти експертиз, в тому числі комісійних та комплексних, вказані терміни можуть бути переглянуті або встановлені додатково з урахуванням необхідного реального часу на їх виконання.

Попереднє вивчення матеріалів при проведенні простих та середньої складності досліджень не повинно перевищувати відповідно п`яти та десяти робочих днів; при складних та особливо складних дослідженнях - відповідно п`ятнадцяти та двадцяти робочих днів.

У разі відмови органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у погодженні запропонованого розумного строку проведення експертизи матеріали справи повертаються з пропозицією призначити експертизу іншим суб`єктам судово-експертної діяльності, визначеним в ст.7 Закону України Про судову експертизу .

У випадку невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи протягом 45 календарних днів з дня направлення клопотання в порядку, передбаченому чинним законодавством, незабезпечення прибуття експерта, безперешкодного доступу до об`єкта дослідження, а також належних умов для його роботи (учинення перешкод з боку сторін, що беруть участь у справі, в обстеженні об`єкта) матеріали справи повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення.

Строк проведення експертизи починається з робочого дня, наступного за днем надходження матеріалів до експертної установи, і закінчується у день складання висновку експерта (повідомлення про неможливість надання висновку). Якщо закінчення встановленого строку проведення експертизи припадає на неробочий день, то днем закінчення строку вважається наступний за ним робочий день.

У строк проведення експертизи не включається строк виконання клопотань експерта, усунення недоліків, допущених органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Жодних підстав вважати, що проведення спірної експертизи із вирішення трьох затверджених судом питань потребувала часу понад 60 календарних днів матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Доводи відповідача (апелянта) про те, що проведення експертизи в розумний строк було унеможливлене через ненадання всіх необхідних документів, правомірно відхилено судом першої інстанції як безпідставні та необґрунтовані, оскільки, по-перше, сам відповідач в своєму відзиві зазначав, що звернувся до Київського окружного адміністративного суду із клопотанням 24.02.2020, тобто майже через два роки після призначення експертизи ухвалою суду від 02.05.2018, в той час як згідно п. 1.13 Інструкції попереднє вивчення матеріалів (коли могло та повинно було бути виявлено необхідність подання додаткових документів) при проведенні простих та середньої складності досліджень не повинно перевищувати відповідно п`яти та десяти робочих днів. По-друге, в листі Приватного підприємства Адітум Маркет вих. №032 від 15.02.2018 зазначено, що до нього долучено акт перевірки, копію податкового повідомлення-рішення та оригінали фінансово-бухгалтерських документів на 251 аркуші, чого відповідачем не спростовано.

За змістом листа Київського окружного адміністративного суду вих. №3263/20 від 24.04.2020, копії документів, які містяться в матеріалах справи №810/3264/17 разом з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у цій справі були направлені судом для проведення експертизи Товариству з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр супровідним листом вих. №2176/18 від 17.05.2018.

Таким чином, в межах справи № 810/3264/17 відповідач зобов`язаний був провести експертизу не більш як протягом 60 календарних днів,що підлягає розрахунку з робочого дня, наступного за днем надходження до Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр копій документів, які містяться в матеріалах справи №810/3264/17, разом з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №810/3264/17.

Враховуючи звернення судового експерта до Київського окружного адміністративного суду з клопотанням вих. №24/02-2020 від 24.02.2020, у суду наявні підстави вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр до лютого 2020 року навіть не приступало до виконання вищезгаданих робіт.

Твердження представника відповідача (апелянта) в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.02.2021 про виконання ним експертизи, відхиляються апеляційним судом як безпідставні та необґрунтовані, адже наслідком виконання експертного дослідження є висновок експерта, який відповідачем ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій надано не було.

Положеннями ст. 849 ЦК України передбачено випадки, за яких замовник може відмовитись від договору підряду, а саме:

- на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України - якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків;

- на підставі ч. 3 ст. 849 ЦК України - якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника;

- на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України - у будь-який час до закінчення роботи, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відмова замовника від договору, яка за своєю суттю є одностороннім правочином, може бути вчинена виключно до моменту завершення виконання підрядником робіт та має бути доведена до підрядника (шляхом направлення письмового листа) з чітким посиланням на правову підставу, відповідно до якої замовник відмовляється від договору підряду, адже в кожному з наведених випадків настають різні правові наслідки і виникають різні права та обов`язки сторін.

Прострочення підрядником виконання робіт дає право замовнику на відмову від договору на підставі ч.ч. 2, 3 ст. 849 ЦК України, проте не є автоматичною підставою для виникнення грошового зобов`язання з повернення на користь замовника одержаних коштів (в тому числі в якості збитків).

Як вище згадувалось, Приватне підприємство Адітум Маркет звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр із претензією (вих. №053 від 21.04.2020), в якій повідомляло, що через тривале невиконання експертизи, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду в межах справи №810/3264/17 із клопотанням про розгляд справи без експертизи за наявними у справі документами, тому просило протягом семи днів повернути суму попередньої оплати за проведення експертизи в розмірі 15 000,00 грн. При цьому, позивач вказував, що надсилав такого листа як засобами поштового зв`язку, так і на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр , вказану в рахунку-фактури №СФ-1602 від 16.02.2018.

Тобто, позивачем було реалізовано право на відмову від договору підряду згідно ч. 2, ст. 849 ЦК України.

Оскільки претензія позивача повернулася Приватному підприємству Адітум Маркет із зазначенням у довідці відділення поштового зв`язку від 24.04.2020 на відповідному конверті причин невручення - листи не приймаються , суд вважає, що днем вручення Товариству з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр претензії Приватного підприємства Адітум Маркет (вих. №053 від 21.04.2020) про відмову від договору підряду та вимоги про повернення суми попередньої оплати є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову відповідача отримати даного листа, що відповідає приписам господарського процесуального законодавства, тобто 24.04.2020.

Твердження відповідача (апелянта) про те, що у нього наявний обов`язок з проведення експертизи на підставі ухвали Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №810/3264/17, яка не скасована та є обов`язковою до виконання, тому аванс не підлягає поверненню позивачу, не заслуговують на увагу як безпідставні та необґрунтовані, оскільки матеріалами справи встановлено, що через триваюче невиконання відповідачем своїх зобов`язань з проведення експертизи позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з клопотанням про продовження розгляду справи №810/3264/17 без висновку експертизи за наявними у ній документами. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 поновлено провадження у справі №810/3264/17 за позовом Приватного підприємства Адітум Маркет до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Тобто, суд фактично погодився із доводами позивача про можливість здійснення розгляду справи без відповідної експертизи.

За приписами ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені в результаті висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складено у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

З аналізу положень ст.ст. 100, 102, 103 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що судова експертиза може бути проведена виключно під час розгляду справи.

Натомість, у разі завершення розгляду справи будь-яка доцільність проведення такої експертизи відсутня навіть за наявної чинності ухвали про призначення експертизи.

Як вище згадувалось, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 провадження в адміністративній справі №810/3264/17 за позовом Приватного підприємства Адітум Маркет до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення закрито в зв`язку з відмовою позивача від позову. Тобто, судом завершено розгляд справи №810/3264/17, отже нівельовано необхідність проведення судової експертизи.

В контексті цивільного законодавства закриття провадження у справі №810/3264/17 свідчить про фактичну відмову суда від проведення судової експертизи.

Відтак, навіть за умови відсутності будь-яких заперечень учасника справи, який ініціював проведення такої експертизи, щодо її проведення, експертиза не буде мати статусу судової та підпадатиме під такий вид експертизи, як виконана на замовлення учасника справи. Проте в даному випадку як суд, так і позивач (замовник робіт) відмовились від експертизи з підстав ії тривалого невиконання.

При цьому, процесуальне законодавство не передбачає необхідності та механізму скасування ухвали про призначення судової експертизи через значний проміжок часу (кілька років) з тих підстав, що експертом не виконано таких робіт, оскільки цілком очевидно, що виконання судової експертизи, яка може бути проведена виключно в межах розгляду справи, є неможливим після завершення розгляду справи та набуття судовим рішенням статусу остаточного.

Також суд першої інстанції правомірно звертав увагу на те, що правовідносини сторін виникли за більш як два місяці (16.02.2018 - дата погодження сторонами умов договору підряду з виконання робіт по проведенню експертизи) до призначення Київським окружним адміністративним судом судової експертизи в межах справи №810/3264/17 згідно ухвали від 02.05.2018, що не суперечить приписам ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, адже учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складеного на його замовлення.

Таким чином, оскільки Київським окружним адміністративним судом закрито провадження у справі №810/3264/17, чинність ухвали суду про призначення експертизи немає жодного значення, відтак у Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр відсутній обов`язок з ії проведення саме на підставі ухвали суду від 02.05.2018.

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр повинно було повернути Приватному підприємству Адітум Маркет аванс в розмірі 15 000,00 грн. у строк до 04.05.2020 (згідно приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, оскільки останній день строку припадає на святковий день - 01.05.2020 (п`ятниця), а першим за ним робочим днем є 04.05.2020).

Натомість станом на дату розгляду даного спору доказів повернення відповідачем коштів в сумі 15 000,00 грн. позивачу матеріали справи не містять.

З огляду на наведене та те, що матеріалами справи встановлено наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр обов`язку з повернення коштів Приватному підприємству Адітум Маркет в розмірі 15 000,00 грн., апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 15 000, 00 грн. доведено належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано, відтак вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача 997,40 грн. 3% річних та 1 847,17 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 16.02.2018 по 04.05.2020.

Порушенням зобов`язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено матеріалами справи, умовами укладеного у спрощений спосіб договору визначено наявність у відповідача обов`язку з виконання робіт, яке не є грошовим зобов`язанням, зокрема, відповідачем не виконано зобов`язання з виконання робіт ні у визначений п. 1.13 Інструкції, ні в розумний строк, а тому Приватне підприємство Адітум Маркет реалізувало своє право вимоги повернення суми попередньої оплати, передбачене ч. 2 ст. 849 ЦК України.

В зв`язку з цим, у відповідача, як підрядника, що прострочив виконання своїх зобов`язань за договором, припинилось зобов`язання з виконання робіт та виникло грошове зобов`язання перед позивачем, як замовником, щодо повернення суми попередньої оплати на вимогу позивача у встановлений строк.

В контексті положень ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, в постановах від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц та від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також такі висновки містяться в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/11965/16, від 20.11.2018 у справі №910/23457/17, від 31.01.2018 у справі №910/8399/17, від 03.09.2018 у справі №910/5811/16, від 15.03.2018 у справі №910/9978/15, від 31.07.2019 у справі №910/3692/18 та постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 №6-49цс12.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, з моменту правомірної відмови замовника від виконання робіт шляхом повідомлення про це підрядника, негрошове зобов`язання підрядника (з виконання робіт) припиняється та у нього виникає грошове зобов`язання перед замовником (з повернення суми попередньої оплати), невиконання якого має своїм наслідком застосування передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України міри відповідальності.

Як встановлено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр зобов`язане повернути Приватному підприємству Адітум Маркет аванс в розмірі 15 000,00 грн. в строк до 04.05.2020, а відтак прострочення відповідачем грошового зобов`язання почалось із 05.05.2020.

З огляду на наведене, обґрунтованим є нарахування 3% річних та інфляційних втрат починаючи з 05.05.2020 та до дати фактичного повернення відповідачем суми попередньої оплати.

Водночас, за приписами ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відтак, стягнення 997,40 грн. 3% річних та 1 847,17 грн. інфляційних, які нараховано Приватним підприємством Адітум Маркет за період з 16.02.2018 по 04.05.2020, є необґрунтованим, оскільки у визначений позивачем період у Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр не було прострочення саме грошових зобов`язань, отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Доводи апелянта з приводу неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення, а також з приводу невідповідності висновків місцевого суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За рішенням від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оскільки в судовому засіданні 16.02.2021 оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови, а з 19.02.2021 по 02.03.2021 включно суддя Станік С.Р. перебував у відпустці, повний текст постанови підлягає підписанню після виходу цього судді з відпустки.

Керуючись ст. ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2020 у справі № 910/7507/20 - без змін.

Матеріали справи № 910/7507/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 03.03.2021

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.Р. Станік

О.В. Тищенко